Інфекційні хвороби бджіл

Ознаки хвороби в пасічних умовах. Підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію. Бактеріологічне дослідження. Виявлення хронічного паралічу. Проведення дезінфекції вуликів, інвентарю. Підвищення стійкості і профілактики хвороби бджолиної сім'ї.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.12.2017
Размер файла 21,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Інфекційні хвороби бджіл

Американський гнилець -- інфекційна хвороба бджолиних сімей, яка викликає їх ослаблення та загибель внаслідок ураження запечатаних бджолиних личинок.

Збудник (бацила ларве) -- рухливий спороутворюючий мікроб, який має форму палички розміром 2--5x0,5--0,8 мкм, розташовується у вигляді ланцюжка, грампозитивний. Спори овальні, розміром 1,2--1,8x0,6--0,7 мкм. Вони кілька років можуть зберігати життєздатність у засохлих личинках і продуктах бджільництва.

В бджолиних сім'ях збудник переносять бджоли, кліщі вароа, воскова міль та інші паразити й шкідники бджіл. Здорові личинки уражуються при поїданні забрудненого збудником корму, одержаного від бджіл-годувальниць. На пасіці від сім'ї до сім'ї збудник передається при бджолиних крадіжках, згодовуванні меду від хворих сімей, переставлянні стільників, використанні непродезинфікованого інвентаря та недотриманні пасічником правил особистої гігієни. З неблагополучної пасіки на здорову збудник заноситься в основному із придбаними хворими сім'ями, пакетами, роями, а також продуктами бджільництва (медом, вощиною, обніжжям) та пасічницьким інвентарем.

Ознаки хвороби в пасічних умовах виявляють при огляді розплоду. На стільниках серед одновікового розплоду є порожні комірки, комірки з яйцями, з гнилими личинками або висохлими трупами. Такий розплід називають строкатим. Строкатість розплоду буває також при європейському гнильці, мішечкуватому розплоді та інших хворобах, а тому ця ознака може бути лише допоміжною при постановці діагнозу.

Кришечки над загиблими личинками темнішають, розриваються і опускаються в комірки. Хворі личинки слабопружні, втрачають перламутрово-білий блиск, характерний для здорових личинок. Вони спочатку сіріють, а потім колір стає світло-коричневим і нарешті -- темно-коричневим.

Загиблі личинки лежать на нижній стінці комірки, витягнувшись на всю її висоту, перетворюються в гнильну, клейку масу. При доторкуванні голкою або загостреним сірником від них тягнеться тонка нитка довжиною до 10--15 см. Гнильна маса личинок має запах столярного клею.

Згодом розкладений труп личинки в комірці висихає, стає твердою темно-коричневою кірочкою, яка приклеюється до стінок комірки і важко видаляється.

Для підтвердження діагнозу у ветеринарну лабораторію направляють шматочки стільника з ураженими личинками розміром 10x15 см.

Заходи боротьби. На пасіці проводять карантинні заходи. Хворі сім'ї переселяють у нові або знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або рамки з вощиною. Бджіл струшують на лист паперу, розстелений перед льотком порожнього вулика і спрямовують димом у льоток. При наявності великої кількості здорового розплоду після перенесення його вирощують у спеціально залишених одній або двох бджолиних сім'ях-ізоляторах, звідки забирають стільники без розплоду. На льотки сімей-ізоляторів ставлять густу сітку.

Маток у цих сім'ях замінюють здоровими, бджолам дають воду і лікувальний сироп. Через 10--15 днів молодих бджіл переселяють так, як описано вище.

Хворим сім'ям дають лікувальний корм, який готують з цукрового сиропу (одна частина цукру на одну частину води) з додаванням на кожний літр одного із таких лікувальних препаратів: 1--2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. од. біоміцину, стрептоміцину, 400 тис. од. неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, канамінину, 350 тис. од. метициліну.

Спочатку готують водний розчин лікувального препарату. Для цього необхідну кількість препарату розчиняють в 100 мл теплої (38--40 °С) перевареної води і старанно розмішують, потім одержаний розчин змішують з 1 л теплого цукрового сиропу і в кінці дня дають бджолам у чистих годівницях з розрахунку 100--150 мл на вуличку. Повторно лікувальний корм сім'ї згодовують через 6 днів, якщо використовують окситетрациклін і хлортетрациклін; через 5 -- при використанні тетрацикліну; через 5--7 -- коли згодовують еритроміцин, неоміцин, норсульфазол натрію; через 4 -- якщо дають стрептоміцин; через 3 -- при лікуванні канаміцином і через 2--3 дні -- мономіцином. Даванку лікувального корму повторюють до повного видужання сімей. В разі рецидиву хвороби застосовуваний препарат замінюють іншим.

