Інвазійні хвороби бджіл

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ БДЖІЛ

Нозематоз -- дуже поширена хвороба бджолиних сімей, супроводжується проносом і масовою загибеллю дорослих бджіл та маток взимку й навесні.

Збудник -- мікроскопічний паразит нозема апіс -- розмножується в епітеліальних клітинах середньої кишки маток, бджіл і трутнів Цикл розвитку ноземи складний і триває 3--4 дні. Початковою і кінцевою стадіями розвитку паразита є спори, стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища. Життєздатність спор ноземи у трупах бджіл зберігається до п'яти років, у фекаліях бджіл на стільниках -- до двох років, у меду -- до 10--11 міс. На спори ноземи згубно діють висока температура, пара 80 %-ної оцтової кислоти, 4 %-ний розчин формальдегіду та інші деззасоби.

В епітеліальних клітинах розмножується при температурі від 22 до 34 °С, більш низькі і високі температури гальмують розмноження паразита і бджоли можуть видужати. бджола хвороба інвазійний

Джерелом інвазії є хворі бджолині сім'ї. Хворі матки і бджоли виділяють з калом спори, забруднюючи мед, пергу, стільники, рамки, вулики. Інвазія поширюється від сім'ї до сім'ї при переставлянні забруднених стільників, пересадці бджіл, використанні незнезараженого інвентаря, огляді здорових сімей після хворих без дезинвазії рук.

Виникненню хвороби сприяє утримання малостійких проти захворювання південних порід бджіл, слабких сімей, старих маток і бджіл, недоброякісний корм, тривала зимівля, порушення спокою бджолиних сімей, значні коливання температури і відносної вологості в зимівнику.

Ознаки хвороби. У хворих сім'ях гине значна кількість бджіл, нерідко й матка, а в кінці зимівлі або протягом перших двох місяців після очисного обльоту бувають випадки загибелі цілих сімей. Хворі сім'ї неспокійні зимою, що призводить до надмірного витрачання корму і переповнення задньої кишки неперетравними рештками, а часто й проносу.

При випорожненнях бджіл у вуликах на стільниках, стінках вулика, рамках, прилітній дошці видно калові плями.

Після виставлення із зимівника гальмується розвиток сімей, у хворих бджіл збільшується черевце, вони погано тримаються на стільниках, малоактивні, крила їх тремтять, а середня кишка збільшена, втрачає сегментацію і набуває молочно-білого кольору.

Установлюють хворобу на основі мікроскопічного дослідження бджіл і їх екскрементів, клінічних ознак при вислухуванні взимку та огляду сімей з урахуванням епізоотологічних даних. Для дослідження у ветеринарну лабораторію направляють не менше 50 загиблих бджіл від 10--15 % сімей пасіки.

Заходи боротьби. Залежно від ураженості бджіл збудником та з урахуванням клінічних ознак (загибель маток і бджіл, ослаблення сімей і пронос) пасіку оголошують неблагополучною і проводять обмежувальні заходи.

Весною значно уражені слабкі сім'ї, які не зможуть самостійно розвиватись, об'єднують. При потребі скорочують і утеплюють гнізда та поповнюють кормові запаси. З перезимованих гнізд при переселенні хворих бджолиних сімей у чисті знезаражені та прогріті вулики видаляють всі забруднені фекаліями бджіл стільники, за винятком рамок з розплодом, які очищають, залишають у гнізді, а після виходу розплоду вибраковують. Замінюють стельові та вставні дошки, а також наволочки утеплювальних подушок.

Вулики, звільнені після переселення хворих сімей, стельові та вставні дошки, а також годівниці старанно очищають і знезаражують. Сміття спалюють. Для дезинвазії використовують гідропульти, дезустановки і камери. Халати, лицеві сітки, рушники знезаражують тривалим кип'ятінням. Після знезараження хімічними засобами предмети прополіскують у воді і висушують.

