Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРВЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА: ТЕХНОЛОГІЙ В РОСЛИННИЦТВІ ТА ЗАХИСТУ РОСЛИН

КУРСОВА РОБОТА

З РОСЛИННИЦТВА

ТЕМА: Інтенсивна технологія вирощування пшениці озимої в умовах ТОВ “Інвестагропром” Черкаської обл., Кам'янського р-ну, с. Тилепине

Виконавець:

Голоборода А.С.

Біла Церква 2016р

Зміст

Вступ

Розділ 1. Народногосподарське значення озимої пшениці

Розділ 2. Ботанічна характеристика та біологічні особливості озимої пшениці

2.1 Ботанічна характеристика рослин (коротка систематика, будова рослин, суцвіття, особливості розвитку кореневої системи, цвітіння та запилення)

2.2 Етапи органогенезу та фази росту та розвитку рослин, зв'язок їх з прийомами, що застосовуються при інтенсивній технології вирощування озимої пшениці

2.3 Елементи структури урожайності та зв'язок їх з етапами органогенезу (на яких етапах органогенезу вони формуються)

2.4 Особливості дозрівання пшениці озимої

Розділ 3. Агрохімічні умови господарства і обгрунтування рівня програмованої урожайності

3.1 Агрокліматичні умови господарства

3.2 Обґрунтування необхідності визначення потенціальної (ПУ) і дійсно можливої урожайності (ДМУ)

3.3 Визначення потенціальної урожайності (ПУ) за приходом ФАР і коефіцієнтом її використання

3.4 Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за вологозабезпеченістю, біогідротермічним потенціалом, біокліматичним потенціалом, природною родючістю грунту

Розділ 4. Інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці в господарстві ТОВ “Інвестагропром”

4.1 Обґрунтування місця культури в сівозміні і вибору попередника

4.2 Основний та передпосівний обробіток грунту після різних попередників під пшеницю озиму

4.3 Система удобрення озимої пшениці та розрахунок добрив під запрограмовану урожайність

4.4 Підготовка насіння до сівби та сівба (строки та способи сівби, норми насіння та глибина його загортання)

4.5 Догляд за посівами

4.6 Збирання озимої пшениці, підготовка зерна до зберігання

4.7 Технологічна карта вирощування пшениці озимої

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Пшениця -- одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі. Не випадково вона є основним продуктом харчування у 43 країнах світу.

У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні речовини [3].

Пшениця належить до найбільш стародавніх культур. Археологічні дані свідчать, що в багатьох районах Азії, Європи, а також в Єгипті пшеницю вирощували за 5-7 тисяч років до нашої ери.

На території України найдавніші сліди пшениці відносяться до III-VI тисячоліття до нашої ери, тобто до часів трипільських племен. Древні слов'яни, що жили на території сучасної України, ще за кілька сот років до нашої ери, вирощували пшеницю не тільки для власного споживання, а й для продажу іншим народам [3].

Пшениця походить із Західної Азії. Центром зосередження різноманітних форм м'якої пшениці є Іран, Ірак, Північна Індія, Афганістан. Центром походження твердої пшениці є Північна Африка.

Загальна світова площа пшениці становила 224 млн.га, або 32 % від усіх зернових культур. Найбільше вирощують пшеницю в Китаї - 30 млн.га, Індії - 26 млн.га, США - 24 млн.га, Канаді, Австралії - 11 млн.га. В Україні вирощують, в основному, озиму пшеницю, посівна площа якої досягає 5-7 млн.га. Більше половини валового виробництва зерна припадає на зону Степу [3]. Інтенсифікація с/г виробництва забезпечила значне зростання продуктивності посівів в Україні. Вжиті заходи забезпечили в 1986-1990 рр. найвищий за всю історію середньорічний збір зерна (49,4 млн.т)[4].

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування пшениці озимої за останні роки значно зросла її середня врожайність.

Розділ 1. Народногосподарське значення озимої пшениці

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Основне призначення озимої пшениці -- забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 13 -- 15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70 % крохмалю, вітаміни В1, В2 РР, Е та провітаміни А, D, до 2 % зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти -- лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % -- у кальції [4].

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16 -- 18 %). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопекарських потреб менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна -- крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи [4].

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Пшеницю озиму висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні, услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирівнюється до 20 -- 22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну [3].

Пшениця озима, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Розділ 2. Ботанічна характеристика та біологічні особливості озимої пшениці

2.1 Ботанічна характеристика рослин (коротка систематика, будова рослин, суцвіття, особливості розвитку кореневої системи, цвітіння та запилення)

Ботанічна характеристика

Пшениця належить до родини тонконогових (Роасеае) роду Triticum.

Найбільш поширені два її види:

- пшениця м'яка (Triticum aestivum).

- пшениця тверда (Triticum durum) [1].

Коренева система

Пшениця озима утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3-6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові корені, які складають основну масу кореневої системи пшениці [9].

Розвиток кореневої системи залежить від низки чинників. За меншої вологості ґрунту корені проникають на більшу глибину. На перезволожених ґрунтах, внаслідок погіршення газообміну, корені розвиваються слабо й лише в поверхневих шарах. Найкраще ростуть корені при вологості ґрунту 60-70 % від повної вологоємкості [5].

Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особливостей сорту. При зниженні температури відносно краще ростуть корені, при підвищенні - надземні органи. На родючих ґрунтах і після кращих попередників коренева система менш розвинута порівняно з надземними органами, ніж на бідних ґрунтах. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні - коренів рослин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива [10].

