Плевроцентез при ексудативному плевритi

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Луганський Національний аграрний університет

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

КАФЕДРА ветеринарноЇ хiрургiЇ, терапiЇ та акушерства

Курсовий проект

Історія хвороби: Плевроцентез при ексудативному плевриті

з дисципліни Оперативна хірургія

Студента (ки) 4 курсу 743 групи

напряму підготовки 6.110101

спеціальності ветеринарна медицина

Черкасова Миколи Сергiйовича

Перевірив Анiсiмов Сергiй Леонiдович

Харкiв 2017

Зміст

1. Історія хвороби

2. Стан окремих систем

3. Перебіг хвороби, терапія

4. Аналітичний огляд літератури

4.1 Етіологія

4.2 Патогенез

4.3 Клінічна картина

4.4 Обґрунтування діагнозу і диференціальний діагноз

4.5 Прогноз

4.6 Лікування

4.7 Профілактика

Висновок

Бібліографічний список

1. Історія хвороби

первинний плеврит діагноз простудний

Реєстрація-хворої тварини

Вид: ВРХ

Кличка: Белла

Стать: корова

Вік: 6років

Масть: палево-строката

Порода:симентальська

Власник тварини: Старобiльський р-н, с.Веселе, вул.Молодiжна 18 Скоробагатько.Ю.П+380666196542 Вага: 420кг

Вагітність:4 отелення

Діагноз: Плеврит

Надходження:1 вересня

Виписка: 4вересня

Пробула: 3днi

Лікування: Організовують високоякісну годівлю та сприятливі умови утримання тварин. Призначають гірчичники, банки, солюкс, інфраруж, діатермію, антибіотики, сульфаніламіди.

Ефективними є: енроксил 10 %-ий - великій рогатій худобі підшкірно, гентаміцин 4 %-ий внутрішньом'язово -великій рогатій худобі 200 мл кожні 8-12 год протягом 3 днів. При ексудативному плевриті, крім протимікробних засобів показані сечогінні, проносні, потогінні лікарські засоби. При плевриті з клінічними ознаками інтоксикації, показані парантеральнні введення 5-40%-ий розчин глюкози, 40%-ий розчин гексаметилентетраміну, 0,9%-ий розчин натрію хлориду, розчини Рінгера та Рінгер-Локка, а також ацесоль, дисоль, поліглюкін, реополіглюкін (крапельно), реогем, трисоль та інші препарати згідно з інструкцією. Для підвищення неспецифічної резистентності організму тварин, особливо на початку захворювання, рекомендується вводити специфічні і неспецифічні сироватки, гамма-глобуліни або неспецифічні поліглобуліни в дозуваннях згідно з методичними вказівками або супровідними етикетками на упаковках. З цією метою застосовують імуномодулятори: інтерферон, тимоген, декаріс, тималін, тімоптин, Т-активін. Слід пам'ятати, що при тяжкому хронічному ексудативному плевриті, який супроводиться серцево-судинною недостатністю, не можна застосовувати гірчичники або банки, щоб не спричинити набряку легенів. При тяжкій формі ексудативного плевриту показаний плевроцентез з виведенням ексудату й уведенням у плевральну-порожнину(протимікробних-засобів). Технiка-плевроцентезу. Техніка операції. Точка пункції знаходиться в міжреберному проміжку:у 7-му зліва й 6-му справа; Для визначеннявідповідного межребер'я відлік краще вести від останнього міжреберного проміжку. Пункцію з лівого боку роблять лише при лівосторонніх ексудативних плевритах!

Точка уколу голки у ВРХ знаходиться на 2--5 см вище зовнішньої грудної вени. Щоб-уникнути ушкодження міжреберних судин і нервів троакар (голку) варто вколювати біля переднього краю ребра. Для-пункції використовують троакар. Пункцію комбінують із старанним промиванням порожнини антисептичними розчинами (етакридину лактат,калію перманганат та ін.). Розчин влили після повільного видалення ексудату, а потім через кілька хвилин його аспірували. Промивання повторювали через кожні два дні доти, поки замість ексудату не почала витікати-прозора рідина.

Перед пункцією шкіру змістили убік. Троакар(голку)фіксув. правою рукою, обмежуючи витягнутим вказівним пальцем глибину проколу, що для великих тварин складає 4--6 см, для дрібних -- 2--3 см, і вколювали перпендикулярно до шкіри. Про те, що голка потрапила в плевральну порожнину, визначили за відсутністю опору й витіканням рідини. Голку, що закупорилася пластівцями фібрину, прочистили мандреном. Плевральну порожнину-спорожняли повільно, час від часу закриваючи отвір гільзи, щоб запобігти набрякові легень, непритомному стану, колапсу й навіть смерті тварини! Видалили тільки 3/4 ексудату, залишок є поштовхом до розсмоктування залишеної частини за відповідного симптоматичного лікування! Після видалення вмісту плевральної порожнини в гільзу троакара вставляли стилет(голку мандрен) і, притиснувши лівою рукою оточили місце проколу шкіри до грудної стінки, витягли інструмент. Місце проколу-закрили ватою, з кубатолом. Зафiксували лейкою стрiчкою. Повторну пункцію виконували в іншому місці! При ін'єкції лікарських розчинів у плевральну порожнину (біодексамін-15 мл) критерієм правильного введення є кашльові поштовхи.

Вихід захворювання: сприятливий

Анамнез

Знаходиться корова в приватному секторi. Приміщення для корови цегляне, просторе, сухе, з штучним освітленням, без протягів. Підлога дерев'яна, з підстилкою із соломи. Температура повітря в корівнику підтримується штучним теплом.Гній збирається в ручну регулярно.

Годують сіном 15 кг в день і 2 кг концентратів. Годують і поять корову 3 рази на добу. Стан кормiв належний, сiно 1 класу. Добовий удій становив 20 літрів молока I зменшився до 19 лiтрiв. Останнє отелення 1 лютого 2017 року. Післяпологових ускладнень не було, приплід здоровий. Восени проводилися ветобробки і діагностичні дослідження на туберкульоз, бруцельоз. Результати негативні. Виявлено пригнічення, зниження апетиту, продуктивності, працездатності, підвищення температури тіла до 41 С, збільшення частоти дихання, саме дихання наближається до черевного типу, виникає асиметрія грудної клітки. Пальпація і перкусія грудної клітки супроводяться болісною реакцією тварини.

Під час рентгенологічного дослідження у цьому знайшли різке затінення в легенях з горизонтальною верхньою межею (незалежно від положення тіла тварини). Кашель, коли тварина перебуває у стані спокою, сухий, слабкий, короткий, рідкий, болючий, під час перкусії грудної клітки посилюється і стає частішим. Тварина ніби намагається стримати кашель. Стан тварини: Рік 2017 місяць вересень число 1, година 12.00 Т 41,2 П 72 Д 29 ДР 3 рази в 2 хвилини

2. Стан окремих систем

3. Перебіг хвороби, терапія

4. Аналітичний огляд літератури

4.1 Етіологія

Первинний плеврит виникає внаслідок дії на ослаблений організм простудних факторів. У тварин частіше буває вторинний плеврит, який у більшості випадків розвивається як ускладнення інших хвороб, особливо інфекційних. Плеврит розвивається також при мікозах і мікотоксикозах.

4.2 Патогенез

Умовно-патогенна мікрофлора, яка розмножується внаслідок переохолодження і зниження резистентності організму, або ж збудник, який викликає первинне захворювання, гематогенним або лімфогенним шляхом потрапляє на плевру, подразнює її рецептори і викликає запалення. Спочатку виявляють гіперемію, потім виникає ексудація і пролiфірація. При накопиченні ексудату від'ємний тиск у плевральній порожнині зменшується, що призводить до зниження АКТ і підвищення ВКТ.

При фібринозному (сухому) плевриті на плеврі відкладається фібрин, а при ексудативному (випітному) ? у плевральній порожнині накопичується рідкий ексудат, який може бути серозний, серозно-фібринозний, геморагічний, гнійний і гнильний. У великих тварин накопичується до 60 л, а у дрібних ? до 10 л ексудату. Нерідко розвивається липливий (адгезивний) плеврит, який призводить до зрощення листків плеври. Ці зміни плеври і накопичення в плевральній порожнині ексудату утруднюють функції легенів, чим викликають дихальну недостатність у тварин.

4.3 Клінічна картина

Помічають пригнічення, зниження апетиту, продуктивності, працездатності, підвищення температури тіла, збільшення частоти дихання, саме дихання наближається до черевного типу, при двобічному, особливо ексудативному, плевриті виникає асиметрія грудної клітки. Пальпація і перкусія грудної клітки супроводяться болісною реакцією тварини. Найрізкіше вона проявляється при фібринозному плевриті. Для ексудативного плевриту характерна горизонтальна лінія притуплення. Під час рентгенологічного дослідження у цьому випадку знаходять різке затінення в легенях з горизонтальною верхньою межею (незалежно від положення тіла тварини). Тварини уникають різких рухів. Кашель, коли тварина перебуває у стані спокою, сухий, слабкий, короткий, рідкий, болючий, під час перкусії грудної клітки посилюється і стає частішим. Тварина ніби намагається стримати кашель.При фібринозному плевриті характерні шуми тертя плеври, які посилюються при натисканні фонендоскопом на грудну клітку. При ексудативному плевриті вище горизонтальної лінії притуплення прослуховується посилене везикулярне дихання, а нижче можуть прослуховуватися шуми бронхіального дихання або не вдається почути ніяких шумів. При гнильному плевриті, або пневмотораксі, який ускладнений ексудативним плевритом, чути плевральні шуми плескоту, які збігаються з ритмом серця, скорочення якого викликають коливання рідини й газів у плевральній порожнині. На відміну від перикардіальних шумів плескоту (при травматичному перикардиті) плевральні шуми плескоту завжди прослуховуються біля горизонтальної лінії притуплення. Серцевий поштовх і тони серця при ексудативному плевриті різко послаблені. Поштовх дифузний. Такий плеврит супроводиться зменшенням діурезу і концентрацією сечі. Під час розсмоктування ексудату виявляють поліурію з відповідними змінами якості сечі. Плеврит часто перебігає при нейтрофільному лейкоцитозі з регенеративним або дегенеративним зміщенням ядра.

4.4 Обґрунтування діагнозу і диференціальний діагноз

Ставлять за характерними симптомами: при фібринозному (сухому) плевриті ? за болючістю під час пальпації і перкусії грудної клітки, шумами тертя плеври, а при ексудативному (випітному) плевриті ? за горизонтальною лінією притуплення і характерним затіненням у легенях з горизонтальною верхньою межею при рентгеноскопії або рентгенографії грудної клітки. Для уточнення діагнозу з метою диференціювання ексудативного плевриту і грудної водянки (гідротораксу) роблять діагностичну пункцію плевральної порожнини (плевроцентез). При цьому голку уводять нижче горизонтальної лінії притуплення, частіше трохи нижче лінії плечового суглоба, у більшості тварин зліва ? в 7-му, а справа ? в 6-му міжребер'ях. При плевриті через голку витікає ексудат ? мутна або опалесціююча рідина, часто із згустками фібрину, червонувато-жовтого кольору, багата на білок (понад 3 %), містить формені елементи крові, зокрема багато лейкоцитів. При грудній водянці через голку витікає транссудат ? водяниста, прозора або злегка опалесціююча рідина, рожевого або жовтуватого кольору, містить мало білка (1-3 %), у ній мало лейкоцитів. Випітний плеврит, який супроводиться шумами плеску, відрізняється від випітного перикардиту горизонтальною лінією притуплення в ділянці грудної клітки. Важливе значення в диференціальній діагностиці плевриту мають рентгенологічні дослідження.Слід також мати на увазі, що при плевриті, на відміну від інших захворювань системи дихання, не спостерігається носове витікання.

4.5 Прогноз

Фібринозний плеврит у легких випадках захворювання може перебігати швидко і майже непомітно. Гострий ексудативний плеврит перебігає в легких випадках протягом одного-двох тижнів, а хронічний - протягом тижнів і місяців. При своєчасному лікуванні прогноз фібриноз ного плевриту частіше сприятливий, ексудативного - обережний, а в тяжких випадках не сприятливий.

4.6 Лікування та техніка проведення плевроцентезу ВРХ в умовах приватного сектору

Організовують високоякісну годівлю та сприятливі умови утримання тварин. Призначають гірчичники, банки, солюкс, інфраруж, діатермію, антибіотики, сульфаніламіди.

Ефективними є: енроксил 10 %-ий - великій рогатій худобі підшкірно, гентаміцин 4 %-ий внутрішньом'язово -великій рогатій худобі 200 мл кожні 8-12 год протягом 3 днів. При ексудативному плевриті, крім протимікробних засобів показані сечогінні, проносні, потогінні лікарські засоби. При плевриті з клінічними ознаками інтоксикації, показані парантеральнні введення 40%-ий розчин глюкози, 40%-ий розчин гексаметилентетраміну, 0,9%-ий розчин натрію хлориду, розчини Рінгера та Рінгер-Локка, а також ацесоль, дисоль, поліглюкін, реополіглюкін (крапельно), реогем, трисоль та інші препарати згідно з інструкцією. Для підвищення неспецифічної резистентності організму тварин, особливо на початку захворювання, рекомендується вводити специфічні і неспецифічні сироватки, гамма-глобуліни або неспецифічні поліглобуліни в дозуваннях згідно з методичними вказівками або супровідними етикетками на упаковках. З цією метою застосовують імуномодулятори: інтерферон, тимоген, декаріс, тималін, тімоптин, Т-активін. Слід пам'ятати, що при тяжкому хронічному ексудативному плевриті, який супроводиться серцево-судинною недостатністю, не можна застосовувати гірчичники або банки, щоб не спричинити набряку легенів. При тяжкій формі ексудативного плевриту показаний плевроцентез з виведенням ексудату й уведенням у плевральну порожнину протимікробних-засобів.

Технiка-плевроцентезу. Техніка операції. Точка пункції знаходиться в міжреберному проміжку:у 7-му зліва й 6-му справа; Для визначеннявідповідного межребер'я відлік краще вести від останнього міжреберного проміжку. Пункцію з лівого боку роблять лише при лівосторонніх ексудативних плевритах!

Точка уколу голки у ВРХ знаходиться на 2--5 см вище зовнішньої грудної вени. Щоб-уникнути ушкодження міжреберних судин і нервів троакар (голку) варто вколювати біля переднього краю ребра. Для-пункції використовують троакар.Пункцію комбінують із старанним промиванням порожнини антисептичними розчинами (етакридину лактат,калію перманганат та ін.). Розчин влили після повільного видалення ексудату, а потім через кілька хвилин його аспірували. Промивання повторювали через кожні два дні доти, поки замість ексудату не почала витікати-прозора рідина.

Перед пункцією шкіру змістили убік. Троакар(голку)фіксув. правою рукою, обмежуючи витягнутим вказівним пальцем глибину проколу, що для великих тварин складає 4--6 см, для дрібних -- 2--3 см, і вколювали перпендикулярно до шкіри. Про те, що голка потрапила в плевральну порожнину, визначили за відсутністю опору й витіканням рідини. Голку,що закупорилася пластівцями фібрину, прочистили мандреном. Плевральну порожнину-спорожняли повільно, час від часу закриваючи отвір гільзи, щоб запобігти набрякові легень, непритомному стану, колапсу й навіть смерті тварини!Видалили тільки 3/4 ексудату , залишок є поштовхом до розсмоктування залишеної частини за відповідного симптоматичного лікування! Після видалення вмісту плевральної порожнини в гільзу троакара вставляли стилет(голку мандрен) і, притиснувши лівою рукою оточили місце проколу шкіри до грудної стінки, витягли інструмент. Місце проколу-закрили ватою,з кубатолом. Зафiксували лейкою стрiчкою.Повторну пункцію виконували в іншому місці! При ін'єкції лікарських розчинів у плевральну порожнину (біодексамін-15 мл) критерієм правильного введення є кашльові поштовхи.

Висновок

Слід оберігати тварин від дії простудних факторів, підвищувати природну резистентність їх і своєчасно лікувати від захворювань, які часто ускладнюються плевритом. Треба стежити за якістю кормів, звертаючи особливу увагу на наявність у них патогенних грибів або їхніх токсинів.

1.Борисевич В.Б., Tepeс M.O., Салістий В.Т. Хірургія, офтальмологія і ортопедія. -- К.: Вища шк., 1988. -- 287 с.

2. Кузнєцов О.К «Ветеринарна хірургія, ортопедія і офтальмологія».-К.: Вища школа, 1978

3. Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

4. Навчальний довідник - НМЦ, 2006

Додаткова

1.Про ветеринарну медицину: Закон України від 15.11.2001 р.

2.Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" від 16.11.2006 р.

3.Борисевич В.Б., Поваженко І.О., Братюха С.І., Tepee М.О., Сухонос В.П., Калиновський Г.М., Міщишин В.Т. Загальна ветеринарна хірургія. - К.: Вища школа, 1992.-310 с.

4.Бурдинюк А.Ф. Хвороби копит. -К.: Урожай, 1968.

5.Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

Размещено на Allbest.ru