Окремі аспекти формування та державної реєстрації еколого-технологічних обмежень у використанні земель

З метою забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі у загальнонаціональному масштабі, земельні ресурси та їх стан розглядаються як основний в територіальному контексті компонент агроекосистем. Проте, трансформаційні процеси у земельних відносинах України так і не забезпечили екологічно-збалансоване землекористування.

Результати моніторингу земельних ресурсів та ґрунтів України свідчать, що їх якісний стан в останні десятиліття погіршився і якщо не вжити необхідних заходів, деградаційні процеси будуть продовжуватися, і, як наслідок, родючі чорноземи перетворяться на малопродуктивні, деградовані ґрунти. Деградаційні процеси земельних ресурсів характеризуються низкою негативних проявів, таких як: зміна природних ландшафтів, посилення негативного впливу ерозій, затоплення та забруднення земель, руйнування природної структури ґрунтів. Вжиті землекористувачами заходи, з огляду на невідповідність їх рівня обсягам забруднень, не здатні повною мірою забезпечити земле- охоронну діяльність, а необхідний для цього моніторинг не проводиться через недостатність, а іноді і повну відсутність фінансування. Тому еколого-економічна ситуація у сфері земельних відносин, землекористування, землеустрою та охорони земель залишається складною і потребує невідкладних заходів з її поліпшення.

За даними наукових досліджень ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського НААН» [4] найпоширенішими та небезпечними видами деградації земельних ресурсів є дегуміфікація (втрата гумусу й поживних речовин), ерозія (вітрова та водна), переущільнення тощо. Інформація з якісного стану ґрунтів, поширення на них деградаційних процесів оновлювалась ще у 1996 р.

Статистичні дані свідчать про тенденцію до збільшення площі еродованих земель у сільському господарстві за період з 1958 до 1996 року на 50 %. З того часу інвентаризація якісного стану ґрунтів в Україні не проводилась взагалі. Поширення деградаційних процесів у ґрунтах України наведено в табл. 1.

земельний ресурс обмеження збалансований

Таблиця 1. Поширення основних деградаційних процесів у ґрунтах України

Так, за останніми даними Міністерства аграрної політики та продовольства України на значних площах грунту спостерігається переущільнення, в південних регіонах прогресує опустелювання. Внаслідок опустелювання територій природні пасовища втрачають свою продуктивність, ґрунти піддаються ерозії і засоленню, піски оголюються і стають рухливими. Загалом, через переущільнення ґрунтів важкими сільськогосподарськими машинами, що використовуються внаслідок впровадження інтенсивних технологій в Україні, значно збільшилася кількість перезволожених земель.

За даними ДУ «Інститут ґрунтів України» площа еродованих ґрунтів в Україні становить 15,9 млн га (40% відповідно від усієї площі), у т.ч. 12,9 млн га ріллі, або 38,4% (табл. 2).

На фоні деградації земельних ресурсів, низьких обсягів внесення органічних добрив та незбалансованості системи удобрення за основними елементами живлення спостерігається погіршення показників ґрунтової родючості. Так, в Україні за 1990-- 2014 рр. індекс родючості ґрунту (розраховується за показниками вмісту гумусу в орному шарі) знизився з 1,00 до 0,70 [6, с. 161].

В сучасних умовах господарювання без дотримання мінімально допустимого рівня антропогенного навантаження, повністю відновити втрати гумусу майже неможливо. Збільшення вмісту органічної речовини лише імітує відновлення балансу гумусу, але не заміняє його на рівноцінній основі. В.В. Докучаєв стверджував, що ґрунт є складним природно-історичним утворенням та результатом довготривалої взаємодії багатьох природних чинників, які людина не здатна повністю відтворити. Тому основна увага має приділятись збереженню грунтів та їх первинних природних властивостей [7].

Ситуація, що склалась, пов'язана з тим, що в державі відсутній механізм упровадження та дотримання обмежень у використанні земель і земельних ділянок. Так, Земельним кодексом України [3] передбачено обмеження у використанні земель, складовими якого є цільове призначення земель, режим їх використання, заборона на провадження окремих видів діяльності, заборона на вчинення певних дій. Законом України «Про державний земельний кадастр» (ст. 14, 15) передбачена реєстрація обмежень у використанні земель і земельних ділянок.

В розвиток Закону України «Про Державний земельний кадастр» [2] Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» [5].

Проте, даний порядок не відповідає нормам вище наведених законів і не забезпечує дотримання землевласниками, землекористувачами обмежень у використанні земель і земельних ділянок.

