Ефективність використання сільськогосподарських земель на основі формування ерозійної моделі регіонального рівня

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Територія України багата на природні ресурси. Одним із таких багатств є родючі ґрунти - чорноземи та їх вигідне природне розташування для вирощення сільськогосподарської продукції. Однак ґрунти зазнають інтенсивного розвитку деградаційнійних процесів. Під деградацією ґрунтів розуміється природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.

За розрахунками науковців в Україні із 32,5 млн. га орних земель - 6,5 млн. га припадає на фактично орнонепридатні ґрунти (деградовані та малопродуктивні землі).

Така ситуація потребує чіткого усвідомлення, що деградовані землі дуже важко, а іноді зовсім неможливо відновити. Вирощення сільськогосподарської продукції на цих землях призводить до зменшення врожаю та отримання неекологічно чистої продукції.

За останні 20 років деградаційні процеси на території України значно прискорились. Зумовлено це різким скороченням державних асигнувань на моніторинг та проекти землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель та здійснення будівництва (реконструкції) протиерозійних гідротехнічних споруд. У зв'язку з цим проблема розвитку деградаційних процесів не тільки не вирішена, а й загострилася.

Питання виявлення та мінімізації наслідків деградаційних процесів земель є актуальне і потребує детального вивчення. На сьогодні питаннями деградації земель та раціонального використання земельних ресурсів займаються такі вчені: Д.І. Бабміндра, А.В. Барвінський, В.М. Будзяк, С.Ю. Булигін, Є.В. Бутенко, Д.С. Добряк, Й.М. Дорош, О.С. Дорош, О.П. Канаш, А.Г. Мартин, С.О. Осипчук, А.М. Третяк, О.М. Чумаченко та ін.

Так, С.Ю. Булигін створив карту протиерозійного районування земель, подав наукову базу і методичне забезпечення проведення ерозійного районування земель України.

А.М. Третяк обґрунтував методичні підходи до зонування земель шляхом формування типів землекористування та запропонував концептуальні основи екологічно збалансованого землекористування в умовах нових земельних відносин Д.С. Добряк зі співавторами розглянули проблеми екологізації землекористування та розробили еколого-економічні механізми захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів в ринкових умовах.

Й.М. Дорош та О.С. Дорош запропонували напрями підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на регіональному рівні та засади територіального планування землекористувань.

А.Г. Мартин визначив оцінку втрат внаслідок використання деградованих та малопродуктивних земель та їх вплив на вартість орних земель.

Д.І. Бабміндра обґрунтував у своїх роботах теоретичні підходи щодо формування екологобезпечного землекористування в умовах дії водної та вітрової ерозій, наголосив на необхідності здійснення моніторингу кризових явищ сільськогосподарських угідь.

В.М. Будзяк запропонував шляхи вирішення екологічних проблем у сільськогосподарському землекористуванні і охорони земельних ресурсів та відтворення земельно-ресурсного потенціалу.

О.П. Канаш склав схему ерозійного районування сільськогосподарських земель і класифікував сільськогосподарські землі в їх екологобезпечному використанні та вказав на загострення проблеми деградації земель.

Є.В. Бутенко розробив механізм еколого-економічної стабілізації структури земельних угідь природно-сільськогосподарських районів на основі ерозійного районування з використанням індексу збереження ґрунтів.

А.В. Барвінський обґрунтував алгоритм підвищення екологічної стійкості ґрунтового покриву як основи збалансованого розвитку сучасних агроформувань

О.М. Чумаченко провів еколого-економічну оцінку втрат від деградації земельних ресурсів на прикладі земель сільськогосподарського призначення, вказав на недосконалість законодавства щодо регулювання охорони земель в умовах економічної нестабільності в державі.

Проблема деградації земель та раціонального використання земельних ресурсів потребує подальших ґрунтових наукових досліджень, зокрема спостережень за сучасним станом, ефективної системи використання та дієвих протиерозійних заходів щодо охорони земель.

Мета статті. Вивчення ефективності використання сільськогосподарських земель в залежності від виду ґрунту та інтенсивності розвитку процесів яроутворень на основі формування ерозійної моделі регіонального рівня та валового виходу сільськогосподарської продукції.

Об'єктом дослідження вибрано територію Київської області Обухівського району, яка характеризується значним проявом деградаційних процесів.

