Аналіз діяльності Дібрівського кінного заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Коні - один із видів сільськогосподарських тварин, що на кожному етапі використання мав різноманітні властивості, які були, є і будуть незамінними для людини. Протягом віків його роль в соціально-економічному житті людини змінювалась в поєднанні з потребами щодо різного його використання.

В результаті інтенсивного розвитку різних видів механізованого транспорту роль коня в окремих галузях країни стала зменшуватись. Кінь з робочої функції використання перетворився на спортивного, інтелектуального та незамінного щодо виробництва кумису, а також у іподромній індустрії та кінному спорті [7].

Перлинами рисистого та продуктивного кіннозаводства в Україні є ряд суб'єктів племінної справи, де розводять новоолександрівську і орловську породи, а також дещо в меншій кількості поголів'я імпортних порід з Росії [27].

За останні роки господарювання в умовах ринкової економіки галузь конярства відчула на собі ряд проблем. Недостатній обіг коштів і застарілі засоби виробництва, недостатня племінна цінність коней та нові вимоги технологічного процесу є причиною того, що потрібно находити нові шляхи виживання при розведенні племінних коней різних порід. Це призвело до подальшого завозу коней із інших країн і навіть розвивати нетрадиційне конярство на Україні.

Подібна причина розвитку галузі є також відображенням її використання у харчовій промисловості з використанням для цього племінних коней. На жаль інформації щодо наявності племінних ресурсів, їх планового використання та зведеної бази даних на Україні просто немає.

Недостатня організація роботи суб'єктів племінної справи є проблемою не тільки для племінного конярства, а й для товарного поголів'я, що впливає на переробну промисловість. У той час, коли на Заході і Сході продуктивне конярство приносить значний прибуток, на Україні змушені використовувати заходи, де конярство без розведення скоростиглих тварин других видів є нерентабельним.

Проте в ряді господарств з розведення коней ваговозних порід спостерігається покращення показників прибутковості, а значить і рентабельності. Це досягається фінансовою підтримкою інвесторів або зацікавлених фахівців за межами України.

Знаючи системи технологічного процесу кінної частини, де розводять новоолександрівську породу Дібрівського кінного заводу та використання дорослого поголів'я, можна покращити як племінну базу, так і одержувати кращих коней для одержання молочної продукції.

1. Характеристика технологічного процесу виробництва продукції у молочному конярстві

Дібрівський кінний завод знаходиться на відстані 12 км від міста Миргород, Полтавської області. Тут м'який клімат і коротка помірна зима, багата рослинність і родючі українські степи. Саме це вплинуло на вибір місця для кінного заводу. У 1888 році, коли Дмитро Костянтинович Романов подорожував Полтавщиною, йому сподобалась ця місцевість і він вирішив її купити. Господарів цієї землі було багато: Кочубеї, Муравйови-Апостоли, генерал Марков та ін. Князь Романов, купивши ці землі, розпочав створення кінного заводу. Основною метою заснування заводу за словами Орлова було: «При основании завода в 1888 году я поставил себе целью создать рассадник верховой и рысистой лошади, а также развести мелких тяжеловозов, способных возить тяжести и обладающих быстрыми аллюрами…»

Першим керівником Дібрівського кінного заводу був генерал-майор у відставці Ізмайлов Ф.М., який від початку і до кінця перебування на цій посаді вивчав рисисту справу та розведення помісних ваговозів у кращих кіннозаводчиків Америки і прекрасно орієнтувався щодо питань зоотехнії і ветеринарії [22].

В 1923 році завод був реорганізований та спеціалізувався на розведенні рисистих і ваговозних порід коней.

До 1940 року пріоритетною породою для розведення на Дібрівському кінному заводі були орловські рисаки, де славу їй примножили потомки жеребців Воїна та Бубенчика з прославленим майстром-наїзником М.Д. Стасенко. На його честь щорічно розігрується традиційний приз на конях від чотирьох років. У 1982 році було збудовано кумисну ферму. Тут розводять племінних ваговозних коней, які укомплектовані поголів'ям новоолександрівської породи. У даний час на фермі 60 голів, з них - жеребців 3 голови, кобило маток - 28 голів.

З 2000-го року Дібрівський кінний завод № 62 - багатогалузеве господарство, яке займається розведенням рисистих порід та новоолександрівської ваговозної популяції коней.

В цілому у одній із кращих флагманів кіннозаводства СНД основним напрямком його виробництва є технологічний процес з розведення племінних коней для різного використання. Щоб займатися успішним вирощуванням племінних коней, необхідно поєднати галузь конярства з галуззю рослинництва. Рослинництво на цьому кінному заводі знаходиться на середньому рівні та займається вирощуванням ярих і озимих культур.

Загальна площа угідь, лісонасаджень та водойм за останні три роки змінювалась і на даний час складає 7456,0 га, 92,3 га водойм і 29,0 га лісу (табл. 1).

Таблиця 1. Земельні і лісові угіддя, водойми та їх структура

Види угідь	2013	2014	2015
	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
Загальна площа угідь, лісу та водойм	7120,0	100	7456,0	100	6782,5	100
Всього с.-г. угідь	6991,8	98,2	7334,7	98,4	6661,2	98,2
з них: рілля	6621,6	93,0	6792,7	91,1	6242,0	92,0
сінокоси	113,9	1,6	114,0	1,5	91,3	1,3
пасовища	256,3	3,6	428,0	5,8	327,9	4,8
Площа лісу	21,4	0,3	29,0	0,4	29,0	0,4
Стави та водойми	106,8	1,5	92,3	1,2	92,3	1,4

Потрібно зазначити, що частка водоймищ з року в рік зменшується і сьогодні вона складає 92,3 га, тобто 1,2 % від всіх угідь.

Особливістю зміни площі угідь є те, що після 2009 року вона в 2010 році збільшилась з 6991,8 га до 7334,7 га, де основною причиною є те, що цю землю беруть в оренду. Важливим фактором є збільшення площі пасовищ до 428 га із структурою - 5,8 %.

Урожайність зернових культур за останні три роки мала динамічний характер. Урожайність кукурудзи на зерно, однорічних трав на сіно та пшениці за останні три роки збільшилась відповідно на 16,7 %, 10,3 % та 19 % (табл. 2). Як валовий збір, так і урожайність вівса у 2014 і 2015 роки були майже однаковими, проте у 2015 році він був найменшим за останні три роки.

