Науково-організаційна діяльність В.Є. Таїрова (1859-1938) у складі комітету виноградарства та в рамках з’їздів виноградарів і виноробів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В.Є. ТАЇРОВА (1859-1938) У СКЛАДІ КОМІТЕТУ ВИНОГРАДАРСТВА ТА В РАМКАХ З'ЇЗДІВ ВИНОГРАДАРІВ І ВИНОРОБІВ

Бурлак Г.В.

Анотація

Ключові слова: професор В.Є. Таїров, Комітет виноградарства, виноградарство, виноробство, з'їзд виноградарів і виноробів, міжнародний конгрес з виноградарства, виноградне сусло, фальсифікація вина, оподаткування вина.

Аннотация

Бурлак А.В. Научно-организационная деятельность В.Е. Таирова (1859-1938) в составе Комитета виноградарства и в рамках съездов виноградарей и виноделов

Статья посвящена научно-организационной деятельности профессора В.Е. Таирова в 90-х годах XIX в. и в начале ХХ в. Рассматриваются малоизвестные широкой публике страницы жизни и деятельности В.Е. Таирова в составе Комитета виноградарства при Императорском обществе сельского хозяйства Южной России. Охарактеризованы практическая деятельность ученого, его сотрудничество с Одесским Комитетом виноградарства, участие в съездах, которые организовывал Комитет, а также его участие в международных конгрессах. Указано значение идей ученого для развития отрасли виноградарства.

Ключевые слова: профессор В.Е. Таиров, Комитет виноградарства, виноградарство, виноделие, съезд виноградарей и виноделов, международный конгресс по виноградарству, виноградное сусло, фальсификация вина, налогообложение вина.

Annotation

Burlak G.V. V. Tairov (1859-1938) scientific and organizational activity as a member of Viticultural Committee and in the frame of viticulturists and wine-makers congresses

Scientific and organizational activity of Professor V. Tairov at the end of ХІХ - beginning of ХХ centuries has been highlighted. Out-of-the-way items of pages on V. Tairov's life and activity as a member of the Viticulture Committee have been considered.

Keywords: professor V. Tairov, Viticultural Committee, congress of viticulturists and winemakers, the international viticultural congress, grape must, wine falsification, wine taxation.

Науково-організаційні напрями роботи В.Є. Таїрова відігравали важливу роль у практичній діяльності вченого. Саме вони у поєднанні з редакційною роботою у журналі «Вісник виноробства» стали невід'ємною частиною його діяльності, спрямованої на поліпшення стану справ у галузі виноградарства та виноробства через вдосконалення її наукового підґрунтя та законодавчих основ. Важливо висвітлити та систематизувати етапи діяльності, щоб сформувати цілісну картину життя та світогляду професора В.Є. Таїрова.

В історіографії радянського періоду науково-організаційна діяльність В.Є. Таїрова висвітлювалася у працях В.О. Гернета [1], С.А. Мельника [2], П.К. Айвазяна [2], М.М. Коваля [2]. У сучасній історіографії наукова та організаційна діяльність вченого досліджується у працях В.В. Власова [3, 4], В.О. Шерера [3, 4]. Дані щодо редакційної діяльності вченого зібрані на основі дослідження журналу «Вісник виноробства».

Визнаний у світі відомий вчений-виноградар В.Є. Таїров понад 50 років свого життя присвятив справі виноградарства та виноробства, поєднуючи власні наукові дослідження з громадською, організаційною та редакторською діяльністю. З його ім'ям пов'язаний розвиток наукових основ та новаторських ідей у вітчизняному виноградарстві.

Складність завдання, яке стояло перед В.Є. Таїровим, полягала у тому, що ряд інноваційних наукових здобутків та засад функціонування виноградарства і виноробства мусили бути внесені у цю сферу у вигляді законів, нормативних документів та установ, покликаних впроваджувати зазначені ідеї. В свою чергу, через такі чинники, як інтереси великих виновиробників та лобіювання їх інтересів чиновниками, ця праця не була легкою.

