Постановка проблеми. Пшениця озима - основна зернова культура північного Степу України, про що свідчить частка її посівів у загальній структурі посівних площ. На жаль, останнім часом товаровиробники порушують науково обґрунтовані рекомендації з вирощування озимини, часто висівають її по недостатньо вивчених попередниках, зокрема після ріпаку ярого. Разом з тим, поступові кліматичні зміни в бік підвищення температурного режиму та поява більш інтенсивних сортів пшениці озимої ставлять перед науковцями питання щодо удосконалення існуючих та розроблення нових агротехнічних елементів її вирощування. В зв'язку з цим актуальності набуває вивчення особливостей ростових процесів сучасних сортів, зокрема нагромадження надземної маси рослинами в різні періоди вегетації залежно від строків сівби та норм висіву насіння при вирощуванні після ріпаку ярого.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тривалий час багато вчених займалися вивченням процесу формування надземної маси рослинами пшениці озимої. Було встановлено, що розміри надземної маси визначаються сортовими особливостями рослин, строками сівби, нормами висіву насіння і впливають на зимостійкість та зернову продуктивність пшениці озимої [1-4]. Разом з тим, поява останніми роками нових сортів, які характеризуються відмінною від раніше створених сортів інтенсивністю ростових процесів та реакцією на умови вирощування, робить необхідним проведення досліджень з вивчення впливу технологічних прийомів на формування надземної маси та урожайність сучасних сортів пшениці озимої.

Постановка завдання. Метою досліджень було вивчення особливостей ростових процесів сучасних сортів, зокрема нагромадження надземної маси рослинами в різні періоди вегетації залежно від строків сівби та норм висіву насіння при вирощуванні після ріпаку ярого.

накопичення суха речовина пшениця озима ріпак

Матеріали і методика. Дослідження проводили у 20072010 рр. на дослідному полі Дніпропетровського державного аграрного університету (нині Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет) (Дніпропетровська область). Ґрунтовий покрив місця проведення досліджень представлений чорноземами звичайними малогумусними та повно - профільними. Вміст легкогідролізованого азоту (за Тюріним і Коконовою) в шарі ґрунту 0-20 см становить 8,0-8,5 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору (за Чиріковим) - 9,0-10,0, обмінного калію (за Масловою) - 14,0-15,0 мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину - близька до нейтральної, рН становить 6,8-7,0.

Висівали пшеницю м'яку озиму сортів Золотоколоса, Селянка та Подолянка 5, 15, 25 вересня та 5 жовтня (норма висіву - 4; 5 та 6 млн схожих насінин/га) після ріпаку ярого. Насіння пшениці висівали сівалкою СН-16 суцільним способом, глибина загортання 6-7 см. Технологія вирощування пшениці озимої, за винятком поставлених на вивчення окремих її елементів, - загальноприйнята для півночі степової зони України. Досліди закладали у триразовій повторності. Розмір посівної площі однієї ділянки становив 80 м², облікової - 60 м². Ділянки розміщені послідовно систематичним способом. Фонове внесення мінеральних добрив проводили безпосередньо перед сівбою пшениці згідно з результатами агрохімічного аналізу ґрунту. Доза внесених добрив в середньому за роки досліджень становила N₉₀P₄₅K₄₅ кг/га д. р. Збирали врожай поді - ляночно комбайном "Sampo-500". Всі передбачені програмою дослідження та спостереження проводили відповідно до методичних рекомендацій [5-7].

Результати досліджень. Біокліматичні ресурси північного Степу є достатньо сприятливими для вирощування пшениці озимої і формування високих урожаїв якісного зерна. За час проведення досліджень гідротермічні показники суттєво відрізнялися від середніх багаторічних, тому умови для вегетації пшениці озимої були неоднорідними. Так, наприклад, річна кількість атмосферних опадів у 2007/08 вегетаційному році перевищувала середню багаторічну норму (514 мм) на 10 мм (1,9%), у 2009/10 р. - на 183,7 мм (26,3%). У 2008/09 р. кількість опадів була на 7,9 мм або на 1,5% меншою, порівняно з середніми багаторічними значеннями даного показника.

Разом з тим, температурний режим повітря порівняно з середньою багаторічною нормою був вищим у 2007/08 на 0,2°С, у 2008/09 та 2009/10 р. - на 0,7 та 3,6°С відповідно.

За результатами досліджень встановлено суттєвий вплив умов вирощування на кількість накопиченої рослинами надземної маси за осінній період вегетації. На час припинення осінньої вегетації більшу масу 100 абсолютно-сухих рослин формували посіви раннього строку сівби (5 вересня). У середньому за 2007-2009 рр. маса таких рослин у варіантах досліду, де сівбу озимини проводили нормою 5 млн схожих насінин/га, перевищувала масу рослин пшениці озимої, яку висівали 15, 25 вересня і 5 жовтня зазначеною нормою у сорту Золотоколоса, відповідно, на 17,1; 43,5; 84,5%. У сортів Селянка і Подолянка ця різниця становила 17,2; 43,5; 84,6% та 17,1; 43,4; 84,6% відповідно.

