Генетичні особливості різних ліній овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи за локусами гемоглобіну та трансферину

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.32/.38.082.12

генетичні особливості різних ліній овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи за локусами гемоглобіну та трансферину

В.А. Кириченко - к.с.-г.н., Миколаївський ДАУ

Анотації

Кириченко В.А. Генетичні особливості різних ліній овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи за локусами гемоглобіну та трансферину.

Досліджені генетичні особливості різних ліній овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи за розподілом генотипів та алелів поліморфних локусів гемоглобіну та трансферину. Встановлено, що генетичні відмінності між лініями овець цього типу за дослідженими поліморфними білковими локусами виявились не дуже контрастними та мали низький рівень диференціації.

Ключові слова: вівці, лінія, локус, гемоглобін, трансферин.

Кириченко В.А. Генетические особенности разных линий овец многоплодного типа асканийской каракульской породы по локусам гемоглобина и трансферрина.

Исследованы генетические особенности разных линий овец многоплодного типа асканийской каракульской породы по распределению генотипов и аллелей полиморфных локусов гемоглобина и трансферрина. Установлено что генетические различия между линиями овец этого типа по исследованным полиморфным белковым локусам выявились не очень контрастными и имели низкий уровень дифференциации.

Ключевые слова: овцы, линия, локус, гемоглобин, трансферин.

Постановка проблеми

Імуногенетичні дослідження необхідні для більш глибокого вивчення окремих порід, популяцій та стад з метою визначення внутрішньої диференціації, попередніх породотворних процесів, генеалогічної спорідненості та взаємного впливу, оцінки результатів внутрішньопородного удосконалення та філогенетичних взаємин.

Всяке зібрання особин (популяція), хоч і здається за зовнішністю (фенотипово) одноманітним (однорідним), складається звичайно з індивідуумів, що мають різні генотипи. У сільськогосподарських тварин популяцією першого порядку виділяється порода взагалі, порода вузького або частка породи широкого ареалу. Популяційною одиницею другого порядку (рівня) можна вважати внутрішньопородні, зональні типи та структурні підрозділи адміністративного ареалу породи (область, район), а первинною одиницею необхідно визнати стадо [1, 2].

Стан вивчення проблеми

селекційний племінний стадо генотип

У процесі багаторічних досліджень груп крові та біохімічного поліморфізму білків та ферментів сільськогосподарських тварин встановлено, що в умовах довготривалої селекції утворюється специфічний уклад генів (генофонд), який обумовлює поліморфізм груп крові, характерний для даної породи або популяції. Інформація про особливості генофонду дозволяє відбирати вихідний матеріал для селекції на підставі генетичної оцінки рівнів внутрішньопородної та міжпородної мінливості [3].

Одним з важливих зоотехнічних методів є розведення тварин за лініями, який дозволяє при високому ступені консолідації стада розвивати та закріплювати цінні спадкові якості родоначальника в подальших поколіннях. Певні перспективи у вирішенні ряду питань, пов'язаних з лінійним розведенням у вівчарстві, намітилися у зв'язку з використанням в селекційно-племінній роботі імуногенетичних методів, за допомогою котрих вдається вирішувати наступні питання:

- виключати з лінії тварин, які мають помилки у записах про походження;

- установлювати імуногенетичні критерії для оцінки генетичної спорідненості родоначальника та потомків;

- визначати можливу диференціацію потомків за продуктивними ознаками в залежності від успадкування тих чи інших алелів;

- здійснювати імуногенетичний контроль передачі спадкових факторів для підтримки генетичної спорідненості з родоначальниками при мінімальному інбридингу;

- маркування лінії шляхом введення характерних або рідкісних антигенів, створюючи властивий даній лінії антигенний тип.

Завдання і методика досліджень

Ефективність селекційно-племінної роботи у племінних стадах в значній мірі залежить від того, які методи розведення використовуються. Селекційно-племінна робота в стаді овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи проводиться з використанням лінійного розведення.

З метою удосконалення даного методу розведення у стаді племзаводу вивчено за розподілом генотипів та алелів білкових локусів гемоглобіну та трансферину генетичну структуру заводських ліній овець дослідженого типу.

Об'єктом досліджень були вівці багатоплідного типу асканійської каракульської породи племзаводу “Маркеєво” Херсонської області. Атестацію тварин (n=294) за типами поліморфних білків (трансферина-Tf, гемоглобіна-Hb) проводили методом горизонтального електрофорезу на крохмальному гелі. Результати досліджень обробляли загальноприйнятими популяційно- статистичними методами при цьому використовували наступні показники: ступінь гомозиготності (Са), ступінь гетерозиготності (Н), коефіцієнт V- ступінь реалізації можливої мінливості, рівень поліморфності локуса (Na), середню кількість фенотипів (µ) та частку рідкісних морф (hµ) [4, 5, 6, 7].

