Баланс азоту в дерново-підзолистому ґрунті залежно від вапнування і систем удобрення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненська державна сільськогосподарська дослідна станція, с. Шубків

Баланс азоту в дерново-підзолистому ґрунті залежно від вапнування і систем удобрення

Польовий В.М. д.с.-г.н

Анотація

ґрунт азот вапнування удобрення

Приводяться результати досліджень, проведених у стаціонарному польовому досліді на дерново-підзолистому грунті з вивчення впливу різних систем удобрення і вапнування на вміст азоту в основній і побічній продукції культур сівозміни та його баланс у грунті під окремими культурами та в середньому по сівозміні.

Annotation

The results of the researches conducted in the stationary field experience on turfy-podsolic soil from influence of different systems of fertilizer and liming on maintenance of nitrogen in the basic and side products of cultures of crop rotation and his balance in soil under separate cultures and on the average on a crop rotation are led.

Науковою основою розробки моделей розширеного відтворення родючості ґрунтів насамперед є забезпечення позитивного балансу елементів живлення. Крім цього, розрахунок балансу поживних речовин у ґрунті слід розглядати як найдоступніший контроль за станом родючості ґрунту [1]. Баланс поживних речовин має сприяти не тільки підвищенню врожайності та якості сільськогосподарських культур, а й прогресуючому підвищенню родючості ґрунту [2]. Основною статею відчуження їх з ґрунту є винос врожаями сільськогосподарських культур, який залежить як від їх величини, так і від вмісту поживних елементів у товарній і нетоварній частинах врожаю.

Відомо, що хімічний склад того ж виду і навіть сорту не характеризується постійністю. В тій чи іншій мірі він змінюється залежно від грунтово-кліматичних умов і погодних умов, рівня агротехніки, доз і співвідношень внесених добрив та інших факторів [3].

З трьох основних елементів живлення під впливом різних факторів вміст азоту і калію у рослинах змінюється у значно більших межах ніж фосфору [4]. За даними С.І.Войтенко і В.І.Іванова в умовах Західного Лісостепу винос азоту на одиницю врожаю, як правило, зростав за внесення повного мінерального удобрення, зростаючих норм гною та їх поєднань [5].

В умовах дерново-підзолистих легкосуглинкових ґрунтів Білорусі витрати азоту на 1 ц зерна ячменю з відповідною кількістю соломи залежно від удобрення змінювались від 2,03 до 3,82 кг [6].

Вивчення впливу тривалого застосування різних систем удобрення у поєднанні з вапнуванням і окремо на вміст азоту в основній і побічній продукції культур сівозміни на дерново-підзолистому зв'язно-піщаному ґрунті проводили у тривалому польовому досліді, закладеному в 1978 році Н.О. Невірковець на землях Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції. Перед закладанням досліду ґрунт характеризувався такими агрохімічними показниками орного (0-20 см) шару: вміт гумусу за методом Тюріна - 0,86-0,97%; гідролітична кислотність за методом Каппена - 22-24 мг-екв/кг ґрунту; рН_KCl - 4,6-4,8; сума увібраних основ за методом Каппена-Гільковіца - 28 мг-екв/кг ґрунту; ступінь насиченості основами - 62%; вміст рухомих сполук фосфору та калію за методом Кірсанова відповідно 109-139 (підвищена забезпеченість) та 55-81 (низька і середня забезпеченість) мг/кг ґрунту. Схема досліду наведена в табл. 1.

Таблиця 1. Схема досліду з вивчення впливу тривалого удобрення і вапнування на родючість дерново-підзолистого зв'язно-піщаного ґрунту у третій ротації, 1998-2005 рр.

Дослід закладено у трьох полях з послідовним їх введенням у часі. Загальна площа ділянки - 198 м², облікової - 100 м², повторність триразова.

Згідно схеми досліду перед його початком проводили основне вапнування, а перед початком другої і третьої ротації сівозмін - повторні. Норми вапна розраховували за показниками гідролітичної кислотності. Як меліорант використовували відходи Любомирського вапняно-силікатного заводу з вмістом 8392 % CaСО₃. З органічних добрив використовували підстилковий гній, який вносили під картоплю і буряки кормові.

Рослинні зразки відбирали згідно "Методических указаний по изучению качества урожая в полевых опытах и отбору растительных образцов", Киев - 1976. Вміст азоту в основній і побічній продукції визначали за методом К'єльдаля. Баланс азоту в грунті визначали згідно "Методических указаний по изучению баланса питательных веществ в земледелии", Киев - 1974.

Отримані впродовж 1998-2005 рр. результати досліджень свідчать, що мінеральні добрива в одинарній і підвищеній нормах на фоні гною підвищували вміст азоту як в основній, так і в побічній продукції всіх культур сівозміни. Зокрема, в зерні озимої пшениці, озимого жита і ярого ячменю він за одинарної норми NРК зріс відповідно на 5,5; 4,9 і 11,6%, а за підвищеної - відповідно на 8,0; 16,1 і 27,1. Під впливом одинарної і підвищеної норм добрив вміст азоту в бульбах картоплі збільшився з 1,27 до, відповідно, 1,50 і 1,75%. У коренеплодах кормових буряків за таких рівнів удобрення вміст азоту збільшився відповідно на 12,2 і 30,0%, а у сіні конюшини - на 9,7 і 18,3%. Вапнування ґрунту також сприяло зростанню вмісту азоту в рослинницькій продукції, але воно було менш істотним порівняно з внесенням добрив. На фоні одинарної норми NРК вапнування сприяло підвищенню вмісту азоту в зерні зернових культур на 1,4-5,2%, бульбах картоплі - на 6,7%, коренеплодах кормових буряків - на 8,2, а у сіні конюшини він практично залишився незмінним. На фоні підвищеної норми NРК вапнування забезпечило зростання вмісту азоту в зерні на 2,8-11,0%, картоплі - 8,0, коренеплодах - на 2,3% ; у сіні конюшини на 5,3%. Ще істотніше змінювався під впливом удобрення вміст азоту в побічній продукції. За одинарної норми мінеральних добрив у соломі він зростав на 4,5-8,9%, а за підвищеної - на 10,6-33,9%, у бадиллі картоплі - відповідно на 9,1 і 28,0%; у гичці цукрових буряків - на 30,1-47,0%. Вапнування ґрунту однією нормою вапна за гідролітичною кислотністю підвищувало вміст азоту в соломі на 5,8-17,8%, бадиллі картоплі - на 5,3-9,4%, гичці кормових буряків - на 9,5-25,0%.

