Постановка завдання визначення оптимального сортового складу посівного фонду підприємства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Луганський національний аграрний університет

Постановка завдання визначення оптимального сортового складу посівного фонду підприємства

Є.О. Торохтило, аспірант

Постановка проблеми. Структура посівних площ і сівозміни визначаються спеціалізацією сільськогосподарського виробництва і обумовлюються, з одного боку, громадською потребою, а з іншої - обмежуються агроекологічними особливостями землі, як основного засобу виробництва. Відповідність агроекологічних особливостей земель агробіологічним вимогам сільськогосподарських культур (сортів) - неодмінна умова тривалого економічно і екологічно стійкого функціонування землеробства.

На підставі спеціалізації господарства, агроекологічної оцінки земель, набору відповідних культур, структури сільгоспугідь і посівних площ розробляється система сівозмін з урахуванням ресурсного забезпечення. У зв'язку з динамікою ринку сільськогосподарської продукції, тимчасовою мінливістю метеорологічних умов (по роках), змін у фінансовому забезпеченні структуру посівних площ і сівозміни не можна розглядати як застиглу схему на будь-який тривалий період. Вони мають бути гнучкими і, згідно економічній і природній динаміці, передбачати корективи у рамках агроекологічних обмежень для груп і типів земель.

Аналіз останніх досягнень та публікацій. За останній час у галузі рослинництва сталися глибокі структурні зміни, які визначили нинішній стан землеробства і, в першу чергу, селекції і насінництва найважливіших сільськогосподарських культур. Питанням наукового обґрунтування ефективності землеробства присвячено багато праць науковців. В.П. Нарцисов розглядав наукові основи систем землеробства[ 4 ]. М.А. Хвесик досліджував імперативи раціоналізації землекористування в контексті соціально-економічного піднесення України [5].

Серед існуючих проблем найбільшого значення набуло посилення незбалансованості економічної і біологічної структури посівних площ. Неврегульовані протиріччя між економічною доцільністю існуючої структури посівних площ і їх біологічною збалансованістю збільшують ризики сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. Розвиток товарного виробництва зерна призводить до створення біологічно спрощених систем землеробства, заснованих на сівозмінах з короткою ротацією і повторних посівах, що знижує їх фітосанітарну і агрохімічну стійкість. Як результат, рослинництво стало розвиватися за екстенсивним типом з високими ризиками (до 80 %) для продуктивності сортів інтенсивного типу, на створення яких орієнтована світова і вітчизняна селекція.

Тому розробка нових механізмів планування насінництва повинна ґрунтуватися на асиміляції ринкового досвіду розвинених країн і позитивного вітчизняного досвіду.

Формулювання цілей статті. Здійснити постановку завдання визначення оптимального сортового складу посівного фонду підприємства та підготовку відповідної інформації з використанням положень моделі формування сортового складу посівного фонду з оптимальним рівнем реалізації потенціалу. сортовий посів насінництво сільськогосподарський

Виклад основного матеріалу досліджень. Використовуючи пропозиції В.П. Можина щодо оптимізації планових рішень в сільському господарстві [3] та методику Р.Г. Кравченко щодо математичного моделювання економічних процесів у сільському господарстві [1] зроблено спробу визначення оптимального складу посівного матеріалу типового сільськогосподарського підприємства.

