Характеристика лісокористування Бучацького району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Характеристика лісокористування Бучацького району

Вступ

лісокористування порода деревний

Людина здавна користується ресурсами лісу. Ще у віддаленому минулому вона використовувала деревину, гриби, ягоди, мед диких бджіл та інші продукти, які знаходила у лісі. У наш час головним матеріальним ресурсом, що одержується від лісу, є деревина, використовувана для виробництва будматеріалів, паперу, картону, меблів тощо.

Складна екологічна ситуація в країні та гострий дефіцит лісосировинних ресурсів постійно породжували два протилежних інтереси - збереження та споживання.

Відмовитися від споживання деревини людство не може - це було б нерозумним навіть із природоохоронної точки зору (використання деревини в багатьох випадках дозволяє уникнути використання невідновних видів сировини - нафти, газу, вугілля). Однак заготовлювати деревину повинні таким чином, щоби завдавати мінімальну шкоду лісу, зберігаючи для майбутніх поколінь можливість користуватися всіма благами, які приносить ліс сьогодні.

За даними останнього чергового державного обліку лісів станом на 1.01.1996 р. площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн. га, з них 9,4 млн. га вкриті лісовою рослинністю [11:64]. Лісистість становить 15,6% площі країни. Ліси 1 групи (виконують переважно природоохоронні функції) становлять 55,8% від загальної площі земель лісового фонду. Решта (44,2%) належить до лісів 2 групи (поряд з екологічним мають експлуатаційне значення). Хвойні насадження займають 42,2% вкритих лісовою рослинністю земель, твердолистяні - 43,3, м'яколистяні - 13,6, інші деревні породи - 0,5, чагарники - 0,4%. За площею лісів та запасами деревини Україна належить до лісодефіцитних країн.

На сьогодні загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база України виснажена. Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну функцію, є: застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування, штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісорослинних умов, переосушення і перезволоження цілих регіонів, неконтрольований випас худоби, забруднення ґрунтів промисловими викидами, кислотні дощі, нерегульована рекреація.

Надмірна нерегульована експлуатація лісів України призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ.

На боротьбу з цими наслідками та забезпечення сталого розвитку лісового господарства (розширеного відтворення лісових ресурсів, підвищення екологічного та економічного потенціалу лісів, ефективний контроль за їх охороною, захистом і використанням) спрямована сучасна політика нашої держави у цій сфері (Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства» від 07.02.2004 №171/2004).

Дослідженню питань, пов'язаних з раціональним лісокористуванням приділяється багато уваги в науковій літературі. Зокрема, значний внесок у цьому напрямку зробили І.Я. Антоненко, В.М. Горбик, Я.Я. Дяченко, Я.В. Коваль, Ю. Медведєв, С.О. Мельник, Є.В.Мішенін, О.М. Шубалий та інші [http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68320.doc.htm]. Однак, подальшої розробки потребує проблема раціоналізації лісокористування з врахуванням лісоресурсного потенціалу окремих регіонів.

Об'єктом дослідження даної курсової робити є лісові ресурси Бучацького району. у

Предметом дослідження є лісокористування у Бучацькому районі.

Метою роботи є аналіз лісових ресурсів району та шляхів покращення їх екологічного стану.

З цього нами були поставленні такі завдання до курсової роботи:

- проаналізувати напрями роботи в Україні по оптимізіції лісокористування та лісовідновленні, методики проведення лісовідновлювальних робіт по різних деревних породах;

- дослідити особливості лісокористування Бучацького району і Тернопільської області;

- визначити кількість лісів та лісонасаджень у районі;

- визначити кількість лісонасаджень основних лісоскладаючих порід окремо;

- оцінити перспективні ділянки та перспективні породи для лісовідновлення;

- визначити частку корінних лісів, молодих лісонасаджень.

1. Поняття лісокористування

Лісокористування - це галузь лісництва яка включає в себе розвиток і поліпшення методів висадки, захисту, проріджування, контролю за пожежами, рубки, вилучення та переробки деревини. Одним з напрямків сучасного лісокористування є лісовідновлення, під час якого здійснюється висадка та догляд за деревами на певній ділянці. Сьогодні також існує багато досліджень з лісокористування присвячених управлінню лісовими екосистемами і генетичному поліпшенню різновидів дерев.

У багатьох регіонах лісокористування має велике екологічне, економічне та соціальне значення. Система незалежної оцінки з'явилася у відповідь на критику старих методів лісокористування, які часто призводили до збезлісіння. У лісових районах, належне лісокористування важливе для запобігання або мінімізації ерозії ґрунтів ізсувів. У районах з підвищеною ймовірністю сходу обвалів, ліси можуть стабілізувати ґрунт і запобігти майновим та людським втратам.

