Агропромисловий комплекс України як об’єкт державного фінансового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Агропромисловий комплекс України як об'єкт державного фінансового контролю

Прокопів Г.Я., аспірант, Науково-дослідний фінансовий інститут ДННУ «Академія фінансового управління», м. Київ

Анотація

Ключові слова: агропромисловий комплекс, державний фінансовий контроль, фінансові ресурси, державна підтримка, ефективність.

Ключевые слова: агропромышленный комплекс, государственный финансовый контроль, финансовые ресурсы, государственная поддержка, эффективность.

Key words: agro-industrial complex, public financial control, financial resources, state support, efficiency.

Постановка проблеми. Агропромисловий сектор відіграє важливу роль в соціально-економічному житті країни, володіє унікальним поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, що дає Україні можливість зайняти вагоме місце на міжнародному продовольчому ринку. Ресурсний потенціал агропромислового комплексу (далі - АПК) далеко не вичерпаний, державна фінансова підтримка у сфері сільського господарства залишається актуальною та вимагає постійного вдосконалення її механізмів. Програма економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» визначає наступні завдання в аграрній сфері:

- забезпечення передбачуваності регуляторної політики держави;

- удосконалення земельних відносин;

- удосконалення механізмів державної підтримки сільгоспвиробників;

- підвищення ефективності державного управління галуззю [14].

В умовах обмежених та дорогих фінансових ресурсів ще більш гостро постає питання законності, прозорості, економічності, ефективності та результативності використання наявних фінансових ресурсів, виконання бюджетних програм та відповідності ефекту від реалізації програми запланованим показникам. Саме тому виникає потреба дослідження агропромислового комплексу України як об'єкту державного фінансового контролю.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання державної фінансової підтримки України та інструментів державного регулювання в агропромисловому комплексі розглядаються у працях багатьох науковців, серед них: В.П. Галушко [2], С.М. Кваша [8], О.М. Могильний [10] та інші. Питання ефективності бюджетних програм підтримки агропромислового комплексу України досліджують О.М. Бородіна [1] та Б.Й. Пасхавер [12]. В.М. Діхтярьов [3] та І.Б. Стефанюк [18] вивчали стан та зарубіжний досвід державного фінансового контролю у сфері АПК. Проте в зазначених публікаціях не присвячена достатня увага дослідженню АПК як об'єкта державного фінансового контролю (далі - ДФК) з урахуванням особливостей галузі, не визначені мета та завдання ДФК в цій сфері, що обумовлює необхідність даного дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є визначення актуальності здійснення у сфері вітчизняного АПК державного фінансового контролю, формування його цілей.

Виклад основного матеріалу. Агропромисловий комплекс представляє собою сукупність взаємопов'язаних галузей народного господарства з виробництва, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, а також виробництва засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування. Декларується, що головним завданням АПК є забезпечення продовольчої безпеки держави на рівні, що забезпечує потреби населення в продуктах харчування не менше 80 % від раціональних норм споживання за рахунок власного виробництва, та ефективне використання експортних можливостей збуту надлишків продовольства.

За обсягом виробництва воно займає четверте місце після промисловості, торгівлі, транспорту та зв'язку, є одним з основних бюджетоутворюючих секторів національної економіки, а також займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту. У 2012 році частка аграрного сектору економіки у загальному обсязі ВВП склала 9,2 %, обсяг сільгоспвиробництва становив 223,25 млрд грн (у постійних цінах 2010 року) [20]. Якщо додати галузі, пов'язані з сільським господарством (сільськогосподарські машини, добрива тощо), то частка агропромислового сектора у ВВП досягне 25 %. Експорт продукції сільського господарства і харчової промисловості у 2012 році становив 26 % загальної вартості експорту України або 17,9 млрд дол. США. Таким чином, з 2001 по 2012 рік об'єми експорту продукції АПК зросли від 1,8 млрд доларів США до 17,9 млрд доларів США, або майже в 10 разів, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі з 700 млн доларів США до 10,4 млрд доларів США або в 15 раз [19].

У розрізі галузей сільського господарства очевидною є більш висока прибутковість рослинництва, рівень рентабельності якого за останні 6 років знаходиться в діапазоні 17-32 %. Галузь рослинництва є основною складовою сільськогосподарського виробництва, її частка в загальному обсязі виробництва склала в 2012 р. 66,8 %, частка тваринництва відповідно - 33,2 %.

