Федір Моргун як учений-агроном та організатор ґрунтозахисної системи землеробства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Федір Моргун як учений-агроном та організатор ґрунтозахисної системи землеробства

О.Б. Боровик

Анотація

У статті розкрито діяльність відомого українського державного і громадського діяча, вченого-агронома, популяризатора ґрунтозахисної системи землеробства Федора Моргуна. Наголошується на ефективності використання безполицевого методу обробітку ґрунту, який і сьогодні активно впроваджується на Полтавщині й приносить вагомі результати.

Ключові слова: Федір Моргун, землеробство, безполицевий метод обробітку ґрунту, ґрунтозахисна система землеробства, агроекологія.

Невід'ємною складовою сільського господарства є землеробство. Підвищення культури останнього та застосування різних технологій вимагає впровадження в кожному господарстві відповідної системи обробітку ґрунту. В усі часи існування цивілізації на теренах українських земель сільське господарство було і залишається провідною галуззю економіки, а багаторічним досвідом доведено, що розвиток аграрного сектора неможливий без його наукового забезпечення.

Серед видатних учених-аграріїв, відомих як в Україні, так і за її межами, помітне місце займає постать Федора Трохимовича Моргуна (1924-2008) - автора «полтавського варіанта» безполицевого ґрунтозахисного землеробства, чий талант і наукові досягнення працювали на авторитет і збагачення вітчизняної сільськогосподарської науки.

Життєвий і творчий шлях Ф. Моргуна - це окрема епоха в громадському, науковому та культурному житті пострадянського простору. Це була унікальна особистість як за багатоплановістю наукової діяльності, так і за перебігом особистого життя. Він був непереверше- ним експериментатором, успішним економістом, господарником, філософом, суспільним діячем, пристрасним публіцистом та непримиренним, безкомпромісним борцем за наукову істину, за ідею, яку відстоював до кінця.

У 1949-1954 рр. працював на Полтавщині, спочатку помічником керівника відділення цукрозаводу, потім - начальником відділення, директором радгоспу, головним агрономом Полтавського цукрового тресту. За відмову перейти на партійну роботу, Ф. Моргуна направили до Казахстану. Цілинна історія Казахстану - це героїчно-трудова епопея, яка творилася талантом, працьовитими руками багатьох народів колишнього СРСР.

Будь-яке виконання грандіозних програм за радянських часів розпочиналося після прийняття відповідних установ Пленуму ЦК КПРС. Так, за рішенням лютнево-березневого Пленуму 1954 р. велике значення у збільшенні виробництва зерна надали освоєнню нових земель та розширенню посівів зернових культур, шляхом освоєння перелогових і цілинних земель у деяких районах Казахстану, Сибіру, Уралу, Поволжя. Освоєння цілини починалося, як правило, зі створення радгоспів та без будь-якої попередньої підготовки, в тому числі, за майже повної відсутності інфраструктури - шляхів, зерносховищ, кваліфікованих кадрів, не кажучи вже про житло та ремонтну базу для техніки. З Полтавської області був направлений на той час вже головний агроном і заступник керівника Полтавського цукротресту Ф. Моргун, який пройшов всі етапи цілинного проекту: від «першого кілка» - до директора радгоспу ім. Тол- бухіна Кокчетавської обл. і начальника радгоспів цілинного краю.

Ставши начальником Цілинного крайового управління сільського господарства, Ф. Моргун видав спеціальне розпорядження спеціалістам крайового, обласних і районних управлінь про розгортання широкої пропаганди безполицевого методу обробітку ґрунту і відповідних знарядь. Аграрій, обов'язок якого експлуатувати землю, стає таким чином її рятівником, войовничим прихильником і організатором безполицевого ґрунтозахисного обробітку земель. Цілина отримала друге дихання і почала мало не щорічно давати мільярд пудів хліба. Саме Федір Трохимович був одним із тих, хто організував перехід від плуга до безполицевої ґрунтозахисної технології в Казахстані, узявши на себе відповідальність за її впровадження згідно місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Він переконував у тому, що перехід на нову технологію повинен бути тільки добровільним, заснованим на особистому досвіді та досягненнях кращих господарств [8, 268].

Протягом 1973-1988 рр. Федір Трохимович обіймав посаду першого секретаря Полтавського обкому КПУ. При цьому він успішно поєднував державну службу і наукову роботу. Все своє життя Ф. Моргун присвятив становленню аграрного сектора економіки, невиснажливому та раціональному природокористуванню. Його погляди, викладені у докторській дисертації' з впровадження ґрунтозахисного землеробства. і сьогодні широко застосовуються у сільському господарстві. Очоливши у березні 1988 р. Держкомітет СРСР з охорони природи, він принципово відстоював позиції екозахисної безполицевої системи обробітку землі. Аг- роном-ґрунтозахисник виступив із критикою, прийнятої Політбюро ЦК КПРС, програми будівництва економічно витратних й екологічно шкідливих заводів із виробництва штучного кормового білка з парафінів нафти [1, 7], наполягав на розв'язанні білкової проблеми за рахунок вирощування гороху, сої, ріпака, соняшнику та кормів із багаторічних трав.

Сучасний історичний етап розвитку докорінно впливає на розвиток науки, вимагає від науковців застосовування нових підходів до явищ минулого, історичного процесу в цілому, переоцінки діяльності окремих постатей, оскільки їхній науковий і творчий доробок становить основу національного і державного поступу. Об'єктивному аналізу національних процесів сприяють дослідження наукової спадщини провідних вчених, громадських діячів, а також персоналій, які зробили важливий внесок у розвиток вітчизняної науки. У цьому зв'язку особливо важливою проблемою є об'єктивна оцінка надбань наукової спадщини і визначного агронома Ф. Моргуна, яка сприятиме актуалізації його творчості і суттєво збагатить новими ідеями вітчизняну науку.

Адже цей учений розумів, що обробіток ґрунту є ефективним лише тоді, коли проводиться з урахуванням кліматичних умов, біологічних особливостей вирощуваних культур та їх вимог до вирощування у сівозміні. Ефективність більш посилюється тоді, коли глибина, способи обробітку здійснюються у науково-обґрун- тованій послідовності та тісній взаємодії з іншими елементами відповідної системи землеробства в конкретній природно кліматичній зоні. Тому Федір Трохимович постійно проводив пошук нових підходів до еколо- гізації і раціоналізації землекористування.

У 1970 р. він захистив дисертацію з теми: «Агроэкономические основы получения высоких и устойчивых урожаев зерновых культур в районах Северного Казахстана» [9], ставши кандидатом сільськогосподарських наук. Як вчений являв собою рідкісний зразок експериментатора, для якого лабораторія і поле мали логічний зв'язок, відтак, завжди прагнув до поля, до практики. Крім глибокого теоретичного інтересу, дослідження Ф. Моргуна важливе ще й тим, що на основі аналізу потреб місцевого сільського господарства, пропонується вирішення питання вітрової ерозії цілинних земель. Тому численні комплексні дослідження з вивчення різних систем безполицевого обробітку ґрунту проводилися в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, практично всіма науково-дослідними та навчальними установами.

Із 1973 р., під керівництвом М. Шикули і Ф. Моргуна, які творчо розвинули безполицеву систему обробітку ґрунту, започатковану І. Овсінським [10, 19], розпочався широкомасштабний «полтавський експеримент» з розроблення та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства, на основі безполицевого плоскоріз- ного обробітку ґрунту. Система передбачала відмову від відвальної оранки і заміну плуга плоскорізами та іншим знаряддям. У Полтавській обл. розпочалося інтенсивне впровадження ґрунтозахисного землеробства [11, 204], свідченням чому є доповідна записка першого секретаря обкому Ф. Моргуна до першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербицького [12, 114].

Слід зазначити, що ідея впровадження безполице- вої системи обробітку ґрунту Ф. Моргуна мала як прихильників, так і критиків. Цінність являють статті, які містяться в журналі «Земледелие» - провідного агрономічного видання Росії. На сторінках цього часопису протягом 3 років тривала дискусія з приводу впровадження безплужної системи землеробства в господарствах Полтавської області. Так, професор Г. Ванькович у статті висловив сумнів із приводу ефективності безплужного методу обробітку ґрунту [2]. Це відразу зумовило цікавість провідних науковців у галузі сільськогосподарських наук. Зокрема доктор сільськогосподарських наук А. Тараріко підготував статтю, присвячену дискусії щодо «полтавського експерименту» Ф. Моргуна. Вчений ґрунтовно проаналізував його метод й ефективність обробітку ґрунту, а головне - врожайність. Дослідник високо оцінив «полтавський експеримент», зауваживши, що він потребує «розуміння і підтримки» [3, 16]. Думку А. Тараріко підтримав і В. Іванов, зазначивши, що «в період, коли нове в землеробстві торує дорогу в життя, завойовує уми і серця вчених і господарників, особливо гостро постає питання і бережливе відношення до такого починання, що потребує товариської підтримки, з метою поповнення його необхідним арсеналом досягнень науки і техніки, передового досвіду» [4, 18].

Професор Г. Лисак вважав, що безполицевий метод не повинен бути шаблоном, при його використанні потрібно враховувати природні умови, стан і особливості ґрунту Аналізуючи «полтавський варіант» системи без- полицевого обробітку ґрунту, він зауважував, що за безплужного обробітку ґрунту, який застосовувався на Полтавщині, стояча стерня знищується, але утворюється прошарок мульчі, який захищає ґрунт від руйнування дощами, окрім того, з'являється можливість проводити очищення полів від бур'янів восени [5, 29].

Сучасні дослідники, розглядаючи альтернативні системи землеробства, не оминули увагою і здобутки Ф. Моргуна. Так, Н. Балаж проаналізував експеримент Федора Трохимовича в галузі ґрунтозахисної системи землеробства саме на Полтавщині, на площі близько 2 млн. га. Дослідник дійшов висновку, що спроби перенести таку систему обробітку ґрунту в інші регіони з відмінними природнокліматичними умовами завершувалися невдачею [6, 16]. Академік УААН В. Сайко у статті, присвяченій стану і перспективам обробітку ґрунту в Україні, відзначив велику подвижницьку роботу Ф. Моргуна та його колеги М. Шикули, котрі творчо розвинули безполицеву систему обробітку ґрунту. Вчений наголосив на тому, що ця система сьогодні успішно діє на Полтавщині у ПСП «Агроекологія», під керівництвом С. Антонця [7, 182].

Як бачимо, досвід полтавських землеробів, якими керували Ф. Моргун і М. Шикула, був високо оцінений, про що свідчить факт про прийняття рішення щодо запровадження ґрунтозахисної системи в Полтавській області. До 1984 р. ця система була широко впроваджена повністю та почала давати непогані економічні показники у поєднанні з екологічною ефективністю, внаслідок чого, на ланах зменшилася ерозія, стійко падав вміст нітратів у продукції. Ґрунтозахисний обробіток було впроваджено практично на всій площі ріллі Полтавської обл. Впродовж 1980-х рр. в Україні, за врожаями та економічними показниками, Полтавщина вийшла у лідери. Директор Інституту Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук - вищої наукової установи із сільського, водного та лісового господарства СРСР О. Бараєв звернувся до першого секретаря ЦК Компартії України В. Щербицького з позитивною оцінкою «полтавського експерименту» і просив сприяння щодо впровадження прогресивного методу обробітку ґрунту в інших регіонах [13, 1]. Хоча згодом південне відділення ВАСГНІЛ відмовилося від продовження спостережень.

У 1995 р. Ф. Моргун захистив докторську дисертацію - «Агроэкологическое и экономическое обоснование почвозащитной системы земледелия для агроландшафтов лесостепи Украины (на примере Полтавской области)», в якій розробив і довів ґрунтозахисну систему землеробства, на основі ресурсозберігаючої плоско- різної ґрунтозахисної обробки ґрунту, мульчування її поверхні пожнивними залишками, що забезпечує надійний захист ґрунту від ерозії [14].

У 1990-х рр. дієвість безполицевого методу обробітку ґрунту було підтверджено на практиці. Так, 1992 р. дослідження В. Вистрогова і Л. Поповича довели, що безвідвальний обробіток чорноземів Лісостепу України підвищує їхню екологічну стійкість [15, 210]. На ефективності методу безполицевого обробітку ґрунту наполягає і С. Антонець, Герой Соціалістичної Праці, Герой України, засновник ПП «Агроекологія» Ши- шацького р-ну, Полтавської обл. Він - один із піонерів безплужного ґрунтозахисного землеробства в Україні. Першим у СНД обгрунтував концепцію жорсткого стояка лап плоскорізів. Йому належить ініціатива постійного вдосконалення технічних засобів і технологій для стабілізації адаптивної рівноваги агрофітоценозів великотоварного аграрного виробництва (9 тис. га) з повною відмовою від застосування пестицидів (з 1978 р.) та мінеральних добрив (з 1997 р.) для отримання екологічно чистої продукції рослинництва та тваринництва преміум класу. Аграрій працює також над удосконаленням родючості грунту на підставі впровадження сидеральних парів та бінарних посівів, що сприяє утворенню в ПП «Агроекологія» унікальних мікробіологічних ценозів. Такі ноосферні підходи до ведення господарювання набули визнання серед спе- ціалістів-аграріїв та вчених. На базі господарства виконано 14 докторських та 42 кандидатські дисертації. 1 квітня 2009 р. у Європарламенті, а згодом і в кіномережі Франції вперше показано документальний фільм «Локальні підходи до глобальної шкоди», який висвітлював діяльність С. Антонця та ПП «Агроекологія».

Сьогодні досвід Полтавщини схвалений спеціальною виїзною сесією УААН, а послідовники Ф. Моргуна в «Агро-Союзі» на Дніпропетровщині йдуть далі: до нульового обробітку грунту і посіву по стерні максимальної висоти. Аналіз результатів досліджень за останніх 20 років показав, що при безполицевому обробітку грунту вітрова ерозія знижується майже в 13 разів, знижується й водна ерозія. Численні дослідження свідчать, що вибір системи обробітку грунту під кожну культуру має здійснюватися з урахуванням грунтово-кліматичних умов і залежить від попередника, біологічних особливостей вирощуваної культури, ступеня та характеру засміченості полів, рельєфу місцевості тощо.

Українські землі завжди були високо розвинутим аграрним регіоном, про що свідчать високі врожаї. Не випадково їх називають «житницею Європи». З часу виникнення землеробства, обробіток грунту - один із основних засобів сільськогосподарського виробництва, став найважливішим фактором у використанні земельних ресурсів людиною, основою виробництва продукції для забезпечення власних потреб. Усвідомлюючи, що обробіток забезпечує найповніше використання природної родючості грунту, аграрії постійно вели пошук шляхів інтенсифікації системи обробітку, з метою максимальної реалізації потенційної родючості грунту. Протягом еволюції систем землеробства змінювалися і способи обробітку грунту. Перед землекористувачем постійно стояла одна і та ж проблема - як обробляти грунт? Його слід обробляти мілко, з обертанням чи без обертання скиби? Які для цього необхідно конструювати і застосовувати знаряддя? Ці питання постійно турбували вчених, оскільки обробіток грунту - один із енергоємних і затратних процесів у землеробстві.

Ф. Моргун постійно нагадував своїм опонентам, що грунти Полтавської області - найкращі в Україні. Вчений зміг науково обгрунтувати природні можливості полтавських грунтів, довів ефективність саме безпо- лицевого методу обробітку грунту, тобто без перевертання скиби та зі збереженням на поверхні поля більше половини післяжнивних решток. Першочерговим завданням, яке стояло перед господарствами, Ф. Моргун визначив питання вибору методу обробітку грунту для захисту від вітрової і водної ерозії. Під час зустрічей на полях, на різного рівня нарадах, завдяки своєму полум'яному слову, переконанням та неабиякому господарському досвіду, агроном проводив активну пропаганду впровадження саме грунтозахисної системи землеробства.

Список літератутри

1. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі -- ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 32, спр. 2329.

2. Ванькович Г О бесплужной системе земледелия // Земледелие. -- 1987. -- № 6.

3. Тарарико А. Что показала дискуссия по полтавскому эксперименту // Земледелие. -- 1988. -- № 12.

4. Иванов В.Д. Полтавский эксперимент заслуживает внимания и поддержки // Земледелие. -- 1988. -- № 5.

5. Лысак Г. «Безотвалка» не должна быть шаблоном // Земледелие. -- 1988. -- № 4.

6. Балаж Н.Й. Розвиток альтернативних систем землеробства як складова екологізації сільськогосподарського землекористування // Проблеми агропромислового комплексу Карпат: Міжвід. наук.зб. -- В. Бакта, 2006-- 2007. -- Вип. 15--16.

7. Сайко В., Малієнко А. Мінімальний та нульовий обробітки ґрунту, стан і перспективи їх запровадження в Україні // Посібник українського хлібороба: науково-виробничий щорічник. -- К., 2009.

8. Моргун Ф.Т. Конец света? Или... -- Белгород, 1998.

9. Моргун Ф.Т. Агроэкономические основы получения высоких и устойчивых урожаев зерновых культур в районах Северного Казахстана: Автореф. дисс. ... канд. с.-х. наук. -- Алма-Ата, 1970.

10. Сайко В., Малієнко А. Система обробітку ґрунту в Україні. -- К., 2007.

11. Моргун Ф., Шикула Н., Тарарико А. Почвозащитное земледелие. -- К., 1983.

12. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 2, оп. 14, спр. 2437.

13. ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 32, спр. 1769.

14. Моргун В.Ф. Агроэкологическое и экономическое обоснование почвозащитной системы земледелия для агроландшафтов лесостепи Украины (на примере Полтавской области): Автореф. дисс. д-ра с.-х. наук. -- М., 1995.

15. Писаренко В.М., Писаренко П.В., Писаренко В.В. Агроекологія. -- Полтава, 2008.

Размещено на Allbest.ru