Таблиця 2. Урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га

Назва культур	Роки	2015 р. відносно 2013 р., %
	2013	2014	2015
Пшениця	30,6	30,0	36,4	119,0
Ячмінь ярий	23,0	18,0	26,2	113,9
Овес	33,8	25,5	39,0	100,6
Багаторічні трави на сіно	20,2	18,0	20,9	103,5
Однорічні трави на сіно	18,4	18,0	20,3	110,3
Кукурудза на зерно	32,3	34,9	37,7	116,7

Рослинництво на Дібрівському кінному заводі розвинуте, воно може повністю забезпечити тварин кормами рослинного походження (табл. 3).

У 2014 і 2015 роках кількість кормів які заготовили на зимовий період перевищувала потребу, проте у 2015 році десятивідсотковий запас, що перевищує потребу не був використаний.

Таблиця 3. Забезпеченість тварин кормами, ц

Група кормів	Роки
	2014	2015
	потреба	наявність	потреба	наявність
Грубі	10830	11931	10544	12598
Соковиті	15730	15953	18877	20067
Конценровані	6595	7295	7830	8613

На сьогодні у господарстві переважну частину займають новоолександрівські ваговози. На кінному заводі поголів'я новоолександрівських ваговозів на січень 2015 року було 57 голів, в тому числі 3 жеребці та 27 кобил.

1.1 Нормативна документація

Дібрівський кінний завод № 62 працює більше 130 років, тому стандартні вимоги щодо стану приміщень виконуються тільки після реконструкції або під час капітально ремонту основних і допоміжних приміщень.

Для законодавчої бази щодо розведення коней всіх порід у господарстві використовується Закон України «Про племінне тваринництво» [13].

У зв'язку із крадіжкою коней і не врегульованим чинним законодавством з року в рік відкладається розробка документів відповідно посилення кримінальної відповідальності за такі дії.

Закон України «Про охорону праці» дає гарантії прав громадянами України на охорону праці, у ньому визначені основні положення щодо загальних і спеціальних видів робіт, дії державних, нормативних актів різних галузей та їх складових, а також відповідальність керуючого складу кожного господарства за порушення цього закону.

Створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при максимальній продуктивності праці вимагає знань багатьох галузей народного господарства [12].

Зоотехнічний та інший облік у тваринництві кінного заводу ведеться згідно Інструкції з ведення племінного обліку в конярстві, відповідно наказу Міністерства аграрної політики України [14]. Для проведення комплексної оцінки рисистих і ваговозних порід коней використовують інструкцію щодо бонітування поголів'я, яка представляє нормативно-правовий акт з оцінки племінних коней і племінного обліку в конярстві згідно № 992/8313, який затверджений МАП України [15].

Для використання коней у іподромній індустрії у господарстві функціонує заводський тренінг та випробування згідно вимог наближених до країн СНД - «Правила випробувань племінних коней рисистих, верхових і ваговозних порід на іподромах України», які затверджені Міністерством аграрної політики та продовольства України і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 червня 2011 року за № 704/19442 [].

В господарстві молодняк незалежно від майбутнього призначення допускають до цілеспрямованого вирощування тільки тоді, коли на кожне лоша не пізніше шести місяців постембріонального розвитку оформлені всі племінні та зоотехнічні документи.

Для реконструкції та планових ремонтів підрядні організації використовують норми технологічного проектування підприємств, які розробив і впровадив у таких господарствах проектний інститут агропромислового комплексу та фахівці Асоціації «Росплемконезавод» Всеросійського науково-дослідного інституту конярства, що функціонує з 30.11.2004 р.

В господарстві регулярно проводиться самоаналіз селекційної і племінної роботи, де використовують програми селекції для коней новоолександрівської та інших рисистих порід в Україні на 2011 - 2015 р.р.

1.2 Відтворення поголів'я коней новоолександрівської породи

Система відтворення є частиною технологічного процесу кіннозаводства, а його показники визначають ефективність використання способів виробництва та економічну ефективність галузі різних суб'єктів племінної справи [26].

Під час бонітування поголів'я коней різних порід результати системи відтворення мають провідне значення, адже від неї залежить майбутня зміна малопродуктивного поголів'я.

Провідною спеціалізацією Дібрівського кінного заводу є племінне конярство, яке представлене двома рисистими породами - орловська та російська і новоолександрівською ваговозною породою. Відомо, що вимоги для відтворного процесу різних порід мають різні стандарти, особливо це відноситься до ранньоспілих і пізньоспілих порід, що розводять в Україні.

Маток ваговозних порід використовують для відтворного процесу з трьох років за умов відповідного індивідуального розвитку [7].

В суб'єктах племінної справи де розводять рисисті породи, використання їх починається пізніше - починаючи з 4 чи 5- річного віку залежно від статі. Жеребців, що мають високий клас жвавості 2.05 і жвавіше або без хвилинних частково використовують з 3,5-річного віку. У конярстві це зумовлено визначенням якості потомства для оцінки високопродуктивного жеребця Переваги такого використання можуть забезпечити першу оцінку жеребця для осіменіння кобил в майбутньому (характеристика сперми за рядом показників, здібність її до замороження тощо).

На основі біологічних особливостей кобил, та направленого вирощування потрібно надати такі умови, які забезпечили б оптимальний варіант ембріонального розвитку майбутнього рекордиста породи. У кобил різних популяцій період охоти триває 5-7 діб, з коливаннями від 2 до 14 діб [34].

Охоту у маток визначають за ознаками поведінки жеребця-вивертня та самої кобили. Період парувальної кампанії у племінному конярстві - з 15 лютого до 1 липня, але для даного господарства вказаний період менше, приблизно, на 3 - 4 тижні. Основною причиною цього є те, що кобил новоолександрівської ваговозної породи в 2015 році всього 31 голова. В цілому, загальними завданнями системи відтворення у суб'єкті племінної справи № 62 є формування парувань з варіантами підбору кобил до жеребців, облік результатів кожного етапу, підготовка фахівців різних рівнів, до виконання своїх обов'язків в період з 15 лютого до 1 липня кожного року.

Оскільки третина кобил це матки відтворного віку новоолександрівської породи і завдання роботи поєднано з її використанням, то першочерговим завданням моєї роботи дати аналіз відтворної здатності кобил. Згідно таблиці 4 видно, що показники відтворення мають неоднозначні результати.

Таблиця 4. Динаміка поголів'я коней кінного заводу

Показники	Роки
	2013	2014	2015
Всього у кінному заводі
Всього коней, гол.	365	354	362
З них кобил, гол.	112	112	110
Кількість лошат, гол	71	73	76
Вихід лошат на 100 кобил, %	63	65	69
Поголів'я новоолександрівської ваговозної породи
Всього коней, гол.	57	57	60
В тому числі: кобил, гол	28	29	31
жеребців, гол	3	3	3
лошат, гол	18	20	24
Вихід лошат на 100 кобил, %	64,3	69,0	77,4

Вихід лошат від кобил новоолександрівської ваговозної породи з кожним роком збільшувався і в 2015 році склав 77,4 %. Для табуна кобил вітчизняної породи характерною ознакою є оптимальний варіант поєднання всього поголів'я і кобил відтворного віку, тобто він складає 51,7 %.

