Основи облікового забезпечення економічного механізму охорони та стійкого використання земельних ресурсів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи облікового забезпечення економічного механізму охорони та стійкого використання земельних ресурсів в Україні

Досліджено проблеми облікового забезпечення земель сільськогосподарського призначення з метою розробки методичних підходів для достовірного відображення в обліку операцій з земельними ресурсами, що стануть основою удосконалення контрольних процедур для збереження та охорони земель.

Постановка проблеми. Українські землі - це 29,9 % світових запасів чорнозему і майже 40 % європейських. Наша держава входить до переліку країн з найбільшими площами орних земель. Значення цього статусу складно перебільшити, враховуючи, що кількість сільськогосподарських земель в світі скорочується, ґрунти деградують, а дефіцит продовольства і ціни на нього зростають. Так, якщо загальна площа сільськогосподарських земель в світі складає 48,1 млн. кв. км (4810 млн. га), в тому числі орні землі - 1340 млн. га, 34 млн. га з них знаходиться в Україні. При цьому в світі практично не залишилося резервів для розширення сільськогосподарського виробництва, як правило, це або ділянки, які зайняті зараз лісами, або ґрунти, які вимагають значних вкладень для збільшення урожайності. Паралельно продовжується процес скорочення площ вже існуючих сільськогосподарських земель і зміна їх цільового призначення, землі, зокрема віддаються під промислове або транспортне будівництво. Ще 7 млн. га щорічно виводяться з обігу внаслідок ерозії, а ще 1,5 млн. га зникають з аграрної карти внаслідок заболочування та засолення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання щодо правового підґрунтя та обліково-контрольного забезпечення операцій з землями сільськогосподарського призначення розглядалося такими авторами як Т.А. Бондар, П.І. Гайдуцький та П.Т. Саблук, П. Кулініч, В. Фінашко.

Аналіз останніх досліджень, а також облікова практика суб'єктів аграрного сектору, показали, що питання обліково-контрольного забезпечення земельних ресурсів сільськогосподарського призначення в Україні є недостатньо розробленими, особливо в частині відображення операцій з земельними паями, які виступають об'єктами договорів оренди.

Постановка завдання. Метою дослідження є розробка методичних підходів до облікового забезпечення операцій з земельними ресурсами, в основу яких буде покладено достовірність облікових процедур та відповідність діючим законодавчим актам, а також удосконалення контрольних процедур для стійкого використання, збереження та охорони земель сільськогосподарського призначення при їх оренді товаровиробниками.

Основні результати дослідження. В Україні відбулася приватизація земель й саме тоді виникло таке поняття як земельна частка (пай). Таке право щодо землі існує й на сьогодні. На даний момент ще відбувається процес перетворення земельних часток (паїв) в земельні ділянки, які належать громадянам по праву власності.

Земельні частки активно використовуються саме юридичними особами, а тому питання їх достовірного обліку має важливе значення для сільськогосподарських земель, а також безпосередньо пов'язане із забезпеченням їх охорони, збереження та стійкого використання не тільки на рівні суб'єктів господарювання, але й на рівні держави в цілому.

Питання законодавчого регулювання відносин, які виникають при виникненні та користуванні земельними частками (паями) є основою їх облікового відображення. Огляд нормативно-правових актів щодо земельних часток (паїв) наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика нормативно-правових актів щодо земельних часток (паїв)

земля сільськогосподарський політика

Виходячи з таблиці 1, відносини, пов'язані із виникненням, використанням та іншими операціями із земельними частками (паями), регламентуються переважно підзаконними актами, що свідчить про невпорядкованість і недосконалість законодавчого регулювання в даній сфері. Згідно наведених нормативно-правових актів можна зробити висновок, що паюванню підлягали землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які використовуються на праві колективної власності. На їх базі можливим є створення приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів та інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. А також земельні частки (паї) можуть здаватися в оренду їх власниками; реалізуватися, даруватися, обмінюватися, спадкуватися, передаватися в заставу; можуть бути виділені в натурі (на місцевості), тобто перетворені в реальну земельну ділянку.

Основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), що видається районною чи міською державною адміністрацією. Також право на земельну частку (пай) підтверджують документи, які складаються у випадках набуття такого права різними шляхами. До них відносяться: свідоцтво про право на спадщину; договори купівлі-продажу, дарування, міни; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай)¹². Земельна частка (пай) не може вважатися земельною ділянкою, оскільки вона являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними. Громадянин, якому надана земельна частка (пай), не знає точного місця її розташування на полях сільськогосподарського підприємства¹³. З правової точки зору, паювання земель є юридичним фактом, що тягне за собою передачу кожному з членів сільськогосподарського підприємства, якому виділена земельна частка (пай), лише права розпорядження нею. Тому власник такої частки не може володіти та користуватися земельною часткою (паєм).