1.1 Види лісокористування

У лісах здійснюються такі види користувань за підставами виникнення - загальне та спеціальне використання лісових ресурсів.

Право загального лісокористування здійснюють громадяни, які мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби, інші плоди, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в користування у порядку, визначеному земельним законодавством.

В основу класифікації видів спеціального використання лісів покладено роль лісів, які використовуються як природний ресурс. Вона, зокрема, полягає у значенні лісу як джерела деревини, живиці, інших лісових ресурсів, а також у специфічних якостях лісу: лікувально-оздоровчих, рекреаційних, естетичних. Виходячи з цього, види спеціального права лісокористування за цільовим призначенням можна поділити на:

- використання деревних ресурсів лісу - заготівля деревини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори і т.ін.);

- побічні лісові користування - сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів та пасік, заготівля деревних соків, заготівля і збір дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини;

- використання лісів для відтворення ресурсів тваринного походження, користування лісом для потреб мисливського господарства;

- користування лісом у науково-дослідних цілях;

- користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях.

Залежно від строку на який воно встановлюється користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею. Земельні ділянки лісового фонду можуть надаватись тимчасовим користувачам за погодженням з постійними користувачами. Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. Розглянемо найважливіші види спеціального лісокористування.

Заготівля деревини. Заготівля деревини є основним лісовим користуванням в частині задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах. Порядок заготівлі деревини регулюється ст. ст. 52-60 Лісового кодексу України, Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. №1378, Правилами рубок головного користування в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. №559.

Правила відпуску деревини на пні в лісах України - це система норм щодо встановлення лімітів, їх розподілу та видачі дозволів на заготівлю деревини, живиці та інших продуктів лісу, строків і порядку їх заготівлі та вивезення. Правила рубок головного користування в лісах України визначаються як система норм і вимог щодо здійснення рубок, в основу яких покладено дотримання принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високопродуктивних стійких насаджень, їх екологічних та інших корисних властивостей. Лісовий кодекс визначає, що заготівля деревини у порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що проводяться в стиглих деревостанах. Деревина заготовляється також під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства. Отже, відповідно до Лісового кодексу можна визначити три види рубок: рубки головного користування, рубки, пов'язані з веденням лісового господарства та інші рубки. Рубки головного користування використовуються для планомірного використання стиглих деревостанів з метою отримання деревини на потреби господарства, відновлення лісів та підвищення їх продуктивності. Ці рубки повинні проводитись з урахуванням отримання максимальної деревної маси з одиниці площі. У свою чергу, рубки головного користування залежно від особливостей лісів можуть бути вибіркові, поступові, суцільні. При вибіркових рубках вирубується частина дерев перестійного і стиглого віку, при цьому способі рубки ділянка залишається вкритого лісовою рослинністю. При поступових рубках, передбачається вирубка деревостану за кілька прийомів. Суцільні ж рубки полягають у вирубуванні всього деревостану повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняка, цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню. Рубки головного користування, як правило, проводяться способами суцільних рубок, які справляють серйозний негативний вплив на стан лісів та навколишнього середовища: лісових грунтів, водних об'єктів, тваринного світу. Можливість же отримати найбільш бажане за складом порід природне оновлення та забезпечити потреби господарства в деревині дають поступові та вибіркові рубки. Поступові рубки мають очевидні переваги порівняно з суцільними: постійно зберігаються водоохоронні та захисні функції лісу, не виникає вітрова та водна ерозія грунтів, запобігається небажана зміна порід, зменшуються витрати на лісовідтворення. При певних умовах створюється можливість поступової заміни малоцінних деревостанів більш цінними. На відміну від суцільних вибіркові рубки дають можливість в різновікових деревостанах вирубувати стиглі та перестиглі дерева, більш молоді залишати на виріст, отримувати завжди крупну деревину, а також забезпечувати природне лісовідтворення та зберігати захисні та санітарно-гігієнічні функції лісу. Схоронність лісів досягається вибором способу рубки, що спричинює найменшу шкоду середовищу лісу. Однак, на жаль, в більшості випадків використовуються саме суцільні рубки, які в різновікових лісах призводять до нераціонального використання лісових ресурсів, погіршення лісового фонду та сортової структури, недоотримання крупної деревини з одиниці площі, економічно невигідного використання коштів на лісовідновлення. Для забезпечення схоронності особливо цінних лісів законодавець встановлює обмеження та заборони на проведення рубок в таких лісах. Правовий режим лісів першої та другої групи визначає використання тих чи інших видів та способів рубок. У лісах другої групи проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення породного складу і продуктивності лісів, відновлення господарсько цінних деревних порід, збереження екологічних властивостей лісів і на ефективне використання їх деревних ресурсів. У лісах першої групи, за винятком лісів, зазначених у частинах третій і четвертій цієї статті, проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного складу і якості лісів, на своєчасне й раціональне використання стиглої деревини та посилення захисних, водоохоронних й інших корисних властивостей лісів.

