Суб'єкти і об'єкти насінництва та розсадництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Суб'єкти і об'єкти насінництва та розсадництва

Закон України "Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р. визначає насінництво та розсадництво як галузь рослинництва, що займається розмноженням насіння і садивного матеріалу, збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснює сортовий та насіннєвий контроль. Відповідно до ст. З зазначеного Закону до суб'єктів насінництва та розсадництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України.

Галузева програма "Селекція і насінництво - 2006-2010", затверджена наказом Мінагрополітики України та УААН від 11 грудня 2006 р. № 757/129 зазначає, що виробництвом оригінального, елітного насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин у 2006-2010 рр. займатимуться 55 науково-дослідних установ та 110 дослідних господарств Української академії аграрних наук, а також близько 90 навчально-дослідних господарств та інших паспортизованих суб'єктів насінництва, які будуть вести первинне і елітне насінництво більш ніж 800 сортів і гібридів та виробляти в середньому за рік майже 320 тис. тонн елітного насіння зернових і зернобобових культур, понад 16 тис. тонн картоплі, 13 тис. тонн сої, 1,5 тис. тонн ріпаку і 2,6 млн шт. саджанців хмелю.

Для впорядкування відносин з насінництва та уточнення переліку суб'єктів насінництва і розсадництва дані про них вносяться до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, який ведеться на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 595/7916. Державний реєстр виробників насіння і садивного матеріалу (далі - Реєстр) - це перелік суб'єктів насінництва та розсадництва, яким надано право виробляти та реалізовувати насіння і садивний матеріал. Реєстрація суб'єктів насінництва і розсадництва проводиться на підставі наказу Міністерства аграрної політики України про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу та занесення його до Реєстру. Суб'єкти насінництва і розсадництва, не занесені до Реєстру, не мають права виробляти насіння та садивний матеріал для реалізації Реєстр за дорученням Міністерства аграрної політики України веде Державна служба з охорони прав на сорти рослин.

Одержання статусу суб'єкта насінництва врегульовує Порядок проведення атестації суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 29 травня 2003 р. № 152, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 р. за № 594/7915. Атестацію суб'єктів господарювання на право виробництва та реалізації насіння і садивного матеріалу проводять атестаційні комісії. Атестаційна комісія з надання суб'єктам господарювання права на виробництво та реалізацію: оригінального й елітного насіння - утворюється наказом Міністерства аграрної політики України; репродукційного насіння і садивного матеріалу, гібридів першого покоління - утворюється наказом Міністерства агропромислового комплексу АР Крим, головних управлінь сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій. На підставі рішення атестаційних комісій та висновків Державної служби з охорони прав на сорти рослин Міністерство аграрної політики України видає наказ про видачу паспорта на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій та занесення до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Виготовлення, заповнення та видачу суб'єктам насінництва і розсадництва паспортів здійснює Український інститут експертизи сортів рослин.

Паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу відповідних категорій видається на термін дії укладеного ліцензійного договору між власником сорту та виробником насіння цього сорту, але не більше ніж на 5 років. Після закінчення терміну дії паспорта проводиться переатестація, у результаті якої видається новий паспорт.

У процесі використання сортового насіння можуть суттєво погіршитися його сортові якості. Причин такому явищу можна навести досить багато: недотримання технології посіву, догляду за посівами, збирання, переробки й зберігання врожаю. На погіршення сортових якостей можуть вплинути навіть невідповідні природно-кліматичні умови. Дослідження відповідності насіння сортовим вимогам здійснюється за допомогою апробації (випробування) сортових посівів, яка здійснюється на основі Порядку здійснення організації та контролю за проведенням апробації сортових посівів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 3 липня 2009 р. № 463, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 р. за № 659/16675.

Основна мета проведення апробації сортових посівів - підтвердження того, що ознаки сорту залишились незмінними в процесі їх розмноження та визначення придатності сортових посівів для використання урожаю з них на насіннєві цілі. Для цього за встановленими морфологічними ознаками відмінності сорту визначаються сортова чистота (однорідність), засміченість сортового посіву іншими рослинами, в тому числі рослинами, насіння яких важко відокремлюється, карантинними, злісними й отруйними бур'янами, встановлюється ступінь ураження рослин хворобами та ушкодження шкідниками. Апробації піддягають усі сортові посіви сільськогосподарських рослин, які занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та призначені для використання на насіннєві цілі або проходять виробниче випробування і належать суб'єктам насінництва та розсадництва. Здійснює апробацію державний інспектор з насінництва із залученням, за необхідності, автора сорту або представників установи-організатора та заявника. насінництво сортовий розсадництво врожайний

Загальна схема апробації включає сукупність таких дій. До початку проведення апробації в підприємстві складається загальний план апробації посівів чи насаджень. У плані необхідно вказати назви (номери) ділянок, розміщення рядів і рослину ряду згідно зі сторонами світу, строками і черговістю проведення апробації. Під час проведення апробації на ділянці оглядають усі рослини або кущі кожного ряду, відзначаючи в польовому журналі номер ряду, кількість рослин основного сорту, домішки і випади. Апробацію проводять двоє людей - апробатор і помічник. Апробатор визначає відповідність рослин сорту, відрізняє домішки і веде записи. Помічник за його вказівками позначає домішки (етикеткою, фарбою або інше) чи видаляє їх і підраховує кількість рослин (саджанців або кущів) кожного основного сорту окремо у ряді. За результатами досліджень визначається чистосортність і зрідженість посівів (насаджень) у відсотках до загальної кількості рослин на одиницю площі. За матеріалами апробації складаються акти апробації у трьох примірниках за підписом апробатора, керівника підприємства, засвідчуються печаткою і перший примірник надсилається до Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, другий залишається в господарстві, а третій - подається установі, якій підзвітне підприємство.

За результатами визначення посівних якостей насіння відповідні насіннєві інспекції (за територіальною ознакою) видають власникові такі державні документи: Сертифікат на насіння України; Посвідчення про кондиційність; Результат аналізу насіння.

Об'єктами насінництва та розсадництва згідно зі ст. 2 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" є: 1) сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортосуміш); 2) насіння і садивний матеріал; 3) насінницькі посіви та насадження.

Сутність таких різновидів сорту рослин, як клон, лінія і гібрид, було розкрито вище. Популяцією є сукупність рослин одного виду, поширених у певній місцевості. Щодо сорту, то це переважаюче поширення якогось сорту рослин у межах певної місцевості. Сортосуміш одержується внаслідок цілеспрямованого або ненавмисного (при обробці, зберіганні чи перевезенні) змішуванні різних сортів рослин одного виду. Внаслідок різних властивостей змішаних сортів сортосуміш як насіння використовується одноразово.

Під насінням розуміються органи рослин, які використовуються для розмноження. Садивний (посадковий) матеріал - це рослини та їх частини, що вважаються придатними для відтворення цілісних рослин.

Насінницькі посіви - це ділянки ріллі, призначені для розмноження посівних сортів рослин. Насадження призначаються для розмноження багаторічних рослин, які відтворюються за допомогою садивного (посадкового) матеріалу.

Залежно від можливості передати сортові якості насіння поділяють на категорії:

- оригінальне - це насіння первинних ланок насінництва, вироблене оригінатором сорту, тобто особою, яка створила, вивела, виявила сорт та (або) забезпечує його збереження. На оригінатора покладається обов'язок забезпечувати підтримку сорту таким чином, щоб зберігалися ознаки, вказані у описі сорту, складеному на дату його реєстрації у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні;

- елітним є насіння, отримане від послідовного розмноження оригінального насіння в елітно-насінницьких та інших господарствах, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Кількість поколінь елітного насіння визначає оригінатор сорту, але, як правило, їх є два, тобто суперелітне та елітне;

-репродукційне насіння - усі наступні покоління елітного насіння, тобто насіння першої та наступних репродукцій. Репродукцією є період одноразового розмноження насіння внаслідок його висіву і збирання врожаю. Через природно-кліматичні особливості продукцію рослинництва можна одержати лише один раз на рік. Тому репродукцією є порядковий номер року розмноження елітного насіння. Наприклад, вираз "насіння другої репродукції" означає, що таке насіння одержано на другий рік розмноження елітного насіння. Залежно від видових особливостей рослин може бути декілька репродукцій. Як правило, після четвертої репродукції насіння втрачає свої сортові якості і потребує сортооновлення. Сортооновленням є періодична заміна сортового насіння сільськогосподарських культур високоякісним насінням цього самого сорту. При цьому бажано, щоб насіння було оригінальним, елітним або хоча б не нижче першої репродукції.

До насіння зазначених категорій прирівнюється відповідний садивний матеріал картоплі, винограду, плодових, горіхоплідних, ягідних, декоративних, лікарських, лісових культур з урахуванням особливостей їх розмноження.

Порядок реалізації насіння і садивного матеріалу

Реалізація насіння і садивного матеріалу здійснюється шляхом оптової та роздрібної торгівлі. Аграрно-правовому регулюванню підпорядковується саме оптова реалізація насіння і садивного матеріалу, чому присвячено низку аграрних нормативно-правових актів. Роздрібна торгівля врегульовується актами цивільного та господарського законодавства, зокрема постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" від 8 лютого 1995 р. № 108, загальними положеннями Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2007 р. за № 1257/14524, а також Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 8 липня 1996 р. № 369.

Слід зазначити, що прийняття Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції" від 25 червня 2009 р. та Державної цільової програми створення оптових ринків, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 562 дає змогу розглядати оптову торгівлю насінням і садивним матеріалом одночасно як частину оптового ринку сільськогосподарської продукції і як спеціалізований насінницький ринок оптової торгівлі.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р. оптова торгівля насінням на внутрішньому ринку України підлягає ліцензуванню. Прикінцевими положеннями цього Закону запропоновано доповнити перелік ліцензійних видів господарської діяльності, визначених ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", пунктом 65 щодо оптової торгівлі насінням.

Органи ліцензування оптової торгівлі насінням визначено п. 33 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698. У сфері оптової торгівлі насінням для потреб ведення сільського господарства органами ліцензування виступають Мінагрополітики України та місцеві органи державної виконавчої влади: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. На підставі ліцензії, виданої Міністерством аграрної політики України, здійснювати оптову торгівлю насінням дозволено на всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом виконавчої влади, - на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Рішення про видачу ліцензії приймається Мінагрополітики України на підставі висновку спеціальної ліцензійної комісії, яка діє на основі Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 28 березня 2008 р. № 189. До компетенції ліцензійної комісії входить прийняття рішення щодо видачі або переоформлення ліцензії, видачі копії, дубліката ліцензії, відмову у її видачі або залишення заяви без розгляду. Комісія також подає пропозиції Мінагрополітики України щодо скасування рішення про видачу ліцензії, рішення про визнання ліцензії недійсною та про анулювання ліцензії згідно із законодавством. Для отримання ліцензії на оптову торгівлю насінням суб'єкт господарювання повинен звернутися до ліцензійної комісії із заявою про видачу ліцензії встановленого зразка. До заяви додаються документи, визначені Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756.

Термін дії зазначеної ліцензії та розмір плати за її видачу встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755. При цьому іншою постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р. № 498 було змінено основу формування плати за одержання ліцензії з неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, за загальним правилом, термін дії ліцензії на провадження оптової торгівлі насінням становить 5 років, а плата за її видачу справляється у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

У процесі визначення якості насіння і садивного матеріалу здійснюється: встановлення відповідності сортової та насіннєвої документації на партію насіння та садивного матеріалу до вимог нормативних документів; визначення відповідності показників сортових і посівних якостей партії1 насіння та садивного матеріалу до даних, зазначених у відповідних документах на партію; визначення генетичного походження насіння та садивного матеріалу. Здійснюються зазначені процедури на основі Правил експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення заяв, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 8 липня 2003 р. № 223, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 р. за №630/7951.

Крім вимог до якості насіннєвого матеріалу істотною умовою договору оптової торгівлі насінням є вимоги щодо пакування партій насіння. Здійснюється ця процедура відповідно до Правил пакування та маркування насіння сільськогосподарських культур в Україні, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 22 червня 2009 р. № 426, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 р. за № 639/16655. Має свої особливості і формування ціни сортового насіння і садивного матеріалу. Залежно від категорії насіння існують сортові надбавки у вигляді відсотків до ціни, встановлені і затверджені, спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 6 березня 2007 р. № 212/29.

У разі невідповідності сортового насіння сортовим вимогам його використовують як продукт харчування або як корм для сільськогосподарських тварин. Якщо насіння не може використовуватися для жодної із зазначених цілей, воно підлягає фізичному знищенню, яке здійснюється відповідно до Порядку" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 травня 2003 р. № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2003 р. за № 398/7719. Знищення такого насіння покладається на його власника під контролем державного інспектора з насінництва. Таке насіння знищується шляхом спалювання або Іншим способом. Ще один спосіб компостування визначає Методика вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, що зазнали впливу пестицидів та агрохімікатів і непридатні до використання, затверджена наказом Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охорони здоров'я України від 7 березня 1996 р. № 5.08.07/306. Компостуванням непридатного насіння є його складування у ізольованих від зовнішнього впливу місцях з метою природного розкладення діючої речовини і подальшого використання як органічних добрив.

Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин

Сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкідників, хвороб та бур'янів до 30 відсотків валових зборів і, зокрема, зерна 25-30%, цукрових буряків - 20-27, соняшнику - 23-25, сої, картоплі - 32-35, овочів - 27, плодових насаджень - 48% і більше. Захист рослин від шкідливих організмів посідає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур. При технологіях вирощування сільськогосподарських культур без застосування пестицидів урожайність знижується на 35-50%, значно погіршується якість продукції.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України "Про захист рослин" від 14 жовтня 1998 р., згідно з яким захист рослин - це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Проте це широке визначення захисту рослин, що охоплює всі галузі економіки, які використовують у своїй виробничо-господарській діяльності рослини. Тому прийнятнішим є поняття захисту саме сільськогосподарських рослин, яке надає Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р. Отже, захист сільськогосподарських рослин - це комплекс заходів щодо попередження і зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.

Шкідниками є види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути. Під хворобами розуміють порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища. До бур'янів належить небажана рослинність в угіддях, посівах, насадженнях культурних рослин, яка конкурує з ними за світло, воду, поживні речовини, а також сприяє поширенню шкідників та хвороб.

Посівам сільськогосподарських культур, плодово-ягідним, лісовим та лісопарковим насадженням, продукції рослинництва завдають шкоду понад 400 видів шкідників, рослини уражують 200 збудників небезпечних хвороб, а поля засмічують близько 300 видів бур'янів. Всі вони мають свої біологічні особливості життєвого циклу, а для боротьби з ними застосовуються, поряд з комплексом агротехнічних та організаційних заходів, понад 300 хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Таким чином, слід відзначити комплексний інтегрований характер захисту сільськогосподарських рослин, який складається із застосування організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, хімічних, біологічних та інших методів.

До організаційно-господарських методів належить своєчасне забезпечення матеріальними і трудовими ресурсами у їх оптимальному співвідношенні. Агротехнічні методи включають дотримання схеми сівозмін, технологічних вимог тощо, що дозволяє випереджати або заглушувати розвиток шкідливих організмів. Селекційні методи дають змогу одержати рослини, стійкі проти певних шкідливих організмів. Фізичні методи спрямовані на фізичне знищення шкідників шляхом їх ручного збирання, виполювання бур'янів тощо. Зазначені методи є досить обмеженими через вплив на одного зі шкідливих організмів або високі затрати ручної праці. Тому найприйнятнішими нині все ж є засоби боротьби проти шкідливих організмів, які містять токсичні речовини.

Такі засоби об'єднуються під загальною назвою пестицидів, визначення яких містить ст. 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати". Пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

Сутність і значення біологічного методу розкриває Галузева програма "Захист рослин 2008-2015", затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 6 грудня 2007 р. № 867/112. Біологічний метод захисту рослин передбачає використання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для запобігання чи зменшення збитків, яких завдають шкідливі організми, та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Біологічний метод не потребує значних фінансових витрат і, головне, біологічні засоби можуть виробляти в достатній кількості біофабрики і біолабораторії України. Основна доля у використанні біологічних засобів (близько 80%) припадала на трихограму. Трихограма стримує розвиток і поширення лускокрилих шкідників у посівах сільськогосподарських культур.

Загалом біологічний метод боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур повинен займати до 50% в інтегрованих системах захисту рослин.

Основною метою Галузевої програми "Захист рослин 2008-2015" є насичення ринку пестицидів ефективними засобами захисту рослин у необхідних обсягах і асортименті та забезпечення їх раціонального використання, і на цій основі поліпшити фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, що неодмінно стабілізує і підвищить рівень виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва. Виконання програми значно поліпшить фітосанітарний стан сільськогосподарських угідь, посівів і насаджень, а також сприятиме виробництву прогнозованих обсягів продукції рослинництва та створенню додаткових робочих місць і забезпеченню продовольчої безпеки країни.

Державний контроль у сфері захисту рослин за проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами нагляду за фітосанітарним станом рослин сільськогосподарського призначення, багаторічних насаджень рослин закритого ґрунту, а також захистом їх від шкідливих організмів, додержанням технології та регламентів зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин. Такими органами є Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, компетенція яких визначається статтями 8-10 Закону України "Про захист рослин". Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту рослин є Міністерство аграрної політики України у особі Департаменту рослинництва, а також Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики, що діє на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 18 червня 2007 р. № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2007 р. за № 880/14147. У регіонах функції державного контролю за захистом рослин здійснюють державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим і областей, діючих на підставі положень, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18 липня 2000 р. № 127. До спеціальних органів належить також Державна служба з карантину рослин України, Положення про яку затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 8 травня 2007 р. №310, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за № 532/13799.

Однією з важливих умов зниження собівартості продукції рослинництва є застосування вітчизняних засобів захисту рослин, які значно дешевші за їх імпортні аналоги. З метою збільшення виробництва таких засобів із залученням коштів вітчизняних та іноземних інвесторів було прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин" від 24 січня 2001 р. № 42. Водночас відповідно до ст. 9 Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виробництво, оптова та роздрібна торгівля пестицидами підлягає ліцензуванню.

Органом ліцензування виробництва пестицидів згідно з п. 14 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, визначено Міністерство промислової політики України. Для одержання ліцензії виробник пестицидів повинен виконати організаційні, кваліфікаційні, технологічні, санітарні та інші вимоги, встановлені Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва пестицидів та агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 31 січня 2006 р. № 8/29, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2006 р. за № 144/12018.

Водночас відповідно до п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р., ліцензування оптової та роздрібної торгівлі пестицидами в межах будь-якої території України здійснює Мінагрополітики України, а в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць - відповідні місцеві органи виконавчої влади. Ліцензія на торгівлю пестицидами видається за умови відповідності вимогам Положення про ліцензійну комісію з ліцензування провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), і складу ліцензійної комісії, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 19 березня 2008 р. № 167. Загалом можна зробити висновок про схожість ліцензування оптової торгівлі пестицидами і викладеної раніше процедури ліцензування оптової торгівлі насінням і садивним матеріалом.

Як уже зазначалося, пестициди містять токсичні речовини, тобто речовини хімічного чи біологічного походження, здатні у певних кількостях викликати порушення життєдіяльності людського чи тваринного організму. Пестициди мають різні рівень токсичності та період розпаду шкідливих речовин. Це викликає необхідність суворого санітарного контролю за вмістом токсичних речовин у виробленій сільськогосподарській продукції, що реалізується споживачам. Залишки токсичних речовин у продукції не повинні перевищувати встановлені Державними санітарними правилами та нормами 8.8.1.2.3.4-000-2001 "Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, ґрунті", затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20 вересня 2001 р. №137.

Разом із тим, з метою забезпечення охорони здоров'я населення і навколишнього природного середовища визначено Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні, затверджений наказом Державної комісії у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив (Укрдержхімкомісії) від 5 серпня 1997 р.

Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин

Серед заходів захисту рослин слід виділити особливий карантинний режим, спрямований на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів. Як правило, такі організми заносяться в Україну із-за кордону і виявляються шляхом проведення фітосанітарного контролю на митному кордоні. Таким чином, карантинний режим належить до митних технічних бар'єрів у зовнішньоекономічній діяльності. Взагалі за своїм значенням карантинний режим є особливим режимом захисту рослин.

Врегульовує відносини з карантинного захисту рослин Закон України "Про карантин рослин" від 30 червня 1993 р. (у редакції Закону від 19 січня 2006 р. № 3369-1V). Карантином є утримання об'єктів регулювання у визначених місцях для проведення їх моніторингу або подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та обробки. При цьому фітосанітарною експертизою є перевірка та аналіз об'єктів регулювання в лабораторних умовах на предмет наявності або відсутності регульованих шкідливих організмів, а інспектуванням - візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та/або відповідності фітосанітарним правилам. До шкідливих організмів належать будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни.

Державне управління у сфері карантину рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Міністерством аграрної політики України, органами Державної служби з карантину рослин України, яка діє на основі Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 8 травня 2007 р. № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 травня 2007 р. за № 532/13799.

У разі виявлення карантинних організмів на території України запроваджується карантинний режим як особливий правовий режим, що передбачає систему фітосанітарних заходів, які здійснюються у карантинній зоні з метою локалізації та ліквідації карантинних організмів. Карантинним є вид шкідливого організму, який у разі занесення або обмеженого поширення на території України може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам. При цьому фітосанітарними є будь-які заходи, включаючи усі нормативно-правові вимоги, фітосанітарні правила та процедури, що є обов'язковими для виконання органами державної влади та особами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про карантин рослин" карантинний режим запроваджується: у межах декількох областей Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного інспектора з карантину рослин України; на території Автономної Республіки Крим, областей, декількох районів, району, населеного пункту чи території окремого господарства - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією за поданням відповідно головних державних інспекторів з карантину рослин чи державних інспекторів з карантину рослин. Карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму. Орган, що приймає рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби повідомляє осіб, що розташовані, перебувають або проживають у регульованій зоні.

Процедура виявлення карантинних шкідників та подальшого поводження з ними врегульована нормативно і здійснюється відповідно до

Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. Огляд об'єктів регулювання передбачає проведення інспектування, під час якого здійснюється відбір зразків для проведення фітосанітарної експертизи. Обстеженням є збір та реєстрація даних огляду, моніторингу та інших процедур, пов'язаних з визначенням наявності або відсутності інспектування - візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та відповідності фітосанітарним правилам. Нарешті, інспектування - це візуальна перевірка об'єктів регулювання для визначення наявності регульованих шкідливих організмів та відповідності фітосанітарним правилам.

З метою визначення фітосанітарного стану об'єктів регулювання державні інспектори з карантину рослин проводять систематичні обстеження земель сільськогосподарського призначення, пунктів карантину рослин та прилеглої до них території (трикілометрової зони}, місць обігу об'єктів регулювання. Обстеження проводиться державним інспектором з карантину рослин у період вегетації культурних рослин з такою періодичністю: 1) кожного півріччя - на місці виробництва або виробничій ділянці, на яких офіційно встановлено та підтримується статус вільних від регульованих шкідливих організмів; 2) щороку - у суб'єктів господарювання, які вирощують елітне насіння і садивний (посадковий) матеріал, на державних сортодослідних станціях, у плодорозсадниках, інтродукційно-карантинних розсадниках і карантинних оранжереях ботанічних садів, а також на територіях, де запроваджено карантинний режим; 3) один раз на два роки - у суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, на землях осіб, де не виявлено карантинних організмів, та на прилеглих до них територіях. Результати обстеження оформлюються актом.

Висновок фітосанітарної експертизи надається за результатами аналізу щодо наявності шкідливих організмів протягом трьох днів із дня подання зразка об'єкта регулювання на аналіз, а щодо саджанців, живців, квіткових цибулин, бульб - наступного дня. У разі проведення складного аналізу (мікологічного, бактеріологічного, вірусологічного, гельмінтологічного) висновок про результати фітосанітарної експертизи надається протягом 30 днів із дня подання зразка об'єкта регулювання на аналіз. На підставі результатів фітосанітарної експертизи кожного зразка об'єкта регулювання і оцінки виявлених шкідливих організмів державний інспектор з карантину рослин визначає фітосанітарний стан партії об'єктів регулювання та приймає рішення про застосування фітосанітарних заходів. Заражені шкідливими організмами об'єкти регулювання, що вивозяться за межі митної території України або карантинної зони, підлягають обробці або фумігації (знезараженню).

Карантинні організми можуть перетинати митний кордон України як безпосередньо, так і перебуваючи серед так званих підкарантинних об'єктів. Підкарантинними є матеріали та об'єкти, які можуть сприяти поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні організми. Перелік підкарантинних об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. По-суті, носієм карантинних організмів, тобто підкарантинним об'єктом, може бути будь-яка продукція рослинництва, зокрема зернові культури, овочі, фрукти, саджанці тощо. У разі виявлення карантинних організмів зазначені об'єкти підлягають знезараженню (фумігації), тобто обробці хімічними речовинами, які знаходяться у газоподібному і рідкому стані, підкарантинних матеріалів, транспортних засобів з метою знищення карантинних організмів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про карантин рослин", а також п. 67 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів підлягає ліцензуванню. Згідно із п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, органом ліцензування визначено Мінагрополітики України. Для одержання ліцензії необхідно виконати організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги, висунуті Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які перемішуються через державний кордон України та карантинні зони, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики, та підприємництва, Мінагрополітики України від 4 листопада 2004 р. № 129/402, зареєстрованими в Міністерстві, юстиції України 17 грудня 2004 р. за № 1597/10196. Пропозиції щодо надання ліцензій конкретним суб'єктам виносить спеціальна ліцензійна комісія, що діє на підставі Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 30 грудня 2004 р. № 489.

Загальні засади процедури проведення фумігації (знезараження) встановлює відповідний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. Поряд із цим існують акти, що врегульовують процедуру фумігації окремих культур, наприклад Інструкція із знезараження плодів цитрусових від середземноморської плодової мухи методом рефрижерації, затверджена наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 18 березня 2003 р. № 40, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2003 р. за №250/7571.

Важливе значення у боротьбі з карантинними організмами відіграє фітосанітарний контроль за переміщенням рослинницької продукції як із-за кордону, так і всередині країни. Правовою основою такого контролю є Правила перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 873/5094, а також Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України 23 липня 2005 р. № 414, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2005 р. за № 1121/11401.

Правові аспекти вирощування наркотичних рослин

Аналіз статистичних даних, проведений Верховним Судом України у "Практиці розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів", свідчить, що в Україні на вересень 2007 р. нараховувалося майже 500 тис. осіб, які регулярно вживають наркотичні засоби, із них понад 5 тис. наркозалежних - неповнолітні. Найбільшу кількість наркозалежних зареєстровано у південних областях України. У 2007 р. на розгляді судів першої інстанції перебувало 43,4 тис. кримінальних справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що на 0,8% більше, ніж у 2006 р.

У сільському господарстві України вирощується досить доступна для споживачів наркосировина - мак снотворний і коноплі, з яких виготовляють наркотичні засоби. Найбільш поширене незаконне вирощування маку снотворного має місце в західних, а конопель - у південних областях. Такий стан висуває об'єктивну необхідність встановлення особливого режиму виробництва продукції рослинного походження, що містить наркотичні речовини;

Правовий режим виробництва і обігу наркотичних засобів і речовин в Україні встановлено на законодавчому рівні Законом України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини І прекурсори" від 22 грудня 2006 р. При цьому наркотичні засоби визначаються як речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. за № 770 (далі - Перелік). Прекурсорами є речовини, які використовуються для виробництва і виготовлення наркотичних засобів.

Відповідно до п. 23 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. діяльність, пов'язана з культивуванням та використанням чи реалізацією рослин, включених до Таблиці І Переліку, підлягає ліцензуванню. Згідно зі списком № 3 таблиці І зазначеного Переліку такими рослинами, що містять наркотичні речовини, є "мак опійний, снотворний" (у тому числі олійний та інші, що містять опій) та "коноплі" будь-якого виду. При цьому культивування рослин виду мак снотворний для виробництва насіння допускається лише за умови використання насіння, зібраного із сортів рослин, у висушеній соломі яких вміст морфіну не перевищував 0,15 відсотка. Щодо коноплі існує вимога, щоб вміст тетрагідроканнабінолу не перевищував 0,15 відсотка.

У п. 25-1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, функції ліцензування такої діяльності покладено на Комітет з контролю за наркотиками, який діє на основі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2003 р. № 1446.

Порядок ліцензування діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1387. Цей нормативно-правовий акт містить ряд положень, зокрема щодо переліку документів, необхідних для ліцензування, підстав для прийняття рішення про відмову у видачі та анулювання ліцензії, порядку переоформлення ліцензії, видачі дубліката тощо.

Загальною вимогою є відповідність суб'єкта ліцензування організаційним, кваліфікаційним, технологічним та іншим умовам, встановленим Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуску, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства охорони здоров'я України від 20 лютого 2001 р. № 39/66, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 р. за № 224/5415.

У разі прийняття позитивного рішення Комітет з контролю за наркотиками видає ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Ліцензія видається суб'єкту господарювання на один або кілька видів діяльності строком на п'ять років. Водночас слід пам'ятати, що обсяг кожної ліцензії тісно пов'язується з обсягом щорічних квот, у межах яких здійснюється культивування рослин, які містять наркотичні засоби і психотропні речовини. Наприклад, на 2009 р. було встановлено квоти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 220. На культивування маку снотворного передбачено виділити площу 14 тис. га, а коноплі - 1,1 тис. га. Для порівняння, у 2008 р. під мак було виділено 12,4 тис. га, а щодо конопель площа залишилась незмінною.

Існує ще одна вимога для осіб, що здійснюють культивування маку і коноплі, висунута відповідно до Порядку придбання кондиційного і репродуктивного насіння для культивування рослин, що містять малі кількості наркотичних речовин, для промислових цілей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. № 1129. Для посіву слід придбавати кондиційне і репродуктивне насіння маку снотворного та рослин роду конопель, внесених до Реєстру сортів рослин України, відповідно не нижче першої та другої репродукції у суб'єктів насінництва та розсадництва, занесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, щодо рослин, що містять малі кількості наркотичних речовин, для промислових цілей на договірних умовах.

Основним правовим регулятором діяльності з вирощування наркотичних рослин є Порядок провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 589. Насамперед, встановлюється вимога щодо ліцензування цієї діяльності. Також суб'єкти господарювання під час провадження зазначеної діяльності повинні забезпечити виконання умов для запобігання розкраданню наркотичних рослин, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1026. Під час збирання врожаю маку знищення їх пожнивних залишків здійснюється суб'єктом господарювання шляхом подрібнення і розкидання, після чого проводиться дискування поля з наступним переорюванням. Комбайни, що використовуються для збирання врожаю рослин маку, повинні бути обладнані пристроями для подрібнення пожнивних залишків. Механізми комбайнів після збирання врожаю маку в той же день очищуються від відходів, пожнивні залишки щодня приорюються. Знищення пожнивних залишків здійснюється суб'єктами господарювання у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб'єкта господарювання і представник територіального органу внутрішніх справ.

Очищення насіння маку здійснюється суб'єктом господарювання на спеціально відведеному об'єкті чи у приміщенні зерноочисними машинами, обладнаними спеціальними пристроями для збирання відходів. Механізми зерноочисних машин після очищення насіння маку в той же день очищуються від відходів, пожнивні залишки щодня спалюються. Переробка стебел конопель здійснюється суб'єктом господарювання на спеціально відведеному об'єкті чи у приміщенні. Знищення залишків після очищення насіння маку або переробки стебел конопель здійснюється суб'єктами господарювання після їх зважування шляхом щоденного спалювання у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб'єкта господарювання і територіального органу внутрішніх справ, представник територіального органу внутрішніх справ.

У разі коли суб'єкт господарювання приймає рішення про знищення посівів рослин з будь-яких причин, такі посіви підлягають знищенню шляхом переорювання на полях висіву скошених та подрібнених рослин у присутності комісії, до складу якої включаються керівники суб'єкта господарювання і територіального органу внутрішніх справ, представник територіального органу внутрішніх справ.

За результатами будь-якого із наведених видів знищення наркотичних рослин складається акт у трьох примірниках, який засвідчується підписами членів комісії і скріплюється печаткою суб'єкта господарювання. Перший примірник акта залишається у суб'єкта господарювання, інші надсилаються МВС та Комітетові з контролю за наркотиками. Суб'єкти господарювання щороку до 1 жовтня подають Комітетові звіт про результати діяльності із зазначенням кількості вирощених і перероблених рослин.

Размещено на Allbest.ru