Бюрократична машина колишньої Російської імперії давалася взнаки на кожному кроці. В.Є. Таїрову випало боротися не лише з низькою культурою виноградарства та виноробства, але й з неефективною діяльністю організацій, покликаних сприяти розвитку галузі (в тому числі, Комітету виноградарства), низьким професійним рівнем чиновників, спробами великих виноробних підприємств отримати монополію на виробництво, залишивши на узбіччі дрібних виноробів країни.

Мета роботи полягає у дослідженні напрямів науково-організаційної діяльності професора В.Є. Таїрова. Для цього потрібно було вирішити такі завдання:

1. Дослідити на підставі архівних документів діяльність В.Є. Таїрова у Комітеті виноградарства з 1898 по 1910 рр.

2. Дослідити на підставі архівних документів та матеріалів журналу «Вісник виноробства» науково-організаційну діяльність В.Є. Таїрова у рамках вітчизняних та міжнародних з'їздів виноградарів та виноробів з 1900 по 1910 рр.

Комітет виноградарства при Імператорському товаристві сільського господарства Південної Росії був створений у 1898 р. в м. Одеса з метою сприяння успішному розвитку галузі виноградарства з наукової точки зору, а також врегулювання питань виноградарства і виноробства в губерніях Південної Росії [5, С. 370; 6]. У статуті Комітету зазначено, що для досягнення поставленої мети Комітет: досліджує стан виноградарства Південної Росії, організовує виставки, з'їзди, видає праці і твори з виноградарства з метою поширення спеціальних знань серед населення, сприяє організації практичних курсів з виноградарства, вивчає хвороби та шкідників винограду, а також методи боротьби з ними, організовує дослідний виноградник, випробовує найкращі європейські сорти винограду щодо їх якості, плодоношення та придатності до місцевих кліматичних та ґрунтових умов [6].

До складу Комітету виноградарства входили як представники науки, так і практики. В.Є Таїров також не залишився осторонь його справ [6].

Так, Комітет виноградарства мав зв'язок із редакцією журналу «Вісник виноробства», який видавався під редакцією В.Є. Таїрова. З метою ефективного розвитку і діяльності Комітету, залучення більшого числа членів Комітет звертався до редакції з проханням друкувати оголошення про заснування Одеського Комітету виноградарства і правила вступу до нього, також друкувалися оголошення про скликання з'їздів виноградарів і виноробів [7; 8, С. 771].

Взаємовідносини В.Є. Таїрова з Комітетом погіршилися дещо пізніше. Причиною цього спочатку була кампанія, розгорнута представниками Комітету проти журналу «Вісник виноробства» з метою проведення деяких тенденцій до закону про виноградне вино, який саме розроблявся [9, С. 614]. Саме тому з'їзду виноградарів і виноробів Бессарабської, Херсонської, Подільської та материкової частини Таврійської губернії у 1910 р. передувала критика В.Є. Таїрова діяльності Одеського та Московського комітетів виноградарства, останній з яких був організований для збільшення авторитету і коштів Одеського Комітету виноградарства.

Основним завданням Одеського комітету виноградарства було видання з 1904 р. журналу «Виноградарство і виноробство» під заступництвом Московського комітету і на кошти Міністерства Землеробства. Але після трьох років існування виявилося, що журнал не задовольняє вимогам виноградарів і виноробів і не приваблює великої кількості передплатників. Через це фінансова сторона справи з видання журналу була незадовільною, і критика Комітету з боку В.Є. Таїрова за неефективність діяльності та нецільове використання коштів, які можна було витратити на актуальні потреби виноградарства є виправданою, проте ця критика додатково погіршила відносини між В.Є. Таїровим та Комітетом. Справедливість критики вченого діяльності Комітету була підтверджена тим, що у 1907 р. журнал «Виноградарство і виноробство» припинив своє існування [9, С. 621].