Стебло

Ріст зачаткового стебла починається з часу проростання зерна. У пшениці воно має назву соломина, яка складається з 4 - 7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою всередині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5-7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закінчення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється [9].

Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін. Вважається, що найбільшу потенціальну продуктивність мають короткостеблові сорти із співвідношенням маси зерна до соломи, як 1:1[9].

Листки

Листок має лінійну форму, складається з листкової пластинки та листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки [9].

Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну. Чим більша асиміляційна поверхня, тим вища продуктивність рослин. Площа поверхні листків на 1га в пшениці озимої може становити 30-60 тис.м2. Крім того, листки пшениці є тимчасовим сховищем запасних поживних речовин, а також частково виконують і механічні функції, укріплюючи міцність стебла [9].

Суцвіття

В пшениці суцвіття - колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кількість коливається від 16 до 22 шт. Довжина колоса, кількість колосків у ньому залежить від сортових особливостей і технології вирощування [5].

Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски відрізняються кольором, опушенням і формою, що є основою визначення різновидностей і сортів пшениці. Між колосовими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками - зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчується остюком, у безостих - остюковим відростком. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки - зав'язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Першими починають цвісти квітки середньої частини колоса, а потім зона цвітіння поширюється по всьому колосу. В колоску першими зацвітають дві нижні квітки, а через 1-2 дні - решта (третя, четверта і т.д.). Квітки, що цвітуть першими, формують найкрупніше зерно. Залежно від місця розміщення колоска в колосі та умов вирощування, в ньому може утворитися від 1 до 6 зернівок [10].

Плід

У пшениці плід - суха однонасінна зернівка, голозерна або плівчаста, якщо квіткові луски не від'єднуються від зернівки. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і пошкодження хворобами та шкідниками. Вміст білка коливається від 10 до 16 %, жиру - близько 2 % [5].

Біологічні особливості озимої пшениці

Пшениця - холодостійка культура. Насіння починає проростати при температурі 1-2 С у посівному шарі грунту. Оптимальна температура проростання пшениці 12-20 С. За умови достатнього зволоження грунту сходи при такій температурі з'являються на 5-6 день. Якщо температура вища 25 С, висіяне насіння і проростки масово уражаються хворобами. Взимку добре загартовані рослини зимостійких сортів, витримують зниження температури на глибинні вузла кущіння до мінус 19-20 С. Впродовж всіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно при температурі повітря 20-25 С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40 С, при достатніх запасах вологи, не завдає великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40 С [3].

Пшениця озима -- вимоглива до вологи культура. Насіння для набубнявіння потребує 55-60 % води від його маси. За недостатньої вологості грунту рослини кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай пшениці озимої нестача вологи в період виходу в трубку -- колосіння. На пшеницю озиму негативно впливає перезволоження. Велика кількість опадів у весняний-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослини, погіршення фіто санітарного стану посіву, зниження врожайності [5].

Сонячне світло -- основне джерело енергії для всіх фотосинтезуючих рослин. Пшениця озима це рослина довгого дня вона вимагає для переходу у генеративну фазу розвитку більше 12 годин освітлення на добу. Сонячна погода під час сходів сприяє глибшому заляганню вузла кущіння. Добре освітлення пшениці озимої на початку виходу в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів і запобігає виляганню посівів. Тривала сонячна погода під час розвитку і, особливо, наливу зерна є основою продуктивності. Сонячна суха погода сприяє формуванню зерна високої якості [5].

Пшениця озима найвимогливіша до грунтових умов серед озимих культур. Найкраще вона росте на родючих грунтах таких типів: чорноземи, темно-каштанові, перегнійно-карбонатні, темно-сірі та сірі опідзоленні. Мало придатні для неї кислі підзолисті та солонуваті грунти, торфовища а також, грунти, які заболочуються. Реакція грунту повинна бути ближча до нейтральної (рН 6-7.5) [5].

2.2 Етапи органогенезу та фази росту та розвитку рослин, зв'язок їх з прийомами, що застосовуються при інтенсивній технології вирощування озимої пшениці

Життєвий цикл вищих рослин складається з окремих взаємопов'язаних періодів. Ці періоди називаються етапами органогенезу.

За даними професора Ф.М.Купермана, в онтогенезі пшениця озима проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: [10].

· проростання насіння;

· сходи;

· кущення;

· пагоноутворення (стеблеутворення);

· колосіння;

· цвітіння;

· формування зернівки;

· налив зернівки;

· молочна стиглість;

· тістоподібна стиглість;

· воскова стиглість;

· повна стиглість.

Перші два етапи і частково третій відбуваються восени, останні - весною та влітку наступного року. Період вегетації восени - 40-50 днів, весною і влітку - 90-110 днів [10].

На 7-9 день після сівби (за сприятливих умов) з'являються сходи. Фаза кущіння (підземного пагоноутворення) настає через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення. За достатньої кількості днів осінньої вегетації (40-50 днів), до зими рослина формує 2-4 пагони. Коренева система за цей час заглиблюється на 50-70 см [7].

Навесні, коли середньодобові температури сягають 4 -- 5 °C пшениця відновлює вегетацію і продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування), яке триває 25-30 днів. Воно змінюється фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння і припинення росту стебла [7].

Під ростом рослини розуміють збільшення її маси незалежно від того, за рахунок яких органів воно відбулося; під розвитком-- якісні зміни, які відбуваються у житті рослини від проростання насіння до утворення нового насіння [7].

Умови вирощування, сприятливі для росту рослин, не завжди сприяють їх розвитку. Прикладом може бути сівба пшениці озимої або озимого жита навесні. Такі посіви протягом літа збільшують свою масу, тобто ростуть, але насіння не утворюють, і, отже, їх розвиток не закінчується. [7].

