Особливості функціонування єюно-ілеальної пейєрової бляшки кишечника поросят у різні стресорні періоди за включення в раціон добавок "В-Глюкан" і "Біовір"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького

Особливості функціонування єюно-ілеальної пейєрової бляшки кишечника поросят у різні стресорні періоди за включення в раціон добавок «В-Глюкан» і «Біовір»

В. Г. СТОЯНОВСЬКИЙ, доктор ветеринарних наук, професор О. І. МАЦЮК, асистент

І. А. КОЛОМІЄЦЬ, кандидат ветеринарних наук, старший викладач

Анотація

У статті наведені дані про топографію і морфометрію єюно- ілеальної пейєрової бляшки кишечника поросят на 28 добу життя (період відлучення), а також у різні періоди стадії резистентності - через 20 і 60 діб після відлучення. Встановлено, що у різні періоди стадії резистентності у поросят усіх груп довжина бляшки збільшується, а у її структурі поросят К групи практично не розрізняються окремі вузлики чи їх куполоподібні варіанти. У тварин дослідних груп, насамперед Д2 групи, вузлики інтенсивно фарбуються та чітко розрізняються, особливо у кінцевій частині, що може свідчити про позитивний вплив добавки «Біовір» на реактивність лімфоїдної тканини бляшки.

Ключові слова: єюно-ілеальна пейєрова бляшка, кишечник, відлучення, стрес, поросята, добавки

морфометрія кишечник порося кормовий

Актуальність проведення такого роду досліджень обумовлена тим, що організм поросят є чутливим до різного роду стрес-факторів, насам- перед, зміни годівлі, що відбувається за відлучення від свиноматки і приз- водить до виникнення розладів травлення, диспепсій, афагії, зменшення маси тіла та загибелі [3]. Розлади системи травлення змінюють діяльність інших органів і систем організму, у т.ч. порушують функціонування імунної системи як шлунково-кишкового тракту (ШКТ), так і цілого організму. Зараз відомо, що лімфоїдна тканина, асоційована зі слизовою оболонкою ШКТ, є визначальною в імунних реакціях на рівні травного каналу [1, 2]. Будучи паренхімою імунних структур, лімфоїдна тканина залежно від її організації та локалізації у кишечнику поросят представлена міжепіте- ліальними лімфоцитами, поодинокими лімфоїдними вузликами (ЛВ) різного ступеня розвитку, пейєровими бляшками (ПБ) та дифузною лім- фоїдною тканиною [5, 6]. У літературі представлена незначна кількість робіт, присвячених дослідженню функціонування лімфоїдної тканини кишечника поросят [1, 2].

Мета роботи - вивчити особливості функціонування кишкового імунного бар'єру поросят в період стресу-відлучення і у різні постстре- сорні періоди на тлі включення в раціон кормової добавки «В-глюкан» і «Біовір».

Матеріал і методика досліджень. Досліди проведені на клінічно здорових поросятах 5 - 90-добового віку полтавської білої породи в умовах ННВЦ «Давидівський» ЛНУВМ та БТ імені С. З. Ґжицького. На 28 добу життя поросят відлучали від свиноматки. Контрольна (К) група поросят отримувала стандартний комбікорм, а поросятам дослідних (Д1 і Д2) груп з 5- до 45-добового віку згодовували відповідно кормову добавку

«Бета-глюкан» і «Біовір» у кількості 10 мг/кг маси тіла на добу. Для виконання завдання вранці, до годівлі тварин із кожної групи поросят на 28 добу життя (відлучення), на 58 добу життя (20 доба після відлучення), на 88 добу життя (60 доба після відлучення) відбирали по три тварини та після легкого наркозу проводили забій шляхом декапітації. Для дослід- жень відбирали відрізки тонких та товстих кишок, де макроскопічно вивча- ли топографію та морфометрію пейєрових бляшок (ПБ) за методом Хел- мана [5].

Результати досліджень. За результатами проведених макроско- пічних досліджень у період відлучення (28 доба життя) в тонких кишках поросят К, Д1 і Д2 груп функціонувала одна довга ПБ (з літературних джерел єюнолеальна ПБ), яка починалася в каудальній частині порожньої кишки і продовжувалася у клубовій кишці (рис. 1). ПБ локалізовувалася на протилежній від брижі стороні. У поросят К групи у початковій частині ширина бляшки складала в середньому 2,25±0,10 см, займаючи серединне положення відносно діаметру кишки. У середній частині її ширина складала 1,10±0,09 см. Кінцева частина єюно-ілеальної ПБ була вузької клиновидної форми, тут її ширина складала 0,9±0,05 см. Протяжність бляшки складала 109,34±8,95 см. У складі бляшки виділяли куполоподібні ЛВ, які розташовувалися щільно, а їх форма надавала бляшці горбкуватого вигляду.