Аналіз тваринництва показує, що лише останні роки ця галузь вийшла на рівень беззбитковості і в 2012 році досягла рівня рентабельності у 14 %, що є максимальним значенням з 1994 року [11].

Таким чином ми бачимо, що аграрний сектор економіки тривалий час був збитковим або знаходився на межі збитковості, а окремі його галузі, насамперед тваринництво, були хронічно збитковими і тільки останні три роки показує зростання рентабельності.

Останні роки Україна стабільно входить до першої п'ятірки світових виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. На сьогоднішній день у світовому виробництві основних видів сільськогосподарської продукції частка України становить близько:

• 21 % з виробництва соняшнику;

• 6 % з виробництва цукрового буряку;

• 5 % з виробництва ріпаку;

• 2 % з виробництва зернових, у т.ч. 8 % ячменю та 4 % пшениці;

• 3 % з виробництва молока коров'ячого;

• 1 % з виробництва свинини, яловичини, м'яса птиці [24].

Не зважаючи на позитивні зміни, які відбуваються в цій галузі, не всі ресурси та можливості даного сектору використовуються в повному обсязі. Якщо порівнювати такі показними як рівень механізації, рівень врожайності та кількість внесення мінеральних добрив, то Україна значно відстає від інших країн за всіма показниками. Рівень механізації в Україні в два рази менший ніж у США та у 7 разів за середній показник ЄС. Урожайність зернових культур в Україні майже вдвічі менша за середню по країнам ЄС, при цьому за показником застосування мінеральних добрив Україна більш ніж в три рази відстає від США та більш ніж у 4 рази від країн ЄС [5]. Зважаючи на ці фактори можна сказати, що сільське господарство в Україні є не досить ефективним.

На сучасному етапі підтримка аграрної сфери в Україні реалізується через податкове стимулювання та фінансування окремих напрямків і програм видатками загального та спеціального фондів державного бюджету. Податкове стимулювання реалізується у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП), а також спеціального механізму сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Номінально об'єм податкових пільг з 2001 по 2012 рік зріс приблизно з 1,5 млрд грн до 18 млрд грн. Попри це доля пільг в об'ємі валової продукції зменшилась з 6 % у 2001 році до 3 % у 2012 році. Зменшення податкового стимулювання відбулось за рахунок неповернення ПДВ при експорті зернових та технічних культур (9,5 млрд грн у 2012 році), а також виключення зі складу ФСП відрахувань до пенсійного фонду України, тобто з 2010 року підприємства самостійно платять відрахування до пенсійного фонду (близько 5 млрд грн у 2012 році склало податкове навантаження при оплаті праці) [23].

За час дії пільгових режимів оподаткування (з 1998 по 2012 рік) бюджетні надходження від підприємств АПК зросли в 11 разів з 3,8 млрд грн до 42 млрд грн. Тобто надані пільги є стимулом нарощування виробництва, яке ми спостерігаємо з 2002 року, і як наслідок - зростання податкових платежів до бюджету.

Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. та «Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року» (далі - Програма) є основоположними документами підтримки аграрного сектору сьогодні.

На реалізацію Програми з Державного бюджету України було передбачено виділення 120 750,5 млн грн за наступними основними напрямами (млн грн): забезпечення розвитку соціальної сфери та сільських територій - 15 742,7; забезпечення розвитку аграрного ринку - 49 698,2; фінансове забезпечення аграрного сектору - 14 011,6; удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі - 17 519,7; професійну освіту - 18 373,7; аграрну науку - 5 308,3; забезпечення розвитку дорадництва - 96,3 млн грн [14].

Розподіл фінансових ресурсів за вищевказаними 7-ма напрямами є непропорційним. Зокрема, на фоні фінансування заходів з удосконалення і реформування системи управління в аграрному секторі в обсязі 14,5 % від загального фінансування, менше виділено коштів на розвиток соціальної сфери та сільських територій (13,0 %) і заходи з фінансового забезпечення аграрного сектору (11,6 %), тоді як останні два напрями є ключовими щодо поліпшення соціальної інфраструктури на селі і покращення матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.

