Стійкість біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до кореневих і стеблових гнилей в умовах Степу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 632.938:632.4:633.15

06.01.11 - фітопатологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

стійкість біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу До кореневих і стеблових гнилей в умовах степу україни

НЕМЕНУЩА

Світлана Миколаївна

Київ

2007



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Інституті зернового господарства УААН та Селекційно-генетичному інституті - Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення УААН

Науковий керівник -

кандидат біологічних наук,

старший науковий співробітник

Дудка Євген Леонтійович,

Інститут зернового господарства УААН,

завідувач лабораторії захисту рослин

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Нурмухаммедов Алішер Кахрамонович,

Інститут цукрових буряків УААН,

завідувач лабораторії вірусних хвороб та імунітету

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Ковалишина Ганна Миколаївна,

Миронівський інститут пшениці

ім. В.М. Ремесла УААН,

завідувач лабораторії захисту рослин

Захист відбудеться "21" грудня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий „15" листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради підпис М.С. Мороз



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найбільшого розповсюдження кореневі і стеблові гнилі кукурудзи набули в регіонах України з недостатнім і нестійким зволоженням. У зоні Степу, де зосереджено 60 % посівних площ цієї культури, від хвороб нині втрачається 11,9?22,3 % врожаю зерна (Дудка Є.Л. та ін., 2003). Тільки від кореневих і стеблових гнилей його недобір становить 6,7?15,9 ц /га (Левада С.А., 1990).

Зменшення в сучасних інтегрованих системах захисту рослин питомої ваги внеску екологічно безпечних, але енерговитратних заходів (обробіток ґрунту, мінеральні добрива, зрошення та ін.) призводить до погіршення фітосанітарного стану агроценозів (Трибель С.О., 2004). Зокрема, така ситуація призводить до зростання шкодочинності еколого-паразитарних хвороб. За відсутності ефективних агротехнічних та хімічних заходів захисту кукурудзи від них, особливо загострюється потреба створення і впровадження у виробництво гібридів, високостійких до хвороб.

Високий генетичний потенціал продуктивності сучасних гібридів, що вирощуються у виробництві, часто не може реалізуватись сповна через недостатню їх стійкість до кореневих та стеблових гнилей. Потрібні наукові розробки, які були б спрямовані на створення біотипів кукурудзи з широкими адаптивними здатностями, у тому числі нового стійкого до кореневих та стеблових гнилей вихідного матеріалу.

Для успішного виконання цього завдання необхідно вивчити видовий склад збудників у зоні вирощування, імунологічні властивості генотипів кукурудзи, проведення добору стійких форм, розробку прискорених і менш трудомістких методів оцінки стійкості сортозразків. Важливим є з'ясування стабільності стійкості певного набору сортозразків у різних екологічних умовах степової зони: північної, дуже посушливої з різко континентальним кліматом (Луганська обл.) та південної - помірно посушливої (Одеська обл.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною досліджень відділу захисту рослин Інституту зернового господарства УААН (тема: "Розробити наукові основи регулювання розвитку і обмеження шкодочинності хвороб і шкідників в агроценозах озимої пшениці і кукурудзи в зоні Степу." Номер державної реєстрації - 0101U002200) та відділу селекції і насінництва кукурудзи Селекційно-генетичного інституту ? Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН (тема: "Створити і передати на державне сортовипробування гібриди кукурудзи різних груп стиглості (ФАО 150-550) для зон кукурудзосіяння України." Номер державної реєстрації - 0104U005943 ).

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягала у виявленні імунологічних властивостей біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до кореневих та стеблових гнилей, удосконаленні методів оцінки генетичної стійкості.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- визначення розповсюдженості і шкодочинності кореневих та стеблових гнилей кукурудзи в зоні Степу України;

- ідентифікування видового складу збудників;

- визначення впливу екстремальних умов вирощування на стійкість до хвороби та схильність рослин до вилягання в залежності від генотипу;

- виявлення зв'язку між ураженістю кореневими і стебловими гнилями на різних етапах онтогенезу рослин;

- встановлення стійкості різних генотипів кукурудзи до кореневих та стеблових гнилей;

- виявлення характеру успадкування стійкості у гібридів;

- встановлення зв'язку стійкості до кореневих і стеблових гнилей з екологічною пластичністю сортозразків;

- удосконалення методів оцінки стійкості біотипів до кореневих і стеблових гнилей.