Протягом вегетації зернові культури проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння або викидання волоті, цвітіння, формування і достигання зерна. За початок фази вважають той день, коли вона відмічається приблизно у 10 % рослин, за повну фазу - коли її ознаки проявляються у 75 - 80 % рослин [7].

Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов проростає. Прорости насіння може при поглинанні такої приблизно кількості води (у % до повітряно-сухої маси насіння): пшениці 47-48, жита 58-65, ячменю 48-57, вівса 60-76, кукурудзи 37-44, проса і сорго 25-38, рису 37-44. Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза - сходи [2].

Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з'явлення сходів насіння хлібів першої групи є 2-5 °С, другої 10-12 °С, оптимальною відповідно 20-25 і 25-30 °С. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з'являються на 6-8-й день [5].

Кущіння починається після утворення рослиною 3-4 листків, приблизно через 23-27 днів після появи сходів (ІІ-ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин. На підземних стеблових вузлах, особливо на вузлі, який знаходиться ближче до поверхні ґрунту, закладаються вторинні, або вузлові, корені та бічні пагони. Вузол кущення є найголовнішим органом рослини, з його відмиранням відмирає рослина. Залягає він у ґрунті на глибині 1,5-3 см. Глибина залягання вузла кущення залежить від факторів життя, індивідуальних особливостей рослин, способів їх вирощування. Дружне кущення у злакових рослин відбувається при температурі 10-15 °С, достатньому забезпеченні їх водою, поживними речовинами та достатній площі живлення. За сприятливих умов кожна рослина утворює до 5-10 і більше пагонів. Частина з них безпосередньо формують урожай зерна, утворюючи суцвіття з виповненим зерном - продуктивні пагони, частина - так званий підгін, не утворюють суцвіть і не беруть участі у формуванні урожаю зерна. У зв'язку з цим виділяють продуктивну і непродуктивну кущистість злакових рослин. Як недостатнє, так і сильне кущення знижує урожайність зерна: у першому випадку через малу кількість продуктивних пагонів, у другому - через можливість вилягання рослин. При вирощуванні зернових культур першої групи максимальний урожай зерна забезпечує густота продуктивних пагонів 500-700 шт/м2 [2].

Вихід у трубку. Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10-15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування (IV-VII етапи органогенезу) вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2-3 см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42-50 днів після появи сходів. У цю фазу спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст. У цей період рослини дуже вибагливі до поживних речовин та вологи. Тривалість фази 42-50 днів [5].

Колосіння і викидання волоті. Ця фаза вегетації відповідає VIII етапу органогенезу. Вона триває 5-7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки назовні з'являється колос (пшениця, жито, ячмінь, тритикале) або волоть (овес, просо, рис, сорго, чоловіче суцвіття у кукурудзи). У фазу колосіння та викидання волоті завершується формування усіх органів суцвіть [3].

Цвітіння настає на ІХ етапі органогенезу і триває 4-6 днів. У жита воно починається через 8-10 днів після колосіння, а в ячменю закінчується до колосіння.Під час цвітіння відбувається запилення квіток. Зернові культури за характером запилення поділяються на самозапильні (пшениця, тритикале, овес, ячмінь, просо, рис) і перехреснозапильні (жито, кукурудза, сорго), у яких пилок переноситься на приймочки маточок вітром. У колосових культур цвітіння починається з квіток середньої частини колоса, у волотевих -- з квіток верхньої частини волоті. У цю фазу припиняється ріст вегетативної маси [2].

Формування і достигання зерна. Після запліднення на Х-ХІІ етапах органогенезу настає фаза формування зерна - його ріст в довжину до розміру, типового для кожного сорту або гібриду. Маса 1000 зернин в цей час мала всього 8-12 г. За формуванням зерна настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. Тривалість цього періоду 40-45 днів. При наливанні у зерно надходять поживні речовини, зерно досягає типового розміру за товщиною та шириною. В цей період зерно за консистенцією нагадує молоко (розчин органічних речовин). Кількість води у зерні становить 50 % і більше. За молочною стиглістю настає воскова, за якої зерно за консистенцією нагадує віск, набирає типового кольору, вологість його знижується до 30-32 %. Повна стиглість - це кінцевий етап вегетації рослин. У цій фазі вологість зерна знижується до 20-15 % і воно повністю втрачає зв'язок з материнською рослиною [2].

2.3 Елементи структури урожайності та зв'язок їх з етапами органогенезу (на яких етапах органогенезу вони формуються)

Фази росту і етапи органогенезу пшениці озимої показані в таблиці №1. Простежуючи за взаємозв'язками фаз розвитку і етапів органогенезу, якнайточніше визначають можливі шляхи ефективного впливу на кожен з елементів продуктивності [11].

Таблиця №1

Фази розвитку	Етапи органогенезу	Елементи продуктивності
Проростання насіння, сходи	I. Ріст зародкових органів, конус недиференційований	Польова схожість, густота стояння рослин
Третій листок, початок кущіння	II. Диференціація основи конуса на зародкові вузли, міжвузля та стеблові листки	Габітус рослини (висота, кількість листків) коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Кущіння	III. Диференціація головної осі зародкового суцвіття	Кількість члеників колосового стрижня
Початок виходу в трубку	IV. Утворення конусів наростання другого порядку (колосових горбчиків)	Кількість колосків у колосі
Вихід у трубку	V. Закладання покривних органів квітки, тичинок і приймочок	Кількість квіток у колоску
Стеблування	VI. Формування суцвіття і квіток(мікро- і макроспорогенез)	Фертильність квіток
Стеблування	VII. Гаметофітогенез, ріст покривних органів, видовження члеників колосового стрижня	Фертильність квіток, щільність колоса
Колосіння	VIII. Гаметогенез, завершення процесів формування всіх органів суцвіття і квітки	Фертильність квіток
Цвітіння	IX. Запилення і запліднення	Озерненість колоса
Формування зерна	X. Ріст і формування зернівки	Величина зернівки
Налив зерна. Молочна стиглість	XI. Нагромадження поживних речовин у зернівці	Маса зернівки
Воскова і повна стиглість	XII. Перетворення поживних речовин зернівки у запасні	Маса зернівки, схожість насіння

2.4 Особливості дозрівання пшениці озимої

Після цвітіння і запліднення із стінок зав'язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна [3].

Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі уже нормальної величини, але ще зелене, молоко подібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості 60-40 % [3].

У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 40-20 %. Йде нагромадження пластичних речовин у зернівці. Відбувається ріст зерна у товщину і ширину. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин у зерна його ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання.

При повній стиглості вологість зерна знижується до 20-14 %, воно стає твердим і втрачає зв'язок з материнською рослиною. Зернівка перестає збільшуватися за розмірами і масою. Поживні речовини зернівки перетворюються на запасні. Збирати зернові можна прямим комбайнуванням. При запізненні з обмолотом найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, легко обсипається, що призводить до втрат врожаю [3].

Розділ 3. Агрохімічні умови господарства і обгрунтування рівня програмованої урожайності

3.1 Агрокліматичні умови господарства

ТОВ «Інвестагропром» має приватну форму власності . Знаходиться в Черкаській області, Кам'янському районі с. Тилепене. Господарство базується на вирощуванні зернових та технічних культур.

Господарство розміщене в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом.

Грунти в господарстві:

Чорноземи -- найродючіші ґрунти в Черкаській обл.. Вони характеризуються диференціацією профілю (через відсутність розподілу колоїдів, як це спостерігається в підзолистих ґрунтах), сприятливою для розвитку рослин слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями, високим вмістом поживних поживні речовини [12].

За вмістом гумусу чорноземні ґрунти поділяють на малогумусні (3-5 %) і середньогумусні (понад 6 %). Переважають чорноземи типові. Чим важчий гранулометричний склад ґрунту, тим вищий вміст гумусу. Отже, характерною ознакою чорноземних ґрунтів є нагромадження великої кількості стійких гумусових сполук. У метровому шарі ґрунту їх міститься 400-600 т/га. Вміст валового азоту в чорноземах становить 0,2-0,5%, Р2О5 -- 0,15-0,30 і К20 -- близько 2,0-2,5%. Глибокий гумусовий горизонт із зернисто-грудкуватою структурою обумовлює сприятливі водно-повітряні властивості чорноземних ґрунтів -- добру водопроникність, високі вологоємність і аерацію. Чорноземи мають також високу вбирну здатність (30-40 мг·екв/100 г ґрунту) [12].

Чорноземи типові мало- і середньогумусні добре насичені кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН =6,0 .6,7), в карбонатних рН=6,8 .7,0 [12].

Гранулометричний склад чорноземів, що залягають у Черкаській обл, є більш легким. За ступенем окультурення вони бувають слабко-, середньо і добреокультурені. Такий умовний поділ за окультуренням проведено згідно з агрохімічними аналізами, а також на основі обліку змін фізичних і фізико-хімічних властивостей [12].

Чорноземи типові поділяють на мало- і середньогумусні. Кількість мулистих частинок збільшується. Ці ґрунти добре оструктурені, насичені гідроксидами кальцію і магнію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла. Гумусовий шар досягає близько 85-100 см [12].

Температура повітря в господарстві протягом року:

Температура	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
Середня	-5,9	-4,6	0,4	8,7	15,3	18,4	19,8	19,1	14,2	7,8	2,1	-2,5	7,7
Денна максимальна	-3	-1	3	12	20	23	25	24	19	12	5	0	11
Нічна мінімальна	-8	-6	-2	5	10	13	15	14	10	4	0	-5	4

Середня кількість опадів становить 500-550мм:

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
36	33	29	38	37	63	76	53	36	31	41	44	517

Відносна вологість повітря:

I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
85	84	80	70	64	69	70	69	71	79	86	87	76

Отже, грунтово-кліматичні умови достатньою мірою дозволяють вирощувати озиму пшеницю.

3.2 Обґрунтування необхідності визначення потенціальної (ПУ) і дійсно можливої урожайності (ДМУ)

Закономірності розвитку людського суспільства вимагають стабільного підвищення урожайності та покращення якості щорічно вирощуваної продукції рослинництва. Урожайність будь-якої культури є результатом впливу на рослину космічних та антропогенних факторів [6].

Врахувавши та максимально використавши природні фактори, своєчасно та в повному об'ємі, забезпечивши рослини іншими факторами життєдіяльності, можна щорічно отримувати урожайність заданої величини і певної якості продукції [6].

Обґрунтування величини урожайності та якості продукції в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, на сонові біологічного контролю за ростом і розвитком рослин, застосування науково-обгрунтованих технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур називають програмуванням урожайності [6].

При програмуванні орієнтуються на 3 рівні урожайності:

1. потенціальна урожайність (ПУ)

2. дійсно-можлива урожайність (ДМУ)

3. реальна господарська урожайність (РГУ) [4].

Потенціальна врожайність - це максимально можлива, що визначається генетичними можливостями та біологічними особливостями рослини, приходом та ефективністю використання нею ФАР за оптимальних параметрів факторів життя. Вона можлива за умови повного задоволення потреб фітоценозу в усіх факторах життя впродовж вегетації [7].

Дійсно-можлива урожайність формується в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах за ідеальної технології, її можуть обмежувати недостатня вологозабезпеченість, біогідротермічний та біокліматичний потенціали місцевості, природна родючість грунту та ін [6].

Реальна господарська урожайність - встановлюється на аналізу врожайності районованих та перспективних сортів на сортодільницях, наукових установах [6].

Процес програмування урожайності с/г культур повинен передбачити зростання її величини від виробничої до дійсно-можливої та потенціальної, що можна відобразити через схему:

РГУ - ДМУ - ПУ

Таким чином, інтенсивна технологія вирощування с/г культур передбачає використання програмування урожайності як реального засобу наближення її величини від виробничої до дійсно-можливої, яка з розвитком людської цивілізації буде наближатись до потенціальної [6].

3.3 Визначення потенціальної урожайності (ПУ) за приходом ФАР і коефіцієнтом її використання

Потенціальну урожайність основної частини урожаю вираховують за формулою, запропонованою А.О. Нечипоровичем :

[6],

де: ПУ - потенціальна урожайність основної частини при використанні фотосинтетичної активної радіації, ц/га; [6]

Qфар - сумарний прихід ФАР за період вегетації культури, млн.ккал/га;

Кфар - коефіцієнт використання ФАР;

10 - математичний коефіцієнт;

q - теплотворна здатність 1кг основної продукції сільськогосподарської культури, ккал; пшениця урожайність сівозміна насіння

С - стандартна вологість продукції;

a - сума частин основної та побічної продукції [6].

Розрахунок ПУ пшениці озимої для типових умов Черкаської обл.

Період вегетації пшениці озимої 25.09-5.10--10-15.11;20-25.03--5-15.07

QФАР = 83(вересень)+290 (жовтень)+60 (1/2 листопад)+ 133(1/3 березень) +540 (квітень) + 750 (травень)+ 790(червень) + 400(1/2 липень)= 3046 млн. ккал/га;

КФАР - 3%;1,5%

10 - математичний коефіцієнт;

q - 4.45 ккал;

С -14%;

а -2.2

Всі дані, використані у даному пункті курсової роботи були взяті з методичних вказівок з програмування урожайності сільськогосподарських культу [6].

3.4 Визначення дійсно можливої урожайності (ДМУ) за вологозабезпеченістю, біогідротермічним потенціалом, біокліматичним потенціалом, природною родючістю грунту

ДМУв - це рівень науково-обгрунтованого рівня урожайності з урахуванням використання рослинами тієї вологи, яка потрапляє у грунт у вигляді атмосферних опадів [6].

Розрахунок дійсно-можливої урожайності за вологозабезпеченістю проводиться за формулою: [6]

,

де: ДМУв - урожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

100Ч100 - коефіцієнт математичного зрівноваження чисельника із знаменником;

Кв - коефіцієнт водоспоживання, мм/ц;

С - стандартна вологість основної продукції, %;

a - сума частин основної і побічної продукції;

W - кількість доступної для рослин продуктивної вологи, мм.

W=Wn-Wk+Co,

де: W - кількість доступної для рослин вологи, мм;

Wn - запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0-100см на початку вегетаційного періоду, мм;

Wk - запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0-100см в кінці вегетаційного періоду, мм;

Со - сума опадів за період вегетації культури, мм [6].

Розрахунок ДМУв пшениці озимої для типових умов ТОВ “Інвестагропром ”

с. Тилепине, Кам'янський р-н, Черкаська обл.

W = Wп -Wк + Cо

Wп =130 мм;

Wк = 80 мм;

Со= 6 (вересень) + 38 (жовтень) + 18,5 (1/2 листопад) + 8,3 (1/3 березень)+ 37(квітень) + 49 (травень) + 67 (червень) + 26,5 (1/2 липень) = 262,3 мм

W= 130-80+262,3=312,3 мм

Рівень запрограмованої урожайності посівів лімітується не лише волого забезпеченням, а й температурним режимом [6].

Тепло, як і волога має дуже сильний вплив на формування величини урожайності сільськогосподарських рослин і для кожної природної зони вони взаємопов'язані. Комплексний вплив природного волого забезпечення і тепла на ріст та розвиток рослини називають біогідротермічним потенціалом місцевості (ДМУб) [6].

де: ДМУб - дійсно-можлива урожайність культури за біогідротермічним потенціалом місцевості, ц/га;

22,10,100 - цифрові коеціфієнти;

a - сума частин основної та побічної продукції;

С - стандартна вологість основної продукції;

Кр - коефіцієнт Рябчикова, який розраховують

Кр, [6]

де: кількість доступної для рослин продуктивної вологи, мм;

D - кількість декад періоду вегетації культури;

Qфар - сумарний прихід ФАР за період вегетації культури, млн.ккал/га;

36 - річна кількість декад;

100 - поправочний коефіцієнт [6].

Розрахунок ДМУб пшениці озимої для типових умов ТОВ “Інвестагропром ”

с. Тилепине, Кам'янський р-н, Черкаська обл.

Д = 0,5 + 3+ 1,5 + 1 + 3 + 3 + 3 + 1.5 = 16,5 декад ;

Qфар = 3046 млн. ккал/га;

Розрахунки дійсно-можливої урожайності за біокліматичним потенціалом - цей метод вперше запропонований Шашко Д.І. та є спрощеним варіантом розрахунку дійсно-можливої урожайності за біогідротермічним потенціалом місцевості, запрограмованого Рябчиковим А.М. Цей показник вираховують лише в тих випадках, коли тепло є лімітуючим фактором урожайності за достатньої вологозабезпеченості [6].

ДМУк, [6]

де: ДМУк - дійсно-можлива урожайність за біокліматичним потенціалом, ц/га;

- показник рівня культури землеробства;

БКП - біокліматичний потенціал.

БКП, [6]

де: - сума середньодобових температур за вегетаційний період сільськогосподарських культур, які дорівнюють або перевищують +10 0С [6].

Розрахунок ДМУк пшениці озимої для типових умов ТОВ “Інвестагропром ”

с. Тилепине, Кам'янський р-н, Черкаська обл.

ДМУк = в БКП

в = 40 (при Кфар = 3 %);

БКП = 50° (вересень) + 310° (жовтень) + 150° (1/2 листопад) + 103° (1/3 березень) + 300° (квітень)+ 310° (травень) + 300° (червень)+150° (1/2 липень) / 1000° = 1,67

ДМУк= 60Ч1,67=100,2 ц/га

Для об'єктивного визначення рівня програмованої урожайності необхідно вирахувати дійсно-можливу урожайність за природною родючістю грунту (ДМУг) [6].

,

де: ДМУг - дійсно-можлива урожайність за природною родючістю грунту, ц/га;

Бг - бал родючості грунту;

Цб - ціна одного бала, ц/га

ДМУг= 80Ч0,46=36,8ц/га

Розділ 4. Інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці в господарстві ТОВ “Інвестагропром”

4.1 Обґрунтування місця культури в сівозміні і вибору попередника

Пшениця озима, порівняно з іншими зерновими, найбільш вимоглива до попередників. Попередники для пшениці озимої підбирають з урахуванням району вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на попередник. Особливо зменшується продуктивність пшениці при вирощуванні її після пшениці чи інших зернових без змінне вирощування призводить до збільшення забур'яненості посівів, особливо пристосованими до спільного росту бур'янами. Повертати на попереднє місце пшеницю озиму можна щонайменше через 2-3 роки, коли під дією корисної мікрофлори грунт очиститься від більшості хвороб та шкідників [5].

В зоні лісостепу найкращим попередником для пшениці озимої будуть багаторічні плодові трави (конюшина, люцерна). Вони збагачують грунт азотом і високо якісною органічною масою з поживних решток. Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя, люпин. Вони поліпшують структуру грунту не забирають з нього азот. Добрим попередником є також озимий ріпак. Він добрий санітар в зернових сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають переущільненню грунту, покращують його структуру та збагачують органічною речовиною. Однорічні трави -- горохо-вико-вівсяні сумішки, що використовуються на зелений корм,сіно, силос, теж вважають добрими попередниками. Це зумовлюється ранішим від інших культур звільненням поля. Просапні культури -- картопля, кукурудза на зелений корм та силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вносили органічні добрива, також є добрими попередниками. Після цукрових буряків і картоплі доцільно застосовувати поверхневий обробіток. Із зернових культур добрим попередником є гречка. Вона має розвинену кореневу систему, яка розчиняє в грунті важкодоступні форми фосфору та калію і збагачує грунт поживними речовинами [5].

В зоні полісся високі врожаї пшениці озимої отримують після люпину на зелений корм та зерно, картоплі, а на окультурених грунтах -- після кукурудзи на силос та багаторічних і однорічних трав. На бідних грунтах значно підвищує врожайність пшениці озимої її на полях, де приорюють зелену масу люпину. Дія такого сидерату рівноцінна внесенню 35 т/га гною [5].

В господарстві ТОВ «Інвестагропром» впроваджена сівозміна:

В польовій сівозміні вирощуються всі технічні, основна частина зернових культури.

Чергування культур в польовій сівозміні таке:

1. Озима пшениця

2. Кукурудза на зерно

3. Соя

4. Озима пшениця

5. Соняшник

6. Кукурудза на зерно

7. Кукурудза на зерно

8. Ярий ячмінь

9. Соя

4.2 Основний та передпосівний обробіток грунту після різних попередників під пшеницю озиму

Обробіток грунту під пшеницю озиму повинен бути диференційованим для кожної грунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеню та характеру забур'яненості. Основним завданням обробітку є достатнє осідання грунту та збереження вологи до сівби пшениці, поліпшення режиму живлення. Для цього необхідно дотримуватися низки загальних вимог. Зокрема, не запізнюватися із збиранням попередньої культури. Після збирання внести фосфорні і калійні добрива і приорати їх чи провести неглибокий поверхневий обробіток грунту. Один з якісних показників якості оранки -- добре подріблення скиби що сприяє осіданню грунту і створює передумови для швидкого і якісного обробітку верхнього шару. Після основного обробітку грунту якомога швидше готують грунт до сівби [8].

При розміщенні пшениці озимої після багаторічних трав, які збирають на 2 укоси, поле орять плугами з передплужниками не пізніше, як за місяць до сівби. Грунт добре осідає що гарантує одержанням дружних сходів і добре виживання рослин взимку. Передплужники встановлюють на глибину 10-12 см., а плуг -- на 25-27 см. З плугом агретують кільчасто-шпорові котки або при достатній вологості грунту -- важкі борони. Особливо ефективним є застосування в агрегаті з плугом комбінованих знарядь, що ущільнюють, подрібнюють та вирівнюють свіжо виораний та ще не пересохлий грунт. Коли попередником пшениці озимої є зернові бобові культури, після їх збирання попереднього лущення проводять оранку на глибину 20-25 см. На полях після гороху, кормових бобів, сої, вики можна обмежитися поверхневим обробітком грунту. В такому випадку застосовують дискові лущильники, при достатній вологості грунту у два сліди, у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину 6-8 см. Якщо грунт ущільнений, відносно сухий, погано зачищене поле від рослинних решток, кращі результати дає застосування дискових борін. Поверхнево оброблений грунт менше осідає, має вищу вологість, рослини восени краще розвиваються і зимують [8].

Вибір способу обробітку грунту визначається також гранулометричним складом грунту. Збирання просапних культур проводять безпосередньо перед сівбою пшениці озимої тому часу для багаторазового обробітку грунту не залишається. Тут можливий більш простий варіант -- мілка оранка або поверхневий обробіток грунту. Після ранньостиглих сортів картоплі орють на глибину 20-22 см. На легких грунтах та чистих від бур'янів площах замість оранки проводять лущіння з боронуванням або культивацією з боронуванням на 8-10 см. У разі необхідності поле перед сівбою коткують кільчасто-шпоровими котками. Найважче підготувати грунт до сівби після кукурудзи на зелений корм чи силос, щоб подрібнити рослині рештки, площу дискують добре загостреними дисковими боронами або дисковими лущильниками. Для кращого заорювання решток передплужник встановлюють на глибину 10-12см, а основний корпус плуга на 23-25см.[3].

Передпосівний обробіток грунту -- одна з найважливіших ланок сучасної технології. Від своєчасної і якісної передпосівної підготовки грунту залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів, ріст, розвиток та продуктивність рослин. Поверхня грунту має бути добре вирівняною. Брилістість грунту має бути мінімальною, грудочки величиною більше 2 см не повинні перевищувати 10 %. Передпосівний обробіток грунту та сівба це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним -- не більше 1год. Високу якість перед посівного обробітку грунту забезпечують комбіновані агрегати іноземного виробництва: Компактор, Європак, Європак6000. Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висіяти насіння. Через верхній шар добре надходить повітря, тепло, тобто складаються найкраще умови для дії трьох чинників проростання насіння - вологи, тепла і повітря [7].

Система обробітку грунту в господарстві складається з поверхневого обробітку та оранки. Поверхневий обробіток проводиться під озимі культури на глибину 15-18 см.

Обробіток грунту розпочинається з дискування стерні після збирання попередника. Воно проводиться трактором Cese 310 та дисковою бороною Rubin на глибину 15-16 см. Це дає змогу одержати провокаційні сходи насіння бур'янів, які в подальшому знищуються перед посівною культивацією.

Перед посівна культивація проводиться трактором Cese 310 з культиватором Хорш з одночасним внесенням рідких азотних добрив (аміачна вода або КАС з розрахунку 20-30кг д.р./га).В цьому році господарство планує переходити на мінімальний обробіток грунту, в зв'язку з чим закуплена відповідна с/г техніка. В деякі поля в господарстві планується введення нульової технології, з метою економії матеріально-технічних ресурсів.

4.3 Система удобрення озимої пшениці та розрахунок добрив під запрограмовану урожайність

Урожайність пшениці озимої і якість зерна значною мірою залежать від забезпечення рослин елементами мінерального живлення впродовж всієї вегетації. Пшениця озима виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з грунту. Для формування врожаю зерна 10ц/га необхідна: азоту -- 28-37 кг, фосфору -- 11-13 кг, калію -- 20-27 кг. Слід зазначити, що чим більший врожай і вища доза мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин. Так, з урожаєм 50-60 ц/га вже виноситься: азоту -- 160-190 кг, фосфору -- 55-70 кг, калію -- 80-100 кг. Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток грунту восени, давати в рядки при сівбі і підживлювати ними посіви в процесі вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток грунту. Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з грунтом на глибині 22-25 см.

При внесенні під культивацію - міститься у верхньому шарі грунту. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості. Для зони лісостепу для повної реалізації можливостей високопродуктивних сортів озимої пшениці рекомендується вносити 90-120кг/га діючої речовини кожного елемента [3].

Восени на бідних грунтах і після гірших попередників вносять не більше N30 . Внесення азоту в таких умовах сприяє кращому росту рослин восени, внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою для прийняття рішення про внесення азоту є данні грунтової діагностики. Якщо загальна доза азоту не перевищує N60, допускається її одноразове внесення восени [5].

Ранньовесняне (регенеративне) підживлення в період кущіння рослин підвищує густоту стеблостою, збільшує кількість члеників колосового стрижня. Доза азоту для першого підживлення залежить від 2-ох факторів -- стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% (N30-60) від повної норми азоту [5].

Друге підживлення -- продуктивне, яке найбільше впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу в трубку. Сприяє кращому росту бічних стебел, які за продуктивністю доганяють головне стебло. Друге підживлення - вирішальний чинник роздрібного внесення добрив, бо найбільше впливає на продуктивність колосу, а значить -- і на підвищення врожайності пшениці озимої. [5]

Третє підживлення -- якісне, під час якого вносять решту азоту в період від початку фази колосіння до наливу зерна. Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу. Впливає на врожайність і якість. Як правило, для третього підживлення використовують добрива в сухому вигляді або водний розчин [2].

Розрахунок норм добрив під запрограмовану урожайність проводять за такою формулою:

,

де: Нд - норма елемента живлення;

У - запрограмована урожайність;

в - винос елемента живлення 1ц урожаю основної продукції з урахуванням побічної;

Пгз - грунтові запаси елемента живлення в розрахунковому шарі грунту;

Кгз - коефіцієнт використання елемента живлення з грунтових запасів;

Км - коефіцієнт використання елемента живлення з мінеральних добрив.

Пгз=hЧAЧn,

де: h - глибина розрахункового шару грунту;

A - об'ємна маса грунту;

n - вміст елемента живлення у грунті.

Якщо, крім мінеральних планується внесення органічних добрив, а також, якщо враховується післядія добрив, то у цьому випадку користуються такою формулою:

,

де: До - кількість органічних добрив;

Со - вміст елементів живлення в органічних добривах;

Ко - коефіцієнт використання елементів живлення в органічних добривах.

В господарстві під озиму пшеницю з осені вноситься 100 кг аміачної води і 150кг складних мінеральних добрив (нітроамофоска). На весні при початку відростання вторинної кореневої системи, а при необхідності коли пшениця недорозвинута з осені по мерзло-талому грунту вносять КАС в кількості 180 кг/га. При цвітінні та наливі зерна для забезпечення якості зерна вносять мікродобрива (Стармакс азот). Для зменшення виливу води на 1 га в господарстві застосовуються (Торнедо, Гондор, Дизайнер). Їх використання дає змогу регулювати розмір крапель при обприскуванні та конфігурацію краплі при розміщенні на листку. Дана система удобрення забезпечує отримання стабільно високих врожаїв пшениці.

Пшениці, які добре розкущились з осені і мають відповідну густоту, по мерзло-талому грунту не підживлюються. На зріджених посівах та посівах, що слабо розкущені проводиться підживлення по мерзло-талому грунту КАСом 100-150 кг/га.

Пшениці, які знаходяться в доброму стані підживлюються при відростанні вторинної кореневої системи КАСом з розрахунку 100-200 кг/га в строки, коли температура повітря не досягла 100С. Обприскування проводиться за допомогою трактора МТЗ-80 і обприскувача ОП-2000 з обладнанням Харді 5-струйними форсунками.

У фазі кущення та початку виходу в трубку посіви пшениці озимої обробляються пестицидами (гербіциди, фунгіциди, інсектициди) при необхідності. В 2015р. на посівах пшениці озимої вносились: Пріма 0,5 л/га, Імпакт К 1 л/га, Денадим 1 л/га. Разом з пестицидами вносились мікродобрива Стармакс Голд 3 л/га.

У фазі колосіння на поле повторно вносились Імпакт К 1 л/га, Денадим 1 л/га, Вантекс 0,07 л/га, Стармакс азот 3 л/га. Обприскування проводиться за допомогою трактора МТЗ-80 і обприскувача ОП-2000 з обладнанням Харді.

4.4 Підготовка насіння до сівби та сівба (строки та способи сівби, норми насіння та глибина його загортання)

Важливою умовою одержання високих врожаїв озимої пшениці є використання для сівби високоякісного насіння. Відомо, що сівба добре підготовленого високоякісного насіння забезпечує приріст урожаю на 15-20 %. Для сівби використовують насіння, що має лабораторну схожість 87-100 %.

Для підвищення якості насіннєвого матеріалу застосовують протруювання хімічними препаратами. Їх поєднують з одночасною обробкою туром. На 1 т насіння його дають 2,5-5 л і 20 л води. Обробку проводять на типових машинах для напівсухого протруювання. Найкращий ефект досягається при використанні ПС-10. Для протруювання використовують такі препарати: Вінцит, Преміс 25, Вітавакс 200, Максим 025, Сульфокарбатіон [3].

Найбільш ефективним способом протруювання насіння є інкрустація -- обробка насіння пестицидами з клейкими плівкоутворювальними компонентами. Інкрустація дає змогу значно підвищити ефективність препарату, зменшити на 20-30 % його витрати і забруднення навколишнього середовища. Як плівкоутворювачі використовують 5 %-й водний розчин полівінілового спирту, 2-2,5%-й водний розчин натрієвої солі та рідкі комплексні добрива з розрахунку 3л РКД розведених у 7 л води на 1 т насіння [3].

До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см. Проте в умовах достатнього зволоження на добре розроблених грунтах перевагу мають вузькорядний і перехресний способи сівби. Перспективним є розкидний спосіб [8].

Оптимальними строками сівби пшениці озимої можна вважати 25.09-05.10. Дослідження показують, що тільки при сівбі в оптимальні строки рослини можуть повністю використати всі необхідні чинники для свого росту і розвитку та забезпечити найвищий урожай пшениці озимої [7].

Глибина загортання насіння -- один з основних показників якості сівби пшениці озимої. Глибина загортання насіння за інтенсивної технології складає 3-4 см -- це глибина закладання вузла кущіння пшениці озимої [2].

Оптимальна норма висіву для більшості сортів становить 4-5 млн схожих насінин на 1га, або 160-250 кг/га [5].

Один з сортів який вирощується в господарстві є: пшениця озима сорт Акратос

Пшениця озима Акратос, 1 репродукція належить до сортів еліта, різновиду лютесценс. Дозволяється культивування в природних зонах степу, лісостепу та полісся. Може вирощуватися на різних агрофонах. Універсального використання. Належить до злакових, яку вирощуються інтенсивним типом вирощування [13].

Пшениця озима Акратос, 1 репродукція - це середньостиглий сорт, який вирізняється середньою висотою посівів. Пшениця м'яка, інтенсивного типу. Стебла вирізняються досить високою кущистістю. Сорт середньоранній - достигання посівів відбувається на 280-285 день. Акратос, 1 репродукція вважається «цінним» сортом пшениці [13].