Таким чином, результати спільної праці В.Є. Таїрова та Комітету виноградарства можна визначити швидше як створення трибуни для обговорення певних питань галузі, ніж як дійсно вагомих практичних дій. Дослідження архівних матеріалів щодо діяльності Комітету свідчить про його активну роботу щодо організації конференцій з питань виноградарства та виноробства,

Так, з'їзд виноградарів та виноробів, який відбувся 9 - 15 лютого 1903 р. в Одесі, приділив велику увагу ряду нагальних питань, вирішення яких В.Є. Таїров вважав необхідним для подальшого ефективного розвитку галузі. Перш ніж організовувати з'їзд, Комітетом було опитано велику кількість виноградарів, виноробів, товариств та організацій в Одесі, які, в свою чергу, відгукувались і писали про потреби та проблеми виноградарства і виноробства регіону, сподіваючись на допомогу Комітету [10].

Цій події вчений присвячує нарис щодо способів поліпшення сусла та вина, критикуючи позицію попереднього з'їзду 1902 р. В.Є. Таїров наголошує на тому, що попередній з'їзд прийняв низку постанов, що не відповідають інтересам виноробів країни, в частині найменування (класифікації) вин. На погляд вченого, ці рішення не відповідають ані даним науки та практики, ані спеціальному законодавству Західної Європи. Більш того, рішення з'їзду - це монополізація торгівлі вином в інтересах меншості - великих виробників вина проти дрібних виноробів [11, С. 67-86].

Одним з найгостріших питань з'їзду 1903 р. була обґрунтованість додавання цукру до виноградного сусла. В журналі «Вісник виноробства» № 2 за 1903 р. наведений нарис В.О. Гернета «Подсахаривание виноградного сусла», де ця теза була обґрунтована поглядами європейських виноробів. Ще у 1800 р. французький хімік Жан-Антуан Шапталь запропонував помірне додавання тростинного цукру до виноградного сусла, як засіб поліпшити сусло з незрілого винограду. Завдяки авторитету Ж. Шапталя, цей спосіб поліпшення сусла увійшов в практику і дійшов до наших днів під назвою «шапталізація».

У 1870 р. питанням поліпшення сусла цукром займалася за дорученням французького уряду спеціальна комісія, яка визнала додавання цукру до сусла раціональним виноробним прийомом. Цей прийом став ще більш розповсюдженим у часи, коли ураження філоксерою та грибними хворобами виноградників Франції призвело до прийняття закону 1884 р., запропонованого депутатом департаменту Шарант (Bisseuil), який вказував на те, що постраждалі від філоксери виноградники дають вина міцністю 4 - 5°, тоді як технологія вимагає міцності на рівні 8 - 9°.

Наступний після прийняття вищезгаданого закону декрет 1885 р. встановив граничну кількість цукру, що відпускається на пільгових умовах для приготування вин. Необхідно підкреслити, що в декреті 1885 р. не був зазначений вихідний вміст цукру у суслі і ця обставина призвела до збільшення фальсифікації за рахунок можливості стримувати бродіння сусла на рівні 10 - 11°, потім додати цукор до нього, і розбавити водою, а також виробляти так звані «другі вина», які знову ж таки застосовувалися головним чином для фальсифікації натуральних вин. Все це викликало низку дискусій і змін в законах в період з 1894 по 1897 рр., проте ці зміни були спрямовані не на сам прийом додавання цукру у сусло при необхідності, а проти пільгового цукру, що дає можливість другим винам успішно конкурувати зі справжнім вином. У цілому ж, на думку французьких фахівців: «Додавання цукру до виноградного сусла без додавання води, з метою збільшення міцності вина, є допустимим і законним, а в деяких випадках, для деяких областей необхідним прийомом виноробства» [11, С. 84].

Узагальнюючи вищевикладене редакція Вісника виноробства прийшла до висновку, що застосування чистого бурякового або тростинного цукру для нормалізації рівня цукру в суслі в тих випадках, коли з яких-небудь зовнішніх причин він не набрав достатню кількість цукру, має бути визнане раціональним прийомом у виноробстві, а вина, отримані з такого сусла, мають право на вільний обіг в торгівлі під назвою натуральних виноградних вин [11, С. 67 - 86].

На погляд редакції «Вісника виноробства», це було доцільно з економічної точки зору, а з хімічної визнавалося більш натуральним, ніж додавання цукру після бродіння через те, що завдяки дії винних дріжджів цукор (сахароза) перетворюється, зокрема, у виноградний цукор - глюкозу, яка вже потім перетворюється у спирт, а власне сама додана сахароза у вині відсутня.

