Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра технології кормів і годівлі тварин

Курсовий проект на тему

з дисципліни „ Технологія виробництва продукції свинарства ”

тема: Розрахунок потоково-ритмічної технології виробництва свинини з річним об'ємом 21300 ц.

Керівник: професор Повод М.Г.

Розробила: студентка заочниця 1401 групи 4 курсу

Губар Ольга Володимирівна

Суми 2016

Зміст

свинина м'ясний порода схрещування

Вступ

1. Аналітична частина

1.1 Використання схрещування та гібридизації у свинарстві

1.2 Породи свиней найбільш поширеніші в Україні

1.3 Особливості технологій виробництва свинини

1.4 Характеристика української м'ясної породи свиней

2. Розрахунок технологічних параметрів для підприємства з виробництва 27500ц свинини в рік

2.1 Розрахунок поголів'я

2.2 Розрахунок потреби приміщень та кормів

2 3 Розрахунок приміщень

2.4Технологія годівлі свиней

Висновки

Список літератури

Вступ

Свинарство здавна вважається національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва. Сало так само асоціюється з українською кухнею, як вівсянка - з англійською, щі - з російською чи сардельки - з німецькою. Однак останні статистичні дані виробництва свинини змушують у цьому засумніватися. Нині у світі налічується понад 950 млн. свиней. За чисельністю цих тварин упевнено лідирують такі країни, як Китай - 475 млн. голів, США - 61, Бразилія - 33, Німеччина - 26, Іспанія - 24 млн. В Україні ж на початок 2011 року чисельність свиней не дотягувала до 9 млн. голів, тобто на душу населення в середньому припадало не більш як 13 кілограмів на рік. Слід визнати: навіть 1989 року, коли в Україні було зафіксовано рекордний для неї вал виробництва свинини, він далеко не дотягував до показників, наприклад сучасної Данії. У нашій країні на душу населення припадало тоді по 30-31 кг свинячого м'яса (це медична норма споживання цього продукту харчування), тоді як у маленькій Данії сьогодні у десять разів більше. Тому актуальним є роботи по підвищенню продуктивності свиней та таким чином збільшення виробництва м'яса.

1. Аналітична частина

1.1 Використання схрещування та гібридизації у свинарстві

Використання схрещування в свинарстві має свою історію. Схрещування в свій час застосовували для покращення продуктивних якостей місцевих не поліпшених свиней В.К. Хлюдзинський, М.Ф. Іванов, А.П. Редькін та інші (цитовано по [7]). Вони вказують, що розбіжності серед порід свиней дозволяють збільшити ефективність промислового виробництва свинини за допомогою схрещування. Окремі комбінації маток та кнурів при схрещуванні дозволяють максимально використовувати гетерозис при схрещуванні. Тільки комплексний системний підхід до розведення свиней дозволить отримувати максимальні прибутки.

Система розведення свиней включає схему та метод розведення, склад порід та їх використання, програму вирощування ремонтного молодняку, джерело та організацію комплектування стад, ремонт стад, організацію племінної роботи, селекції, відтворення та низку інших питань. Головним чинником, що характеризує систему розведення за призначенням є метод розведення [16].

Розрізняють чотири методи розведення - чистопорідне, розведення по лініям, міжпородне схрещування та міжвидова гібридизація. Схрещення в свою чергу підрозділяється, за цілями, на промислове та заводське. Промислове схрещування в свою чергу розподіляється на просте (двопорідне), складене (три, чотири та багато порідне) та перемінне [16].

Двопорідне схрещування проводять у випадку, якщо порода кнурів краща за материнську, або мало чим відрізняється від неї, тоді внаслідок схрещування одержують помісних нащадків, які мають переваги над материнською породою. Для промислового схрещування беруть планову породу свиноматок у даній зоні [22].

При схрещуванні віддають перевагу тій породі, яка має кращі материнські якості щодо плодючості, молочності і життєздатності поросят. Схрещування представників порід з різними господарсько-корисними ознаками в більшості супроводжується проміжним їх успадкуванням [1].

Промислове схрещування на різних маточних стадах використовують не тільки для підвищення продуктивності, але і як метод удосконалення м`ясних якостей свиней. Встановлено, що схрещування маток великої білої породи з кнурами породи ландрас дає змогу підвищити вихід м`яса в тушах нащадків на 4-6 % порівняно з вихідною материнською породою [2].

Встановлено, що схрещування в цілому забезпечує підвищення багатоплідності, великоплідності, збереженості молодняку, енергії росту та оплати корму приростом у помісних свиней у порівнянні з чистопородними однолітками. Так, відтворні якості, в залежності від генотипів у цілому підвищуються на 3,2…8,4%, енергія росту на 4,1…13,5%, затрати корму знижуються на 1,2…5,4%. При контрольному забої з`ясована перевага помісних тварин по забійному виходу, та в окремих поєднаннях спостерігається кращій вихід м`язової тканини [25].

Про значне покращення господарсько-корисних ознак у тварин при схрещуванні доповідають багато вітчизняних та закордонних вчених - при двопорідному: Барановський Д.І. [3], Буркат В.П [5], В.І. Герасимов, О.В. Пронь, [12], Горин В.Т [8], Коваленко В.П., Яременко В.И [12], Пелих В.Г. [19], Повод М.Г. [21], Рибалко В.П. [23,25], Церенюк О.М. [29]. Підвищення продуктивних показників тісно пов'язане з рівнем обміну речовин та інтер'єром, що було підмічено багатьма вченими, в більшості випадків встановлені позитивні кількісні зміни показників крові, та інтенсивніший розвиток внутрішніх органів.

Як вказує Б.В. Баньковський [1], у помісей обмін речовин проходить інтенсивніше, ніж у чистопородних тварин, завдяки чому вони краще виживають, дають на опорос на 1-1,5 поросяти більше та на 10-15 днів скорочуються строки при відгодівлі їх до ваги 100 кг. Підвищення скоростиглості супроводжується скороченням витрат кормів на 0,3-0,8 кормової одиниці на 1 кг приросту.

В дослідженнях проведених Д.І. Барановським [3], , було встановлено, що в крові помісних свиней нараховується більша кількість еритроцитів та більший вміст загального білка. В окремих поєднаннях суттєво зростали показники клітинного і гуморального імунітету. Позитивні зміни у помісних тварин відмічалися також із розвитку та функції внутрішньо секреторних залоз, органів, що безпосередньо забезпечують енергію росту та розвитку м`язової тканини.

