Нормування ліпідного живлення перепелів при виробництві м’яса

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОРМУВАННЯ ЛІПІДНОГО ЖИВЛЕННЯ ПЕРЕПЕЛІВ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ М'ЯСА

М. Ю. Сичов

Представлено результати експериментального обґрунтування оптимальних рівнів та джерел ліпідів у комбікормах для м'ясних перепелів. Встановлено, що застосування у годівлі м'ясних перепілок комбікормів з рівнем жиру 5 % з додаванням соєвої олії сприяє підвищенню живої маси на 3,8 %, середньодобового приросту - на 3,6 %, та збільшенню маси грудних м'язів - на 12,1 %, м'язів тазових кінцівок - на 5,5 %. Розроблені принципи ліпідного живлення м'ясних перепелів з урахуванням рівня сирого жиру та джерела ліпідів, що передбачають використання комбікормів з соєвою олією та вмістом жиру 5%.

Перепели, рівень жиру, джерело ліпідів, жива маса, вихід тушки, забійний вихід

На сьогодні перепелівництво в Україні характеризується інтенсивним розвитком. Однак, не дивлячись на перспективи розвитку, галузь має виробничі проблеми, зокрема відсутність спеціальних програм годівлі, які б враховували породні особливості перепелів. Відсутність таких програм збільшує кількість помилок в організації повноцінної годівлі птиці, що призводить до зменшення ефективності використання поживних речовин та неповну реалізацію генетичного потенціалу продуктивності. Таким чином, розробка норм ліпідного живлення перепелів м'ясного напрямку продуктивності є на разі актуальним питанням.

Позитивний вплив додавання до комбікормів птиці тваринних або рослинних кормів висвітлений у науково -технічній літературі. Застосування у годівлі жирів різного походження стимулює ріст молодняку [16], яєчну продуктивність, покращується відтворна здатність [12], харчову та біологічну цінність одержаної продукції [15]. Позитивний ефект від застосування жирових добавок зумовлений їх високою енергетичною цінністю, а також різнобічним впливом на обмінні процеси в організмі тварин. Зокрема, за додавання до раціону птиці жирових добавок проявляється азотзберігаюча дія [9], посилюється використання амінокислот для синтезу білків [4], засвоєння жиророзчинних вітамінів [3]. Доведено [11], що метаболічна енергія згодовуваних птиці ліпідів використовується ефективніше, ніж метаболічна енергія вуглеводів та протеїну. Позитивний ефект згодовування жиру знижується за лінійною залежністю за збільшення його кількості від 3 до 15 % [14]. В інших дослідах було показано, що у курок-несучок тривалість перетравлювання корму зростає за підвищення рівня жиру при додаванні його до стандартного комбікорму у кількості від 5 до 30 % [13].

Засвоєння і використання птицею поживних речовин залежить від природи і дози жиру у раціоні. Додавання 3 % тваринного жиру до стандартного комбікорму підвищувало перетравність і використання поживних речовин корму [1]. За даними інших авторів [10], підвищення рівня жиру у комбікормі курей сприяло збільшенню суми ненасичених і поліненасичених жирних кислот у ліпідах печінки, тоді як мононенасичених - відповідно зменшенню. При цьому відзначено суттєве зниження вмісту пальмітинової та олеїнової кислот і зростання стеаринової та арахідонової.

Таким чином, не зважаючи на той факт, що жири достатньо тривалий час застосовуються у годівлі сільськогосподарської птиці, а в літературі відомо багато праць, присвячених їх впливу, низка питань щодо їх раціонального використання в годівлі м'ясних перепелів, висвітлена недостатньо.

Мета досліджень - розробити концепцію ліпідного живлення перепелів м'ясного напряму продуктивності.

Матеріал і методика досліджень. Матеріалом для науково - господарських дослідів були перепели породи фараон.

Досліди проводилися за методом груп-аналогів. Використовувалося поголів'я птиці добового віку, з якого за принципом аналогів було сформовано у першій серії експериментальних досліджень три групи: контрольну і 2 дослідних, у другій - чотири: контрольну та 3 дослідних (табл. 1). При формуванні груп враховували вік, стать і живу масу піддослідних тварин.