Рис. 1. Єюно-ілеальна ПБ поросят К групи (28 доба життя)

У поросят Д1 групи, які отримували добавку «В-глюкан», у початковій частині ширина єюно-ілеальної ПБ складала в середньому 2,30±0,14 см, у середній і кінцевій частині її ширина складала відповідно 1,10±0,10 см і 0,8±0,07 см. Протяжність бляшки складала 125,34±10,76 см. Єюно-ілеальна ПБ мала стрічкоподібну форму з нерівними посіченими краями. Куполо- подібні ЛВ у її складі розташовувалися щільно, проте, інтенсивність їх фарбування була різною в початковій та кінцевій частині бляшки (рис.2).

Рис. 2. Куполоподібні ЛВ єюно-ілеальної ПБ п оросят Д1 групи (28 доба життя)

У поросят Д2 групи, які отримували добавку «Біовір», у початковій частині ширина бляшки складала в середньому 2,40±0,11 см, у кінцевій частині - 1,0±0,09 см. Бляшка не переривалася, а її протяжність складала 118,59±16,07 см (рис. 3). Куполоподібні ЛВ у її складі були великі, інтенсивно фарбувалися, очевидно, розміщуючись у верхніх шарах слизової оболонки. Як відомо, реакція організму на дію стрес-фактора носить систем- ний характер, який залучає перебудову роботи усіх органів. Оскільки фактор відлучення поросят супроводжується зміною годівлі, то в першу чергу змінюється функціонування органів травлення, що включає не тільки інтенсивність гідролітичних і ферментативних процесів, функціонування мікробіоти, а й реактивності лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовою оболонкою. Нами встановлено, що через 20 діб після відлучення, що відповідає стадії резистентності (за Сельє), у поросят К групи ширина єюно-ілеальної ПБ у початковій частині складала в середньому 2,64±0,10 см, у кінцевій частині - 1,1±0,08 см. Дефектів у структурі бляшки на макроскопічному рівні виявлено не було, бляшка не переривалася, а її протяжність складала в середньому по групі 123,87±19,50 см. Лімфоїдна тканина у складі єюно-ілеальної ПБ тонких кишок поросят К групи очевидно розміщувалася не тільки у слизовій і підслизовій основі слизової оболонки, а й вростала у м'язову оболонку кишок, оскільки макроскопічно формувала на поверхні слизової оболонки тонких кишок товстий суцільний тяж. Краї бляшки формували валик, який чітко відмежовував територію бляшки від слизової оболонки самих кишок (рис. 4).

Рис. 3. Єюно-ілеальна ПБ поросят Д2 групи (28 доба життя)

Рис. 4. Єюно-ілеальна ПБ поросят К групи (20 доба після відлучення)

Разом з тим, необхідно відмітити, що на макроскопічному рівні у структурі бляшки поросят К групи через 20 діб після відлучення практично не розрізнялися окремі вузлики, чи їх куполоподібні варіанти. Вузлики не фарбувалися барвниками, що могло вказувати на глибоке їх розташування у мязовій оболонці тонких кишок або на те, що основою єюно-ілеальної ПБ були не вузлики, а дифузна лімфоїдна тканина.

За результатами проведених досліджень у поросят Д1 групи через 20 діб після відлучення довжина єюно-ілеальної ПБ становила в середньому 173,76±25,12 см. У початковій частині її ширина складала в середньому 2,01±0,07 см, у кінцевій частині - 1,50±0,08 см. Порівняно з К

групою тварин, єюно-ілеальна ПБ поросят Д1 групи була значно довшою, проте, практично однаковою за шириною як у початковій, так і у кінцевій частині. Дефектів у структурній організації бляшки поросят Д1 групи на макроскопічному рівні не виявляли. За своєю анатомічною структурою та топографією бляшка була схожою до бляшок поросят К групи, проте, морфологічно у її товщі можна було розрізнити окремі куполоподібні вузлики, які добре фарбувалися (рис. 5). Дифузна лімфоїдна тканина місцями не заповнювали проміжки між вузликами, тому в бляшці виявлялися вільні поля.

