Патоморфологія септичних хвороб тварин

У качок і гусей розрізняють гостру і хронічну форми хвороби. Гостра зустрічається головним чином у молодняка птиці. Клінічне вона характеризується втратою апетиту, пригніченням, профузним проносом. У хворої птиці опушені крила, з очей виділяються серозно-слизисті маси, що потім стають гнійними і засихають з утворенням кірочок. На розтині трупів основні зміни знаходять в кишечнику і печінці. Слизова оболонка кишечнику гіперемійована, в стані серозно-катарального запалення, потовщена, набрякла. Солітарні фолікули і пейєрові бляшки збільшені і здіймаються у вигляді сіро-білих горбків. На слизовій оболонці можуть бути крововиливи, а в сліпих кишках - ерозії і некротичні вогнища. Печінка збільшена, гіперемійована, в'яла, має пістрявий колір, що згодом стає глинистим. На капсулі печінки можуть бути нашарування фібрину - фібринозний перигепатит. Під капсулою печінки виявляються різко обмежені жовто-білі дрібні вогнища некрозів. Селезінка збільшена, вишневого кольору. Серцевий м'яз блідий, в'ялий, в серцевій сорочці - серозно-фібринозний ексудат.

При хронічному перебігу хвороби, що частіше спостерігається у дорослої птиці, знаходять атрофію скелетної мускулатури, серозно-катаральну або фібринозну пневмонію. Слизова оболонка кишечнику в стані хронічного продуктивного катарального запалення з некрозом. На місцях некротизованих лімфофолікулів утворюються сіро-жовті струпи.

У індиченят смертність від сальмонельозу може досягати 80-90 %. При розтині трупів знаходять серозно-катаральне запалення дванадцятипалої кишки, а в сліпих кишках -- поверхневий некроз слизової оболонки.

Печінка, нирки, серцевий м'яз гіперемійовані. Серцева сорочка наповнена серозним ексудатом.

У дорослих індиків внаслідок серозно-геморагічного запалення різко потовщені сліпі кишки, на слизовій оболонці - ерозії і виразки. Печінка і селезінка переповнені кров'ю. У перикарді -- серозно-фібринозний ексудат. У серцевому м'язі, легенях, печінці можуть бути некротичні вогнища розміром з горошину. У підшкірній клітковині і в грудочеревній порожнині -- серозний інфільтрат.

На розтині загиблих від сальмонельозу курчат знаходять катарально-геморагічне запалення кишечнику; в сліпих кишках -- ерозії і виразки, в печінці - некротичні вогнища, в легенях - пневмонію і жовтуваті вузлики. У дорослих курей відмічають накопичення серозного ексудату в серцевій сорочці та грудочеревній порожнині. Спостерігається різке збільшення печінки, вона жовтого кольору, в'яла, легко рветься (зерниста та жирова дистрофії), має некротичні фокуси. Селезінка збільшена в кілька разів, сіро-червоного кольору, на розрізі зерниста. При гістологічному дослідженні знаходять виражену гіперплазію фолікулів.

Сальмонельоз овець і кіз (паратиф, паратифозний аборт) інфекційне захворювання, що характеризується септицемією, абортами і народжуванням нежиттєздатного молодняка.

Збудником хвороби частіше є Salmonella abortus ovis. В природних умовах сальмонельоз спостерігається у дорослих овець і кіз та у молодняка віком від народження до 1-3 міс. Хвороба виникає, як правило, за поганих умов утримання й годівлі. Зараження відбувається через травний тракт, у молодняка - - через пуповину. Збудник захворювання, потрапляючи в організм, викликає запальні та дистрофічні процеси у травному тракті. Бактерії та їх токсини, циркулюючи в крові, спричиняють ураження судин мікроциркуляторного русла, що призводить до крововиливів, набряків. Розвиваються запальні та дистрофічні процеси в паренхіматозних органах і суглобах.

У вагітних тварин збудник сальмонельозу проникає в матку і тканини плоду, викликаючи гнійний ендометрит з наступним некрозом плаценти.

На розтині трупів овець знаходять набряк підшкірної клітковини і м'язів шиї і грудей. У печінці, серці, нирках розвиваються дистрофічні процеси. Легені в стані набряку і гіперемії, під плеврою крововиливи. М'язи серця в'ялі, з крововиливами під епікардом. Слизова оболонка трахеї гіперемійована, з крововиливами. Селезінка збільшена, в слизова оболонка сичуга і тонкої кишки в стані гострого серозно-катарального запалення. У вівцематок, які загинули в стані кітності або абортували, спостерігається серозно-гнійне запалення слизової оболонки матки з вогнищевими некрозами, що можуть ускладнюватись гнильним процесом.

