Бонітет грунту - це показник якості грунту і його продуктивності, який є інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними мірами ( мг, мг-екв, т, мм, % тощо), тоді як сам є безрозмірним. [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 122 ]

Основною методичною проблемою при оцінці родючості грунту є підбір об'єктивних показників, які найбільш репрезентативно відображають його продуктивну здатність. Врожай залежить не тільки від власне показників родючості грунту, а й від кліматичних, екологічних, технологічних умов вирощуванні сільськогосподарських культур. Тому вчені поряд з показниками властивостей грунту вводять дані, які характеризують зволоження місцевості, технологічні якості грунту, або використовують статистичні дані про врожайність культур на певних грунтових відмінах. Усі ці показники теоретично повинні дати оцінку якості конкретно грунтового вкриття, але на практиці вони часто стосуються більше погодних, екологічних умов території та господарської діяльності людини. [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 123]

На сучасному етапі запропоновано кілька методик бонітування грунтів, які дають можливість кількісно визначити відносну якість грунтів за їх родючістю. Найраціональнішу методику запропонував професор А.І. Сірий, який основні критерії взяв найважливіші показники родючості грунту та поєднав їх з екологічними умовами і технологічною якістю земель. [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 123]

Завдання методу полягає в тому, щоб дати оцінку грунту як природно-історичному тілу, яке має істотну властивість - родючість, абстрагуючись від конкретних організаційно-господарських умов. Оцінку грунтів передбачається проводити за об'єктивними властивостями і ознаками, які притаманні самим грунтам. [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 123].

Шкала бонітування грунтів господарств служать основою шкал бонітету районів, областей і країни в цілому. Основою для проведення якісної оцінки земель служать матеріал бонітування грунтів, доповнені даними кількісного та якісного обліку земельних угідь території землекористування. . [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 129].

Якісній оцінці підлягаю усі види сільськогосподарських угідь: орні землі, перелоги, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища.

1. Якісна оцінка земель починається з розрахунку середньозваженого бала бонітету елементарного господарського виділу (поля, робочої ділянки). Для цього визначають площу грунтів, які складають елементарний господарський виділ, а потім маючи їх бали бонітету і площу, яку вони займають, розраховують середньозважений бал.

2. Отриманий зважений середній бал бонітету елементарного господарського виділу коректується поправочними коефіцієнтами на контурність, рельєф, завалуненість, наявність чагарників, закарстованість та місцеположення, внаслідок чого отримують кінцевий бал бонітету елементарного господарського виділу.

3. Бал бонітету елементарного господарського виділу є узагальненим показником якості його земель, які об'єднують цілу групу різноякісних грунтів. Він є відносною безрозмірною величиною, якавідображає якість конкретної земельної ділянки, її виробничу придатність упевних економічних умовах виробництва.

При обчисленні зваженого середнього балу бонітету земель елементарного господарського виділу всі розрахункові дані заносять у відомість якісної оцінки земель, яка є первинною оціночною документацією. В ній систематизуються дані про структуру і якість грунтового покриву, технологічні властивості грунтів елементарного господарського виділу. . [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 132].

4. Враховують коефіцієнти поправок на технологічні властивості господарського виділу і місцеположення господарства.

5. На основі бала бонітету елементарного господарського виділу встановлюють групу і клас придатності земель згідно з їх класифікацією.

Шкала якісної оцінки земель охоплює всі фактори, які визначають якість земель (грунтово-кліматичні, фізико-геграфічні і технологічні), містить об'єктивну повну їх характеристику, одночасно вона відносно проста, загальнодоступна і зручна в практичному використанні. Встановлення груп і класів земель має важливе виробниче значення, бо вони не тільки беруть до уваги мозаїку грунтового покриву на плані грунтів, але й відображають відмінність у продуктивності земель елементарних господарських виділів. . [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 135].

6. Матеріали бонітування грунтів і якісної оцінки земель є основою для складання паспорта поля земельної ділянки.

7. На основі балів бонітету земель елементарних господарських виділів розраховують зважені середні бали бонітету земель виробничих підрозділів господарства (бригад, відділень тощо) і господарств у цілому.

Усі розрахункові дані систематизуються у зведеній відомості господарства. Для характеристики земель господарств, а потім і районів вводяться додаткові дані про якісний стан підвидів кормових угідь (заливні сінокоси, сінокоси і пасовища суходільні та заболочені ), а також угідь несільськогосподарського призначення (болота, чагарники, ліси, піски). Вони необхідні для обгрунтування плану трансформації угідь при проведенні внутрішньогосподарського землеустрою в господарствах, а також для правильного визначення загального обсягу капітальних вкладень на проведення меліоративних і культурно-технічних робіт у кожному господарстві та в цілому по району. Показники якісної оцінки земель господарств служать основою для визначення зважених середніх балів бонітету земель району, області й країни в цілому [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 135].

1. Після розрахунків балів бонітету земельних угідь і територіальних одиниць розраховують коефіцієнт позитивної якості (добротності) земель, який відображає, у скільки разів землі того чи іншого підрозділу (бригади, відділення ) кращі або гірші у порівнянні з якістю їх у цілому на даній території. Коефіцієнт добротності земель визначають діленням середньозваженого бала бонітету земель підрозділів на середньозважений бал бонітету земель господарства або певної територіально-адміністративної одиниці. Визначення середньозваженого бала бонітету і коефіцієнта добротності дозволяє порівняти між собою між собою землі господарств, районів та областей.

2. Дані первинної та зведеної відомостей служать основою для внесення записів у кадастрову шнурову книгу і Державну книгу реєстрації землекористування та інвентаризації земель.

3. Для більшої доступності та наочності землеоціночних матеріалів складається картограма якості земель господарства. ЇЇ завдання полягає в тому, щоб найбільш повно і наочно відобразити результати оціночних робіт на картографічній основі, доповнити матеріали грунтового обстеження спеціальними допоміжними документами, які дозволяють обгрунтовано і оперативно вирішувати питання раціонального використання земель.

Картограма якості земель - це графічне зображення структури і бонітету земельних угідь певної території. Складається вона на основі копії контурного оригіналу грунтового плану. Межі грунтових контурів з їх індексами та балами бонітету зберігаються. На картограмі також відображаються елементи ситуації землекористування, з вимогами діючих інструкцій крупномасштабного знімання території. Базовим матеріалом для складання картограми служать первинні та зведені відомості структури і бонітету земельних угідь даної території. Класи земель на картограмі позначаються у чисельнику червоною тушшю римськими цифрами, а бали бонітету - в знаменнику арабськими цифрами. На основі картограми бонітету земельних угідь господарств складають середньо - і дрібномірильні картограми структури та бонітету земельних угідь більш крупних адміністративних одиниць - районів, областей і країни в цілому. . [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 136].

Бонітетна ціна землі враховує якість землі, визначену за агрономічними властивостями ( вміст і запаси гумусу, елементів живлення, гранулометричний склад, поправки на еродованість, гідроморфність, солонцюватість, кам'янистість. Бонітування грунтів за агрономічними властивостями було проведено у 1993 році згідно із завданням Кабінету Міністрів України, і бал бонітету конкретної ділянки землі є найоб'єктивнішим показником якості. . [Городній М.М., Генгало О.М., Слюсар О.В. стр. - 137].

1.6 Складання шкал бонітування грунтів

Однакові групи ґрунтів при бонітуванні повинні одержати однакові показники бонітету. Щоб визначити ці показники, складається шкала бонітування ґрунтів, яка являє собою систему Цифрових даних, що відповідають певним значенням природних показників на різних групах ґрунтів. При бонітуванні ґрунтів потрібно складати дві оціночні шкали: першу, основну - за властивостями ґрунтів і другу - за урожайністю сільськогосподарських культур або продуктивністю кормових угідь.

Показники бонітування ґрунтів відображають порівняльну оцінку їх якості, яка визначається за об'єктивними ознаками і властивостями, що корелюють з урожайністю сільськогосподарських культур.

Для розробки шкал загального бонітування ріллі можуть використовуватися дані про запаси гумусу в метровому шарі, максимально можливі запаси продуктивної вологи, вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію. Значення обліку агрофізичного стану ґрунту визначається тим, що негативні фізичні параметри (переущільнення, екстремальна фільтрація, безструктивність) можуть звести до мінімуму позитивні значення інших елементів родючості, зокрема вміст гумусу і рухомих поживних речовин. Тому для обліку фізичного стану ґрунту використані дані, одержані при аналізі численних розрізів у різних зонах України. На їх основі розроблені бали часткового бонітування за агрофізичними показниками майже для всіх агровиробничих груп ґрунтів і бали бонітету ґрунтів за вмістом фізичної глини в орному шарі.

1.7 Застосування матеріалів бонітування ґрунтів і якісної оцінки земель у сільськогосподарському виробництві

Бонітування ґрунтів та якісна оцінка земель у системі земельного кадастру є науковою основою раціонального і високоефективного використання земельних ресурсів країни, підвищення родючості ґрунтів та врожайності сільськогосподарських культур. Показники бонітування ґрунтів і якісної оцінки земель забезпечують планові органи та сільськогосподарські підприємства необхідними даними про землю як основний засіб виробництва в сільському господарстві. Ці дані потрібні для науково обґрунтованого вирішення питань плати за землю, планування, організації, розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, оцінки результатів виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, удосконалення системи господарсько-договірних відношень, державних і ринкових цін на сільськогосподарські продукти, матеріально-технічне постачання, оподаткування, кредитування тощо.

Бонітування ґрунтів, що ґрунтується на врахуванні факторів життя рослин, є природно-науковою основою для прогнозуван-ня (планування) врожаїв сільськогосподарських культур і розрахунку ефективності використання земельних, агрохімічних і метеорологічних ресурсів на рівні області, району, господарства, бригади, поля. Так, середньозважений бал бонітету земель вико-ристовують при розрахунку розподілу фондів мінеральних добрив.

При плануванні врожайності обов'язково потрібно мати дані про бонітет земель. Визначення рівня використання виробничих ресурсів господарства неможливе без використання такого показника, як ресурсний (плановий) урожай. При його визначенні використовують бонітет землі в балах. Бал бонітету земель, конкретної земельної ділянки, на якій вирощуватиметься та чи інша сільськогосподарська культура, беруть за даними картограми якості земель господарства.]

Матеріали бонітування ґрунтів та якісної оцінки земель є науковою основою для вдосконалення організації території та обгрунтування проектів внутрішньогосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств.

Певне значення мають показники бонітету грунтів при технічному нормуванні польових механізованих робіт і диференціації в господарствах змінного виробітку агрегатів, для правильного підбору системи машин і знарядь з урахуванням якості ґрунтів, при плануванні економічних показників.

Важливе значення має бонітування грунтів і для охорони ґрунтового покриву від ерозії, заболочування, вторинного засолення, руйнування і забруднення внаслідок розвитку промисловості і транспорту. Контроль за використанням і станом землі повинен також грунтуватись на суворому обліку її якості та кількості, тобто на основі матеріалів земельно-оціночних робіт.

Отже, облік та оцінка якості землі є важливими і необхідними умовами її раціонального та високоефективного використання, засобом подальшого підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

1.8 Агроекологічна та екологічна оцінка здатності грунтів до росту культурних рослин

Структура посівних площ, що склалася в Україні, не завжди відповідає біологічним особливостям вирощування культур, кліматичними та грунтовим ресурсам, що часто призводить до суттєвого недобору продукції рослинництва. [В.І. Купчик, В.В. Іваніна, Г.І. Нестеров, О.Л. Тонха, М. Лі, Г. Метьюз 2007 р., Стр. 312]

Дослідження грунтово-кліматичних умов одержання високих та стабільних урожаїв, їх оцінка за придатністю для вирощування сільськогосподарських культур, є основою для вирішення цих питань. Під придатністю грунтів для вирощування культур розуміють спроможність грунтового середовища задовольняти біологічні вимоги рослин при визначених рівнях затрат та агротехніки. Придатність грунтів для різних сільськогосподарських культур визначають з метою виявлення відносно кращих умов для вирощування рослин і одержання запланованих об'ємів продукції з найменшими затратами. [В.І. Купчик, В.В. Іваніна, Г.І. Нестеров, О.Л. Тонха, М. Лі, Г. Метьюз 2007 р., Стр. 312]

Залежно від мети та завдань досліджень, наявності необхідної інформації, оцінка умов одержання оптимальних урожаїв сільськогосподарських культур проводиться в різних аспектах: за виключено грунтовими, еколого-біологічними, агро-кліматичними та економіко-організаційними факторами. Перші три відносяться до розділу бонітування грунтів та клімату, а останній - до економічної оцінки земель. Бонітет грунтових умов - вільний показник оцінки всього комплексу їх ознак та властивостей. Поняття «оцінка родючості грунтів» на відміну від поняття «бонітування грунтів» є більш складним та комплексним. Воно дозволяє порівнювати родючість не тільки окремих ділянок, але й великих територій, що суттєво різняться за природно-кліматичними умовами. [В.І. Купчик, В.В. Іваніна, Г.І. Нестеров, О.Л. Тонха, М. Лі, Г. Метьюз 2007 р., Стр. 312]

Дослідження та практичні роботи щодо оцінки родючості грунтів у різних регіонах та країнах світу проводили і проводять за різними методиками, в основі яких різні підходи, що обумовлює суттєві відмінності при порівнянні оцінок грунтів у різних країнах. [В.І. Купчик, В.В. Іваніна, Г.І. Нестеров, О.Л. Тонха, М. Лі, Г. Метьюз 2007 р., Стр. 312]

1.9 Природна та ефективна родючість земель України за агропотенціалом сільськогосподарських культур

Цінність землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва у конкретній сільськогосподарській інфраструктурі визначається родючістю грунтів. Саме родючість грунтів зумовлює рівень продуктивності земель, їх господарську значимість і вартість. [Булигін С.Ю., Барвінський А.В., Ачасов А.Б., Ачасова А.Б. стр. - 237 ]

Ознаками високо родючого грунту є вміст у ньому доступних поживних речовин, води, повітря, а також відповідні температурні умови і відсутність шкідливих для рослин речовин. [М.К. Шикула, О.Ф. Гнатенко, Л.Р. Петренко, М.В. Капштик, стр.-398]

Слід зазначити що є деяка умовність у понятті про родючість грунту, оскільки вона належить і від біологічних особливостей окремих рослин: грунт може бути більш родючим для одних і менш родючим для інших рослин. Так, якщо в грунті багато важкорозчинних фосфатів і, навпаки, мало розчинних, то він буде родючим для гречки і люпину і малородючим (якщо не внести розчинних фосфорних добрив) для цукрових буряків, льону та інших культур. [Грабак Н.Х., Тоніха І.Н., Давиденко В.М., Шевель І.В., стр-496]

Природна родючість властива лише цілинним грунтам, які ніколи не оброблялись. Вона в певній мірі є потенційною, тобто такою, яка відображає можливості грунту, що реалізуються тільки внаслідок позитивного агротехнічного впливу на нього. В одному випадку вона може бути порівняно високою, в іншому - надто низькою, але у всіх випадках визначається виключно поєднанням та спільним впливом природних факторів та умов грунтоутворення, тобто залежить від хімічного складу грунту та біологічних процесів, які відбуваються в ньому (вміст у грунті необхідних для рослин поживних речовин), а також від особливостей клімату (вміст у грунті вологи та відповідні температурні умови для росту і розвитку рослин). [Лактіонов М.І., стр.-156]

Важливою рисою природної родючості є екологічна відповідність грунту біологічним вимогам рослин, що склалася в результаті тривалого природного відбору. Наприклад, болотні грунти є високо родючими по відношенню до болотних рослин, але степові трави на них рости не можуть. Підзолисті грунти, що мають мало гумусу і кислу реакцію є родючими для лісової рослинності, багато з якої не може добре рости на родючих чорноземах. [Гнатенко О.Ф., Петренко Л.Р., Капштик М.В, Вітвіцький С.В., Кравченко С.Ю., Богданович Р.П., стр.-170]

Що ж до продуктивності праці в землеробстві, то вона визначається не природною (потенційною), а штучною родючістю, бо потенційна родючість створюється сама по собі ще не має економічного значення. Штучна родючість створюється людиною внаслідок позитивного агротехнічного впливу на грунт, пов'язаного з його обробітком, удобренням, меліорацією тощо. Грунт набуває штучної родючості з того моменту, коли цілинні ділянки залучаються до сільськогосподарської культури, тобто коли грунт стає засобом виробництва. Таким чином, штучну родючість можна вважати наслідком спрямованого впливу людини, яка використовує грунт як головний та незамінний засіб сільськогосподарського виробництва. [Лактіонов М.І., стр.- 156]

Під час сільськогосподарського використання грунтів природна і штучна родючість разом становлять ефективну, або економічну, родючість грунту, яка визначається врожайністю сільськогосподарських культур. [Крикунов В.Г., стр.-287]

Ефективна родючість - це здатність конкретного, сформованого у відповідних біокліматичних та геоморфологічних умовах, грунту забезпечувати протягом конкретного періоду або певної фази розвитку потреби конкретної рослини всіма необхідними чинниками для росту-розвитку та отримання фітомаси, точніше врожаю основної та побічної сільськогосподарської продукції за рахунок грунтово-екологічних чинників і режимів за цілко конкретних погодних умов(посуха, зливи, град, заморозки тощо) при безпосередньому додатковому внесенні поживних речовин з добривами, води з поливами тощо або ж без такого допінгу. Рівень ефективної родючості залежить не тільки від природної родючості грунту , але й більше від процесу і характеру сільськогосподарського використання та культури землеробства. [Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А., стр.-400]

Дуже часто на двох різних за родючістю ділянках одержують однакові врожаї. Це свідчить про однакову ефективну родючість грунтів на цих ділянках. Але, як правило, однакова ефективна родючість досягається неоднаковими затратами праці та коштів для одержання такого ж врожаю, як і на більш родючій ділянці. В таких випадках мова може йти про економічну родючість грунту. Її можна розглядати як порівняльну вартісну оцінку врожаю, вирощеного на одиниці земельної площі. [Крикунов В.Г., стр.-287]

Численні досліди свідчать, що врожаї можуть постійно збільшуватися лише тоді, коли людина одночасно впливає на всі умови життя рослин. Щоб забезпечити постійне збільшення врожайності культур, слід не тільки поліпшувати грунтові умови, а й застосовувати нові високоврожайні сорти культур. [Крикунов В.Г., стр.-287]

Грунти України за генетичним статусом досить різноманітні, через що їх властивості неоднаково віддзеркалюють рівень їхньої родючості. [Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А., стр.-304]

Отже, неможливо встановити параметри родючості грунтів різної генетичної природи за властивостями, як цього вимагає ст. 199 (п. І) Земельного Кодексу України. [За ред. А.С. Даниленка, стр.-128] Вони неоднаково відображають фактори родючості. Крім цього, родючість - явище конкреціє щодо певної сільськогосподарської культури. Навіть за сприятливих показників властивостей грунту продуктивність різних культур буде різною через неадекватність їхніх вимог до природних факторів. [Тихоненко Д.Г., Горін М.О., Лактіонов М.І., стр.-703]

Агропотенціал є критерієм продуктивної здатності грунтів і відбиває врожайність відповідної сільськогосподарської культури конкретного за еколого-генетичним статусом та гранулометрією грунту, співвіднесену до середньо-багаторічних гідротермічних показників місця його розташування. Він інтегрально відображає родючість через забезпечення потреб рослин у поживних речовинах, повітрі, воді, теплі, сприятливому за фізичними і біологічними властивостями середовищі. Комфортність цих чинників за рахунок природних ресурсів грунту ідентифікується через агрогрунтовий потенціал природної родючості, а при застосуванні додаткових матеріальних ресурсів у вигляді добрив і меліорантів у оптимальних обсягах, проведенні осушення, зрошення тощо віддзеркалює агрогрунтовий потенціал ефективної родючості. Останній забезпечує повне уявлення про ресурсний потенціал грунту. [Полупан М.І., Величко В.А., Соловей В.Б., стр.- 18-25]

Отже, за визначенням вчених Булигін С.Ю., Барвінський А.В., Ачасов А.Б., Ачасова А.В. в умовах важкого економічного стану більшості сільськогосподарських підприємств вимоги рослин задовольняються практично з рахунок тільки природної родючості грунтів. Її параметри стосовно провідних сільськогосподарських культур визначається генетичними особливостями грунтів, їх гранулометричним складом, ступенем зволоження та попередниками і мають значні відомості в зонально-регіональному плані. [стр.-237]

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ УМОВИ, МЕТОДИКА І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Місце розташування господарства, зв'язок з адміністративними
центрами, пунктами реалізації продукції

ТОВ «Носівка Агро» відноситься до Миронівського хлібопродукту. База господарства розташована в Чернігівській обл. у місті Носівка. До обласного центу відстань складає 95 км. Поля господарства знаходяться у селах Плоске, Селище, Держанівка. З бази господарства відстань до них складає 30 км, 20 км і 35 км. Адміністративні центри з якими співпрацює господарство знаходяться у містах Носівка, Ніжин та Чернігів. В цих містах знаходяться такі адміністративні центри: Держсільгоспінспекція, Податкова інспекція, Районна Державна Адміністрація, Центр Статистики, ДержКомЗем, Центр з гідрометео-рології. Пункти реалізації продукції знаходяться у місті Ніжин, це ТОВ «Наташа Агро» ХПП, Ніжинський жир комбінат та Ніжинський ХПП, відстань до них від бази господарства складає 25 км. За своєю територією господарство займає 9800 га. Сільськогосподарські угіддя займають 8300 га. Орні землі становлять 6970 га. Господарство спеціалізується на вирощуванні зерно - олійних культур. Валова величина вироблюваної продукції у господарстві за 2016 рік складала: озимої пшениці - 9756 т., озимого ріпаку - 1566 т., соняшнику - 4637 т. та сої - 3687 т. Господарство має: склад для зберігання насіння, склад для зберігання добрив та ЗЗР, склад для інвентарю, СТО, офіс, лабораторія, вагова, заправку, мийку, кухню, три наймані квартири.

Підрозділ організації складається із дев`яти відділів, з яких 2 робітники відносяться до відділу адміністрації, до агрономічного - 9 робітників, АТП - 8, відділ безпеки - 13, відділ обліку та звітності - 3, господарський відділ - 11, інженерний відділ - 8, до відділу МТП - 19 робітників та до відділу токового господарства - 4 робітники.

Землі під якими вирощуються сільськогосподарські культури у господарстві на 2016 рік займають 6523 га, та 447 га займає чистий пар. На вирощування озимої пшениці припадає 2753 га, що складає 39,3 % від всієї площі, на вирощування озимого ріпаку 624 га (10,4 %), соняшнику 1986 га (28,2 %) та сої 1160 га, яка складає 16,4 % від загальної площі господарства.

Таблиця 2.1. Структура земельних угідь та їх використання в господарстві

Назва земельних угідь та посівів	Площа, га	Частка, %
		від всієї землі	від с-г угідь	від ріллі
Площа всієї землі	9800	100	-	-
С-г угіддя	8300	84,3	100	-
З них: рілля	6970	71,1	84,0	100
Кормові угіддя, пасовища	1330	13,6	16,2	19,8
площа посівів всіх озимих зернових
Озимої пшениці	2753	28,1	33,2	39,5
Озимого ріпаку	624	6,4	7,5	8,9
технічних культур
Cоняшник	1986	20,2	23,9	28,5
Соя	1160	11,8	13,9	16,6
Чистий пар	447	4,5	5,3	6,4
Всього: зернових	4537	46,3	54,6	65,1
просапних	1986	20,2	23,9	28,5

Примітка: 114 га озимого ріпаку списано в зв`язку з загибелю під час перезимівлі

Характеризуючи структуру посівних площ із загальної площі сільськогосподарські угіддя займають 84%, ріляя 71%.

Таблиця 2.2. Система землеробства

Назва системи землеробства	Частка посівів від площі ріллі, %
	чистий пар	зернові	просапні	зернобобові
Зернопросапна	6,4	48,5	28,5	16,6

У системі землеробства (табл. 2.2) розподіл культур добрий, відсоток просапних не перевищує 30%.

Таблиця 2.3. Господарська оцінка системи землеробства

Назва культури	Площа	Урожайність основної продукції т/га	Середня урожайність т/га	Вихід всієї продукції з усієї площі т/га
		2015 р	2016 р	основної продукції	побічної продукції
Озима пшениця	2753	4,2	5,1	4,6	3,22	7,82
Озимий ріпак	624	2,1	2,6	2,35	1,14	3,49
Соняшник	1986	2,3	2,5	2,4	1,68	4,08
Соя	1160	1,7	1,8	1,75	0,87	2,62

В господарстві отримують не високі, але стабільні врожаї, особливо потрібно попрацювати над вирощуванням сої. Дивлячись на дані таблиці 2.3 видно, що господарство ТОВ «Носівка - Агро» спеціалізується на вирощенні зернових культур, які займають 62,5 % від загальної кількості землі в обробітку.

2.2 Система сівозмін і стан їх освоєння

У господарстві ТОВ «Носівка Агро» впроваджена 6 - ти пільна польова сівозміна. Число полів, що має господарство становить - 65, із середньою площею - 108,5 га.

Система сівозмін наведена в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Система сівозмін в господарстві

Назва сівозміни та їх площа, га	Схема чергування культур у сівозміні	№ поля	Фактичне розміщення культур у полях за останні 3 роки
			2015 р	2016 р	2017 р
Польова	Соняшник	1	Оз. пшениця	Оз. ріпак	Оз. пшениця
	Оз. пшениця	2	Оз. ріпак	Оз. пшениця	Соя
	Оз. ріпак	3	Оз. пшениця	Соя	Чистий пар
	Оз. пшениця	4	Соя	Чистий пар	Соняшник
	Соя	5	Чистий пар	Соняшник	Оз. пшениця
	Чистий пар	6	Соняшник	Оз. пшениця	Оз. ріпак

У господарстві запроваджений безполицевий обробіток грунту. Проте раз на три роки проводиться оранка кожного з полів.

Таблиця 2.5. Дохід від господарської діяльності за 2016 рік

Культура	Площа до уборки, га	Валовий збір т.	Урожайність бункера т/га	Втрати після доробки	Залікова вага т.	Урожайність залікова т/га	Ціна продукції, $(без ПДВ)	Дохід загальний $(без ПДВ)	Дохід з га $ (без ПДВ)
Озима пшениця	1901	9756	5,1	251	9505	5,0	122	1 161 724	611
Озимий ріпак	604	1566	2,6	204	1361	2,25	318	432 930	717
Соя	2027	3687	1,8	99	3588	1,77	320	1 147 453	566
Соняшник	1824	4637	2,5	244	4392	2,41	351	1 542 659	845
Всього	6356	19 645		799	18846			4 283 767	674

Примітка: 724 га оз. ріпаку списано із-за його загибелі під час перезимівлі

Тобто, під усіма культурами за виключенням озимого ріпаку дохід перевищує витрати. Негативна залежність по ріпаку була викликана загибеллю його посівів під час перезимівлі.

Таблиця 2.6. Система обробітку

С-г культури в порядку їх чергування у сівозміні	Основний	Передпосівний	Післяпосівний
	Строки	Глибина, см	Знаряддя	Строки	Глибина, см	Знаряддя	Строки	Глибина, см	Знаряддя
Соняшник	3 д. бер. - 1 д. квітня	3 - 5	ЗПГ - 15	2 - 3 д. квітня	3 - 5	Культиватор Центауер	3 д. трав.- 2 д. червня	5 - 7	КРН - 5,6
Оз. пшениця	1 -2 д. вересня	10 - 15	БДВП - 6,3	2 - 3 д. вересня	5	Культиватор Центауер, Віл Річ	-	-	-
Оз. ріпак	3 д. лип.- 1 д. серп.	5	БДВП - 6,3	1 д. серпня	5	Культиватор Центауер, Віл Річ	-	-	-
Оз. пшениця	3 д. лип. - 1 д. серп. 3 д . серпня	5 10 -15	БДВП - 6,3 БДВП - 6,3	2 - 3 д. вересня	3 - 5	Культиватор Центауер, Віл Річ	-	-	-
Соя	1 - 2 д. серпня 2 - 3 д. жовтня	10 -15 20- 25	БДВП - 6,3 Культиватор Еколо Тайгер	3 д. бер. - 1 д. квітня 2 - 3 д. квітня	3 - 5 3 - 5	ЗПГ - 15, Макфер Лайн Культиватор Центауер, Віл Річ	-	-	-
Чистий пар	2 - 3д. вересня	20 - 25	Культиватор Еколо Тайгер	2 - 3 д. жовтня	5 -10	Культиватор Віл Річ	-	-	-

2.3 Система удобрення культур

Так як, господарство не займається вирощуванням тварин, то за останні роки органічних добрив на поля внесено не було. Тому господарство використовує мінеральні добрива, які знаходяться на складі для мінеральних добрив та ЗЗР. Для вирощування сільськогосподарських культур господарство використовує такі мін. добрива як, сульфат амонію, аміачну силітру, КАС, амофос, діамофоску та калій хлористий. Удобрення культур у господарстві виглядає таким чином (табл.2.7-2.10):

Таблиця 2.7. Удобрення озимої пшениці

№ поля	Площа, га	Сорт/Гібрид	NPK
LA_CN_06_213	103	Смуглянка	Діамофоска - 100 кг/га Ам. селітра - 200 кг/га КАС - 100 кг/га
LA_CN_06_214	120	Фаворитка
LA_CN_06_217	116	Фаворитка
LA_CN_06_218	55	Смуглянка
LA_CN_06_219	191	Подолянка, Смуглянка
LA_CN_06_220	63	Фаворитка
LA_CN_06_221	146	Фаворитка
LA_CN_06_222	122	Подолянка
LA_CN_06_223	134	Подолянка
LA_CN_06_301	284	Подолянка, Фаворитка
LA_CN_06_302	156	Фаворитка
LA_CN_06_303	151	Подолянка, Фаворитка
LA_CN_06_307	141	Подолянка, Богдана
LA_CN_06_308	34	Фаворитка
LA_CN_06_309	113	Фаворитка, Подолянка
LA_CN_06_313	216	Фаворитка, Богдана
LA_CN_06_315	537	Подолянка, Богдана, Смуглянка
LA_CN_06_316	71	Подолянка

Таблиця 2.8. Удобрення озимого ріпаку

№ поля	Площа, га	Сорт, Гібрид	NPK
LA_CN_06_101	60	Абакус	Діамофоска - 150 кг/га, Сульфат амонію-150 кг/га, Аміачна селітра-200 кг/га, КАС - 32 - 100 кг/га
LA_CN_06_102	124	Шерпа
LA_CN_06_108	201	Абакус
LA_CN_06_110	100	Абакус
LA_CN_06_111	139	Абакус

Таблиця 2.9. Удобрення соняшника

№ поля	Площа,га	Сорт, Гібрид	NPK
LA_CN_06_201	109	НК Долбі, НК Конді	Калій хлористий - 100 кг/га, Сульфат амонію-150 кг/га, Амофос - 80кг/га
LA_CN_06_202	61	НК Долбі
LA_CN_06_203	157	НК Конді
lA_CN_06_204	108	НК Долбі
LA_CN_06_205	198	НК Долбі
LA_CN_06_206	54	НК Конді
LA_CN_06_207	75	НК Долбі
LA_CN_06_208	44	НК Конді
LA_CN_06_209	48	НК Конді
LA_CN_06_212	27	НК Долбі
LA_CN_06_215	59	НК Долбі
LA_CN_06_216	84	НК Долбі, НК Конді
LA_CN_06_304	231	НК Бріо
LA_CN_06_305	219	НК Бріо
LA_CN_06_310	90	НК Конді
LA_CN_06_312	254	НК Конді, НК Бріо
LA_CN_06_314	159	НК Бріо

Таблиця 2.9. Удобрення сої

№ поля	Площа, га	Сорт, Гібрид	NPK
LA_CN_06_103	102	Терек	БЕЗ ДОБРИВ
LA_CN_06_104	96	Терек
LA_CN_06_105	142	Терек, Кубань
LA_CN_06_106	162	Терек, Кубань
LA_CN_06_107	32	Терек
LA_CN_06_109	102	Кардіф
LA_CN_06_112	58	Кубань, Кардіф
LA_CN_06_113	86	Кардіф
LA_CN_06_115	63	Медісон
LA_CN_06_116	199	Медісон
LA_CN_06_118	69	Кардіф, Медісон
LA_CN_06_119	44	Медісон

Таблиця 2.11. Система удобрення культур в польовій сівозміні, фактично здійснено в 2016

С.-г. культура в порядку їх чергування в сівозмін	Урожайність основ. прод. т\га	Добрива, назва і доза, т/га	Всього на 1 га	Всього NPK з орг. І мін. Доб., кг/га
		Основне	Рядкове	Підживлен ня	Органічні т/га	NPK, кг
Озима пшениця	5,1	Діамофоска 100 кг		Аміачна селітра 200кг, КАС 100 кг	-	400	400
Озимий ріпак	3,6	Діамофоска 150 кг		Сульфат амонію 150 кг, Ам. селітра 200 кг, КАС 100 кг	-	600	600
Соняшник	2,8	Калій хлористий 100 кг, Сульфат амонію 150кг	Амофос 80 кг		-	330	330
Соя	2	-	-	-	-	-	-

2.4 Природні умови ґрунтоутворення

На ґрунтоутворюючий процес впливають природні умови, в яких проходить цей процес. Природними умовами являються: клімат, рельєф місцевості, ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи, рослинність та виробнича діяльність людини.

Клімат Територія господарства відноситься до Полісся - помірно-континентальним кліматом, теплого, середньо зволоженого, який характеризується наступними показниками: сума температур за період з температурами вище 10⁰С 2500-2650 С, кількість випадаючих за цей час опадів 290-320 мм. За даними метеорологічної станції середньорічна температура повітря становить 6,6 ⁰С. Середня температура найбільш холодного місяця - січня становить - 6,7 С, а найбільш теплого - липня - + 19,8 ⁰С.

Таблиця 2.12 Температура місячна і річна, ⁰С

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	За рік
-6.7	-6.5	-1.6	6.9	14.7	17.7	19.8	18.4	13.6	7.2	0.6	-4.4	6.6

Шкоди морози можуть завдати в малосніжні зими, коли можливе промерзання ґрунту на глибину вузла кущіння озимих до критичної температури. Максимальна температура влітку часто призводить до підгоряння деяких сільськогосподарських культур. Шкоди високі температури можуть завдати посівам гречки та кукурудзи під час цвітіння на ґрунтах легкого механічного складу з глибоким заляганням рівня ґрунтових вод.

Період з температурою вище 5 С, коли спостерігається вегетація у рослин, триває 200 днів, а з температурою вище 10 С - 160 днів. Період з температурою вище 10 С відповідає вегетаційному періоду пізніх сільськогосподарських культур. Сума позитивних температурних умов більше 10 С становить 2630 С.

Замерзання ґрунту починається в другій декаді листопада. Середня глибина промерзання ґрунту становить 73 см, а в окремі роки 130 см. Відтавання ґрунту починається в другій, частіше в третій декаді березня. На час повного відтавання спостерігається найбільше зволоження ґрунту. Надалі кількість вологи в ґрунті починає зменшуватись в міру просочування надмірної вологи в більш глибокі горизонти і підсихання ґрунту з поверхні.

Розміщення господарства характеризується достатньою зволоженістю. Середньорічна сума опадів становить 565 мм. Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Максимальна кількість опадів приходиться на вегетаційний період - близько 70% річної їх кількості.

Таблиця 2.13 Кількість опадів за рік, мм

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	За рік
35	26	30	41	50	71	76	64	50	36	43	565

Отже, кількість атмосферних опадів та їх розподіл по періодах року цілком забезпечує потребу сільськогосподарських культур вологою, тим більше, що кількість випадаючих опадів набагато перевищує випаровування.

Відносна вологість повітря в холодний період року досить висока і коливається в межах 78-89 %. У липні місяці відносна вологість мало змінюється і коливається в межах 58-68 %. Кількість посушливих днів, коли відносна вологість не перевищує 30%, становить 5-10 днів, а тому, ймовірність атмосферних посух тут дуже мала.

В середньому за рік переважають вітри західного та північно-західного напрямків. В листопаді, грудні, лютому, березні, квітні переважають вітри південно-східного напрямку. В травні-вересні переважають вітри північно-західного напрямку, а в січні і жовтні - південно-західного і західного.

Глибина залягання ґрунтових вод відіграє велику роль в процесі ґрунтоутворення.

Рельєф місцевості Розвиток ґрунтів залежить також від рельєфу місцевості. Роль рельєфу різноманітна, але насамперед характер розвитку ґрунтів залежить від абсолютної висоти місцевості.

Чернігівська область розміщена в Лівобережній частині середнього Придніпров'я України. Західною своєю стороною вона прилягає безпосередньо до р. Дніпро, який і є її природною межею на заході. Область пережила епоху максимального розвитку льодовикових явищ, коли на Україні льодом було покрито все Придніпров'я аж до міста Кременчук. Отже, розвиток рельєфу області зобов'язаний з одного боку діяльності цього максимального Дніпровського льодовика, а з другого - гідрографічній мережі та ерозійним процесам, які супроводжували льодовиковий період пізніше і аж до сучасного періоду.

Найбільшою водною артерією, що вплинула на утворення геоморфологічних елементів рельєфу області є р. Дніпро з притоками Десна та Сож. Область розділена на дві зовсім різні частини: північну-Поліську і південну-Лісостепову. Природною межею, яка розділяє область на Полісся і Лісостеп є межа суцільного розповсюдження лесу, що проходить по лінії населених пунктів: Марківка, Вертіївка, Комарівка, Борзна. Батурин. Лісостепова частина по лінії населених пунктів: Теплиця, Григорівка, Рожківка, Прилуки, Пирятин - розділяється на два агроґрунтових райони: східний Прилуцько-Дніпровський та західний або Бобровицько-Бахмацький.

Село Плоске Носівського району відноситься до Бобровицько-Бахмацького агроґрунтового району і розміщене в північній його частині. Вся поверхня району являє собою плоску рівнину, злегка нахилену в бік р.Дніпро із слабкою, інколи ледве помітною хвилястістю і незначним розвитком ерозійних процесів на вододілах.

Одноманітність такого рівнинного рельєфу на території Бобровицького району порушується деяким пожвавленням ерозійних процесів, через що рельєф стає тут широкохвилястий, а в південній частині Носівського та в західній частині Бахмацького районів характерна наявність степових блюдець та боліт, що часто зустрічаються в пониженнях та лощинах. Такі степові, переважно круглі болота зустрічаються в басейні річки Остер у величезних кількостях. Весною вони заповнюються водою, а влітку в більш посушливих районах висихають і тоді лише “лужки” осоки показують, що такі поглиблення подовгу залишаються під водою. Деякі з них досягають дуже значних розмірів -- інколи 2-3 км і більше в діаметрі. Такі, наприклад, заболочені луки без торфу біля сіл Прохорів та Пашків; болото Баранівка біля села Липів Річ та ін. Болота менших розмірів тут справді незліченні.

Ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи

Багаторічними дослідженнями Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції та іншими науково-дослідними установами доведено, що територія Чернігівської області відзначається з одного боку складним поєднанням геоморфології макро- і мікрорельєфу,а з другого - частою зміною ґрунтоутворюючих порід та механічного складу, через що і ґрунтове вкриття Чернігівщини являє собою надзвичайно складні і строкаті комплекси різних типів ґрунтоутворення.

Територія області розміщена в межах Полісся та Лісостепу - і різко розділена на дві половини: південну Лісостепову та північну Поліську. Умови ґрунтоутворення не лише в цих зонах, але і в межах кожної із них у зв'язку з наявністю певних геоморфологічних елементів рельєфу різного віку та геологічної будови проходять також по різному, в наслідок чого і ґрунтове вкриття області розміщене в суворій відповідальності з геоморфологічними особливостями місцевості і щільно пов'язане з фізико-географічними особливостями кожної геоморфологічної одиниці рельєфу.

Таким чином, кожна геоморфологічна одиниця рельєфу, що поширена на тій чи іншій території, характеризується певним ґрунтовим вкриттям, за агро виробничими особливостями якого практично склалися і спеціалізації сільськогосподарського виробництва та його напрямки.

На процеси ґрунтоутворення безпосередньо впливають ґрунтоутворюючі породи. Ґрунтотворних порода впливає на формування ґрунтів, міняючи свої властивості. Основними ґрунтотворними породами на території господарства являються водопровідникові породи: морена четвертинна, глина і сучасні алювіальні відклади. Воднольодовикові породні відклади являють собою породи, що нанесені водами, які витікають із-під льодовика під час його танення. Для всіх цих порід характерне утворення дерново-підзолистого типу ґрунту. Якість генетично-різних видів грунтотвірних порід визначається головним чином механічним складом. Для місцевих порід характерна добра відсорбованість складових їх гранулометричних елементів і майже повна відсутність глинистих частин. Більш багатими в цьому породами являються водно-льодовикові відклади. Морена являє собою породу сучасного складу - це порода червоно-бурого кольору з наявністю різних за розмірами вкраплень з кристалічних порід.

Рослинність

На території господарства рослинність дуже різноманітна. Вона представлена багатьма видами лісової, лукової, болотної, культурної рослинності і бур'янами. Значна територія зайнята під лісами. Переважають мішані ліси. На культурних ділянках зустрічаються дуже часто тільки соснові насадження. Лісова підстилка обумовлює розвиток підзолистого ґрунтоутворюючого процесу, розвиток слабо-трав'яного дерново-ґрунтотворного процесу як допоміжного. Лугова і луго-болотна рослинність представлена осоками різних видів, бобово-злаковими, різнотрав'ям. Трав'яниста рослинність обумовлює розвиток дернового ґрунтотворного процесу. В деяких місцях з великою вологістю переважає розвиток болотного, ґрунтотворного процесу, що призводить до утворення торфовищ з відносно високим запасом гумусу. На орних землях рослинність представлена бур'янами, серед яких найбільш поширені: пирій повзучий, берізка польова, хвощ польовий, будяк польовий та ін.

Виробнича діяльність людини - це специфічний фактор дії на ґрунт (обробіток ґрунту, удобрення, меліорація) і на увесь комплекс оточуючих умов розвитку ґрунтоутворюючого процесу (рослинність, елементи клімату, водний режим). Цей фактор свідомого неправильного впливу на ґрунт, викликаючий зміни її властивостей і режимів (реакція на вапнування, поживного режиму при удобренні, водно-повітряного і окислювально-відновлювального режимів при зрошенні і осушенні) значно більшими і швидкими темпами, чим це проходить під дією природного ґрунтоутворення.

Виробнича діяльність людини в сучасний час стає вирішальним фактором ґрунтоутворення і підвищення родючості ґрунту на значній території. При цьому характер і значення зміни ґрунту залежить від соціально-економічних виробничих відносин, рівня розвитку науки і техніки.

Систематичне використання мір підприємств на підвищення родючості ґрунту з урахуванням їх генетичних властивостей і потреб вирощуваних культур призводить до окультурювання ґрунту, тобто, формування ґрунту з більш високим рівнем ефективної і потенційної родючості.

Неправильне використання ґрунту без врахування його властивостей, умов розвитку, з порушенням науково обґрунтованих рекомендацій використання того чи іншого прийому приводить тільки до відсутності необхідного ефекту в підвищенні родючості ґрунту, але може викликати значне їх погіршення (ерозія, подвійне засолення, заболочення).

грунт сільськогосподарський бонітування

2.5 Методика проведення досліджень

Для проведення якісної оцінки ґрунтів агрофірми «Носівка Агро» були закладені і описані 7 розрізів, відібрані зразки для проведення аналізів. Польові ґрунтові дослідження в межах обстежуваної ділянки проводили згідно "Методики проведення польових досліджень ґрунтів приведеної в книзі [16].

Дослідження агроекологічних та якісних показників ґрунтового покриву проводилися згідно "Методики суцільного ґрунтово-агрохімічного моніторингу сільськогосподарських угідь України", затвердженої спільним наказом УААН та Міністерством с.-г. і продовольства України відповідно 20.06.1994 р. та 29.06.1994 р.

Відбір ґрунтових зразків для агрохімічного аналізу ґрунту проводили згідно ДСТУ 4287:2004 "Якість ґрунту. Відбирання проб" [7].

Польові дослідження щодо ґрунтового обстеження та визначення якісних характеристик ґрунту земельної ділянки проводились разом із співробітниками Держродючості Чернігівської області.

Проведені польові дослідження включали морфолого-генетичні дослідження ґрунтового профілю, дослідження властивостей ґрунтотворної породи, вивчення особливостей рельєфу місцевості, геологічних особливостей, встановлення глибини залягання ґрунтових вод, природної та сільськогосподарської (культурної) рослинності, ґрунтової мезо- та зоофауни, антропогенного впливу на ґрунтовий покрив ділянки.

Дані по механічному складу ґрунтів, вмісту рухомих форм фосфору і калію були взяті з монографії ґрунтів господарства за матеріалами обстеження земельних філією інституту "Земпроект", а також з матеріалів по агрохімічному обстеженню ґрунтів господарства Держродючості Чернігівської області. Використовувались і літературні дані по ґрунтам області. Аналізи проводились в одній з лабораторій кафедри ґрунтознавства і охорони ґрунтів НУБіП України. Визначення вмісту амонійного та нітратного азоту -згідно ДСТУ 4729:2007 Якість ґрунту. Визначення нітратного та амонійного азоту в модифікації ННЦ ІГА ім. О.Н. Соколовського [9]. -Визначення вмісту органічної речовини (гумусу) - згідно ДСТУ 4289:2004 Якість ґрунту. Методи визначення органічної речовини [8].

Результати проведених аналітичних визначень та камеральних досліджень приведені в додатках. Повторність аналітичних досліджень триразова із змішаного зразка, відібраного з елементарної ділянки. Бонітет грунту розраховували за агроекологічним методом А.І. Сірого [3,15].

Середні показники по вмісту доступних форм фосфору і калію, по рН сольової витяжки виводились за допомогою загальноприйнятих методів варіаційної статистики.

Якісну оцінку, бонітування ґрунтів господарства проводимо агроекологічним методом (Сірий, 1981).

Для кожного діагностичного показника, що служить у якості одного з основних (типових) критеріїв, обчислювався бонітувальний бал як відсоткове відношення фактичного значення до стандартного. У якості стандарту, що оцінюється 100 балами, приймались наступні значення діагностичних показників: для запасу гумусу у шарі 0-100 см - 500 т/га; для максимально можливого запасу продуктивної вологи - 200 мм у шарі 0-100 см; для рухомого фосфору, що визначався за методом Чирікова - 20 мг, за методом Мачигіна - 6 мг на 100 г ґрунту; для обмінного калію, що визначався за методом Чирікова - 20 мг, за методом Мачигіна - 40 мг на 100 г ґрунту.

З усіх основних критеріїв виводився як середньоарифметичне середній бал даного ґрунту, який потім коректувався модифікаційним шляхом послідовного умноження його на поправочні коефіцієнти на негативні властивості ґрунту: солонцюватість, засолення, гідроморфність, а також вводився поправочний коефіцієнт на клімат.

Встановлений оціночний бал округлювався до цілого числа і наносився на відповідний контур ґрунтової відмінності.

Бал бонітету являє собою інтегральну величину різноманітних властивостей і признаків ґрунту, що вимірюються різними мірами, сам же він є безрозмірним, що вказує на відносно порівняльний характер оцінюючих робіт. Для якісної оцінки земель загальноприйнятим методом визначалась площа ґрунтових відмінностей, складаючих елементарний господарський виділок, а потім з урахуванням їх балів бонітету обчислювався середньозважений бал як часне відділення суми множення площ ґрунтових відмінностей, на їх бал і поділене на загальну площу елементарного господарського виділку. На основі балів бонітету ґрунтів елементарних господарських виділків були розраховані середньозважені бали ґрунтів сівозмін, господарства в цілому.

Після розрахунків балів бонітету земельних угідь були виділені коефіцієнти порівняльної гідності (доброякісності) земель по Гаврилюку (1974), який вказує у скільки разів якість земель тієї чи іншої виробничої ділянки відрізняються від якості земель господарства у цілому.

РОЗДІЛ 3. ГРУНТИ ГОСПОДАРСТВА ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

3.1 Процеси ґрунтоутворення

Ґрунтотворний процес - це складний комплекс притаманних винятково при поверхневим горизонтам земної суші явищ, реакцій, взаємодій, ініційованих у біосфері земним екзогенезом і космічною енергією сонця, трансформованою фотосинтезом у біоенергію «живої» речовини, а в подальшому - в органо-мінеральні сполуки ґрунту.

Під час обслідування ґрунтів господарства ТОВ «Носівка - Агро» за генезисом (ґрунтово-родючим процесом) було виявлено, що ґрунти, які наявні в господарстві утворилися по дерновому, підзолистому та болотному типах ґрунтоутворення.

Дернові ґрунти утворилися під лучною рослинністю і частіше всього на перезволожених ділянках, де не проходять зміни трав'янистої рослинності на місці. В цьому випадку дерновий процес ґрунтоутворення призводить до значного накопичення органічних сполук як у товщі ґрунту, так і на її поверхні. При розкладанні великої кількості органічної речовини у вологих і сухих умовах можуть утворюватися перокислені сполуки - сірководень, метан, закись заліза (глей). Вони негативно впливають на розвиток мікроорганізмів і бактерій, які збільшують і накопичують органічну речовину.

Якщо ґрунти багаті на кальцій і магній, то проходить активний процес бактеріального розкладу органічної речовини ґрунту з утворенням значної кількості гумусних кислот, які закріплюються у верхніх горизонтах ґрунту і поступовим утворенням дернових ґрунтів.

В дернових грантах в значній кількості накопичуються гумус, азот, фосфор, калій. Перегнійний горизонт має в 2-3 рази вищу ємкість поглинання катіонів в порівнянні з материнською породою.

Болотні ґрунти під впливом перезволоження в мінеральній частині ґрунту виникають процеси оглеєння, викликаючи утворення щільного, часто водонепроникного глеєвого горизонту, що сприяє дальшому накопиченню вологи на поверхні ґрунту. В цей же час органічна речовина повільно розкладається і поступово накопичується, утворюючи торфовий шар потужністю до 20-30 см. В товщі вологого, погано розкладеного шару мікробіологічні процеси пригнічують (особливо при кислій реакції середовища), тому елементи живлення в доступній формі для рослин стає мало.

На поверхні оторфованою органічною масою заселяються тільки сфагові мохи. В природі спостерігаються поступові процеси заболочування суші і водоймищ, в результаті яких утворюються болота різних типів: низинні-трав'янисті, трав'янисто-чагарникові, чагарникові, чорно вільхові, перехідні з трав'янисто-чагарникової рослинності і сфаговим покриттям одночасно, верхово-покриті сфаговим мохом.

3.2 Номенклатурний список грунтів

Господарство знаходиться в зоні Лісостепу в Бобровицько-Бахмацькому агроґрунтовому районі та перехідній зоні до Полісся і розміщене в північній його частині. В цьому агрогрунтовому районі переважає підвищена рівнина, помірно розчленована та добре дренована давніми глибокими, широкими й протяжними балками. Домінує рівнинно -широкохвилястий рельєф. Укриті крупнопилуато-легкосуглинковим лесом широкі рівні вододільні плато та пологі схили придатні для механізованого обробітку. Ґрунтоутворюючі породи мають переважно легкий Гранулометричний склад і представлені піщаними та супіщаними льодовиковими і водно-льодовиковими відкладами. Число орних земель Носівського р-н складає - 59,6 тис. га. З них 6970 га припадає на господарсвто ТОВ «Носівка Агро». В даному районі є 8 основних груп грунтів. Це дерново - підзолисті (яких в обробітку 6,6 тис.га), сірі - лісові та дернові (11,9 тис. га), темно - сірі та чорноземи опідзолені ( 5,6 тис. га), чорноземи типові, лучно - чорноземні та лучні грунти ( 35,5 тис. га). У господарстві є 4 групи грунтів. Це дерново - підзолисті ( в обробітку - 651 га), сірі - лісові ( 1863 га), темно - сірі ( 1863 га) та чорноземи опідзолені (593 га), чорноземи типові (1999 га), лучно-чорноземні і лучні (326,3 га), болотні (69,8 га) (табл.3.1).