У таблиці 1 згруповані планові та фактичні показники виконання запланованих Програмою заходів та рівня їх фінансування протягом завершених двох етапів Програми, розрахований % виконання. Аналіз виконання Програми по завершенню перших двох етапів (2008-2009 рр. та 2010-2011 рр.) показує, що із 98 запланованих заходів виконувалось тільки 72, що становить 73,5 %. Фактичне фінансування становить 67 % від запланованого. Найменше профінансовано напрямок «Розвиток соціальної сфери та сільської структури» - 14,4 % від запланованого та «Розвиток дорадництва» - 15,6 % відповідно.

Проведений Рахунковою палатою України аудит використання коштів на виконання заходів Програми в 2011 році показав, що існують проблеми фінансової дисципліни, зокрема 26,3 млн грн коштів державного бюджету було використано з недоліками та порушеннями, допущене неефективне управління 40 млн грн бюджетних коштів [16]. Дані порушення не сприяють здійсненню реалізації місії та завдань Програми, проте є не критичними у порівнянні із загальним об'ємом фінансування в 2011 році - 3391,4 млн грн.

Таблиця 1

Аналіз виконання Держаної цільової програми розвитку українського села до 2015 року у 2008-2011 рр.

Джерело: розраховано автором на основі даних звітів Держказначейства та Рахункової палати України.

Велика кількість напрямів державної підтримка сільгоспвиробників ускладнює здійснення контролю за ефективністю та законністю використання коштів державного бюджету, призводить до розпорошеності коштів. Присутні наступні явища: щорічна зміна порядків та механізмів виділення коштів з державного бюджету, несвоєчасне їх затвердження та внесення до них неодноразових змін протягом року. Неузгодженість нормативно-правових документів, відсутність розбивки планових показників та фінансування Програми на 2011-2015 роки, недосягнення планових показників виконання заходів та фінансування Програми у 2008-2011 рр., постійна зміна порядків та фінансування окремих цільових програм, яке змінюється з року в рік від нуля до декількох мільйонів гривень, говорить про непослідовність дій, свідчить про недієвість наявних систем внутрішнього контролю, недосконалість планування, моніторингу та управління результатами Програми. Ризики недосягнення очікуваних соціально-економічних результатів виконання Програми є досить високими.

Отже, упродовж останніх років в аграрному секторі спостерігаються окремі тенденції до зростання, зокрема, валової продукції сільського господарства, надходжень до зведеного бюджету України від сплати податків і зборів та обсягу залучених інвестицій. Проте дане покращення не можна пов'язати з бюджетною підтримкою галузі, оскільки вона є мінімальною, а заходи прямої підтримки («жовта скринька») не досягають річного сукупного виміру підтримки (СВП) у розмірі 3,043 млрд грн. Найбільш вагомим чинником зростання є спеціальні режими оподаткування, входження великого капіталу та робота агрохолдингів, які забезпечують експортний потенціал країни в основному за рахунок експорту зернових, олійних культур та рослинних жирів.

Господарства населення та невеликі фермерські господарства залишаються незахищеними і неконкурентоспроможними в сучасних умовах, оскільки не володіють такими фінансовими резервами як великі агрохолдинги і залишаються поза увагою державної підтримки (наприклад, у 2010 р. із 52 тис. сільськогосподарських підприємств підтримкою скористалися лише 2,3 тис., пільгові кредитні ресурси використовували лише 10 % фермерських господарств).

Питання удосконалення інфраструктури аграрного сектору, забезпечення агропідприємств сільськогосподарською технікою, а також питання, пов'язані з розвитком соціальної сфери села залишаються невирішеними.

Аграрний сектор потребує дієвого механізму попередження, виявлення, усунення існуючих недоліків та порушень, пошуку та використання невикористаних резервів росту і підвищення його ефективності. Таким інструментом повинен бути сучасний державний фінансовий контроль (далі - ДФК.