1. Схема досліджень

Дослід на молодняку перепелів м'ясного напряму продуктивності тривав 49 діб та був поділений за віком на 2 підперіоди: 1-21 та 22-49 діб кожен.

Піддослідне поголів'я молодняку перепелів утримували в одноярусних кліткових батареях. Площа посадки з розрахунку на о одну голову становила 73,5 см , фронт годівлі - 1,5 см. Напували птицю з вакуумних напувалок.

Годували піддослідну птицю розсипними повнораціонними комбікормами, які роздавали двічі на добу (вранці та увечері), одночасно обліковуючи їх залишки.

Рівень сирого жиру в комбікормах для птиці регулювали зміною кількості окремих компонентів комбікорму та їх масової частки з використанням комбінованих математичних методів оптимізації розрахунку за допомогою програми WinMix 3.0.

Обвалювання тушок проводили за загальноприйнятою методикою [8].

Результати досліджень. Перша серія досліджень була спрямована на встановлення оптимального рівня жиру у раціоні перепелів. Для цього піддослідному молодняку м'ясних перепелів згодовували повнораціонні комбікорми, збалансовані за всіма поживними речовинами згідно з рекомендованими нормами. Склад комбікорму, що використовувався для годівлі молодняку, наведено у таблиці 2.

Хімічний склад комбікормів, які використовували для годівлі перепелів контрольної й дослідних груп, був близьким і різнився лише за вмістом сирого жиру (табл. 3).

2. Склад повнораціонних комбікормів для перепелів, %

Вміст енергії та основних поживних речовин у 100 г комбікорму

Різниця в годівлі птиці контрольної і дослідних груп зумовлювалася різними рівнями сирого жиру в раціоні. Птиця контрольної (1 -ї) групи отримувала повнораціонний комбікорм з вмістом 5 % сирого жиру. Рівень сирого жиру в раціонах 2 - та 3-ї дослідних груп регулювали за рахунок додаткового введення до складу комбікорму соняшникової олії, а також зміною кількісного складу інгредієнтів, щоб загальний вміст його відповідав схемі досліду. Комбікорми використовувались у сухому розсипчастому вигляді.

Дослідження динаміки вагового росту перепелів м'ясного напряму продуктивності залежно від вмісту жиру в раціоні засвідчило, що у добовому віці молодняк контрольної та дослідних груп за живою масою істотно не відрізнявся, тоді як у старшому віці вона змінювалася залежно від вмісту жиру в раціоні (табл. 4).

Жива маса перепелів, г

У 28-добовому віці поголів'я 2-ї та 3-ї груп за живою масою відставало від аналогів контрольної групи відповідно на 8,5 та 19,6 г, або на 4,5 та 10,4 % (р<0,01, р<0,001). Разом із тим, птиця 2 -ї групи мала живу масу на 11,1 г, або на 6,6 % вище порівняно з молодняком 3-ї групи, якій згодовували комбікорм з вмістом жиру 7 %.

Аналогічна тенденція за живою масою спостерігалася у перепелів і у віці 35 діб. Найвищу живу масу у зазначеному віці мав молодняк контрольної групи і перевершував аналогів 2 -ї та 3-ї груп на 13,5 та 19,1 г (р<0,001) відповідно. Найменшу живу масу у цьому віці виявлено у перепелів 3-ї групи, яка поступалася перед аналогами 2-ї групи на 5,6 г, або на 2,6 %.

При згодовуванні молодняку перепелів комбікорму з вмістом 3 та 7 % жиру їх жива маса у 42-добовому віці була нижчою на 13,3 (р<0,05) та 15,2 г (р<0,01), або на 4,9 та 5,6 %, порівняно з птицею контрольної групи. Тоді як жива маса птиці 3-ї групи була нижчою на 1,9 г або на 0,7 %, порівняно з птицею 2 -ї групи.