Об'єкт дослідження - стійкість біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до кореневих та стеблових гнилей.

Предмет дослідження - лінії і гібриди кукурудзи, збудники кореневих і стеблових гнилей, екологічні фактори, що впливають на розвиток хвороби.

Методи дослідження. Фітопатологічні - для дослідження динаміки розвитку хвороби залежно від екологічних умов, з'ясування стійкості інбредного матеріалу та створених на їх основі гібридів, пошуку стійкого інбредного матеріалу. Мікологічні аналізи - для вилучення збудників гнилі кореня та стебла і встановлення їх видового складу. Математично-статистичні - для оцінки достовірності отриманих результатів та встановлення кореляційних зв'язків.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в північній підзоні Степу України встановлена розповсюдженість та шкодочинність кореневих і стеблових гнилей кукурудзи. Основними збудниками хвороби в цій зоні є Fusarium moniliforme Sheld., F. sporotrichiella Bilai, F. oxysporum Schl., Sclerotium bataticola Taub. Вперше встановлена відсутність зв'язку стійкості біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до ураження збудниками кореневих і стеблових гнилей в посушливих умовах. На основі методики визначення фенотипової стабільності реакції генотипу S.Eberhart, W.Russell нами вперше розроблена шкала оцінки стійкості сортозразків кукурудзи проти кореневих і стеблових гнилей. Запропонована шкала розподіляє сортозразки на такі групи стійкості: високостійкі ? 0,0<b_i<0,9; середньостійкі - 0,91<b_i<1,3; сприйнятливі - 1,31<b_i<1,9. Індекс до граничної межі b_i ? 0,9 використовувати за коефіцієнт реалізації потенціалу стійкості (КРПС).

Практичне значення одержаних результатів. За результатами вивчення шкодочинності кореневих і стеблових гнилей кукурудзи у зоні Степу та ідентифікації їх збудників рекомендовано використовувати при створенні інфекційного фону для селекції на стійкість гриб Fusarium moniliforme Sheld. У зв'язку із залежністю реакції біотипів кукурудзи на ураження збудниками хвороби від гідротермічних умов і відсутністю взаємозв'язку її прояву на різних етапах онтогенезу в посушливих умовах, оцінку стійкості сортозразків і селекцію для цих умов доцільно вести окремо - як проростків, так і дорослих рослин. Оцінена стійкість до кореневих і стеблових гнилей 805 сортозразків кукурудзи для двох екологічних підзон (північній і південній) Степу України, виділено стійкі генотипи до хвороби і вилягання: лінії Ік 200-3, П 502, П 346, Гк 26, Дк427зМ. За джерело стійкості до гнилей рекомендується використовувати лінію Дк427 зМ, що володіє цією ознакою на всіх етапах розвитку рослин у двох підзонах Степу. Пропонується оцінювати стійкість різних біотипів у межах певних екологічних умов за допомогою коефіцієнта реалізації потенціалу стійкості (КРПС).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно розроблено програму досліджень, особисто проведено експерименти, спостереження, облік, аналіз та узагальнення одержаних даних за темою дисертаційної роботи. Сформульовано наукові положення дисертації, зроблено висновки, дані рекомендації для практичного використання, підготовлено і опубліковано наукові праці за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації заслуховувались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні (м. Дніпропетровськ, 5?6 березня 2002 р.), науковій конференції працівників Луганського державного аграрного університету (2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Современные приоритеты селекции сельскохозяйственных культур" (м. Одеса, 22?24 вересня 2004 р.), на засіданнях науково-методичної ради Інституту зернового господарства УААН (2001-2005).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 6 наукових робіт, з них 3 статті у фахових виданнях, 3 тези доповідей.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків та пропозицій для селекції і виробництва. Викладена на 160 сторінках, містить 28 таблиць, 18 рисунків, 23 додатки. Перелік використаних джерел літератури містить 231 назву, серед яких 40 належить зарубіжним авторам.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Наведено відомості щодо поширення кореневих і стеблових гнилей кукурудзи в світі і Україні, їх збудників та типів хвороби, стан вивчення питання стійкості до хвороби та методи її оцінки. Виявлена недостатня вивченість зв'язку прояву гнилей на різних етапах онтогенезу рослин та впливу екологічних умов на стійкість різних генотипів кукурудзи до хвороби. Виходячи з аналітичного огляду сучасного стану проблеми, обґрунтовано напрями досліджень.

