Шляхи підвищення конкурентоспроможності зерновиробництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

шляхи підвищення конкурентоспроможності зерновиробництва в Україні

А. О. Музиченко,

к. е. н., доцент кафедри обліку, аналізу та аудиту,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Я. С. Артемчук,

Магістр, спеціальність «Економіка підприємства»,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

WAYS TO INCREASE COMPETITIVENESS OF GRAIN IN UKRAINE

A. A. Muzichenko,

Ph.D., assistant professor of accounting, analysis and audit,

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Y. S. Artemchuk,

Master, in " Economy of enterprise",

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

This paper examines current trends in grain production in Ukraine and its value. Made analytical review of grain production in Ukraine and comparison with European countries. The basic ways of improving the competitiveness of grain in Ukraine and its future outlook.

Keywords: Grain, competitiveness, integration, market, branch.

У статті проаналізовано сучасні тенденції розвитку зерновиробництва в Україні та його значення. Проведено аналітичний огляд зернового виробництва в Україні у порівнянні з країнами Європи. Окреслено основні шляхи підвищення конкурентоспроможності зерновиробництва, а також перспективи його розвитку.

Ключові слова: Зерновиробництво, конкурентоспроможність, інтеграція, ринок, галузь.

Постановка проблеми

Проблема забезпечення і підвищення конкурентоспроможності зернового господарства є однією з ключових у національній аграрній економіці. Це пояснюється стратегічним значенням зерна як товару на внутрішньому аграрному ринку, а також його роллю як провідного експортного товару вітчизняного агропромислового комплексу. При цьому його частка в експортному потенціалі постійно зростає. Саме тому конкурентоспроможність зернової продукції значною мірою визначатиме конкурентоспроможність України на світовому аграрному ринку.

Вдосконалення та подальше підвищення конкурентоспроможності зерновиробництва в Україні визначає низка об'єктивних чинників, які регулюють ринок зерна: нестабільність цін і доходів у зерновиробництві, конкурентне середовище в сільському господарстві, нестабільність розвитку, істотне коливання урожайності, валових зборів і державних ресурсів зерна за роками. А також низька привабливість інвестування аграрного виробництва, ризикованість, різноманітність природно-кліматичних умов, потреби екологізації сільського господарства, проведення наукових досліджень, особливості формування сільської інфраструктури та необхідність державного протекціонізму на зовнішніх та внутрішніх ринках тощо.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питання розробки та обґрунтування механізму ефективного функціонування зернового господарства та конкурентоспроможності зернової продукції висвітлені в працях відомих українських та зарубіжних вчених: Бойка В., Власова В., Гейця В., Гудзинського О., Кобути І., Лобаса М., Маліка М., Макаренка П., Саблука П., Сайка В., Ситника В., Худолій Л., Шпичака О., Щура М., М. Портера, К. Сімпсона, Ф. Котлера, П. Друкера.

Мета дослідження. Перелічені вище чинники негативно впливають на стабільність виробництва зернового господарства, обсяги попиту і пропозиції, рівень їх споживання та асортимент. Тому основною метою вдосконалення структури зерновиробництва є доповнення важелів та інструментів ринкового механізму в цій галузі. А також необхідно створити умови для зерновиробників щодо пом'якшення несприятливих соціально-економічних наслідків їх діяльності в умовах несприятливих природно-кліматичних умов та мінливої ринкової кон'юнктури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розвиток економічної системи кожної країни полягає у створенні життєвих благ та наданні послуг забезпечення їх життєдіяльності. Основним фактором ефективного функціонування виступає ринкова система, яка є ланкою економічної системи. Її особливістю є те, що на даному етапі розвитку для вирішення економічних проблем вона залишається найбільш ефективною і гнучкою. Досвід довів, що сучасна ринкова система, краще ніж інші пристосована для використання досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації виробництва і, кінець кінцем, для більш повного задоволення потреб суспільства [4].

Україна є одним з найбільших виробників зерна в Європі, збираючи щорічно 35,0-50,0 млн. тонн (табл. 1).

Таблиця 1.

