Типи водного режиму ґрунту

1. Недоступна для рослин волога (від максимальної гігроскопічності (МГ) -- до води, зв'язаної з кристалами мінералів). Вологість ґрунту, відповідає МГ, змінюється від 12-16% у глинистих ґрунтах до 6-12% у суглинках та до 6% і менше у легких ґрунтах.

2. Дуже важкодоступна для рослин волога. Ця частина зв'язаної (плівкової) води від максимальної гігроскопічності до вологи в'янення мало рухома, переміщується лише у вигляді пари, частково поглинається корінням з великою всмоктуючою силою.

3. Умовно важкодоступна волога знаходиться між вологістю в'янення і вологістю розриву капілярів (ВРК). Це категорія вологості, за якої підвішена волога в процесі свого випаровування втрачає здатність переміщуватись до випаровуючої поверхні. Надходить до коренів у формі пари, можливий плівчастий механізм переміщення.

4. Середньодоступна волога відповідає межам вологості розриву капілярів до найменшої (польової) вологоємності (НВ), яка являє собою найбільшу кількість вологи, яку утримує ґрунт проти сил тяжіння. Остання вимірюється від 10% у легких ґрунтах до 50% у важких. Середньодоступна волога характеризується рухомістю і надходить до коренів по капілярах і плівках.

5. Легкодоступна волога знаходиться в межах від найменшої вологоємності до повної вологоємності і являє собою найбільшу кількість, яка може міститися в ґрунті при заповненні всіх щілин. Ця категорія вологи має найбільшу рухомість, проте наявність її може бути причиною погіршення повітряного режиму ґрунту.

Ці категорії вологи об'єднуються в дві групи: непродуктивної вологи (1-а та 2-а категорії) і продуктивної (3-5-а категорії), нижнім рівнем якої служить вологість в'янення. Оптимум вологи для рослин знаходиться вище вологості розриву капілярів до найменшої вологоємності (3-я і 4-а категорії вологи). Тобто верхня межа вологості, за якої виникає перезволоженій, знаходиться в інтервалі між повною і максимальною польовою вологоємністю і залежить від умов аерації. В піщаних і супіщаних ґрунтах значущість аерації при найменшій вологоємності дуже висока, в легкосуглинних -- оптимальна, середньо- і важкосуглинних -- крайня (6-8%). У глинистих дерново-підзолистих ґрунтах при НВ щілинність аерації дуже знижується, відповідно критична вологість, що відповідає надлишковому зволоженню, знаходиться нижче рівня НВ.

На практиці як вихідний критерій вологозабезпечення посівів використовують запаси продуктивної вологи в ґрунті. Ця оцінка має особливе значення перед початком весняних польових робіт, оскільки з нею пов'язане прогнозування урожайності коригування технології вирощування сільськогосподарських культур, а також восени для планування заходів нагромадження і збереження вологи. Перед сівбою озимих культур важливо знати не лише загальні запаси продуктивної вологи, а й зволоження верхнього шару, від якого залежить з'явлення сходів. Найбільш загальна оцінка цього критерію подана в таблиці (табл. 11).

Кислотно-лужна характеристика ґрунтів. Реакція ґрунту обумовлена співвідношенням в ґрунтовому розчині водневих і гідроксильних іонів. Розрізняють ґрунти: дуже сильнокислі -- рНС0Л < 4,0; сильнокислі -- 4,1-5,5; нейтральні -- 5,6-7,4; слаболужні -- рНВ0Д 7,5-8,5; сильнолужні -- 8,5-10,0 та різколужні -- 10,1-12,0.

Таблиця 13. Оптимальний рівень реакції дерново-підзолистих ґрунтів і насиченість їх основами

У карбонатних ґрунтах міститься підвищена кількість Са2+ і НСО-3 в ґрунтовому розчині, що визначає слабо-лужну реакцію. В цих ґрунтах швидше відбувається мінералізація органічної речовини і вивільнюється азот у мінеральній формі.

Фосфати, залізо, марганець, важкі метали доступніші, ніж на кислих ґрунтах. Наявність у ґрунтових розчинах більшої кількості кальцію внаслідок антагонізму катіонів може ускладнити засвоювання деяких елементів живлення, створюючи дефіцит їх у рослинах. Недостача засвоюваного заліза в карбонатних ґрунтах може викликати хлороз рослин.

Існує така класифікація ґрунтів за рівнем забезпечення кальцієм: рСа < 1,8 -- надлишковий; 1,8-2,0 -- високий; 2,0-2,2 -- підвищений; 2,2-2,4 -- середній; 2,4-2,6 -- низький (рСа -- від'ємний логарифм активності іонів кальцію).

До засолених ґрунтів відносять такі, що містять у своєму складі легкорозчинні солі в токсичній для сільськогосподарських рослин кількості. Вони мають прямий негативний вплив на рослини внаслідок підвищення осмотичного тиску ґрунтових розчинів і токсичної дії окремих іонів, а також побічний вплив через зміну фізико-хімічних, біологічних та інших властивостей ґрунту. Найбільший токсичний ефект виявляє сода, хлориди, бікарбонати натрію і магнію, сульфати натрію і магнію. Гіпс, як і карбонат кальцію, не шкідливий, проте його вміст у великій кількості призводить до погіршення родючості ґрунту.

Солонцюватість. Ця якість ґрунтів обумовлена підвищеним умістом обмінного натрію або наслідками його наявності в ґрунтовому вбирному комплексі. У першому випадку солонцюватість називають активною або фізико-хімічною, в другому -- фізичною або реліктовою.

Таблиця 14. Забезпечення ґрунту легкогідролізуючим азотом, мг n на 100 г ґрунту

Відомо багато показників, які характеризують різний біологічний стан ґрунту. Для контролю за біологічним станом ґрунту відбирають найбільш інтегровані показники, що піддаються виміру і відносяться до процесів з гомеостатичними механізмами. Під гомеостазом системи розуміють механізм регулювання, що упорядковує в час змін властивостей в напрямку стійкості основних характеристик системи. Прояв гомеостазу є певною межею значень рН, ОВП, вмісту і складу органічної речовини, характерних для поточного типу ґрунту.

Під окультуренням ґрунту розуміють перетворення його властивостей відповідно до агроекологічних вимог конкретної культури або групи культур. Окультурення пов'язане з створенням якісно нового біологічного кругообігу речовин з більшою ємністю й інтенсивністю. У першу чергу це поширюється на ґрунти, властивості яких істотно відрізняються від оптимальних значень в цьому розумінні. До таких ґрунтів відносяться дерново-підзолисті, щодо яких розроблено діагностичні ознаки окультурення і класифікація. їх поділяють на дві групи:

1) розвинені на глинистих і суглинкових материнських породах;

2) розвинені на піщаних і супіщаних породах.

За ступенем окультурення ґрунти першої групи поділяють на три категорії: освоєні, окультурені, культурні.

До освоєних належать групи, які включені до активного сільськогосподарського використання при низькому рівні агротехніки, малих доз органічних і мінеральних добрив, недостатньому вапнуванні або без нього.

Рілля, як правило, має неоднорідну плямисту поверхню, часто утворюється кірка. Глибина орного шару 15-20 см. Вміст гумусу в межах 1,52,5%, відношення С г.к: С ф.к 0,5-0,7.

Глибше орного шару вміст гумусу різко знижується. Ємність поглинання катіонів в межах 10-12 мг-екв/100 г.

Реакція кисла (рНС0Л 4,3-4,7), рідше слабокисла, гідролітична кислотність понад 5 мг екв/100 г, насиченість основами в межах 30-60%. Вміст легкогідролізованого азоту 2-4 мг/100 г ґрунту. Забезпечення рухомим фосфором низьке (3-10 мг/100 г), обмінним калієм низьке і середнє (10-20 мг/100 г), нітрифікаційна здатність 2-3 мг N -- 1Ч03 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,3-1,4 г/см3, загальна щілинність менше 45%.

Окультурені дерново-підзолисті ґрунти формуються в умовах високої культури землеробства (дотримання сівозмін, постійне внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування). Досить чітко зберігаються ознаки підзолистого типу ґрунтоутворення з неявними рисами дернового процесу.

Глибина орного шару 20-25 см. Вміст гумусу в ньому 2-3,5%, інколи більше. В складі гумусу помітно зростає частка гумінових кислот, відношення С г.к: С ф.к в межах 0,6-0,8. Ємність поглинання катіонів 12-18 мг-екв/100 г, рНС0]1 5,0-5,5, гідролітична кислотність 3,5 мг-екв/100 г ґрунту, ступінь насичення основами 60-80%. Забезпечення рухомим фосфором 1025 мг/100 г ґрунту, рухомим калієм 10-22 мг/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізованого азоту 4-6 мг/100 г ґрунту, нітрифікаційна здатність 3--4 мг N -- N0^ на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,2-1,3 г/см3, загальна щілинність 45-50%.

Дерново-підзолисті культурні ґрунти формуються за умов продовженого і інтенсивного окультурення. При постійному внесенні великої кількості гною і систематичному вапнуванні ґрунту, як правило, втрачаються морфологічні ознаки підзолистого типу. Ці ґрунти характеризуються достатньо глибоким орним шаром (25-30 см) з вмістом гумусу 3-5%, підвищеною часткою гумінових кислот в його складі (С г.к : С ф.к 1,1-1,3). Ємність поглинання катіонів 20-25 мг.-екв./100 г ґрунту, рНС0Л. 5,5-6,5, гідролітична кислотність 1,5-2,0 мг.-екв./100 г, ступінь насичення основами понад 80%. Забезпечення рухомим фосфором і калієм відповідно 25-30 і 22-25 мг/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізованого азоту 6-10 мг/100 г, нітріфікаційна здатність 4-5 мг N -Ж)3 на 100 г ґрунту. Щільність орного шару 1,1-1,2 г/см3, загальна щілинність 50-55%.

Освоєні ґрунти характеризуються малопотужним орним шаром -- 15-20 см. Кількість гумусу в межах 0,3-2%. При цьому різкі зміни вмісту гумусу, що виявлено на незначній відстані, характерні для піщаних ґрунтів, у супіщаних освоєних ґрунтах він знаходиться в межах 1,3-2%. У груповому складі гумусу переважають фульвокислоти (відношення Є г.к : Сф.к 0,4-0,5). Ємність поглинання катіонів і сума обмінних основ піщаних ґрунтів дуже низька -- відповідно 3-7 і 0,8-4 мг.-екв./100 г. У супіщаних ґрунтах ємність поглинання зростає до 4-10 мг.-екв./100 г, а величина суми обмінних основ набуває значної стабільності, досягаючи 2-4 мг.-екв./100 г.

Реакція кисла (рН 4-5), ступінь насичення основами 20-50%. Вміст рухомих форм фосфору і калію 5-15 мг/100 г.

Окультурені ґрунти цієї групи характеризуються більш глибоким орним шаром (20-25 см і більше). Кількість гумусу порівняно з його вмістом у освоєних ґрунтах зростає і вирівнюється: в піщаних ґрунтах 1,5-2%, а в супіщаних збільшується до 2,5-3%. У груповому складі гумусу переважають фульвокислоти, але значно менше, ніж в освоєних (відношення Є ч.к : Є ф.к 0,6-0,9). Ємність поглинання складає 6-12мг.-екв./100 г, рНС0Л 5,5-6,0. Сума обмінних основ не нижче 3--4 мг.-екв./100 г. Ступінь насичення основами 50-70%. Забезпечення рухомим фосфором зростає до 2030 мг/100 г, рухомим калієм -- до 10-15 мг/100 г.

Размещено на Allbest.ru