1.2 Проблеми лісокористування в україні та шляхи їх вирішення

Лісове господарство - важлива галузь національної економіки України, яка є основним джерелом постачання цінної деревини, технічної сировини для будівельної, промислової, фармацевтичної галузей, харчових продуктів природного походження тощо. Лісові ресурси є важливим регулятором стабільності екологічної рівноваги навколишнього середовища, а також головним джерелом біологічно активного кисню в атмосфері та основним поглиначем вуглекислого газу і пилу. Тому вирішення проблем функціонування лісового комплексу нашої держави є надзвичайно актуальним для сучасної економіки.

Дослідженню питань, пов'язаних з раціональним лісокористуванням приділяється багато уваги в науковій літературі. Зокрема, значний внесок у цьому напрямку зробили І.Я. Антоненко, В.М. Горбик, Я.Я. Дяченко, Я.В. Коваль, Ю. Медведєв, С.О. Мельник, Є.В.Мішенін, О.М. Шубалий та інші. Однак, подальшої розробки потребує проблема раціоналізації лісокористування з врахуванням лісоресурсного потенціалу окремих регіонів.

В Україні ліси перебувають у зоні промислового забруднення, а їх загальний стан не відповідає еколого-економічним вимогам. Особливої актуальності лісові проблеми України набули у зв'язку з формування катастрофічних паводків на річках Карпатського регіону, широкомасштабним проявом ерозійних процесів, радіоактивним забрудненням території тощо. Тому, для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей і задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, важливе значення мають відтворення, охорона та захист лісів.

Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль в економічному житті нашої держави, а лісистість України має значні регіональні відмінності. Сьогодні ліси перебувають у різних формах власності, зокрема, в Держлісгоспі Мінагрополітики, Міноборони тощо. Це негативно впливає на збереження і збільшення лісонасаджень, доведення їх до умовно-нормативних вимог. Формування лісової політики в нашій державі почалося з часів прийняття у 1994 році Лісового кодексу України, в який у лютому 2006 року було внесено суттєві поправки. В цьому документі дається визначення понять про: ліси, їх функції та значення, землі лісового фонду, власність на ліси, лісові ресурси, корисні властивості лісів, правила користування земельними ділянками лісового фонду тощо [1]. Аналіз наукової літератури дозволив нам виділити ряд проблем, пов'язаних із лісокористуванням та з'ясувати основні шляхи їх вирішення.

Зокрема, значної шкоди лісовим насадженням завдають пожежі, які за останні роки все частішають у зв'язку з глобальним потеплінням клімату планети та неправильним поводженням населення, пов'язаного з використанням лісу як зон проведення дозвілля і відпочинку. Найбільше ж пожеж припадає на АР Крим (п'ята частина від площ лісів). У кінцевому підсумку ці явища ведуть до скорочення обсягів лісокористування.

Значних збитків насадженням і лісопродукції також завдають шкідливі комахи (кліщі, комарі, саранча), гризуни (миші, щурі, інші землерийні гризуни) та копитні тварини, популяції яких неконтрольовані. До зниження біологічної стійкості лісових насаджень та всихання призводить також збільшення патогенних процесів під впливом забрудників інфекційних хвороб (грибків, бактерій, вірусів, тощо) та негативних чинників навколишнього середовища (засухи, заморозки, затоплення, зсуви, змиви тощо). За довговічними спостереженнями, в Україні кожен третій рік трапляються посухи, тому проблема захисту земель не втрачає своєї актуальності.

Антропогенні чинники (зокрема хімічне та промислове забруднення) також негативно впливають на розвиток лісових насаджень і завдають збитків функціям лісу і лісопродукції, особливо в зонах великих металургійних комбінатів, хімічної промисловості, видобування корисних копалин. Значної шкоди лісам і лісовому господарству України завдано радіоактивним забрудненням внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Негативний вплив на стан лісових ресурсів мають надмірні вирубки лісів (особливо у Карпатському районі), пов'язаних із веденням відповідного господарства. Це призвело до порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

Аналіз, комплексу проблем не раціонального використання лісових ресурсів України спричиняє згубні наслідки для людини, зокрема від уже наведених: лісових пожеж, масового розмноження шкідників, суцільного розвитку хвороб лісових насаджень, буревіїв, підтоплень та затоплень лісових масивів, аварійного забруднення лісового фонду, а також самовільних вирубок лісу.