Виробництво основних сільськогосподарських культур протягом 2000-2012 рр. (тис. тонн)*

*Щорічний статистичний збірник

Проаналізувавши валові збори основних сільськогосподарських культур, варто відмітити, що існує певна тенденція часткового зменшення валових зборів деяких зернових культур, так в 2012 р. виробництво пшениці зменшилося на 1088 тис. т порівняно з 2010 р. і становить 15763 тис. т. Виробництво технічних культур в свою чергу показало тенденцію до зростання, валові збори кукурудзи на зерно за останні три роки збільшилися практично в два рази з 11953 тис. тонн до 20961 тис. тонн. Також слід відмітити суттєве збільшення виробництва сої, з 2000 р. по 2012 р. виробництво сої збільшилося приблизно в 40 разів і становить 2410 тис. т.

Крім того, за останні десять років країна перетворилась у найбільшого експортера зерна в регіоні. Зернове господарство відіграє важливу роль в аграрному секторі України, забезпечуючи стабільне постачання населення хлібом і хлібобулочними виробами, а також сировиною для промислової переробки. Виробництво продукції зернових культур має важливе місце у сільськогосподарському виробництві. Зернові займають найвищу питому вагу в структурі посівних площ та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур. Це можна пояснити їх винятковим значенням та різнобічним використанням.

Виробництво, переробка і експорт зерна в Україні дають суттєві грошові надходження до бюджету і є важливими сферами працевлаштування населення країни. Крім того, зернова галузь країни має суттєвий потенціал розвитку, пов'язаний, перш за все, з наявністю багатих земельних ресурсів і достатньої кількості кваліфікованої робочої сили. На сьогоднішній день потенціал зернової галузі України оцінюється в 80-100 млн. т щорічного виробництва зерна і олійних культур. Цей фундаментальний фактор привертає до себе увагу великої кількості науковців та практиків, як всередині країни, так і за кордоном, і потребує подальшого поглибленого вивчення [5].

До складу зерновиробництва належать селекція та насінництво зернових культур, виробництво зерна, заготівля, борошномельна, круп'яна, комбікормова, макаронна та хлібопекарська промисловість, технічна переробка зерна на спирт, крохмаль, солод, а також виробництво спеціалізованої техніки. На основі узагальнення складових елементів зернової галузі розроблена відповідна схема функціонування зерновиробництва в Україні (Рис. 1).

Рис. 1. Схема функціонування зерновиробництва в Україні

зерновиробництво конкурентоспроможність збір валовий

В умовах здійснення процесів глобалізації та інтеграції державне регулювання галузі зерновиробництва суттєво впливає на стан та динаміку основних категорій конкуренції та конкурентоспроможності, їх чинників - попиту, пропозиції, кон'юнктури. Тому для ефективного та конкурентоспроможного ведення зернового виробництва важливим є: застосування різноманітних методів і важелів управління процесами реорганізації; здійснення реструктуризації і сегментації виробництва; інвестування фінансових, матеріально-технічних ресурсів у галузь; кооперування й інтегрування фінансових та матеріально-технічних зусиль як по горизонталі, так і по вертикалі. Відзначимо, що ефективність та конкурентоспроможність зерновиробництва формується в сучасних умовах конкурентного середовища господарювання. Вони є важливим проявом ринкових відносин у розвитку галузі зерновиробництва через здійснення наступних функцій: стимулюванні ефективності виробництва, продуктивності праці, регулювання галузі, оцінки форм господарювання, інноваційного забезпечення, адаптації, розподілу та контролю [6].

В умовах ринкових відносин всі господарюючі суб'єкти, у т.ч. й зерновиробники, повинні формувати конкурентоспроможність виробленої продукції, прибуток для функціонування та подальшого розвитку. Виробникові доводиться вибирати один із трьох методів конкуренції - конкуренцію в цінах, якості або в новій продукції. Це, значною мірою, визначає конкурентоспроможність зерновиробничої галузі. У загальному вигляді вона може бути визначена як порівняльна перевага стосовно конкурентів однієї галузі усередині країни й за її межами або усередині країни в порівнянні з імпортною продукцією.

Вищою формою конкурентоспроможності галузі зерновиробництва, безумовно, є конкурентоспроможність на світовому ринку. Світова економіка стає усе більше відкритою. Це обумовлено величезними досягненнями транспорту і зв'язку, скороченням простору й часу, поширення технологій, новітніх форм організації виробництва, соціальних стандартів. Всебічне використання системи факторів забезпечення конкурентоспроможності та ефективності зерновиробництва повинне ґрунтуватися, на нашу думку, на принципах відповідності розміщення та спеціалізації зерновиробництва наявним агрокліматичним умовам та ресурсам; раціонального ресурсовикористання та енергозбереження; створення рівних економічних умов зерновиробництва; розвитку взаємопов'язаного співробітництва з іншими підприємствами й організаціями інших галузей; оптимального розподілу доходів у галузі зерновиробництва з метою інвестування й використання для його розвитку; наявності вільних грошових коштів для нагромадження [7].