Сальмонельоз овець і кіз слід диференціювати від анаеробної дизентерії ягнят, колібактеріозу, лістеріозу, пастерельозу.

Сальмонельоз коней. У жеребних кобил захворювання супроводжується абортами, у лошат -- проносами, гарячкою і запаленням суглобів. У кобил патологоанатомічні зміни характеризуються крововиливами на слизовій оболонці матки і збільшенням лімфовузлів маточних зв'язок. Плодові оболонки в стані різкого набряку з крововиливами. Плодові води мутні. У лошат при розтині знаходять збільшення селезінки (у 2--3 рази) внаслідок її гіперплазії, серозний лімфаденіт, дистрофічні процеси в нирках, печінці, серці. В кишечнику спостерігається геморагічне або дифтеритне запалення. Може бути серозно-катаральна бронхопневмонія.

У абортованих плодів виражений геморагічний діатез, некротичні зміни в паренхіматозних органах. Може бути гнійне запалення пупкової вени, що поступово досягає печінки. Гнійне запалення суглобів супроводжується ерозійним ураженням хрящів. Якщо хвороба ускладнюється септикопіємією, відбувається утворення абсцесів у легенях, печінці, нирках та інших органах.

Діагноз на сальмонельоз у всіх видів тварин встановлюють комплексно з урахуванням даних епізоотології, клініки, патанатомії й патологогістологічного дослідження. Остаточний діагноз базується на результатах лабораторних досліджень (бактеріологічного, серологічного та ін.).

КОЛІБАКТЕРІОЗ

Колібактеріоз (colibacteriosis, колібацильоз, коліінфекція, ешерихіоз) - гостре інфекційне захворювання новонародженого молодняка усіх видів тварин. Захворювання проявляється ураженням травного тракту, ознаками важкої інтоксикації та зневодненням організму.

Збудником хвороби є патогенні різновиди Echerichia coll. Хвороба може виникати протягом року, але частіше буває в період масових отелень, опоросів, окотів за умов утримання тварин з порушенням правил гігієни.

Зараження відбувається головним чином через травний тракт, рідше - аерогенно. Патогенні штами Е. coll мають здатність до адгезії з ентероцитами ворсинок слизової оболонки. Відбувається розмноження і накопичення збудників хвороби, який продукує і виділяє токсини. Через певний час ентероцити під дією токсинів Е. coli піддаються набуханню, внаслідок чого збільшується їх порізність. Бактерії та їх токсини досить легко проникають в кровоносне русло, викликаючи септицемію і токсикоз. Смерть настає від токсемії.

Сприйнятливими для виникнення хвороби факторами є агама-або гіпоагамаглобінемія, а також низька кислотність шлункового соку і слабка його бактерицидність, зниження бар'єрної функції печінки. Колібактеріоз може протікати у вигляді коліентериту, колісепсису і коліентеротоксемії (у поросят - це набрякова хвороба). Для колібактеріозу характерною клінічною ознакою є профузний пронос: фекалії рідкі, піняві, з неприємним гнильним запахом. Швидко настає виснаження і зневоднення організму. Смерті передують явища коматозного стану, іноді парези, паралічі.

Для коліентериту характерними патологоанатомічними ознаками є катаратьно-геморагічний гастроентерит, серозне запалення брижових лімфатичних вузлів, виснаження та анемія організму. Слизова оболонка шлунка і кишечнику в стані набряку, вкрита слизом, гіперемшована, з крововиливами. В сичу телят знаходять згустки звурдженого молозива. Судини головного мозку переповнені кров'ю, а сам мозок у стані набряку. Печінка збільшена, глинистого кольору. При гістологічному дослідженні печінки знаходять білкову і жирову дистрофії та некроз гепатоцитів. Під епі- та ендокардом виражені крапкові і плямисті крововиливи. Може бути набряк і серозно-катаральне запалення легень. Селезінка переважно не збільшена, під її капсулою крапкові крововиливи.

Якщо колібактеріоз у телят протікає у формі колісепсису, то крім змін, характерних для коліентериту, можна спостерігати ознаки сепсису: геморагічний діатез, септична селезінка, запальні і дистрофічні процеси в паренхіматозних органах, серозні набряки підшкірної й міжм'язової клітковини тощо.

При коліентеротоксемії (колідіареї) переважають дистрофічні зміни в паренхіматозних органах, особливо в печінці -- токсична дистрофія, а також серозні набряки в підшкірній і міжм'язовій клітковині, серозне запалення лімфатичних вузлів, анемія і виснаження.

У птахів колібактеріоз частіше зустрічається протягом першого місяця життя, aлe хвороба може спостерігатись і пізніше - до 6-місячного віку. За даними О. П. Стрельникова, патогномонічними ознаками колібактеріозу у птахів є серозний або серозно-фібринозний полісерозит, що проявляється фібринозним епі-перикардитом, серозно-фібринозним запаленням повітроносних мішків (аеросакуліт), фібринозним перигепатитом, перитонітом, периспленітом. Можуть бути також серозно-геморагічна пневмонія, серозно-фібринозні артрити. У печінці розвивається білкова і жирова дистрофія, внаслідок чого вона стає в'ялою, легко рветься і має колір вареного м'яса. У деяких курчат під капсулою знаходять вогнищеві некрози.

Діагноз на колібактеріоз встановлюють на основі аналізу епізоотологічних, клінічних і патологічних даних. Обов'язково проводять бактеріологічне дослідження патматеріату. В лабораторію направляють свіжі трупи або паренхіматозні органи.

Диференційний діагноз у телят і поросят ставлять відносно діареї незаразного походження, сальмонельозу, пастерельозу, диплококової інфекції.

У птиці хворобу слід диференціювати від пастерельозу, пулорозу, еймеріозу. При пастерельозі, у випадках гострого перебігу, спостерігаються численні крововиливи на серозних оболонках, а при підгострому і хронічному - вогнища некрозу у печінці, серці, нирках та інших органах, фібринозно-гнійні артрити, серозно-фібринозні перикардити і плеврити. При пулорозі виражене серозно-катаральне запалення кишечнику, наявність жовткового мішка, збільшення селезінки, міліарні некрози в печінці, міокарді, легенях, шлунку, а також виражена гіперплазія селезінки. При еймеріозі характерною ознакою є геморагічно-некротичний тифліт.

НАБРЯКОВА ХВОРОБА СВИНЕЙ

Набрякова хвороба (Morbus oedematosus; колібактеріоз, коліентеротоксемія, ешерихіоз, колідіарея, коліінфекція та ін.) інфекційне, частіше, гостро протікаюче захворювання поросят відлучного віку, перших двох тижнів після відлучення і трохи старшого віку. Звичайно захворюють поросята кращої вгодованості.

Хвороба характеризується появою нервових явищ, діареєю, набряками в різних органах і тканинах, запаленням травного тракту, а також виникненням дистрофічних змін у паренхіматозних органах, частіше в печінці.

Збудник хвороби - ентеропатогенні -гемолітичні штами кишкової палички роду Eschenchia (L. coli).

Патогенез. Джерелом збудника є хворі та перехворілі набряковою хворобою підсвинки, а також свині-бактеріоносії ентеропатогенних ешерихій. Зараження може відбуватись рідше аерогенними шляхами. Збудник хвороби переноситься через різні предмети догляду за тваринами, а також обслуговуючим персоналом. Захворювання виникає в різні пори року і за нетривалий час поширюється на значне поголів'я. Виникнення хвороби пов'язане з поганими умовами утримання і годівлі свиноматок, особливо у другій половині вагітності, коли в раціоні переважають білкові корми. Розлади травлення призводять до дисбактеріозу. У кишечнику переважають токсигенні бета-гемолітичні штами кишкової патички, які мають здатність до розмноження і виділення ендо- і екзотоксинів. Останні викликають гостру Інтоксикацію організму і колапс. Розвивається гостре запалення слизової оболонки кишечнику з крововиливами. Патогенні штами кишкової палички проникають в кровоносне русло, виділяють гістамін, гіалуронідази і ряд токсичних речовин, останні викликають мукощне і фібринощне набрякання кровоносних судин, що призводить до збільшення їх проникності та появи набряку в основній речовині сполучної тканини різних органів і тканин. Збільшення проникності судин кишечнику полегшує проникнення токсичних речовин з кишечнику в кров, викликаючи загальну інтоксикацію організму та пригнічення імунологічної реактивності.

Симптоми хвороби. Хвороба може протікати надгостро - від кількох годин до 2-х днів, гостро - 3-4 і підгостро - 10 днів. Головними клінічними ознаками хвороби у поросят до місячного віку є підвищення температури, пригнічений стан, порушення функції травного тракту, зневоднення тіла (ексікоз), схуднення. Хвороба закінчується смертю у 30-80 %. У поросят 2-3-місячного віку розвивається серозний кон'юнктивіт, порушення діяльності нервової системи (збудження, пригнічення), підвищення температури тіла, діарея; з'являються набряки підшкірної клітковини на голові, промежин.

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді трупів поросят, що загинули віл набрякової хвороби, знаходять набряки шкіри на голові (повіки, лоб, в основі шкіри вух), шиї, промежин.

На розтині спостерігають драглисті набряки підшкірної клітковини на голові , трахеї, черевній стінці, суглобах. Лімфатичні вузли збільшені, соковиті, гіперемійовані - серозний лімфаденіт. Відмічаються застійні явища в слизовій оболонці ротової порожнини, глотки, стравоходу. У грудній порожнині та в перикардіальній сорочці серозно-фібринозний випіт.

У легенях венозний застій і набряк. В черевній порожнині знаходять різну кількість прозорої лимонно-жовтої або блідо-рожевої рідини, що через певний час набуває драглистої консистенції. У шлунку і кишечнику розвивається гостре серозно-катаральне запалення з геморагічним ухилом, на слизовій оболонці можуть бути крапкові крововиливи і багато слизу.

Патогномонічною ознакою набрякової хвороби є вогнищевий або дифузний набряк стінки шлунка (частіше в пілоричній його частині), товщина якої може досягати 2--3 см, та серозний набряк брижі ободової кишки (рис. 13). Печінка збільшена в розмірах, жовто-сірого кольору, а при застійній гіперемії набуває червоно-бурого кольору. В печінці зміни можуть мати характер токсичної дистрофії, або так званої глазурованої печінки, при якій на поверхні печінки, під її капсулою, помітні сіро-коричневого кольору плями з голубуватим відтінком. Нирки в'ялі, блідо-сірого кольору з дрібними крововиливами в кірковому шарі. Кровоносні судини мозку і його оболонок кровонаповнені, можуть бути дрібні крововиливи.

Патологогістологічні зміни. У тонкій кишці знаходять серозно-катаральний десквамативний катар та гіперсекрецію кишкових залоз. Підслизовий шар в стані набряку, навколо судин виражена клітинна інфільтрація. В лімфатичних вузлах брижі спостерігається гіперемія і мукоїдне набрякання, виражені периваскулярні набряки. В печінці зерниста і вакуольна дистрофії, набряк просторів Діссе. В серці зерниста дистрофія і набряк міжм'язової сполучної тканини. В головному і спинному мозку периваскулярні і перицелюлярні набряки, базофілія нервових клітин, хроматоліз цитоплазми.

Діагноз ставлять комплексно з урахуванням анамнезу, даних епізоотології, клініки, патоморфології та бактеріологічного дослідження.

Диференційна діагностика. Слід виключити хвороби Ауєскі і Тешена, лістеріоз, пастерельоз та деякі види отруєнь (кухонною сіллю, миш'яком, деякими алкалоїдами).

При хвороб і Ауєскі найбільш характерні зміни: міліарні вогнища некрозу в печінці, селезінці, на слизовій оболонці глотки, наявність гострої серозно-катаральної бронхопневмонії, паренхіматозний лімфоцитарний енцефаломієліт.

Проявом хвороби Тешена є гострий серозно-катаральний риніт, бронхіт, крапкові крововиливи під епі- і ендокардом, на плеврі, слизовій оболонці сечового міхура, лімфоцитарний енцефаломієліт, нейронофагія.

Лістеріоз характеризується наявністю в селезінці, міокарді, печінці, нирках міліарних некрозів, крововиливів на серці, плеврі, слизовій оболонці трахеї і бронхів. У абортованих плодів виникають численні абсцеси в печінці, а в нервових клітинах - дистрофічні та некротичні зміни.

Пастерельоз проявляється геморагічним діатезом, серозними драглистими набряками в підщелеповому просторі в ділянці глотки й шиї, фібринозно-некротичною пневмонією, фібринозним плевритом і перикардитом.

Размещено на Allbest.ru