Розроблення проблем механізації тваринництва в контексті діяльності Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1931-1935)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розроблення проблем механізації тваринництва в контексті діяльності Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1931-1935)

кандидат технічних наук, директор, ДНУ «Український науково-дослідний інститУт спирту і біотехнології продовольчих продуктів» (Україна, Київ)

Анотація

Висвітлено передумови становлення, організаційні засади та напрями діяльності сектору механізації і електрифікації сільського господарства Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук. Узагальнено основні здобутки науково-дослідних установ сектору з дослідження доїльних апаратів та мікрофлори молока, механізації процесів годівлі та догляду за тваринами, типізації інкубаторів, розроблення проекту дослідної конвеєрної молочної ферми. Охарактеризовано недоліки в роботі сектору та передбачувані шляхи їх вирішення. Дослідження ґрунтується на використанні комплексу загальнонаукових, структурно-функціональних та історичних методів, а також широкої джерельної бази, основу якої складають архівні документи.

Ключові слова: механізація тваринництва, машинне доїння, молочна ферма, технологія утримання, інкубація, кормовиробництво.

електрифікація сільський сектор механізація

Збільшення виробництва продукції тваринництва в Україні ґрунтується як на основі зростання генетичного потенціалу продуктивності худоби, так і впровадження інтенсивних технологій та освоєння нової техніки. Комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів є невід'ємною частиною промислової технології тваринництва, його технічною основою. Вона передбачає механізоване виконання основних виробничих процесів з підготування кормів, годівлі і напування тварин, прибирання і переробки гною, створення необхідного мікроклімату приміщень тощо.

На основі історіографічного аналізу проблеми встановлено, що окремі етапи і напрями механізації галузі тваринництва були висвітлені в наукових працях П. А. Власюка, О. П. Деркача, А. М. Бірюка та ін. [1; 2; 3]. Однак до цього часу ґрунтовно не вивчено особливості діяльності галузевих наукових установ з розроблення проблем машинного доїння, механізації процесів підготовки і подачі кормів, інкубації яєць сільськогосподарської птиці в роки діяльності ВУАСГН. З огляду на зазначене ці завдання висувалися на перший план при проведенні даного дослідження. Автором використано історичні (порівняльно- історичний, предметно-хронологічний), загальнонаукові (аналіз, синтез, логічний) та джерелознавчий методи дослідження.

Сектор механізації ВУАСГН створено в травні 1931 р. для планово-методичного керівництва роботою науково-дослідних установ в галузі механізації сільського господарства. Він поділявся на підрозділи: енергетики та електрифікації; механізації рослинницької галузі; механізації тваринництва та транспорту. Роль координаційного центру в галузі механізації сільського господарства у союзному масштабі покладалася на Всесоюзний інститут електрифікації сільського господарства (ВІЕСГ), республіканському - на Український науково-дослідний інституту механізації і електрифікації сільського господарства (УНДІМЕСГ). Зокрема, завдання останнього полягали в раціональному тракторо- і машинокористуванні; поглибленому лабораторному вивченні машин та окремих органів, пов'язаних з ґрунтовними теоретичними дослідженнями; економічній оцінці сільськогосподарських машин та знарядь і механізації процесу в цілому [6, арк. 3].

Як свідчать архівні матеріали, УНДІМЕСГ здійснював свою роботу через філіали та сектори механізації галузевих науково-дослідних інститутів. Сектори здійснювали нескладні проектування і конструювання сільськогосподарських машин і тракторів, їх випробування та вдосконалення, проводили роботу з експлуатації, догляду і ремонту машинно-тракторного парку, організовували опірно-дослідні пункти з механізації сільського господарства в радгоспах і МТС, планували та контролювали їх роботу. Основні зусилля опірно- дослідних пунктів з механізації концентрувалися на питаннях експлуатації машинно-тракторного парку, формулюванні технічних вимог сільськогосподарського виробництва до тракторів і машин тощо [6, арк. 3-5].

Організаційні засади діяльності УНДІМЕСГ і секторів механізації галузевих науково-дослідних інститутів визначалися наступними принципами: науково-дослідна мережа з механізації сільського господарства УРСР працювала за єдиним планом, складеним УНДІМЕСГ і затвердженим ВУАСГН; планово-методичне керівництво науково-дослідною роботою здійснював УНДІМСЕСГ; керівниками секторів механізації галузевих наукових установ і опірно-дослідних пунктів з механізації в радгоспах і МТС були замісники їх директорів і призначалися за погодженням з УНДІМЕСГ; сектори механізації галузевих інститутів у плановому порядку забезпечували своєю виробничою базою теми, що виконувалися УНДІМЕСГ [6, арк. 21].

Співпраця УНДІМЕСГ з галузевими науково- дослідними інститутами ґрунтувалася на таких положеннях: робота з механізації сільського господарства повинна стати складовою частиною роботи кожної галузевої наукової установи. УНДІМЕСГ проводив самостійну поглиблену роботу з питань механізації в господарствах, МТС і колгоспах, а також в лабораторних умовах. Особливу увагу надавали максимальному форсуванню перекваліфікації агрономів на інженерів- механіків сільського господарства. УНДІМЕСГ мав стати центром пропаганди з питань організації та механізації сільського господарства, забезпечити планомірне опанування технікою [6, арк. 4].

Уже в перший рік функціонування сектору відбулася перша Всеукраїнська конференція з механізації та електрифікації сільського господарства (28-30 червня 1931 р.), яка підвела підсумки діяльності галузевих науково-дослідних інститутів з розроблення даного напряму. Зокрема, було констатовано, що ВІЕСГ не забезпечував планового й методичного керівництва науково-дослідною роботою в УРСР і не намагався раціонально постачати апаратуру та машини науковим установам. Профільні науково-дослідні інститути майже зовсім не займалися питаннями механізації і електрифікації сільського господарства, як виняток, проводили незначного масштабу окремі роботи з машиновипробування.

Відмічено цілковиту відсутність науково-дослідної роботи в галузі механізації молочарських господарств, її відірваність від виробничої бази радгоспів і колгоспів; брак кадрів для механізації та електрифікації молочних підприємств. Укрмолоктрест не проводив належної роботи щодо перевірки та концентрації в спеціально виділених радгоспах засобів механізації. Вказувалося також на відірваність науково-дослідної роботи від масового дослідництва та масової преси [4, арк. 54-57].

На основі аналізу архівних матеріалів встановлено, що в подальшому зусиллями УНДІМЕСГ частково досліджено проблему кормозапарників та коренерізок. Робота Полтавського науково-дослідного інституту свинарства спрямовувалася переважно на вирішення питань механізації годівлі та догляду свиней. Південним інститутом молочного господарства та Всеукраїнським інститутом тваринництва досліджено стаціонарну доїльну установку «Альфа-Лаваль». Виконано порівняльні до слідження доїльних апаратів, а також мікрофлори молока у зв'язку з механічним доїнням. Всеукраїнський науково- дослідний інститут птахівництва займався питаннями типізації інкубаторів, технікою брудерації. Найбільшим здобутком цього періоду було розроблення Хортицькою дослідною станцією механізації і електрифікації сільського господарства проекту дослідної конвеєрної молочної ферми на 500 голів, яка відповідала ідеї реконструкції соціалістичного тваринництва, спеціалізації процесів виробництва [8, арк. 3; 5, арк. 53].

Як засвідчив аналіз, за час існування ВУАСГН сектором механізації і електрифікації сільського господарства надавалося недостатньо уваги питанням механізації тваринництва. Так, у тематичному плані сектору на 1933 р. було включено лише 2 завдання, що стосувалися даної галузі: 1) вивчення існуючих інкубаторів, вибір типу і розроблення проектів будівлі для конструювання експериментального зразка; 2) вивчення існуючих батарейних брудерів, вибір типу і розроблення завдань для конструювання вдосконаленого батарейного брудера (механізація прибирання посліду в брудерах, механізація роздачі корму, механізація чищення годівниць і напувалок в брудерах) [9, арк. 9-11].

За весь час функціонування сектору питання навантаження і розвантаження гною, транспортування молока, водопостачання до стійл, механізація роздавання кормів, очистки молока, вентиляції залишалися не вирішеними. Господарські організації застосовували механізацію на зразок закордонних практик, не маючи ніякого зв'язку з науковими установами. Імпортне устаткування для механізації доїння не використовувалося через відсутність деяких частин до апаратів; масове замовлення на устаткування проводили без попереднього вивчення та критичної оцінки машин. Не проведено порівняльну оцінку найбільш поширених у зарубіжних країнах доїльних машин, їх продуктивності та пристосованості до умов вітчизняного виробництва. Не достатньо вивчався вплив біологічних, зоотехнічних та інших факторів при механізації доїння [10, арк. 3; 11, арк. 4].

На нашу думку, перш за все, недоліки в роботі сектору були зумовлені його недосконалою організаційною структурою, слабким фінансуванням науково-дослідної роботи, відставанням галузі тваринництва та вітчизняного сільськогосподарського машинобудування в СРСР цього періоду. Значний негативний вплив на розгортання системних галузевих досліджень чинили процеси політизації науки, у зв'язку з чим ВУАСГН як осередок до певної міри незалежної науки було ліквідовано 29 вересня 1935 р.

Таким чином, питання механізації у тваринництві вперше поставлено на наукову основу в роки існування ВУАСГН. Наукові дослідження цього періоду, які здійснювалися під науково-методичним керівництвом сектору механізації і електрифікації ВУАСГН, першочергово, спрямовувалися на порівняльне вивчення зарубіжних доїльних апаратів і обладнання, мікрофлори молока, механізації процесів годівлі та догляду за тваринами, типізації інкубаторів. Як найбільший здобуток цього періоду було розроблення проекту дослідної конвеєрної молочної ферми на 500 голів. Виконанню поставлених завдань не сприяла недосконалість організаційної структури сектору, дрібнотем'я та паралелізм в роботі галузевих науково-дослідних установ, їх слабкий зв'язок з виробництвом, недостатнє фінансування та кадрове забезпечення.

На перспективу є доцільним проведення порівняльного аналізу програми наукової діяльності і здобутків сектору механізації і електрифікації ВУАСГН та його наступників - Лабораторії машинобудування і проблем сільськогосподарської механіки Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР (1945-1956) та Відділення механізації і електрифікації сільського господарства УАСГН (1956-1962).

Список використаних джерел

1. Бірюк А. М. Науково-дослідна діяльність Лабораторії машинобудування і проблем сільськогосподарської механіки при Відділі сільськогосподарських наук АН УРСР (1945-1956) / А. М. Бірюк // Матер. наук. конф. з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки. - Луганськ, 2008. - С. 3-4.

2. Власюк П. А. Основні підсумки і чергові завдання наукової діяльності закладів УАСГН / П. А. Власюк // Вісник сільськогосподарської науки. - 1958. - №1. - С.3-22.

3. Деркач О. П. Здобутки Лабораторії машинобудування і проблем сільськогосподарської механіки [Електронний ресурс] / О. П. Деркач // Історія науки і біографістика. - 2008. - Вип.2. - Режим доступу: http:www.nbuv. gov.ua/E-joumals/INB/2008-2/08doppsm. pdf. - Заголовок з екрана.

4. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - Ф.1055. - Оп.1. - Спр.127. - 194 арк.

5. Там само. - Спр.523. - 60 арк.

6. Там само. - Спр.549. - 83 арк.

7. Там само. - Спр.560. - 19 арк.

8. Там само. - Спр.743. - 27 арк.

9. Там само. - Спр.746. - 13 арк.

10. Там само. - Спр.1338. - 4 арк.

11. Там само. - Спр.1339. - 5 арк.

Размещено на Allbest.ru