Для вирішення вищезазначених проблем необхідно застосувати ряд заходів зі збереження і посилення водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних природних властивостей лісів. Це може бути здійснено через: забезпечення раціональних територіальних пропорцій лісокористування; розширення зелених зон в мережах розселення і виробничих зонах; міжгалузевого пов'язування лісогосподарських і лісоохоронних робіт, дотримання лісового законодавства, а також прискорене розширення лісового фонду за рахунок нових насаджень.

За науковими дослідженнями необхідно збільшувати площі лісів, розширювати природоохоронні території. Лісонасадження доцільно провести на неугіддях, в ярах, балках у прибережних смугах уздовж річок, навкруг водоймищ та на низькопродуктивних землях сільськогосподарського призначення. Спеціалісти і науковці пропонують використати земельні ресурси Криму, Луганської, Донецької, Одеської, Запорізької областей, разом з тим, працювати над реконструкцією і оновленням лісового фонду в усіх інших регіонах України. Збільшення лісового фонду сприятиме оптимізації розміщення лісових ресурсів у регіонах та створить належні умови для їх оздоровлення в екологічному плані.

Крім того проблеми лісокористування регіонального характеру можна вирішити, застосовуючи: еколого-економічне обґрунтування обсягів лісокористування у Карпатських лісах; створення додаткових смуг у Лісостеповій зоні; підживлення лісів у Криму; боротьба з пожежами та шкідниками у лісах Полісся тощо.

Підвищення ефективності управління лісовим господарством в свою чергу передбачає:

- запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування і збалансованого розвитку лісового господарства;

- передачу лісів, що перебувають у державній власності, крім тих, що безпосередньо використовуються для потреб оборони, до сфери управління Держкомлісгоспу для ведення лісового господарства;

- забезпечення охорони та відтворення лісів у межах населених пунктів та лісів, які створені або створюються на землях приватної форми власності;

- проведення ефективного моніторингу стану лісів;

- екологічне виховання населення, інформування громадськості про стан лісового господарства.

Підсумовуючи викладене вище, приходимо до висновку, що основні вимоги до використання лісового фонду подані у відповідних статтях Лісового кодексу, а одним із головних принципів лісокористування є принцип комплексності і раціональності. Вирішення ж проблем, пов'язаних з використанням, збереженням і охороною лісів є надзвичайно важливим для забезпечення сприятливих умов життя людей сьогодні та в майбутньому.

1.3 Право фізичних та юридичних осіб на лісокористування

Право загального лісокористування

До початку 90-х років використання природних ресурсів в Україні було безоплатним, а природокористування, яке сьогодні називається загальним, практично не регламентувалося. Все це базувалося на концепції невичерпності природних багатств і створювало передумови для їх нищівної експлуатації.

Уперше поділ права природокористування на загальне і спеціальне був здійснений Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 38). Були встановлені загальні ознаки відповідних видів природокористування, притаманні праву користування всіма природними ресурсами, і визначено, особливості здійснення цього права.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Зазначені положення конкретизуються у ЛК (стаття 66): громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Право загального лісокористування є загальнодоступним тобто гарантується всім фізичним особам, причому не лише громадянам України, а всім особам, які перебувають на її території незважаючи на правові підстави такого перебування. Для суб'єктів загального використання природних ресурсів законодавством не встановлюється вікових обмежень.

Відповідно до ст. 333 Цивільного кодексу України особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

На законодавчому рівні не закріплена процедура і форма надання власником такого дозволу. Існує думка, що загальний дозвіл власника на користуваннялісовими ресурсами слід вважати наданим, якщо власником не встановлено окремих обмежень щодо загального лісокористування. При цьому на власника лісу має бути покладено обов'язок щодо інформування населення через засоби масової інформації чи у інший спосіб (зокрема, у вигляді спеціальних знаків, табличок з інформацією про відповідні обмеження, що встановлюються на кордоні лісу) про встановлені обмеження на лісокористування.

Загальне лісокористування може бути обмежене в кількох випадках. Перша група таких обмежень стосується територій та об'єктів природно-заповідного фонду та деяких інших категорій природних територій, що особливо охороняються. Відповідні обмеження передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» і передусім стосуються територій природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків і парків - пам'яток садово-паркового мистецтва. Спеціальні обмеження загального лісокористування на конкретних територіях і об'єктах природно-заповідного фонду можуть встановлюватися також положеннями про ці території чи об'єкти. Так, наприклад, на території природних заповідників, у заповідній зоні біосферних заповідників та національних природних парків забороняються усі види лісокористування.

Обмеження права загального лісокористування можуть накладатися:

а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди відтворенню природних ресурсів)

б) за видами (наприклад, заборона випасання худоби, полювання, рибальства тощо)

в) за строками (в певний період року, в період гніздування птахів, у нічний час тощо).

Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів та не погіршують санітарного стану лісів.

Відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 27.12.2004, протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

- розведення багать у лісі (крім тих, що пов'язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях);

- заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети

- відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди;

- палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;

- залишати у непередбачених для цього місцях лісу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір'я тощо;

- заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;

- експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою;

- палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо);

- використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів.

Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав'яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Здійснення побічних лісових користувань регулюється Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. №449. Цей порядок визначає, що збір громадянами у лісах дикорослих трав'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадиться безкоштовно.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу. Порядком встановлені основа ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, межі, правила та періодичність їх збору.

Отже, незважаючи на те, що для реалізації права загального лісокористування не потрібно отримувати спеціальний дозвіл, державою все ж всановлюються певні обмеження у вигляді норм, способів збору об'єктів рослинного світу та вимог пожежної безпеки з метою збереження та забезпечення відтворення лісових ресурсів.

Право спеціального лісокористування

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

На відміну від права загального лісокористування, правом спеціального лісокористування наділяється спеціальний суб'єкт. Ним може бути як юридична, так і фізична особа. Для отримання цього права необхідно попередньо отримати в користування належним чином оформлену земельну ділянку.

Важливою ознакою права спеціального лісокористування є його мета - як правило, отримання прибутку. Спеціальне лісокористування здійснюється на платній основі і супроводжується виділенням лісової ділянки для встановленої мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів.

Право спеціального лісокористування має договірну форму: здійснення лісових користувань допускається лише за наявності спеціальго дозволу - лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресурси, на які видано спеціальний дозвіл.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, як пов'язаних, так і не пов'язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №761 «Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів».

Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів

Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу, на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахунковоїлісосіки.

Оформлення дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у встановленому порядку до початку робіт. У виняткових випадках допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки.

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування (до 1 року).

Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальних органів Мінприроди). Для видачі лісового квитка підприємства, установи, організації і громадяни подають заявку на використання лісових ресурсів.

Передача лісового квитка іншому лісокористувачеві може здійснюватися власником лісів або постійним лісокористувачем, які видали квиток, на підставі письмової заяви. Відмітка про передачу лісового квитка робиться в усіх його примірниках.

З моменту видачі лісорубного або лісового квитка виділені лісокористувачеві лісові ділянки (лісосіки) здаються під його охорону.

Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держкомлісгоспу, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону.

Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів державного значення здійснюється у відповідності з затвердженими лімітами. До видання Міністерством охорони навколишнього природного середовища наказу від 22.11.2005, №419, це питання регулювалося відповідно до «Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання лісових ресурсів державного значення», затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 31 березня 1993 р. №26. Сьогодні ж це питання регулюється Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459, п. 2 якого зазначає, що ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Відповідно до ЛК ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів встановлюється відповідними органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Ліміт використання лісових ресурсів при здійсненні побічних лісових користувань встановлюється органами виконавчої влади відповідно до цього Кодексу за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, забороняється. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 №38 затверджено Iнструкцію про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік.

Розрахункова лісосіка - науково обґрунтована оптимальною щорічна норма рубки достиглих деревостанів, яка обчислюється на тривалий період для кожного підприємства, що веде лісове господарство, роздільно за групами лісів, господарствами у кожній області, регіоні.

Заготівля деревини у розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, як правило, забороняється, крім випадків великої необхідності і лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Заготівля деревини здійснюється за щорічними планами, які складаються з урахуванням перспективного плану шляхом розподілу між лісозаготівельниками річного лісосічного фонду держави (необхідний обсяг заготівлі деревини по кожному лісозаготівельному підприємству на рік).

Відповідно до статті 67 ЛК, у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:

1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

2) заготівля другорядних лісових матеріалів;

3) побічні лісові користування;

4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. Поняття лісовідновлення

Вкрай важливе значення у справі охорони лісів належить відтворенню лісів. Відтворення лісів відноситься до одного з напрямків охорони лісів. Відтворення лісів здійснюється шляхом лісовідновлення та догляду за лісами.

Заходи по відтворенню лісів закріплюються в лісогосподарської регламент і в проекті освоєння лісів. Заходи з відтворення лісів мають важливе значення. Невиконання громадянами, юридичними особами, які здійснюють використання лісів, лісогосподарського регламенту та проекту освоєння лісів в частині відтворення лісів є підставою для дострокового розірвання договорів оренди лісових ділянок, договорів купівлі-продажу лісових насаджень, а також для примусового припинення права постійного (безстрокового) користування лісовими ділянками або права безоплатного термінового користування лісовими ділянками.

Лісовідновлення є першим способом відтворення лісів На лісових ділянках, наданих в оренду для заготівлі деревини, лісовідновлення здійснюється орендарями цих лісових ділянок.

Лісовідновлення здійснюється шляхом природного, штучного або комбінованого відновлення лісів.

