Сучасне і майбутнє орловського рисака

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В останні 15-20 років орловському рисаку присвячено доволі багато наукових дискусій і публікацій. Вони стосуються історії його створення і становлення як породи, особливостей селекції на різних етапах та “історичних поворотах”, внутрішньо породної структури, сучасного стану, проблем іподромних випробувань та взаємовідносин “кінзавод-іподром”, дублювання тої ситуації, що була в кінці 19 початку 20 ст. - захоплення американським, а тепер ще й французьким, рисаками і головне: яка доля цієї породи в майбутньому: яким буде орловський рисак через 30-50 років?

Щоб відповісти на це запитання необхідно, в першу чергу, вирішити: для якої мети він буде культивуватися - для поліпшення робочого поголів'я коней, як це було впродовж багатьох десятиріч, чи для змагань одно- та багатокінних запряжок (драйвінг), чи як учасник бігових рисистих змагань на іподромах, не забуваючи про сучасних конкурентів. Тільки після вирішення цього головного питання можна вести конкретну розмову про способи його удосконалення. Одних розмов і закликів, ... що орловський рисак - це національна гордість Росії (хоч проти цього ніхто не заперечує!) недостатньо.

Отже, ця порода може бути поліпшена методами чистопородного розведення з усіма відомими його варіантами. Проте помітне скорочення загального поголів'я, в тому числі і заводських маток, робить цей шлях тривалим, порівняно з використанням для цієї мети жеребців і кобил інших порід. Досвід становлення французького рисака, та й орловського те ж, переконує в цьому. чистокровний жеребець рисак

В серії своїх публікацій В.О. Ліппінг показав ефективність використання чистокровних верхових жеребців для поліпшення орловського рисака. Правда, зазначає автор, що в цьому випадку слід мати терпіння і час, щоб помісей першого покоління “поставити” на рисистий алюр. Ще раніше В.О. Вітт та співавтори (1964) зазначали, що доцільно проводити досліди по схрещуванню орловського рисака з французьким та американським, з англійською чистокровною та російським рисаком. До тих же висновків дійшли А.Б. Фомін, 1967; В.А. Дьомін, 2007 та інші автори.

До викладеного слід лише додати, що за останні 5-6 років кращими з кращих орловських рисаків були Пеон 2.01,9; 3.10,6; 4.21,4; сірий, 2004 р.н. та прославлена Флористика 2.03,8; 3.15,2; гніда, 2008 р.н. Проте обидві ці знаменитості несуть в собі “чужу” кров: кобила - чистокровного верхового жеребця Фактотума, а Пеон - кров того ж жеребця та ще й стандартбредного Білл Ганновера з рекордом 2.00,6; і промірами 162-165-187-20. І при всьому цьому не втратили ні тип, ні калібр, ні своєрідну красу орловського рисака.

На початок 2014 р. їх виявлено 224 голови. Для кожного з них складено родовід до п'ятого покоління включно і проаналізовано їх походження: чистопородні вони чи мають в своїх родоводах кров інших порід - чистокровної верхової, стандартбредної та російської рисистої. Для кожної особини і в цілому по лінії визначено вік встановлення рекорду.

Проведений аналіз показав, що орловські рисаки класу 2.05 на 67,3% є чистопородними, тобто в перших п'яти рядах родоводу ні жеребці ні кобили зазначених порід для поліпшення орловського рисака не використовувались. У міжлінійному порівнянні цей показник змінюється від 31,3 (лінія Проліва) до 100% (лінії Барчука, Ветра, Успеха, Корешка). Найбільше з “чужих” порід зустрічається чистокровна верхова: вона є в родоводах 49 орловських рисаків класу 2.05. Це потомки жеребців Фактотума, Фрамполя, Хотімська, Горизонта, Брома та ін.. Найбільше вони зустрічаються в лінії Проліва - 43,7%; Піона - 32,5; Болтіка - 19,2%. Стандартбредні жеребці Білл Гановер та Ейпекс Гановер є в родоводах 21 орловського рисака, в т.ч. в лінії Піона 8, Болтіка - 7 і Пілота 6 голів. Жеребець російської рисистої породи Апогей зустрічається в родоводах лише чотирьох орловських рисаків.

Ці дані свідчать про те, що в минулому і другій половині XX от. періодично використовувалося ввідне схрещування орловського рисака з чистокровною верховою і стандартбредною породами. Це тим більше виправдано поступовим скороченням маточного поголів'я цієї породи, що супроводжується зменшенням різноманіття їх генотипу.

До того ж кількість кінних заводів, що вели селекційну роботу з орловським рисаком і де склалися доволі ефективні селекційні технології, зменшилася у 4 рази - з 36 у 1950-54 роках до 9 - у 2010-2011 рр. з маточним поголів'ям 481 і 497 особин відповідно. Проте А. Рахманіна повідомляє, що на кінець 2013 р. в Російській Федерації не залишилося жодного державного кінного завода. Все найцінніше маточне поголів'я зосереджено у приватних кінних заводах Росії. Саме на них покладається відповідальність за долю цієї унікальної породи. Зазначимо з практики минулого добре відомо, що у кожного власника є свій уявний зразок орловського рисака, який він прагне ідеалізувати (заводи В.І. Шишкіна, В.П. Охотнікова, Н.П. Малютіна, А.Б. Казакова, І.Г. Афанасьева, Я.І. Бутовича та ін.).

Тому громадській Раді, зареєстрованій у 1999 році при ВИДІ конярства, слід розробити і жорстко контролювати умови збереження оригінального типу орловського рисака. Ця ж Рада пропонує припинити застосування ввідного схрещування і видавати державну книгу цієї породи закритою, тимчасово заборонити кпонування і трансплантацію ембріонів. Що суворий контроль в цій роботі потрібен - сумнівів немає, бо до державної книги потрапляє приплід від жеребців і кобил невідомого походження. Так, в родоводі орловського рисака Шпіната 2.01; 3.16, гнідий, 2002 р.н. кобила Шхуна (з материнського боку родоводу) має не встановлене походження; одна з найцінніших кобил того ж Лозівського кінного заводу Феба і кобила Хітрая (КФГ “Ініціатива”) паруються з жеребцями невідомого походження. В тому ж томі орловських кобил парували з жеребцями різних порід: чистокровної верхової (Аскот, Аргамак, Метеор, Заступ, Фіксатор, Селінгер та ін.), будьоннівської (Чак), голштинської (Лабіринт), тракененської (Горихвост), англо-арабський Вєстнік та чимало інших.

Саме по собі виникає запитання: з ким ці схрещування погоджувалися, чим виправдано їх використання? Якщо ж то є власна ініціатива, то у державній книзі такого “поліпшеного” поголів'я не повинно бути, оскільки ці факти просто компрометують все, що зроблено і чого досягнуто в роботі з орловським рисаком не одним поколінням видатних селекціонерів. Додамо лише, що серед коней чистокровної верхової, арабської, стандартбредної, французької рисистої подібних вольностей немає, бо вони і не можуть бути, оскільки встановлені правила (критерії) роботи з породою єдині для всіх. У нас, на жаль, це можливо і без будь-яких висновків.

Крім жвавості і типу орловського рисака серйозної уваги заслуговує така його ознака як скороспілість. її можна виражати віком встановлення власного рекорду. За всю історію породи належної уваги ця ознака не мала: потрібен був рисак густого запряжного типу для міського та міжміського транспорту і як поліпшувач робочого поголів'я на значній території Російської держави. Скороспілість сільськогосподарських тварин (зокрема і коней) цікава не тільки як біологічна складова організму, а й як фактор прискорення грошового циклу, тобто швидкості відшкодовування витрат на їх утримання, годівлю, догляд, тренінг, випробування та інше. Тому і в чистокровному, і стандартбредному і, навіть, ваговозному конярстві їй приділялося істотне значення, чого, на жаль, не було в орловському рисистому кіннозаводстві.

За показник скороспілості орловських рисаків взято вік, в якому вони ввійшли до класу 2.05, тобто подолали дистанцію 1600 м або іншу з офіційних (2400 м, 3200, 4800, 6400 м), що за перерахунком дає їм право бути в класі 2.05. На початок 2014 р. на теренах бувшого Радянського Союзу виявлено 227 рисаків цього класу.

Одержані дані свідчать про те, що орловська рисиста порода відрізняється значною пізньоспілістю, особливо у порівнянні з стандартбредною. При чому це стосується коней всіх ліній і породи в цілому. Дещо кращі показники за скороспілістю мають представники лінії Проліва (б. Вєтєрка), які в своїх родоводах мають кров стандартбредних рисаків через жеребців-плідників Колдуна і Десанта - у них по 1/8 та Проліва - у нього 1/16 заокеанського рисака. Характерно, що потомки Вєтєрка без крові стандартбредних жеребців менш цінні як плідники не тільки за скороспілістю, а й за іншими ознаками.

За проведеним аналізом використання стандартбредного Вілл Гановера на орловських кобилах ліній Піона, Пілота і Болтіка було досить ефективним: середній вік встановлення ними рекорду в класі 2.05 був у межах 5-5,25 років. В наші дні добре відомі результати використання дочки Білл Гановера Набівки 2.25,4 (Ріон-Німфа), яка дала двох синів - заводських плідників Наводчика 2.04,8 і Намєстніка 2.02 - обидва від орловського Кубіка 2.04. Від них (онуків Білл Гановера) одержано свій приплід в класі 2.05: Бомонд 2.04,6; Клієнт 2.04; Жаворонок 2.03,6; Заводчик 2.01,9; Канйон 2.01,2. Ці та раніше наведені факти дають підставу стверджувати, що і в майбутньому орловського рисака будемо поліпшувати стандартбредними жеребцями. Цю акцію слід ретельно готувати, щоб своєчасно мати племінний матеріал з 1/з кровності за американським рисаком.

Поширена в минулому лінія Отбоя мала середній вік встановлення рекорду 7 років, в тому числі Борец - 6, Водоворот - 8, Вожак - 7, Імпровізатор - 6 і Піон - 8. Цей показник менший - 6,18 - за рахунок об'єднання ліній Корсара та Ісполнітєльного в одну - лінію Отбоя, оскільки обидва жеребці походять від Отбоя. На другому місці за цим показником є лінія Успеха - 6,6 років. Тому досить інтенсивне використання пізньоспілого Піона не сприяло поліпшенню скороспілості його потомків: лише троє з них показали найкращу жвавість у три роки, а ще двоє - у 10 років. Більшість рисаків класу 2.05 - 56,3% - а досягли своїх рекордів у 5-6 років, що не можна визнати як позитивний факт, особливо з сьогоденних бізнесових позицій.

У практиці стандартбредного конярства США ситуація інша. За період з 1982 по 2006 рік включно на іподромах цієї країни виявлено 153 рисаки, які подолали одну сухопутну милю (1609 м) за 1 хв. 55 с. і жвавіше. Абсолютна більшість з них - 98 % - досягла свого успіху у 3-4 роки.

В основі поліпшення орловського рисака має бути чистопородне розведення. Проте періодично необхідно вдаватися до ввідного схрещування з стандартбредними жеребцями жвавістю 1.56-1.58, зростом 162-163 см. Про ефективність такого схрещування спеціалістам добре відомо: використання стандартбредного Білл Гановера було не гіршим, ніж чистокровного Фактотума.

Размещено на Allbest.ru