Умови, матеріал і методика проведення досліджень

Дослідження проводили під час аспірантської підготовки в Інституті зернового господарства УААН (2001?2005рр.), при цьому польові досліди закладали на землях ТОВ „Луганський інститут селекції і технології" (ЛІСТ) Луганської області (2002?2003 рр.) та відділу селекції і насінництва кукурудзи Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН (2004?2005рр.). Лабораторні експерименти у відділі захисту рослин Інституту зернового господарства УААН і відділі фітопатології і ентомології Селекційно-генетичного інституту - НЦНС УААН. Крім цього, розповсюдження хвороб встановлювали під час маршрутних обстежень виробничих посівів кукурудзи в Луганській (2001?2003 рр.) і Одеській (2004 р.) областях.

Прояв стійкості рослин до ураження кореневими і стебловими гнилями, вплив хвороб на ріст, розвиток та урожай самозапилених ліній і створених на їх основі гібридів кукурудзи вивчали за мінливих погодних умов, характерних для регіонів досліджень. У всі роки (2001?2005) природний інфекційний фон був достатнім для вирішення поставлених завдань.

Для посіву використовували кондиційне насіння ліній:ІК 200-3 С, ІК 203-3 зС (ранньостиглих); П 346 зМ, К 643 зМ, П 502 М, Фц 18 МВ (середньоранніх); ВІР 44М, Т 22МВ, Дк 322МВ, Дк 316 МВ, Гк 26 М, Гк 26 зМ (середньостиглих); Дк 427 зМ (середньопізньої) та гібридів: Самара С (ранньостиглого); РИФ МВ F₁ та F₂, Луганець М, Луганський 222 МВ (середньоранніх); Кросс 326 М, Дніпровський345 МВ, Кросс 387 МВ, Дніпровський 337 МВ (середньостиглих).

При проведенні польових і лабораторних дослідів користувались загальноприйнятими методиками (Чумаков А.Е., 1974; Трибель С.О., 2001).

Облік кореневих і стеблових гнилей кукурудзи здійснювали у фазах 2?3 листків і повної стиглості за шкалою ВНДІК (1980). Для визначення ураженості рослин на початковій фазі онтогенезу проводили додатковий висів в міжряддя 75?100 насінин з наступним викопуванням проростків для аналізу, а під час дозрівання обліковими були всі рослини на ділянці.

Мікологічні аналізи проводили за методикою Г.В. Грисенко, Е.Л. Дудки (1980). Отримання типового конідієутворення грибів - згідно з методикою В.И.Билай, И.А. Элланской (1975). Видовий склад збудників хвороби встановлювали за визначниками грибів В.И. Билай (1977, 1988).

Стійкість селекційних і колекційних сортозразків до кореневих та стеблових гнилей визначали за результатами діагностики типу гнилі та обліку їх ураженості після дозрівання рослин. Тип реакції стійкості встановлювали відповідно до „Методики оценки пораженности стеблевыми гнилями и краткосрочного прогноза потерь кукурузы на зерно" (1989).