На неблагополучній пасіці проводять дезинфекцію. Вулики, їх підставки, рамки та інші дерев'яні предмети від хворих сімей старанно очищають і обпалюють полум'ям паяльної лампи до рівномірного побуріння або обробляють розчином, який містить 10 % перекису водню і 3 % мурашиної або оцтової кислоти з розрахунку 1 л на 1 м2 (12-рамковий вулик) триразово з годинним інтервалом. Через 1 год після третьої обробки вуликами можна користуватись. Для обробок використовують теплий (30--40 °С) лужний розчин формаліну (5 % формальдегіду і 5 % їдкого натру) з розрахунку 0,5 л на 1 м2 дворазово з годинним інтервалом. Через 5 год після обробки вулик промивають водою і використовують.

Рамки, роздільні решітки (без механічного очищення) кип'ятять в 2 %-ному розчині їдкого натру або в 4 %-ному каустифікованої содо-поташної суміші 15 хв.

Порожні стільники без кірочок загиблих личинок дезинфікують зрошенням з гідропульта з обох боків до повного заповнення комірок розчином, який містить 3 % перекису водню і 3 % мурашиної (або оцтової) кислоти або 5 %-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція після зрошення -- 24 год. Дезрозчин з комірок витрушують, стільники промивають водою і висушують.

Полотнинки та наволочки утеплювальних подушок кип'ятять в 3%-му розчині кальцинованої соди або зольного лугу 30 хв; в 1%-ному розчині їдкого натру або в 3%-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші -- 15 хв. Халати, рушники, лицеві сітки занурюють у 2%-ний розчин перекису водню на 3 год; у 10 %-ний розчин формаліну або 4%-ний розчин параформу -- на 4; в 1%-ний розчин активного хлораміну -- на 2 год. Після дезинфекції спецодяг прополіскують у воді й просушують.

Металевий дрібний інвентар пропалюють на вогні або занурюють в 3 %-ний розчин перекису водню на 1 год чи кип'ятять 30 хв в 3%-ному розчині кальцинованої соди або 15 хв у 0,5%-ному розчині каустифікованої содо-поташної суміші.

Медогонки після відкачування меду промивають водою, а потім обробляють гарячим (50--55 °С) лужним розчином формаліну, який містить 5% формальдегіду і 5% їдкого натру з розрахунку 1 л на 1 м2 внутрішньої й зовнішньої поверхні медогонки. Через 5 год після дезинфекції медогонку промивають водою і просушують на сонці.

Мед, одержаний від хворих бджолиних сімей, зберігають в закритому посуді і використовують для харчування людей, а віск -- для технічних цілей. Якщо необхідно виготовити з нього вощину, знезаражують в автоклаві при 127 °С протягом 2 год.

Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хвороби при умові проведення заключної дезинфекції вуликів, пасічницького інвентаря та обладнання, приміщень і території пасіки.

Європейський гнилець -- хвороба, яка спричинює масову загибель та гниття личинок молодого віку, а іноді й запечатаного розплоду.

Збудники хвороби -- мелісокок плютон, бацила альвей, стрептокок апіс. Інфекція проявляється в травні -- червні після похолодань при недостатній кількості корму і поганому утепленні, найчастіше в слабких сім'ях. Джерело інфекції, шляхи занесення і поширення ті ж, що й при американському гнильці.

Ознаки хвороби. Уражені личинки 3--4-денного віку змінюють свою округлу форму на сплюснуту внаслідок втрати тілом тургору. Хворі личинки стають спочатку сірими, а потім жовтими. В комірках личинки при передсмертних судорогах можуть згинатись у вигляді кільця або скручуватись та витягуватись вздовж нижньої стінки комірки на різній віддалі від дна до краю.

Гнильна маса відкритих личинок згодом підсихає, набуває кислого запаху, перетворюючись в темно-коричневі кірочки, які легко відокремлюються від стінок комірок.

Личинки, які загинули в запечатаних комірках, за зовнішніми ознаками нагадують личинок, загиблих від ураження американським гнильцем, мають гнильний запах. Кришечки запечатаних комірок потемнілі, розірвані.

