Модернізація тваринництва: напрями та шляхи реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація тваринництва: напрями та шляхи реалізації

У статті визначено, що методологічною платформою модернізації вітчизняного тваринництва повинна стати науково обґрунтована стратегія інноваційної реструктуризації галузі, в якій мають бути означені ключові цілі та завдання, інструменти, етапи й терміни, необхідні обсяги, джерела та форми інвестування. Зазначається, що модернізацію в галузі стримує відсутність інтегрованого підходу, що передбачає створення кластерів технологічно пов'язаних виробництв, взаємодії галузі з іншими галузями економіки. Ключові слова: модернізація, реструктуризація, тваринництво, технології, інновації, стратегія модернізації.

В статье определено, что методологической платформой модернизации отечественного животноводства должна стать научно обоснованная стратегия инновационной реструктуризации отрасли, в которой должны быть обозначены ключевые цели и задачи, инструменты, этапы и сроки, необходимые объемы, источники и формы инвестирования. Отмечается, что модернизацию в отрасли сдерживает отсутствие интегрированного подхода, предусматривающего создание кластеров технологически связанных производств, взаимодействия отрасли с другими отраслями экономики.

Ключевые слова: модернизация, реструктуризация, животноводство, технологии, инновации, стратегия модернизации.

In the article determined that the methodological modernization platform of domestic livestock should be scientifically based innovation strategy for restructuring, which should be defined key goals and objectives, instruments, stages and timing required amounts, sources and forms of investment. It is noted that modernization in the absence hinders the integrated approach involves the creation of clusters of interrelated industries, industry interaction with other sectors. Keywords: modernization, restructuring, livestock, technology, innovation, modernization strategy.

Постановка проблеми. Одними з найбільш відчутних наслідків роздержавлення і приватизації національної економіки стали техніко-технологічна, організаційно-економічна деградація сільськогосподарського виробництва, послаблення традиційних інтеграційних зв'язків та еквівалентних економічних відносин.

Протягом багатьох років однією з причин низької ефективності значної частини сільськогосподарських товаровиробників став високий фізичний і моральний знос основних фондів, технічна і технологічна відсталість. Через нестачу вільних коштів вони не мають змоги проводити повноцінну технічну і технологічну модернізацію основних засобів.

Актуальність і значимість процесу модернізації вітчизняного аграрного сектору економіки загалом та галузі тваринництва зокрема зумовлені нарощуванням виробництва екологічно безпечних продуктів харчування, ефективним використанням виробничого потенціалу, вирішенням проблем зайнятості населення, підвищенням рівня його життя, забезпеченням продовольчої безпеки країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням етапів модернізації та постмодернізації присвячені роботи таких зарубіжних вчених, як, зокрема, У. Бек [1], М. Вебер, Е. Гідденс [6], Р. Інглхарт [8], М. Леві [16], Г. Мюрдаль [13], Т. Парсонс, Ф. Перу, А. Тойнбі, Е. Хаген, П. Штомпка. інноваційний кластер реструктуризація

Питання вивчення й аналізу умов та можливостей модернізації економіки України й переходу її на інноваційну модель розвитку висвітлені у працях В. Бодрова [2], А. Гальчинського, В. Гейця [5], А. Гриценка [7], Л. Шинкарук [15] та інших науковців.

Теоретичні, методичні та практичні аспекти модернізації і реконструкції сільського господарства загалом і галузі тваринництва, зокрема розглянуті в працях таких вітчизняних економістів, як, наприклад, П. Березівський, М. Коржинський, Л. Краснокутська, І. Лукінов, О. Лук'яненко, В. Месель-Веселяк [11; 12], В. Петров [14], В. Рибалка, П. Саблук, І. Топіха, П. Щєпієнко [12], В. Юрчишин.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте під час вивчення проблем модернізації економіки в науковій літературі недостатньо уваги приділяється сучасному якісному удосконаленню в галузі вітчизняного тваринництва.

Модернізація вітчизняного аграрного сектору економіки - це економічний розвиток, заснований на постійному техніко-технологічному вдосконаленні, застосуванні нових сортів рослин, порід і видів худоби та кросів (гібридів) птиці, нових форм організації та управління, соціальних і екологічних інновацій. Модернізація на сучасному етапі розвитку продуктивних сил - процес глибоких змін різних сторін життя на селі. Вона повинна бути комплексною і не зводитися лише до технічного і економічного аспектів. Її метою є не тільки досягнення зростання аграрного виробництва, але й подолання бідності сільського населення, підвищення його добробуту.

Нині модернізацію вітчизняного аграрного сектору слід здійснювати з розумінням того, що вона стосується не тільки сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, але й господарств населення, роль яких у продовольчому забезпеченні в умовах циклічних економічних криз стає істотною.

Проблематика модернізаційних перетворень в аграрній сфері завжди є актуальною через її народногосподарське значення й обмежувальний характер використання ресурсної бази.

В основі формування передумов модернізації вітчизняного тваринництва лежить той факт, що ця галузь є об'єктом уваги з боку держави як основного регулятора у сфері забезпечення продовольчої безпеки країни.