Параметри адаптивності біотипів до ураження та стабільність ознаки стійкості до кореневих і стеблових гнилей генотипів розраховували за методикою А.В. Кильчевского та Л.В. Хотылевой (1985). Шкалу оцінки стійкості генотипів до ураження кореневими і стебловими гнилями і умов середовища розробляли із застосуванням методики S.Eberhart, W.Russell (1966). Статистичну обробку даних здійснювали методами дисперсійного та кореляційного аналізу за Б.А.Доспеховим (1985) на персональному комп'ютері з використанням програмного забезпечення, розробленого в Інституті зернового господарства УААН А.В. Адеговим і Г.Н. Душенко (1985).

Розповсюдження та етіологія кореневих і стеблових гнилей кукурудзи в зоні Степу

Встановлено, що кореневі і стеблові гнилі в Північній і Південній частинах зони Степу України проявляються щорічно і належать до найбільш шкодочинних хвороб кукурудзи. Залежно від погодних умов та стійкості гібридів і ліній ураженість проростків у зоні Північного Степу складає 9,7?54,1 %, Південного 27,6 %, дорослих рослин відповідно 19,5?20,0 % та 8,9 %.

Відмічено особливості прояву хвороби в різних екологічних умовах. За однакового перебігу хвороб на проростках в обох місцях проведення досліджень, в Одеській області типові ознаки ураження дорослих рослин виявлялися на стеблах вже з фази цвітіння. У Луганській же області за більш екстремальних умов вегетаційного періоду перші симптоми хвороби у дорослих рослин проявлялися пізніше на ранніх фазах стиглості, і були менш вираженими, маскуючись під передчасне дозрівання рослин.

Мікологічним аналізом відібраних зразків встановили, що основними типами кореневих і стеблових гнилей у зоні Степу є фузаріозний і вугільний, а в південній його частині в окремі роки ще і нігроспорозний. Серед виділених нами збудників гнилей найчастіше зустрічався Fusarium moniliforme Sheld. (46,0?94,5 %), рідше - F. oxysporum Schl., F.gibbosum App., F.sporotrichiella Bilai, F.graminearum Schw. (1,5?24,0 %) та спорадично - F.culmorum (Sm.) Sacc. (3,4?9,6%). Здебільшого серед фузаріїв на проростках в посушливих умовах Луганської області спостерігали лише три види, серед яких переважав гриб F.moniliforme Sheld. (94,5 %). Протягом росту і розвитку рослин видовий склад збудників хвороби розширювався за рахунок збільшення видів Fusarium та появи додаткових видів грибів Sclerotium bataticola (Taub.), Nigrospora oryza Petch. Виявлено, що за останні двадцять років видовий склад збудників, що уражують корінь та стебло кукурудзи в Одеській області, частково змінився. Серед грибів роду Fusarium, виділених з уражених проростків рослин кукурудзи, як і раніше (Иващенко В.Г., Вареник Б.Ф., 1984), превалює F.moniliforme Sheld., але збільшилася частка інших видів (F. sporotrichiella Bilai, F. oxysporum Schl., F.culmorum (Sm.) Sacc., F. gibbosum App.).

Установлено, що із гідротермічних факторів найбільший вплив на ураження коренів на початкових фазах онтогенезу виявляли середньодобова температура повітря та кількість опадів. Показник ураженості зворотно корелював із температурою повітря (r = -0,997 для ліній; r = -0,823 для гібридів) і опадами ( r = -0,964; r = -0,694), а також опосередковано із середньодобовою відносною вологістю повітря (r = -0,578; r = -0,739). Під час дозрівання відмічена пряма залежність ураженості рослин кукурудзи від кількості опадів (r = 0,577; r = 0,795). Щодо зв'язку ураженості рослин у цій же фазі розвитку з середньодобовою температурою та відносною вологістю повітря, то він був менш вираженим у посівах гібридів і відсутнім для ліній.

Стійкість різних генотипів до кореневих і стеблових гнилей

Найбільш радикальним, екологічно безпечним та економічно вигідним заходом захисту кукурудзи від хвороб є впровадження у виробництво стійких гібридів і ліній. Зараження кореня і стебла кукурудзи факультативними патогенами відбувається у онтогенезі рослин, але шкідливий прояв хвороби спостерігається у фазі проростків і на дорослих рослинах. Через це потрібна оцінка їх стійкості саме на цих фазах розвитку.