Згідно таблиці 4 можна сказати, що зменшення поголів'я у 2014 році відбулось за причини продажу молодняку в кінний завод «Астейя» Полтавської області. Із загальної кількості поголів'я (362 гол.) у 2015 р. 30,4 % складало маточне поголів'я різних порід, а частка орловських кобил була 44 % серед порід, яких розводять на Дібрівському кінному заводі. При варіюванні всих кобил від 110 до 112 голів потрібно зазначити, що за декілька останніх років кількість маток ваговозної породи збільшилась на 10,7 %, що свідчить про пріоритет використання новоолександрівської породи на Дібрівському кінному заводі.

Порівнюючи вихід лошат від кобил новоолександрівської породи на Україні [6] з кількістю лошат на 100 маток у Дібрівському кінному заводі, можна надати перевагу найкращому показнику цього господарства, де він перевищує значення по Україні на 11 % і є найбільшим серед господарств, що розводять дану породу.

Незважаючи на те, що показники відтворення на кінному заводі покращуються, оптимальне співвідношення всього поголів'я і кобил залишається практично незмінним, за виключенням структури племінного поголів'я новоолександрівської ваговозної породи.

1.3 Розведення поголів'я новоолександрівської ваговозної породи

Одним із провідних флагманів кіннозаводства в покращенні та селекційній роботі з єдиною ваговозною породою України є Дібрівський кінний завод № 62. За період функціонування кінної частини від кобил цієї породи в господарстві щорічно одержують від 20 до 32 тон молока.

Історія виведення породи бере початок з 1920 року, коли в с. Дібрівку було завезено бельгійських арденів.

Вони виділялись вирівняністю, однотипністю, пропорціональною будовою тіла та добрим норовом [4, 6].

В 1928 р. дібрівських ваговозів, а в 1929 р. коні Маріупольської народної ферми були передані Новоолександрівському кінному заводу. В майбутньому робота велась на кросах ліній з одночасним використанням інбридингу. В результаті, як у Дібрівському, так і Новоолександрівському кінних заводах було отримано тип коней, який характеризувався невеликим ростом, широким компактним корпусом, на низьких, сухих, правильно поставлених кінцівках, з легкою головою, короткою широкою шиєю, довгим дещо роздвоєним, широким дещо високим крупом.

Починаючи з 1945 року головна мета працівників Дібрівського кінного заводу була виведення більш крупних коней правильного екстер'єру і високої робото здатності. У 1848 році був створений новоолександрівський (український) тип російського ваговоза, який був визнаним 31 грудня 1970 року (наказ № 437 МСГ СРСР).

З 1960 року селекційна робота з новоолександрівським ваговозом по всій Україні отримала направлення в зміні сформованого типу в нову породу, що була підтверджена планами селекційно-племінної роботи Волковим Д.А., Кесарським М.С. та Калантарем А.А. [ ].

До схвалення породи її племінне ядро було сконцентроване у 8 кінних заводах і 40 племінних фермах (на даний час це статус племінних репродукторів), кількість яких в популяції склала 42,4 тисячі голів. На виставках, в результаті випробування ваговозів, кінноспортивних змагань, більше двадцяти представників новоолександрівськох ваговозів було присуджено звання переможців, чемпіонів і рекордистів серед представленних порід. Серед них жеребець Кокєтлівий і його син - чемпіон ДДНГ СРСР - Бук, а також видатний Тантал - абсолютний чемпіон у ваговозному триборстві. Жеребець Пакет вивіз вантаж вагою 24 тони на 5 м 55 см. Жеребець Тамбур - рекордист породи згідно тяглового зусилля і витривалості - віз вантаж 9,5 т на дистанцію 1147 м.

Серед кобил у ті часи видатною була кобила Геральдіка - рекордистка СРСР щодо доставки вантажу риссю (дистанцію 2000 м пройшла з тяговим зусиллям 50 кг за 5 хв 20,4 с. В результаті селекційно-племінної роботи більше, ніж за півстоліття у 1998 році експертна комісія апробувала нове селекційне досягнення, а Міністерство АПК України затвердило нову - новоолександрівську ваговозну породу (наказ № 318 від 9 листопада 1999 р.).

На даний час представники новоолександрівської породи - коні правильного екстер'єру, масивні, з гармонічною будовою тіла, сухої конституції, енергійного, і разом з тим, урівноваженого темпераменту, добре адаптовані до кліматичних зон України. Середні, водночас стандартні проміри жеребців-плідників і кобил маточного складу складають відповідно - 154 - 165 - 207 - 23,5 см і 150 - 159 - 193 - 21 см [ ].



Рис. 1 Табун кобил новоолександріської ваговозної породи на пасовищі

Притаманними особливостями екстер'єру коней даної породи є наступне: широка і коротка шия; рівна спина і поперек; пропорційно складена голова; кріпкий і глибокий корпус; добре виповнений і трохи спущений круп; добра м'ясність і правильно поставлені ноги (рис. 1).

Головним методом покращення породи на кінному заводі є чистопородне розведення за 4 лініями, де найбільш чисельні - Кокєтлівого, Тантала і Градуса.

Характеризуючи плодючість кобил в умовах Дібрівського кінного заводу потрібно зазначити, що вона на рівні вимог суб'єктів племінної справи, тобто 75 - 80 лошат на 100 кобил. Тривалість господарського використання кобил у конярстві 18 - 20 років, що трішки менше середнього по породі. У дорослого поголів'я коней господарства добре виражені ознаки м'ясності, молочності, що є конкурентоспроможними в порівнянні з іншими ваговозними породами.

Молочна продуктивність кобил новоолександрівської породи, на кінному заводі за останні роки змінювалась від 2100 кг до 2416 кг.

Бракованих кобил ваговозної породи використовують на сільськогосподарських роботах, а кращих жеребців реалізують для покращення помісного поголів'я.

Поліпшення чистопородного поголів'я проводиться з врахуванням довголіття, оскільки кобили у господарському використанні на 2 роки використовуються менше, порівняно з іншими даними суб'єктами племінної справи.

Випробування коней ваговозних порід проводять для виявлення і оцінки робочих якостей кращих коней, віднесених до відтворного складу.