У ранньому віці в організмі помісних свиней обмінні процеси проходять інтенсивніше, ніж у чистопородних однолітків, що є безпосередньою передумовою гетерозису. З віком обмінні процеси у свиней різко падають, що пов`язано з інтенсивнішим їх ожирінням. Рівень годівлі на легеневому газообміні відбивається в меншій мірі, ніж вплив породності, що свідчить про існування породної стабільності газоенергетичного обміну, який може бути порушений при тривалому зниженому рівні годівлі і схрещуванні.

Методом реципрокних схрещувань встановлено, що за м`ясністю гетерозис не проявляється. Помісі не перевищують за виходом м`яса кращу за цим показником вихідну породу і в більшості поєднань порід займають проміжне місце з відхиленням у бік батьківської породи [8].

Підвищити м`ясність можна за допомогою схрещування. І хоч гетерозис за м`ясністю не проявляється, проте у помісних свиней від свиноматок порід сального і м`ясо-сального напрямку продуктивності і кнурів спеціалізованих м`ясних порід м`ясність туш вища, ніж у чистопородних материнської породи.

Як вказує Б.В. Баньковський [1], , дисперсійним аналізом встановлено, що на м`ясність порода впливає на 17, а стать на 11%. Із збільшенням площі м`язового вічка на 1 см² вихід м`яса в туші збільшується на 7,7%. При збільшенні товщини шпига на рівні 6-7-го ребра на 1 мм вихід сала в туші збільшується на 0,6%.

Максимального зменшення гетерозиготності і зростання гомозиготності тварин можна досягти створенням інбредних ліній. Для одержання інбредних ліній селекціоновану групу свиней диференційовано розподіляють на стійкі типи шляхом інбридингу. Інбридинг, що постійно нагромаджується, призводить до розщеплення вихідної групи на різні лінії, причому тварини однієї лінії значно подібні за комплексом спадкових задатків, але значно відмінні в цьому від тварин іншої лінії. Підбір цю тенденцію ще більше посилює і сприяє різкому зниженню гетерозиготності. За даними американських вчених, гібриди від кросів ліній з коефіцієнтом інбридингу до 40% мали вищу життєздатність і продуктивність, ніж інбредні чистопородні [17].

Досягнення вітчизняної і зарубіжної науки свідчать про високу ефективність запровадження в тваринництві промислового схрещування та гібридизації, які основані на використанні біологічного явища гетерозису [26]. Він проявляється у підвищенні продуктивності тварин, кращому їх розвитку та використанні кормів, у стійкості проти захворювань порівняно з вихідними батьківськими породами. Досягнуті результати гетерозисної селекції на сучасному етапі дають підставу стверджувати, що промислове тваринництво повинно базуватися в основному на використанні гетерозисних гібридних форм.

Дослідження вітчизняних та закордонних вчених довели, що одна з основних умов отримання гарантованого гетерозису є використання в системах гібридизації нових спеціалізованих заводських типів, ліній. Однак до зараз створених спеціалізованих в м'ясному напрямку типів, кросів в Україні практично не було. Завезені ж закордонні породи, як свідчить багаторічна практика, не дають бажаного ефекту.

Як вказує В.Г. Козловський, [14], , гібридизація у свинарстві (як вища форма промислового схрещування), основується на використанні свиней спеціалізованих порід, що позитивно поєднуються за відтворювальними, відгодівельними та м'ясними якостями. При цьому об'єднується ефективність селекції та схрещування й підвищується багатоплідність на 5-7%, збільшується скороспілість молодняку на 8-10 % і покращується використання кормів на 3-5 %.

Як вказують Рибалко В.П., Березовский Н.Д [25], використання систем гібридизації у повному обсязі на великих спеціалізованих промислових підприємствах дозволяє не тільки реалізувати задачу ефективного виробництва свинини при зведенні до мінімуму витрат, але і створює можливість забезпечення потреби відповідних регіонів у лінійному високопродуктивному племінному поголів'ї.

Встановлено, що високого ефекту від схрещування можна досягти тільки при виконанні цілого комплексу заходів, використанні нових спеціалізованих батьківських і материнських ліній, що забезпечують вдосконалення спадкових якостей тварин, їх внутрішню здатність до прояву високої продуктивності в поєднанні з відповідними зовнішніми умовами.

Отже, гетерозис проявляється не при кожному схрещуванні. При запровадженні промислового схрещування і гібридизації необхідно враховувати рівень селекції порід, ліній та виявляти вдалі індивідуальні поєднання в кожній породі, кожному стаді. Тільки правильне використання прогресивних методів розведення та створення помісним, гібридним тваринам оптимальних умов утримання і годівлі забезпечують високу ефективність промислового схрещування і гібридизації [12,14].

Для одержання високого гетерозисного ефекту у свинарстві слід враховувати біологічні особливості і комбінаційну здатність різних порід та ліній, їх генетичні і фенотипові відмінності.

Значно вищий ефект від схрещування можна одержувати, якщо інтенсивно використовувати кращих кнурів і свиноматок, перевірених за якістю потомства. Низький рівень селекції в стаді призводить до зниження ефективності схрещування і проявлення гетерозису навіть при використанні добре поєднуваних порід.

За В.Г. Козловським, Ю.В. Лебедєвим,І.І.Тонишевим 13], принципова різниця гібридизації від промислового схрещування полягає в якості вихідного поголів'я для схрещування. В промисловому схрещуванні використовують свиней - представників різних порід незалежно від приналежності до того чи іншого стада, ступені відселекціонованості та інше. В гібридизації використовують свиней - представників спеціалізованих порід типів та ліній, перевірених на поєднувальність по потрібним ознакам.

Під гібридизацією (за словами цих авторів) у широкому смислі цього слова мається на увазі схрещування різнопорідних рослин та тварин, що належать до різних видів та внутрішньовидовим таксономічним одиницям (породам, типам, сортам та лініям). У тваринництві широке розповсюдження отримала внутрішньовидова гібридизація, як при удосконаленні існуючих та виведенні нових порід, так й для виробництва товарних гібридів.

Гібридизація основана на використанні у свиней різної ступені спадковості відтворювальних, відгодівельних та м'ясних якостей, проведенні спеціалізації порід за рахунок роздільної селекції по групам ознак, що визначають ці якості, та виявленні позитивної поєднвальності при схрещуваннях з метою отримання товарних гібридів з бажаним рівнем продуктивності.