Аналізуючи сучасний текст Закону України «Про виноград і виноградне вино» бачимо, що хоч технології виноградарства зазвичай забезпечують належний рівень цукру, все ж таки прийом шапталізації знайшов своє відображення у термінах та технологіях отримання сухих ординарних вин, що підтверджує обґрунтованість позиції В.Є. Таїрова.

Напередодні одеського з'їзду В.Є. Таїров гостро критикує Московський всеросійський з'їзд виноробів, покликаний розібратися у питанні, що таке натуральне вино і що таке фальсифікація. Він звинувачує з'їзд в упередженості прийнятої класифікації виноградних вин, яка дозволяє кримським виноробам посунути у нижчий розряд «підкріплені вина», бессарабські вина, при виготовленні яких в несприятливі роки в сусло додається цукор. Така класифікація, на думку В.Є. Таїрова, не відповідає загальноприйнятій європейській і дозволяє витіснити з ринку вина регіон Бессарабії, що обернеться економічною катастрофою для місцевого виноробства [12, С. 86-90].

Оскільки податкова політика в галузі виноробства є наслідком прийнятої класифікації вин, В.Є. Таїров критикує також і податкову політику в галузі виноробства, тобто оподаткування вина акцизом, як спосіб боротьби проти фальсифікації. В основі цього проекту прийнято розряди вин, встановлені Московським з'їздом: «натуральне виноградне вино», «виноградне вино», і «підкріплене вино». З проекту випливає, що підкріплене вино оподатковується в 4 рази вище натурального вина, і в 2 рази вище виноградного вина, на кожну пляшку вина - 2 копійки, що на відро становить близько 32 копійок податку. На думку В.Є. Таїрова, такий податок для дешевих бессарабських вин - є дуже великим і абсолютно суперечить цілям оподаткування, як заходу боротьби з фальсифікацією вина. Високий податок на бессарабське вино, яке і так не має збуту, обернеться підвищенням цін на вино, що призведе до ще більшого застою в торгівлі. В.Є. Таїров наголошував на те, що прийняття проекту оподаткування вина акцизом Московським комітетом виноградарства, складеного в інтересах незначної кількості великих виробників вина, приведе тільки до монополізації ринку вина в Росії і дуже сподівався, що саме Одеський з'їзд розбереться з цим питанням, як із рядом інших [12, С. 90-94].

Таким чином, поточний з'їзд виноградарів і виноробів для В.Є. Таїрова - це провідник європейських поглядів на організацію галузі, провідник наукової думки та передових технологій.

Організаційно-управлінський талант В.Є. Таїрова проявився на з'їзді виноградарів і виноробів 1903 р. в Одесі, де його було обрано заступником голови з'їзду та головою ІІ секції з'їзду (секція з фальсифікації вина) [13, С. 548, 550]. На першому засіданні ІІ секції В.Є. Таїров першочергово перелічує усі проблеми дрібних виноробів серед яких: стрімке поширення грибних хвороб та філоксери, оподаткування вина, монополізація, яка створила великі труднощі у торгівлі вином для дрібних виноробів. Вчений аналізує та порівнює виноробство південних та північних районів, та доходить висновку, що для підтримки дрібного виновиробника слід першочергово застосувати такі заходи: 1) вільна торгівля вином; 2) прийняття закону про фальсифікацію вина; 3) просвітницька діяльність, тобто навчання дрібних виноробів; 4) дешевий і доступний урядовий кредит [14, С. 97].

І знов В.Є. Таїров повертається до питань натуральності виноградного вина, оскільки від начебто теоретичного питання залежить доля та економіка понад 150 - 160 тис. селянських господарств, які виробляють вино. Він спирається не лише на економічну доцільність питання, але й на хімізм процесів бродіння, тому що виноградне вино є продуктом технічної переробки виноградного соку, причому в разі потреби в нього вводяться невеликі кількості сторонніх речовин (різні запобіжні і очисні засоби), відтак, вина «природного» або «натурального» у прямому сенсі - немає. Крім того наука і практика раціонального виноробства, встановили такі найголовніші способи поліпшення виноградного сусла і вина: 1) додавання цукру до сусла; 2) уварювання сусла; 3) спиртування сусла і вина; 4) виморожування вина.