Взаємозв'язок прояву стійкості на різних етапах онтогенезу рослин. Стійкість до хвороби і взаємозв'язок між ураженням рослин на різних етапах їх розвитку ми вивчали на 22 сортозразках. Рослини оцінювали на початковому (проростках) і кінцевому (дорослих рослинах у фазі повної стиглості) етапах розвитку. Імунологічною оцінкою стійкості різних біотипів кукурудзи виявлено значні розбіжності їх реакції на ураження збудниками гнилей кореня і стебла залежно від фази розвитку рослин та погодно-кліматичних умов року. У фазі проростків для самозапилених ліній в обох підзонах середній рівень ураження становив 24,0?30,8 % (табл. 1). Варіювання цього показника коливалося в межах від 10,4 до 55,4 % і залежало від погодних умов під час проростання та стійкості сортозразків. До групи нестійких у цій фазі в обох підзонах ввійшли самозапилені лінії Фц 18 МВ,Т 22 МВ, Гк 26 М, Гк 26 зМ. Найбільш стійкими були лінії ВІР 44М і Ік 203-3 зС, ураженість яких не перевищувала 19,7 % у зоні північного Степу.

Під кінець вегетації середня ураженість цих же сортозразків була дещо нижчою і становила 22,5?29,0 %. Коливання значень цього показника знаходилось в ширших межах ніж на проростках до 80,6 %. На цьому етапі розвитку стійкими в обох підзонах Степу виявилися лінії Гк 26 М, Гк 26 зМ, Дк427 зМ. У групи нестійких їх склад відрізнявся залежно від підзони. Так, у північній частині Степу до цієї групи входили лінії Дк 316 МВ і Ік 203-3 зС, а в південній ВІР 44 М, Фц 18 МВ, Дк 322 МВ, Дк 316 МВ, Ік 303-3 зС.

Широкий розмах варіювання ураженості рослин хворобою спостерігався і на гібридах. У проростків гібридів середня ураженість становила 16,4?27,6 % і змінювалася залежно від стійкості сортозразка від 10,7 до 60,5 % і зони досліджень (табл. 2). У південній частині Степу на обох етапах онтогенезу нестійким виявився гібрид Самара С.

У цілому ж, у фазі повної стиглості в середньому було уражено 13,4?30,1 % рослин гібридів. Діапазон коливань значень цього показника знаходився в межах

Таблиця 1 ? Ураженість ліній кукурудзи кореневими і стебловими гнилями на різних етапах онтогенезу рослин (середнє 2002?2005 рр.)
Лінії	Уражено рослин, %
	Північний Степ*	Південний Степ**
	фаза 2-3 листків	фаза повної стиглості	фаза 2-3 листків	фаза повної стиглості
Ік 200-3 С	25,6	26,7	24,2	32,5
Ік 203-3 зС	19,7	44,1	21,6	49,7
К 643 зМ	28,1	15,4	17,0	16,8
П 346 зМ	30,2	12,8	22,8	14,6
ВІР 44 М	19,5	32,8	22,5	46,9
П 502 М	28,4	11,9	21,0	15,0
Фц 18 МВ	47,0	29,0	38,0	49,6
Т 22 МВ	38,1	34,9	31,6	28,8
Дк 322 МВ	31,3	35,9	29,2	55,4
Дк 316 МВ	30,1	42,0	27,8	59,1
Гк 26 М	40,8	1,7	25,1	3,7
Гк 26 зМ	32,2	5,3	17,7	3,4
Дк 427 зМ	29,0	0,4	13,7	1,5
Середнє	30,8	22,5	24,0	29,0
НІР 0,05	5,21	7,33	4,62	7,82
Коефіцієнт кореляції	-0,233	0,618

Примітка: * ? Інститут зернового господарства УААН землі ТОВ "ЛІСТ" (середнє 2002?2003 рр.)