Весною та влітку стимулюють розвиток сімей, відбудовують нові стільники для заміни вибракуваних і створення запасу, а також здійснюють заходи щодо запобігання занесенню отрутохімікатів у гнізда бджолиних сімей. Під час головного медозбору від найбільш стійких проти нозематозу сімей виводять маток та підсаджують їх у менш стійкі. Після закінчення головного медозбору від декількох різних за силою сімей відбирають по 100 г меду і направляють у ветеринарну лабораторію для дослідження на наявність паді, скорочують і формують гнізда із стільників, які не перебували в зимівлі, та утеплюють їх. При виявленні паді кормові запаси замінюють цукровим сиропом з додаванням 70 %-ної оцтової кислоти з розрахунку 0,3 мл на 1 кг цукру.

Непридатні для використання стільники перетоплюють на віск, а придатні знезаражують. Для цього використовують: 4%-ний розчин формальдегіду, який готують з однієї частини формаліну і дев'яти частин води. Ним густо зволожують стільники, ставлять їх у щільні корпуси вуликів або ящики, закривають, щілини замазують глиною і витримують при температурі не нижче 20 °С протягом 4 год. Після цього дезрозчин із стільників видаляють, промивають їх водою і просушують; водяну пару з формаліном, одержану випаровуванням в чайнику розчину формаліну (300 г води + 100 г формаліну) при температурі 50--55 °С протягом 30 хв. Стільники ставлять у камеру (корпус вулика) і щільно закривають. У льоток через гумову трубку спрямовують з чайника струмінь водяної пари з формаліном. Уникають прямого потрапляння струменя пари на стільники; водяну пару при температурі 55 °С протягом 40 хв, якою знезаражують так само, як і при попередньому способі. Температуру регулюють за допомогою терморегулюючого пристрою; пари отцтової кислоти. Стільники поміщають у корпус вулика або ящик, зверху кладуть шар вати або чистих ганчірок товщиною 2 см, змочують 80 %-ною оцтовою кислотою з розрахунку 200 мл на 12-рамковий вулик, закривають стельовими дошками, всі щілини замазують глиною і витримують три доби при температурі не нижче 16 °С або п'ять діб при температурі нижче 16 °С. Потім стільники виймають і провітрюють протягом доби; суміш газів, виготовлених з однієї частини окису етилену і 2,5 частини бромистого метилу. Стільники накривають поліетиленовою плівкою, під неї вводять суміш газів з розрахунку 1,5--2 кг/м³, витримують протягом 3 днів, а потім провітрюють 2--3 дні.

При дезинвазії стільників з використанням хімічних засобів працюють у халаті, гумових рукавицях, окулярах і марлевих пов'язках.

Лікування хворих сімей. При лікуванні уражених нозематозом сімей найкращі результати дають фумагілін і нозематол.

Фумагілін і нозематол використовують для лікування сімей весною. З профілактичною метою фумагілін дають сім'ям восени при поповненні кормових запасів на зиму.

Тепер користуються фумагіліном ДЦГ, який випускається в Угорщині. Він має вигляд порошку, розфасованого у флакони по 20 г, в тому числі 0,5 г діючої речовини. Для виготовлення лікувального сиропу до 1 л цукрового сиропу додають 800 мг фумагіліну, або вміст флакону до 25 л цукрового сиропу. Препарат спочатку розчиняють у теплуватій воді (30 °С), а потім старанно розмішують з сиропом. Лікувальний сироп дають бджолам по 250--500 мл протягом 2--3 тижнів, а восени по 2--3 л за один раз. Всього кожній сім'ї згодовують 5 л сиропу.

На великих пасіках фумагілін застосовують у вигляді медово-цукрової пасти. Для виготовлення 50 кг пасти беруть вміст 10--15 флаконів фумагіліну, рівномірно перемішують його з 40 кг цукрової пудри, додають 10 кг підігрітого до 50 °С меду і 0,5 л теплої (37 °С) води. Пасту кладуть поверх рамок під потолочинку дозою 100--150 г на вуличку бджіл.

Нозематол -- рідина жовтого кольору, яка випускається в аерозольних балончиках об'ємом 170--385 см³. Препарат використовують для обробки сімей весною при температурі не нижче +14 °С. Перед обробкою розширюють вулички до 2--3 см, обкурюють бджіл з димаря, а потім з віддалі 20--25 см від поверхні рамок направляють струмінь аерозолю вздовж кожного міжрамкового простору протягом 1--1,5 сек. Потім відразу вулички скорочують, гніздо накривають полотниною і подушкою, ставлять кришку вулика і додатково в нижній льоток вводять аерозоль протягом 3--5 сек, залежно від сили сім'ї. Проводять 3--4 обробки через 3--4 дні.