Для забезпечення конкурентоспроможності виробництва зерна необхідно здійснювати комплекси організаційно-економічних заходів на таких рівнях: управлінський, виробничий, маркетинговий. На управлінському рівні - це забезпечення оптимальних обсягів виробництва зерна та його собівартості; виробничому - відповідності якості зерна встановленим стандартам та вимогам споживачів; маркетинговому - вивчення ринкової кон'юнктури та забезпечення реалізації виробленого зерна за максимальними цінами. Нами визначено, що перспективними у цьому відношенні є забезпечення розвитку селекції та оригінального й елітного насінництва, використання ресурсоощадних технологій, формування органічного виробництва зернових [1].

Визначаючи місце України на світовому ринку зерна, зазначимо, що в середньому за останні 10 років Україна зайняла одинадцяте місце по виробництву пшениці та сьоме місце по виробництву ячменю. Певний ріст даних показників розпочався в 2000 р., внаслідок чого Україні вдалося по виробництву пшениці увійти у чільну десятку, а по виробництву ячменю - у чільну четвірку. Порівнюючи валове виробництво основних сільськогосподарських культур з Країнами Євросоюзу та Росією, зазначимо, що Україна поступається Німеччині, Франції, а також Росії сільськогосподарські угіддя якої в рази перевищують Українські.

Таблиця 2.

Валове виробництво основних сільськогосподарських культур в Україні та Європі (тис. тонн)*

* FAOSTAT

Виходячи з наведених даних, можна сказати, що валове виробництво основних сільськогосподарських культур змінюється протягом досліджуваного періоду, на це впливає багато факторів і один з головних - це погодні умови. В загальному слід відмітити, що за аналізований період Україна показує стабільний ріст виробництва зернових культур.

Одним з факторів, що впливає на систему економічних відносин і сприяє стабілізації зернового виробництва та його подальшому ефективному й конкурентоспроможному розвитку є інтеграція сільськогосподарських підприємств з підприємствами переробки та торгівлі зернопродуктами. Інтеграція обумовлена тими ж причинами, що й кооперація, тобто посиленням спеціалізації, розширенням виробництва, необхідністю узгодження дій у всій системі зерновиробництва [2].

Загальнодержавне значення у вирішенні цієї проблеми має державна програма: «Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 р.». Головна мета якої - збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості; підтримка розвитку інших галузей аграрного сектор економіки; сприяння подальшому підвищенню культури землеробства досягти валового виробництва зерна у 2015 р. до 50 млн. т. Держава повинна бути активним учасником аграрного ринку як покупець зернових культур та продуктів їх переробки, регулюючи баланс обсягів виробництва та споживання. Особливо на сьогоднішній день, в умовах дії глобалізаційних та інтеграційних процесів.

Одним з основних напрямків є впровадження заходів, які сприяють підвищенню якості зерна. А саме, впровадження ліцензування діяльності щодо прийому, зберігання, переробки, реалізації зерна та продуктів його переробки, внесення змін і доповнень до чинних стандартів з метою їх удосконалення та адаптації державних стандартів України на основні сільгоспкультури до стандартів ЄС.

Наступним важливим елементом для досягнення виконання цілей і завдань програми є розвиток ринку зерна. Від того, як він буде функціонувати, залежить виконання намічених валових показників. Аграрна політика щодо створення умов для ефективного функціонування зернового ринку буде концентруватися на таких основних напрямках:

- створення системи маркетингу ринку , аналіз стану ринків (внутрішнього і зовнішнього), пошук перспективних ринків і просування зерна на зовнішні ринки;

- стимулювання ринкового попиту та пропозиції на зерно;

- формування та функціонування інфраструктури ринку;

- захист інтересів вітчизняних товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- науково-технічне та інформаційне забезпечення розвитку ринку.