** ? Селекційно-генетичний інститут - НЦНС УААН (середнє 2004?2005 рр.)

від нуля до 72,0 %. У цій фазі в обох підзонах Степу нестійким був гібрид Луганський 222 МВ.

Ураженість рослин на прикінцевому етапі розвитку в посушливих умовах північного Степу була меншою при порівнянні з ураженістю проростків. У той же час, у більш вологих умовах південної частини Степу, навпаки, відбувалося зростання середньої ураженості рослин при вікових змінах.

Отже, можна відзначити, що виявлена залежність між проявом хвороби на різних етапах онтогенезу показала її відсутність за більш посушливих умов вирощування. Проте в більш вологих умовах Одеської області такий зв'язок був наявним і тісним (r =0,618) для ліній, хоча й менш вираженим (r = 0,367) для гібридів.

Імунологічна оцінка сортозразків. За роки досліджень (2001?2005) оцінено стійкість 805 сортозразків кукурудзи до кореневих і стеблових гнилей у фазі повної стиглості. Серед них імунних до хвороби не виявили. Частка стійких (з ураженням не більше 25 %) біотипів була вищою у гібридів, ніж у ліній. Із загальної кількості оцінених гібридів залежно від року досліджень стійкими були 77,1?89,5 % і лише в 2003 р. їх кількість становила 50,0 %, у цей рік погодні умови сприяли ураженню рослин. До групи найбільш стійких щорічно входили гібриди Кросс 326 М, Кросс 387 М, Дніпровський 345 МВ, Дніпровський 337 МВ, РОСС207 МВ, Дніпровський 310 МВ, ОдЛ 1 МВ.

Серед самозапилених ліній до групи стійких належали 51,2?62,5 % зразків, окрім 2002 року, коли частка їх сягала 83,4 % на тлі загальної невеликої кількості уражених рослин. Серед інбредного матеріалу стійкими були лінії П502, П 346, К 643, Гк 26, П 101, Од 104, Ок 109, ОФЛЖ 11, П 149, Дк 427зМ.

Вилягання рослин залежно від стійкості генотипу до хвороби. Серед негативних наслідків ураження рослин кукурудзи кореневими і стебловими гнилями є їх вилягання. Встановлено, що вилягання, спричинене цією хворобою, проявляється більше в посушливих умовах, які сприяють зниженню стійкості рослин до ураження факультативними паразитами. Такий шкодочинний прояв кореневих і стеблових гнилей найбільше спостерігали у ліній Фц 18 МВ, Дк316МВ, Дк 322 МВ, у яких вилягало відповідно 23,1; 22,4; 20,8 %, а найменше - у ліній П 502 М, Гк 26 М, Гк 26 зМ, для яких цей показник не перевищував 3,5% рослин.

Статистична обробка результатів досліджень підтвердила наявність тісного зв'язку між виляганням рослин ліній та ураженням їх кореневими і стебловими гнилями (рис.1). Для гібридів такий зв'язок відмічено лише в більш посушливі роки (2002 і 2005). До групи стійких належали гібриди Кросс 387 М, Дніпровський 337 МВ, Кросс 326 М, вилягання яких становило 3,9?6,3 %. Стійкість до вилягання у них поєднувалася з високою стійкістю до хвороби.

Успадкування стійкості гібридами. Вивчення успадкування стійкості гібридами є важливою складовою пошуку генетичних джерел для селекції на імунітет. Результати наших досліджень доводять, що першочергове значення для отримання стійких гібридів має використання в схрещуваннях більш стійких ліній. Так, при використанні стійкої материнської форми (Кросс 326 М) і батьківської середньостійкої (Дк 316 МВ) або середньосприйнятливої (Дк 322МВ) отримані гібриди (Дніпровський 345 МВ, Дніпровський 337 МВ) за реакцією на ураження збудниками кореневих і стеблових гнилей наближалися до материнського компонента.

У випадку, коли як материнський компонен використовували сприйнятливу лінію (ВІР 44 М), а батьківську навпаки стійку (К 643 зМ), то стійкість гібрида підвищувалася (Луганець М) лише незначною мірою.

Використання як батьківського компонента в трилінійному гібриді сприйнятливої лінії незначною мірою впливало на стійкість першого покоління (F₁). А трилінійний гібрид Луганський 222 МВ, у якого сприйнятливий один із материнських компонентів (Луганець М), а також і батьківський (Т 22 МВ), за реакцією на ураження збудниками гнилей кореня і стебла кукурудзи наближався до сприйнятливої форми.

Удосконалення генетичної оцінки стійкості за допомогою методів обчислення екологічної пластичності

Стійкість кукурудзи до кореневих і стеблових гнилей є полігенною ознакою, що підпадає під вплив екологічних чинників. Ми вивчали екологічну пластичність генотипів кукурудзи за ознакою ураження проростків і дорослих рослин кореневими і стебловими гнилями та можливість застосування цього показника для імунологічної оцінки сортозразків.

Виявлено, що у фазі повної стиглості ефекти взаємодії патогенів з лініями і гібридами мали істотне значення та впливали на стабільність прояву ознаки стійкості до ураження. За вивчення адаптивності до патогенів гібридів і вплив на цей показник батьківських компонентів в умовах Луганської області встановлено, що до групи стійких ввійшли Кросс 387 М і Кросс 326 М, які мали найнижчі ефекти взаємодії, відповідно -11,3; -9,6 (табл. 3). Екологічна стабільність цих гібридів значно різнилася. Так, якщо у гібрида Кросс 387 М значення цього показника було нуль, то у Кросс 326 М існує висока імовірність збільшення ураження в окремі роки в цій місцевості, що підтверджується високою кількісною оцінкою адаптивності - 103,2.

Використання серед батьківських компонентів одного стійкого, а іншого - сприйнятливого за взаємодії патогена з генотипом гібрида зумовлювало зниження рівня стійкості останнього: Дніпровського 337 МВ та Дніпровського 345 МВ - відповідно до -5,7 та -4,7.

При вивченні цих біотипів кукурудзи в умовах Одеської області за реакцію взаємодії патогенів з гібридами і лініями та нормою реакції на умови навколишнього середовища показники прояву стійкості трохи відрізнялися. Величини параметрів адаптивної здатності гібридів щодо збудників кореневих і стеблових гнилей тут мали граничні межі від -17,8 до 18,2, тоді як у батьківських форм вони були більшими майже вдвічі і становили -27,5 30,1. Стабільно сприйнятливим був гібрид Луганський 222 МВ, взаємодія якого в системі „біотип-патоген-середовище" оцінювалися найвищим показником 18,2. До групи сприйнятливих ввійшов також гібрид Самара С, адаптивність якого до збудників гнилей кореня і стебла становила 15,5. Ранжування в середині групи стійких гібридів у цій області було відмінним від його в Луганській області. Тут розташування за зменшенням відбувалося в такому порядку: Кросс 387 М, Дніпровський 337 МВ, Кросс 326 М та Дніпровський 345 МВ. Показники ефектів взаємодії за адаптивними здатностями до патогенів та умов середовища цих сортозразків становили відповідно -17,8; -15,8; -11,6; -2,7.

Реакцію генотипу на умови середовища характеризує додатково величина коефіцієнта регресії (b_i ). Його визначення надає можливість оцінити пластичність та абсолютну стабільність, тобто є показником стабільності певної ознаки реалізації її генотипових значень у різних умовах середовища. Нами проведено визначення коефіцієнта регресії для ознаки ураженості гібридів і ліній кореневими і стебловими гнилями. В результаті проведеної оцінки серед гібридів в Луганській і Одеській обл. (табл. 3) до стійких віднесено гібриди Кросс 326 М ст., Дніпровський 345 МВ, Кросс 387 М ст. та Дніпровський 337 МВ. Вони виявилися гомеостатичними (0,1<b_i<0,8), з високою стабільністю прояву стійкості до ураження рослин кукурудзи кореневими і стебловими гнилями по роках. Тобто цим гібридам властива підвищена стійкість до хвороби.