У комплексі передумов модернізації тваринництва можна виділити інституційні та інфраструктурні перетворення у фінансово-кредитній системі, що сприяє розширенню фінансових джерел модернізації, створенню ринку інновацій та інфраструктури модернізації сільського господарства, формуванню механізмів його взаємодії з іншими галузями і секторами економіки, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Водночас до перелічених передумов слід додати такі:

— зниження залежності від імпортованої продукції тваринництва, яка переважає у племінній справі та технологіях відтворення стада;

— необхідність збільшення обсягів виробництва, а отже, споживання, і зрештою експортних поставок, що розширить експортну базу сільського господарства;

— необхідність подолання явищ міграційного відтоку, руйнування сільського укладу життя тощо;

— потреба впровадження інноваційних технологій виробництва продукції та екологізації виробничих процесів на тлі зниження антропогенного впливу на навколишнє природне середовище.

З урахуванням вищенаведених передумов постає питання розроблення об'єктних напрямів реалізації концепції модернізації тваринництва.

Аналіз теоретико-методологічних передумов модернізації галузі дав змогу визначити основні напрями реалізації модернізаційних перетворень галузі тваринництва (табл. 1).

Побудову стратегії модернізації тваринництва доцільно здійснювати на основі закономірностей особливостей сільськогосподарського виробництва, серед яких слід виділити найбільш значущі:

1) залежність характеру і способів ведення сільськогосподарського виробництва, а також його результатів від природно-кліматичних умов, що зумовлює вибір стратегії модернізаційних перетворень;

2) обмежена диверсифікація продукції тваринництва, а також неможливість еквівалентного збільшення цін на неї пропорційно зростанню цін на товари промислового виробництва;

3) функціонування галузей тваринництва в умовах ризику, що зумовлено сезонністю сільськогосподарського виробництва; при цьому слід враховувати, що фактор сезонності помітно впливає на обсяг і структуру споживання, вимоги до зберігання, транспортування і збуту продукції тваринництва; з огляду на це особливу значимість набуває аналіз кон'юнктури ринку, тенденцій його розвитку, уміння спрогнозувати ринкову ситуацію і здатність адекватно реагувати на зміни;

4) різноманіття організаційно-правових

форм господарювання, яке зумовлює різний ступінь і різну силу впливу зовнішніх факторів; кожний товаровиробник своєрідно відчуває зовнішній вплив; так, для фермера визначальним зовнішнім фактором буде економічний й природно-кліматичний; для великого сільськогосподарського підприємства, що працює на внутрішньому ринку, додадуться політико-правові, демографічні, соціальні, а для підприємства, орієнтованого на зовнішній ринок, - ще й міжнародні;

5) трансформації демографічних, соціально- культурних характеристик, що впливають на вибір стратегії розвитку галузі, продукція якої забезпечує фізіологічну потребу населення і є основою його життєзабезпечення; демографічний фактор визначає потреби країни в продовольстві як добуток раціональних норм споживання на чисельний склад населення; зміни в соціально-культурному середовищі (культура споживання і звички населення, стан його здоров'я тощо) впливають на структуру споживання продуктів харчування; остання залежить і від грошових доходів населення, хоча попит на сільськогосподарську продукцію стійкий і менш схильний до змін, ніж на продукцію інших галузей; структура споживання продуктів харчування може змінюватися як у бік збільшення споживання дорожчих продуктів харчування (свіже м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, риба жирних сортів тощо), так і в бік дешевших (субпродукти, харчові аналоги-замінники, продукція з низьким вмістом тваринних жирів);

6) необхідність першочергової підтримки підприємств, що є єдиним джерелом отримання доходів у сільській місцевості та фінансування сільської соціальної та виробничої інфраструктури; результати сільськогосподарського виробництва опосередковано впливають на збільшення тривалості життя населення, забезпечення його зайнятості, підвищення рівня екологічності виробництва, а сукупно визначають рівень життя в сільській місцевості, де цінуються господарські традиції і звичаї, велика частка сполучення громадського та приватного секторів економіки; у зв'язку з цим під час розроблення стратегії модернізації тваринництва слід враховувати інерційний характер його ведення;

7) нижча прибутковість тваринництва порівняно з іншими галузями, його висока капіталомісткість і тривалий період обороту капіталу, що є причинами низької інвестиційної привабливості й асинхронності отримання доходів і виплати відсотків по кредитах.

Виділені особливості виробництва продукції тваринництва впливають на процес вибору та реалізації стратегії модернізації, переконують, що її опрацювання має відповідати основним напрямам розвитку АПК регіонів країни.

Формування стратегії модернізації галузей тваринництва передбачає використання комплексу аналітичних інструментів і методичних підходів, що дають змогу не тільки оцінити його поточний стан, накреслити основні шляхи його розвитку на перспективу, але й вибрати методи державного регулювання, які задіяли б мотиваційний механізм і забезпечили б підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств та галузі загалом, вирішили питання продовольчого забезпечення населення вітчизняною продукцією.

Виходячи з цього, пропонуємо власну концептуально-логічну схему формування стратегії модернізації тваринництва.