Відгодівельні свинарські підприємства та особливості їх роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відгодівельні свинарські підприємства та особливості їх роботи

Продукція свинарства в середньому становить третину загальної продукції галузі тваринництва. Свинарство характеризується високою продуктивністю і за порівняно короткий проміжок часу дає велику кількість високоякісної продукції.

Організаційно-технологічний процес у цій галузі відзначається поглибленням спеціалізації, переведенням виробництва на промислову основу (починаючи з 80-х років 20 ст.). На основі міжгосподарських зв'язків тут були створені спеціалізовані репродукторні та відгодівельні господарства із впровадженням інтенсивних способів і прогресивних поточних технологій виробництва свинини. Порівняно великого поширення набули також підсобні свинарські господарства промислових підприємств і організацій, а також розвинулося свинарство в особистих господарствах громадян.

В останні роки з різних причин виробництво свинини у спеціалізованих господарствах значно знизилося. Тому відновлення їх потужностей, впровадження комплексної механізації виробничих процесів, прогресивної технології та організації виробництва, підвищення економічної ефективності галузі є першочерговим завданням.

Відтворення стада та утримання свиней. Раціональне відтворення у свинарстві неможливе без правильно сформованого стада основних і перевірюваних свиноматок. Насамперед слід обґрунтувати співвідношення між ними, структуру стада, рівень інтенсивності використання тварин (кількість опоросів основних свиноматок за рік, вихід поросят на один опорос, тривалість використання окремих груп тварин, відсоток вибракування свиноматок, вік, жива маса та строки реалізації на м'ясо).

Основне стадо комплектують багатоплідними (7-8 поросят за перший опорос) і багатомолочними свиноматками та висококласними кнурами-плідниками. Свиноматок використовують 6-8 опоросів, тобто протягом 3-4 років, а на промислових комплексах - 2,5 року; відповідно вибракування становить 25-40 відсотків. Потім продуктивність свиноматок значно знижується. Строк використання кнурів-плідників - близько трьох років.

Щоб одержати необхідну кількість високоякісних свиноматок у ремонтній групі свинок потрібно мати в 2-2,5 рази більше. Парування їх у віці 9-10 міс при живій масі 120-130кг

Важливим моментом у свинарстві є організація стада кнурів-плідників. їхню кількість визначають, виходячи із середнього навантаження на одного кнура 18-20 свиноматок при природному паруванні й понад 60 маток при штучному осіменінні. Потрібно мати також групу перевірюваних кнурів - близько 40 відсотків основних.

Поросність у свиноматок у середньому, становить 114 днів. Відлучають поросят від них, у віці 2 міс, а на промислових комплексах-у 26; 30 і 45 днів.

При великій кількості поголів'я свиноматок (на племінних підприємствах, великих фермах та комплексах) організовують рівномірні (цілорічні, конвеєрні) опороси. Це дає змогу досягти ритмічного і потокового виробництв. На невеликих фермах практикують сезонні (турові, циклічні) опороси. Основні свиноматки при цьому перший раз поросяться взимку, а другий - влітку (в два тури), перевірювані - навесні. Отже, можна організувати необхідні за розмірами групи тварин, які закріплюють за окремими працівниками.

У промисловому свинарстві маточне стадо використовують у двох напрямах: для одержання і вирощування молодняку з метою ремонту основного промислового стада; для одержання молодняку з метою вирощування і відгодівлі на м'ясо. Першу функцію виконують племінні ферми або підприємства.

Залежно від типу свинарських ферм, віку, фізіологічної стадії, а також виробничої групи тварин та інших умов застосовують різні способи утримання свиней - вигульне й без вигульне. Вигульне утримання може бути вільновигульним та режимно-вигульним. У першому випадку тварини мають вільний вихід із приміщень через лази у стінах, у другому їх випускають на вигульні майданчики на певний час. Різновидом вигульного є літньотабірне утримання свиней у літніх таборах. Але це менш інтенсивна система утримання, яка потребує додаткових капітальних вкладень на будівництво вигульних майданчиків чи таборів і призводить до зменшення навантаження на одного працівника. Тому така система утримання поширена на племінних і репродукторних фермах. Безвигульне утримання практикують на спеціалізованих відгодівельних підприємствах та великих промислових комплексів із потоковим виробництвом свинини. До безвигульного належить і кліткове утримання свиней, яке ще не одержало належного поширення.

За кількістю поголів'я розрізняють індивідуальне та групове утримання. Індивідуально утримують кнурів-плідників І свиноматок із поросятами. Тварин інших виробничих груп утримують за груповим методом. Рекомендуються такі розміри груп: холостих та поросних свиноматок - до 20 голів, поросят після відлучення і ремонтного молодняка - по 25-30 і свиней на відгодівлі - до 50 голів. Групами до 10 голів утримують кнурів-плідників.

Залежно від кількості поголів'я та наявності вигулів застосовують такі способи утримання свиней: групове без вигульне (особливо відгодовуваного молодняка), групове вільно-вигульне (свиней усіх виробничих груп) і станково-вигульне (поросних і підсисних свиноматок, кнурів-плідників). При вільно-вигульному утриманні тварин годують у тому самому приміщенні або організовують "їдальні" в окремих приміщеннях.

Відгодівля свиней. У структурі стада свиней найбільшу питому вагу мають тварини відгодівельних виробничих груп, у яких закінчується процес виробництва продукції. Розрізняють кілька видів відгодівлі тварин, залежно від кінцевого продукту - м'ясний, беконний, напівсальний і сальний. При м'ясній відгодівлі поросят відгодовують від 3-4-до 7-7,5-місячного віку (інтенсивна відгодівля), а також до 9-місячного віку й реалізують живою масою 100-120кг. Це найбільш поширений і найефективніший вид відгодівлі, який дає до 70 відсотків усієї продукції. Беконну (беконно-шинкову) відгодівлю здійснюють до 6-7-місячного віку поросят; яких реалізують живою масою 90-100 кг. Це свинина високої якості. При напівсальній відгодівлі молодняк утримують до 10-12-місячного віку при живій масі 120-150 кг, а на сальну - переводять вибракуваних свиноматок та кнурів-плідників живою масою 250-300 кг.

Годують свиней як сухими мішанками (комбікормами), так і вологими кормосумішами та харчовими відходами. Корми готують у кормоцехах, переважно на 6 тис. голів (КЦС-6000), до складу яких входять лінії для приготування коренеплодів, концентрованих кормів, силосу, сінажу й сінного борошна. Після обробки компоненти відповідно до раціонів змішують. Для більших ферм і комплексів кормоцеху обладнують кілька таких комплектів. Якщо тварин відгодовують харчовими відходами, то їх подрібнюють, стерилізують і видаляють механічні домішки.

Транспортують кормосуміші з кормоцеху автосамоскидами, тракторними роздавачами, (КУТ-ЗА тощо), транспортерами, електрокарами, пневматичними трубопроводами (вони найефективніші).

Для роздавання кормів використовують агрегати РКС-3000 М, комплект обладнання УЗК-2500, роздавачі РО-5А та ін. На великих промислових комплексах свиней годують комбікормами, які розбавляють водою і подають у годівниці за допомогою кормовідводів. Регулюють цей процес із пульта керування.

У свинарстві доцільна дворазова годівля (за винятком підсисних свиноматок і поросят після відлучення).

Видаляють гній при використанні підстилки за допомогою транспор­терів ТСН-2, ТСН-3 тощо, а також комплектів обладнання КНУС на 3; 6; 18 і 24 тис. голів. Гній із станків видаляють гідрозмивом, а з вигульних майданчиків бульдозерами. На великих промислових фермах і комплексах при утриманні свиней на щілинній підлозі гній падає в підлогові канали, звідки видаляється гідросамосплавом. Потім цю рідину насосами викачують на очищення.

Організація праці та її оплати має такі самі форми й системи, як і в скотарстві. Двозмінний режим роботи доцільний тільки при догляді за глибокопоросними та підсисними свиноматками.

Виробництво свинини на промисловій основі. В основу промислової технології покладено роздільно-цехову систему виробництва, яка спочатку впроваджувалася на свинофермах, а згодом - на комплексах. Вона забезпечує потоковість та ритмічність процесу виробництва і дає найкращі результати на великих комплексах.

Організаційно-виробнича частина такого комплексу складається з двох секторів: репродукції та відгодівлі. Кілька таких комплексів створили ще племінну ферму для вирощування ремонтного молодняку промислового маточного стада.

Сектор репродукції мас чотири дільниці:

осіменіння та утримання свиноматок до 32-денної поросності. У першому приміщенні утримують 880 холостих свиноматок в індивідуальних станках, 190 кнурів-плідниківі 100 ремонтних кнурців у 50 станках; у другому - розміщують 1408 індивідуальних станків для утримання свиноматок після осіменіння до 32-денної поросності;

утримання свиноматок другого періоду поросності (від 32 до 112 днів) групами по 11 -13 голів, усього 2708 голів; крім того, є станки для 880 ремонтних свиноматок, яких утримують групами по 20 голів;

опоросу та утримання підсисних свиноматок із поросятами до 26-денного віку; в двох приміщеннях тут утримують 960 свиноматок;

вирощування поросят від 26- до 106-денного віку. У трьох приміщеннях є 40 боксів по 24 станки у кожному. У станку розміщують по 25 поросят, усього 24 тис. голів. Крім того, у кожному приміщенні є по два бокси, де утримують по 336 поросят, які відстали в рості, їх усього 2016 голів.

Сектор відгодівлі має дві дільниці:

- першого періоду відгодівлі (від 106- до 152-денного віку); молодняк утримують у п'яти приміщеннях, де обладнано по шість секцій на 24 станки кожна; поросят утримують групами по 25 голів, усього 18 тис. голів;

- другого періоду відгодівлі (до 223-денного віку) таких самих розмірів, що й перша.

Прикладами відгодівельних свинарських господарств в Україні є:

1) ТОВ «Агропрайм Холдинг»

Комплекс для виробництва 3 тис. тонн свинини на рік збудований у 2008-2011-му на місці колишнього радянського міжколгоспного комплексу з утримання і відгодівлі свиней. Перед зведенням виробничих приміщень довелося розчищати площу і повністю будувати інфраструктуру -- від попередніх будівель не залишилося «каменя на камені».

Товарний комплекс (включає 6 цехів: маточник, дорощування, відгодівля) працює у замкненому циклі. Його потужність -- 1 260 свиноматок (24 тис. голів товарних свиней на рік).

Обладнання на комплексі -- чеське, компанії ВАUER TECHNICS s.r.o. (станки, лінії годівлі, система сепарації гною). Для глибокої біологічної очистки гноєвих стоків використовується система гноєзбірників та спеціального обладнання. Завдяки унікальній технології переробки, «на фініші» вдається отримати суху фракцію гною та технічну воду.

2) ФГ «Новий рівень 2006»

Історія господарства «Новий рівень 2006», що на Закарпатті (с. Тячівка, Тячівський р-н) розпочалася у 2006-му році.

На перших порах, у реконструйований комплекс завезли 150 свиноматок угорської генетики (Велика Біла х Ландрас). Хоча ці тварини не відрізняються багатоплідністю (у середньому 10 поросят на свиноматку на опорос), поросята народжуються великими і міцними.

Оскільки мали проблеми із сусідами -- пішли на зустріч населенню і запустили лише половину потужностей. А згодом, викупили ще один комплекс, 50-тисячник у смт. Вилок Виноградівського району, що за 72 км від Тячева. Ця ферма розташована далеко від населених пунктів, і побудована із дотриманням усіх норм. Тут облаштували дорощування і відгодівлю. Маточник залишився у Тячівці.

Нещодавно господарство закупило в Чехії 400 свинок французької генетики. Тварини мають високий вихід пісного м'яса і стресостійкі. Остання характеристика особливо важлива -- поросят одразу після відлучення перевозять на іншу ферму, а для них це великий стрес. До 75 дня їх утримують на щілинній підлозі. Свиней на відгодівлю переводять на солом'яну підстилку і відгодовують за технологією «швецького стола». У цьому вбачають одразу кілька переваг:

мінімальні капіталовкладення (цех обладнали самостійно, солома додається раз на тиждень);

тварини краще ростуть, оскільки їдять досхочу, більше сплять;

на підстилці тепло (приміщення не опалюється);

господарство отримує якісне добриво для внесення на поля.

«Новий рівень 2006» годує поголів'я власно вирощеними кормами. З цією метою обробляють землі у сусідньому районі (у Тячівському ґрунт непридатний). Для цього мають достатньо техніки.

Оскільки збут свинини на Закарпатті -- справа проблематична, вирішили освоїти напрямок м'ясопереробки. Відтак, викупили колишній радянський м'ясокомбінат (4 га землі, приміщення 6000 м2).

Підприємство реконструювали, обладнали бійню потужністю 300 голів/доба і цех для виробництва 20 тонн ковбаси. Обладнання закупляли в Австрії, але із завезенням виникли проблеми -- через девальвацію гривні його вартість зросла в рази. Тому, запуск переробки -- плани на найближче майбутнє.

«Новий рівень 2006» реалізує живець переробним підприємствам із сусідніх областей, а також продає товарних поросят.

Відгодівля:

Середньодобовий приріст, г - 868

Середня забійна вага, кг - 109

Вік досягнення забійної ваги, днів - 174

свиня свинарство відгодівельний господарство

Основні принципи регіональних програм гібридизації

Гібридизація -- це парування тварин різних видів із метою одержання користувального поголів'я та виведення нових порід, в яких поєднуються позитивні якості вихідних порід. Таке потомство називають гібридним. Проведення гібридизації -- справа копітка, але становить значний науковий і практичний інтерес. Передусім не всякий вид тварин може бути схрещений з іншим через велику анатомічну та фізіологічну відмінність між ними. У тих випадках, коли за зоологічною класифікацією види тварин близькі між собою, гібридне потомство плодюче, у більш віддалених видів воно або зов­сім безплідне, або плодючі тільки матки.

Хоча гібридизація й складний процес, нині дедалі більше трапляється гібридів від схрещування домашньої великої рогатої худоби із зебу, яками, зубрами, бізонами, бантенгами, овець із дикими баранами, коней з віслюками і зебрами, свиней із дикими кабанами, курей із цесарками, павичами, індиками, фазанами тощо.

Класичним прикладом промислової гібридизації, який відомий із давніх-давен, є виведення мулів для господарського користування від схрещування кобил з віслюками. Віслюк -- дуже витривала тварина, у гірських районах ним перевозять вантажі (в'юки), але він невеликого зросту. Мул же ввібрав у себе цінні якості батьків. Його використовують не тільки під в'юком, а у запряжці та для верхової їзди.

У нашій країні головним центром гібридизації та акліматизації є Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія- Нова» УААН у Херсонській області. Тут зібрано колекцію різних видів диких тварин, з якими ведеться велика наукова і практична робота.

У наш час роботи щодо використання віддаленої гібридизації значно розширилися в свинарстві, птахівництві та інших галузях тваринництва.

Поняття гібридизації в зоотехнії має дещо ширше значення. Гібридами вважають також тварин, одержаних методом поєднання генотипів багатьох порід, типів і ліній одного виду, але різних напрямів продуктивності. Найбільшого застосування така гібридизація набула в свинарстві й птахівництві. Наприклад, полтавську м'ясну породу свиней створено в результаті використання семи порід: великої білої, ландрас, миргородської, п'єтрен, уессекс-седлбекської, гемпшир та дюрок. За кількістю м'яса в туші вона переважає своїх ровесників на 5 -- 7 % і більше. (3)

Щоб покращити ефективність виробництва свинини - потрібно використовувати більш нові методи утримання свиней, створювати систему біобезпеки, регіональні системи інтенсивного виробництва свинини за допомогою програми гібридизації. Гібридизація засвоюється на біологічному ефекті гетерозису і дозволяє поєднати переваги селекції схрещування. Це дасть можливість підвищити багатоплідність свиноматок на 5-15 %, підвищити швидкостиглість молодняку на 8-10%, покращити конверсію корма і м'ясності туш на 3-5%. Організація гібридизації в свинарстві реалізується за допомогою вертикально інтегрованої системи інтенсивного виробництва свиней, яка реалізується за допомогою програми гібридизації, вона забезпечує виробництво не менше ніж 2500000 товарних гібридів з гарантованою товарною якістю. Щоб при невеликому стартовому поголів'ї збільшити виробництво м'яса і покращити якісні показники продукту, необхідно ввести нові мало затратні і швидкоокупні технології, а також прогресивних методів ведення господарства.

Розвиток генетики, молекулярної біології, біотехнології, використання генофонду диких тварин дадуть можливість ширше застосовувати віддалену гібридизацію з метою підвищення генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин. У багатьох країнах світу для створення нових високопродуктивних типів і порід тварин розроблено й впроваджуються довгострокові програми щодо гібридизації у тваринництві.

Размещено на Allbest.ru