Природне відновлення лісів здійснюється за рахунок заходів сприяння лісовідновлення: шляхом збереження підросту лісових деревних порід при проведенні рубок лісових насаджень, мінералізації грунту, огородженні і т. п.

Штучне відновлення лісів здійснюється шляхом створення лісових культур: садіння сіянців, саджанців, живців або висівання насіння лісових рослин.

Штучне лісовідновлення проводиться, коли неможливо забезпечити природне або недоцільно комбіноване лісовідновлення господарсько цінними лісовими деревними породами, а також на лісових ділянках, на яких загинули лісові культури.

Комбіноване відновлення лісів здійснюється за рахунок поєднання природного і штучного лісовідновлення.

Лісовідновлення забезпечується на лісових ділянках, наданих в оренду для заготівлі деревини, - орендарями цих лісових ділянок. На інших лісових ділянках органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених згідно ЛК України.

Лісовідновлення проводиться на вирубках, рединах, гарі, прогалинах, інших не вкритих лісовою рослинністю або придатних для лісовідновлення землях. Облік земель, що потребують лісовідновлення, проводиться за даними державного лісового реєстру, матеріалів лісовпорядкування, матеріалів спеціальних обстежень і при відведенні лісосік. При лісовідновлювальних заходах складається проект лісовідновлення.

Для вирощування садивного матеріалу та створення лісових культур використовуються районовані насіння лісових насаджень, які відповідають вимогам, встановленим міністерством охорони природи України.

Догляд за лісами є другим способом лісовідновлення. Догляд за лісами являє собою здійснення заходів, спрямованих на підвищення продуктивності лісів, збереження їх корисних функцій (вирубка частини дерев, чагарників, агролесомеліоративні та інші заходи).

Правила догляду за лісами згідно ЛК України:

Догляд за лісами здійснюється відповідно з лісовим планом суб'єкта України, лісогосподарським регламентом лісництва (лісопарку), а також проекту освоєння лісів.

Догляд за лісами здійснюється особами, які використовують лісу на підставі проекту освоєння лісів, або органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень,

При догляді за лісами здійснюються рубки лісових насаджень будь-якого віку (рубки догляду за лісом), спрямовані на поліпшення породного складу і якості лісів, підвищення їх стійкості до негативних впливів та екологічної ролі.

Догляд за лісами також здійснюється шляхом проведення агролісомеліоративних заходів, які полягають в створенні на лісових ділянках захисних лісових насаджень, які забезпечують підвищення протиерозійних, водорегулюючих, санітарно-гігієнічних та інших корисних функцій лісів.

До інших заходів по догляду за лісами відносяться: реконструкція малоцінних лісових насаджень (включаючи рубки реконструкції), догляд за плодоношенням деревних порід (зокрема кедра), обрізка гілок дерев, добриво лісів, догляд за галявинами, догляд за підліском, догляд за лісами шляхом знищення небажаної деревної рослинності та інші заходи.

В експлуатаційних лісах заходи по догляду за лісами спрямовані на досягнення цілей сталого, максимально ефективного отримання високоякісної деревини і інших лісових ресурсів, продуктів їх переробки із забезпеченням збереження корисних функцій лісів.

У захисних лісах заходи по догляду за лісами спрямовані на досягнення цілей збереження средообразующих, водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних функцій лісів.

При відтворенні лісів громадянами, юридичними особами, що здійснюють відтворення лісів, лісорозведення, подаються звіти про відтворення лісів та лісорозведенні в органи державної влади, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

2.1 Природне лісовідновлення

Насіневе поновлення деревних порід.

Насіннєве поновлення головних деревних порід є основним. Воно забезпечує вирощування більш цінних деревостанів у порівнянні з вегетативним розмноженням. Усі хвойні породи відновлюються переважно насінневим шляхом.

Насіннєве поновлення лісу має наступні етапи:

- плодоношення дерев у насадженні;

- проростання насіння;

- збереження та розвиток самосіву;

- життя та розвиток підросту.

Дерева починають масово плодоносити у певному віці, який вважається віком змужнілості, або віком поновлювальної стиглості. Він залежить від деревної породи та місця де вона росте: на відкритому просторі чи у лісі. Як правило, настання поновлювальної стиглості пов'язане з притупленням приросту дерев у висоту. Це пояснюється тим, що у період активного росту поживні речовини витрачалися, в основному, на забезпечення приросту деревини, а зі зменшенням приросту значна їх частина витрачається на утворення насіння. Швидкорослі у молодому віці деревні породи починають плодоносити раніше, оскільки вік змужнілості у них настає також раніше. Більшість цих порід - береза, осика, вільха, тополя, модрина, сосна - світлолюбні. Вік змужнілості у них настає раніше, ніж у тіньовитривалих порід - ялини, ялиці, бука. Дерева вегетативного походження також вступають у плодоношення раніше, ніж дерева насіннєвого походження. Дерева однієї і тієї ж породи, які ростуть на відкритому просторі, вступають у плодоношення на 10-20 років раніше, ніж дерева, що ростуть у насадженні. Погіршення умов існування прискорює настання віку змужнілості.

