Перші етапи формування С.С. Рубіна як ученого-землезнавця та плодівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРШІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ С.С. РУБІНА ЯК УЧЕНОГО-ЗЕМЛЕЗНАВЦЯ ТА ПЛОДІВНИКА

Гарбар О.П.

Симон Самійлович Рубін народився 16 лютого 1900 року в селищі Родошковичі Мінської області у незаможній сім'ї вчителя.

Батько Самійло Хацкелевич Рубін -- викладач двохкласного училища, мати -- Хася Генделевна - домогосподарка. Крім старшого сина Симона в сім'ї Рубіних виховувались сестра Юдільф (1903 р.) та брат Рахміль (1915 р.). Родинний мікроклімат, де панували добрі взаємини батьків і дітей, був саме тим середовищем, де формувалася особистість майбутнього вченого. Батьки багато уваги приділяли дітям, виховуючи в них найкращі людські якості: чесність, правдивість, скромність, почуття обов'язку і відповідальності, любов до праці, повагу до людей [2].

Перші кроки в освіту малий Симон робив навчаючись в місцевому двохкласному училищі де проявив особливу захопленість садівництвом і городництвом. Свої знання у цій галузі він розширив у Мінському нижчому сільськогосподарському училищі з досить оригінальною системою навчання, на підготовче відділення якого вступив у 1912 році. Сто десятин землі, ферма корів, все, що треба було для ведення цього господарства, оброблялись виключно силами учнів. Вчителями були бригадири -- «економи», як їх тоді називали в поміщицьких маєтках [6].

Система навчання проста. Взимку півдня за книгами, а після обіду - робота: чистили худобу, возили гній, доставляли молоко замовникам, працювали у кузні. А наставало літо - в полі від зорі до зорі. І сіяли самі, і вирощували, і збирали - все своїми руками. «Працювали до сьомого поту. Важко було неймовірно. І однаково було цікаво. Чому на одній ділянці урожай видався вищий, а на сусідній - навпаки? До того ж за однакових умов, з однакового насіння. Напевно причина в складі самого ґрунту чи особливостях його обробітку. Але які саме ці причини, де їх шукати? Були вчителі, які допомагали знаходити відповіді, спонукали думати, самому відкривати «секрети»...». Це і вчений агроном, випускник Московського сільськогосподарського інституту Василь Петрович Живан, викладач закону Божого отець Павло Олександрович Гахович, викладач природничих і спеціальних дисциплін Григорій Адамович Мальчевський, викладач спеціальних предметів Кирило Георгієвич Мункевич [6].

Училище утворилося унаслідок реорганізації в 1911 році сільськогосподарської школи, заснованої 29 травня (10 червня) 1874 року. В казенному маєтку, що знаходилося поблизу села Новосілки Ігуменського повіту Мінської губернії, у трьох кілометрах від станції Пуховичі Лібаво-Роменської залізничної колії і у 60 км від міста Мінськ. АдресаУ для простої і замовленої кореспонденції Маріїно-Гірське поштово-телеграфне відділення Мінської губернії? для телеграм - Маріїна-Гірка Мінському училищу; для вантажів станція Пуховичі Лібаво-Роменської залізничної дороги. Жителі навколишніх сіл Новосілки, Блінь, Лядцю, Дайнове і Венорень знаходили в училищі робочу силу [4]

У трикласному училищі викладались такі предмети: закон Божий, російська мова, російська історія, географія, ботаніка (анатомія і фізіологія рослин), зоологія з анатомією людини, фізика, геометрія, землеробство, тваринництво (скотарство), рільництво, городництво і садівництво, сільськогосподарська економія, законодавство, сільськогосподарська географія, гігієна. Повний курс навчання в училищі С.С. Рубін закінчив у 1915 році.

Протягом 1916-1917 рр. С.С. Рубін працював техніком-садоводом у передовому на той час поміщицькому господарстві.

Протягом весни і літа 1917 року С.С. Рубін посилено готується до складання вступних екзаменів до Уманського середнього училища садівництва і землеробства, про яке він дізнався від одного з викладачів Мінського нижчого сільськогосподарського училища, який колись навчався в Умані.

На той час це училище було єдиним навчальним закладом в Росії, який готував кадри вчених-садоводів. Тут навчалась молодь не тільки європейської частини Росії, але й з Кавказу, Сибіру, Середньої Азії та інших віддалених районів країни.