У 49-добовому віці найвищу живу масу мали перепели контрольної групи, які переважали птицю 2 -ї та 3-ї груп на 16,0 та г, або 5,6 та 6,0 % (р<0,05) відповідно.

Отже, найвищою живою масою у 14-49-добовому віці характеризувався молодняк контрольної групи, якому згодовували комбікорм з вмістом жиру 5 %.

За результатами контрольного забою перепелів у 35 -добовому віці було встановлено, що зміна умов їх годівлі за рахунок підвищення чи зниження рівня сирого жиру у раціонах впливає на вихід продуктів забою (табл. 5, 6). Перепели контрольної групи 35- добового віку за всіма показниками забою переважали молодняк 2 - та 3-ї груп.

Забійні якості перепелів, г

Так, за передзабійною масою - на 6,2 (р<0,001) та 8,4 % (р<0,01), масою непатраної тушки - на 6,6 (р<0,001) та 8,8 % (

р<0,01), напівпатраної - на 7,3 (р<0,001) та 8,3 (р <0,05), патраної тушки - на 7,2 та 8,6 % (р<0,05), грудних м'язів - на 7,2 та 14,2 % (р<0,05), м'язів тазових кінцівок - на 14,0 (р<0,01) та 5,2 % (р<0,001), печінки - на 15,1 (р<0,001) та 5,2 % (р<0,05), серця - на 23,5 та 10,5 % (р<0,01) відповідно. Водночас маса внутрішнього жиру у тушках перепелів 1 -ї групи була на 55,6 % вищою, ніж у таких 2-ї групи та на % нижчою порівняно з перепелами 3 -ї групи (р<0,001).

За масою легенів та м'язового шлунка між перепелами дослідних груп достовірної різниці не виявлено, тоді як за масою нирок птиця 2 -ї групи поступалася перед аналогами 1- та 3-ї груп на 0,5 та 0,6 г, або на 29,4 та 33,3 % відповідно. У 42 -добовому віці за передзабійною масою перепели 1 -ї групи переважали аналогів 2 - та 3- ї груп на 4,9 та 6,3 %, масою непатраної тушки - на 6,0 та 8,2 %, патраної тушки - на 7,3 та 8,6 % відповідно. Перепели 1 -ї групи перевершував ровесників також і за масою грудних м'язів на 5,0 та

2,1 % відповідно. Слід зазначити, що маса тазових кінцівок м'язів у перепелів 1-ї групи була вищою на 7,8 %, ніж у перепеленят 2-ї групи, але на 4,7 % меншою порівняно з молодняком 3 -ї групи. За масою внутрішнього жиру, легенів, нирок та м'язового шлунка перепеленята 3-ї групи, які споживали комбікорми з вмістом 7 % сирого жиру, переважали аналогів 1 - та 2-ї груп. молодняк яєчний годівля м'ясний

Перепеленята 2- та 3-ї груп, забиті у 49-добовому віці, за передзабійною масою, масоюнепатраної, напівпатраної і патраної тушок, грудних та задніх кінцівок м'язів поступалися перед аналогами 1-ї групи. Птиця контрольної групи переважала ровесників за масою шкіри з підшкірним жиром, внутрішнього жиру, печінки, легенів та м'язового шлунка.

Друга серія досліджень була спрямована на встановлення оптимального джерела ліпідів у раціоні перепелів. Для цього використовували повнораціонний комбікорм, який за вмістом основних поживних речовин та енергії відповідав нормам, встановленим для даного виду птиці. Хімічний склад комбікормів, які використовували для годівлі піддослідних м'ясних перепеленят, був однаковий і різнився лише за джерелом ліпідів (табл. 7).

Склад повнораціонних комбікормів для перепелів, %

Дослідження динаміки росту показали суттєві зміни живої маси перепеленят під впливом різних джерел ліпідів в комбікормі (табл. 8).

