Органічне сільське господарство: поняття та правові засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Органічне сільське господарство: поняття та правові засади

Курман Т.В.

Анотація

ОРГАНІЧНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО: ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Курман Т.В., к.ю.н., доцент кафедри земельного та аграрного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

У статті сформульовано авторську дефініцію поняття органічного сільського господарства, а також здійснено аналіз правового регулювання відносин у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: органічне сільське господарство, органічна сільськогосподарська продукція, принципи органічного сільськогосподарського виробництва, державна підтримка органічного сільського господарства, маркування органічної сільськогосподарської продукції.

В статье сформулирована авторская дефиниция понятия органического сельского хозяйства, а также осуществлен анализ правового регулирования отношений в сфере производства органической сельскохозяйственной продукции.

Ключевые слова: органическое сельское хозяйство, органическая сельскохозяйственная продукция, принципы органического сельскохозяйственного производства, государственная поддержка органического сельского хозяйства, маркировка органической сельскохозяйственной продукции.

Annotation

ORGANIC AGRICULTURE: DEFINITION AND LEGAL FRAMEWORK

Kurman T.V.

The article contains author's definition of the concept of organic agriculture and also the analysis of legal regulation of relations in the area of production of organic agricultural products.

Key words: organic agriculture, organic agricultural products, principles of organic agricultural production, state support of organic agriculture, marking of organic agricultural products.

Вступ

Постановка проблеми. Запровадження концепції сталого розвитку у сферу сільськогосподарського виробництва актуалізує розвиток альтернативних форм сільськогосподарського виробництва. Найбільш перспективною та нормативно врегульованою на сьогодні є така з них, як органічне сільськогосподарське виробництво. Нині спостерігається загальносвітова тенденція до зростання попиту на якісні та безпечні продукти харчування, особливої популярності в цьому сенсі набувають органічні продукти. За оцінками Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху, виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції розвивається в 153 країнах світу, а обсяг ринку досягає 50-60 млрд. доларів США [1]і характеризується стійкою тенденцією до зростання. Серед країн світу, які займаються виробництвом екологічно чистої сільськогосподарської продукції, найбільші площі зайняті під органічним землеробством в Австралії - 12,1 млн. га, Китаї - 3,4 млн. га, Аргентині - 2,8 млн. га, Італії - 0,96 млн. га, США - 0,89 млн. га [2, с. 18].

В Україні останніми роками також спостерігається збільшення обсягу внутрішнього ринку споживання органічної продукції, зростає попит на органічні продукти харчування, все більше сільськогосподарських товаровиробників проявляють зацікавленість у вирощуванні саме органічної продукції. За даними Федерації органічного руху України, станом на кінець 2016 р. в Україні нараховувалось 390 сертифікованих органічних господарств, а загальна площа сертифікованих сільськогосподарських угідь склала 421,2 тис. га. [3, с. 53].

Ступінь розробленості проблеми. Теоретико-правові питання розвитку органічного сільського господарства не лишилися поза увагою науковців. Вони розглядаються в працях Н.А. Берлач, С.І. Бугери, Х.А. Григор'євої, В.М. Єрмоленка, В.М. Корнієнко, Н.В. Кравець, П.Ф. Кулинича, Т.В. Курман, С.О. Лушпаєва, О.Л. Мініної, Д.С. Піддубної, С.М. Романко, О.М. Савельєвої, А.М. Статівки, В.Ю. Уркевича, О.М. Туєвої та ін. Проте більшість цих робіт або було написано до прийняття спеціального Закону України "Про особливості виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції", а отже, в них не враховані положення цього Закону, або дослідження стосуються лише окремих питань запровадження та ведення органічного сільського господарства і носять фрагментарний характер.

Виклад основного матеріалу

У тлумачних словниках слово "органічний" більшість авторів розуміють у декількох значеннях: 1) як таке, що відноситься до організмів, чому притаманна жива сутність; 2) те, що належить до рослинного чи тваринного світу; 3) те, що зумовлене внутрішньою сутністю, структурою чого-небудь; 4) притаманне самому організму, те, що належить до самої природи особистості тощо [4].

Міжнародна федерація сільськогосподарського органічного руху (IFOAM, International Fйdйration of Organic Agriculture Movements) визначає органічне сільськогосподарське виробництво як цілісну сільськогосподарську виробничу систему, що сприяє збереженню навколишнього середовища, соціальними та економічними засобами підтримує виробництво здорових продуктів харчування, волокна, деревини тощо [5, с. 257].

Відповідно до законодавства ЄС органічне сільськогосподарське виробництво - це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження [6].

У Вимогах щодо виробництва, переробки, маркування та реалізації органічної сільськогосподарської продукції, затверджених у 1999 р. Комісією Codex Alimentarius, яка створена Світовою організацією охорони здоров'я, закріплено таке визначення органічного сільського господарства: це цілісна система управління виробництвом, яка враховує та покращує стан агроекосистеми, включаючи біологічну різноманітність, біологічні цикли і біологічну природу ґрунту; вимагає використання передових методів управління, враховуючи регіональні умови, систем управління, адаптованих до даних умов, а також використання біологічних і механічних засобів, на противагу використанню синтетичних матеріалів [7, с. 227].

На нашу думку, органічне сільське господарство як одна з альтернативних форм ведення сільськогосподарського виробництва являє собою новітню, адаптовану до навколишнього природного середовища систему господарювання, яка виходить із цілісного підходу та полягає в такому веденні сільськогосподарського виробництва, за якого забезпечується його сталий розвиток задля забезпечення потреб теперішнього та майбутніх поколінь людей в органічній продукції рослинництва, тваринництва, аквакультури та лісівництва.

В Україні розвиток та широке впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 році їх використання та двократного збільшення площ їх використання передбачено розділом 1 Закону України від 21 грудня 20І0 року "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року". Аналогічне положення містить і Закон України від 18 жовтня 2005 року "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" (ст. 4).

Правові засади органічного сільськогосподарського виробництва визначаються Законом України від 3 вересня 2013 року "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини". Закон визначає поняття органічної продукції та її виробництва, а також закріплює принципи органічного сільськогосподарського виробництва, поділяючи їх на загальні та спеціальні. Певні сумніви викликають формулювання окремих принципів органічного сільськогосподарського виробництва. Так, п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 закріплюють такі загальні принципи, як відмова від використання генетично модифікованих організмів та продукції з них, а також від використання хімічно синтезованих зовнішніх ресурсів. Як вбачається, мова має йти не про відмову (яка може мати добровільний характер), а про виключення використання даних речовин, що цілком відповідатиме визначенню поняття органічного сільськогосподарського виробництва, закріпленому у ч. 1 ст. 1 даного Закону. При цьому таке виключення використання ГМО та хімічних речовин має розглядатися скоріше як визначальна ознака органічного сільськогосподарського виробництва, а не як загальний принцип такої діяльності. У п. 8 ч. 2 ст. 4 серед спеціальних принципів названо дотримання високого рівня благополуччя тварин, що задовольняє потреби, притаманні кожному окремому виду. З огляду на невизначеність та оціночний характер категорій "благополуччя тварин", "потреби тварин" вбачається доцільним виключення даного положення з ч. 2 ст. 4 Закону. Слід також погодитися з В.Ю. Уркевичем, який слушно пропонує включити до переліку загальних принципів (до п. 1 ст. 4 Закону) принцип сертифікації органічного сільськогосподарського виробництва [8, с. 78]. Дійсно, ціла низка статей Закону (ст.ст. 1, 12, 18, 28, 29) закріплює, що діяльність у сфері органічного сільського господарства в Україні здійснюється на засадах сертифікації, що безумовно має знайти відображення в переліку загальних принципів органічного сільськогосподарського виробництва.

Ще однією суттєвою вадою норми, в якій закріплено загальні принципи органічного сільськогосподарського виробництва (ч. 1 ст. 4 Закону), як вбачається, є відсутність такого загального принципу, як принцип державної підтримки чи протекціонізму у сфері ведення органічного сільськогосподарського виробництва. Адже за сучасних соціально-економічних умов для успішного функціонування як сільського господарства в цілому, так і органічного сільського господарства необхідна державна підтримка аграрних товаровиробників, що є однією з найважливіших умов сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. Звертає на себе увагу той факт, що жодна норма Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини" не врегульовує дане питання. Між тим, згідно із положеннями ст. 5 Закону державна політика у сфері виробництва та обігу органічної продукції (сировини) спрямована на створення сприятливих умов для: 1) розвитку конкурентоспроможного, високоефективного ведення сільського господарства за допомогою виробництва органічної продукції (сировини); 2) збільшення експорту органічної продукції; 3) розвитку внутрішнього ринку органічної продукції та задоволення потреб споживачів в асортименті органічної продукції. Отже, чинне законодавство лише декларує необхідність активізації розвитку органічного сільського господарства та ринку органічної сільськогосподарської продукції в Україні. Державою на законодавчому рівні не стимулюється даний процес. Норми щодо державної підтримки органічного сільськогосподарського виробництва відсутні також й у Законі України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України", що вбачається суттєвою вадою, дефектом чинного аграрного законодавства. Внаслідок такого неналежного законодавчого забезпечення особливого значення набувають поодинокі випадки нормативного закріплення підтримки органічного сільського господарства на локальному рівні шляхом затвердження регіональних програм, а також відомчі ініціативи щодо розробки заходів організаційно-правової підтримки виробників органіки. Наприклад, Міністерство аграрної політики і продовольства України та Держгеокадастр заявили про розробку механізму стимулювання виробництва органічної продукції шляхом проведення спеціалізованих земельних аукціонів, на яких земельні ділянки для її виробництва пропонуватимуться за пільговими орендними ставками. При цьому пільги вступатимуть в дію лише відносно підтверджених і фіксованих намірів [9]. Однак такі поодинокі заходи не формують цілісного механізму підтримки, а тому мають досить слабкий потенціал.

Отже, на сьогодні існує нагальна потреба в забезпеченні належного законодавчого регулювання відносин у сфері державної підтримки органічного сільського господарства шляхом створення цілісного та дієвого механізму державної підтримки органічного виробництва. Дана позиція підтримується і в спеціальній літературі. На думку Д.С. Піддубної, підтримка виробництва органічної продукції як елемента екологічної безпеки повинна здійснюватися через економічні, податкові та цінові механізми [10, с. 5]. Пропозиції законодавчо визначити органічну продукцію як пріоритетну та передбачити окремі напрямки підтримки виробництва такої продукції, як, наприклад, надання виробникам органічної продукції рослинного походження бюджетних субсидій у перехідний період, а також повне або часткове погашення вартості послуг сертифікації, пропонує Я.О. Самсонова [11, с. 259]. Доцільним вбачається звернутися до позитивного досвіду зарубіжних кран у цій сфері. Так, у ЄС органічне сільське господарство може користуватися деякими структурними інструментами стимулювання, зокрема, Регламент № 2078 "Про сумісні з довкіллям і турботою про природний простір способи виробництва" передбачає фінансову підтримку, яка полягає в компенсації у формі річної премії на гектар [12, с. 135].

Спеціальні правила органічного сільськогосподарського виробництва встановлені для окремих видів органічної продукції (сировини). Так, постановами Кабінету Міністрів України затверджені Детальні правила: виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження від 31 серпня 2016 р.; виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження від 30 березня 2016 р.; виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва від 23 березня 2016 р.; виробництва органічних морських водоростей від 30 вересня 2015 р.; виробництва органічної продукції (сировини) аквакультури від 30 вересня 2015 р. Дані нормативно-правові акти з урахуванням специфіки виробництва вказаних видів сільгосппродукції встановлюють спеціальні правила її органічного виробництва. Викликає певні сумніви окреме виділення морських водоростей і прийняття Детальних правил їх органічного виробництва. Адже, по-перше, відповідно до ст. 1 Закону України від 18 вересня 2012 р. "Про аквакультуру" до об'єктів аквакультури належать будь-які гідробіонти, що використовуються з метою розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури, в тому числі і водорості. По-друге, навряд чи водорості належать до стратегічних культур, що можуть формувати продовольчі запаси та забезпечити продовольчу безпеку нашої держави. З іншого боку, чому не прийнято Детальних правил виробництва органічної продукції садівництва, виноградарства тощо? Адже в Детальних правилах виробництва органічної продукції (сировини) рослинного походження до цих галузей сільськогосподарського виробництва можливо застосувати тільки вимоги щодо садивного матеріалу (для виробництва органічної продукції використовується насіння і садивний матеріал, отримані методом органічного виробництва (п. 8), вони повинні бути стійкими до хвороб та шкідників (п.10)). Однак згідно з положеннями Галузевої програми розвитку садівництва на період до 2025 року стратегічною метою розвитку садівництва має бути розширення виробництва екологічно чистої продукції шляхом переходу від індустріально-хімічних методів ведення господарства до біологічних.

Наступна умова ведення органічного сільського господарства - це наявність придатних земель сільськогосподарського призначення. Згідно з положеннями законодавства органічне сільськогосподарське виробництво має проводитися на придатних для цього земельних ділянках. Придатність земель (ґрунтів) для виробництва органічної продукції та сировини встановлюється відповідно до ст. 23 Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини". При цьому відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону порядок оцінки придатності земель (ґрунтів) для виробництва органічної продукції затверджується Кабінетом Міністрів України. Але до цього часу даний Порядок не затверджено, що викликає чимало питань стосовно нормативних обов'язкових критеріїв визначення придатності земель сільськогосподарського виробництва для ведення органічного виробництва.

Виходячи ж з аналізу інших норм вказаного Закону, можна дійти висновку, що для ведення органічного сільського господарства сільськогосподарські землі повинні відповідати певним вимогам щодо рівня їх забруднення шкідливими речовинами: пестицидами, важкими металами, радіонуклідами тощо. Органічна продукція може бути отримана лише під час використання земельних ділянок, стан яких відповідає певним вимогам, що випливають із закріпленого в Земельному кодексі України принципу екологічної безпеки. Фахівцями Інституту агрохімії і ґрунтознавства УААН було проведено аналіз еколого-токсикологічного стану орних земель України та виділені зони, придатні для вирощування екологічно чистої продукції. Дослідження показали, що антропогенне забруднення територій в Україні має не суцільний, а локальний характер. В Україні наявні чотири невеликих регіони, де стан ґрунтів забезпечує можливість вирощування органічної сільськогосподарської продукції на рівні найсуворіших світових стандартів: 1) Північно-Полтавський; 2) Вінницько-Прикарпатський; 3) Південно-Подільський; 4) Північно-східно-Луганський [13].

Законодавством врегульовано також правила маркування органічної сільськогосподарської продукції та сировини. Так, органічна продукція (сировина) підлягає маркуванню із використанням відповідного державного логотипа, який складається з напису "органічний продукт" та відповідного графічного зображення. Державний логотип для органічної продукції та його технічний опис затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 грудні 2015 року "Про затвердження державного логотипу для органічної продукції (сировини)". Використання державного логотипа та маркування органічної продукції (сировини) для позначення органічних продуктів є обов'язковими і здійснюються за наявності відповідного сертифіката. Дозволяється також використання недержавних (приватних) логотипів, запроваджених безпосередньо суб'єктами господарювання, які займаються органічним сільськогосподарським виробництвом, чи їх об'єднаннями.

Система екологічного маркування продуктів харчування давно відома і зазнала широкого використання у державах Європейського Союзу та США. Державні логотипи для маркування органічної продукції прийняті в різних країнах (США, Японії та ін.). Так, у США Федеральна комісія з торгівлі і Бюро охорони довкілля надають екологічні товарні етикетки сертифікованим приватним підприємствам- аграрним виробникам. В Європейському Союзі маркування органічних продуктів здійснюється відповідно до Директиви ЄС № 834/2007 від 28 червня 2007 р. про органічне виробництво і маркування органічних продуктів. Даним актом врегульовано питання щодо системи надання екологічних товарних етикеток екологічно чистій продукції для держав-членів ЄС, оскільки громадськість зацікавлена в одержанні інформації про вплив виробництва на екологію та про якість сільськогосподарської продукції. При цьому на органічних продуктах, вироблених у державах-членах ЄС, може стояти і національний знак. Наприклад, у 2001 р. Федеральне міністерство по захисту прав споживачів, продовольства і сільського господарства Німеччини представило національне маркування для органічних продуктів - Біо-Біедеі (Екологічна печатка). Однак обов'язковим при цьому є дотримання вимог законодавства ЄС. Вбачається, що система екологічного маркування, визнана в ЄС і в інших країнах світу, є досить дієвим засобом захисту прав споживачів органічної сільськогосподарської продукції, а також одним із засобів підтвердження її якості. Тому цілком доцільним було б запозичення цього позитивного досвіду щодо екологічного маркування національним законодавцем. Що стосується українських виробників органічної продукції, то використання державного, а не міжнародного чи європейського логотипу для маркування органічної сільськогосподарської продукції завідомо ставить їх у дещо невигідне конкурентне становище із зарубіжними виробниками. Адже на зовнішньому ринку національна продукція не буде вважатися органічною і потребуватиме проходження спеціальних процедур і додаткових витрат для того, щоб бути визнаною такою.

На сьогодні, як вбачається, розвиток органічного сільського господарства стримує низка чинників, які за сферою виникнення можна поділити на зовнішні і внутрішні. Зовнішні стримуючі чинники виникають у зовнішньому середовищі стосовно сільськогосподарського товаровиробника. Серед них можна виділити:

1) правові - це, насамперед, значна кількість прогалин і дефектів у законодавстві, що врегульовує відносини у сфері органічного сільського господарства, про що йшлося вище;

2) економічно-соціальні - високі фінансові витрати при переході на цю форму господарювання (лише сертифікація потребує значних коштів - приблизно 30 тис. грн. залежно від виду продукції, площі, обсягів виробництва), відсутність стимулювання розвитку органічного сільського господарства і підтримки органічних виробників з боку держави, низький рівень життя значної частини населення, який не дозволяє купувати дорожчі, хай навіть і органічні, продукти; 3) об'єктивно-природні - нинішній стан сільськогосподарських угідь, водних об'єктів, лісів, повітря, всього навколишнього середовища, які десятки років використовувалися в цілях традиційного сільськогосподарського виробництва. З моменту прийняття Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини" минуло лише чотири роки. Навряд чи за цей час природне середовище могло цілком само відновитися та очиститися від забруднюючих його хімічних сполук і речовин. Більше того, переважна частина сільськогосподарських виробників на даний час займається традиційним виробництвом продукції рослинництва, тваринництва, аквакультури та лісівництва. Зони органічного виробництва не відмежовані від зон традиційного виробництва. Отже, з вітром, водою, комахами тощо на земельні ділянки, де ведеться органічне виробництво, можуть потрапляти хімічні речовини, відбуватися запилення пилком сільськогосподарських культур, що вирощуються в рамках традиційного виробництва. Таким чином, про національне органічне сільське господарство і органічну продукцію та сировину можна говорити лише умовно. Слід вважати, що на даний час має місце перехідний період. Причому доцільно такий період встановити не лише для окремих виробників, які вирішили займатися органічним сільським господарством (про що йде мова у ч. 1 ст. 30 Закону), а у в цілому для тих територій (зон), які будуть визначені як придатні для ведення такого господарства.

Що стосується внутрішніх чинників, то вони характеризують самого виробника. Це можуть бути: чинники економічного характеру (відсутність необхідних коштів, трудових ресурсів тощо), чинники особистісного характеру (спрямованість лише на отримання максимального прибутку без уваги до довкілля і природних ресурсів, реалізація під маркою органічної продукції (сировини) продукції традиційного виробництва та ін.), чинники земельного характеру (відсутність придатних для ведення органічного сільського господарства земельних ділянок, розташування в зонах, придатних для ведення органічного сільського господарства тощо). Як вбачається, комплексне подолання цих чинників створить підґрунтя для активного розвитку органічного сільського господарства в Україні.

органічне сільське господарство правове

Висновки

Вбачається, що Україна має великий потенціал для виробництва органічної сільськогосподарської продукції та її реалізації шляхом експорту, а також у середньостроковій перспективі для її постачання на внутрішній ринок. Адже продукція органічного походження стає все більш привабливою як для європейського, так і для національного споживача. Враховуючи це, Україна може стати одним із головних експортерів такої продукції як на ринку ЄС, так і на світовому ринку. Доцільність впровадження в Україні органічного сільського господарства зумовлюється також необхідністю відтворення родючості ґрунтів та збереження навколишнього середовища, розвитку сільських територій, підвищення рівня життя сільського населення, а також ефективності і сталого розвитку сільськогосподарського виробництва, забезпечення населення якісною та екологічно безпечною продукцією, поліпшення іміджу України як виробника і експортера високоякісної органічної продукції та забезпечення продовольчої безпеки нашої держави.

Література

1. International Fйdйration of Organic Agriculture Movements [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ifoam. bio/; Willer H. The World of Organic Agriculture. Statistics and Emerging Trends 2013 / H. Willer, J. Lernoud, L. Klicher. - Bonn: Research Institute of Organic Agriculture (FiBL), Frick and IFOAM - Organic International, 2013. - 340 p.

2. Рудницька О.В. Визначення цільового споживача органічної продукції в Україні за допомогою інструментів сегментації / О.В. Рудницька // Агроінком. - 2006. - № 7-8. - С. 18.

3. Славгородська Ю.В. Виробництво органічної продукції в Україні: стан та перспективи / Ю.В. Славогородська // Вісн. Полтавської держ. аграрної академії. - 2016. - № 4. - С. 49-54.

4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ra.wiktionary.org/wiki/ %D0 %BE %D1 %80 %D0 % B3 %D0 %B0 %D0 %BD %D0 %B8 %D 1 %87 %D0 %B5 %D1 %81 %D0 %B A %D0 %B8 %D0 %B9.

5. Милованов Е.В. Органічне сільське господарство: перспективи для України / Е.В. Милованов // Посіб. українського хлібороба. - 2009. - № 8. - С. 257-258.

6. Директива ЄС № 834/2007 від 28 червня 2007 р. про органічне виробництво і маркування органічних продуктів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eur-lex.europa. ua/LexUriServ/ LexUriServ.do?uri =OJ:L:2007:189:0001:0023:E N:PDF.

7. Берлач Н.А. Правове визначення органічного сільського господарства в Україні / Н.А. Берлач // Державо і право: зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. - К., 2009. - Вип. 46. - С. 227.

8. Уркевич В.Ю. Принципи правового регулювання виробництва органічної сільськогосподарської продукції та сировини в аспекті сталого розвитку сільських територій / В.Ю. Уркевич // Проблеми правового забезпечення сталого розвитку сільських територій в Україні: монограф. / за ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. - Х.: Право, 2016. - С. 70-78.

9. Мінагрополітики підтримає виробництво органіки та виноградарство через механізм земельних аукціонів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/ node/23027.

10. Піддубна Д.С. Правовий захист органічної продукції від генетично модифікованих організмів в Україні: автореф. дис...к. ю. н., спец. 12.00.06 / Д.С. Піддубна; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К., 2015. - 20 с.

11. Самсонова Я.О. Деякі аспекти удосконалення законодавства у сфері державної підтримки пріоритетних напрямків сільського господарства / Я.О. Самсонова // Актуальні проблеми соціального права. Еволюція правового регулювання аграрних, земельних та екологічних відносин: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18 листопада 2016 р.) / за заг. ред. П.Д. Пилипенка. - Львів, 2016. - С. 259.

12. Раджоньери Мария Пия, Валлетта Марко. Агроэкологическое право Европейского Союза и Италии / Отв. ред. Д.О. Тузов. - М.: Статут, 2006. - 208 с.

13. Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному землеробстві / під. ред. М.К. Шикули. - К.: Оранта, 1998. - 680.

Размещено на Allbest.ru