За даними земельного фонду район має показники дефльованісті ґрунтів - 6400 га; піддані водній ерозії або змиті - 10914 га. Середньорічний розрахунковий змив ґрунту з орних земель тут становить 20-30 т/га. Внаслідок змиву площа еродованих ґрунтів на орних землях досягла 7,3 тис. га, з них 4,0 тис. га слабозмитих, 1,8 тис. га середньозмитих і 1,5 тис. га сильнозмитих ґрунтів. Спостерігається стійкий приріст площ еродованих земель із середньо- і особливо сильнозмитими ґрунтами. В цілому середньорічний приріст площ еродованих ґрунтів становить 50 га. Заболочені та перезволожені - 1100 га. Близько 4,1 тис. га орних земель складають кислі ґрунти. Застосування відкритого способу добування корисних копалин призводить до знищення ґрунтового покриву на значних площах. Обліковано 104 га порушених та відпрацьованих земель. В той же час щорічно зменшуються обсяги їх рекультивації'. Інші деградаційні процеси, що відбуваються на землях у цьому районі, це засоленість, солонцюватість, перезволоженість.

Найбільш інтенсивний розвиток ерозійних процесів відбувається на орних землях у східній частині Обухівського району. Це частина Придніпровської височини. Інтенсивно розвиваються процеси яроутворення з максимально густою яружною мережею на правобережжі Канівського водосховища. В басейні річки Стугна яри утворюються на окремих крутосхилових балках. Найбільш виражені процеси яроутворення, з максимально густою яружною мережею в районі таких сіл як Трипілля, Халеп'я, Витачів, Григорівка, Великі Дмитровичі, Підгірці, Старі Безрадичі. В зоні ризику проявів яроутворення знаходяться території населених пунктів Дерев'яна, Щербанівка, Красне Перше, Копачів, Нещерів. Загальна площа ярів на території Обухівського району складає 257,4 га (рис. 1).

Рис. 1. Площа земель підданих розвитку яружної ерозії на території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району Київської області

Схили Дніпра характеризуються давніми і сучасними зсувними процесами. Зсуви найбільш розповсюджені на схилах Канівського водосховища південніше Трипілля, де підмивається корінний берег. Вони мають переважно двочленну будову.

Джерелами суттєвого погіршення екологічного стану земель є відходи виробництва та споживання. Площа земель під твердими побутовими відходами становить близько 30 га, з яких більша частина не відповідає екологічним нормам. Крім того, багато лісів, лісосмуг вздовж шляхів, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища.

Розрахунками встановлено, що територія дослідження за коефіцієнтом екологічної стабільності є екологічно нестійкою з показником 0,38, а коефіцієнт антропогенного навантаження - 3,32 і є нижчими за середній показник по Україні.

Розорюються 37,1 тис. га земель, що становить 48 % загальної площі району або 75 % сільськогосподарських земель, що є меншим за середній розмір по Україні, але в структурі орних земель наявні значні площі деградованих і малопродуктивних земель. Найбільша розораність знаходиться в південно-західній частині Обухівського району. Це територія сіл Красна Слобідка, Долина, Семенівка, Германівка із показником 82 %. Така розораність викликана ґрунтово- кліматичним розташуванням району, яка сприяє інтенсивному розвитку сільського господарства, зокрема сприятливі для вирощування пшениці, ячменю, соняшнику, ріпаку, картоплі, цукрових буряків, а також овочів, ягід, фруктів.

Ліси та інші лісовкриті площі займають 12,6 тис. га, що складає 17 %. Оптимальною лісистістю на території Київської області лісостепової правобережної зони на рівні 15,8 %. Лісовкритість району є неоднорідною. Найменші площі лісу знаходяться на півдні та у південно-західній частині району. Це території сіл Семенівки, Красно Слобідки, Долини, Берем'я з показником 3 % (рис. 2).

Рис. 2. Величини коефіцієнтів лісистості та розораності на території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району Київської області

деградація екологічний ґрунт антропогенний

Попередні розрахунки в розрізі сільських, селищних рад та міст показали ряд проблемних територій. Зокрема, коефіцієнт екологічної стабільності на рівні < 0,33 - нестабільна територія, до якого відноситься південно-західна частина району, яка займає 56 % від усієї площі території. Найменший коефіцієнт виражений на території сіл Семенівка, Красна Слобідка, Долина, Старі Безрадичі і складає в середньому 0,22.

Приблизна частка дестабілізуючих угідь по відношенню до загальної площі району складає 45 %. Таким чином структура земель Обухівського району не відповідає сучасним науковим підходам щодо раціонального використання та охорони земель і потребує здійснення еколого- економічної оптимізації. їхнє раціональне використання потребує організаційно-господарських, меліоративних, агротехнічних і агрохімічних заходів.

Антропогенне втручання в природні ландшафти є основним фактором, який прискорює розвиток яроутворення. До цього показника відносяться розораність території, співвідношення ерозійно-небезпечних (рілля, сади тощо) і сталих (сінокоси, культурні пасовища, ліс, тощо) агрофонів щодо еродованих ґрунтів.

Антропогенне навантаження найбільш притаманне південно-західній частині району. Найбільші значення показників екологічної стабільності та антропогенного навантаження відмічаються на території сільких рад - Перегонівської, Красна Слобідської, Семенівської, Германівської, Долин- ської (рис. 3).

Рис. 3. Величини коефіцієнту екологічної стабільності та антропогенного навантаження на території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району Київської області

Для визначення залежності ґрунтового покриву та деградації у вигляді яроутворення, було використано ерозійну модель на основі індексу збереження ґрунтів (ІЗГ), за значенням якого оцінюється ерозійна небезпека території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району. Він визначається як співвідношення потужності гумусового горизонту і ймовірний змив ґрунту 10 %-ї забезпеченості за рік.

Рис. 4. Індекс збереження ґрунтів на території адміністративно-територіальних одиниць Обухівського району Київської області

В середньому по району він складає 63 роки. Тобто є ймовірність повної втрати ґрунтового покриву за вказаний проміжок часу. Для відображення більш детальної проблеми даний діапазон було умовно розбито на 0-50-75-100 років, в якому видно залежність ґрунтового покриву до розвитку ерозійних процесів (рис. 4).

Порівнявши вище описані коефіцієнти, робимо висновок, що на даний час найбільшу небезпеку деградації (у вигляді розвитку яружної ерозії) мають сільськогосподарські землі у південній частині Обухівського району - Деремезнянська, Перегонівська, Семенівська, Германівська, Красносло- бідська та Григорівська сільські ради.

Для визначення втрат на орних землях було взято дані валового збору по основним сільськогосподарським культурам, вирощених на території Обухівського району. За оцінкою соціально-економічних втрат, спричинених деградацією земель, взято коефіцієнт зниження продуктивності земель внаслідок деградації на рівні 21 %, як найбільш обґрунтованого на основі емпіричних розрахунків. А при локалізації прояву деградаційного процесу на сільськогосподарських землях можна отримати додатковий дохід у розмірі 21%.

Маючи ціну реалізації сільськогосподарської продукції, отримаємо прибуток від продажу 233,48 млн. грн., а за відсутності процесів деградації - 253 млн. грн. Дані розрахунки показують, що деградаційні процеси значною мірою впливають на отриманий прибуток від продажу сільськогосподарської продукції (рис. 5).

Рис. 5. Ціна реалізації по основних сільськогосподарських культурах за 2014 рік до поліпшення та після виведення із обробітку орних земель, використання яких економічно недоцільне

Ефективність використання сільськогосподарських земель на основі запровадження ерозійної моделі регіонального рівня вказує на зменшення затрат на вирощення основних сільськогосподарських культур, що в свою чергу збільшує валовий вихід та прибуток від реалізації продукції на 19,52 млн. грн.

Враховуючи середнє значення індексу збереження ґрунтів, із ерозійної моделі землекористування регіонального рівня, на рівні 60 років, необхідне проведення невідкладних заходів щодо локалізації процесів деградації земель (розвитку яружної ерозії) на площі 257 га та поліпшення якісного стану ґрунтів.

Для покращення продуктивності орних земель, в структурі яких наявні 3893 га малопродуктивних та деградованих земель, потрібно перевести їх в екологічно стійкі угіддя. Це зменшить антропогенне навантаження на агроландшафти до рівня 3,22 та покращить екологічну стабільність території району до рівня 0,46, і насамперед у Перегонівській, Семенівській, Германівській, Деремезнянській, Григорівській та Краснослобідській сільських радах

Размещено на Allbest.ru