Вивчення ландшафтів України та шляхів їх раціонального використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА, БУДІВНИЦТВА ТА ЗЕМЛЕУСТРО

Кафедра: землеустрою, геодезії та кадастру

Розрахунково-графічна робота з дисципліни: Ландшафтознавство

На тему: «Вивчення ландшафтів України та шляхів їх раціонального використання»

Виконала:

Рибіцька Г.О.

Перевірила:

Безніцька Н.В.

Херсон-2016



Зміст

Вступ

1. Вивчення видів ландшафтів України

1.1 Основні види ландшафтів області, фізико-географічні умови

2. Вивчення геологічних, тектонічних і геоморфологічних умов ландшафтів та кліматичних і водних ресурсів області

2.1 Геологічні умови

2.2 Геоморфологічні умови

2.3 Четвертинні відклади, як грунтотворні породи

2.4 Кліматичні умови

3. Вивчення грунтів, їх стану та сільськогосподарського призначення

3.1 Агропромисловий комплекс Рівненської області

4. Вивчення стану і продуктивності агроландшафтів області

4.1 Соціально-економічна освоєність ландщафтів (території)

5. Вивчення екологічного стану ландшафтів області

5.1 Загальне забруднення ландшафтів

5.2 Радіаційна забрудненість області

5.3 Техногенне та антропогенне навантаження

6. Розробка шляхів і заходів щодо раціонального використання ландшафтів області

Висновки

Використані джерела



Вступ

Класифікуючи ландшафти України, враховують їх походження, історію розвитку, взаємозв'язки між їх компонентами, ступінь зміненості під впливом господарської діяльності, закономірності просторової диференціації. У цьому полягає суть застосовуваного ландшафтно-генетичного принципу виявлення природно-територіальних комплексів (ПТК), визначення їх місця серед класифікаційних одиниць; їх типологія складається на основі всебічного аналізу взаємозв'язків головних ландшафтоутворюючих факторів: сонячної радіації, літо- і гідросфери, на поверхні яких відбувається взаємодія сонячної радіації та внутріземної енергії, а також циркуляції атмосфери як основного механізму перенесення тепла і вологи з одних місць в інші. Взаємодія цих факторів через обмін тепла, вологи й органо-мінеральний речовинний обмін зумовлює виникнення і розвиток ПТК. Просторова структура, зовнішні риси і походження ПТК, особливості їх господарського використання зумовлюються не тільки певними фізико-географічними процесами, а й відображають особливості взаємодії ландшафтоутворюючих чинників і завжди мають риси зональності та провінціальності.

Характер ландшафтної структури території і властивості ПТК завжди відбивають вплив зональних факторів ландшафтоутворення, проте прояв ландшафтоутворення значною мірою видозмінюється місцевими геолого-геоморфологічними, гідрогеологічними, гідрологічними факторами.

Для відображення ландшафтної структури території України на ландшафтній карті й у легенді до неї виділені такі класифікаційні об'єднання природних комплексів: клас, тип, вид ландшафтів. У класи ландшафтів об'єднуються природні комплекси з однаковими загальними орографічними ознаками, якими визначаються вертикальні зміни в балансах тепла, вологи і біотичних процесах. У межах України поширені два класи ландшафтів: рівнинних і гірських ландшафтів. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів займає більше 94 % території України, об'єднуючи типи і підтипи ландшафтів, зміна яких відбувається в широтному напрямку. Клас гірських ландшафтів залежно від географічного положення, простягання і висоти гірських пасом Українських Карпат і Кримських гір, характеризується певними спектрами і висотним положенням типів ландшафтів. Гірські ландшафти України представлені класом середньоєвропейських карпатських і класом кримських, що тяжіють до сухих середземноморських ландшафтів.



1. Вивчення видів ландшафтів України

1.1 Основні види ландшафтів області, фізико-географічні умови

Рівненська область розташована на північному заході України. Протяжність області з півночі на південь 215 км, а із заходу на схід -- 186 км. Межує на півночі з Брестською та Гомельською областями Білорусі, на сході з Житомирською, на південному сході з Хмельницькою, на півдні з Тернопільською, на південному заході із Львівською, на заході з Волинською областями.

За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, яка розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини, (переважні висоти 140--180 м, мінімальна висота 134 м у долині річки Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200--300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Повчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На крайньому півдні в межі області заходять схили Подільської височини, зокрема Вороняки, де розташована найвища точка Рівненщини -- 372 м.

Всього в області налічується 171 річка завдовжки понад 10 км. Усі вони належать до басейну Дніпра. Головною водною артерією є річка Горинь (довжина в межах області 386 км) зі своєю найбільшою притокою Случчю. З інших значних річок на Рівненщині протікають Стир, Льва, Ствига, на крайньому північному заході -- Прип'ять.

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). Серед них -- Нобель, Біле, Лука, Велике Почаївське. Збудовано 31 водосховище (найбільші -- Хрінницьке, Млинівське, Боберське) та понад 300 ставків.



Рис. 1. Ландшафти Рівненської області (обведено червоним кольром область)



2. Вивчення геологічних, тектонічних і геоморфологічних умов ландшафтів та кліматичних і водних ресурсів області

2.1 Геологічні умови

В геологічній будові території області беруть участь породи, що відрізняються віком, походженням. Найбільш древніми на території Рівненської області є архейські протерозойскі кристалічні породи: граніти, діорити, гнейси. Вони утворили західну частину Українського кристалічного щита. У північно-східній частині області ці породи місцями виходять на поверхню. Західний виступ Українського кристалічного щита завжди був континентальною прибережною областю і тільки в палеогені перебував під морем. Тому його поверхня розмита і має денудаційний характер.

На захід від лінії Корець-Клесів і на північ від Клесів-Томашгород-Рокитного виступ Українського кристалічного щита глибоко впроваджений під товщею осадових порід. Найбільш древніми осадовими породами безпосередньо на схилі кристалічного щита є ріфейські пісковики. Вони залягають неглибоко під крейдяними відкладеннями, а на ділянці Острог- Александрія місцями покриті тільки четвертинними відкладеннями і навіть відшаровуються в долині річки Горинь. З вулканічною діяльністю рифейского періоду пов'язано утворення рівненських базальтів (Берестовець, Іванова Долина, Полица)

На захід від лінії Кунів-Рівне-Полица ріфейські відкладення заглиблюються під кембрійскі пісковики, глини, які далі на захід, в свою чергу, як і всі наступні товщі, губляться під товщею вапняків, конгломератів, пісковиків ордовика, мергелистих вапняків, пісковиків, глинистих солонців силуру і девону. Кам'яновугільні відкладення перекривають девон вже за межами Рівненської області.

Всі ці товщі порід лежать під верхнемеловими відкладеннями сеноманського і сеіонтуронского періоду. Сеноманскі піски (кварцові глауконітові), мергелі і піщані мергелі залягають тільки в окремих ділянках, а Сенонтуронского крейда з прошарками мергелів-суцільним масивом. Мергельно-крейдяні відкладення знаходяться недалеко від поверхні. Поверхня їх сильно розмита, нерівна і має великий вплив на сучасний рельєф території.

Палеогенові відкладення представлені пісками і глинами з глауконитом і слюдою, блакитно-сірими мергелями. Вони залягають тільки на території Полісся, зрідка відхиляются поверхнею (Бережниця, Дубоеіца, Іванова Долина). Палеогенові відкладення залягають тільки плямами. Тому в Поліссі крейдяні відкладення найбільш часто знаходяться під четвертинними, переважно водно-льодовиковими пісками, іноді вони виходять на поверхню і можуть служити грунтоутворюючими породами для грунтів.

Неогенові відклади залягають тільки в Лісостепу і представлені переважно сарматськими зеленувато-сірими і світло-сірими пісками, черепашечними і оолітовими вапняками з прошарками пісковиків, пісків і глин.

У східній частині Лісостепу неогенові відкладення залишилися тільки плямами на мергельно-крейдяних пониженнях. Крейдяні мергелі лежать безпосередньо під шаром в 5-10 м лесових порід, на півдні Рівненського Лісостепу неогенові відкладення широко поширені. Вони є складовою частиною будівлі горбистого рельєфу і Товтрових гір, залягають майже горизонтально, прикриваються лесами. Місцями неогенові відкладення розмиті і під лесом безпосередньо залягають крейдяні мергелі, які на схилах ярів, балок і річкових долин виступають на поверхню (Рівне, Острог). Відкладення крейди і порід пізніх періодів мають великі запаси вологи. Ці підземні води напірні, слабо, залягають неглибоко, широко використовуються за допомогою свердловин і мають велику перспективу для сільського господарства.



Рис. 2. Карта грунтів України

2.2 Геоморфологічні умови

Територія Рівненської області по рельєфу неоднорідна. У її кордонах виділяються Поліські рівнинно-знижені денудаційно-акумулятивні області і область Рівненсько-Волинської височини. Сучасний рельєф пов'язаний з обледенінням і ерозійно-аккумулятивною діяльністю річкових систем і вітрів. Утворення помітного уступу, який відокремлює Полісся від Лісостепу і малополіські долини, пов'язане з тектонічним розламуванням кристалічного фундаменту. Пагорби зустрічаються на території Костопільського, Володимирецького районів і в районі Клесів-Рокитне-Корець, утворилися на виступах крейди і кристалічних порід, а горбистий рельєф північній частині Рівненсько-Волинської височини успадкований від нерівностей поверхні мергельно-крейдяних відкладень. Загальний нахил території спрямований на північ до ріки Прип'ять. В цьому напрямку течуть і інші річки області Очний водної артерією являється річка Горинь. З притоками Случ, Устя, Вілія, Льва вона збирає води з 80% загальної площі області.

На заході поверхневі і грунтові води стікають в Стир - з притоками Іквою, Пляшівкой, Мостовий і ін. Річкова система на території області розвинена добре. Вона глибоко зріджує Рівненсько-Волинську височину, розчленовуючи її на окремі Плато. Долини річок тут добре розвинені. Перебіг Ікви, Усті, Стубелкі повільне. Русла звивисті, з утворенням меандр.

У Поліссі річкові долини, особливо малих річок, слабо врізаються в рельєф і серед вододільних просторів слабовиражені.

Заплави річок - це широка рівнина з мікрорельєфом у вигляді замкнутих знижень, піщаних утворень. Русла цих річок часто супроводжують піщані прируслові шаруваті відкладення, а іноді і пляжні піски. Центральна частина заплав добре проявляється в заплавах тільки таких річок, як Стир, Горинь і Случ, і їх використовують для посіву озимих зернових. Тут часто виділяються і притерасні заболочені ділянки заплав. Заплави малих річок Рівненської області (Льва, Стубла, Вілія, Іква, Устя, Стубелька) заболочені.

Борові тераси поширені в Поліссі. Вони супроводжують річки суцільними смугами, шириною від декількох метрів до десятка кілометрів. Тераси складаються з перевіяних пісків. Їх рельєф має різні форми: дюни, пагорби, кучугури. На окремих ділянках спостерігається сильна вітрова ерозія, яка призводить до утворення піщаних арен з гривистими височинами.

Піщані акумулятивні райони. Вони мають рівнинний рельєф з глибоким заляганням водно-льодовикових пісків (30-40 м). Відрізняються ступенем заболоченості і поширенням еолових форм рельєфу і відносяться до найбільш знижених і заболочених ділянках Полісся (їх абсолютні позначки становлять 140-160 м).

Мале Полісся розміщено на півдні області і є перехідною долиною з абсолютними відмітками 200-250 м. В основі його лежать денудаційні мергельно-крейдові породи, покриті водно-льодовиковими пісками товщиною в 5-10 м.

Вододільні простори Рівненсько-Волинської височини мають добре розвинену Балкову систему. Вони звивисті і горбисті, носять еродований характер з абсолютними відмітками до 300-320 м. На північний схід Рівненсько-Волинська височина знижується, переходить в більш спокійний хвилястий рельєф (Гощанський плато).

2.3 Четвертинні відклади, як грунтотворні породи

На території Рівненської області знаходиться багато грунтотвірних порід. Цьому сприяла складність геологічної будови території. Найбільш поширеними грунтотвірними породами в Поліссі є піски водно-льодовикового та давньо-аллювіального походження.

Водно-льодовикові піски займають вододільні простори і були відкладені водами, які текли з-під льодовика.

Давньо-алювіальні піски були утворені в древній період сучасними річковими системами і займають надзаплавні (борові) тераси. Піски тут кварцові, дрібно-і середньозернисті, з невеликим вмістом пилуватих і мулистих частинок. Вони мають високу водопроникність, низькою вологоємністю і водопідйомною здатністю, не можуть утворювати достатні запаси води; пухкі і відрізняються високою аерацією.

Морена - бура і зеленувато-сіра суглинна оглеєна порода з гніздами піску, супіски і різного розміру кристалічних порід. Вона зазвичай покрита пісками, має хороші водні властивості.

Сучасні алювіальні відклади поширені в заплавах річок і на днищах балок. Відкладені річками, вони оглеєні і з поверхні найбільш часто суглинні, характеризуються шаруватістю: суглинки і супіски мають прошарок піску, мергелю або торфу.

Леси - порода палевого кольору, масивна, однорідна, з вмістом СаСО3 8-12 і більше відсотків. Вони крупнопилеваті-легкосуглинкові, але зустрічаються і середньосуглинисті різновиди. На сході Лісостепу леси стають піскуваті. Леси належать до найбільш кращих грунтоутворюючих порід, мають велику шаруватість (50%), добре водопроникні, вологоємні, мають сприятливі фізичні властивості.

Делювій утворився від руйнування порід вододільних просторів і відкладений поверхневим стоком на схилах. У північних районах Лісостепу це лесовидні суглинки, в південних районах, де більш проявляється гірський рельєф зі складною геологічною будовою - суглинок чи супісок з великою кількістю уламків вапняних твердих порід, пісковиків і різнозернистого піску. Потужність делювія різна і становить 100-300 см, лежить на різних корінних породах. Це переважно третинні піски з глауконітом.

Магматичні породи (граніти) і карбонатні мергелі, вапняки іноді лежать близько від поверхні і підстелюють грунти. Ділянки, де вони підходять до орного шару і виходять на поверхню, непридатні для розорювання і вважаються «кам'янистими місцями».

Елювії - щебнисті породи, які утворилися від руйнування корінних твердих порід. На території Рівненської області виділяється елювій карбонатних порід, утворений на мергелях і вапняках і елювій магматичних порід, утворений на кристалічних породах.

2.4 Кліматичні умови

Територія Рівненської області належить до вологої і помірно теплої агрокліматичної зони України. Клімат тут помірно-континентальний, з теплим і досить вологим літом. Зима також порівняно тепла, малосніжна, з частими відлигами. Спостерігається збільшення температур і сухості повітря грунту з півночі на південь. У зв'язку з цим територія Рівненської області поділяється на Північний (Поліський) і Південний (Лісостеповій) агрокліматичні райони. Ці райони розділяє ізолінія суми активних температур 2400° (за період, протягом якого середньодобова температура повітря перевищує 10°). Вона проходить трохи північніше Костополя-Деражня і Корець. Кліматичні умови Малого Полісся дещо відрізняються від кліматичних умов лісостепової частини агрокліматичного району, тому окремо виділяється Малополіський агрокліматичний район.

Північний (поліський) агрокліматичний район. Клімат цього району характеризується такими показниками: найнижча температура повітря спостерігається в січні і лютому вона може досягати - 33, - 36°С. Така низька температура буває рідко, приблизно раз в п'ятдесят років. В середньому мінімальна температура повітря становить -22, -26°.

Максимальна температура повітря тут спостерігається влітку і досягає 33-36°. Такі дані температури вказують на можливість вимерзання озимих культур і плодових дерев в малосніжні зими і підгоряння льону, зернових та інших культур влітку. Весна і осінь бувають тривалими. У жовтні майже щорічно відбувається осіннє повернення тепла ( "бабине літо") - 4-8 днів стоїть тепла, ясна погода. Зими на території Північного району малосніжні. Стійкий сніговий покрив настає в грудні, а сходить в березні. Потужність снігового покриву - 15-22 см. Часто взимку бувають відлиги. 15-20 березня температура повітря піднімається вище нуля. приморозки тривають до 21-23 квітня, окремі спостерігаються навіть в травні. Перші осінні приморозки бувають переважно в другій декаді жовтня.

Безморозний період триває 153 дні. Грунт починає промерзати на початку грудня, а повністю розморожується в кінці березня. В окремі роки можливе промерзання грунту в кінці грудня. Глибина промерзання залежить від рельєфу, типу ґрунту, її зволоження і механічного складу, а також від потужності снігового покриву і температура повітря і може досягати 40 -100 см.

Вегетаційний період починається з підвищенням середньодобової температури повітря до + 5 °. Триває цей період 200-205 діб. Днів зі стійкою середньодобовою температурою повітря понад 10° (із загальною сумою плюсових температур 2300°-2400°), коли здійснюється інтенсивне зростання сільськогосподарських рослин, буває 155-160. Перехід стійкої середньодобової температури повітря через + 15 ° вказує на прихід літа і можливість вирощування теплолюбних культур. Період цей триває до 27 серпня і становить 90 днів, що повністю задовольняє вимоги теплолюбних культур: жита, гречки, льону, картоплі. Для дозрівання кукурудзи, баштанних і інших теплолюбних культур в Поліській агрокліматичній зоні тепла не вистачає. Однак ранні сорти кукурудзи в окремі роки можуть повністю завершити свій цикл розвитку і дати зерно. З просуванням на південь теплолюбні ресурси збільшуються.

На території Поліської агрокліматичної зони випадає значна кількість атмосферних опадів. В цілому за рік кількість опадів перевищує випаровування вологи з поверхні і цим створюється позитивний водний баланс території. За рік випадає всього в середньому 624 мм атмосферних опадів. В окремі роки сума опадів досягає 900 мм, іноді вона зменшується до 400 мм. Із загальної суми річних опадів 70% припадає на вегетаційний період, що є позитивним явищем, особливо для піщаних грунтів з глибоким заляганням грунтових вод.

Літні опади бувають зливові і супроводжуются вітрами і грозами, що призводить до вилягання сільськогосподарських культур і до затоплення заплавних земель і вододільних знижень. Затоплення заплав в зниженнях Горинь і Случ в вегетаційний період явище часте. Таке затоплення приносить великі збитки сільському господарству.

Відносна вологість повітря в холодний період року висока. Починаючи з квітня, днем ??вона знижується до 60% і низькою буває в травні (48-54%). У червні збільшується хмарність, часто випадають дощі, і відносна вологість повітря підвищується. У вегетаційний період бувають дні з досить низькою відносною вологістю повітря (30-35%), але їх небагато і до посухи і загибелі сільськогосподарських культур вони не призводять.

Поряд зі зменшенням відносної вологості повітря в травні-червні різко зменшується продуктивна волога в грунті. Мінімальна кількість її буває під час дозрівання зернових: запас продуктивної вологи в шарі 0-100 см піщаних грунтів може знижуватися та 16 мм, а в легких суглинках-до 30 мм. Однак такі явища короткочасні, і запас продуктивної вологи в грунті завжди буває вище критичного. Цьому сприяють часті дощі.

Південний (лісостеповий) агрокліматичний район. Цей район характеризується трохи більшою температурою і дещо меншою кількістю опадів. Середньорічна температура повітря становить 7,2 °, а середньорічна кількість атмосферних опадів-589 мм.

Абсолютний мінімум температури повітря наголошується в районі Рівного та становить мінус 38 °, абсолютний максимум - плюс 37 °. Перші приморозки в Лісостепу настають восени і припиняються навесні раніше, ніж в Поліських районах. Тривалість безморозного періоду -161 день з коливанням від 128 до 184 днів. Сума позитивних температур понад 10 ° становить 2430-2500°, тому тут вирощують скоростиглі сорти кукурудзи, теплолюбні овочеві культури, черешню, абрикоси, а на південних схилах - виноград, персики та ін.

Поверхневий стік атмосферних опадів і значне випаровування створюють тимчасовий дефіцит вологи в грунті, але часті дощі, що проходять в період вегетації, поповнюють запаси продуктивної вологи.

Агрокліматичний район Малого Полісся.Територія Малого Полісся займає південну частину Рівненської області - між Рівненсько-Волинською і Кам'янець-Подільською височинами. Тому північні і південні вітри тут менш несприятливі, а значна кількість лісів на території захищає район і від східних вітрів.

Західні вітри приносять значну кількість вологи - 629 мм і більше. Літо тут тепліше і більш вологе, ніж в Великополіських районах. Сума позитивних температур повітря становить 2500° і вище, що дає можливість вирощувати більш теплолюбні сільськогосподарські культури. Безморозний період майже такий, як в районі Рівного та триває 160 днів. Це пояснюється неоднорідністю рельєфу Лісостепу і загальним зниженням території Малого Полісся.



Рис. 3.Клімат України



3. Вивчення грунтів, їх стану та сільськогосподарського призначення

3.1 Агропромисловий комплекс Рівненської області

Сільське господарство області складає майже четвертину її валового внутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, створюючи основу експортного потенціалу.

Рівненщина має значний виробничий потенціал. Основний напрям виробничої сільськогосподарської спеціалізації області - зерново-буряківничий з розвинутим тваринництвом.

Площа сільськогосподарських угідь в області складає 872,1 тис. га, в тому числі площа ріллі 626,6 тис. га.

У галузі рослинництва сільськогосподарські товаровиробники області вирощують озиму пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, цукровий буряк, картоплю, овочі та кормові культури.

У галузі тваринництва сільськогосподарські товаровиробники спеціалізуються на виробництві яловичини, свинини, молоко та яєць.

Питома вага області в загальному обсязі виробництва валової сільськогосподарської продукції в Україні складає 2,7%.

У структурі волової продукції рослинництво посідає 57%, тваринництво - 43%.

В області розвинуті цукрова (4 цукрових заводи), молокопереробна (14 заводів), м'ясна (114 м'ясопереробних цехів), консервно, спиртово, пивоварно то хлібопекарська галузь. Значного розвитку набула зернопереробна, хлібопекарська, молочна та м'ясопереробна галузі, виробництво кондитерських та харчових виробів.

Сьогодні в області функціонує 346 приватних агроформувань, у тому числі 4 державних сільськогосподарських підприємства, 73 великотоварних фермерських господарства. Крім того, функціонує 505 фермерських формувань то понад 200 тис. особистих селянських господарств.

Основними заходами щодо розвитку агропромислового комплексу є впровадження інтенсивних технологій, підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби, залучення інвестицій та модернізоція сільськогосподарських підприємств.



4. Вивчення стану і продуктивності агроландшафтів області

4.1 Соціально-економічна освоєність ландщафтів (території)

Рівненська область за територією належить до невеликих областей, її площа становить 20,1 тис. кмІ, або 3,3% від загальної території України. Проте область має вигідне географічне положення і розвинуту транспортну мережу. Через неї проходять магістралі Київ--Варшава, Київ--Брест, Київ--Чоп, Устилуг--Рівне, Городище--Старокостянтинів. Великі вузлові станції міст Рівне, Здолбунів, Сарни обслуговують численні залізничні магістралі, що перетинають територію області.

За наявності належного виробничого і наукового потенціалу та відносно високого ступеню забезпеченості трудовими ресурсами, область може стати стратегічним регіоном для вкладення значних інвестицій. Таке географічне розміщення області дозволяє підтримувати і розвивати тісні зв'язки з сусідніми регіонами та країнами Європи.

Провідне місце в економіці області займають промисловість і сільське господарство. У сукупній валовій продукції області питома вага промисловості становить 27,3%, сільського господарства -- 27,4%. В області діє 245 промислових підприємств. Серед інших областей Рівненщина виділяється виробництвом лляних тканин, нетканих матеріалів, деревостружкових плит, фанери, мінеральних добрив.

Важливими об'єктами, що сприяють соціально-економічному розвитку області, стали збудовані протягом останніх років ювелірна фабрика у Рівному, сірникова фабрика у місті Березне, склозавод у селі Зоря Рівненського району.



5. Вивчення екологічного стану ландшафтів області

5.1 Загальне забруднення ландшафтів

Екстенсивне природокористування, нераціональне використання природних ресурсів, забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, земель-них ресурсів впливають на стан навколишнього середовища і безпосередньо залежать від дії забруднюючих джерел, що позначається на стані здоров'я населення, показниках смертності та дитячої захворюваності.

У 2000 році стаціонарними джерелами забруднення об-ласті в атмосферне повітря викинуто 14,1 тис. тонн шкідливих речовин, що на 77,8% нижче 1990 року і на 44,3% -- 1995 року. Викиди автомобільного транспорту та харчових підприємств формують основну частку забруднення в області, а хімічна промисловість є головним джерелом скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об'єкти. У 2000 р. скинуто 18 млн. м3 недостатньо очищених вод. Отже, головним заходом покращення екологічного стану області є посилення ступеня очищення власних забруднених стічних вод у природні об'єкти як потужного джерела забруднення довкілля. тектонічний ландшафт кліматичний ґрунтотворний

5.2 Радіаційна забрудненість області

Територія Рівненської області зазнає впливу двох видів джерел іонізуючого випромінювання. До першого відносяться два індустріальні об'єкти - Рівненська та Хмельницька АЕС, у зоні впливу яких розташовано ряд населених пунктів області. Другим джерелом опромінення, що становить найбільшу небезпеку, є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

В результаті цієї катастрофи відбулося радіаційне забруднення території Рівненського Полісся. Природні умови регіону - кисла реакція ґрунтів, бідність їх глинистими та слюдистими мінералами, висока зволоженість території, наявність великої кількості лісів, боліт і торфовищ сприяють посиленій міграції радіонуклідів. Як наслідок навіть через 20 років з моменту аварії тут спостерігаються високі рівні забруднення радіонуклідами ґрунтів і продуктів харчування. Споживання продукції присадибних господарств та висока доля у раціоні населення грибів і ягід спричиняють високе надходження радіонуклідів в організм людин, що може спричинити втрату здоров'я та виникнення негативних спадкових наслідків у понад 400 тисяч мешканців території шести радіоактивно забруднених районів області. Сумарна еквівалентна доза радіаційного опромінення на 90% утворюється за рахунок внутрішнього опромінення. На сьогодні радіаційне забруднення досліджуваної території формують 137Cs i 90Sr, а також радіоізотопи плутонію, який визначається в дуже малих кількостях. Найпоширенішим є цезій-137. Як основна складова еквівалентної дози він формує дозу зовнішнього гамма-опромінення за рахунок щільності випадінь на ґрунт, а також дозу внутрішнього опромінення внаслідок споживання забруднених ним продуктів харчування.

Слід зазначити, що забруднення території області впродовж 16 досліджуваних років значно зменшилось (табл.):

-зона добровільного гарантованого відселення у 2006 році охарактеризована 48 населеними пунктами проти 271;

-територія зони безумовного відселення зменшилась на 3 населені пункти;

Таблиця Зони радіаційного забруднення територій Рівненської області (станом на 2006 рік)

Досліджувана територія	Кількість населених пунктів у зонах радіоактивного забруднення
	зона гарантованого примусового відселення	зона гарантованого добровільного відселення	зони посиленого радіаційного контролю	умовно чисті території
	віднесені	виявлені	віднесені	виявлені	віднесені	виявлені
Рокитнівський р-н	0	1	39	19	0	16	3
Дубровицький р-н	4	0	55	3	0	13	43
Зарічненський р-н	0	0	52	8	0	17	27
Володимирецький р-н	0	0	62	5	6	48	15
Сарненський р-н	0	0	63	13	2	13	39
Березнівський р-н	0	0	0	0	56	0	56
Всього	4	1	271	48	64	107	183

За даними досліджень були зафіксовані окремі невідповідності між встановленими і виявленими категоріями зон території окремих населених пунктів. Так, територія с. Вежиця за даними всіх років досліджень підпадає під категорію ІІ зони радіоактивного забруднення, проте даний населений пункт відноситься до ІІІ зони.

На основі проведених розрахунків проведене зонування досліджуваної території (рис. 1) та вивчена динаміка показників паспортної дози (рис. 2).

Рисунок 1 - Карта-схема зонування радіоактивно забруднених територій Рівненської області

Рисунок 2 - Динаміка показників паспортної дози впродовж 1991-2006 рр.



Результати досліджень свідчать, що кількість населених пунктів із забрудненою територією в області зменшилась на 46,02% (з 339 до 146), показники паспортної дози за досліджуваний період зменшувалися з незначними періодичними коливаннями в сторону зростання, що потребує детального вивчення.

5.3 Техногенне та антропогенне навантаження

На території області нараховується біля 700 підприємств, установ і організацій, виробнича діяльність яких пов'язана з утворенням промислових та побутових відходів. В середньому на території області щороку в поверхневих сховищах накопичується біля 1 тис. т промислових відходів І-ІІІ класів небезпеки. Обсяг накопичення промислових відходів цих класів небезпеки станом на 1.01.2007 р. становить 10432,843 т.

З усієї маси особливо небезпечних відходів, що утворюються в області, лише біля 2 % повторно використовуються або знешкоджуються. Ймовірний чинник впливу на навколишнє природне середовище - небезпечні відходи, серед них найнебезпечнішими є важкі метали, нафтовідходи, непридатні до застосування пестициди. Станом на 1.01.2008 р. в області нараховується близько 112,858 т непридатних і заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів, з них 78,534 т затарено в 107 бетонополімерних контейнерів, 34,324 т зберігається в пристосованих приміщеннях.

Серед основних екологічних проблем, пов'язаних з утворенням та розміщенням небезпечних промислових відходів, слід виділити такі:

- у відвалі ВАТ "Рівнеазот" на площі 58 га заскладовано 15,4 млн. т фосфогіпс - дигідрату;

- у відвалі ТОВ "Волинь-шифер" на площі 2,5 га заскладовано 116.455 тис. т азбестоцементних відходів.

Залишається гострою проблема екологічно безпечного поводження з побутовими відходами. Станом на 01.01.2008 р. загальна кількість полігонів та звалищ твердих побутових відходів в містах та селищах області складає 21 одиницю, в тому числі - 4 перевантажених. На полігонах та звалищах області захоронено понад 20 млн. м3 відходів. Загальна площа полігонів та звалищ становить 111,2 га.

На сьогодні одним із основних способів видалення твердих побутових відходів є їх захоронення на сміттєзвалищах, що, в переважній більшості, не відповідають санітарно-екологічним вимогам. На сьогодні в м. Рівне, Дубно, Сарни вирішується питання щодо будівництва заводів з сортування та переробки твердих побутових відходів. Разом з тим, в області вивчається інноваційна розробка (патент України №25546), що передбачає екологізацію сміттєзвалищ на стадії проектування, експлуатації діючих та відпрацьованих полігонів твердих побутових і промислових відходів з використанням місцевих природних мінералів, яким є целіт-смектитовий туф.



6. Розробка шляхів і заходів щодо раціонального використання ландшафтів області

Рівненська область багата рекреаційними ландшафтами, різноманітністю рослинного покрову, курортологічними ресурсами, пам'ятками природи, історії, культури та архітектури.

Природно-заповідний фонд області складається з 269 об'єктів загальною площею 171 тис. га, що становить 8,5 відсотків території області. Площа лісового фонду становить 863 тис. га, в т. ч. вкрито лісом 794 тис. га, загальний запас деревини становить понад 100 млн. мі. Окрасою області є 63 озера та великих водосховищ, понад 160 великих і малих річок. Для поліської землі перспективним є екологічний туризм, що базується на унікальних природних ареалах, на значній кількості природно-заповідних об'єктів.

Рівненщина має багату історико-культурну спадщину. На державному обліку перебуває 2 933 пам'яток історії та культури, серед яких музейні пам'ятки старовинних міст Дубно і Острога, державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» у селі Пляшева Радивилівського району. Така велика кількість історико-культурних об'єктів спонукає до розвитку туристичної галузі. З метою належного збереження пам'яток історії та архітектури краю здійснюється низка заходів щодо їх охорони і реставрації. За минулі роки проведено великий обсяг робіт з впорядкування забудови і благоустрою історичних міст Дубно, Острога, Корця, Гощі, Березного, Рівного.

Для невідкладного вирішення екологічних проблем необхідна широкомасштабна система комплексних заходів економічного, соціально-політичного, технологічного та культурного характеру.

Управління в галузі охорони довкілля на регіональному рівні здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими органами шляхом проведення спостережень, досліджень, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування тощо.

Варто зазначити, що однією з найбільш актуальних проблем у сфері управління охороною довкілля є інвестування природоохоронних проектів.

В області, як і в цілому по Україні на сьогодні сформовано економічні та економіко-правові основи раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища.

Базовими елементами такого механізму є:

* плата за використання природних ресурсів;

* плата за забруднення довкілля;

* відшкодування збитків за порушення законодавства про охорону довкілля;

* система фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів природоохоронних фондів різних рівнів (державного, обласного, місцевих).

Основним елементом цього механізму та найбільш вагомим джерелом фінансування природоохоронної діяльності являються цільові фонди охорони навколишнього природного середовища, які були створені з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, які спрямовані на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища.

Саме завдяки існуванню екофондів, як на державному, так і регіональному рівнях, створена реальна можливість акумулювання певних коштів на реалізацію природоохоронних програм та проектів.

Необхідно посилити адміністративну, кримінальну, матеріальну відповідальність за порушення режиму заповідних територій, в тому числі - пам'яток садово-паркового мистецтва; оформлення охоронних зобов'язань установ, підприємств, організацій у віданні котрих вони перебувають, особливо в сільській місцевості.

У відповідності до вимог Закону України «Про відходи», заходів, передбачених Комплексними програмами охорони довкілля Рівненської області на територіях усіх сільських, селищних, міських рад виділено місця під звалища побутових відходів. Замовлено проектну документацію під будівництво. Недосконалість діючого механізму “забруднювач платить” на сьогодні не виконує своє основне завдання - стимулювання суб'єктів господарювання запроваджувати у виробничій діяльності ефективні природоохоронні, ресурсозберігаючі заходи та новітні технології.

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, кошти від зборів за використання природних ресурсів повинні спрямовуватися на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані. В силу об'єктивних причин і, в першу чергу, через бюджетно-фінансовий дефіцит ці вимоги призупинені починаючи з 2001 року Законами України “Про Державний бюджет України”, тому кошти від цих платежів стали джерелом поповнення доходної частини державного та місцевих бюджетів та використовуються на загальні потреби суспільстватво нового звалища відходів для міста Рівне .

Як складові системи екологічного управління в державі все більшого розвитку набувають засади екологічного страхування та аудиту. В Рівненській області вже більшість великих підприємств охоплені добровільним екологічним страхуванням на випадок шкоди, завданої внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Проведення операцій екологічного страхування та екологічного аудиту ліцензується. В м. Рівне вже є спеціалісти-екологи, які отримали такі документи та успішно запроваджують на території області систему екологічного страхування з 2003 р. та аудиту з 2005 р., що створює економічну зацікавленість підприємств у зниженні ризику забруднення навколишнього природного середовища та ощадливому використанні природних ресурсів.



Висновки

Рівненщина не належить до регіонів України з критичним екологічним навантаженням. Це, насамперед, пов'язано зі специфікою економіки краю, адже область традиційно вважають аграрною. Плюс до цього закриття багатьох промислових підприємств, скорочення виробництва на діючих, що не створює додаткових турбот природоохоронцям. Проте екологічних проблем вистачає і розв'язання їх пов'язане зі значними матеріальними затратами.

Серед таких -- утилізація відходів. Відповідна регіональна програма на період до 2010 року є своєрідним стратегічним документом у плані реалізації концепції сучасних методів утилізації та переробки сміття. У ній задекларовано чимало позитивного, яке можливе лише при достатньому фінансуванні. Законодавство передбачає, що цим питанням повинні перейматися суб'єкти господарювання, органи місцевого самоврядування, природоохоронні фонди. Джерел фінансування начебто чимало, та ось повноводністю грошових потоків вони не вельми вражають. Отож екологам доводиться очікувати, що необхідні кошти вдасться знайти у процесі реалізації наміченого.

Такі ж сподівання стосуються і вирішення проблем, пов'язаних із забрудненням поверхневих водотоків. На Рівненщині, із зниженням антропогенного навантаження на довкілля, на жаль, не відбулося очікуваного поліпшення роботи очисних споруд настільки, щоб ми могли зняти з порядку денного проблеми чистої води. І йдеться не лише про потужні водогони, а й про менш масштабні водозабори і звичайні сільські криниці, якість води у яких все частіше викликає стурбованість не лише в екологів, але й у санітарно-епідеміологічних служб.

Не зникла останнім часом в області тривога і за стан атмосферного повітря. Зменшення виробничої потужності його традиційних забруднювачів “Рівнеазоту”, Здолбунівського цементно-шиферного комплексу, підприємств Костопільського промвузла “дружно компенсують” десятки міні-виробництв з випуску пластмас, переробки металобрухту, інших промислових відходів.

Довкілля -- поняття не абстрактне, яке існує саме по собі. Недарма кажуть, що нашу планету ми отримали не у спадок, а позичили у наших нащадків. Зберегти її природну красу, примножити багатства рідного краю -- це і громадянський, і суто людський обов'язок, який проведенням акцій типу Дня довкілля, звичайно ж, не вичерпується.

У 2007 році одним із основних пріоритетних напрямків природоохоронної діяльності є удосконалення державної системи моніторингу довкілля. Метою програми є розроблення га впровадження заходів по вдосконаленню регіональної системи моніторингу довкілля, підвищення рівня виконання її основних функцій, що спрямовані на забезпечення потреб органів державною управління, місцевого самоврядування та громадськості в оперативній і достовірній інформації про стан навколишнього природного середовища регіону. Держуправлінням проводиться робота щодо налагодження інформаційної взаємодії між усіма суб'єктами регіональної системи моніторингу довкілля області.

На території області утворилась значна кількість відокремлених фрагментів умов і ресурсів, що веде до збіднення видового різноманіття, перешкоджає розселенню та міграції видів, обміну генетичною речовиною. Як наслідок - знижується організованість біосистем, їх здатність до саморегуляції і самовідновлення, погіршуються екологічні умови середовища існування людей. Щоб вирішити цю проблему, потрібно створити екологічну мережу, що дозволить:

1. об'єднати в цілісну систему землі природно-заповідного фонду, інші природні і природо відновні території;

2. забезпечити збереження і відновлення біологічного різноманіття, уникнути втрат генофонду;

3. забезпечити позитивні зміни стану довкілля, поліпшити гідрологічний режим території, запобігти ерозії ґрунтів і руйнуванню берегів річок, покращити якість води;

4. розширити придатні для рекреаційного використання території, забезпечити розвиток збалансованого туризму, сумісного з вимогами охорони довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.



Використані джерела

1.Бондар О.І., Пилипенко Ю.В., Мальчикова Д.С., Машкова О.В. Ландшафтна екологія: Навч. посібник - К.: Олді-Плюс 2011. - 176с.

2.Економіка та ровиток регіонів (областей) України. Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 644с.

3.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 року.

4. ГОРШЕНІН К.П. -- Грунтознавство //-К. Держсшьгослвидав УРСР, 1960- 237 с.

5. ГРИГОРА І.М -- Болота водозбору нижньої течії річки Стиру в межах Української PCP //-К., вид-во АН УРСР, 1958-98 с.ЧИНСЬКИЙ J.O.- Клімат України //-К.,1961- 189 с.

6.Агрокліматичний довідник по Ровенській області //-К.: Держсільгосл видав УРСР, 1957.- 119 с.

7.БУ 5. ВАРАВА К.М -- Підземні води палеозойських та мезозойських відкладів західного схилу УКЩ в межах Волині //-К.: вид-во АН УРСР, 1959- 56 с.

8.ВЕРНАНДЕР Н.Б., ГОДЛИН М.М. и др- Почвы УССР//-К.: Селььхозиздат, 1951- 326 с.

Размещено на Allbest.ru