Змагання проводяться за однакових умов для коней всіх ваговозних порід від 4 до 8 років.

До участі в змаганнях допускають жеребців та кобил, які в минулому проходили тренінг у господарствах. Жеребці можуть брати не більше трьох стартів в одних змаганнях, кобили - не більше двох.

Проводять змагання різноманітних видів:

На термінову доставку вантажу риссю. Дистанція 2000 м, сила тяги 50 кг.

Зайняті місця розподіляють за найменшим часом проходження дистанції правильною риссю серед всих учасників змагань коней даної групи (перша група - великі породи ваговозів, друга група - дрібні ваговози).

На термінову доставку вантажу кроком. Дистанція 2000 м, сила тяги 150 кг.

Зайняті місця розподіляють за найменшим часом проходження дистанції правильним кроком серед всіх учасників змагань коней даної групи.

На тягову витривалість. Проводиться при русі коня кроком із силою тяги 300 кг на граничну відстань. Допускається одна зупинка не більше 3 секунд, при тривалішій зупинці та при її повторенні випробування коня припиняють. За допущену зупинку пройдену конем відстань і час руху не скорочують.

Посил коней допускається лише стандартним прутиком.

При русі коня іншим алюром результат не зараховується. Зайняті місця розподіляють за найбільшою відстанню від старту, яка пройдена кіньми даної групи.

На максимальну силу тяги. Проводиться на дистанцію 10 м шляхом повторних зрушень із збільшуваним кожного разу навантаженням (визначається динамометром). З кожним наступним навантаженням допускається не більше трьох спроб.

Зайняті місця розподіляють за найбільшою силою тяги і відстанню (в межах 10 м), досягнутими кіньми даної групи.

1.4 Годівля коней

Основна мета складання раціонів ? забезпечення коней поживними, мінеральними і БАР залежно від потреб організму.

В господарстві при підборі кормів у склад раціонів багато уваги приділяють оптимізації витрат, оскільки витрати на корми у конярстві складають переважну частину собівартості продукції.

Звідси раціон для коней ваговозних порід складають так, щоб він був збалансованим, економічним, щоб складові мали вміст всіх необхідних поживних речовин і характеризувались потрібними смаковими якостями.

Необхідно зазначити, що працівники кінного заводу, де розводять новоолександрівську ваговозну породу, раціон складений для кожної групи коней з часом уточняється згідно результатів моніторингу кожної статево-вікової групи.

В цілому при cтворенні раціону головний технолог складає раціон з врахуванням віку, живої маси, об'єму виконаних робіт (для дорослого поголів'я) або молочної продуктивності (для дійних кобил). В результаті складання раціонів у господарстві притримуються вимоги щодо норм згодовування для коней сухої речовини і співвідношення грубих і концентрованих кормів, враховуються допустимі заміни.

Правильна годівля підсисних лошат і відлученого молодняка до річного віку - найважливіший фактор при вирощуванні добре розвиненого молодняку для подальшого цілеспрямованого вирощування. Перед складанням раціонів для даної групи, звертають увагу на молочність матері і враховують використання молозива лошатами у перші два дні. Основною причиною лактації перших двох днів є набуття імунітету у лошат до багатьох захворювань, оскільки у новонародженого приплоду антитіла утворюються у перші дві доби постембріонального періоду. Як стверджують ряд авторів, при недостатній кількості молока у кобил, можна використовувати заморожене молозиво. Ще одною проблемою вирощування приплоду у перші два дні є відсутність молозива у кобил.

З інформації ветеринарної служби ця проблема виникає через завищену годівлю жеребних кобил до самої вижеребки, оскільки у них починається самовільне виділення молозива і молока ще до моменту народження лошати.

За даними різних літературних джерел на 1 кг приросту живої маси підсисним лошатам потрібно від 10 до 13,5л молока матері. Для характеристики молочної продуктивності у господарстві використовують методику всеросійського науково-дослідного інституту конярства, де при нормальній годівлі кобил, матки продукують молоко в межах 3 % - власної живої маси за першу половину лактації і 2 % за другу. З тримісячного віку лошати, вироблене кобилою молоко не забезпечує необхідної енергії, основних поживних і мінеральних речовин, а також вітамінів. Тому у господарстві з двохмісячного віку привчають лошат до підкормки зерном і спеціальними преміксами, особливо це стосується кобил з малим надоєм (рисисті породи).

На кінному заводі для підсисних лошат використовують підкормку з наступною характеристикою:

- перевареної енергії - 11,8 - 12,2 МДж;

- сирого протеїну - 16,0 - 18,0 %;

- кальцій - 0,6 %;

- фосфор - 0,4 %;

- мікроелементи, вітаміни А, D, E і групи В по загальним нормам.

Також важливим елементом годівлі і вирощування добре розвинених лошат є закономірність, що відставання у ваговому рості відлучених лошат за причини недостатньої годівлі, в зимовий період не вдається повністю компенсувати згідно витрат підвищеного повноцінного корму з пасовищ. Як стверджують фахівці з вирощування коней - інтенсивність росту лошат з віком зменшується. Із наведених даних (табл.5) видно, що при достатній кількості основних поживних речовин вказаний раціон не забезпечує належної кількості для лошат щодо кальцію (48,44 г в раціоні при потребі 60,00 г) і фосфору (32,74 г проти 45,00 г). Компенсувати дану нестачу потрібно введенням в раціон крейди або моно кальцій фосфату. Для уникнення дефіциту жиророзчинних вітамінів (вітамін А) до раціону необхідно додати 50 г вітамінно-мінерального преміксу.

Таблиця 5.Добовий раціон годівлі лошат 10-місячного віку живою масою 300 кг

Показники	Кількість корму, кг	потреба	фактично
	сіно лугове	плющений овес	висівки пшеничні	Макуха соняшникова
	5	4	0,6	0,4
Суха речовина, кг	4,71	3,40	0,51	0,36	9,0	8,98
ОЕ, МДж	37,67	40,00	5,20	4,00	84,70	86,87
ЕКЕ	3,77	4,00	0,52	0,40	8,50	8,67
Сирий протеїн, кг	0,53	0,43	0,09	0,17	1,2	1,23
Сира клітковина, кг	1,43	0,39	0,05	0,06	1,55	1,93
Сіль, г	-	-	-	-	18	18
Кальцій, г	39,8	6,0	1,2	1,44	60,0	40,4
Фосфор, г	12,10	13,60	2,16	4,88	45,0	32,74
Каротин, мг	66				61	66
Вітамін А, тис. МО	-	-	-	-	24,0	-

Відомо, що простим, надійним і найшвидшим методом складання раціонів є використання спеціальних комп'ютерних програм. Проте, потрібно розуміти, що такі програми рекомендуються для складання раціонів рогатої худоби та інших видів сільськогосподарських тварин, а не коней.