Гібридизація підрозділяється на міжпородну - схрещування двох або більше спеціалізованих порід; порідно-лінійну - схрещування спеціалізованих порід, типів, ліній; міжлінійну - схрещування тварин внутріпородних та міжпородних спеціалізованих ліній.

Для гібридизації застосовують різні форми схрещування:

двопорідне або дволінійне - маток материнської форми з добрими відтворювальними здатностями схрещують з кнурами батьківських форм, що мають високі відгодівельні та м'ясні якості;

зворотне - помісних двопорідних маток схрещують з кнурами похідної материнської форми;

трипорідне або трилінійне - маток материнської форми схрещують з кнурами батьківської форми, що відрізняються високою м'ясністю;

чотирипорідне або чотирилінійне рівнокровне - спочатку отримують двопорідних або дволінійних маток шляхом схрещування материнських форм та двопорідних або дволінійних кнурів шляхом схрещування батьківських форм, а потім здійснюють кінцеве схрещування їх між собою;

перемінне або ротаційне - перемінне послідовне парування маток спочатку похідної, а потім помісних груп з чистопородними кнурами двох порід та більше.

В залежності від схем схрещування, що використовуються, отримують міжлінійні та породно-лінійні гібриди;

Спеціалізовані лінії можуть бути внутріпородні, що створені на генетичному матеріалі однієї породи, та синтетичні, що отримані в результаті об'єднання генотипів декількох порід.

Спеціалізована лінія - це група тварин, створена методом чистопорідного розведення або міжпородного схрещування, що розводиться ізольовано, відселекціонована на певний напрямок продуктивності, для використання в системі гібридизації, та що має схожість за типом тілобудови і високу комбінаційну здатність при поєднанні з породами або спеціалізованими лініями (типами) іншого напрямку продуктивності [1].

Гібридизація у товарному свинарстві отримала визнання та розповсюдження разом з розвитком індустріалізації виробництва продуктів тваринництва. Вона об`єднує переваги селекції та схрещування, та теоретично базується на відносно незалежному успадкуванню у свиней відтворювальних, відгодівельних та м`ясних якостей, роздільної переважної селекції та спеціалізації порід, внутрішньопорідних та заводських типів за групою ознак, визначаючих ці якості; виявлення та використання поєднаності по ним при схрещуванні для отримання товарних гібридів, з бажаним рівнем продуктивності.

В Радянському Союзі за період з 1971 по 1975 роки головними інститутами по свинарству, були розроблені регіональні програми гібридизації, котрі після затвердження були прийняті до впровадження. Вони передбачали використання різних варіантів схрещування районованих порід з метою отримання стійкого гетерозису, створення нових спеціалізованих ліній, а також інших питань.

Як вказують Козловський [13], Рибалко В.П., Акімов С.В. [23], основним елементом регіональних систем розведення при інтенсивній технології виробництва свинини є гібридизація, що основана на роздільній переважній селекції свиней на відтворювальні, відгодівельні та м'ясні якості з виявленням позитивної поєднувальності за цими принципами при схрещуванні для отримання товарних гібридів бажаного напрямку та рівня продуктивності.

Раніше почали використовувати гібридизацію в товарному свинарстві у США та інших країнах. США, за твердженням І.Н. Никитченко [17, це країна, де широко використовується гібридизація. Ведучими фірмами США, що займаються гібридизацією у свинарстві для отримання товарних гібридів є: ARS, Farmers Hybrid та Decalb. В Англії виробництвом гібридних свиней займаються більше 50 компаній, причому 8 з них продають близько третини свинок та шосту-сьому частину кнурів від загального поголів'я племінних тварин, що реалізуються в країні.

Найбільш відомі є крупні фірми: Double-a-Hatchevis, Thovmbevs та F. & Cr. Sykes.

Як вказує М.Березовський [4], Данію можна сміливо назвати країною, що раціонально використовує досягнення світової селекції і виробляє свинину винятково на гібридній основі. Так у фермерських (комерційних) стадах Данії, які є третьою (користувально-промисловою) категорією у трьохступінчастій (пірамідальній) системі розведення утримують 1 мільйон свиноматок розміщених у 20 тисячах господарств (у середньому 50 свиноматок від двопорідного поєднання маток великої білої породи та кнурів ландрас або маток ландрас та кнурів великої білої породи на одне господарство). З метою одержання гібридного молодняку на відгодівлю їх запліднюють двопорідними кнурами отриманих від поєднання маток породи гемпшир з кнурами породи дюрок або маток породи дюрок з кнурами породи гемпшир, яких умовно називають ”Данлайн”.

Також з успіхом працюють програми гібридизації у Німеччині, Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі та інших країнах світу.

В Україні створена племінна база спеціалізованих порід, внутріпородних типів, заводських ліній у різних породах: у великій білій: УВБ-1, УВБ-2, голубівський спеціалізований м'ясний тип великої білої породи свиней; у породі ландрас - УЛН-1; в українській м'ясній породі - УМ-1; у полтавській м'ясній - ПМ-1, створена спеціалізована лінія червонопоясих свиней у міргородській породі, з прилиттям крові ландрас та п`єтрен, створені внутршньопорідні типи для використання в гібридизації в українській степовій білій та рябій породах. Багато поєднань цих генотипів вже вивчено, по декотрим проводиться вивчення.

Як зазначає Барановський Д.І. [3], ефект гетерозису є результатом не тільки генетичної детермінації, а підсумком сукупного впливу фенотипічних і паратипічних факторів.

Сучасні методи ведення промислового свинарства не відповідають природним фізіологічним особливостям свиней, тому вплив несприятливих факторів середовища на продуктивні якості свиней призводить до пригнічення їх потенційних можливостей.

На ступінь прояву показників продуктивності у свиней, впливає комплекс генетичних та паратипічних факторів. Кожний показник в більшій чи меншій мірі схиляється в сторону чи генетично закладених факторів, чи факторів середовища, але все одно залишається під впливом обох груп факторів.

Д. Барановським, [3], на основі досліджень, встановлено, що швидкість росту свиней в більшій мірі залежить від умов відгодівлі, а м'ясні якості - від спадкових особливостей тварин. Однак взаємодія цих факторів у свиней проявляється в незначній мірі за всіма вказаними ознаками.