Не підлягає сумніву, що виноградний сік, отриманий з дозрілого винограду, який цілком підходить для виноробства, не потребує додавання додаткових речовин і при належних обробці та догляді дає напій високої якості. Звичайно, виробництво такого вина є бажаним, і воно повинно бути предметом турбот виноградаря-винороба. Але справа в тому, що, навіть при найбільш підходящих умовах клімату, ґрунту, підбору сортів та інше, в деякі роки різного роду атмосферні явища (дощ, приморозок), розвиток грибних та інших хвороб змушують виноградаря вдаватися для отримання гідного для витримки і перевезення вина до того чи іншого із зазначених прийомів виноробства. Застосування вищеназваних прийомів все частіше відбувається в північних виноградарських регіонах з несприятливими кліматичними і ґрунтовими умовами (регіони Бессарабії, Подільської Катеринославської, Подольскої, Херсонської, Таврійської губерній, а також Астраханська губернія, Дон, північний Кавказ).

Вчений вважає, що дрібне виноробство потребує переводу на наукову основу, проте не шляхом його розорення, яке відбудеться при присвоєнні вину, виготовленого з додаванням цукру, назви «штучне». У всіх виноробних країнах Західної Європи (Франція, Німеччина) додавання цукру до сусла є звичайним прийомом техніки виноробства, санкціонованим при цьому законодавчо, про це В.Є. Таїров говорить зі сторінок друкованих видань, з трибун з'їздів, а також у відкритому листі до Л.С. Голіцина [15, С. 632-634].

Вчений абсолютно справедливо вважає, що для того щоб знайти вихід зі скрутного становища, в якому знаходиться російське виноградарство і виноробство необхідна взаємодія трьох факторів: знання, засобів і свободи. Тобто потрібні школи, станції, дослідні поля, і широка постановка інструкторської діяльності, потрібен дешевий і доступний урядовий кредит, необхідні об'єднання і товариства, і нарешті, необхідна повна свобода дій під час продажу товарів виноробства. Саме на цьому з'їзді у постановочній частині є формулювання відносно доцільності створення дослідних станцій з виноградарства та виноробство, які, на думку вченого, мають стати провідниками науково-обґрунтованих технологій виноградарства та виноробства.

Що стосується питання фальсифікації вина і боротьби з нею, В.Є. Таїров підкреслював, що боротьбу з фальсифікацією вина, як і взагалі всіх харчових продуктів повинен прийняти на себе уряд, якому належить в цілому турбота про народне здоров'я. На рівні з цим буде надана допомога і російському виноробству. З приводу введення оподаткування вина акцизом як заходу боротьби з фальсифікацією вина, голова секції говорив, що було б несправедливим і непослідовним, якби водночас не були обкладені податком також і молочні продукти, кондитерські вироби мед і взагалі всі харчові продукти, оскільки немає майже жодної галузі у виробництві харчових продуктів, в якій була б відсутня фальсифікація. Для вирішення цього питання В.Є. Таїров наполягав насамперед на клопотанні перед урядом про якнайшвидше видання суворого закону проти фальсифікації вина, а також для врегулювання виробництва і торгівлі вином [13, С. 549-551].

Після тривалих дебатів на з'їзді відбулося голосування питання, сформульованого таким чином: «Чи допускається додавання до виноградного сусла чистого тростинного або бурякового цукру, з тим, щоб обіг отриманого таким способом вина відбувався у торгівлі під назвою виноградне вино». Формула голови секції була прийнята більшістю 173 голоси проти 9-ти, і таким чином з'їзд фактично захистів і європейські принципи виноробства, і дрібного вино-виробника І хоча лобіювання голови з'їзду поглядів протилежної сторони дискусії не привело до повної перемоги, було очевидно, що прихильників погляду В.Є. Таїрова серед науковців та виробників набагато більше, ніж тих, хто виступає проти зазначеного технологічного прийому [13, С. 552-558].