Внаслідок переходу аграрного сектора на ринкові засади функціонування відбулися істотні зміни у спеціалізації сільгосппідприємств, що в свою чергу обумовило зміну структури посівних площ і порушення традиційних сівозмін. Враховуючи те, що структура посівних площ постійно змінюється залежно від кон'юнктури ринку, розраховані на ротацію сівозміни баланси елементів живлення об'єктивно не можуть служити прогнозними критеріями оцінки поживного режиму грунтів. В цих умовах системи удобрення розробляються, як правило, на один рік, що спонукає до необхідності проводити розрахунки балансу поживних елементів щороку під кожною культурою з тим, щоб враховувати його показники при визначенні норм удобрення послідуючих культур та для прогнозування динаміки вмісту їх у грунті. Адже рекомендовані середні норми удобрення культур не завжди забезпечують додатній баланс елементів живлення. Це підтверджують розрахунки балансу азоту проведені під кожною культурою шестипільної зерно-просапної сівозміни окремо і вцілому за ротацію. Як свідчать отримані результати, за додатнього балансу азоту в сівозміні за її ротацію під окремими культурами за всіх систем удобрення він змінювався до від'ємного до помірно і різко додатнього (табл.3).

За органічної системи удобрення інші культури сівозміни вирощувались на фоні післядії гною, внесеного під ці культури, тому цілком закономірно, що під ними формувався від'ємний баланс азоту в межах 17-45 кг/га. Органо-мінеральні системи удобрення у сівозміні під озимим житом за внесення N60Р60К60 і N90Р90К90 формували додатній баланс азоту 7-19 і 17-31 кг/га відповідно. Системи удобрення ярого ячменю з внесенням відповідно N40Р60К60 і N60Р90К90 на фоні вапнування забезпечували від'ємний баланс азоту відповідно 14 і 8 кг/га, а без вапнування в зв'язку із значно нижчою врожайністю і, відповідно, виносом він був додатнім в кількості 4 і 12 кг/га.

Таблиця 2. Вміст азоту в урожаї культур сівозміни залежно від систем удобрення і вапнування, 1998-2005 рр., % на суху речовину

Під озимою пшеницею за внесення N₆₀Р₆₀К₆₀ формувався від'ємний баланс азоту на фоні вапнування - 24 кг/га, а без вапнування - 6 кг/га. Збільшення норми удобрення до N₉₀Р₉₀К₉₀ істотно не покращило баланс азоту і його відчуження з ґрунту перевищувало поступлення на фоні вапнування на 18 кг/га, а без внесення вапна додатнє сальдо становило лише 8 кг/га. У системі удобрення не передбачалось внесення азотних добрив під конюшину лучну, яка як відомо забезпечує себе цим елементом живлення завдяки симбіотичній азотфіксації. Разом з тим результати дослідження свідчать, що за прийнятої у розрахунках норми фіксації азоту бульбочковими бактеріями в кількості 70% від виносу азоту конюшиною у всіх варіантах досліду формувався від'ємний баланс азоту в межах 17-46 кг/га. Враховуючи те, що розміри азотфіксації значно варіюють під впливом багатьох факторів, приведені дані можна вважати в певній мірі орієнтовними. В середньому за ротацію сівозміни всі системи удобрення забезпечували додатній баланс азоту. Вапнування ґрунту однією нормою вапна за гідролітичною кислотністю сприяло різкому підвищенню врожайності культур сівозміни, внаслідок чого додатнє сальдо балансу у цих варіантах зменшувалось.

1.На дерново-підзолистих грунтах вміст азоту в основній і побічній продукції сільськогосподарських культур під впливом систем удобрення зростав відповідно на 4,8-30,0 і 4,5-47,0%. Вапнування ґрунту сприяло збільшенню вмісту азоту на 1,4-11,0% в основній продукції і на 5,3-25,0% - у побічній.

2.За додатнього в межах 23-68 кг балансу азоту в розрахунку на 1 га сівозмінної площі під окремими культурами сівозміни він формувався з від'ємним сальдо навіть при внесенні рекомендованих норм мінеральних добрив.

Література

1. Агрохімія / За ред.. М.М.Городнього - К.: Алефа, 2003. - 775 с.

2. Якість ґрунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред. М.Мельничука, Дж.Хофман, М.Городнього. К.: Арістей, 2004. - 488 с.

3 Петербургский А.В. Круговорот и баланс питательных веществ в земледелии. М.: "Наука", 1979, 168 с.

4. Методические указания по изучению баланса питательных веществ в земледелии - К. 1984, 72с.

5. Войтенко С.И., Иванова В.И. Вынос N, Р и К культурами севооборота в зависимости от применения навоза и минеральных удобрений. - Агрохимия, 1974, № 7. - С. 43-50.

6. Прошляков А.А., Бубнов А.А. О выносе N, Р и К урожаем ячменя на дерново-подзолистой легкосуглинистой почве. - Агрохимия, 1971, № 10. - С.34-39.

Размещено на Allbest.ru