Рис. 5. Єюно-ілеальна ПБ поросят Д1 групи (20 доба після відлучення)

У поросят Д2 групи через 20 діб після відлучення довжина єюно- ілеальної ПБ становила в середньому 135,49±21,40 см. У початковій частині її ширина складала в середньому 2,78±0,13 см, у кінцевій - 0,97±0,06 см. Порівняно з К групою тварин, єюно-ілеальна ПБ поросят Д2 групи була значно коротшою, проте, масивною у краніальній частині і вузькою у каудальній частині (рис. 6). Структура, межі, краї, топографічні характе- ристики бляшки поросят Д2 групи були схожими з такими характеристиками бляшок тварин Д1 групи. Що ж до морфологічних особливостей, то варто відмітити, що куполоподібні вузлики формували основу єюно- ілеальної ПБ поросят Д2 групи, вони добре фарбувалися і їх можна було розрізнити у структурі бляшки за всією її довжиною. Кінцева частина бляшки поросят Д2 групи формувалася виключно з куполоподібних вузликів, які щільно розташовувался, вільних незафарбованих полів тут не виявлялося.

Встановлено, що через 60 діб після відлучення довжина єюно-ілеальної ПБ в середньому у поросят К групи складала 145,60±17,31 см, у тварин Д1 групи - 160,70±28,70 см, у тварин Д2 групи - 140,26±22,98 см. Макроскопічно дефектів у структурі бляшки поросят усіх груп виявлено не було.

Структура, топографічні характеристики, морфологічні особливості єюно-ілеальної ПБ поросят різних груп були схожими до таких через 20 діб після відлучення, що могло вказувати, по-перше, на завершення її формування у поросят до 90-добового віку. По-друге, отримані результати вказували на те, що за дії стресу-відлучення у поросят К групи могла змінюватися функція єюно-ілеальної ПБ, оскільки вузлики у її складі менш інтенсивно фарбувалися, в той час коли у поросят дослідних груп, насамперед Д2 групи, такі зміни виявлено не було.

Рис. 6. Єюно-ілеальна ПБ поросят Д2 групи (20 доба після відлучення)

Висновки

У період відлучення (28 доба життя) в тонких кишках поросят К групи функціонує єюно-ілеальна ПБ, довжиною 109,34±8,95 см, в той час коли у тварин Д1 і Д2 групи, які отримували добавку «В-глюкан» та

«Біовір», її протяжність складає відповідно 125,34±10,76 та 118,59±16,07

см. На стадії резистентності, тобто через 20 та 60 діб після відлучення, у поросят усіх груп довжина єюно-ілеальної ПБ збільшується, при цьому у поросят Д1 групи її довжина перевищує тварин К та Д1 групи. На різних етапах стадії резистентності в структурі бляшки поросят К групи практично не розрізняються окремі вузлики чи їх куполоподібні варіанти, в той час коли в тварин дослідних груп, насамперед Д2 групи, вони інтенсивно фарбуються та чітко розрізняються, особливо у кінцевій частині, що може свідчити про позитивний вплив добавки «Біовір» на реактивність лімфоїдної тканини бляшки.

Список літератури

1. Криштофорова Б. В. Особливості морфогенезу шлункових лімфатичних вузлів поросят / Б. В. Криштофорова, О. Г. Прокушенкова // Науковий вісник ЛНАВМ ім. С.З. Гжицького. Львів, 2005. - Т. 7 (№2). - Ч. 1. - С. 87-91.

2. Камрацька О. І. Стан імунних структур кишечника поросят за дії стресу у період відлучки / О. І. Камрацька, В. Г. Стояновський // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин і Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок. - Львів. - 2012. - Вип. 13. - № 1- 2. - С. 395-398.

3. Лемещенко В. В. Морфофункціональні особливості кровоносних судин і тканинних компонентів печінки поросят, як ускладнюючі фактори при хворобах органів травлення // Вет. медицина України. - 2002. - №11. - С. 35-37.

4. Ромейс Б. В. Микроскопическая техника / Б. В. Ромейс- М.: Изд. ин. л- ры., 1954. -506 с.

5. Пеpшин Б. Б. Система лимфоидной ткани пищеваpительного тpакта животных и пеpоpально индуциpованная иммунная толеpантность /

Б. Б. Пеpшин, А. Б. Гелиев, Д. В. Толстов, Л. В. Ковальчук // Иммунология. - 2001. - № 6. - С. 10-12.

6. Kmieaс М. Study on a relation between estrogen receptor (ESR) gene polymorphism and some pig reproduction performance characters in Polish Landrace breed / M. Kmieaс, J. Dvorak, I.Vrtkova // Czech J. Anim. Sci. - 2002. - Vol. 47, № 5.- Р. 189-193.

Размещено на Allbest.ru