Пасіку оголошують благополучною при відсутності клінічних ознак хвороби і негативних наслідків мікроскопічних досліджень весною наступного року і проведенні заключної дезинфекції.

Акарапідоз -- інвазійне захворювання дорослих бджіл, маток і трутнів, яке уражає органи дихання (переважно передню пару грудних трахей). Збудник -- мікроскопічний кліщ акарапіс Вуді, який має сплющене, овальне тіло, чотири пари ніг, живиться гемолімфою.

Збудник від хворих до здорових бджіл передається при контакті. Поширюється при блуканні бджіл, підсиленні сімей, роїнні, безконтрольних кочівлях, продажу-купівлі сімей, пакетів і маток.

Від моменту зараження до захворювання 50 % бджіл у сім'ї минає 3--5 років, протягом яких хвороба перебігає безсимптомно. Сприяє розвиткові прохолода, дощова погода з малою кількістю сонячних днів. Спостерігається захворювання в Київській, Чернігівській, Сумській та Кримській областях.

Ознаки хвороби. В умовах пасіки клінічні ознаки хвороби виявляють в кінці зими та весною при перших очисних обльотах, а пізніше після різких похолодань.

Хворі бджоли не можуть літати. Крила у них неправильно складені, розставлені («розкрилиця»). У перші сприятливі дні обльотів або після похолодань хворі бджоли виповзають з вуликів, падають на землю і згодом гинуть. В сім'ях багато підмору. Трахеї хворих бджіл коричневі, а у здорових -- світлі. Ці зміни добре видно під мікроскопом.

Точний діагноз ставлять на основі досліджень у ветеринарних лабораторіях 50 бджіл від кожної хворої чи підозрюваної сім'ї.

Заходи боротьби. На неблагополучні пасіки і суміжні в радіусі 5--7 км накладають карантин та проводять обмежувальні й лікувальні заходи.

Хворі сім'ї обкурюють аерозолем (димом) фольбексу або фольбексу ВА. Фольбекс випускають у формі термічних пластинок зеленого кольору розміром 2x10 см, кожна з яких містить 0,4 г хлорбензилату. Сім'ї обробляють вранці або ввечері при наявності всіх бджіл у вуликах і температурі повітря не нижче 12 °С вісім разів з інтервалом 7 діб в дозі одна полоска на 5--6 стільників, зайнятих бджолами.

При обробці сімей пластинки кладуть на металеву основу, підпалюють, полум'я гасять і вводять пластинку у льоток, щільно його закривають на 25--30 хв, а потім відкривають. Тліючі пластинки можна підвішувати на дроті в розширеному міжрамковому просторі. Для підвищення ефективності обробки гнізда зверху і збоку герметизують.

Фольбекс ВА виготовляють у формі термічних пластинок оранжевого кольору розміром 2x10 см. У кожній з них міститься 0,37 г лікувального препарату -- бромпропілату.

Бджолині сім'ї обробляють при температурі зовнішнього повітря не нижче 10 °С 6 разів з інтервалом 7 діб, витрачаючи одну пластинку на 7 стільників. Після обробки льотки закривають на 1 год.

Щоб запобігти загибелі маток, при лікуванні за добу перед обробками сім'ям дають по 0,5 л цукрового сиропу, а маток на час їх проведення ізолюють від бджіл під ковпачки або в кліточки, залишаючи їх в гнізді на одну добу, а потім випускають. Лікування краще проводити весною. Періодично контролюють його ефективність, досліджуючи бджіл у лабораторії.

Через рік після триразового одержання в лабораторних дослідженнях негативних результатів карантин знімають.

Вароатоз -- надто поширена небезпечна хвороба розплоду, робочих бджіл, маток і трутнів. Збудником є кліщ вароа якобсоні, який живиться гемолімфою, його добре видно неозброєним оком. Розмір тіла самок 1,06x1,7 мм, самців -- 0,97x0,93 мм. Колір самок коричневий, а самців молочно-білий. Самці порівняно із самками живуть значно менше і після парування гинуть. Самки весняного і літнього виплоду живуть 1--3 міс, а осіннього -- протягом всієї зими.

Самка відкладає 1--8 яєць на лялечку, проникаючи в розплід перед запечатуванням його кришечками. Тривалість розвитку паразита 7--9 днів. Трутневий розплід уражується інтенсивніше, ніж бджолиний.

Джерелом інвазії є уражені кліщем бджолині сім'ї, пакети, рої, матки, трутні, розплід. Бджолині сім'ї не видужують без допомоги пасічника і через 3--4 роки, коли ступінь ураження бджіл досягає 20 % і більше, гинуть.

Ознаки хвороби проявляються при сильному ураженні бджолиних сімей. Узимку хворі бджоли шумлять, неспокійні, вилітають з вуликів з переповненим кишечником, опроношуються і гинуть. В активний період вони порівняно із здоровими відстають у розвитку, менш продуктивні. Біля вуликів знаходять викинутих виродливих менших за розміром недорозвинених молодих бджіл і трутнів та їх лялечок. У хворих сім'ях спостерігають строкатий розплід, продірявлені кришечки, загиблі личинки в комірках стільників жовтуватого кольору, які розкладаються, утворюючи масу, що нагадує гнилець. Найбільший відхід бджіл в осінньо-зимовий період та весною.

Точний діагноз на вароатоз ставлять при виявленні кліщів на бджолах, трутнях, і матках, розплоді та смітті з дна вулика.

Для дослідження з крайніх рамок, які містять відкритий розплід, беруть 100--200 живих бджіл у другій половині дня, а льотних -- у першій. Шмат стільників з розплодом розміром 3x15 см вирізують по краях рамки.

Заходи боротьби. На неблагополучних пасіках вводять обмежувальні заходи, які зводяться до заборони кочівель, перестановки стільників з розплодом від однієї сім'ї в іншу, недопущення зльоту роїв та зменшення міжгосподарських зв'язків.

На пасіках утримують стійкіших проти захворювання місцевих бджіл, сильні сім'ї з молодими високопродуктивними матками у вуликах, які розміщують проти сонця на підставках висотою 30--50 см, із закритими нижніми льотками, обладнаними кліщовловлювачами. Гнізда скорочують відповідно до сили сім'ї та утеплюють. Впроваджують протиройові заходи, формують безрозплідні відводки. Пізно восени та рано навесні з вуликів видаляють рамки з розплодом. Літом у кожній сім'ї тримають 2--3 воскобудівельні рамки або трутневі стільники, які після запечатування в них трутневого розплоду вирізують і перетоплюють чи зрізують кришечки, витрушують личинок і лялечок та зрошують їх 2--3 %-ним розчином оцтової кислоти. Після цього стільники промивають водою і ставлять у вулики.

Восени слабкі сім'ї, у яких менше трьох вуличок, об'єднують. Нарощування бджіл на зиму проводять зразу ж після головного медозбору і відкачування меду. Не пізніше другої половини серпня замінюють цукром до 5--6 кг кормового меду. Слідкують за наявністю в гніздах 2--3 рамок з пергою. Дотримують основних правил утримання та догляду за бджолиними сім'ями.

Лікують бджіл за допомогою фенотіазину, вароатину, фольбексу, фольбексу ВА, мурашиної і щавелевої кислоти, тимолу, біпіну, санвару, варобрауліну, препарату КАС-81 і тепловим способом.

Перед обробкою сімей хімічними препаратами у вулики ставлять кліщовловлювачі, а на його дно кладуть листки паперу, змащені тонким шаром вазеліну або олією; у вуликах замащують щілини; поверх гнізда кладуть полотнину, поліетиленову плівку і подушку.

Напередодні обробки кожну партію препарату випробовують на 3--5 сім'ях, різних за силою. При відсутності в сім'ях великої кількості загиблих бджіл, маток, зльоту бджіл і викидання розплоду препарат можна використовувати.

Порошок фенотіазин в дозі 1,5 г на одну бджолину сім'ю використовують для одноразового обкурювання ввечері або вранці, коли всі бджоли перебувають у вулику, при температурі не нижче 15 °С за допомогою димаря з подовженим носиком. Бджіл обробляють три дні підряд. За місяць проводять чотири курси через кожні 7--8 днів. Дим вводять зверху у вулички і льоток. Для обробки однієї сім'ї на 12 рамок використовують таблетку фенотіазину (0,7 г), яку поміщають на металеву пластинку довжиною 15--20 см, шириною 2--2,5 см з отвором 1,0 см, підпалюють і вводять в льоток. Обробку проводять тричі через 7--8 днів. Безрозплідні сім'ї, відводки, пакети обкурюють три рази з інтервалом 24 год.

Після кожної обробки льоток закривають на 15--20 хв, а потім відкривають на 1 см.

Вароатин вводять у розширені до 3 см вулички з відстані 10--15 см, під кутом 45° протягом 1--1,5 с у кожну і через льоток протягом 3--5 с. Потім льоток залишають відкритим на 1 см до ранку. Обробку проводять при температурі не нижче 15 °С весною двічі через 24 год, а восени 4 рази з тим же інтервалом, видаляючи із сімей запечатаний розплід.

Фольбекс ВА і фольбекс застосовують, як і при захворюванні на акарапідоз. Фольбексом обробляють весною і восени безрозплідні сім'ї двічі з інтервалом 24 год, витрачаючи одну пластинку на 6 вуличок бджіл. При лікуванні бджолиних сімей фольбексом ВА проводять по 4 обробки з інтервалом 4 дні весною і восени, а безрозплідних відводків -- дві обробки через 24 год. Доза препарату на кожну обробку -- одна пластинка на 7 стільників, зайнятих бджолами.

Тимол використовують для лікування при температурі зовнішнього повітря не нижче +7--8 °С і не вище +27 °С у період активного льоту бджіл. По верхніх планках рамок розпилюють дворазово 0,25 г препарату на вуличку бджіл з інтервалом 7 діб, а при сильному ураженні -- триразово через 4 доби. Протягом сезону проводять три курси лікування: весною, літом, зразу після відкачування меду, і восени, коли відсутній розплід, а зимовий клуб ще не сформувався.

По 10--15 г препарату на вулик розфасовують в мішечки (пакети) з марлі, капронової тканини розміром 5x5 або 10x10 см і поміщають зверху та збоку або на верхні планки рамок біля задньої стінки вулика. Через 3--4 тижні тимол підсипають у мішечки, оскільки він випаровується, і тримають у вулику весь активний період, виймають тільки при температурі вище +27 °С.

Улітку можна використовувати для лікування чебрець з розрахунку 100 г на одну сім'ю. Свіжі стебла, листки і квітки чебрецю пропускають через м'ясорубку, поміщають на два шари марлі і закривають зверху поліетиленовою плівкою. Утворений пакет марлею вниз кладуть над гніздом і накривають стелинками або полотнинкою. В міру підсихання (через 3--5 днів) подрібнену масу змінюють. Тривалість і умови обробки аналогічні таким при застосуванні тимолу в мішечках.

Мурашиною кислотою хворі сім'ї лікують при температурі повітря від +14 °С до +25 °С весною після обльоту двічі з інтервалом 12 днів, а в літньо-осінній період після останнього відкачування меду одноразово. При цьому користуються різними способами обробки. Перший спосіб зводиться до того, що в плоскі поліетиленові флакони наливають 30--50 мл мурашиної кислоти, вставляють в них марлеві гноти так, щоб вони міцно тримались в шийці флакону і на 5 см виступали над ним. Потім флакони підвішують до верхньої планки рамки без стільника і розміщують між двома крайніми рамками гнізда. При другому способі картонні пластинки розміром 15x25 см, товщиною 3--5 мм просочують кислотою (30--50 мл) і кладуть в поліетиленові пакети, що мають 1--2 отвори діаметром 1--1,5 см, розміщують отворами донизу на дві дерев'яні планки, розташовані поперек рамок, над гніздом. Мурашину кислоту можна наливати в поліетиленові кришки, які використовують в домашньому господарстві. Їх ставлять на рамки і накривають картоном або фанерою. Місткості з кислотою тримають в бджолиних сім'ях 3--5 днів.

Щавелева кислота застосовується у вигляді 2 %-ного водного розчину кімнатної температури, виготовленого перед обробкою бджіл.

Лікування бджолиних сімей складається з двох курсів по дві обробки кожний з інтервалом 12 днів. Перший курс лікування проводять весною після обльоту бджіл і санітарного очищення вуликів, а другий -- після головного медозбору і заключного відкачування меду. Сім'ї лікують при температурі не нижче +16 °С. При обробці із вулика виймають всі рамки, зайняті бджолами, і обприскують їх з допомогою розпилювача «Росинка» з віддалі 30--35 см під кутом 45--60° до поверхні рамки. Можна розширити вулички до 5 см і обробити бджіл, не виймаючи рамок з вулика. Щоб розчин кислоти не потрапляв у стільники, особливо восени, бджіл бажано струсити з них на дно вулика, а коли вони розповзуться по дну і стінках вулика, обприскати їх. На обробку однієї рамки, зайнятої бджолами, використовують 10--12 мл розчину.

Санвар використовують для лікування при температурі +7°С -- +25 °С у весняно-літній період і восени після закінчення вирощування розплоду. Лист паперу змащують препаратом, кладуть у кліщовловлювач і тримають у вулику протягом 10--12 днів. Доза препарату 12 мл на 12-рамковий вулик. Проводять дві обробки з інтервалом 10--12 днів.

Препарат КАС-81 -- рідина коричневого кольору, має специфічний запах, гіркий на смак. Це відвар із бруньок сосни з молодими пагонами і полину гіркого. Виготовляють його із завчасно заготовлених, висушених і подрібнених 50 г бруньок сосни, 50 г полину гіркого, зібраного під час вегетації і 900 г полину зібраного в період цвітіння. Суміш заливають 10 л води і кип'ятять на слабкому вогні в емальованому посуді протягом 2--3 год. Потім відвар залишають на 8 год в теплому місці, після чого фільтрують через 2--3 шари марлі. Виготовлений відвар добавляють із розрахунку 30--35 мл на 1 л цукрового сиропу й згодовують сім'ям після відкачування меду на зиму залежно від їх сили 5--10 л лікувального корму в 3--4 прийоми.

Варобраулін -- порошок кремового кольору з пряним запахом. Одержують його з рослинної сировини. Бджолині сім'ї обробляють препаратом при температурі повітря не нижче +15 °С весною і в кінці літа. Для цього виймають рамки з бджолами, обсипають їх з відстані 25--30 см від стільника, витрачаючи 3--4 г препарату на кожну рамку. Залежно від ступеня ураження бджіл проводять 3--5 обробок через 5--7 днів.

Біпін використовують для лікування сімей при температурі не нижче 0 °С. Для виготовлення робочого розчину беруть 0,5 мл препарату і додають до 1 л води. Розчин вводять шприцем у кожну вуличку з бджолами в дозі 10 мл. Обробки проводять двічі з інтервалом 1--7 днів. Краще це робити при відсутності розплоду в сім'ях.

Після лікувальних обробок листи паперу з кліщовловлювачів наступного дня разом з опалими кліщами виймають і спалюють.

Щоб уникнути потрапляння хімічних препаратів в продукти бджільництва, лікувальні обробки закінчують за місяць, а при використанні фольбекса ВА -- за 45 днів до головного медозбору.

При проведенні обробок з метою особистої безпеки користуються халатами, фартухами, рукавицями, респіраторами ПРВ-5, респіраторами з протигазовими патронами УЭВ-1 або Ф-46-К, або респіраторами з герметичними окулярами ПО-1. Після закінчення роботи руки й лице миють теплою водою з милом.

Теплову обробку бджолиних сімей проводять у ранньовескяний й осінній періоди при відсутності в них розплоду та температурі зовнішнього повітря 0 °С -- +8 °С. Безстільникові пакети і рої обробляють у будь-який час.

Бджіл струшують із стільників у касети через спеціальні лійки, потім касети переносять в камеру, де обробляють бджіл при температурі 45 °С -- 47 °С протягом 15--30 хв.

На небезпечних щодо вароатозу пасіках порожні вулики, утеплювальні подушки, інвентар і стільники від хворих сімей перед користуванням витримують у недоступних для бджіл місцях 35 днів або піддають дезакаризації сірчистим газом, який одержують спалюванням 200 г сірки на 1 м³ при експозиції 24 год, бромистим метилом чи ОКЕБМ по 200 г/м³ під плівкою з експозицією 10 год. Територію пасіки, передльоткові майданчики щотижня очищають від трави, сміття, трупів бджіл, які спалюють.

Обмеження знімають з пасіки після негативних наслідків дослідження бджіл і розплоду в осінню ревізію минулого року і весняну -- наступного.

Браульоз спричинюють паразитуючі на тілі маток, бджіл і трутнів дорослі браули та їх личинки й лялечки. Браула надто рухлива коричнево-червонуватого кольору комаха розміром 1,3x1 мм. Паразитів найчастіше знаходять на поверхні грудей усіх дорослих особин бджолиної сім'ї.

Браули відкладають яйця переважно на кришечках запечатаного меду. Личинки, які виходять з яєць, роблять ходи попід медовими кришечками і живляться медом та пергою. Тривалість розвитку паразита -- 21 день з моменту відкладання яйця.

Дорослі браули споживають корм, який виділяють матки, бджоли і трутні при подразненні їх ротових органів паразитами. Вони постійно турбують сім'ї, знесилюють маток і бджіл. У сім'ях їх найбільше знаходять восени. Так, на одній бджолі може бути 1--5, а на матці 30--40 браул, а іноді й більше сотні.

При значному ураженні матки зменшують відкладання яєць, а сім'ї стають слабкими й малопродуктивними.

Заходи боротьби. Систематично (через 10 днів) знищують яйця, личинки і лялечки зрізуванням воскових кришечок медових стільників з весни до головного медозбору і наступним перетоплюванням їх на віск. Вибраковують старі стільники, які тепліші і сприятливіші для розвитку паразита.

Дорослих браул знищують обкурюванням димом фенотіазину. Для обробки двох сімей беруть 3 г препарату, загортають у папір і кладуть у димар на розжарене вугілля. Протягом 30 с вводять по 30--40 струменів сіро-білого диму фенотіазину в льотки обох сімей, а потім повторно по 20 струменів. Сім'ї обробляють три дні підряд. Через кожні десять днів курс лікування повторюють до повного видужування бджіл. Лікують сім'ї і варобрауліном (так, як і при вароатозі).

Сенотаїніоз -- інвазійна хвороба, спричинювана личинками мухи сенотаїнії трикуспіс, які паразитують в грудній порожнині тіла бджіл і маток. Хвороба в окремі роки завдає пасікам значної шкоди. Мухи попелясто-сірого кольору, з білими смужками на голові, довжиною 6--8 мм. Вони, як правило, сідають на дах вулика, звідти нападають на бджіл у польоті й відкладають на них живу личинку, яка прогризає хітиновий покрив і залазить в грудну порожнину. Одна самка може відкласти до 800 личинок, які живляться гемолімфою, руйнують м'язи і внутрішні органи бджоли. Потім зріла личинка залишає труп бджоли, залазить у землю, де перетворюється в лялечку, а згодом -- у дорослу муху.

Ознаки хвороби. Хворі бджоли втрачають здатність літати і повзають на дні та біля вулика, на пасічному точку. На дахах вуликів виявляють дорослих мух, які періодично злітають і наздоганяють бджіл для відкладання на них личинок.

Заходи боротьби. Для знищення дорослих мух сенотаїній на даху вуликів кладуть листи світлої жерсті або скла розміром 50x50 см, пофарбовані з нижньої сторони білою масляною фарбою. На поверхню кожного листа рівномірним шаром наносять 5--6 г 0,05 %-ної вазелінової емульсії ціодрину. Щоб принадити мух, у центр листа ставлять скляний флакон місткістю 30--50 мл з атрактантом, котрий готується так: 50 г сухого цвіту ромашки запарюють 1 л кип'ячої води; після охолодження до настою додають 50 г цукру і 2--3 г дріжджів; через 12 год суміш використовують. Флакон закупорюють. Через 15 діб повторно наносять емульсію на листи. Також мух можна виловлювати за допомогою білих тарілок з водою, розставлених на даху вуликів. Трупи бджіл на пасіці регулярно збирають і спалюють.

Размещено на Allbest.ru