Діагноз на європейський гнилець ставлять на основі зовнішніх ознак хвороби і виявлення хоча б одного із зазначених вище мікроорганізмів при бактеріологічному дослідженні у ветеринарній лабораторії, куди направляють шматочки стільників розміром 10x15 см з ураженим розплодом.

Заходи боротьби такі ж, як і при американському гнильці. Крім того, гніздо хворих сімей скорочують, звільняють їх від порожніх стільників, зайвих стільників з медом, об'єднують по 2--3 слабкі хворі сім'ї в одну, маток замінюють, гнізда утеплюють.

Дезинфекцію проводять так, як і при американському гнильці, за винятком стільників, які знезаражують розчином, що містить 2% перекису водню і 1 % мурашиної (чи оцтової) кислоти, або 5%-ним розчином однохлористого йоду. Експозиція -- 24 год. Після цього стільники промивають водою і просушують. Стільники дезинфікують також параформаліновим способом у камері ОППК при витрачанні 250 мл формаліну (40 %-ного) на 1 м3 камери, підтримуючи протягом 1 год температуру 50--55 °С і відносну вологість 80--100%.

Мішечкуватий розплід -- хвороба, спричинювана фільтрівним вірусом. Уражуються личинки старшого віку (8--9 днів). Шляхи поширення такі ж, як і при гнильцевих хворобах.

Ознаки хвороби. Стільники з ураженим розплодом мають строкатий вигляд. Уражені личинки втрачають перламутрово-білий і набувають грязного жовтуватого кольору, інтенсивність якого пізніше посилюється.

Трупи личинок без запаху, лежать витягнутими вздовж нижніх стінок комірок. Характерним є піднятість головок загиблих личинок. Личинка, витягнута з комірки, має вигляд мішечка.

Заходи боротьби такі ж, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хронічний параліч викликає масову загибель дорослих бджіл у період медозбору. Спричинює його фільтрівний вірус. Розвитку хвороби сприяють різка зміна холодної і дощової погоди на жарку, перегрівання гнізд і нестача білкового корму. Проявляється з травня по вересень.

Ознаки хвороби. На початку захворювання бджоли збуджені, що проявляється в стрімкому русі вперед, крутінні на місці, посиленні шуму. Пізніше бджоли слабо реагують на зовнішні подразники, не можуть літати, рухаються повільно. У них спостерігають тремтіння ніжок, розставлених крил, судорожне тремтіння тіла, порушення координації рухів.

В уражених бджіл збільшується черевце, деякі втрачають волоски, чорніють, стають маслянистими і блищать.

Бджоли збираються по 10--20 на прилітних дошках та в інших місцях і сидять нерухомо протягом тривалого часу.

Заходи боротьби. При виявленні хронічного паралічу проводять дезинфєкцію вуликів, стільників, інвентаря так, як і при європейському гнильці. Крім того, ліквідують прични перегріву гнізд у хворих сім'ях, замінюють маток на плідних, одержаних від здорових сімей. Хворих і мертвих бджіл збирають й спалюють.

Для підвищення стійкості і профілактики хвороби бджолині сім'ї обробляють ферментом ендонуклеазою, що випускається у флаконах.

Розчин препарату готують перед обробкою. Для цього вміст флакона розчиняють в 1 л води і для активізації ферменту в розчин додають 1 г хлористого магнію. Обробляють бджіл весною, вранці або ввечері обприскувачем «Росинка» при температурі повітря не нижче +14 °С. Бджіл кожної вулички обробляють протягом 2--3 сек, витрачаючи 40--50 мл розчину ендонуклеази на сім'ю. Проводять 6--8 обробок з інтервалом 10 днів.

Септицемія спричинюється бактерією апісептікус і супроводиться масовою загибеллю дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше проявляються весною, рідше -- влітку та восени. Хворі бджоли не їдять, слабнуть, не можуть літати, розлазяться по стінках і дну вулика, виповзають назовні й гинуть. У хворих гемолімфа має білий колір і нагадує молоко. Це легко виявити, якщо у бджоли відокремити голову й придавити пальцями груди до появи краплі гемолімфи.

У загиблих бджіл грудна мускулатура набуває спочатку сірого, а потім коричневого і чорного кольору. Члени тіла бджіл зв'язані надто слабо, внаслідок чого доторкування до трупа викликав його розпад.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять такі ж заходи, як і при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворим і підозрюваним у захворюванні сім'ям дають лікувальний корм (на 1 л цукрового сиропу -- по 300 тис. од. тетрацикліну або біоміцину). Препарат розчиняють в 30--50 мл теплої (38--40 °С) води і змішують з сиропом. Після старанного перемішуваня лікувальний корм дають в чистих годівницях по 100--150 мл на вуличку бджіл тричі з інтервалом 5--7 діб.