Викладання в училищі відзначалося високою організацією, дисципліною праці, тісним поєднанням теоретичного навчання з практикою. У доповіді В.О. Долбіна (1895) з нагоди ювілею Уманського училища відмічалось: «воно було справжньою школою працьовитості, де не було місця білоручкам і ледарям, де справа садівництва перетворювалася в предмет сердечного потягу, а праця ставала насущною потребою людини» [1]. Учні багато часу проводили в практичних заняттях і працювали скрізь, де господарство вимагало робочих рук. Завдяки тісному поєднанню теорії з практикою, особи, які закінчили училище садівництва, відзначалися дуже доброю підготовкою. І ці традиції були збережені протягом вікової історії навчального закладу. Училище було також значним науковим центром з садівництва в південно-західному краї. Його першими організаторами і керівниками були відомі російські ботаніки - Олександр Давидович Нордман, професор Ришельєвського ліцею, один з засновників Одеського ботанічного саду, і Микола Іванович Анненков - автор російського ботанічного словника. У 90-х роках ХIХ сторіччя в Уманському училищі працював відомий російський плодовод академік В.В. Пашкевич, а дещо пізніше - такі відомі вчені, як професор П.Г. Шитт, академік В.І. Едельштейн, академік О.І Душечкін, великий російський бджоляр професор І.І. Корабльов та багато інших.

Це училище закінчили К.А. Іванович (1920 р.), академік академії педагогічних наук СРСР, завідувач кафедри педагогіки Тімірязєвської сільськогосподарської академії, Т.Д. Лисенко (1920 р.), академік АН УРСР, ВАСГНІЛ і АН СРСР, П.А. Власюк (1925 р.), президент Української Академії сільськогосподарських наук.

Подавши документи в Уманське середнє училище садівництва і землеробства, С.С. Рубін почав готуватися до вступних іспитів. Готувався цілий місяць, днями просиджував в англійському парку. Разом з ним іспити витримали В.В. Пересипкін, який в останні роки працював в Уманському лісництві лісником, К.Г. Пєнков, який працював землеміром.

На початку вересня почались вступні іспити. Вони були доволі важкими, за програмою чотирьохкласних міських шкіл. Конкурс був дуже великий (на 10 місць - 100 претендентів). С.С. Рубін вступав на садове відділення і здавав іспити з російської мови, арифметики, геометрії, ботаніки, зоології, історії, географії, креслення, малювання. Іспити проходили за спокійних обставин, вчителі уважно слухали кожного вступника і ставили оцінку у відповідності з вимогами. На іспитах С.С. Рубін отримав 8 оцінок «відмінно» і лише одну (з історії) «задовільно». Посередня оцінка була результатом не знання ним хронології Стародавньої Греції, так як у нижчому училищі, де він раніше навчався, стародавня історія не викладалась. Але, не дивлячись на це, С.С. Рубін був зарахований учнем в училище і отримав свій номер з цифрою «5», який раніше належав вихованцю училища П.М. Білецькому (пізніше професор, завідувач кафедрою овочівництва УСГІ), який тільки закінчив навчання. Цей номер ставився на всіх предметах, які належали учневіУ одежі, взутті, білизні і навіть місці в аудиторії, яке завжди займав учень, який носив цей номер.

У той час першокурсникам гуртожиток не надавався, тому він наймав житло в районі Софіївської Слобідки.

Присадибна ділянка в господаря будинку була більше шістдесяти соток, більша половина - під садом, де часто можна було побачити у праці Симона у вільні від навчання години.

На другий рік Симон разом з іншими учнями-другокурсниками був направлений у садово-городнє господарство училища, яким в той час керував Є.Н. Керкуполо (пізніше професор Одеського СГІ). Тут вони поселились в гуртожитках господарства (нині науково-навчальний виробничий відділ Уманського НУС) і виконували різні сільськогосподарські роботи. Коли завершились ці роботи, учні переселялись на постійне місце проживання у спальні відділення головного корпусу (нині територія кафедри рослинництва). В головному корпусі також розміщувались навчальні класи і їдальня.

Як і в Мінському нижчому училищі, теоретичні заняття тут чергувались з практичними роботами в полі, саду, на городі. У весняно-літньо-осінні періоди аудиторні заняття проводились лише до обіду. У зимовий час учні працювали на фермі, у парниках, чергували по господарству. Навчався С. Рубін сумлінно. Він беззаперечно виконував усі вказівки своїх вчителів наставників, постійно проявляв ініціативу і винахідливість у вирішенні багатьох питань. Головними лабораторіями були садові і городні ділянки, де учні усе виконували своїми силами.