Також існує інший вид права на земельну частку (пай), відмінний від тих паїв, що надавалися працівникам при розпаюванні земель колективних сільськогосподарських підприємств. Така частка надається громадянам з земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств при їх приватизації. Правовий режим земельної частки (паю), на яку мають право працівники державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, істотно відрізняється від правового режиму земельної частки (паю), яку отримали члени колективних та інших сільськогосподарських підприємств, що володіли землею на праві колективної власності (табл. 2).

Таблиця 2

На нашу думку, система, яка була створена у зв'язку з формуванням та використанням земельних часток (паїв), що надавалися внаслідок розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, є недосконалою та багато в чому суперечить нормам законодавства. Проте законодавче визнання оренди земельних часток (паїв) стає основою їх обліку.

Діючий порядок обліку операцій з оренди земельних часток (паїв) наведений в таблиці 3.

Таблиця 3

земля сільськогосподарський політика

Згідно з таблицею 3 діюча методика оренди земельних часток (паїв) відповідає загальній методиці обліку необоротних активів, проте в даному випадку більш можливим стає застосування різних видів орендної плати: грошова, натуральна, відробіткова. Це пов'язано із функціонуванням підприємства в галузі сільського господарства та погашення своїх зобов'язань власною продукцією, що досить часто застосовується поряд із грошовими виплатами. При формуванні пайового капіталу товариств здійснюються пайові внески засновниками у вигляді прав на земельні частки (паї). При цьому пропонується обліковувати їх на балансовому рахунку 122 «Права користування майном» із відкриттям аналітичного рахунку 1224 «Право на земельні частки (паї) в користуванні сільськогосподарського підприємства», а також паралельно на нововведеному позабалансовому субрахунку 0101 «Пайовий земельний фонд в користуванні сільськогосподарського підприємства» до рахунку 010 «Земельні ділянки в користуванні». Запропонований порядок обліку внесення земельних паїв засновниками сільськогосподарського кооперативу, поряд із діючою методикою, відображено в таблиці 4.

Таблиця 4. Порядок обліку земельних часток (паїв), належних засновникам сільськогосподарського підприємства*

Висновки та перспективи подальших досліджень. Нормативно-правова база, що регламентує порядок здійснення контролю за використанням та охороною земель, є недосконалою та розпорошеною. По-перше, не має конкретизації суб'єктів контролю та їх завдань, функцій та повноважень, по-друге, є багато нечітких, безадресних, декларативних положень, які практично не виконуються та не впливають на здійснення державного контролю та не мають відповідного механізму їх реалізації, причиною чого також є недостовірне облікове відображення операцій з земельними ресурсами. Крім того, облік земельних часток (паїв) в економічній літературі висвітлено недостатньо, оскільки переважно розглядається їх оренда. Крім земельних часток (паїв), що виділялися внаслідок розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, існують земельні частки (паї), що надаються працівникам державних чи комунальних підприємств при приватизації, облік яких також не розкрито. Тому запропоновані методичні підходи до облікового відображення цих операцій у суб'єктів господарювання є необхідними для їх облікової практики, в частині їх розмежування на два види.

Список використаної літератури

1.Бойко Н. Земельные отношения в Украине в рамках новой цивилизационной парадигмы [Електронний ресурс] / Н.Бойко.

2.Бут М. Китайцы готовы покупать [Електронный ресурс] / М.Бут // Экономические известия. - 11 апреля 2012 г.

3.Бондар Т.А. Облік оренди землі: стан та перспективи розвитку / Т.А. Бондар // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи. Ч. ІІ. Науково-учбово-методична робота з обліку та звітності в АПК: стан та перспективи : зб-к тез та виступів на міжнародній науково-практичній конференції (листопад 2003) /за ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, В.М. Жука / М-во аграрної політики України, Інститут аграрної економіки. - К. : Інститут аграрної економіки, 2003. - С. 150-157.

4.Саблук П.Т. Структурно-інноваційні зрушення в аграрному секторі України як фактор його соціально- економічного зростання / П.Т. Саблук // Економіка АПК. - 2004. - № 6. - С. 3-8.

5.Кулініч П. Право на земельну частку (пай) та його реалізація [Електронний ресурс] / П.Кулініч // Юридичний журнал. - 2003. - № 2. - Режим доступу : http://justinian.com.ua/article.php?id=62.

6.Фінашко В. Земельні частки (паї) та особливості їх оподаткування [Електронний ресурс] / В.Фінашко // Податковий, банківський, митний консультант. - 2011. - № 13.

7.Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) : закон України № 899-IV від 5 червня 2003 р. [Електронний ресурс].

8.Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : указ Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 [Електронний ресурс].

9.Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва : указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 [Електронний ресурс].

10.Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям : указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 [Електронний ресурс].

11.Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) : постанова Кабінету міністрів України № 119 від 24 січня 2000 року [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru