Екологічні проблеми управління земельними ресурсами та землекористуванням в процесі здійснення земельної реформи в Україні

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій

Питанню управління земельними ресурсами та землекористуванням присвячено праці таких дослідників, як В.В. Горлачук, Ю.Г. Гуцуляк, О.С. Дорош, С.О. Осипчук, А.С. Попов, О.В. Сакаль, А.М. Третяк, М.А. Хвесик та інших [1-12]. Однак, обґрунтованого аналізу екологічного управління земельними ресурсами та землекористуванням, де за основу взято головні наслідки проведення земельної реформи країни, в Україні не здійснювалося.

Метою статті є проведення аналіз стану та проблем екологічного управління землекористуванням в процесі здійснення земельної реформи в Україні.

Виклад основного матеріалу

Для дослідження екологічного управління земельними ресурсами та землекористування, взято головні наслідки проведення земельної реформи в Україні, а саме: структурні зміни у розподілі земель як за формами власності та господарювання на землі, так і для визначення екологічної складової земельних ресурсів використано коефіцієнт екологічної стабільності та антропогенного навантаження територій. Отже, з моменту набрання чинності нового Земельного кодексу України, з 01.01.2002 року інституційно закріплено три форми власності на землю - державна, комунальна та приватна, котрі визначені як рівноправними (табл. 1)

Табл. 1. Тенденції зміни структури земельного фонду України за формами власності*

* Джерело: складено за даними форми № 2-зем Держгеокадастру України

Однак, результати аналізу показали, що за 2014 рік (станом на 01.01.2015) у державній власності перебуває 28,9 млн га (47,8) %, приватній власності юридичних та фізичних осіб - 31,4 млн га (52,1 %), колективній - 55,3 тис. га (0,05 %) та в комунальній 32,3 тис га (0,05 %). Тоб - то, де-факто існує і колективна форма власності на землю, що перебуває у стадії трансформації у приватну власність, проте, законодавчо питання щодо цих земель не вирішено, ні скасуванням державних актів на право колективної власності на землю чи передачею їх до земель державної або комунальної власності.

Табл. 2. Оцінка розподілу земель в Україні за категоріями земель*

Джерело: складено за даними форми № 6-зем Держгеокадастру України

землекористування управління екологічний україна

Згідно із статтею 18 Земельного кодексу України до земель країни належать усі землі в межах її території, у тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на дев'ять категорій (табл. 2) [13]. Категорія земель - це частина земельного фонду, що виділяється за основним цільовим призначенням і має певний правовий режим [14, с. 33].

Оцінка розподілу земель за 2002 та 2014 роки показує незначні зміни в розподілі земель, а також високу розораність території України.

Так, за 2014 рік (станом на 01.01.2015 рік) в Україні найбільшу питому вагу мають землі сільськогосподарського призначення 42,2 млн га (70,0 %), на другому місці землі лісогосподарського призначення 9,0 млн га (15,0 %) та на третьому землі водного фонду 3257,9 (5,4 %).

Відзначимо, що досвід європейських країн свідчить про необхідність високої питомої ваги заповідної зони від загальної площі території (1520 %), в той час, як в Україні вона складає 4,8 % від загальної площі території. Тобто в Україні існують недоліки у сфері розподілу земельних ресурсів за цільовим призначенням, а саме з точки зору його еколого-економічного обґрунтування, що в свою чергу негативно відображається на якості та ефективному використанні земельних ресурсів та призводить до погіршення природної здатності ґрунтового покриву, збіднення флори і фауни тощо.

Крім того, в Україні існує й інший критерій поділу земель, що використовується, а саме - по угіддях. Земельні угіддя представляють собою землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і відрізняються за природними й іншим характеристикам. Розподіл земель по угіддях здійснюється відповідно до їх фактичного використання (табл. 3).

Табл. 3. Оцінка розподіл земель в Україні по земельних угіддях *

* Джерело: за даними форми 6-зем Держгеокадастру України

Найбільш цінні землі в Україні - це сільськогосподарські угіддя, які займають досить велику частку загальної площі країни.

Наша держава має один із найвищих у світі показників забезпеченості сільськогосподарськими угіддями і ріллею на душу населення [14, с. 34].

Так, станом на 01.01.2015 рік, найбільшу питому вагу мають орні землі, які займають 53,9 % від території країни, перелоги - 0,4, багаторічні насадження - 1,5, сіножаті - 4,0 і пасовища - 9,0 %.

Такий розподіл земельних угідь характеризується сільськогосподарською освоєністю і високою розораність територій України, що значно перевищує екологічно обґрунтовані межі.

Крім того, як показує аналіз, то із прийняттям нового Земельного кодексу України рівень розораності майже не змінився та складає 53,9 % від території країни, що є високим показником серед країн Європи.

Так, у Франції і Німеччині рівень розораності земель становить - 33 %, в Іспанії - 30, Нідерландах - 24 %.

Потрібно зазначити, що цей показник значно перевищує аналогічний показник більшості країн світу.

Внаслідок чого змінюється мікроклімат, рівень залягання ґрунтових вод, активізуються процеси аридизації і опустелювання земель, розвивається водна і вітрова ерозія, що зумовлює падіння родючості ґрунтів, деградацію та зниження продуктивності агроекосистем та унеможливлює їх сталий розвиток, з яким пов'язане не тільки екологічна, але й продовольча безпека країни [15].

Крім того, в Україні оптимальний рівень лісистості, який науково обґрунтований для нашої держави з розрахунку на її географічне розміщення та кліматичні умови повинен становити не менше 20 %, що встановлений Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» № 995/2008 від 04.11.2008 року [16].

Так, рівень розораності в розрізі адміністративно-територіальних одиниць коливається від 15,7 % (у Закарпатській області) до 71,8 % (у Кіровоградській області) (табл. 4).

Табл. 4. Оцінка рівня розораності земельного фонду України в розрізі адмініст ративно-територіальних одиниць, станом на 01.01.2015 рік*

* Джерело: складено за даними форми 6-зем Держгеокадастру України

Якщо порівнювати із країнами Західної та Центральної Європи, то тільки 2 області (Закарпатська та Івано-Франківська) не перевищують європейський рівень.

Вітчизняними науковцями рекомендовані оптимальні екологічні параметри структури землекористування, де оптимальний рівень розораності території складає 40-45 %, гранично допустимий - 60 % [17, с. 94-95]. При аналізі виявлено, що 13 областей України перевищують гранично допустимий рівень розораності. Підсумком чого є не ефективне використання земельних ресурсів, екологічно незбалансоване ведення землеробства та загрозливий стан ґрунтового покриву України, яке проявляється деградаційних процесах.

Вважаємо, що в країні склався надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору, де до господарського використання залучено біля 64,8 % території країни і тільки 35,2 % становлять еколого-стабілізуючих угідь (табл. 5).

Табл. 5. Розподілу земельних ресурсів України за їх господарським використанням станом на 01.01.2015 року