Жива маса молодняку м'ясних перепелів, г

Якщо у добовому віці молодняк контрольної та дослідних груп за живою масою мав близькі показники, то у 3542- та 49- добовому вона змінювалася не однаково і залежала від складу комбікорму. Зокрема, найвищою живою масою в зазаначеному віці виокремлювався молодняк 4-ї групи. Він переважав аналогів контрольної групи на 8,7 г; 13,8 та 6,3 г (р<0,05).

Разом із тим, використання у годівлі м'ясних перепеленят комбікормів із пальмовим жиром та ріпаковою олією викликало зниження їх живої маси. Так, молодняк 2-ї дослідної групи упродовж усіх вікових періодів істотно відставав від аналогів контрольної групи. Зокрема, у віці 35 діб молодняк, якому згодовували комбікорми з вмістом пальмової олії, мав меншу живу масу відповідно на 14,5 г та 23,2 г (р<0,01), ніж молодняк контрольної та 4-ї груп. Подібні дані отримані і у наступні вікові періоди птиці.

При згодовуванні перепелам 3 -ї групи комбікорму з ріпаковою олією їх жива маса у 35 - та 42-добовому віці була нижчою на 6,7 % порівняно з птицею контрольної групи. У 49-добовому віці поголів'я 3-ї групи за живою масою відставало від аналогів із контрольної групи на 23,2 г, або на 5,1 % (р<0,01).

За весь період вирощування перепеленята контрольної групи переважали ровесників 2-ї та 3-ї дослідних груп на 24,7, 23,2 і на 6,3 г відставали від аналогів 4-ї дослідної групи. Загалом, найінтенсивніший ріст забезпечували комбікорми, у складі яких містилася соєва олія.

Результати забою піддослідного поголів'я показали, що згодовування птиці комбікормів із додаванням соєвого жиру в усі періоди вирощування сприяло збільшенню їх передзабійної маси на 3,2, 5,2 і 1,5 %, маси непатраної тушки - на 1,9, 4,2 й 1,8 % та маси патраної тушки на 3,0, 4,5 й 1,2 % порівняно з контролем (р<0,05) (табл. 9). Подібні дані отримані і за масою грудних і м'язів задніх кінцівок (табл. 10). Зокрема, використання у годівлі птиці соєвого жиру сприяло зростанню маси грудних м'язів на 0,45, 12,1 та 9,1 % (вік - порівняно з контрольною групою (р<0,05) та відповідно до послідовності вікових періодів.

У птиці, яку під час вирощування годували комбікормами з вмістом пальмового жиру, встановлена менша передзабійна жива маса на 5,6 , 6,1 та 8,7 % і маса непатраної тушки на 6,1, 7,4 і % порівняно з аналогами контрольної групи.

Маса окремих частин тушки перепелів, г

Виявлено, що перепеленята, які одержували комбікорм з ріпаковим жиром, мали дещо нижчі показники забою порівняно з контролем та вищі порівняно з аналогами 2 -ї групи. Так, передзабйна маса птиці 3 -ї групи у 49-добовому віці була меншою на 8,4 % (р<0,001), маса непатраної тушки - на 9,3 (р<0,01) та маса патраної тушки - на 11,0 % (р<0,001) порівняно з птицею контрольної групи. Такі дані спостерігали і за масою грудних і м'язів тазових кінцівок.

Висновки

1. На основі проведених досліджень розроблені принципи ліпідного живлення перепелів з урахуванням рівнів та джерел ліпідів. Використання комбікормів у годівлі перепелів м'ясного напряму продуктивності з рівнем жиру 5 % та додаванням до них соєвої олії сприяє поліпшенню м'ясної продуктивності та якості продукції.

2. Застосування в годівлі перепелів м'ясного напряму продуктивності віком 1-49 діб комбікормів з вмістом сирого жиру 5 % сприяє збільшенню живої маси на 5,6 - 6,0 %, середньодобового приросту - на 5,8 %, маси патраної тушки - на 6,7-8,0 %, збільшує масу їстівних частин: грудних м'язів - на 8,2-12,4 %, м'язів задніх кінцівок - на 11,5-12,3%.