В цілому такі програми використовують для тварин продуктивного напряму.

1.5 Характеристика приміщень та умови утримання коней

Приміщення і денники для коней повинні бути зручними, світлими, сухими, теплими та своєчасно продезінфікованими. Стайні і підсобні приміщення фронтальною стороною будують на південь, не ближче за 100 - 150 м від населеного пункту та центральних доріг з твердим покриттям.

Для захисту тварин і будівель від вітрів та снігових заносів, територію навколо кінної частини обсадили ще у минулому тисячолітті.

Згідно європейських стандартів і ветеринарно-профілактичних заходів, а також для безпечного догляду за кіньми стайні після реконструкції мають вміщати не більш 40 голів. Денники тренувальних відділень для молодняку, що знаходяться у тренінгу реконструйовані з глухими перегородками.

В цілому кожна стайня розділена на дві секції з двома окремими виходами. Кожна секція для маток і ремонтного молодняку містить не більш 20 , а для жеребців відтворного віку - 5 голів. Висота стін в стайнях повинна бути не менше 350 см, поставлена на фундамент. Стеля зроблена з дошок, які знизу та зверху мають теплоізоляційний матеріал. На даний час стелю роблять міцною і суцільною з новітніх теплоізоляційних матеріалів [11, 34].

В стайнях достатньо світла. В господарстві це забезпечено влаштуванням вікон так, що відношення їх площі до площі підлоги має співвідношення від 1:10 до 1:12. Вікна також використовують для вентиляції. На кінному заводі перед капітальним ремонтом стайні для жеребців були використані стандарти щодо вимог мікроклімату, що були видані у 2009 р. [9].

Для молодняку до одного року обладнані два подоки, які розташовані так, що одна із сторін загорожі виконує функцію саме стайні. У приміщеннях, де лошата утримуються групами на кожне лоша мається 5-6 мІ площі підлоги, а лошат від півтора року до двох - 7-8 мІ.

Кожна племінна тварина в конярстві повинна мати в стайні постійне місце - денник [7]. Денники сформовані в подовж стін, а посередині проїзд для вивезення гною шириною 300 см. Розмір денників у стайнях Дібрівського кінного заводу № 62 для племінних коней наступний: довжина і ширина рівнозначна - 350 см, а для ремонтного молодняку відповідно 340 і 330 см. Згідно пожежних норм і охорони праці двері кожного денника відчиняються назовні, а ширина їх не менше 120 см.

У денниках встановлені індивідуальні годівниці на висоті 100 - 120 см від настилу підлоги. Потрібно зазначити, що годівниці для коней у кожному деннику виготовлені окремо для концентрованих кормів і солі-лизунця.

Велике профілактичне та гігієнічне значення має як сама підлога, так і підстилка. Вона у господарстві глинобитна, практично водо непроникаюча, за рахунок підстилки рівна, зручна для прибирання гною та санітарно-гігієнічних вимог.

Температура у приміщеннях для коней і допоміжних кімнатах кінного заводу, за виключенням лазарету і маточного поголів'я з приплодом, підтримується на рівні + 7°С. В стайнях для маток з лошатами - біля десяти градусів тепла.

Припливно-витяжна вентиляція стаєнь забезпечує в денниках чисте повітря, певне регулювання температурного режиму і відповідної вологості.

Кобили відтворного табуну утримуються в стайні, яка має два відділення з 40 денників. Парувальний зал розташований на рисистому відділенні, що складає незручності під час парувальної кампанії у господарстві.

В літній період новоолександрівські кобили з лошатами пасуться 10…12 годин в період доби.

В обід кобил годують годують вівсом за нормою від 2 до 3 кг в залежності від ваги і віку, а також періоду лактації.

Молодняк віком від 6 місяців до 1,5 року утримується в стайні на 40 денників, які розподілені на дві частини.

1.6. Обладнання, водонапування та гноєвидалення

Вода є основним компонентом організму коня, вона утворює середовище в якому протікають всі фізико-хімічні процеси. Поєднання високої питомої теплоємкості і теплопровідності, вода виконує значну роль в терморегуляції організму. Вміст води у тілі коней залежить від віку і складає у молодяку приблизно 80 %, а у дорослих тварин - біля 50 %.

Виробничі операції у продуктивному конярстві мають спрощений варіант щодо прибирання гною та автоматизації других систем технологічного процесу. Основні причини найменшого використання механізації як у денниках, так і у стайнях - біологічні, етологічні і анатомічні особливості коней.

За причини етологічних особливостей коней ваговозних порід прибирання гною із денників проводиться вручну, а потім за допомогою гужового транспорту вивозиться на обладнане місце, де зберігається і консервується і зберігається до використання як органічне добриво.

На полях трави скошують косарками різних модифікацій, потім плющать, перевертають, згрібають у валки або тюкують і перевозять причепами 2ПТС-6 та автомобілями різних марок.

Після перевезення сіно зберігають під навісом, де воно захищене від опадів та недоступне для безконтрольного використання в період року (рис. 2).

Скошують та подрібнюють зелену масу кукурудзи та інших кормових культур силосозбиральними комбайнами марки КСК-100. Скошену траву, а також подрібнену зелену масу кукурудзи перевозять автомобільним транспортом або накопичують у силосних ямах та ущільнюють тракторами з гусеничним ходом.

Оскільки коні чутливі до запаху води, то забір води і запаси зберігають від забору з бурових колодязів. Поетапність водопостачання до коней традиційна майже у кожному господарстві, а саме: за допомогою відцентрових глибинних насосів марки УЦВ 6-10-85 вона подається до башти де знаходиться напірно-регулюючий пристрій, потім подається по трубах зовнішнього водопостачання до приміщень, а потім по розгалуженій системі кожної стайні до денників. Напування коней проводиться за допомогою автонапувалок типу АП - 117. Для забезпечення підошви копит коней, їх кують в залежності від віку, інтенсивності тренінгу та міцності копит. В господарстві є кузня, де за індивідуальними промірами кожного копита (довжина і ширина підкови та ширина п'ятки) виготовляють відповідну кількість підков, а ухналі закупляють в Росії. Кування коней та розчистку копит проводять тренери-наїзники кожної вікової групи або старші конюхи.

1.7 Використання коней новоолександрівської породи

В останні роки у світі приділяється велика увага продуктивному конярству, особливо молочному, оскільки з ним пов'язано виробництво свіжого кобилячого молока для потреб педіатрії, лікувально-профілактичного напою кумису та сухого кобилячого молока [].

1.7.1 Доїння кобил

Кобиляче молоко є винятково повноцінним продуктом, який надійно забезпечує нормальний розвиток немовлят і дітей молодшого віку. За своїм біохімічним складом воно більше, ніж інших видів самок, може замінити жіноче молоко [].

Подібність кобилячого і жіночого молока за хімічним складом зумовлює значну схожість за перебігом травлення в шлунково-кишковому тракті дітей і, тим більше, лошат-молочників [].

Отже, вказані і не вказані підстави підтверджують, що молоко кобил потрібне, а для цього потрібно знати чим характерна молочна продуктивність кобил новоолександрівської породи Дібрівського кінного заводу.

Для дійних кобил характерні дві складові - забезпечити молоком лоша і дати можливість певного часу для доїння. На молочній фермі кобил доять тільки механічно (рис. 3). Технологічні властивості вим'я відповідають вимогам доїльних апаратів, які використовують при доїнні.

Рис. 3 Механічне доїння кобил новоолександрівської ваговозної породи за допомогою доїльного апарату ДДА -2

Починаючи з 2008 року в цьому господарстві використовують доїльний апарат, принцип роботи якого аналогічний апарату ДА - 3М «Темп», який використовують у молочному скотарстві. Різниця тільки в тому, що від апарату ДА - 3М «Темп» залишено тільки два доїльні стакани, вкорочено дійкову гуму, встановлено двотактний режим роботи і рівень пульсації 150 - 180 стискань за хвилину. На відміну від апарату для корів, частота пульсації у три рази інтенсивніша. Інтенсивність збільшена тому, що на низькому режимі у кобил гальмується рефлекс молоковіддачі, молоко видоюється не повністю, віддача його незадовільна, стакани можуть сповзати з дійок, завжди кобил потрібно додоювати вручну.

Починаючи з 2011 року в господарстві використовують дворежимний доїльний апарат ДДА - 2. Головна його перевага - автоматична зміна режиму роботи залежно від інтенсивності молоковіддачі. Спочатку апарат діє з тактом «відпочинку», а вразі максимального виділення молока - перемикається на безперервне відсисання, виводячи більшість його за 20 - 30 с. При зниженні молоковіддачі ДДА - 2 знову працює з тактом «відпочинку», одночасно здійснюючи масаж дійок.

У молочному конярстві в зв'язку з тим, що кобил доять від трьох до восьми разів на добу (через кожні 2 години), досить велике значення має облік молока, надій за лактацію, валове виробництво від кожної кобили і швидкість молоковіддачі.

1.7.2 Молочна продуктивність кобил

Облік молока на молочній фермі за добу для кожної кобили новоолександрівської ваговозної породи визначають традиційним методом контрольного доїння, яке проводять два рази на місяць за дві суміжні доби. Потім надій за лактацію визначають методом аналогічним для дійних корів. Валове виробництво молока від кожної кобили за ряд лактацій визначають додаванням надоїв за всі лактації, в яких враховано і випите лошам молоко.

Оскільки всі племінні кобили новоолександрівської ваговозної породи використовуються для одержання молока і вирощування приплоду, то метод визначення обліку молочної продуктивності за масою підсисних лошат місячного віку та коефіцієнт Мілько (0.216) не використовують.

Для кобил, що доїлись і одночасно в період доби певний час знаходились з приплодом, надій за лактацію був різний - від 504 л до 926,2 л (табл. 6).

Таблиця 6. Надій кобил за лактацію у 2010, кг

Кобили віком до 6 р.	Кобили віком 7 - 12 р.	Кобили старше 13 р.
кличка	надій	кличка	надій	кличка	надій
Релігія	676,8	Корона	788,2	Рослинка	766
Жаринка	728,1	Розрубка	811,6	Травка	823,5
Розга	554,4	Репутація	833,6	Фаба	809,0
Рулєтка	504,0	Техніка	938,4	Фабула	826,2
Точка	694,0	Фібра	794,6	Жакліна	803,8
М±m	631,5±16,3	-	833,3±21,3	-	825,7±28,4

Результат аналізу отриманих даних підтверджує аналогічні показники в дослідженнях Д.І. Чункунова (1987 р.). Дійсно, кобили віком від семи до дванадцяти років мали найкращу молочність, і якщо в нашому аналізі кобили старшого віку мали з ним незначну різниця (7,6 кг), то матки шести років і молодші показали надій на 23,5 % менший, порівняно з групою віком 7-12 р.

Наступним показником, що характеризує технологічні властивості кобил є молоковіддача.

Молоковіддача - це складний рефлекторний процес, в реалізації якого бере участь нервова система кобили, залози внутрішньої секреції та м'язова тканина вим'я. У рефлексі молоковіддачі розрізняють дві фази: перша - нервова, під час доїння або смоктання подразнюються рецептори вим'я й імпульси передаються в центри попереково-крижового відділу спинного мозку, а звідти до сфінктерів дійок; сфінктери відкриваються і виділяється цистеральна порція молока [ ].

Друга фаза - нервово-гуморальна; імпульси від рецепторів вим'я передаються в гіпоталамус, де утворюється гормон окситоцин, який надходить у задню частину гіпофіза. Окситоцин з гіпофіза виділяється в кров, з нею приноситься до вимені, де спричиняє скорочення зірчастих міоепітеліальних клітин альвеол, внаслідок чого скорочуються альвеоли і виводиться альвеолярна порція молока [ ].

Таблиця 7. Швидкість молоковіддачі різновікових кобил

Кобили віком до 6 р.	Кобили віком 7 - 12 р.	Кобили старше 13 р.
кличка	швидкість молоковіддачі	кличка	швидкість молоковіддачі	кличка	швидкість молоковіддачі
Релігія	0,52	Корона	0,95	Жакліна	0,50
Точка	0,44	Розрубка	0,40	Рослинка	0,76
Жаринка	0,32	Репутація	0,70	Травка	0,70
Розга	0,80	Техніка	0,60	Фаба	0,95
Рулетка	0,30	Фібра	0,75	Фабула	0,40
М±m	0,48±0,09	-	0,68±0,07	-	0,66±0,08

Результати аналізу швидкості молоковіддачі свідчать, що найменше середнє значення мали кобили віком до 6 років, а вікові групи 7 - 12 років і 13 років та старше мали практично однакову швидкість видоювання, адже різниця була тільки 0,02 кг (Р>0,10).