Обмеження знімають через рік після ліквідації хвороби й проведення заключної дезинфекції.

Сальмонельоз, гафніоз і колібактеріоз супроводжуються проносом й призводять до масової загибелі бджіл переважно наприкінці зими та весною.

Ознаки хвороби. У хворих бджіл збільшеие черевце, вони малорухливі, не можуть літати, опроношуються, іноді настає параліч ніг і крил. При гострій формі гине 50--60 % бджіл. Весняний обліт недружний, стільники, рамки, вулики забруднені екскрементами. При обльоті бджоли виділяють рідкі, з неприємним запахом, темно-бурі фекалії. Кишечник здутий, грязно-сірого кольору.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і проводять ті самі заходи, що й при європейському гнильці, крім лікувальних.

Хворі сім'ї лікують левоміцетином та неоміцином, для чого додають 200 тис. од. і 0,2 г відповідно кожного антибіотика на 1 л цукрового сиропу. Спочатку кожний препарат окремо розчиняють в 150 мл прокип'яченої й охолодженої до 25 °С води, а потім змішують з цукровим сиропом. Лікувальну підгодівлю сімей проводять тричі з інтервалом 3 дні.

Оздоровленою пасіку вважають за тих же умов, що й при інших інфекційних захворюваннях.

Аскосфероз (вапняний розплід) спричинюється грибком аскосфера апіс, який уражає частіше трутневі, а рідше бджолині й маткові личинки.

Ознаки хвороби. Головний кінець хворих личинок покривається білим нальотом, який зрідка можна виявити також над кришечками комірок. Трупи личинок при висиханні твердіють і набувають вигляду грудочок вапна.

Заходи боротьби. Пасіку оголошують неблагополучною і на ній проводять обмежувальні заходи, як і при інших заразних хворобах.

Хворі сім'ї переселяють у знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або вощину, утримують в гніздах відповідно до їх сили, добре утеплюють. Маток замінюють на молодих, виведених на благополучних пасіках або від стійких сімей власної пасіки.

Лікування проводять ністатином. У ранньовесняний період кладуть над клубом 50--70 г канді (1 частина меду + 4 частини цукрової пудри) або меду, що містить 100--110 тис. од. препарату із розрахунку на вуличку бджіл. Після очисних обльотів сім'ям згодовують ністатин з цукровим сиропом у тій же дозі на вуличку бджіл. Готують лікувальний корм так: розчиняють препарат у перевареній теплій воді (38--40 °С), перемішують з сиропом і згодовують його тричі з інтервалом 3--4 дні. Літом всі стільники тричі через 3--4 дні обприскують теплим 20 %-ним цукровим сиропом, витрачаючи на кожний стільник 20 мл сиропу, який містить 50 тис. од. препарату.

Вулики, рамки й інший дерев'яний інвентар старанно очищають і знезаражують одним із способів: розчином, який містить 10 % перекису водню та 0,5 % мурашиної кислоти двічі через 4 год; 10 %-ним розчином однохлористого йоду при експозиції 5 год; розчином 15 %-ного формальдегіду і 5 %-ного їдкого натру при експозиції 6 год.

Придатні стільники дезинфікують будь-яким дезрозчином: 10 %-ним перекису водню і 0,5 %-ним мурашиної кислоти (експозиція 4 год); 4 %-ним однохлористого йоду (експозиція 5 год), препаратом Глак (експозиція 2,5 год).

Металевий інвентар і медогонки обробляють двічі з годинним інтервалом розчином, що містить 10 % формальдегіду і 5 % їдкого натру при експозиції 6 год з моменту першого обприскування.

Після закінчення вказаних експозицій вулики, стільники і інвентар промивають чистою водою, просушують, а потім використовують.

Віск, одержаний на неблагополучних пасіках, знезаражують при температурі вище 120 °С протягом 2 год.

Аспергільоз (кам'яний розплід) спричинюється плісеневими грибами аспергілюс флавус і аспергілюс нігер, які уражують бджолиний розплід і дорослих бджіл.

Ознаки хвороби найчастіше виявляють весною. Хворі дорослі бджоли неспокійні, швидко знесилюються, падають із стільників та стінок вулика, повзають по дну або вилазять з вулика і через 2--4 год після ураження гинуть. Якщо здавити черевце хворої бджоли між пальцями, то відчувається затвердіння. Через кілька годин після загибелі бджоли черевце стає ще більш твердим, кам'янистим. При лежанні трупів у вуликах з надмірною вологістю збудник проростає на поверхню хітину волохатістю у вигляді ворсинок.

Хворі личинки набувають кремового кольору. Під впливом токсинів, які виділяють збудники, вони швидко гинуть і через кілька годин стають сухими, кам'янистими.

Заходи боротьби. При сильному ураженні дорослих бджіл і розплоду сім'ї знищують закурюванням сірчистим газом або заморюють ефіром чи формаліном. хвороба ветеринарний бджолиний пасічний

При незначному ураженні сімей їх переселяють в чистий, сухий і продезинфікований вулик, за винятком стільників з ураженим розплодом. Проводять підсилення слабких сімей, забезпечують достатньою кількістю корму, старанно утеплюють гнізда.

При роботі з хворими сім'ями на обличчя слід одягати вологу марлеву пов'язку, оскільки до захворювання сприйнятливі люди.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Інфекційні та інвазійні хвороби риб. Бактеріальна геморагічна септицемія. Лікування і профілактика аеромонозу. Дактілогірози та ботріоцефальоз риб. Захворювання людини і тварин, переносниками яких є риби. Особливості профілактики краснухи у коропа.

    реферат [69,8 K], добавлен 25.12.2010

  • Діагностика і проведення профілактичних заходів щодо алеутської хвороби норок (вірусного плазмоцитозу) та заходи боротьби в разі виникнення цієї небезпечної для галузі норководства хвороби на прикладі Краснолиманського звірогосподарства Донецької області.

    курсовая работа [24,1 K], добавлен 26.08.2009

  • Збудник лептоспірозу, етіологія, сприйнятливість різних видів сільськогосподарських тварин. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Заходи щодо охорони людей від зараження лептоспірозом. Акт епізоотичного обстеження господарства, план щодо ліквідації хвороби.

    курсовая работа [75,5 K], добавлен 10.05.2015

  • Загальні відомості про зв’язок вірусної інфекції з урожайністю сільсько-господарчих культур. Експериментальні дослідження особливостей розвитку вірусної мозаїчної хвороби на рослинах та її впливу на ріст, формування та врожай огірка сорту "Ніжинський".

    презентация [2,0 M], добавлен 12.02.2015

  • Яблуня – провідна плодова культура в Україні. Хвороби, що перешкоджають одержанню урожаїв високоякісних плодів. Біологічні особливості збудника парші, прогнозування хвороби. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність.

    курсовая работа [531,8 K], добавлен 09.02.2011

  • Клінічні ознаки та перебіг хвороби Ауєскі. Збудник інфекції. Шляхи поширення вірусу. Діагностика, лікування і профілактика захворювання. Комплекс заходів для його викорінення. Аналіз ветеринарно-санітарного та епізоотологічного стану господарства.

    курсовая работа [295,8 K], добавлен 23.03.2015

  • Дослідження волосяного покриву, шкіри, її похідних і окремих систем організму. Проведення епізоотологічних, клінічних та лабораторних досліджень у курки. Аналіз хвороби "кнемідокоптоз птиці": діагностика, лікування, заходи боротьби та профілактики.

    история болезни [31,8 K], добавлен 31.01.2012

  • Хвороби культур, закономірності розвитку патологічних процесів - об'єкт дослідження сільськогосподарської фітопатології. Готика - важке захворювання картоплі. Узагальнення інформації про збудника хвороби. Морфологічні та біологічні особливості патогену.

    контрольная работа [818,0 K], добавлен 20.11.2015

  • Реєстрація хворої тварини та порядок формування анамнезу, дані її об'єктивного дослідження (окремих систем та зони патологічного процесу). загальна характеристика та клінічна картина хвороби, постановка діагнозу та схема лікування, прогнози, курація.

    история болезни [32,6 K], добавлен 17.12.2013

  • Реєстраційні дані про велику рогату худобу, анамнез її життя та хвороби. Проведення клінічних і лабораторних досліджень тварини та постановка діагнозу "серозний мастит". Своєчасне надання ветеринарної допомоги та створення нормальних зоогігієнічних умов.

    история болезни [232,2 K], добавлен 20.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.