Як вказує І.Н. Никитченко[17], існують визначені закономірності по впливу на продуктивність помісей взаємодії генотип - середовище. При цьому можна виділити три фактори: якість генотипу похідних батьківських форм, умови годівлі та утримання, природу формування господарсько-корисних якостей свиней.

Як встановив А.А. Гетя [7], при дослідженні порід різного напрямку продуктивності на стрес-реакцію за методикою «Emergetest”, різні породи вимагають різних умов утримання та по різному можуть пристосовуватись до систем розведення. За його даними при використанні у ротаційному схрещуванні свиней великої білої породи, ландрас та дюрок спостерігається тенденція збільшення кількості стрес чутливих тварин з кожним поколінням, стресстійкі тварини характеризуються більш високими репродуктивними якостями на відміну від чутливих до стресу.

Як вказують В.Г. Козловський, Ю.В. Лебедєв, І.І.Тонишев [13], взаємодія генотип - середовище нелінійна та призводе до зміни рангів генотипічних значень, якщо їх використання проводиться в різних умовах середовища, що слід враховувати при виборі порід для схрещування та гібридизації, створенні оптимальних умов годівлі та утримання тварин.

І.Н. Никитченко, [17], вказує, що якості які спадкуються за адитивною схемою та мають високі коефіцієнти спадковості, менше піддані його впливу, ніж ознаки, мінливість яких визначається в основному паратиповими варіансами.

Як вказують В.Г. Козловський, Ю.В. Лебедєв,І.І.Тонишев [13], схрещування та гібридизація свиней, що дають при визначених поєднаннях ефект гетерозису, є важливими зоотехнічними засобами, що забезпечують ефективність галузі в умовах дрібних та великих господарств з різною технологією виробництва. Однак різні паратипові умови потребують відповідного селективного генетичного досягнення та постійного випробовування на поєднувальність нових генотипів з урахуванням динаміки умов годівлі та утримання.

Користуючись генетичними даними о спадковості господарсько-корисних ознак, можна планувати племінну роботу з породою та здійснювати прогнози ефективності селекції в окремих популяціях - стадах та породах.

Як зазначає В.П.Коваленко [12], звичайно під спадковістю розуміють здатність організму передавати свої ознаки нащадкам. Але передаються не ознаки, а спадкові фактори, котрі їх зумовлюють. Ознаки з'являються в процесі індивідуального розвитку, в результаті визначених біохімічних процесів за законами реалізації, передачі та збереження генетичної інформації. Звідси витікає уявлення про складну та різноманітну природу спадковості, що з'єднує структурні та функціональні характеристики живого. Тому спадковість - це властивість живих організмів повторювати у ряді послідовних поколінь східні типи біосинтезу та обміну речовин в цілому, що забезпечує структурну та функціональну приємственість живих істот від їх внутриклітинного апарату до морфо-фізіологічної організації на усіх стадіях індивідуального розвитку.

Якісні ознаки у сільськогосподарських тварин, такі як пігментація та анатомо-морфологічні особливості екстер'єру, зумовлені дією одного або декількох генів. Ці ознаки більше зумовлені спадковими факторами ніж зовнішнім середовищем. Продуктивні властивості сільськогосподарських тварин (відтворювальні якості, енергія росту, оплата корму, м'ясність та інше) належать до кількісної групи ознак, що знаходяться під сильним впливом зовнішнього середовища. Кінцевий ефект їх визначається сукупною дією багатьох морфологічних та фізіологічних факторів, кожен з яких має свою генетичну зумовленість.

Рівень зв`язку фенотипу з генотипом виражається коефіцієнтом успадкування. На основі багатьох дослідів вчені встановили коефіцієнти успадкування основних господарсько-корисних ознак у свиней. Величина коефіцієнта успадкування ознак і їх кореляцій залежить від багатьох факторів і перш за все від породи, ступеня інтенсивності селекції тощо.

Відтворювальна здатність свиноматок (плодючість, молочність, кількість і вага поросят при відлученні) характеризується низькими коефіцієнтами успадкування. Зовнішнє середовище особливо помітно впливає на фенотип тварин. Тому племінну роботу на покращення продуктивності і будови тіла потрібно проводити на основі індивідуального підбору з оцінкою тварин за якістю потомства з урахуванням умов годівлі і утримання. Коефіцієнти успадкування відгодівельних і м`ясних якостей у свиней порівняно високі. Так, за м`ясністю вони становлять в середньому 50-60%. Слід мати на увазі, що в різних стадах коефіцієнти успадкування неоднакові через певні особливості в співвідношенні спадкових і неспадкових факторів, що визначають мінливість господарсько-корисних ознак тварин.

При схрещуванні та гібридизації гетерозис найбільш проявляється за ознаками з низьким ступенем успадкування, посередньо за ознаками з середнім ступенем та практично не проявляється за ознаками з високим ступенем успадкування.

1.2 Породи свиней найбільш поширеніші в Україні

У державних, колективних, підсобних та фермерських господарствах України зараз розводять свиней понад 15 різних порід, а також спеціалізованих типів та ліній [24]. Наявність такої кількості порід та генотипів пояснюється, насамперед, необхідністю більш ефективного використання природних і кормових умов різних регіонів країни, а також широким впровадженням схрещування та гібридизації у свинарстві.

Велика біла порода свиней - результат багаторічної роботи селекціонерів по удосконаленню в різних кормових та кліматичних умовах великих білих свиней англійського походження. В Україні ці свині вперше були завезені у 90-х роках минулого сторіччя. Зараз за свідченнями М.Д. Березовського [4] це одна з найстаріших і найпоширеніших порід. Її чисельність у загальній кількості свинопоголів'я становить близько 83 відсотків. Свині великої білої породи належать до універсальних порід. Тварин можна відгодувати для одержання бекону або пісного м'яса, а також сала. Свині широко використовувались у селекційно-племінній роботі при створенні багатьох вітчизняних порід.

Особливостями будови тіла є: великі розміри і зріст, трохи розтягнутий, широкий та глибокий тулуб, широка спина, помірної величини черево з 12-14 правильно розміщеними, а в маток - добре розвиненими сосками, великі, виповнені окости. Масть біла.

Дорослі свиноматки досягають живої маси 230-280 кг, кнури - 320-350 кг. За опорос матки дають 10-14 поросят. В умовах доброї годівлі та утримання тварини цієї породи на відгодівлі досягають живої маси 100 кг за 6-7 міс.