У другій половині серпня 1910 р. в Одесі відбувся з'їзд виноробів Бессарабської, Херсонської, Подільської та материкової частини Таврійської губерній [16, арк. 24]. На з'їзді В.Є. Таїров виступає як представник Головного Управління землеустрою та землеробства [17, С. 298]. Саме Головне Управління (за узгодженням із Міністерством Внутрішніх справ) дозволило Комітету виноградарства провести черговий з'їзд в Одесі. Програма з'їзду містила такі нагальні питання, як розповсюдження знань з виноградарства та виноробства, відновлення виноградників, які були пошкоджені філоксерою та ін..

Учасники з'їзду мали можливість заслухати доповіді щодо дезінфекції посадкового матеріалу, щодо потреби в організації дослідних установ, надруковані ще у 1906-1907 рр. та інші відомості, дещо застарілі, але все ще актуальні для виноградарів та виноробів. Найбільш цікавими та інформативними для учасників з'їзду виявилися лекції з питань виноградарства і виноробства, організовані Департаментом землеробства, Консультантом Головного Управління землеустрою та землеробства В.Є. Таїровим [18, С. 755-761]. Але виявилося, що детальних доповідей з найважливіших питань програми з'їзду не було. В цілому ефективність заходу була дуже низькою з поверхнево опрацьованими доповідями, деякі з яких зовсім не стосівалися пунктів програми.[18, С 758-759].

Крім з'їздів виноградарів та виноробів колишньої Російської імперії В.Є. Таїров брав участь у роботі міжнародних з'їздів та конгресів. Передова інформація, отримана від європейських вчених-виноградарів і виноробів, за допомогою головного редактора журналу «Вісник виноробства», ставала доступною кожному в Російській імперії.

На міжнародному конгресі з виноградарства, організованому «Товариством французьких виноградарів і ампелографії» з 13 по 17 червня 1900 р., в рамках Всесвітньої виставки 1900 р. у Парижі, В.Є. Таїрова було обрано віце-президентом бюро конгресу [19, 20, С. 776].

Генеральним секретарем конгресу П. Жерве були всебічно розглянуті найважливіші питання при закладанні нової філоксеростійкої культури винограду, а саме: питання про підщепи, адаптації та пристосування лоз до ґрунтів, спорідненість і прямих виробників. Було заслухано доповідь вченого-авторитету у галузі виноградарства та виноробства П. Віала стосовно філоксеростійкості, хвороб і нових шкідників винограду. Удосконалення та інновації у галузі виноробства, і хвороби вина були представлені в доповідях доктора Шаррена і професора Гайона, який наголосив на важливості для виноробства технологічного прийому додавання цукру в несприятливі роки.

Особливий інтерес представила пропозиція Тіссерана про організацію всесвітнього товариства виноградарів з метою розробки спільних міжнародних питань на періодичних з'їздах, які скликатимуться по черзі в різних виноградарських країнах. Для нас ця інформація цікава тим, що зазначене товариство стало попередником Міжнародної організації винограду і вина (МОВВ) - яка існує і сьогодні (штаб-квартира в Парижі), координуючи галузь виноградарства та виноробства виноградарських країн світу.

Таким чином міжнародний конгрес у Парижі дав велику кількість інформації стосовно підщеп винограду (як методу боротьби із філоксерою шляхом запровадження щепленої культури винограду) та їх вимог до ґрунтів. Крім того, конгрес надав блок інформації стосовно боротьби із хворобами вин. Зібрані матеріали були адаптовані В.Є. Таїровим до умов регіонів колишньої Російської імперії та викладені на сторінках Вісника виноробства [20, С. 778-790]. таїров виноградарство сільський вчений

Аналіз архівних документів демонструє тісний зв'язок В.Є. Таїрова із Комітетом виноградарства в період з 1898 по 1910 рр. та спільність завдань науковця і суспільної організації щодо покращення стану виноградарсько-виноробної галузі. Проте вплив бюрократії та монополістів-виновиробників на діяльність Комітету призвів до низької ефективності роботи останнього, а через те - до розриву стосунків та переходу В.Є. Таїрова до активних дій поза рамками Комітету.