Аналіз нагромадженої маси 100 абсолютно сухих рослин свідчить, що серед сортів пшениці озимої найбільшою масою вирізнявся сорт Селянка. За різних строків сівби та норм висіву рослини даного сорту перевищували за масою інші сорти. Так, наприклад, за сівби 5 вересня нормою висіву 4 млн схожих насінин/га маса рослин сорту Селянка перевищувала масу сортів Золотоколоса і Подолянка на 6,0 та 9,8%. Зі збільшенням норми висіву насіння до 5 та 6 млн схожих насінин/га різниця у масі 100 абсолютно сухих рослин між сортами становила 6,1, 9,8 та 5,9, 9,8% відповідно (табл.1).

Різниця у кількості нагромадженої за осінній період вегетації надземної маси між сортами була відмічена на всіх варіантах досліду, навіть за пізнього строку сівби (5 жовтня) маса 100 абсолютно сухих рослин пшениці озимої сорту Селянка перевищувала масу рослин сортів Золотоколоса та Подолянка. Так, у середньому за роки досліджень, за сівби нормою висіву 4 млн схожих насінин/га різниця становила 6,3 та 10,1%, нормою 5 млн схожих насінин/га - 5,6 та 9,9%, 6 млн схожих насінин/га - 6,3 та 9,5%. Нагромадження рослинами пшениці озимої сорту Селянка найбільшої кількості надземної маси пояснюється формуванням у рослин даного сорту більшої кількості пагонів, кращим розвитком кореневої системи порівняно з іншими сортами у дослідах.

Таблиця 1. Абсолютно суха маса 100 рослин різних сортів пшениці озимої (г) на час припинення осінньої вегетації залежно від умов вирощування (середнє за 2007-2009 рр.)

Нагромадження надземної маси рослинами пшениці озимої в осінній період вегетації залежало також від норм висіву культури, які визначали густоту стояння рослин. За цих умов максимальні значення даного показника визначено у варіантах досліду, де сівбу озимини було проведено найменшою нормою висіву - 4 млн схожих насінин/га, мінімальні, відповідно, за сівби нормою 6 млн схожих насінин/га.

Залежно від норми висіву насіння змінювалися умови живлення та освітлення в агрофітоценозі пшениці озимої. При цьому, в загущених посівах (6 млн схожих насінин/га) маса 100 абсолютно сухих рослин була найменшою, що пояснюється гіршими умовами вегетації. Внаслідок цього рослини сформували меншу кількість пагонів, площу листкової поверхні порівняно з варіантами, де пшеницю висівали з меншими нормами.

Нагромадження надземної маси рослинами пшениці озимої впродовж весняно-літнього періоду протікало нерівномірно і визначалося низкою факторів, зокрема, сортовими особливостями рослин, а також строками сівби та нормами висіву. Після відновлення вегетації інтенсивність ростових процесів у рослин (до фази виходу в трубку) була незначною, а при підвищенні температури повітря спостерігалося різке їх посилення, і в період від фази виходу в трубку до колосіння цей показник набував найбільших значень. У цей період у рослин пшениці відбувалося інтенсивне нагромадження надземної маси. Так, за період від весняного кущення до фази виходу в трубку абсолютно суха маса 100 рослин сорту Золотоколоса (5 млн схожих насінин/га) при сівбі 5 вересня зросла у 4,6 раза; 25 вересня - у 5,7 раза; 5 жовтня - у 15,8 разів (табл.2).

Одержані результати досліджень свідчать, що впровадження весняно-літнього періоду вегетації найбільшу надземну масу формували рослини пшениці озимої у варіантах з нормою висіву 4 млн схожих насінин/га. Це пояснюється кращою забезпеченістю рослин вологою і світлом порівняно з більш загущеними посівами. Аналогічні результати досліджень були отримані й іншими дослідниками [8].

Головним показником, який характеризує ефективність технологічних прийомів вирощування пшениці озимої протягом вегетаційного періоду, є врожайність зерна. У наших дослідах рівень урожайності залежав від дії факторів, які вивчали. У середньому за роки досліджень найвищу врожайність (4,89 т/га) забезпечили посіви сорту Селянка, за сівби 25 вересня з нормою висіву 5 млн схожих насінин/га.

Таблиця 2. Абсолютно суха маса 100 рослин дослідних сортів пшениці озимої (г) у весняно-літній період вегетації залежно від технологічних прийомів вирощування (середнє за 2008-2010 рр.)

Примітка: * 1 - сорт Золотоколоса; 2 - сорт Селянка; 3 - сорт Подолянка.

Аналогічною була тенденція і у сортів Селянка та Подолянка.

Висновки і перспективи подальших досліджень