У господарствах України розводять 19 генеалогічних ліній та 22 генеалогічних родин цієї породи. Найбільш поширені генеалогічні лінії Драчуна, Сніжка, Леопарда, Скакуна, родини Тайги, Герані, Гвоздики, Чорної птички. Враховуючи численність свиней великої білої породи, подальшу племінну роботу з ними ведуть методами внутрішньопородної селекції в двох напрямках: створення стад з високими відтворними та відгодівельними якостями.

Основні племзаводи по розведенню свиней великої білої породи: “Комсомолець” та ім. Щорса Миколаївської, “Жовтень”, “Чутове”, “Вирішальний” Полтавської, “Василівка” та “Миколаївка” Сумська областей та ін.

Порода ландрас виведена в Данії наприкінці XIX ст. відтворним схрещуванням місцевих довговухих свиней з тваринами білої англійської породи [11]. В Україну ландраси завезені у 1960 р. з Канади, а згодом із Швеції, Англії, з племзаводів “Кудинове” Калузької та “Красний Бор” Новгородської областей [29].

Це білі тварини беконного напряму продуктивності. Жива маса дорослих кнурів 300-320 кг, свиноматок 220-250 кг. Довжина тулуба в окремих тварин перевищує 200 см. Багатоплідність свиноматок 11-12 поросят. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 170-180 днів при витраті 3,4-3,6 корм. од. на 1 кг приросту. Ландрасів використовують у промисловому схрещуванні для підвищення м'ясних якостей вітчизняних порід, а також у селекційній роботі при створенні нових генотипів.

Основні генеалогічні лінії: Брома, Елегантна, Байкала, Драгина, Атласа; родини - Дагі, Піти, Еви, Берти, Кайзи.

Розводять ландрасів у Харківській, Чернігівській, Київській, Черкаській, Тернопільській, Миколаївській та інших областях. Основними племінними господарствами є “Українка” Харківської, радгосп “Білорічицький” Чернігівської областей.

Ландраси широко використовуються в схрещуванні з великою білою породою та іншими як в якості материнської так і в якості батьківської форм.

Порода дюрок за даними В.Д. Кабановвата А.С. Терентьевої [11] виведена 1860 р. в південно-східному регіоні США шляхом схрещування ліній червоних свиней. Відповідно до потреб ринку селекція з цією породою велась з початку за сальними, а в останні десятиліття за м'ясними якостями.

В Україну як свідчить В.С. Топіха [28] свині породи дюрок завезені у 1976 р. Це довгі тварини з коропоподібною спиною, добре вираженими м'ясними формами та прямою слоноподібною поставою кінцівок. Масть червона різних відтінків.

Дорослі кнури мають живу масу 315-350 кг, матки 250-260 кг. Багатоплідність 9-11 поросят. На контрольній відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 170-180 днів при витратах на1 кг приросту 3,6-3,8 корм. од. і товщині шпику над 6-7-ми грудними хребцями 20-25 мм. Свиней породи дюрок використовують для промислового схрещування, а також для створення нових порід, типів і ліній м'ясного напряму продуктивності.

Основні генеалогічні лінії: Ріфле, Колумбуса, Ладана, Форшу; родини: Ронали, Тарзанки, Алади, Хампи.

Цих свиней використовують майже в усіх областях України. Провідними племінними садами володіють племзавод “Степове” Запорізької, та дослідне господарство “Асканія-Нова” Херсонської областей.

1.3 Особливості технологій виробництва свинини

Для забезпечення рентабельного виробництва свинини в умовах ринкової економіки весь технологічний процес повинен здійснюватися по чітко встановленій схемі: кормозабезпечення (кормовиробництво), зберігання кормів (складські приміщення, элеватори), кормовиготовлення (підготовка кормів до вживання), відтворювання, репродукція, вирощування, відгодівля, переробка продукції.

Так, при впровадженні системи виробництва свинини, що навіть частково впроваджена на свинарських підприємствах «Обрій» Покровського району, «Агроовен» Магдалинівського району, «Агро-Союз» Синельниківського району, і в ряді інших підприємств рентабельність виробництва досягає 35-50 %. В ТОВ «Обрій» у період 1991-2000 рр. за 181-193 дні свині досягали живої маси 100-110 кг при середньодобовому прирості 675-741 г і затратах корму на 1 кг приросту 4,3-4,5 корм. од. Незважаючи на диспаритет і високу вартість енергоресурсів за ці роки рівень рентабельності виробництва свинини на даному підприємстві становив 22,7-29,4 %.

За даними С. Гнатюка [6] певна частина великих комплексів України вже відновила роботу. З п'яти найпотужніших 108-тисячників два уже досягли проектних показників. Зокрема, ВСАТ “Агрокомбінат” Калита Київської області за 6 місяців 2003 року реалізував 5,3 тис. т свинини. В САТ «Агрокомбінат Слобожанський» Харківської області реалізував 6,3 тис. т свинини. У цих підприємствах утримується по 70-80 тис. гол. свиней. Але середньодобові прирости на вирощуванні й відгодівлі становлять 365-374 г. Лідером племінного свинарства по розведенню свиней великої білої породи і дюрок є ВАТ «Племзавод Степовий» Запорізької області. Продуктивність свиней в ньому дуже висока. Середньодобові прирости живої маси ремонтного молодняку великої білої породи становлять 535 г, дюрок - 565 г. Провідним господарством по розведенню племінних свиней породи ландрас вважається ТОВ «Агропромислова компанія» Запорізької області. Середньодобовий приріст живої маси ремонтного молодняку тут становить 652 г.

У рамках поставленої задачі науковими співробітниками НДІ свинарства і провідними спеціалістами - мінагрополітики були розроблені нові прогресивні, ресурсозберігаючі технології для спеціалізованих підприємств із закінченим циклом виробництва різної потужності на власних кормах. При розробці цих технологій враховувалось, що в умовах жорсткої конкуренції з постачальниками дешевої свинини із-за кордону переведення свинарських підприємств на ресурсозберігаючі технології забезпечить виробництво конкурентноздатної продукції і їх рентабельність. У зв'язку з цим велика увага більш приділена організації виробничих процесів, яка включає: потоково-цехову систему виробництва; спеціалізацію будівель і секцій за виробничим призначенням; циклічність виробничих процесів шляхом постійного формування однорідних груп свиней; уособлене утримання свиней різних технологічних груп; дотримання принципу використання приміщень "все вільно - все зайнято" по секціям опоросу і відгодівлі; двофазну систему вирощування ремонтного і товарного молодняку В.П. Рибалко [15].

На фермах передбачена ручна злучка свиней. В одному свинарнику з кнурами розміщуються холості свиноматки (після відлучення від них поросят) і ремонтні свинки при підготовці до злучки. У цьому ж приміщенні є манеж для проведення парувань. Після парування свиноматок поміщають у секцію для холостих і поросних тварин; яких утримують тут - 28 діб. Перші 9-10 діб злучених свиноматок утримують в індивідуальних станках, а потім в групових. При відсутності у них повторної охоти вони вважаються поросними і переводяться у секцію для поросних, де утримуються в подальші - 77 діб.

За 7 діб до передбачуваного опоросу свиноматок переводять у свинарник для опоросу, глибокопоросним проводять санітарну обробку в спеціально обладнаному приміщенні, розташованому між свинарниками. Біля 10-12 % свиноматок після опоросу вибраковують, а їх поросят підсаджують в інші гнізда.

Тривалість підсисного періоду 35 діб, після закінчення якого свиноматок переводять на дільницю відтворювання для подальшого парування. Поросята після відлучення залишають у цих же станках ще на 63 дні. По досягненню ними 98-100-денного віку відбирають свинок для ремонту і переводять у спеціалізовану секцію для вирощування, а решту молодняку переводять в свинарник-відгодівельник для відгодівлі.

Принципові відмінності рекомендованих технологій наступні: утримання свинок після злучки в індивідуальних станках протягом 9 - 10 днів (економія металу на виготовлення станків для індивідуального утримання в 3 рази); утримання відгодованих тварин на глибокій підстилці (економія матеріалу на виготовлення станків в 4-5 разів, зниження витрати енергоресурсів на підтримку температурного режиму, зменшення затрат води на утилізацію гною). Відгодовані свині утримуються на глибокій солом'яній підстилці великими групами по 220 і 100 гол. Зміну підстилки проводять по закінченню відгодівлі кожної групи тварин, після відправлення на забій. Зважування молодняку проводять при відлученні, переходу на відгодівлю і реалізацію (здачі на забій). Основні технологічні показники продуктивності свиней: заплідненість 75 %; вибраковка свиноматок 40 %; технологічні вади (поросята, що відстали у рості) 15 %; багатоплідність (в середньому від свиноматки) 9,4 поросят; кількість опоросів однієї свиноматки за рік 2,1; тривалість підсисного періоду 35 днів; середня жива маса порося при відлученні 7,5 кг; тривалість дорощування 63 дні; середня жива маса підсвинків в кінці дорощування 32 кг; тривалість відгодівлі 133 дні; середня жива маса при реалізації 122 кг; середньодобовий приріст живої маси поросят-сисунів 186 г, підсвинків на дорощуванні 390 г, молодняку на відгодівлі 680 г, ремонтних свинок 570 г; вік ремонтних свинок при переході на злучку 249 днів; відхід молодняку за підсисний період 8 %, за період дорощування 3 % і за період відгодівлі 1 %.

За даними В. Волощука, С. Майстрюка [3] нині з традиційними одно-, дво- і трифазними системами виробництва продукції свинарства в різних регіонах України впроваджуються нові (нетрадиційні) технології іноземного походження. Особливою популярністю користується шведсько-канадська, яка впроваджується фірмою «Агро-Союз» Дніпропетровської області, і має назву «холодний метод» вирощування та відгодівлі молодняку свиней.

Її суть полягає у використанні легких споруд ангарного типу з мінімальним використанням засобів автоматизації і механізації, які спроектовані як неопалювальні приміщення. Температура повітря в них зимою залишається на 5-10 ⁰С вищою, ніж зовнішнього середовища, за рахунок використанням глибокої підстилки та біологічного тепла. Свині почувають себе комфортно, оскільки вони формують свій мікроклімат, що наближує їх до природних умов. Використовуючи специфічні проектні рішення приміщень та їхнє розміщення, створюються умови близькі до оптимальних, що у сукупності дає змогу забезпечити високу продуктивність тварин і знизити витрати на виробництво свинини.

1.4 Характеристика української м ясної породи свиней

Українська м'ясна порода (рис. 1 і 2) створена у 1993 р. на міжпородній основі вченими Інституту свинарства УААН (Б. В. Баньковський), Інституту тваринництва УААН (В. О. Медвєдєв) та Інституту тваринництва степових районів “Асканія-Нова” (І. В. Соловйов) разом із спеціалістами базових господарств і племоб'єднань різних регіонів України.

У породі сформовано три внутрішньопородні заводські типи - центральний полтавської селекції, харківський та асканійський з відповідною генеалогічною структурою. Свині української м'ясної породи характеризуються

Рис. 1 Кнур української мяної породи свиней

міцною конституцією, добре вираженими м'ясними формами і білою мастю.

Дорослі кнури мають живу масу 310-340 кг, свиноматки 230-245 кг. Багатоплідність маток 10-11 поросят при масі приплоду у 2 місяці 180-200 кг. Середньодобові прирости на відгодівлі становлять 780-820 г, вік досягнення 100 кг - 177-180 днів при витратах на кожний кілограм приросту 3,4-3,5 корм.од.

Рис 2 Свиноматка української мяної породи свиней

Використання кнурів української м'ясної породи в поєднанні з матками районованих порід сприяє поліпшенню окремих ознак продуктивності тварин на 3-12%. У породі 12 генеалогічних ліній і 25 генеалогічних родин. Основні генеалогічні лінії: Цемента, Циліндра, Цінного, Ценра, Цуката, Цикорія; родини: Центральної, Церемонії, Цифри, Цинги, Цаплі.

Загальна чисельність свиней української м'ясної породи становить близько 68 тис. голів, в т.ч. 3 тис. основних маток та понад 400 основних кнурів.

Провідними племгоспами по розведенню цих свиней є дослідні господарства “Расвєт” Інститут свинарства УААН, “Чувиріно” Інституту тваринництва УААН, “Асканія-Нова” Інституту тваринництва степових районів, а також радгоспи “Миронівський” Київської, “Журавський” Чернігівської, “Радянська Україна” Херсонської областей та ін.

2. Розрахунок технологічних параметрів для підприємства з виробництва 27500ц свинини в рік

Відповідно до завдань індивідуального варіанту ми розраховуємо рух поголів'я свиней та параметрів технології і необхідність в кількості скотомісць для відгодівлі свиней відповідно до заданих параметрів планової продуктивності заданих в таблиці 1.

1. Проектні параметри технології в господарстві з введенням нового цеху дорощування поросят

Параметри продуктивності і	Розрахункові - відповідно до варіанту
Запліднюваність свиноматок %	80
Багатоплідність, голів	11.0
Технологічний відхід під час підсисного періоду, %	7
Кількість поросят в гнізді при відлученні, голів	10.2
Середньодобові прирости в підсисний період, г	250
Маса гнізда при відлученні, кг	85
Маса одного поросяти при відлученні. кг	8
Маса підсвинка в 77днів, кг	27
Середньодобові прирости в періоду дорощування, г	400
Технологічний відхід під час періоду дорощування, %	5
Маса свиней в віці 180 днів,кг	110
Середньодобові прирости на відгодівлі, г	800

Відповідно до заданих параметрів продуктивності розраховуємо тривалість виробничих циклів для різних технологічних груп свиней. Ці розрахунки наведені в таблиці 2.

2. Тривалість виробничих циклів для різних технологічних

№ п.п.	Технологічні періоди в виробничих групах	Тривалість, днів
Цех холостих та умовно супоросних маток
1	Період підготовки до запліднення ( відновлювальний)	14
2	Період утримання до переводу в групу поросних маток	35
3	Санрозрив	7
	Разом	56
	Кратність використання станкомісця, раз	6,5
Цех поросних свиноматок (36-110 днів)
1	Період утримння	75
2	Санрозрив	2
	Разом	77
	Кратність використання станкомісця, раз	4,7
Цех підсисних свиноматок
1	Комплектування секції	4
2	Підсисний період	28
3	Санрозрив	3
	Разом	35
	Кратність використання станкомісця, раз	10,4
Цех дорощування
1	Дорощування	49
2	Санрозрив	7
3	Разом	56
	Кратність використання станкомісця, раз	6,5
Цех відгодівлі
1	Відгодівля	102
2	Санрозрив	3
	Разом	105
	Кратність використання станкомісця, раз	3,5

Далі ми розраховуємо обсяги виробництва свинини з врахуванням змін в технологічному процесі виробництва. Ці розрахунки наведені в таблиці 3.

3. Обсяг виробництва свинини

Показники	Обсяг виробництва
	За 1 ритм	За рік
1. Кількість циклів	1	52
2. Реалізація свинини у живій масі, ц	529	27527
3. Середня жива маса 1 гол., ц	1,1	1,1
4. Зняти з відгодівлі свиней, гол.	481	25024
5. Поставити на відгодівлю свиней, гол.	486	25524
6. Відлучити поросят від маток, гол.	515	26800
7. Одержати поросят при народжені, гол.	551	28677
8. Одержати опоросів	50	2607
9. Осіменити маток, гол.	63	3260

Як видно з таблиці 3 за рік з відгодівлі буде знято 25024 голів свиней з живою масою 110 кг, що дозволить виробити 27527 ц свинини які потрібно для нашого комплексу.

2.2 Розрахунок потреби приміщень та кормів

Для розрахунку потреби в кормах для виробництва свинини при даній технології виробництва необхідно розрахувати постійне одночасне утримання свиней на комплексі. Відповідно до розмірів технологічних груп наведених в таблиці 3 та тривалості кожного виробничого циклу наведеного в таблиці 2 розраховуємо одночасну кількість поголів'я різних статево вікових груп на комплексі. Розрахунки кількості різних статево вікових груп що утримуються на комплексі наводиться в таблиці 4.

4. Кількість поголів'я одночасного утримання на комплексі

Технологічні групи	Розмір технологічної групи, голів	Тривалість утримання технологічної групи, днів	Кількість технологічних груп, штук	Кількість тварин одночасної постановки, голів
Кнури	8	365	1	8
Свиноматки: холості	63	14	2	126
Умовно-поросні	63	35	5	315
Поросні	55	77	11	550
Підсисні	50	35	7	350
Поросята 0-28 днів	550	28	4	2200
Поросята 28-77 днів	520	49	7	3640
Свині на відгодівлі	490	105	15	7350
Ремонтний молодняк	50	126	18	900
Всього				15431

Тобто одночасно на свинокомплексі буде утримуватись 15431 голова свиней, що дозволить вийти на заплановані обсяги виробництва свинини.

Після розрахунку одночасної кількості поголів'я всіх статево вікових груп на комплексі та відповідно до орієнтовних витрат кормів на одну голову кожної з цих груп ми розраховуємо потребу в кормах на рік для свинокомплекс у та наводимо її в таблиці 5.

5. Розрахунки потреби у кормах для свинокомплексу

Статево-вікові групи	Середньорічне поголів'я, голів	Орієнтовна норма згодовування корму, кг	Річна норма вживання кормів, ц	Загальна потреба у кормах, т
Кнури	8	4,1	15,0	12
Свиноматки: холості	126	3,5	12,8	161
Умовно-поросні	315	2,8	10,2	321
Поросні	550	3,2	11,7	644
Підсисні	350	5,8	21,2	742
Поросята 0-28 днів	2200	0,35	1,3	286
Поросята 28-77 днів	3640	1,8	6,6	2402
Свині на відгодівлі	7350	2,8	10,2	7497
Ремонтний молодняк	900	2	7,3	675
Всього	8			12740
+10 % страхфонду				1274
Разом				14014

Як видно з таблиці 5 загальна потреба в концентрованих кормах для виробництва 2753 тон свинини складає 14014 тони на рік.

2.3 Розрахунок приміщень

Виходячи з кількості одночасної постановки різних технологічних груп свиней наведеної в таблиці.4 проводимо розрахунки площ приміщень для кожної з цих груп. Для цього спочатку розраховуємо кількість місць для утримання кожної статево вікової та технологічної групи свиней з врахуванням часу для проведення ремонтних робіт та дезінфекції приміщень. Ці дані наводимо в таблиці 6

6. Розрахунки потреби у станко-місцях для статевовікових

Статево вікові групи	Тривалість фази, діб	Кількість діб ремонту і дезинфеккції	Кількість груп	Кількість тварин у групі	Загальна кількість місць
Кнури	365		1	8	8
Свиноматки: холості	14	-	2	63	123
умовно-поросні	35	7	6	63	378
поросні	77	7	12	55	660
підсисні	28	7	6	50	300
Поросята 28-77 днів	49	7	8	550	4400
Молодняк на відгодівлі	105	7	16	520	8320
Ремонтний молодняк	123	4	3	490	1470

Знаючи необхідну кількість постановочних місць для кожної технологічної групи та норми площі відповідно до СНІП 2003, проводимо розрахунки потреби в приміщеннях для кожної з цих груп (табл. 7).

7. Визначення необхідної площі

Технологічна група свиней	Всього станкомісць	Норма площі на голову, м2	Всього необхідно площі, м2	З урахуванням технологічних проходів, м2
Холості та умовнопоросні	414	1,8	745	945
Свиноматки з встановленою поросністю	693	2,2	1524	1680
Підсисні свиноматки	300	4,32	1296	1555
Дорощування	4400	0,3	1320	1450
Відгодівля	8640	1,2	10368	10368
Ремонтний молодняк	123	1,6	196	236
Всього				15919

Як видно з таблиці загальна кількість площ для виробництва складе 15919 м².

2.4 Технологія годівлі свиней

Планується для годівлісвиней концентрат ний тип годівлі свиней, повнораціонними комбікормами власного виробництва. Зернову групу кормових раціонів, здебільшого власного виробництва.

Годівля всіх технологічних груп тварин диференційована і для кожної технолгічної групи виробляється свій рецепт комбікормів, які приводяться нижче.

Починаючи з 3-4-го дня життя, порося в господарстві їх підгодовують престартерним комбікормом «Селтек» фірми «Текро», який згодовують до 10-14 дня після відлучення.

Критичним періодом в житті поросят є відлучення від свиноматки, яке в господарстві проводять в 35 днів. В цей період поросятам згодовують антибіотики і молочну кислоту (по 5 г на 1 л води), які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню тварин.

Для одержання продуктивності та забезпечення життєдіяльності організму раціони молодняку, що використовується в господарстві, містять достатню кількість енергії. Енергетичну цінність раціону молодняку нормують за вмістом у ньому кормових одиниць, обмінної енергії, сухої речовини і концентрації клітковини у сухій речовині. Після відлучення від свиноматки поросятам впродовж 12-15 днів їм не змінюють склад раціону, режим годівлі та технологію підготовки кормів до згодовування..

Рецепт стартового комбікорму наведений в таблиці 8.

Зернові корми молодняку згодовують у вигляді повнораціонних комбікормів, які збагачують білково-вітамінною добавкою БВД КМ СВ - 15. Рецепт комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі БВД КМ СВ - 15 наведено в таблиці 9.

8. Рецепт стартового комбікорму для поросят на дорощуванні

Компонент	Вводиться в раціон, %
Ячмінь без плівок	50
Кукурудза	15
Пшениця	10
БВД С2 - 25 %	25
Всього	100

9. Рецепт комбікорму для свиней в період відгодівлі

Компонент	Вводиться в раціон, %
Ячмінь	15
Кукурудза	30
Пшениця	35
Макуха соняшникова	5
БВД КМ СВ - 15 %	15
Всього	100

Відповідно до державного стандарту при виготовленні комбікормів для ремонтного молодняку застосовують середній помел -- залишки на ситі з діаметром вічок 3 мм не більше 10 %.

У комбікорми для ремонтного молодняку вводять до 25 % ячменю, 30-35 - кукурудзи, до 10 - вівса, 5-7 - кормових дріжджів, 7-12 - екструдованого зерна бобових, білково-вітамінних добавок (БВД) - 15 %. До комбікорму не включають пшеницю та тритікале.

Висновки

Для виробництва 27527ц свинини в рік з семиденним ритмом виробництва відповідно до варіанту індивідуального завдання необхідно:

1. виростити до маси 1,05 ц - 25024 голів свиней;

2. для цього отримати 2607 опоросів, при середньорічній кількості свиноматок 1100 голів ;

3. для їх утримання та вирощування і відгодівлі їх потомства необхідно свиномісць:

- кнурів - основних 8;

- свиноматок холостих- 126;

- свиноматок умовно-поросних - 315

- свиноматок з встановленою порсністтю - 550;

- підсисних свиноматок з поросятами - 350;

- поросят на дорощуванні - 3640;

- свиней на відгодівлі - 7350;

- ремонтних свинок - 900

4. Для отримання, вирощування та відгодівлі такої кількості свиней необхідно 1401404 ц кормів.

5. Для годівлі свиней буде використано повнораціонні комбікорми власного виробництва. Тип годівлі сухий зі зволоженням в годівниці. Роздавання кормів механічне за допомогою тросо-шайбового транспортеру.

6. Для отримання поросят пропонується використовувати помісних свиноматок генотипу велика біла х ландрас та кнурів термінальних генотипів.

Список літератури

Баньковский Б. Первоочередные задачи по разведению и рациональному использованию новых мясных пород свиней // Свиноводство. 1996. №10. С. 14-18.

Баньковская И.Б., Рак Т.М. Особенности формирования мясосальных качеств свиней разных генотипов // Материалы 10-ой Международной научно-производственной конференции «Перспективы развития свиноводства». Гродно, 2003. С. 47-48.

Барановский Д.И. Оптимизация селекционно-технологических систем использования эффекта гетерозиса при разведении свиней // Материалы 10-ой Международной научно-производственной конференции «Перспективы развития свиноводства». Гродно, 2003. С. 93-94.

Березовский Н.Д. Новые генетические структуры в популяции свиней крупной белой породы на Украине // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Вип.3. 2002. С. 22-24.

Буркат В.П. Селекція, генетика і біотехнологія у тваринництві // Вісник аграрної науки. 1997. №9. С. 46-52.

Герасимов В.И., Пронь Е.В. Гетерозис в товарном свиноводстве // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб.наук.пр. / Харк.зоовет.ін-т. Харків, 2000. С. 83-85.

Гетя А.А. Крепкие племенные хозяйства как основа проведения успешной селекционной работы в свиноводстве // Материалы международной научно-производственной конференции. Жодино. 2002. С. 24.

Горин В.Т. Селекционно-генетические аспекты интенсификации свиноводства // Вопросы интенсификации племенного свиноводства: Сб. науч. тр. М., 1989. С. 3-6.

Інструкція з бонітування свиней. Київ. 2002. 18 с.

Інструкція з племінного обліку у свинарстві. Київ. 2002. 32 с.