Сировина, молоко кобил, для виробництва кумису повинна бути чистою. З метою забезпечення одержання сировини належної якості у господарстві, в першу чергу, утримують у чистоті місце доїння та інвентар. Перед кожним доїнням вим'я кобили витирають марлевою серветкою, змоченою 0,5 % розчину йоду хлориду, що істотно знижує бактеріальну забрудненість молока. Для миття обладнання, молочного посуду та інвентарю використовують мийні засоби та вчасно їх дезінфікують.

Після кожного доїння через апарат пропускають 10 л теплої води (35 - 40°С) і двічі на тиждень його повністю розбирають, миють та дезінфікують. Вакуумпровід промивають тоді, коли в нього потрапило молоко.

2. Переробка продукції у продуктивному конярстві

2.1 Нормативно-технічна характеристика сировини

У молочному конярстві промисловий спосіб виробництва кумису передбачає такі процеси: приготування молока і закваски; заквашування і дозрівання кумису; вимішування; розливання та укупорювання; само газування; охолодження і зберігання.

Технологічними умовами передбачено жорсткі вимоги до якості кобилячого молока і закваски та дотримання режиму виготовлення напою.

За останні тридцять років було затверджено та змінено ряд галузевих стандартів щодо виробництва і переробки молока одержаного від кобил різних порід як на Україні, так і за її межами. Так у 1977 році був затверджений галузевий стандарт ОСТ 46 - 69 - 77 на виготовлення натурального кумису на чистих культурах, а через 22 роки був введений новий галузевий стандарт на кумис натуральний ОСТ 10 - 232 - 99.

На даний час на молочній фермі кінної частини Дібрівського кінного заводу притримуються вимог щодо одержання молока та технології виготовлення кумису з врахуванням наступних стандартів:

- ГОСТ Р 52973-2008 «Молоко кобылье сырое. Технические условия»

- ГОСТ Р 52975-2008 «Консервы молочные. Молоко сухое кобылье. Технические условия»

- ГОСТ Р 52974-2008 «Кумыс. Технические условия»

- ISO 13485:2003 REG - Nr. 1243 Использование низкоинтенсивного лазерного излучения в продуктивном коневодстве. … 2053 - 01 (27.06.01).

- ISO 14001:2000 стандарт до систем екологічного менеджменту у конярстві.

2.2 Виробництво кумису у кінному заводі

Відповідно до вимог зазначеного галузевого стандарту можна використовувати молоко від здорових кобил, без сторонніх присмаків і запахів, з кислотністю не більше як 7 °Т та вмістом жиру не менше як 1 %. Титр шлункової палички не нижче 0,3 і чистота за еталоном не нижче першої групи.

Всі вказані вимоги на молочній кобилячій фермі витримуються, чим підтверджується наступне.

В технологічному процесі виготовлення кумису Дібрівського кінного заводу не використовують термічне його оброблення - кип'ятіння, пастеризація або стерилізацію, а тому складовою частиною якості кумису є якість закваски з її температурним режимом.

В господарстві для виробництва натурального кумису закваску готують з використанням чистих культур молочнокислої болгарської палички і молочних дріжджів. Спочатку готують маточну закваску, а потім виробничу. На виготовлення виробничої закваски потрібно п'ять діб. Одна і, мабуть, головна умова виробничої закваски, щоб її кислотність була в межах 130 - 140 °Т, після чого її використовують за призначенням.

Виробничу закваску в лабораторії, під час її приготування, омолоджують через кожні 4 - 8 годин свіжим кобилячим молоком з обов'язковим вимішуванням. Температурний режим омолодження закваски 25 - 28 °С.

Наступним етапом виготовлення кумису є заквашування. Після доставки кобилячого молока з ферми в лабораторію, його повторно фільтрують, беруть проби для визначення його чистоти, щільності, кислотності, вмісту жиру і білку. При відповідності молока стандарту, його змішують із закваскою. Для виконання певного температурного режиму молоко вливають до закваски, а не навпаки. Фахівці лабораторії з виготовлення кумису пояснюють це тим, що для досягнення потрібної температури суміші молоко можна підігріти, а закваску підігрівати не бажано, оскільки це може призвести до послаблення життєдіяльності бактерій і дріжджів. На четвертому етапі проводять дозрівання суміші. Для цього суміш залишають для дозрівання на 2 - 5 годин, залежно від активності закваски, температури і початкової кислотності. Впродовж зазначеного часу кумис набуває специфічного смаку і запаху, досягаючи кислотності 65 - 70 °Т. Наступним етапом є вимішування, що забезпечує гомогенізацію суміші та насичення її атмосферним киснем, потрібним для нормального розвитку молочних дріжджів. Суміш вимішують 20 хвилин при 430 - 500 об/хв.. Потім вимішану суміш залишають для дозрівання на 2…5 годин. Під час дозрівання контролюють кислотність, і при підвищенні її до 65 - 70 °Т суміш знову вимішують, але не менше 1 год за тих самих обертів. За 15…20 хвилин до закінчення вимішування у між стінний простір ванни з кумисом пропускають водопровідну воду, охолоджуючи напій до 17 - 18 °С. Заключним етапом є розливання та пакування кумису у скляні пляшки місткістю 0,33 та 0,5 л з герметичним закриттям (рис. 4).

Рис. 4 Заключний етап виготовлення кумису

При закупорюванні пляшок у лабораторії використовують кроне-пробки. Перевага кроне-пробок в тому, що вони значно міцніші і витримують тиск 3 - 4 атм. Пляшки з наклеєними етикетками переносять у холодильну камеру з температурою не нижче 0 °С і не вище 4 - 6 °С. В холодильній камері продовжується охолодження, дозрівання і зберігання кумису. Через добу кумис готовий до реалізації.

Загальний термін його зберігання без втрати якості становлять три доби.

Згідну стандарту ОСТ 46148 кумис поділяють на слабий - дозрівання триває одну добу, середній - дві доби і міцний впродовж трьох діб від закінчення технологічного процесу.

В Дібрівському кінному заводі технологія виробництва кумису налагоджена на стандарт міцного кумису.

3.Економічна ефектнивність вирощування та використання племінних коней

Основну тваринницьку продукцію, яку виробляє і реалізує суб'єкт племінної справи - Дібрівський кінний завод № 62 є племінне поголів'я коней рисистих порід та новоолександрівської ваговозної породи, а також невелика кількість коней різного віку, що здається на переробні підприємства України.

Головними методами визначення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва є рівень рентабельності, тобто відношення прибутку від реалізації певного виду тварин до повної собівартості затраченої на її виробництво. Для рисистого кіннозаводства одним із критеріїв оцінки племінної цінності є жвавість. Для продуктивного конярства головні - м'ясна і молочна продуктивність та випробування. Коні, які не мають першого комплексного класу за результатами бонітування, як правило, не збиткові, але від них і високий прибуток отримати неможливо.