Аналіз архівних документів та матеріалів вітчизняних і міжнародних конференцій свідчить про високу ефективність використання В.Є. Таїровим трибуни з'їздів виноградарів та виноробів з метою покращення стану галузі (її наукового підґрунтя, практичної освіченості дрібних виробників винограду і вина та законодавчо-нормативної бази). Залучення виновиробників до роботи конференцій дозволило науковцеві всебічно розглянути технологічні проблеми виноробів (підсолодження сусла), а відповідно - економічні аспекти і податкову політику та отримати позитивне рішення громади виноробів з цього приводу.

Все викладене вище є лише деякими відомими та найвагомішими аспектами діяльності В.Є. Таїрова, проте вони свідчать про зроблений ним значний вклад у розвиток галузі виноградарства. Життя і діяльність професора В.Є. Таїрова вимагає подальшого ґрунтовного дослідження і неупередженої оцінки, що зумовлено як непересічністю даної постаті, так і перехідним періодом історії тогочасного суспільного та державного ладу на який і припадає його діяльність.

Джерела та література

1. Гернет В. О. Василь Єгорович Таїров (до 50-річчя його діяльності) / Ювілейний збірник, присвячений 30-річчю роботи інституту та 50-річчю науково-літературної і громадської діяльності В. Є. Таїрова. -К.: Державне видавництво колгоспної та радгоспної літератури УРСР, 1936. - С. 25-33.

2. Мельник С.А., Айвазян П.К, Коваль Н.М. Роль профессора Таирова Василия Егоровича в развитии виноградарства и виноделия СССР // Труды Арм. НИИВВиП. - Ереван, 1964. - Вып. 6-7. - С. 581-592.

3. Власов В.В. Василий Егорович Таиров: документально- публицистическое издание / В.В. Власов, В.А. Шерер. - Арциз: ФОП Петров О.С., 2009. - 176 с.

4. Власов В. В. Ученые таировцы в истории института: документально-публицистическое издание / В. В. Власов, В. А. Шерер. - К.: ЧП Фирма «СЕРЖ», 2013. - Вып. 1. - 216 с., 63 ил.

5. Хроника. //Вестник виноделия. - 1898.- № 6. - С. 370.

6. Державний архів Одеської області. Ф. 22. Оп. 1. Спр. 620.

7. Державний архів Одеської області. Ф. 22. Оп. 1. Спр. 619.

8. Хроника. // Вестник виноделия. - 1902. - № 12. - С. 771.

9. Дэв. Страничка из деятельности Одесского Комитета виноградарства // Вестник виноделия. - 1910. - № 10. - С. 613-621.

10. Державний архів Одеської області. Ф. 22. Оп. 1. Спр. 626.

11. Таиров В. Е., Гернет В. А. Главнейшие способы улучшения сусла и вина // Вестник виноделия. - 1903. - № 2. - С. 67-86.

12. Белен-де-Баллю Э. О фальсификации вина и борьбе с нею путем обложения // Вестник виноделия. - 1903. - № 2. - С. 86-94.

13. По делам русского виноделия. // Вестник виноделия. - 1903. - № 9. - С. 539-596.

14. Таиров В. Е. Отзывы об обложении вина и Московском Комитете виноградарства. // Вестник виноделия. - 1903. - № 2. - С. 95-97.

15. Таиров В. Е. Открытое письмо «русскому виноделу князю Льву Голицину». //Вестник виноделия. - 1903. - № 10. - С. 629-637.

16. Державний архів Одеської області. Ф. 22. Оп. 1. Спр. 636. Арк. 24.

17. Хроника. // Вестник виноделия. - 1910. - № 5. - С. 298.

18. Дэв и член съезда. Съезд виноделов в Одессе. //Вестник виноделия. - 1910. - № 12. - С. 755-761.

19. Державний архів Одеської області. Ф. 22. Оп. 1. Спр. 622.