По відношенню до насіннєвого складу процесу виробництва сільськогосподарських культур необхідно зробити наступне допущення. Використання відповідного сорту сільськогосподарської культури, особливо коли насіння було придбане в спеціалізованих підприємствах за значні кошти, потребує створення відповідних умов реалізації його потенційної продуктивності (потенційної врожайності, що була отримана за результатами випробувань у відповідних умовах). Ці умови можуть зводитися, як до визначення порядку та правил здійснення технологічних операцій, так і визначення відповідних засобів захисту рослин. Тому вартість вирощування того чи іншого гібриду або сорту сільськогосподарських культур ми вважаємо за доцільне представляти диференційовано, та визначати за даними технологічних карт. Для планування в сільськогосподарському підприємстві це створює відповідні труднощі, які можуть бути вирішенні з використанням засобів сучасної комп'ютерної техніки. В рамках апробації кількість можливих варіантів технологічної підтримки звужена, оскільки, інакше втрачається наочність експерименту. У зв'язку з цим прийнято чотири варіанти технологічної підтримки, за якою відображаються різнополярні підходи до використання насіннєвого матеріалу: з однієї сторони, використання високопродуктивних сортів та гібридів потребує значних вкладень у формування технологічних умов вирощування сільськогосподарських культур, що значним чином впливає на агроекологічний стан сільськогосподарських угідь; з іншого боку, невибагливі до сільськогосподарської технології культури є менш продуктивними, що супроводжується часто меншою інтенсивністю обробітку угідь і незначним чином впливає на погіршання агроекологічного стану ґрунту. Таким чином для трьох культур це складає дванадцять варіантів впливу на агроекологічний стан сільськогосподарських угідь та через формування відповідної технологічної підтримки гібридного складу сільськогосподарських культур.

Для досліджуваного підприємства ПрАТ «Луганська насіннєва станція» Слов'яносербського району, на якому проводилася апробація пропонованого механізму вихідна інформація представлена наступним чином. Продуктивність гібридів сільськогосподарських культур залежить не тільки від внутрішнього потенціалу, але, навіть в більшій мірі від фітосанітарного стану угідь та родючості ґрунтів (далі агроекологічний стан). З іншого - виконання технологічних операції для формування умов реалізації продуктивного потенціалу гібридів впливає на агроекологічний стан угідь, поліпшуючи його (+) або погіршуючи ( - ). Для того, щоб відобразити залежність рівня реалізації продуктивного потенціалу гібридів сільськогосподарських культур від агроекологічного стану угідь, приймемо допущення, яке хоч і спрощує реальні процеси, проте надає їм наочності по відношенню до розрахункових процедур та самого механізму пошуку оптимальної планової стратегії. Це спрощення зводиться до наступного. Припустимо, що за даними випробувань науково-виробничих підприємств (насіннєвих станцій) відома продуктивність гібриду культур в найгірших агроекологічних умовах. Такі умови мають індекс 1, або 1 бал за експертною шкалою сприятливості агроекологічних умов. Тоді наступний рівень - 2 забезпечує врожайність відповідного гібриду сільськогосподарської культури у два рази більшу. Відповідно рівень сприятливості агроекологічних умов 3 забезпечує потрійний врожай. Найвищий рівень сприятливості агроекологічних умов - 4 дозволяє отримати врожай в 4 рази більший, від найгірших умов.

Зазначимо, що в експерименті базовий об'єм зібраного врожаю з одиниці площі сільськогосподарських угідь (Врфакт) визначається за формулою:

Врфакт=Ст*Вр,

де Вр - мінімальний рівень врожайності при відповідних показниках сприятливості агроекологічних умов, а Ст - рівень сприятливості агроекологічних умов за встановленою шкалою.

Виручка від реалізації культури розраховується як добуток об'єму урожаю на ціну одиниці об'єму продукції. Приймемо, що на початок 2014 р. ціна 1 тонни зерна пшениці складає 1800 грн, кукурудзи на зерно - 1200 грн, соняшнику - 3000 грн.

Оскільки виручка і витрати виробництва з використанням тієї або іншої технології залежать від площі або розміру оранки, то цю площу, без втрати наочності, можна прийняти за 1. Важливо тільки, щоб і витрати, і виручка відносилися саме до цієї площі. Наприклад, площа, рівна 100 га. Може бути прийнята як одиниця масштабу виробництва. Точно також, грошові одиниці можна вимірювати в грн. або тис. грн.

Розглянемо початкові дані, що відносяться до способу реалізації продуктивного потенціалу гібридів сільськогосподарських культур. Головне завдання, яке тут повинне вирішуватися відповідно до пропонованої методики, - це моделювання зв'язку між використовуваним насіннєвим матеріалом та його технологічної підтримки і його впливом на агроекологічний стан сільськогосподарських угідь (фітосанітарний стан, стан родючості і т.п.). При цьому організовуються зв'язки так, щоб можна було оперувати з тими станами, які прийняті вище. Це означає, що якщо застосований гібрид з відповідною технологією вирощування, то вона повинна перевести поточний стан в інший, але так, щоб новий стан був би одним з 4-х вибраних вище.

Наступний крок підготовки початкових даних потребує визначення фактичних та планованих параметрів діяльності конкретних сільськогосподарських підприємств.

Агроекологічні умови виробництва сільськогосподарської продукції ПрАТ «Луганська насіннєва станція» Слов'яносербського району характеризуються як задовільні порівняно з аналогічними підприємствами Слов'яносербського району Луганської області. Тому за експертною оцінкою за 4-и бальною шкалою агроекологічні умови оцінюються на «2». Інформація про наявний сортовий склад насіннєвого матеріалу за основними культурами, вартість технологічної підтримки та вплив технологій представлено в таблиці 1. Через те, що за пропонованою методикою є необхідність використовувати експертну оцінку за показником впливу сортового складу на агроекологічний стан угідь, для виключення суб'єктивізму спеціалістів перелік сортового складу за культурами заданий у вигляді назви культури з відповідним індексом. Спеціалістам для визначення їх особистої оцінки були пред'явлені характеристики сорту та його відповідна специфікація, за якими він визначав оцінку. Узагальненні показники представлені в табл. 1.

За даними про насіннєвий фонд підприємства можна зробити наступні зауваження. Загальний принцип формування високопродуктивних гібридів зводиться до формування відповідних умов, які відображаються у найвищій вартості здійснення технологічних операцій. При цьому висока інтенсивність сільськогосподарського виробництва в більшості випадків супроводжується негативним впливом на агроекологічний стан угідь, що відображається у негативних показниках балів. Саме тут концентрується основна проблема розвитку сільського господарства в системі сталого розвитку сільськогосподарських угідь.

Щодо вартості пропонованої технологічної підтримки виробництва продукції рослинництва, то в даному випадку вони відображають кошти на придбання необхідних матеріалів для здійснення технологічних операцій, які гарантують максимальний ефект в реалізації продуктивного потенціалу насіннєвого фонду.

Ці витрати можуть бути скорочені, що в кінцевому випадку може знизити ефективність використання насіннєвого фонду. В даному випадку часткові зміщення в рамках заданого поля витрат ми не розглядаємо.

За даними вартості технологічної підтримки для відповідного сорту можемо зазначити, що за витратами за всіма культурами спостерігається наявність найдешевших у вирощуванні гібридів технології (для озимої пшениці це Гібрид «Пшениця 1.4» з вартістю 1 893 грн/га, кукурудзи на зерно Гібрид «Кукурудза 1.2» - 1 250 грн/га, соняшнику Гібрид

«Соняшник 1.2» - 1 550 грн/га) та найдорожчих гібридів (для озимої пшениці це Гібрид «Пшениця 1.1» з вартістю у 3 159 грн/га, кукурудзи на зерно Гібрид «Кукурудза 1.4» - 4 170 грн/га, соняшнику Гібрид

«Соняшник 1.4» - 4 270 грн/га), які синхронно відображають найменшу та найбільшу продуктивність насіння. Таким чином, можна зробити висновок, що в поточних умовах господарювання якість реалізації технологічних операцій є основним чинником в реалізації потенційної продуктивності насіннєвого фонду сільськогосподарських культур.

Перейдемо до процесу встановлення оптимального складу насіннєвого фонду сільськогосподарських культур, виходячи з наявних агроекологічних умов та варіантів їх зміни. Культури будуть вирощуватися в одній з сівозмін підприємства в такому порядку:

1 рік - прибирання озимої пшениці і далі вирощується кукурудза на зерно,

2 рік - прибирання кукурудзи на зерно і далі вирощується соняшник,

3 рік - прибирання соняшнику і далі вирощується озима пшениця,

4 рік - прибирання озимої пшениці і так далі.

1. Дані сортового складу насіннєвого матеріалу та основні показники вирощування основних сільськогосподарських культур підприємства ПрАТ «Луганська насіннєва станція»