3. Споживання перепелами м'ясного напряму продуктивності комбікормів з додаванням соєвої олії при загальному рівні жиру в комбікормі 5 % сприяє підвищенню живої маси на 3,8 %, середньодобового приросту - на 3,6 %, та збільшенню маси грудних м'язів - на 12,1 %, м'язів тазових кінцівок - на 5,5 %.

Список літератури

1. Архипов А. В. Обмен веществ и продуктивность кур в зависимости от уровня и природы жира в изокалорийных рационах / А. В. Архипов, Л. В. Топорова // Труды ВНИИФБиП с.-х. животных. - 1978. - Т. 20. - С. 134-142.

2. Дмитроченко А. П. Кормление сельскохозяйсвенных животных / А. П. Дмитроченко, П. Д. Пшеничный. - Львів: Колос, 1964. - 647 с.

3. Калмыков С. Т. Определение качества коркових жиров / С. Т. Калмыков. - М. : Колос, 1976. - 192 с.

4. Кружель Б. Б. Влияние добавок животных и растительных жиров к комбикорму с разным содержанием энергии и протеина на продуктивность цыплят-бройлеров и некоторые стороны обмела веществ в их организме : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. биол. наук. : спец. 03.00.04 «Зоотехния» / Б. Б. Кружель. - Львов, 1985. - 22 с.

5. Маслиева О. И. Анализ качества кормов и продуктов птицеводства / О. И. Маслиева. - М. : Колос, 1967. - 334 с.

6. Методика исследований по кормлению сельскохозяйственной птицы / [ И. А. Егоров, Т. М. Околелова, А. В. Езерская и др.]. - М. : ВНИИТИП, 2000. - 44 с.

7. Методика определения переваримости кормов и рационов / [под ред. М. Ф. Томмэ]. - М. : ВНИИЭСХ, 1969. - С. 19-22.

8. Поливанова Т. М. Оценка м'ясних качеств тушки сельскохозяйственной птицы (Методика по определению и оценке отдельных признаков селекционного молодняка (птиц) м'ясних пород) / Т. М. Поливанова - М. : [б. и.], 1967. - С. 17-28.

9. Эффективность использования питательных веществ корма и состав тушек м'ясних цыплят в зависимости от энергетической ценности рационов / Л. В. Орлов, Н. Г. Григорьев, А. И. Сычёв, Г. П.Маленко // Научн. трудыВНИИФБиП с.-х. животных. - 1978. - T. 20. - С. 143-150.

10. Crespo N. Esteve-Garcia E. Dietary polyunsaturated fatty acids decrease fat deposition in separable fat depots but not in the remainder carcass / N. Crespo // PoultSci. - 2002. - Vol. 81 (4). - Р. 512-518.

11. De Groot G. The metabolic efficiency on energy utilization of glucose, soybean oil and different animal fats by growing chicks / G. De Groot, N. Reyntens, J. Amich-Cali // Poult. Sci. - 1971. - Vol. 50. - № 3. - Р. 808-819.

12. Grimes J. L. Dietary prilled fat and layer chicken performance and egg composition / J. L. Grimes, D. V. Maurice, S. F. Lightsey // Poult. Sci. - 1996. - Vol. 75. - № 2. - P. 250-253.

13. Mateos G. G. Kate of food passage (transit time) as influenced by level supplemental fat / G. G. Mateos, J. L. Sell, J. A. Eastwood // Poult. Sci. -1982. - Vol. 61. - № 1. - P. 94-100.

14.Sibbald I. R. The effect of the basal diet on the true metabolizable energy of fat / I. R. Sibbald, J. K. S. Kramer // Poult. Sci. - 1978. - Vol. 57. - P. 685-691.

15. Van Elswyk M. E. Comparison of n-3 fatty acid sources in laying hen rations for improvement of whole egg nutritional quality / M. E.Van Elswyk // Br. J. Nutr. - 1997. - Vol. 71. - № l. - P. 61-69.

16. Wilson P. N. Fats in compound feed / P. N. Wilson, A. B. Lawrence // Chem. Ind. - 1985. - №4. - P. 113-118.

Размещено на Allbest.ru