20. Таиров В. Е. Из заграничных впечатлений. //Вестник виноделия. - 1900. - № 12. - С. 775 - 790.

21. Gernet, V.O. (1936). Vasil Yegorovich Tairov (do 50-richchya yogo diyalnosti) [Vasil Tairov (to the 50th anniversary of his activities)]. Yuvileynyy zbirnyk, prysvyachenyy 30-richchyu roboty instytutu ta 50-richchyu naukovo-literaturnoyi i hromads'koyi diyal'nosti V. Ye. Tayirova - Anniversary collection devoted to the 30th anniversary of the Institute's work and the 50th anniversary of the scientific-literary and public activities of V. Tairov, 25-33 [in Ukrainian].

22. Melnik, S.A., Ayvazyan, P.K., & Koval, N.M. (1964). Rol' professora Tairova Vasiliya Yegorovicha v razvitii vinogradarstva i vinodeliya SSSR [The role of professor Tairov V. Ye. in the viticulture and wine making development in the USSR]. Trudy Arm. NIIVViP - Works of Arm. SRIofVWandB, 581-592 [in Russian].

23. Vlasov, V.V., & Sherer, V.A. (2009). Vasiliy Yegorovich Tairov [Vasil Ye. Tairov]. Artsiz: FOP Petrov O.S. [in Russian].

24. Vlasov, V.V., & Sherer, V.A. (2013). Uchenyie tairovtsyi v istorii instituta [Tairov scientists in the history of the institute]. K.: ChP firma «SERZh» [in Russian].

25. Hronika (1898). [Chronicle]. Vestnik vinodeliya - Herald ofwine making, 6, 370 [in Russian].

26. Derzhavniy arhiv Odeskoi oblasti [State Archives of Odessa Region], f. 22. op. 1. spr. 620.

27. Derzhavniy arhiv Odeskoi oblasti [State Archives of Odessa Region], f. 22. op. 1. spr. 619.

28. Hronika (1902). [Chronicle]. Vestnik vinodeliya - Herald ofwine making, 12, 771 [in Russian].

29. Dev. (1910). Stranichka iz deyatelnosti Odesskogo Komiteta vinogradarstva [Page from the activities of the Odessa Viticulture Committee]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 10, 613-621 [in Russian].

30. Derzhavniy arhiv Odeskoi oblasti [State Archives of Odessa Region], f. 22. op. 1. spr. 626.

31. Tairov, V.Ye., & Gernet, V.A. (1903). Glavneyshie sposoby uluchsheniya susla i vina [The main ways of must and wine improving]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 2, 6786 [in Russian].

32. Belen-de-Ballyu, E. (1903). O falsifikatsii vina i borbe s neyu putem oblozheniya [On the falsification of wine and the fight against it by taxation]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 2, 86-94 [in Russian].

33. Po delam russkogo vinodeliya (1903). [On business of Russian wine making]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 9, 539-596 [in Russian].

34. Tairov, V. Ye. (1903). Otzyivyi ob oblozhenii vina i Moskovskom Komitete vinogradarstva [Reviews on the wine taxation and the Moscow Viticulture Committee]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 2, 95-97 [in Russian].

35. Tairov, V. Ye. (1903). Otkryitoe pismo «russkomu vinodelu knyazyu Lvu Golitsinu» [An open letter to "the Russian winemaker Prince Lev Golitsin"]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 10, 629-637 [in Russian].

36. Derzhavniy arhiv Odeskoi oblasti [State Archives of Odessa Region], f. 22. op. 1. spr. 636, ark. 24.

37. Hronika (1910). [Chronicle]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 5, 298 [in Russian].

38. Dev, & chlen s'ezda. (1910). S'ezd vinodelov v Odesse [Congress of winemakers in Odessa]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 12, 755-761 [in Russian].

39. Derzhavniy arhiv Odeskoi oblasti [State Archives of Odessa Region], f. 22. op. 1. spr. 622.

40. Tairov, V. Ye. (1900). Iz zagranichnyih vpechatleniy [From foreign impressions]. Vestnik vinodeliya - Herald of wine making, 12, 775-790 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru