Весняно-літній догляд за бджолами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Bесняно-літній догляд за бджолами

Огляд бджолиних сімей. Виконання робіт, пов'язаних з оглядом бджолиних сімей, має бути чітко визначеним і випливати з необхідності, зумовленої їх розвитком, проявом продуктивності, станом погоди і медозбору. Зайвий огляд заважає бджолам і зменшує одержання продукції. Якщо такої потреби немає, розкривання гнізда слід уникати. Обов'язковим є чищення вуликів від зимового підмору, розширення гнізда, застосування протиройових заходів, відбирання меду. На громадських пасіках для повної оцінки стану сімей проводять головну весняну і головну осінню ревізії. Крім того, восени з детальним визначенням стану сімей поєднують вибракування стільників, формування гнізд для зимівлі, вставляють годівниці для роздавання цукрового корму.

Зручно і безпечно оглядати сім'ю, коли надворі тепло і гніздо не охолоджується, бджоли збирають нектар і у вулик не налітають злодійки, розбирання гнізда не знижує медозбору. Повне розбирання гнізда весною проводять при температурі не нижче 14 °С. У негоду вулики не відкривають.

Загальні правила поведінки з бджолами. Високопродуктивна робота при огляді бджолиних сімей забезпечується простою конструкцією вулика, зручним інвентарем та спокійною поведінкою бджіл, яка залежить від уміння пасічника проводити огляд так, щоб найменше непокоїти їх.

Бджіл дратують запахи від пасічника алкоголю, часнику, цибулі, парфумерних виробів, поту. Масове збудження і жаління починається після поширення запаху отрути від перших жал та роздушених бджіл. Їх агресивність зростає від стуку, різких рухів та ударів по вулику і його деталях, раптового освітлення при відкриванні гнізда, здирання полотнини, приклеєної прополісом, ходіння перед льотком. Бджоли можуть жалити, коли їм заважають літати. Злі чіпляються до ворсистого одягу, непокритого волосся. Неспокійні бджоли і при розбиранні гнізда, в прохолодну погоду та при відсутності медозбору.

Найсильніше діє і запобігає ужаленню дим. Користуватись димарем потрібно при будь-яких, навіть сприятливих умовах огляду. Кілька легких клубків диму, випущених з нього на щойно відкрите гніздо, гальмують розвиток агресивності. Димом зганяють бджіл з тих місць, де виникає небезпека їх роздушування. Обробка димом місць ужалення на тілі зменшує відчуття отрути.

Для захисту обличчя користуються спеціальною лицевою сіткою. Не можна брати рамок, корпусів, стелі чи інших деталей, склеєних прополісом, без попереднього зрушення пасічною стамескою, бо різке зривання їх дратує бджіл. Робочий одяг пасічника має бути зручним і не допускати бджіл до тіла (під манжетами, коміром), мати сіре забарвлення.

Бджоли різних порід неоднаково реагують на втручання в їх життя. На пасіках, де розводять карпатську чи сіру гірську кавказьку породи, опускати лицеву сітку доводиться рідко. Найсильнішу агресивність з вітчизняних порід мають середньоросійські бджоли, помірну -- українські степові.

Інстинкт жаління неоднаково проявляється у різні вікові періоди. Молоді бджоли поводять себе спокійно, протягом перших днів життя вони не жалять. Тому краще оглядати сім'ї у другій половині дня, під час посиленого льоту, коли бджіл старшого віку у вулику мало.

Техніка огляду. Перед початком огляду потрібно приготувати необхідний пасічницький інвентар, інструменти розмістити в певному порядку в ящику-табуреті чи на пасічному візку. Потім розпалюють в димарі трухлу деревину, пеньки чи інший сухий матеріал, який добре тліє, утворює багато диму і найменше розжарює корпус.

Сім'ї з підвищеною агресивністю потрібно спочатку обкурити через льоток кількома клубками диму, а потім розкривати їх гніздо. Після знімання даху (або піднімання його на завісах) обережно розкривають верх гнізда і злегка обкурюють димом. Надмірне обдування, особливо гарячим димом та іскрами, шкодить бджолам. Стояти треба ззаду або з того боку вулика, звідки зручно піднімати гніздові рамки чи корпуси (надставки).

Рамку беруть двома руками за верхні бруски біля країв і тримають тільки прямовисно. Обертати її для огляду з протилежного боку можна тільки навколо вертикальної осі. Першу рамку із заповненого до краю вулика виставляють, щоб можна було вільно піднімати інші. Різкі рухи та струшування їх з бджолами недопустимі. При відбиранні медових стільників бджіл струшують у корпусі, а змітають щіткою над гніздом. Значно спрощується огляд бджолиних сімей, яких утримують в багатокорпусних вуликах. На таких пасіках операції виконують переважно корпусами, а повне розбирання гнізд зводиться до мінімуму. Зручно працювати, коли рамки мають постійні роздільники. При зсуванні вони самі розташовуються на потрібній відстані одна від одної, забезпечуючи необхідну ширину між стільниками -- 12 мм. У надставках для меду їх розміщують ширше для збільшення товщини стільників на 4--5 мм.

Після закінчення огляду гніздо залишають упорядкованим, чистим, а в холодну пору ще й утепленим з боків і зверху. Між корпусом та в інших місцях не повинні залишатись щілини, крізь які можуть пролізти бджоли-злодійки. бджола пасіка медозбір гніздо

Запобігання бджолиній крадіжці. У сприятливу для льоту погоду бджоли завжди зайняті пошуком корму, а якщо немає його на рослинах, вони можуть викрадати в чужих сім'ях. Тому в такий період на пасіках виконують роботи так, щоб не допустити бджолиної крадіжки. Запобігти їй легше, ніж боротись, коли вона розпочнеться.

У безвзяткові періоди тримати вулики відкритими довго не можна. Вимушене розбирання гнізда проводять надвечір, коли льотна діяльність бджіл припиняється. Під час огляду стільники швидко прикривають стельовими дощечками або полотниною. Надто небезпечно виставляти стільники з медом, забувати їх біля вуликів. Роботу виконують так, щоб не залишались краплини меду на поверхні вулика.

При відсутності медозбору для огляду сімей бажано використовувати спеціальні палатки, які перешкоджають проникненню чужих бджіл у відкрите гніздо. Льоткові щілини звужують для проходу 2--3 бджіл. В першу чергу обкрадають слабкі бджолині сім'ї, оскільки захист льотків їх вулика недостатній. На цей час пасічник повинен мати гас або емульсію карболової кислоти. Змоченим (10 крапель на 0,5 л води) квачем зволожують стінки біля льотка чи інші місця, куди лізуть бджоли-злодійки. Готують корм, зберігають сироп і мед у недоступних для бджіл кімнатах.

Оцінка стану сімей і головна весняна ревізія. Протягом зимового періоду стан сімей дещо змінюється. Внаслідок відмирання частини бджіл зменшується сила (величина) сім'ї, створюється невідповідність між кількістю рамок і зайнятих бджолами стільників. Дно вулика і внутрішня його поверхня можуть покриватись вологою та пліснявою. Інколи трапляються випадки загибелі маток, ураження бджіл нозематозом, падевим токсикозом.

Загальний стан пасіки та більшості сімей оцінюють під час першого весняного так званого очисного обльоту бджіл. Як тільки вулики виставлять із зимівника або для сімей, які зимували надворі, настане теплий сонячний день з температурою повітря +10 °С і більше, бджоли линуть з льотків у повітря, кружляють поблизу і звільняються від екскрементів. Масовий дружний літ свідчить, що сім'я нормальної сили, не уражена хворобою, у ній є матка і корм. Важливо, щоб пасічник у такий день простежив за кожною сім'єю і зробив потрібні помітки в журналі. Додаткові відомості можна одержати під час чищення гнізд від підмору. У вуликах вертикального типу із знімним дном для прибирання підмору розбирати гніздо не доводиться. Достатньо лише підняти закритий корпус і перенести на чисте запасне дно. За кількістю і виглядом підмору можна додатково оцінити стан сімей після перезимівлі. Силу сім'ї орієнтовно визначають оглядом гнізда знизу, нахиливши корпус уперед або назад (на ребро рамок). Сім'ї, підозрювані в неблагополуччі, потребують невідкладної оцінки і належної допомоги. Їх оглядають неповним розбиранням гнізда в першу чергу.

Щоб спрямувати розвиток сімей на інтенсивне нарощування бджіл, весною незалежно від того, в нормальному вони стані чи з певними недоліками, необхідно детально оглянути кожну та оцінити її стан. Такий огляд на початку сезону називають головною весняною ревізією пасіки, а наприкінці -- головною осінньою ревізією.

Головну весняну ревізію проводять переважно в другій і третій декадач квітня, у південних районах України на 10--15 днів раніше. Необхідною умовою для неї є тепло, бо лише при температурі 14--15 °С і більше можна розкрити гніздо для уважного огляду. Якщо погодні умови сприятливі, то ревізію проводять в найближчі дні після очисного обльоту. Під час огляду з'ясовують, скільки рамок займають бджоли, на скількох рамках є розплід, який запас меду, якість матки, скільки у вулику залишається стільників, а також загальний стан гнізда. Одержані відомості записують в пасічному журналі.

Кількість зайнятих бджолами рамок або вуличок здавна використовується в практичній роботі як мірило сили (величини) сім'ї. В прохолодну пору бджоли щільніше вкривають стільник, ніж у теплу. А тому на одній стандартній рамці розміром 435x300 мм може розміщуватись від 200 до 300 г бджіл, або близько 2--3 тис. штук. За величиною сім'ї ділять на сильні, що займають весною 8 рамок і більше, середні -- 6--7 рамок і слабкі -- менше 6 рамок.

Наявність розплоду в гнізді свідчить, що матка перезимувала і виконує свої функції, спеціально розшукувати її на стільниках немає потреби. Порахувавши рамки з розплодом, звертають увагу на його якість. Високоякісні матки відкладають яйця суцільним масивом, починаючи з центра. В запечатаному стані розплід являє собою рівну поверхню з кришечок дещо темнішого кольору, ніж печатка меду. Якщо пропущених комірок багато, розплід буде строкатим, що свідчить про низьку продуктивність матки. Дані про кількість і якість розплоду та силу сім'ї є найважливішими показниками, на основі яких визначають дійові заходи для підготовки пасіки до медозбору, зокрема замінюють маток, вибраковують сім'ї, приєднують слабкі до інших тощо.

Запас меду весною розміщується в основному на крайніх рамках гнізда, а у вертикальних вуликах -- у верхньому корпусі. Обліковуючи його під час головної весняної ревізії, виходять з того, що повністю зайнятий стандартний стільник містить 3,6 кг меду. В сумнівних випадках користуються пружинними вагами. Від зваженої маси віднімають 400--500 г (маса дерев'яної рамки і стільника). Забезпечення кормом (медом і пергою) значно впливає на весняний розвиток бджолиних сімей. Запас корму в гнізді повинен становити не менше 8--10 кг.

Загальний стан гнізда визначається якістю стільників, відсутністю ознак проносу, плісняви, конденсованої вологи. Оцінка його потрібна для того, щоб забезпечити матці достатньо місця для відкладання яєць. Стільники, уражені пліснявою, надмірно зволожені, вкриті плямами екскрементів, з вуликів виставляють, а сім'ю забезпечують запасними. Якщо гніздо непридатне для нормального розвитку, сім'ю пересаджують у чистий сухий вулик з повною або частковою заміною стільників.

Огляд сімей під час ревізії проводять одночасно з виконанням усіх робіт, які забезпечують нормальні умови життєдіяльності весною і нарощування найбільшої кількості бджіл до медозбору.

Скорочення і утеплення гнізд. Сильні сім'ї без особливого напруження обігрівають гніздо і виховують розплід весною, навіть під час похолодань. Утеплення гнізд, захист вуликів рід вітру, розміщення пасік у затишних місцях серед медоносних рослин економлять енергетичний корм, посилюють темп розвитку бджолиних сімен, знижують затрати праці на догляд.

Внутрішнє утеплення корисне у всіх бджолиних сім'ях незалежно від їх сили. У вуликах-лежаках утеплювальні подушки ставлять по обидва боки гнізда, яке розміщують в центрі проти льотка. Крім того, потрібно утеплювати вулик зверху. Для цього придатне будь-яке полотно, навіть щільне і запрополісоване, яке розстилають безпосередньо на верхні бруски рамок. Зручними і гігієнічними є утеплювальні подушки, виготовлені з пінополіуретану. У вертикальних вуликах, де немає місця для бокових подушок, можна використати полотно певних розмірів, яким укривають гніздо зверху, а краї запускають попід стінками вулика. На стелю кладуть утеплювальну подушку. Внутрішнє утеплення корисне до середини червня. На присадибних пасіках застосовують також зовнішнє утеплення вуликів з сухої хвої, листя, моху.

Скорочення гнізд передбачає створення поліпшеного температурного режиму зменшенням об'єму тієї частини вулика, де ущільнено сидять бджоли. В ньому легше обігрівати розплід, що особливо корисно для сімей середньої сили і слабких. Скороченим вважають таке гніздо, в якому всі стільники щільно вкриті бджолами. Зайві та з кормом тимчасово можуть знаходитись за вставною дошкою. Для вільного доступу бджіл до меду В. А. Нестерводський (1950) запропонував зробити три круглих отвори діаметром 2 см у верхній частині дошки.

Зменшений об'єм гнізда сприяє розвитку сім'ї лише тимчасово. В більшості областей України після виставлення і очисного обльоту бджіл цей період триває протягом 4--5 тижнів.

На пасіках, де утримують сильні сім'ї у багатокорпусних вуликах, скорочення гнізд економічно невиправдане, бо додаткові затрати праці приростом бджіл не окупаються.

Весняне нарощування бджіл. Сильні сім'ї -- основа високопродуктивного бджільництва. Передовий досвід показує, що кількість одержаної продукції від бджолиних сімей та запилювальна робота залежать від їх сили. Збір меду сильними сім'ями порівняно із середніми більший у 2--3 рази. Ця перевага особливо помітна в умовах бурхливого і нетривалого взятку та несприятливої погоди. Сильні сім'ї стійкіші проти холоду, ураження збудниками хвороб, краще захищаються від ворогів, викрадачів меду. В їх гніздах легше підтримується необхідний режим для виховання розплоду, менше витрачається корму на одиницю живої маси бджіл, у будь-яких умовах вони висилають більше збирачок на квітки рослин. У слабких сім'ях робочі особини перевантажені, тривалість їх життя скорочується, матка не повною мірою проявляє відтворну здатність. Пасічник може доглянути більшу кількість сильних сімей, ніж слабких і середніх. Скорочення затрат на сильні сім'ї та ріст виходу продукції зумовлює зниження собівартості 1 ц умовного меду.

Забезпечення кормом і підгодівля бджіл. Нарощування бджіл до медозбору потребує значних витрат корму, особливо на годівлю личинок та обігрівання гнізда. Встановлено, що протягом весняного періоду сім'я споживає близько 30 кг меду. Частину його бджоли збирають з ранніх медоносів. Значно впливає на розвиток сім'ї запас корму, до якого бджоли мають доступ. Якщо вони відчувають закінчення його, починають обмежене витрачання за рахунок послаблення темпів росту сім'ї.

Досвід пасік Світловодського району Кіровоградської області переконливо свідчить, що наявність у вулику 15--17 кг меду на час головної весняної ревізії забезпечує високий темп розвитку сімей. У другій половині травня, коли починається медозбір з білої акації, бджоли займають 19--20 рамок вулика-лежака. Прибуток контрольної сім'ї за період ранньолітнього медозбору становить 40--50 кг.

Стільники із запечатаним медом, заготовленим влітку минулого року, містять не тільки повноцінний вуглеводний корм, а й пергу. Тому навіть в несприятливу погоду весною бджоли використовують всі необхідні поживні речовини, щоб годувати личинок і матка не зменшувала відкладання яєць. Якщо запас корму весною недостатній, сім'ї необхідно підгодовувати. Дослідами встановлено, що найвищу ефективність для поповнення кормових запасів має підставляння стільників з медом, які були вилучені з гнізда восени. Цим розширюють гніздо, стимулюють розвиток сімей.

Позитивний вплив має підгодівля цукровим сиропом у першій половині весни, коли ще немає навіть підтримуючого медозбору. Для посилення розвитку доцільно 1--2 рази підгодовувати всі сім'ї незалежно від рівня кормозабезпечення. Після ревізії корм роздають вибірково, користуючись даними обліку по кожній сім'ї.

Цукровий сироп для весняної підгодівлі готують 50--60-процентної концентрації, враховуючи потребу бджіл у воді. Цукор розчиняють у кип'яченій воді, охолоджують (до +35 °С) і розливають увечері в годівниці, які краще ставити над гніздом. При цьому зручно наливати сироп, він не охолоджується і бджоли охоче вибирають його. Якщо на пасіці є годівииці-рамки, їх ставлять біля заставної дошки та прикривають утеплювальними подушками. Часті підгодівлі невеликими порціями сиропу на бджолофермах та на пасіках з промисловою технологією невиправдані, оскільки трудомісткі.

Для тривалішого стимулюючого впливу сироп доцільно роздавати у поліетиленових мішечках порціями 2--3 кг. Мішечок кладуть над гніздом безпосередньо на верхні бруски рамок, роблять в ньому три проколи і прикривають утепленням. Бджоли поступово вибиратимуть корм, що посилює розвиток сім'ї. З цією ж метою все ширше застосовують підгодівлю цукровим тістом (канді). Його необхідно класти над гніздом, загорнувши в цупкий папір або марлю. При виготовленні тіста бажано додавати хоча б 5--10% квіткового пилку. Підгодівлю з введенням у корм антибіотиків дозволяють лише у випадках необхідності лікування бджіл.

Використання весняних медоносів для нарощування бджіл в умовах стаціонарного точка або на кочівлі. Дуже зручно для догляду і розвитку сімей, якщо центральна садиба та основний пасічний точок розміщені на схилї проти сонця серед протиерозійних чи полезахисних насаджень, біля лісу в затишному місці. Цвітіння ліщини, вільхи, верб, кленів, жовтої акації, жимолості, трав'янистих рослин, що дають бджолам нектар і пилок, поповнює кормові запаси і зумовлює прискорений розвиток сімей. На стаціонарному точку в цей час можна виконувати роботи по весняному догляду та підготовці до літнього медозбору.

Значно впливає на розвиток сімей цвітіння садів -- пора, коли у гніздах з'являються запаси меду (інколи відкачують товарну продукцію), вдосталь високопоживної перги і воску.

Якщо весняних медоносів поблизу немає і місце для утримання сімей незручне (продувається вітром), вулики необхідно перемістити не далі як на 0,5 км від джерела корму. Пасіки, які часто перевозять, починаючи з ранньої весни мають сильні сім'ї і дають багато продукції.

Розширення гнізд. Поки сім'я після очисного обльоту не росте, в ній прогресує темп відкладання яєць маткою, розширюється площа стільників, зайнятих розплодом, молодими замінюються перезимовані бджоли. В майбутньому розвиток сім'ї залежатиме від доброякісних стільників, які потрібні для розміщення розплоду, бджіл та кормів.

Практичний досвід свідчить, що в звичайних чи скорочених гніздах перше розширення роблять, коли всі середні рамки, крім крайніх (по одній з кожного боку), зайняті розплодом. У скороченому й утепленому гнізді матка може перейти для відкладання яєць і на крайні стільники, але там їй тісно, що призводить до зниження її фізіологічного навантаження і послаблення росту сім'ї.

Для підтримання високих темпів розвитку важливо весною своєчасно розширити гніздо стільниками та рамками з штучною вощиною. Чим сильніша сім'я і тепліша погода, тим більше потрібно рамок. Коли у вулику-лежаку бджоли займають не менше 12 вуличок, застосовують разове розширення, при якому всі рамки відсувають у порожню частину вулика, а на їх місце (проти льотка) ставлять відбудовані стільники і вощину.

У багатокорпусних вуликах гніздо збільшують на один корпус. Перше розширення при відсутності медозбору проводять тоді, коли сім'ї стає помітно тісно і їй потрібні готові світлокоричневі стільники для розплоду. Передчасне розширення погіршує тепловий режим, може затримати розвиток, особливо під час похолодань. Слабкі і середні сім'ї доводиться доглядати пильніше, розширювати гнізда частіше невеликою кількістю рамок, що призводить до зниження продуктивності праці. Але й такі сім'ї потребують належної уваги для поліпшення стану пасіки в майбутньому.

Утримання у вуликах-лежаках по дві сім'ї вважають ефективним для сімей невеликої сили. Додаткові затрати на пересаджування сильних сімей невиправдані.

Другу сім'ю за перегородкою поселяють у вулик ще з осені, щоб обом поліпшити умови теплового режиму не тільки весною, а й узимку. При цьому зменшується витрачання корму під час зимівлі і весняного розвитку. Як тільки обидві половини вулика бджоли займуть повністю, одну із сімей пересаджують в окремий вулик. Для цього треба передбачити йому місце з весни біля здвоєних сімей.

У багатокорпусних вуликах вимушене утримання по дві сім'ї здійснюють в окремих корпусах, розділених тонкою перегородкою з дикту. Льотки їх спрямовують у протилежні боки. Пізніше одну сім'ю знімають і розширюють гнізда звичайним способом.

Використання маток-помічниць. Нарощування бджіл до медозбору цілком залежить від інтенсивності яйцекладки матки. Оскільки вона в сім'ї одна, то можливості збільшувати кількість робочих особин досягають певної межі, зумовленої фізіологічними особливостями самки. Дальше зростання темпів підготовки збирачок корму може забезпечити друга матка, яку утримують поза основною сім'єю. Для неї формують відводок, де вирощують додаткову кількість бджіл, яких потім приєднують до основної сім'ї. Дві матки прискорюють нарощування бджіл до медозбору.

Нарощування бджіл у відводках з додатковими матками залежить від умов медозбору. Якщо основні масиви медоносних рослин цвітуть у липні -- серпні, то формують ранні відводки з матками, виведеними на цій же пасіці або закупленими з південних бджолорозплідників. Відбирання частини бджіл і розплоду від основних сімей у відводки посилює темп розвитку та запобігає роїнню. Наступним об'єднанням створюються сильні сім'ї, які потім залишаються з молодими матками.

Другий варіант використання маток-помічниць придатний для пасік, що одержують основну кількість меду в ранній період, наприклад, з білої акації та еспарцету. До початку їх цвітіння весною немає часу на вирощування маток і утворення з ними відводків. Тому доводиться формувати їх наприкінці одного сезону, а використовувати в наступному. Але додатковий мед, одержаний з їх допомогою, як правило, дає економічну вигоду. Відомо багато прикладів, коли під час цвітіння білої акації сильні бджолині сім'ї дають по 20--30 кг товарного меду.

Вибракування стільників і поновлення знізда. Влітку, коли сім'ї досягають найбільшої величини і настає медозбір, розширене гніздо має бути достатнім для розміщення розплоду, свіжого нектару, переробленого меду та перги. В умовах посереднього медозбору сім'ям, яких утримують у вуликах-лежаках, потрібний запас із 20--24 стільників, у багатокорпусних -- 40. Під час бурхливого медозбору потреба в них збільшується відповідно до 24--36 і 50--60.

Від розміщення в комірках меду стільник помітно не змінюється -- тривалий час залишається світлим, без баласту. В медовій частині гнізда його можна використовувати 8--10 років. Якщо стільник постійно знаходиться в центральній частині гнізда, де виводяться одне за одним покоління бджіл, він швидко погіршується.

Зменшення розміру комірок під час використання стільників відбувається до певної межі. Після виведення 10 поколінь скупчення баласту сповільнюється, а після 15-го покоління бджоли більшість його вимушені згризати і видаляти з гнізда. Однак на дні залишки продовжують нашаровуватись. Маса свіжовідбудованого стільника у стандартній рамці становить близько 150 г. Він являє собою чистий віск. Після виведення в ньому 6 поколінь маса збільшується в 2,17--3 рази. Таке зростання відбувається за рахунок невоскової частини. Бджоли додають незначну кількість воску лише на краї комірок для збереження їх глибини.

Використання темно-коричневих і чорних стільників у гнізді недопустиме, бо у комірках зменшених розмірів виводяться дрібні бджоли, які менш продуктивні, бджолиній сім'ї доводиться виконувати додаткову роботу по очищенню стільників від коконів, гніздо засмічується, збільшується загроза враження хворобами, збудники яких можуть нагромаджуватись разом з баластом, погіршується якість меду і зовнішній вигляд воскових будівель.

Підраховано, що протягом сезону в стільниках розплідної частини гнізда виводиться 5--6 поколінь бджіл. Середня норма вибракування стільників становить одну третину загального запасу на сім'ю. У вуликах-лежаках (на 20 рамок) щорічно треба замінювати 6--7 стільників.

Щоб не порушити норм вибракування і не допустити зменшення забезпеченості стільниками бджолиних сімей, необхідно постійно дбати про відбудовування їх у рамках з вощиною. Це поєднується із заходами, спрямованими на одержання якомога більшої кількості валового (виділеного бджолами) воску. Протягом весняно-літнього періоду, коли сім'ї виховують розплід і мають у своєму складі молодих бджіл, а взоні розміщення пасік цвітуть медоносні рослини, у вулики необхідно ставити рамки з вощиною. При першому розширенні гнізда в багатокорпусний вулик, крім готових стільників, ставлять 3--4 рамки на відбудову. Корпуси укомплектовують завчасно відсортованими стільниками і навощеними рамками. Їх ставлять під час цвітіння плодових культур, ріпака, кленів, верб та весняного різнотрав'я, коли настає потепління і бджолині сім'ї збирають по 0,3--0,5 кг і більше корму за день. У вуликах-лежаках рамки з вощиною розміщують біля крайніх стільників з розплодом або в центрі гнізда. В теплу пору матки охоче відкладають яйця в комірки нових стільників, чим розпочинається їх використання. Восени вони будуть найкращими для формування гнізда з кормом на зиму.

Під час медозбору середньої і великої сили (з еспарцету, буркуну, білої акації, липи, гречки, соняшнику) сім'ї спроможні відбудувати за короткий час 5--6 стільників. Сильні сім'ї, які часто перевозять від одних до інших медоносних рослин, за сезон відбудовують по 15--20 стільників. Це дає можливість ефективно використовувати кормову базу, досягати високих зборів меду і воску та своєчасно поновлювати гнізда.

До розширення і поновлення гнізда готуються взимку. В рамках натягують дріт, прикріплюють вощину. У рамках низькоширокої форми дріт втягують через отвори в бокових планках у 4--5 рядів, щоб стільник міцно тримався під час перевезень.

Для прикріплення листів вощини до дроту нині користуються електронавощувачами, що значно підвищує продуктивність праці.

Вилучені з користування старі та пошкоджені стільники перетоплюють для одержання воску. Вибракування та перетоплювання стільників проводять весною до розширення гнізд та восени, коли закінчиться відкачування меду.

Використання медозбору. Утримання бджіл у стані високої льотної активності. До настання медозбору на пасіках готуються майже цілий рік. І під час нього роботи, спрямовані на одержання більшої кількості продукції, не припиняються. Основну увагу пасічники приділяють утриманню бджолиних сімей у стані високої льотної активності. Якщо про це не подбати, то навіть сильні сім'ї можуть зібрати мало меду.

Послаблювати активність льоту бджіл може передройовий стан, перегрівання незахищених вуликів, нагромадження меду і відсутність вільних комірок для складання та дозрівання продукції, зайнятість бджіл іншими роботами у вулику, зокрема вигодовуванням розплоду, а також осиротінпя сім'ї.

Для утримання бджіл у стані високої активності збирання корму застосовують комплекс заходів. Найважливіше значення має використання бджолиних сімей, що забезпечують зниження рійливості на пасіці та високу медову і воскову продуктивність; утримання сімей у просторих вуликах та своєчасне розширення гнізд; для розплоду і меду повинна бути достатня кількість стільників; відбір і використання високопродуктивних маток, які більше завантажують бджіл роботою; використання частини бджіл для формування відводків або пакетів, що запобігає виникненню ройового стану; своєчасне відкачування меду та відбирання корпусів і надставок з продукцією; вивільнення найбільшої кількості бджіл для робіт на збиранні та переробці нектару обмеженням матки у відкладанні яєць та короткочасною перервою виховання розплоду; захист від нагрівання прямим сонячним промінням та добре вентилювання вуликів у літню пору, коли температура повітря піднімається вище 26 °С, розташування у затінених місцях.

Перевезення бджолиних сімей на медозбір. У великих господарствах площі земельних угідь часто перевищують 4--5 тис. гектарів. З центрального пасічного точка бджолині сім'ї не можуть зібрати нектар, що виділяється на віддалених посівах. Тому доводиться перевозити бджолині сім'ї до тих полів, де згідно з чергуванням культур у сівозміні розміщуються медоносні рослини. При цьому враховують строки їх цвітіння та наявність нектарних ресурсів на природних угіддях. Коли кормова база не забезпечує високого збору меду на землях свого господарства, кочівлю планують у межах району чи області. Нині при доброму забезпеченні транспортними засобами все частіше здійснюються міжобласні перевезення пасік.

Під час перевезення бджолині сім'ї потрапляють у незвичні для них умови. Бджоли збуджуються, в їх гнізді може порушуватись волого-температурний режим, стільники нерідко струшуються, а якщо вони з медом, то й обриваються.

Перед перевезенням рамки в гнізді закріплюють на своїх місцях, між ними встановлюють постійні або тимчасові роздільники. Крайні рамки закріплюють цвяхами. У вуликах-лежаках рамки затискують зверху поперечною планкою. На час перевезення, особливо в жарку нору, потрібний додатковий простір у гнізді, куди виходить частина бджіл. З цією метою об'єм вертикальних вуликів збільшують на один корпус або надставку.

Успішному перевезенню сімей сприяє вентиляція гнізда, для чого суцільну дощату стелю замінюють решітчастою рамою. Недопустиме перевезення бджолиних сімей з недозрілим медом, з якого випаровується багато вологи. Від неї бджоли можуть запаритись при підвищенні температури і вологості гнізда.

Перед навантаженням для перевезення льотки вуликів закривають, коли припиниться льот бджіл. У кузові автомобіля та на причепах вулики ставлять у два-три яруси, перев'язують навхрест вірьовками. Для провітрювання в жарку пору між стінками залишають простір шириною 10 см. При перевезенні в сонячну погоду бажане затінення тентом. Вулики розміщують так, щоб стільники займали положення паралельно осям транспортних засобів.

На невпорядкованих дорогах швидкість руху транспорту зменшують, щоб уникнути сильних поштовхів.

Затінення вуликів. Сонячне освітлення пасічних точків поліпшує їх санітарний стан і запобігає виникненню багатьох захворювань та подовжує тривалість робочого дня бджіл. Позитивний вплив його проявляється і в тому, що весною та наприкінці сезону зменшуються витрати кормового меду на обігрівання сім'єю свого гнізда, поліпшуються умови для ранніх і пізніх очисних обльотів бджіл.

Тому основний пасічний точок обладнують в найзручнішому щодо обігрівання сонцем місці. Утримання бджіл на ньому поєднують з роботами, спрямованими на інтенсифікацію нарощування бджіл до зимівлі та весною перед медозбором.

Для літнього утримання бджіл використовують кочові точки поблизу основних площ медоносних рослин. Влітку вулики краще розташовувати в затінених місцях, бо надмірне нагрівання гнізда і навколишнього повітря викликає спад льотної роботи бджіл, зменшення медозбору, посилення роїння на пасіці.

Затінення вуликів дає прибавку меду в середньому на сім'ю 6--8,5 кг, а інколи 14,5--21,2 кг. Негативний вплив спеки на бджіл зменшується при розміщенні вуликів під деревами або з північного боку лісосмуг льотками на північ, розкриванні льотків та вентиляційних отворів, створенні штучного затінення в разі відсутності природного захисту від перегрівання, фарбування вуликів, особливо даху, у світлі кольори. Якщо бджолині сім'ї протягом періоду кочівлі утримують на платформах, необхідно влаштувати накриття для утворення тіні в денні години.

Вентилювання гнізд під час медозбору бджоли посилюють, щоб забезпечити випаровування надмірної кількості води із набризку та не допустити підвищення температури понад 35 °С. В умовах порушення режиму вентилювання зменшується збирання нектару, бо частина бджіл залучаються до роботи крильцями біля льотка, інші залишають стільники і розміщаються на передній стінці та під льотком.

Допомагаючи бджолам, пасічники на час медозбору повністю відкривають льоткові отвори, вентиляційні щілини в даху вулика, вставляють засітковані рами замість стелі чи в інших місцях. При раптовому припиненні медозбору льотки знову звужують, щоб запобігти бджолиній крадіжці.

Размещено на Allbest.ru