Організація вертикально інтегрованих структур у зерновиробництві забезпечує можливість рівномірного розподілу прибутків, обмежує монополію у сфері переробки продукції та сприяє розширенню обсягів накопичення доданої вартості у сфері виробництва. У процесі горизонтальної інтеграції є більша можливість об'єднання капіталів (агропромислового, фінансового, торгового) на різних циклах відтворення, що забезпечить взаємовигідні економічні відносини між учасниками інтеграційного процесу, які стають зацікавленими в об'єктивному встановленні ціни на зернову продукцію; орієнтацію інтеграційного механізму на економію витрат [3].

Висновки та пропозиції

Удосконалення державного регулювання галузі зерновиробництва пов'язане насамперед із залученням у зерновий сектор України національних та іноземних інвестицій, шляхом: створення стабільних і прозорих умов господарювання; удосконалення та приведення у відповідність до вимог Світової організації торгівлі та потреб ринку законодавства України. Зокрема, важливе значення для структури зерновиробництва має постійна підтримка дієздатного стану ринкового механізму в цій галузі, пом'якшення несприятливих соціально-економічних наслідків його функціонування для виробників зерна в умовах мінливої ринкової кон'юнктури.

Результатами дослідження встановлено, що основними важелями впливу державних органів на ринок зерна можуть бути такі важелі і стимули, як: ціни, кредитні ставки, банківський відсоток, дотації і компенсації, субсидії, застосування податків і податкових пільг, стандартизація і сертифікація продукції згідно з міжнародними вимогами, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів. Для підвищення конкурентоспроможності галузі нами визначено шляхи, за якими буде здійснено збільшення обсягів виробництва зерна: інтенсивне ведення галузі зерновиробництва; підвищення урожайності зернових культур; вдосконалення землекористування та структури посівів, заходи покращення обробітку ґрунту та внесення до них мінеральних добрив; оснащення господарств технікою та освоєння нових ресурсозаощадних технологій; впровадження нових сучасних сортів і гібридів та ін.

Список використаних джерел

1. Волошин Р. Методологія дослідження конкурентоспроможності зерна / Р. Волошин // Галицький економічний вісник. - 2009. - № 1. - С. 174-180.

2. Гудзинський О. Д. Регіональні засади забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / О.Д. Гудзинський, С.М. Судомир // Інноваційна економіка. - 2012. - №10. - 133 с.

3. Програма «Зерно України - 2015». - К.: ДІА, 2011. - 48 с.

4. Дідівська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л. І.Дідівська, Л.С. Головко ; 5-те вид. - К. : Знання, 2006. - Вип.5. - 213 с.

5. Жигадло В. О. Виробництво зернових та олійних культур в Україні: проблеми та перспективи в умовах світової продовольчої кризи / В. О. Жигадло // Ринок зернових культур в Україні. - 2008. - С. 19-29.

6. Кваша С.М. Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку / С.М. Кваша, Н.Є. Голомша //Економіка АПК. - 2006. - № 5. - С. 99-104.

7. Сайт Державної служби статистики України. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

References

1. Voloshyn, R. (2009), “Metodolohiia doslidzhennia konkurentospromozhnosti zerna” [Research Methodology competitiveness of grain], Galician Journal Articles, vol. 1, pp. 174-180.

2. Hudzyns'kyj O.D (2012), “Rehional'ni zasady zabezpechennia konkurentospromozhnosti sil's'kohospodars'koi produktsii” [Regional foundations of competitiveness of agritsultural produtsts],Innovatsijna ekonomika, vol. 10, pp 133-142.

3. Prohrama (2011), “Ukraine grain - 2015” available at: http://zakon1.rada.gov.ua/lavs/shov/.

4. Didivs'ka, L. I. аnd Holovko, L.S. (2006), “Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky: navch. posib.” [State Regulation of Economy], 5nd ed, Znannia, Kiev, Ukraine.

5. Zhyhadlo, V. O. (2008), “Vyrobnytstvo zernovykh ta olijnykh kul'tur v Ukraini: problemy ta perspektyvy v umovakh svitovoi prodovol'choi kryzy” [Production of grains and oilseeds in Ukraine: problems and prospects in the global food crisis], Rynok zernovykh kul'tur v Ukraini, pp 19-29.

6. Kvasha S.M. and Holomsha Ye. (2006), “Konkurentospromozhnist' vitchyznianoi sil's'kohospodars'koi produktsii na svitovomu ahrarnomu rynku” [Competitiveness of domestics agricultural products on the world agricultural market], Ekonomika APK, vol. 5, pp 99-104.

7. The official site Ukraine State Administration (2012), “News of the region“, available at: http://ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru