Кормовиробництво як складник механізму економічної модернізації тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кормовиробництво як складник механізму економічної модернізації тваринництва

Лаврук В. В.

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, банківської справи і страхування Подільського державного аграрно-технічного університету

Анотація

кормовий тваринництво продовольчий поголів'я

У статті обґрунтовано необхідність створення міцної кормової бази, яка передбачає систему і структуру виробництва кормів та є однією з головних умов проведення економічної модернізації тваринництва і забезпечення продовольчої безпеки України. Здійснено детальний аналіз витрат кормів і навантаження площ кормових угідь на поголів'я тварин. Установлено характерні зміни в обсягах кормових ресурсів, виробництві тваринницької продукції та вказано передумови для подальшого ефективного розвитку галузі тваринництва.

Ключові слова: кормовиробництво, економічна модернізація, корми, технологія, поголів'я, кормова база, тваринництво.

Аннотация

В статье обоснована необходимость создания прочной кормовой базы, предусматривающей систему и структуру производства кормов и являющейся одним из главных условий проведения экономической модернизации животноводства и обеспечения продовольственной безопасности Украины. Осуществлен подробный анализ затрат кормов и нагрузки площадей кормовых угодий на поголовье животных. Установлены характерные изменения в объемах кормовых ресурсов, производстве животноводческой продукции, указаны предпосылки для дальнейшего эффективного развития отрасли животноводства.

Ключевые слова: кормопроизводство, экономическая модернизация, корма, технология, поголовье, кормовая база, животноводство.

Summary

The necessity of creating a solid fodder base providing for a system and structure of feed production is substantiated and is one of the main conditions for economic modernization of animal husbandry and ensuring food security of Ukraine. A detailed analysis of feed costs and load of forage areas on the livestock of animals was carried out. Characteristic changes in the volumes of feed resources, production of livestock products have been identified and the prerequisites for further effective development of the livestock sector have been indicated.

Key words: fodder production, economic modernization, fodder, technology, livestock, forage base, animal husbandry.

Вступ та постановка проблеми. Тваринництво є однією з головних галузей сільського господарства, але нині ситуація у цій галузі залишається досить складною (продовжує скорочуватися в окремих регіонах країни поголів'я сільськогосподарських тварин і птиці, знижуються їхня продуктивність та обсяги виробництва продукції, зменшується рівень привабливості малоприбуткових галузей). Окрім того, спостерігаються певні невідповідності в модернізаційних процесах, системі ціноутворення і збуту продукції, виробництві і постачанні кормів, послабленні економічних взаємозв'язків між виробниками тваринницької продукції і споживачами переробних підприємств. Усе це викликає зростання виробничих витрат, собівартості одиниці продукції за зменшення на неї реалізаційної ціни і спонукає підприємства до зниження зацікавленості у проведенні економічної модернізації тваринництва, поступового скорочення виробничих потужностей та призупинення своєї виробничої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розроблення теоретичних і методологічних питань підвищення ефективності розвитку тваринництва, забезпечення його кормовими ресурсами та виробництва продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах знайшли своє відображення у наукових працях І.Ф. Баланюка, П.С. Березівського, М.В. Зубця, В.В. Липчука, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Рибаченка, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін.

Однак у наукових працях учених, які досліджують дану проблему, поки що невирішеними залишаються питання інтенсивного відновлення і розвитку тваринництва, визначення напрямів підвищення економічної ефективності виробництва тваринницької продукції за рахунок формуванні кормової бази та модернізації виробничих процесів, тому питання подальшого збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення продуктивності худоби і птиці залишаються відкритими й актуальними.

Метою даної роботи є аналіз формування кормових ресурсів та розроблення пропозицій щодо ефективного розвитку кормовиробництва як одного з основних складників механізму економічної модернізації галузі тваринництва.

Результати дослідження. Важливу роль у забезпеченні населення висококалорійними і білковими продуктами відіграє інтенсивний розвиток тваринництва. Водночас воно потребує негайного підвищення його конкурентоспроможності за рахунок поліпшення породного складу м'ясних і молочних видів тварин, розроблення та впровадження інтенсивних технологій вирощування худоби і птиці, залучення інвестицій для реалізації нововведень і заходів економічної модернізації виробництва. Вирішити ці завдання можливо лише шляхом створення ефективної системи забезпечення кормами (за кількістю і вмістом у них поживних речовин у певних пропорціях) та належних умов утримання сільськогосподарських тварин.

Проведені дослідження показали, що значення кормів і кормовиробництва для галузі є досить значним, оскільки від ефективності виробництва, безпечності та якості кормових ресурсів залежать сучасний стан і відродження тваринництва, а тому ефективний розвиток тваринництва потребує особливу увагу надати таким стратегічним пріоритетним напрямам: стабільній державній підтримці (запровадження системи індикаторів фінансування) розвитку молочного і м'ясного скотарства, залученню різних видів інвестицій, модернізації виробничих процесів, забезпеченню ресурсоощадності, вдосконаленню породного складу тварин і системи ціноутворення, дотриманню вимог світових стандартів до якості виробництва продукції за рахунок удосконалення системи сертифікації і стандартизації та впровадженню інноваційно-інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських тварин.

Важливими причинами зниження обсягів тваринницької продукції є незадовільний стан кормової бази, незбалансовані за поживними речовинами кормові раціони і, відповідно, низький рівень годівлі сільськогосподарських тварин та птиці. Для забезпечення ефективного розвитку тваринництва особливо велике значення мають збалансовані раціони годівлі, які повинні розроблятися для кожного виду і групи тварин та птиці виходячи з можливостей кормової бази підприємств.

Неналежний догляд за тваринами і незадовільний стан кормової бази призводять до зниження обсягів, якості та підвищення собівартості продукції тваринництва. Зазначається, що корми у структурі собівартості тваринницької продукції становлять майже 70% виробничих витрат. За недостатньої забезпеченості кормами і низької їхньої якості генетичні можливості тварин використовуються на 40-90% [1, с. 3], а за зниження рівня ефективності використання кормів - наполовину [4].

Основним завданням кормовиробництва є вдосконалення систем виробництва якісних кормів і раціональної годівлі для отримання конкурентоспроможної продукції. Кормова база повинна відповідати таким важливим вимогам, як: безперебійність забезпечення сільськогосподарських тварин якісними і збалансованими за поживними речовинами кормами, стабільність надходження кормів протягом року, зниження їхньої собівартості, достатній асортимент під час створення необхідних страхових запасів.

Слід зауважити, що в останні роки в окремих регіонах намітилися певні позитивні передумови для подальшого розвитку скотарства і свинарства, оскільки за рахунок налагодження інвестиційно-інноваційних процесів поступово почало збільшуватися поголів'я сільськогосподарських тварин, поліпшилися продуктивні можливості природних пасовищ і сіножатей, що сприяло покращенню кормової бази в господарствах України (табл. 1).

Зазначимо, що у кормовій базі всіх категорій господарств на кормові ресурси сільськогосподарських підприємств припадає 38,3%, господарств населення - 61,7%. За останні десять років у сільськогосподарських підприємствах спостерігалося збільшення кормової бази, особливо групи концентрованих кормів, але зменшився її розмір за всіма групами кормів у господарствах населення, а нестача кормів є однією з причин зменшення поголів'я худоби і зниження її продуктивності.

Найбільша частка витрачених кормів припадає на птицю (36,5%), коров і бугаїв - плідників молочного стада (25,1%), свиней (22,1%), іншу велику рогату худобу (15,1%) та інші тварини (1,2%). У господарствах значно менше витрачається на одну голову кормів, аніж це рекомендується за нормативами (корови - 30-55 ц к. од., молодняк - 15-26 і велика рогата худоба м'ясного напряму - 20-26 ц к. од.) [3].

У структурі кормових ресурсів сільськогосподарських підприємств 73,3% становлять концентровані корми, 14,3% - соковиті, 9,2% - грубі, тоді як у господарствах населення - відповідно 31,3%, 35% і 19,8%, а на інші корми припадає 13,9%.

Зменшилися (на 12,2%) витрати кормів у розрахунку на одну умовну голову тварин під час їхнього росту (на 2,1%) у господарствах населення. Тут значно більше витрачається кормів на одну тварину порівняно із сільськогосподарськими підприємствами, особливо в розрізі природно-кліматичних зон країни (табл. 2).

За останні роки відбулися певні зміни (за значних коливань по природно-кліматичних зонах) у витратах кормів на одну умовну голову великої рогатої худоби. Найбільше кормів споживалося тваринами в зоні Полісся, а найменше - у степовій зоні, а концентрованих - у лісостеповій і степовій зонах. Характерно, що обсяг витрачених кормів тваринам за останні п'ять років зменшився на 3,9% лише у зоні Лісостепу.

Групування сільськогосподарських підприємств (4482 од.) за кількістю витрачених кормів у розрахунку на одну умовну голову показало, що найбільшу частку (22,9%) становлять підприємства (1 024 од.), де на одну тварину витрачалося до 5 ц к. од.; 15,7% господарств (703 од.) - від 5,1 до 10 ц к. од.; 29,1% підприємств (1 306 од.) - від 10,1 до 20 ц к. од.; 16,6% (742 од.) - більше 30 ц к. од. і 15,7% підприємств (707 од.) - від 20,1 до 30 ц к. од. [6, с. 43].

Тут же слід зазначити, що найбільші витрати кормів на одну умовну голову тварин спостерігалися у Чернігівській (38,57 ц к. од.) і Житомирській (36,23 ц к. од.), а найменші - у Дніпропетровській (21,02 ц к. од.) і Закарпатській (21,05 ц к. од.) областях, а концентрованих - відповідно у Полтавській (25,55 ц к. од.) і Закарпатській (15,74 ц к. од.) областях. Існують також розбіжності у витратах кормів на виробництво одиниці тваринницької продукції на підприємствах України (табл. 3).

Можна побачити, що у сільськогосподарських підприємствах витрати кормів на виробництво одиниці усієї тваринницької продукції різко зменшилися, а у господарствах населення - лише по молоку.

Таблиця 1. Витрати кормів для худоби та птиці, тис. т кормових одиниць

Отже, потребують удосконалення основні положення законодавчої бази, оскільки тут необхідно значно більше уваги надати модернізації і розвитку галузі водоплавного птахівництва, вівчарства, передбачити у регіональних програмах напрями використання державної підтримки для відновлення поголів'я високопродуктивного молочного скотарства, розробити заходи щодо обмеження наявних ризиків від функціонування тваринницьких ферм для довкілля і здоров'я сільського населення.

Вважаємо, що для забезпечення високого рівня виробництва якісних кормів і підвищення ефективності їхнього використання необхідно надавати особливу увагу розробленню науково обґрунтованої системи кормових сівозмін, насінництва однорічних, багаторічних бобових і злакових культур, які забезпечать отримання з гектара кормової площі по 70-80 ц кормових одиниць і 110-120 г перетравного протеїну. Також необхідне розроблення нових підходів до застосування найбільш урожайних сортів і гібридів кормових культур, дотримання вимог заготівлі і зберігання кормів відповідно до умов природно-кліматичних зон.

Для підвищення ефективності тваринницької галузі в сільськогосподарських підприємствах необхідно забезпечити виробництво кормів відповідно до цілорічної однотипної годівлі тварин повноцінними кормовими культурами та їхніми сумішками, а концентровані корми згодовувати тваринам у вигляді збалансованих і високоякісних комбікормів, використовуючи фуражне зерно власного виробництва і білково-вітамінні та мінеральні добавки. Безальтернативною є модернізація виробничих процесів у кормовиробництві, оскільки в галузі тваринництва необхідно використовувати тільки ту фермерську техніку, яка відповідає діючим технологіям виробництва, заготівлі і використання кормів.

Список використаних джерел

1. Кравчук В.І. Прогресивні технології заготівлі, приготування і роздавання кормів : [науково-практичний посібник] / В.І. Кравчук, М.М. Луценко, В.П. Мечта. - К. : Фенікс, 2008. - 104 с.

2. Крилов В.В. Напрями розвитку кормовиробництва України / В.В. Крилов, С.М. Коломієць // Праці ТДАТУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.Ua/portal/Chem_Biol/Ptdau/2009_9_1/1/16.pdf.

3. Методичні рекомендації щодо проведення розрахунків витрат кормів худобі та птиці у господарствах усіх категорій [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.org/uk/metod_polog/metod_doc/2008/18/metod.htm.

4. Палкій Г. Сучасні технології годівлі корів / Г. Палкій // Пропозиція. - 2001. - № 11. - С. 78-79.

5. Сільське господарство України 2015: статистичний збірник. - К. : Держкомстат, 2016. - 360 с.

6. Тваринництво України 2015: статистичний збірник. - К. : Держкомстат, 2016. - 211 с.

Размещено на Allbest.ru