У середньому, окремі породи досягають змужнілості у такому віці: дуб - у 60-80 років, ясен - у 40-50; клен гостролистий - у 40-50; вільха чорна - у 15-20; береза - у 20-25; осика - у 20-30; ільмові - у 25-40; липа - у 30-40; модрина - у 20-30; сосна - у 40-50; ялина - у 40-60; ялиця - у 50-60 років. Змужнілість настає поступово, плодоношення стає помітним у середньовікових насадженнях, залишаючись на високому рівні до віку фізіологічної старості, коли воно поступово припиняється.

Дерева плодоносять не щорічно. Роки, у які спостерігається рясне плодоношення, називаються насіннєвими роками. У різних деревних порід вони повторюються через різні терміни. Насіннєві роки у деревних порід, які мають дрібне насіння, настають частіше, рідше - у порід з великим за розміром насінням. Так, щорічно або через рік рясно плодоносять береза та осика, через 3-4 роки - сосна та ялина; через 4-5 років - модрина, ялиця; через 6-7 років - дуб, кедрова сосна.

Успішність насіннєвого поновлення залежить від кількості і якості насіння, умов його проростання і укорінення. Цілий ряд факторів може негативно впливати на насінневе поновлення. Цвіт досить часто пошкоджується заморозками, погодні умови можуть впливати на неодночасність дозрівання чоловічих і жіночих квіток у дводомних видів. Насіння у багатьох випадках пошкоджується комахами і грибками.

Переваги насіннєвого поновлення пояснюються тим, що насіннєве покоління лісу є: більш довговічним і стійким порівняно з вегетативним; більш продуктивним у стиглому віці; має кращу якість деревини.

Недоліки насіннєвого поновлення пов'язані з: рідкою повторюваністю врожайних років у деревних порід; тривалим періодом поновлення; порівняно великими затратами на його здійснення; повільним ростом насаджень насіннєвого походження у молодому віці.

Вегетативне поновлення лісу.

Вегетативне поновлення деревних порід і кущів можливе за допомогою порослі від пня, від кореневих паростків, відводків і черенків. Вегетативно поновлюються, головним чином, листяні породи і лише деякі хвойні - тис, кипарис болотний та деякі інші. Найважливіше господарське значення має поновлення порослю від пня. Поросль на пнях утворюється із сплячих та придаткових бруньок. Сплячими є ті бруньки, які не отримали розвитку. Причиною цього може бути недостача світла, тепла, вологи, поживних речовин. Після рубки дерев, коли збільшується доступ світла, тепла, вологи, поживних речовин, бруньки починають розвиватися, утворюються пагони. Придаткові бруньки утворюються на зрізі дерева або при зовнішньому пораненні між корою і деревиною. Вони утворюються внаслідок надходження поживних речовин після рубки дерева. Велика кількість порослі із придаткових бруньок з'являється у в'яза, граба, осокора, акації білої, менша - у дуба, ільма, липи, кленів, вільхи чорної.

Здатність поновлюватись порослю у деревних порід залежить від віку дерева та діаметра пня. Чим старіше дерево і більший при одному і тому ж віку діаметр пня, тим менше утворюється порослі. У певному віці дерева втрачають здатність поновлюватися порослю. Наприклад, вік максимальна порослева здатність настає: у бурези і вільхи - в 15-20 років, в осики - в 20-25, граба, липи, ільмових, кленів - 25-40, дуба, бука - 60-80 років. Порослева здатність швидко зникає у швидкорослих порід і довго зберігається у порід, що повільно ростуть. При гірших лісорослинних умовах порослева здатність згасає швидше. Припинення здатності поновлюватися порослю настає: у бурези і вільхи - в 40-50 років, в осики, граба, ільмових, кленів, липи - 60-80, дуба, бука - 100-120 років.

Поросль з'являється масово на пнях після зимової рубки і до осені встигає здерев'яніти. На порослеве поновлення особливо негативно впливає літня рубка. Тому, якщо ведеться орієнтація на порослеве поновлення, рубку потрібно проводити в осінньо-зимовий період, і, навпаки, якщо потрібно загальмувати вегетативне поновлення, її слід проводити влітку. Порівняно з насінневим порослеве поновлення має ряд негативних сторін. Так, густа поросль від пня призводить до відхилення стовбурів дерев від вертикалі, іноді вони вигнуті дугою у кореневій частині, що знижує якість деревини. Оскільки деревина пнів часто уражується збудниками гнилей, вони можуть переходити і на порослеві стовбури. Кожне наступне порослеве покоління росте гірше за попереднє, сильніше вражається збудниками гнилей. Тому орієнтуватися на порослеве поновлення потрібно вкрай обережно.

Кореневі паростки з'являються із сплячих і придаткових бруньок коренів. Вони є характерними для тополь, осики, акації білої, сірої та зеленої вільхи, береста, багатьох кущів. Кореневих паростків не утворюють верби, дуб, ясен, ільм, горіх волоський, клен гостролистий, береза, вільха чорна, граб. Розмноження відводками спостерігається у липи, ялиці, ялини, деяких кущів. Розмноження черенками здійснюється штучно. При цьому можуть використовуватись стимулятори росту. Найбільшого практичного застосування черенкування набуло в озелененні.

Основними перевагами вегетативного поновлення лісу порівняно із насіннєвим є те, що: це єдино можливий метод відновлення у важкодоступних місцях; лісові насадження вегетативного походження мають швидкий ріст у молодому віці; на вегативне поновлення лісу не потрібні великі затрати.

Недоліками вегетативного поновлення є: недовговічність насаджень вегетативного походження; швидке припинення інтенсивності їх росту; враження хворобами насаджень вегетативного походження; низька якість деревини цих насаджень.

2.2 Штучне лісовідновлення

Штучне лісовідновлення передбачає створення лісових насаджень насінням або попередньо вирощеними сіянцями з застосуванням пристроїв та механізмів. Дає змогу при створенні деревостанів створити умови максимальної приживлюваності, накопичення енергії росту, формувати насадження певного природного складу та за певними схемами розміщення посадкового матеріалу, що в подальшому забезпечить кожну рослину оптимальною кількістю сонячного світла та вологи з поживними речовинами.

Штучне відновлення лісу передбачає переднасіневий та передпосадковий обробіток грунту, а в перші роки зростання проведення агротехнічних доглядів. Це дає змогу створити благо приємні умови для зростання лісових культур та зменшити навантаження бур'янів та другорядних порід на головну породу, ту на яку в майбутньому буде направлено ведення лісового господарства Заходи спрямовані на догляд за лісовими культурами та рубки догляду за лісом дають змогу сформувати деревостани бажаного породного складу, досягти максимального приросту дерев по товщині та висоті, сформувати ажурні крони з високо піднятими очищеними від гілок стовбурами, отримати високу продуктивність насадження та високу, товарну якість деревини.

Штучне створення насаджень з наступними доглядами за лісом виключає утворення захаращеностей, що значно покращує санітарний стан лісів, та дає змогу попередити та своєчасно припинити розповсюдження хвороб. Лісовідновлення завжди матиме місце в веденні лісового господарства, так як зміну деревостанів викликає не лише господарська діяльність антропогенного характеру, а й зміни в наслідок виникнення стихійних природних лих, чи лісових пожеж. З екологічної, санітарної та економічної точки зору при виникненні потреби у лісовідновленні доцільно використовувати штучне лісовідновлення.

В порівнянні з природнім лісовідновленням, штучне дасть змогу покращити естетичний, санітарний стан лісів, уникнути розповсюдження хвороб та шкідників, зменшити ймовірність виникнення лісових пожеж, сформувати деревостани, які в кінцевому результаті досягнуть віку стиглості, створивши високопродуктивну насіневу базу для створення нових лісових культур та забезпечать народне господарство високоякісною, цінною деревиною.

2.3 Методика проведення лісовідновлюваних робіт по різних деревних породах

Збір плодів і насіння

Насіння сосни, дуба, ясена дозрівають у різний час, тому й терміни збору їх різні. У дуба і ясена насіння перебувають всередині плоду, а й у сосни - всередині шишок.

Збір шишок сосни з дерев проводиться у грудні-січні. З шишок насіння витягають з допомогою шишкосушилень, у яких підтримується температура трохи більше 50^0С. При нагріванні шишки розкриваються насіння висипають. Вибране з шишок насіння відділяють від крилець.

Жолуді дуба обпадають після дозрівання насіння. Їх складають у вересні-жовтні під час опадания.

Плоди ясена, крилатки, складають у кінці серпня-початку вересня, зриваючи його з дерев.

Збереження плодів і насіння

Свіжозібрані соснові шишки, просушують під навісом, та зсипають у спеціальні шишкосклади шаром не товщі 1 м.

Насіння сосни, витягнуті з шишок, зберігаються у щільно закритих бутлях. Коли на насінні з'являється наліт, їх висипають, підсушують, після чого знову вміщують у бутлі. За такого умов насіння може зберігатися протягом 4-5 років.