Таблиця 8. Економічна ефективність виробництва товарного молока від кобил новоолександрівської ваговозної породи

Генеалогічна група кобил
Тантала	Градуса
n	Надій,кг	Рентабельність, %	n	Надій,кг	Рентабельність, %
третя лактація
12	884,5	- 1,4	12	919,0	5,1
дев'ята лактація
9	934,0	6,8	8	1011,6	15,7

В господарстві середньодобовий надій кобил з врахуванням товарності молока змінюється від 3,7 л до 7,2 л. Проте, з врахуванням молока витраченого на годівлю лошати, надій на фуражну кобилу більший.

Порівнюючи надій кобил одержаних від продовжувачів ліній - Тантала і Градуса, потрібно зазначити, що більше товарного молодняку одержують від маток генеалогічної групи жеребця Градуса (табл. 8).

4. Охорона праці у кіннозаводстві

Коні за своїм характером досить лякливі, тому у разі неправильного поводження з ними людина може дістати травми. Для того щоб запобігти цьому, потрібно дотримуватись наступних правил безпеки.

Загальні вимоги. Кожний фахівець різного рівня, який доглядає коней ваговозних порід пройти ввідний та повторний інструктаж (раз в пів року) згідно правил охорони праці при роботі з поголів'ям , догляду за ними, а також утримання та його використання. Керівник кожного тренувального відділення веде журнал з техніки безпеки, в якому відмічає проведення інструктажу, можливо для початківців перевірку знань з техніки безпеки кожного працівника відділення. Кожний інструктаж підтверджується підписом проінструктованого [30].

Коневоди, тренери, оператори машинного доїння повинні бути ознайомлені щодо найбільш характерних хвороб коней, які можуть мати загрозу для обслуговуючого персоналу.

Спілкування з конем має бути спокійним. Грубощі завжди заважають виконанню завдань. Забороняється бігати по коридору стайні, порушувати тишу голосними криками, сміхом, галасувати та ін.

Категорично забороняється просовувати руки крізь решітки денників з будь-якою метою (погладити, почастувати ласощами, вдарити).

При вході до денника і підході до коня потрібно попередити його голом, покликавши за кличкою, або, якщо вона не відома, спокійним тоном сказати “прийми”. Це роблять для того, щоб привернути увагу коня і змусити його розвернутися до людини головою.

Забороняється підходити до коня ззаду, раптово бити по крупу, завдавати болісних подразників, бо кінь може травмувати людину.

Основна кількість коней молочно-товарної ферми Дібрівського кінного заводу використовується одержання молока, одержання та вирощування приплоду, робіт які передбачені згідно технологічного процесу, а тому правила техніки безпеки на вказаних технологічних операціях є запорукою успіху кожного підрозділу ферми.

Забороняється під час перегонів маточного поголів'я з лошатами використовувати жваві алюри, а також робити перегони по запиленій дорозі.

Заходи безпеки при розчищенні копит і підковуванні коней

Розчистку копит і по потребі кування коней, особливо в зимовий період, на сільськогосподарських роботах виконує коваль, який пройшов спеціальну підготовку або має освіту зоотехніка або фельдшера. Роботу в господарстві проводять в просторому і світлому приміщенні рисистого відділення або на проходах стайні, де ширина від 2,5 до 3 м. Вказані роботи у денниках забороняються і не проводяться. В зимовий період температура у стайнях не знижується менше + 7°С, тому для підковування коней умови достатні для того щоб період від ковки до ковки був не більше двох місяців. Під час чистки і кування кожен фахівець працює у щільному шкіряному фартуху із знаряддям завезеним із Фінляндії. Протягом виконання роботи з розчистки і кування, фахівцю допомогу надає конюх, який доглядає за цим конем.

Повновікових коней розчищають та кують на розв'язках. Присутність сторонніх осіб та непередбачуваних шумів під час роботи заборонена.

кінний підковування сільськогосподарський

Висновки

1. Пріоритетний напрям виробництва продукції тваринництва у Дібрівському кінному заводі - розведення та використання коней орловської і новоолександрівської порід.

2. Рослинництво кінного заводу повністю забезпечує тваринництво грубими, соковитими і концентрованими кормами.

3. Продуктивне кіннозаводство розвивається згідно вимог Державних законів та підзаконних актів, що прийняті в конярстві.

4. Із збільшенням поголів'я новоолександрівської ваговозної породи за останні роки на три голови, вихід лошат збільшився на 13,1 %, що на 29 % більше порівняно з даними серед всіх порід по Україні за 2010 рік.

5. Всі статево-вікові групи коней забезпечені належним утриманням та зоогігієнічними умовами.

6. У літній період раціон для жеребців-плідників складений з недостачею сухої речовини на 11,6 % згідно норми, проте за структурою та співвідношенням щодо поживності в межах потреби.

7. Швидкість молоковіддачі кобил різного віку новоолександрівської ваговозної породи здійснюється від 0,32 л/хв. (кобили до 6 років) до 0,95 л/хв. (кобили від 7 років і старше).

8. Молоді кобили до 6 років мають найменшу середню швидкість молоковіддачі (0,48 л/хв), а для маток 7 років і старше характерне збільшення швидкості доїння на 0,2 л (0,68 л/хв.).

9. Для підвищення швидкості молоковіддачі у молодих кобил до 6 років потрібно покращити систему доїння методом присутності лошати під час доїння або інший підхід щодо зміни операцій при видоюванні.

Список літератури

1. Амбросьева Е.Д., Хохрякова Ж.А., Глазко В.И. Некоторые особенности генетической структуры орловской рысистой и русской рысистой пород лошадей // Цитология и генетика. - 1992. - № 5. - С. 37-41.

2. Бочкарев К. Дискуссия о резвом рысаке // Коневодство и конный спорт. - 1984. - № 7. - С. 14-15.

3. Бочкарев К. Рысаки класса 2.10 // Коневодство и конный спорт. - 1993. - № 4. - С. 16-18.

4. Булгаков В.Д. Коневодство. - Донецк: ПКФ "БАО", 2002. - 128 с.

5. Ведомости результатов бонитировки племенных лошадей за 2001-2005 гг. Дубровский конный завод. - Полтава: Жовтень, 2005. - 84 с.

6. Вербицький П.І., Микитюк Д.М., Білоус О.В. і ін. Генетичні ресурси коней в Україні / Науково-технічний бюлетень. - ІТ УААН, 2008. - № 98. - С. 3-11.

7. Гопка Б.М. и др. Коневодство. - К.: Наукова думка, 2005. - 438 с.