Ще в ті роки Симон Рубін виявив великий інтерес до садівництва. В Уманському училищі в той час працювали чудові відомі країні педагоги. З особливою теплотою згадував С.С. Рубін про викладача фізики і метеорології, завідувача училища В.Н. Чижова, який доручив йому одночасно з навчанням вести спостереження на метеостанції, завідувача кабінету городництва Сергія Михайловича Вуколова (пізніше професор Кубанського СГІ). Володимир Павлович Муравйов (пізніше член-кореспондент АН УРСР, директор Інституту захисту рослин) залучив С.С. Рубіна до наукових досліджень з фітопатології. Викладач декоративного садівництва О.І. Мальта, зоології і тваринництва П.Н. Новосельцев, педагог-дослідник приватного землеробства Н.К. Васильєв прищепили майбутньому вченому смак до наукової роботи [5].

Постійне залучення до корисної праці сприяло розвитку у С.С. Рубіна працелюбства, естетичного смаку і любові до природи, виховувало відданість своїй майбутній професії.

У грудні 1920 р. Симон Самійлович успішно закінчує училище і отримує фах агронома-садовода. З цього часу починається науково-педагогічна діяльність С.С. Рубіна, якого, як обдарованого випускника, залишають працювати в училищі, яке тут же реорганізовується в Уманський сільськогосподарський технікум на правах вищої школи.

З 1 лютого 1921 року він працює на посаді лаборанта, з весни 1922 року - помічника завідуючого навчальним господарством, а з 1923 року - на посаді його завідувача. Працюючи завідувачем садово-городнім господарством, С.С. Рубін одночасно викладає курс загального садівництва і активно включається в науково-дослідну роботу. У 1922 - 1923 навчальному році група викладачів технікуму в складі М.Е. Софронова, Ф.В. Заморського, С.С. Рубіна і Н.В. Чижова під керівництвом професора Г.С. Шумила, разом з членами наукового семінару, що відбувся в технікумі, провели обстеження садівництва, землеробства та інших галузей сільського господарства Київської губернії і розробили заходи щодо їх поліпшення [3].

За рішенням виставкому Першої Всеросійської сільськогосподарської виставки, що відбулася в Москві у 1923 році, ця робота була відзначена Дипломом першого ступеня. На цій виставці С.С. Рубін знайомиться з В.В. Пашкевичем і між ними на довгі роки зав'язалось дуже цінне для С.С. Рубіна наукове листування. Великий вчений, садовод, В.В. Пашкевич працював в Уманській агрономічній школі з 1885 по 1892 рр. і за цей час він значно збагатив плодові насадження навчального господарства, вперше організував виробництво вин із ягід і плодів (обладнане для цього підвальне приміщення на території університету в той час функціонує і нині), розширив парк «Софіївка», створив дендрарій, який називають «Англійським парком». Василь Васильович Пашкевич багато зробив для розвитку садівництва Росії до революції і після неї. У книзі, присвяченій садівництву Київської губернії, він відзначає «левадне садівництво» в селі Кочержинці (Уманський район) [5].

У 1926 році за підсумками наукових досліджень виходять перші «Наукові записки Уманського агротехнікуму». У цьому збірнику С.С. Рубін друкує свої перші роботи.

добриво вчений агроном рубін

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Делеменчук М. Уманському інституту сто років ? М. Делеменчук. ?? Колгоспне село. - 1950. - 2 жовтня.

2. Карасюк І.М. Симон Самійлович Рубін сторінки життя і наукової діяльності ? І.М. Карасюк, О.І. Здоровцов, М.Ю. Замаховська ?? Збірник наукових праць, присвячений 100-річчю від дня народження С.С. Рубіна. - Умань, 2000. - С. 7 - 12.

3. Карасюк І.М. Уманський сільськогосподарський інститут (1844 - 1994): монографія ? І.М. Карасюк. - К.: Вища школа, 1994. - 200 с.

4. Мариино-Горская низшая сельскохозяйственная школа с входящими бумагами из Департамента Земледелия 8-го января 1904 - 28-го декабря 1904 ? Национальный исторический архив Белорусси в г. Минске: Ф.491. - Д. 69. - Арк. 50 - 54.

5. Рубін С.С. Виступ на вченій раді у зв'язку з 80-річчям ? С.С. Рубін ?? НВФ - 584: Фонди музею історії УНУС. - Умань, 1980. - 6 с.

6. Тарнавський В. Вірність землі ? В. Тарнавський ?? Черкаська правда. - 1979. - 26 жовтня.

Размещено на Allbest.ru