Із цього приводу проаналізуємо зміст Витягу з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель . Найважливішими розділами в ньому є: 1) «Вид обмеження у використанні земель», 2) «Зміст обмеження у використанні земель». Проте, як уже зазначалось, сформувати їх відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру неможливо, оскільки Порядок не відповідає вимогам закону про Державний земельний кадастр. Така неузгодженість проявляється у наступному:

1) Додаток 6 «Перелік обмежень щодо використання земельних ділянок» не відповідає його змістовній складовій, бо в ньому наведено територіальні зони;

2) відсутній перелік режимоутворюючих об'єктів, без яких неможливо сформувати межі обмежень у використанні земель;

3) відсутній класифікатор забороненого виду діяльності;

4) відсутній класифікатор обов'язків щодо вчинення певних дій.

І, найголовніше те, що сам підхід розуміння понять «обмежень у використанні земель», «обмежень у використанні земельних ділянок» на нашу думку є неправильним, бо обмеження у використанні земель мають формуватись за типами та видами, а обмеження у використанні земельних ділянок,- за змістом на підставі землевпорядних і містобудівних регламентів.

Для розв'язання ситуації, що склалася, необхідно внести зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру та урегулювати обмеження у використанні земель і земельних ділянок із метою забезпечення доцільного, економічно-ефективного та екологобезпечного землекористування.

Таблиця 2. Площі еродованих земель України в розрізі областей*, тис, га

* сформовано за даними ДУ «Інститут охорони ґрунтів України»

У наукових працях, законотворчій діяльності у певній мірі передбачено класифікації обмежень у використанні земель і земельних ділянок. Проте, для систематизації існуючих класифікацій і зручності використання їх у практичних цілях, доцільніше розмежувати обмеження у використанні земель і земельних ділянок на територіальні обмеження та обмеження у використанні земельних ділянок. У свою чергу територіальні обмеження пропонуємо класифікувати за типами, а саме: природоохоронний; еколого-технологічний; містобудівний; спеціальний; санітарний [ 1, с. 258].

Такий поділ забезпечить дотримання обмежень у використанні земель і земельних ділянок при дотриманні вимог екологічної безпеки, оскільки до еколого-технологічного типу територіальних обмежень у використанні земель віднесено:

¦ території особливо цінних агровиробничих груп ґрунтів;

¦ території еколого-технологічних груп (ЕТГ) і підгруп земель;

¦ території ерозійного районування (зонування).

Крім того, запровадження землевпорядних регламентів є обов'язковою дією, в яких має міститися перелік заборонених видів діяльності та обов'язки щодо вчинення певних дій на земельних ділянках.

У Витяг із Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель необхідно внести такі корективи: замінити графу «вид обмеження у використанні земель» на «тип обмеження у використанні земель, а графу «зміст обмеження у використанні земель» на «вид обмеження у використанні земель» (наведемо фрагмент витягу).

Фрагмент витягу (діючий)

Фрагмент витягу (пропонований)

Фрагмент витягу (пропонований)

Фрагмент витягу з Поземельної книги

Для прикладу наведемо фрагмент землевпорядного регламенту.

На землях II ЕТГ розміщуються ґрунтозахисні сівозміни з включенням культур, що мають високу ґрунтозахисну здатність. Розміщення пару і просапних культур на II ЕТГ забороняється.

Для диференціації щільності протиерозійних заходів, включаючи й агротехнічні, корегування ґрунтозахисних сівозмін (за ступенем насиченості багаторічними травами) землі II ЕТГ поділяються на дві підгрупи:

ІІ-а - землі з крутістю схилів 3-5° без чітко сформованих улоговин. Рекомендується тимчасово вивести з обробітку під залуження - довготривалі високоінтенсивні сіножаті; ІІ-б - землі з крутістю схилів 3-5° пересічені улоговинами. Рекомендується вивести з обробітку на постійно, з наступним штучним або природним залуженням або залісенням.

В обов'язковому порядку власник земельної ділянки, землекористувач, у тому числі орендар повинні отримувати:

¦ копію документації із землеустрою, якою визначені та встановлені межі обмежень у використанні земельної ділянки;

¦ акти перенесення в натуру (на місцевість) меж обмеження у використанні земель, режимоутворюючого об'єкта (за наявності такого об'єкта), приймання-передачі межових знаків на зберігання;

Витяг із Поземельної книги в якій зазначено: перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на землевпорядний регламент, строк дії обмеження, про що робиться відповідний запис.

Висновки