Результати досліджень

У таблицях 1 та 2 наведено частоту генотипів та алелів за локусами трансферину та гемоглобіну в різних лініях дослідженого типу овець. З цих даних видно, що тварини різних ліній не мають суттєвих і вірогідних відмінностей за більшістю генотипів та алелів Hb-локусу. Вірогідно (p<0,05) відрізняється лише лінія 123 від ліній 144 та 1185 за частотою генотипу HbBB, а також від лінії 1185 за концентрацією алеля HbB.

За локусом трансферину найбільш своєрідною за своїм складом є лінія 1542. Вона відрізняється за частотою генотипів: TfBB від ліній 123, 144 та середніх показників по стаду (p<0,05 - p<0,01); TfBD від ліній 123, 434, 1185 та генеральної середньої (p<0,05 - p<0,01); TfCD від ліній 123, 434 та середнього значення показників по стаду (p<0,05 - p<0,01); TfDD від лінії 434 (p<0,05). Крім цього лінія 1542 відрізняється за концентрацією алелів TfB від лінії 123, TfC від лінії 123 та генеральної середньої (p<0,05). Також установлено, що лінія 434 за частотою гомозиготного генотипу TfDD у 3,77 рази переважала лінію 123 (p<0,05).

Таблиця 1 - Розподіл генотипів білкових локусів в залежності від приналежності тварин до певних ліній

Таблиця 2 - Характеристика ліній за концентрацією алелів трансферину та гемоглобіну

Результати комплексного аналізу досліджених ліній овець за декількома генетичними параметрами локусів трансферину та гемоглобіну наведено у таблиці 3.

Встановлено, що коефіцієнт гетерозиготності у межах окремих поліморфних систем різних ліній варіює від 0,710 (лінії 434 та 1542) до 0,750 (лінія 144) за Tf-локусом, та від 0,180 (лінія 123) до 0,368 (лінія 1185) за Hb-локусом. На першому місці за кількістю діючих алелів (Na=3,94) знаходиться локус трансферина. У різних лініях рівень поліморфності цього локусу змінювався від 3,45 (лінії 434 та 1542) до 4,00 (лінія 144). За системою гемоглобіну найменший рівень поліморфності (Na=1,22) мала лінія 123, а кількість діючих алелів лінії 1185 (Na=1,58) була самою високою.

Ступінь реалізації можливої мінливості (V) порівнювальних ліній також неоднаковий. Так, за Tf-локусом відмінності між окремими лініями за значенням показника V були незначні та коливались в межах 72,73 - 77,21 (лінії 1542 та 144 відповідно). Більш суттєво за цим параметром відрізнялися досліджені лінії за системою гемоглобіну. Наприклад, лінія 123 у 2,1 рази поступалась за цим показником лінії 1185. Також виявлено, що середнє число генотипів у різних лініях за Tf-локусом було неоднакове і варіювало від 8,19 (лінія 434) до 11,86 (лінія 123). Встановлено також міжлінійні відмінності за часткою рідкісних морф.

Таблиця 3 - Особливості ліній за параметрами генетичної структури

Висновки та пропозиції

Генетичні відмінності за локусом гемоглобіну між дослідженими лініями овець не значні. Дещо відрізняється від інших ліній лише лінія 123. Більш суттєві відмінності між лініями зафіксовані за локусом трансферину де найбільш своєрідною за своїм складом виявилась лінія 1542. В цілому генетичні відмінності між лініями овець багатоплідного типу асканійської каракульської породи за дослідженими поліморфними білковими локусами виявились не дуже контрастними та мали низький рівень диференціації.

Перспектива подальших досліджень. Загалом поліморфні білкові системи об'єктивно відображають генетичну ситуацію в популяції, що підкреслює подальшу необхідність досліджень у цьому напрямку із залученням більшої кількості інших поліморфних систем.

Список використаної літератури

1. Винничук Д.Т. Порода животных как биологическая система / Д.Т. Винничук -- К., 1993. -- 70 с.

2. Хомут І.С. Доведення визначення стада тварин популяцією / І.С. Хомут., Є.М. Агапова // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. -- Том IV. -- К.: Логос, 2001. -- С. 252--257.

3. Подоба Б. Є. Використання поліморфізму еритроцитарних антигенів для оцінки племінних ресурсів, підвищення генетичного потенціалу і збереження генофонду великої рогатої худоби: Автореф. дис…д-ра с.-г. наук 03.00.15 / Б.Є. Подоба. -- с. Чубинське, Киівська обл., 1997. -- 33 с.

4. Меркурьева Е.К. Генетические основы селекции в скотоводстве / Е.К. Меркурьева -- М.: Колос, 1977. -- 239 с.

5. Плохинский Н.А. Биометрия / Н.А. Плохинский -- М.: МГУ, 1970. --365 с.

6.Банникова Л.В. Генетическая структура некоторых аборигенных и заводских пород крупного рогатого скота Евразии / Л.В. Банникова, Л.А Зубарева // Генетика. -- 1995. -- Т. 31, №5. -- С. 697--708.

7.Животовский Л.А. Популяционная биометрия / Л.А. Животовский --М.: Наука, 1991. -- 217 с.

Размещено на Allbest.ru