Проаналізувавши визначення ДФК в наукових джерелах, можна виділити наступне бачення серед авторів мети/місії ДФК:

- упередження, виявлення та припинення фінансових правопорушень; забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування та витрачання коштів; відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності [15];

- забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб'єктів фінансових правовідносин у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів чи державних позабюджетних фондів, та кредитів, отриманих під гарантії уряду [21, с. 5];

- забезпечення реалізації фінансової політики держави через систему законодавчих, організаційних, адміністративних, правоохоронних та інших заходів [7, с. 14];

- оцінювання відхилень параметрів, що фактично реєструються, характеризують дії держави у фінансово-економічному просторі, від установлених норм, а також здійснення моніторингу та аналізу стану економіки і суспільства, спрямованого на фінансову оцінку ефективності використання державних ресурсів, що їй виділяються [17, c. 8];

- встановлення правових норм, які визначають порядок використання суб'єктами господарювання фінансових ресурсів, проведення моніторингу чи інших контрольних спостережень за дотриманням цих норм, виявлення правопорушень у частині використання фінансових ресурсів, їх усунення, блокування незаконних фінансових операцій та здійснення заходів щодо компенсації збитків, нанесених державі, суб'єктам господарювання та громадянам [6, с. 12].

Таблиця 2. Визначення завдань державного фінансового контролю

Проаналізувавши зазначені підходи до визначення мети/місії ДФК на сучасному етапі, робимо висновок, що мета/місія ДФК не повинні обмежуватись виключно контролем за законністю та фінансовою дисципліною формування та витрачання коштів державного бюджету та державних ресурсів, а виходять далеко за межі бюджетних відносин та державної власності. Вважаємо, що ДФК на сучасному етапі стосується дотримання правил формування і використання всіх фінансових ресурсів держави, виявлення резервів їх зростання, підвищення ефективності функціонування національної економіки та реалізації державної фінансової політики. Тому місією ДФК у сфері АПК визначаємо сприяння економному, ефективному, результативному, законному та прозорому використанню фінансових ресурсів держави в цій сфері.

Для аналізу існуючих підходів до формулювання завдань ДФК, згрупуємо їх у таблиці 2.

Базуючись на колективній думці авторів та враховуючи специфіку галузі, завданнями державного фінансового контролю в сфері агропромислового комплексу України необхідно визначити:

- блокування діяльності, що загрожує продовольчій безпеці та продовольчій незалежності країни;

- недопущення діяльності, що монополізує ринки, стосується виробництва заборонених товарів та послуг, порушує законні інтереси держави, суб'єктів господарювання та суспільства в цілому;

- попередження, виявлення та усунення фактів незаконного, нецільового і неефективного використання бюджетних коштів, майна державної та комунальної власності, кредитів та позик, отриманих під гарантії уряду;

- попередження та усунення розтрат, фінансових зловживань, фіктивних та незаконних фінансових операцій, дотримання платіжної дисципліни;

- підвищення ефективності, економічності та дієвості бюджетних програм, сприяння ощадливому використанню матеріальних і грошових ресурсів;

- дотримання правил ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- забезпечення соціальних гарантій працівників та своєчасної виплати заробітної плати, стандартів ціноутворення та встановлення тарифів;

- забезпечення дотримання правил оподаткування, зокрема пільговими режимами ФСП та НДС;

- сприяння прибутковості виробництва сільськогосподарської продукції на рівні, що забезпечує відтворене виробництво.

- сприяння сталому та комплексному розвитку сільських громад та територій.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

Підсумувавши все вище сказане, можна зробити висновок, що актуальність контролю з боку держави в аграрній сфері обумовлюється її унікальним становищем та особливостями, а саме:

1. Агропромисловий комплекс - сфера економіки, яка забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність України.

2. Агропромисловий комплекс - ефективний ресурс зовнішньоекономічної політики, частка експорту становить 26 % (2012 рік) загальної вартості експорту України.

3. Агропромисловий комплекс - джерело бюджетних надходжень.

4. Високе соціальне значення галузі. Третина населення України проживає у сільській місцевості, у сільському господарстві працює 17 % зайнятого населення України, в агро-харчовій галузі близько 28 %.

5. Сезонний характер виробництва в основній ланці АПК - сільському господарстві. Значний вплив природно-кліматичних умов на ведення сільського господарства.

6. Висока вартість ресурсів у сільському господарстві при значній тривалості виробничого циклу.

7. Необхідність збереження та відновлення родючості ґрунтів. Земля - основний засіб виробництва в сільському господарстві, унікальний та найцінніший природній ресурс України, що не підлягає заміні.

На сучасному етапі ДФК в сфері агарного комплексу повинен бути спрямований в першу чергу на визначення дійсного стану використання державних фінансових ресурсів в цій сфері, виявлення слабких місць, вимір впливу існуючих недоліків на досягнення запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання наявних ресурсів.

фінансування агропромисловий економіка

Список використаних джерел

1. Бородіна О.М. Державна підтримка агросфери: еволюція, проблеми; монографія / О.М. Бородіна [та ін.] ; ДУ «Ін-т економіки та прогнозування НАН України». - К., 2008. - 264 c.

2. Галушко В.П. Основи економіки та аграрної політики : [навч. посібн.] /П. Галушко, Г.В. Хулєнбрук, О.А. Ковтун та ін. - К. : ЗАТ «Нічвала», 2012. - 575 с.

3. Діхтярьов В.М. Державні інвестиції в аграрний сектор економіки: реалії та перспективи / В.М. Діхтярьов, В.О. Максименко // Фінансовий контроль. - 2006. - № 6. - 32-34.

4. Дрозд І.К. Державний фінансовий контроль : навчальний посібник / І.К. Дрозд, В.О. Шевчук. - К. : ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. - 304 с.

5. Індикатори агропромислового розвитку [Електронний ресурс]. - Інформаційна база Світового банку.

6. Зіміна І.А. Державний фінансовий контроль : навч. посібник / І.А. Зіміна, О.С. Корнієнко, А.О. Трофімов. - Миколаїв : НУК, 2008. - 212 с.

7. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління : монографія / Є.В. Калюга. - К. : Ельга, Ніка-центр, 2002. - 306 с.

8. Кваша С.М. Механізм державної підтримки сільськогосподарського виробництва та шляхи його удосконалення: монографія / С.М. Кваша, О.Д. Витвицька, К.В. Наконечна; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К. : ННЦ «Ін-т аграр. Економіки», 2009. - 197 с.

9. Ловінська Л.Г. Організація бухгалтерського обліку та фінансового контролю в сучасних умовах господарювання в Україні / Л.Г. Ловінська, І.Б. Стефанюк. - К., НДФІ, 2006. - 240 с.

10. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери / О.М. Могильний. - Ужгород : УВА, 2005. - 400 с.

11. Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах [Електронний ресурс] - Офіційний сайт Державної служби статистики України

12. Пасхавер Б.Й. Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б.Й., Шубравська О.В., Молдаван Л.В. та ін.] ; за ред. акад. УААН Б.Й. Пасхавера ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозу. - К., 2009. - 432 с.

13. Постанова КМУ від 19 вересня 2007 р. № 1158 «Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року» [Електронний ресурс]. - Сайт Верховної Ради України.

14. Програма економічних реформ на 2010-2014 р.р. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. - Офіційна сторінка Президента України.

15. Проект Закону «Про державний фінансовий контроль» Коновалюк В.І. [Електронний ресурс]. - Сайт Верховної Ради України

16. Про результати аудиту виконання заходів Держаної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року. 2013 [Електронний ресурс]. - Сайт Рахункової Палати України.

17. Рябухин С.Н. Аудит эффективности использования государственных ресурсов / С.Н. Рябухин. - М. : Наука, 2004. - 138 с.

18. Стефанюк І.Б. Чому французьке село процвітає? / І.Б. Стефанюк, В.М. Діхтярьов // Фінансовий контроль. - 2008. - № 2. - С. 52-57.

19. Статистичний збірник «Зовнішня торгівля України» [Електронний ресурс]. - Офіційний сайт Державної служби статистики України.

20. Статистичний збірник «Сільське господарство України 2012» [Електронний ресурс]. - Офіційний сайт Державної служби статистики України.

21. Шевчук О.А. Державний фінансовий контроль бюджетних установ : навч. посібн. / О.А. Шевчук; за заг. ред. Є.В. Мниха. - К. : Київ.нац.торг.-ек.ун-т, 2007. - 216 с.

22. Шохин С.О. Бюджетно-финансовый контроль и аудит / С.О. Шохин, Л.И. Воронина // Теория и практика применения России : научно-метод. пособие. - М.: финансы и статистика, 1997. - 238 с.

23. Ведение аграрного бизнеса в Украине 2013 [Електронний ресурс]. - Сайт Українського клубу аграрного бізнесу.

24. World agricultural production. FAS USDA [Електронний ресурс]. - Офіційний сайт Міністерства аграрної політики США.

Размещено на Allbest.ru