Вплив згодовування пилку та перги на бджіл за нозематозу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Нарощування сили бджолиних сімей весною та влітку до основних взятків - основний прийом, що широко застосовується у бджільництві. Для цього використовують як природні джерела білка - пергу, пилок, - так і їх замінники, зокрема сухе молоко, пивні дріжджі, пшеничну та горохову муку, сиворотку крові великої рогатої худоби, тощо (Шекиладзе, 1988; Билаш, 2000, 2003; Чупахин, Кустря, 2003; Веретельник, 2007 та багато інших).

Але маловідомо, як такий прийом впливає на нозематоз бджіл, збудники якого (мікроспорідії Nosema apis і Nosema ceranae), як правило, тією чи іншою мірою, постійно присутні в бджолиних сім'ях. Не маючи власних мітохондрій, ці облігатні внутрішньоклітинні паразити живуть винятково за рахунок енергії господаря. Саме через це, доцільною, на перший погляд, може здатися необхідність білкової підгодівлі бджіл ранньою весною - період, коли спостерігається загострення нозематозу у бджіл.

Однак, наші попередні спостереження за природних умов за бджолами, хворими на нозематоз, свідчать про те, що білкова підгодівля бджіл їх природнім кормом - квитковим пилком, стимулює не тільки господаря, але і їх паразита. бджолиний медовий нозематоз

Мета дослідження - визначити вплив білкових підгодівель на перебіг нозематозу у бджіл.

Виходячи з цього, ми поставили перед собою такі завдання: вивчити за лабораторних умов вплив на динаміку відмирання здорових та хворих на нозематоз бджіл згодовування природного для бджіл білкового корму - бджолиного обніжжя і перги, порівняно з їх замінниками - сухим молоком і пивними дріжджами.

Матеріали та методика дослідження. У досліді використані льотні бджоли, відібрані з однієї бджолиної сім'ї. Бджіл утримували в садках (по 30-45 шт. у кожному) у термостаті за температури у +32...+34 °С та відносній вологості 44-64 %.

Дослід проводився на бджолах, яких штучно заражали спорами мікроспорідії N. apis з розрахунку 103 спор на особину. Для зараження використовували спори N. apis, що попередньо виділялися з кишечників бджіл за відомими методиками (Воронин, Исси, 1974; Елфимова, 1985). Облік бджіл проводили раз на 3-4 дні. Корм за варіантами досліду добавляли в міру його використання. У досліді було передбачено 10 варіантів, з яких 8 дослідних і 2 контрольних, у середньому по 3 повторності на кожен варіант.

Контролем були бджоли із зараженням і без згодовування досліджуваних речовин (хворі) та бджоли без зараження і без білкових підгодівель (умовно здорові).

Протягом усього періоду експерименту (з 4.09 по 8.11) бджолам давали, як у дослідних, так і контрольних варіантах, підкормки у формі цукрово-медових паст приблизно однакової консистенції. До складу чотирьох досліджуваних підкормок було включено такі кормові добавки: сухе молоко (27 %); бджолине обніжжя (40 %); перга (47 %); дріжджі (20 %). Мед та цукрову пудру додавали в такому співвідношенні, щоб утворилася паста. Бджоли контрольних варіантів протягом облікового періоду споживали цукрово-медову пасту без білкових добавок. Також бджоли мали змогу споживати воду з вакуумних напувалок.

Вибираючи саме такий вміст кормових добавок у досліджуваних підкормках, ми керувалися такими міркуваннями:

1. У традиційній медово-перговій підкормці, за літературними даними, вміст перги повинен становити 50 %. Вміст білка в перзі у середньому, за літературними даними, - 24 %, тому вміст білка в медово-перговій пасті, за нашими розрахунками, становить приблизно 12 %.

2. У літературі доволі різноманітні дані про бажаний вміст білкових компонентів у підкормках бджіл.

3. У цьому експерименті ми хотіли визначити вплив на перебіг нозематозу не тільки високого вмісту білка в кормі, але й залежність цього впливу від походження (природи) білка. Для цього потрібно було вміст білка в досліджуваних підкормках зробити однаковим.

Ми вибрали вміст білка в підкормках - 10%, щоб він мало відрізнявся від вмісту білка в медово-перговій пасті, яка коливається, як було зазначено вище, в межах 12 %. За літературними даними, усереднений вміст білка в перзі - 24 %, бджолиному обніжжі - 25 %, дріжджах - 50 %. Знаючи це, легко вирахувати, що для отримання 10 % концентрації білку в пасті потрібно до її складу ввести або 40 % обніжок, або 47 % перги, або 20 % дріжджів.

Літературних даних про вміст білка в сухому молоці ми не виявили, тому ми визначили його за методом Лоурі, і його виявилося близько 36 %.

З динаміки відмирання бджіл за варіантами досліду видно, що підгодівля бджіл компонентами, утримуючими білок, є згубною як для різновікових льотних бджіл без зараження (умовно здорових), так і для бджіл із зараженням.

Вплив білкових підгодівель на перебіг нозематозу у бджіл.

Здорові та хворі на нозематоз бджоли без згодовування білкового корму, відмирали набагато повільніше, ніж із ним. Необхідно відзначити, що зараження бджіл низькими дозами спор мікроспорідії Nosema apis мало стимулюючий вплив на бджіл, уповільнюючи їх відмирання навіть порівняно з умовно здоровими бджолами (частка впливу зараження від усіх факторів становить 0,65 %, Р>0,99; різниця між контролями - зараженими та незараженими бджолами, невірогідна).

Білкові підгодівлі, як здорових, так і хворих на нозематоз різновікових бджіл, були згубними для них, оскільки, на нашу думку, потребували величезних енергетичних затрат, що й спричинило прискорення їх відмирання. Мікроскопічний аналіз показав високий ступінь зараження піддослідних бджіл Nosema apis у варіантах із примусовим зараженням цим паразитом. Випробувані підкормки (молоко, обніжжя, перга та дріжджі) суттєво (на 47,9-76,3 %) та вірогідно (Р>0,999) скоротили тривалість перебування бджіл у досліді (порівняно з контролями). Причому, скорочення тривалості життя бджіл (терміну перебування бджіл у досліді) для незаражених бджіл було більшим, ніж для заражених при підгодівлі: молоком - на 4,4; обніжжям - на 3,5; пергою - на 5,8; дріжджами - на 3,6; у контролі - на 1,3 дня.

Різниця по тривалості життя бджіл між дослідними та контрольними варіантами вірогідна (Р>0,999), що свідчить про взаємодію підкормок та інвазії бджіл мікроспорідією Nosema apis. Вплив досліджуваних речовин в усіх випадках негативний. Це підтверджується результатами дисперсійного аналізу, за яким частка сумісного впливу нозематозу та підкормок - 1,6 %, що у 2,46 раза більше за вплив нозематозу - 0,65 %. Це дає змогу припустити, що зараження бджіл облігатним паразитом в 103 спор на бджолу (низькі концентрації) підвищує стійкість бджіл до білкових підгодівель, що є згубними для різновікових хворих на нозематоз бджіл та бджіл без зараження (умовно здорових).

Вивчення впливу згодовування протягом терміну перебування бджіл в досліді природного для бджіл білкового корму, а саме: квіткового пилку і перги, а також їх замінників: пивних дріжджів і сухого молока на динаміку відмирання здорових і хворих на нозематоз бджіл за лабораторних умов показало, що такий прийом вірогідно скорочує тривалість життя бджіл, провокуючи нозематоз. Окрім того, білкові підгодівлі є також згубними для різновікових бджіл, що не були штучно заражені збудником нозематозу бджіл.

Размещено на Allbest.ru