Визначено, що відносно стійкими є гібриди, коефіцієнт регресії яких за ознакою ураження кореневими і стебловими гнилями, знаходився в діапазоні 1,3<b_i<1,9. До цієї групи належали Самара С, РИФ МВ 1 пок, РИФ МВ 2 пок., Луганець М ст., Луганський 222 МВ.

Розмах значень коефіцієнтів регресії цієї ж ознаки у вихідних форм був більш широким, ніж цей показник у гібридів. Серед батьківських компонентів набір Р₁ (материнські лінії) за значеннями коефіцієнта регресії по ураженню кореневими і стебловими гнилями відповідав гібридам, а серед набору Р₂ (батьківські лінії) розподіл відбувався дещо по-іншому. Так, сприйнятлива лінія Дк 316 МВ за фенотиповою стабільністю мала коефіцієнт 2,7. До високостійких ввійшла група по розбігу від 0,0 до 0,9, а середньостійких - 0,91?1,3, сприйнятливих 1,311,9. Цю градацію, ми вважаємо, можна використати як шкалу оцінки стійкості сортозразків до кореневих і стеблових гнилей.

За цією шкалою, фактично визначається потенціал реалізації стійкості до кореневих і стеблових гнилей гібридів і ліній при використанні їх у певних екологічних умовах. При цьому кожний показник цієї шкали буде являти собою індекс - коефіцієнт реалізації потенціалу стійкості (КРПС). Він характеризує можливість прояву стійкості того чи іншого сортозразка в межах певних екологічних умов. Найбільш повною мірою реалізація стійкості відбуватиметься у біотипів з КРПС менше b_i?0,9. Наближення його оцінки в одиницях до значення нуль свідчить про високу імовірність збереження стійкості в межах ареалу, з якого отримані дані ураженості, що використані для його обчислення. Тобто ми отримаємо оцінку пластичності в генетичному розумінні та стабільності - широкому. За цієї умови, ступінь можливої модифікованості ознаки найменша, що свідчить про абсолютну її стабільність.

Отже, визначення КРПС у межах широкого діапазону екологічних умов (за роки, в різних зонах кукурудзосіяння тощо) буде більш універсальним для комплексу факторів і засвідчуватиме про можливість застосування біотипу за низького його значення в межах більш широкого ареалу. В нашому випадку таку властивість у двох підзонах Степу (Північного і Південного), де проводились дослідження, матимуть сортозразки Кросс 326 М, Дніпровський 345 МВ, Кросс 387 М та Дніпровський 337 МВ. Як засвідчують наші розрахунки, найнижчим цей показник є для сортозразків Самара С, Луганець М, Кросс 326 М ст., Кросс 387 М ст., Фц 18 МВ, П 502 М, Гк 26 М, Гк 26 зМ, Дк 427 зМ в Луганській області та Кросс 326 М ст., Кросс 387 М ст., Т 22 МВ, ВІР 44М, П 502 М, Гк 26 М, Гк 26 зМ, Дк 427 зМ в Одеській, що вказує на можливість використання цих сортозразків для селекції гібридів саме для цих зон кукурудзосіяння.



Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні стійкості до кореневих і стеблових гнилей біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу в умовах Степу України. Шляхом вивчення рівня стійкості біотипів проти хвороб за різних екологічних умов виявлено джерело стійкості для селекції на імунітет, що поєднує цю ознаку із іншими господарсько?цінними якостями. Розроблено шкалу оцінки стійкості до кореневих і стеблових гнилей кукурудзи. Одержані експериментальні дані та закономірності дозволяють сформувати наступні узагальнюючі висновки:

Кореневі і стеблові гнилі кукурудзи проявляються у вигляді гнилей кореня і мезокотілю проростків та кореня і стебла під час достигання врожаю. Залежно від погодних умов та стійкості гібридів і ліній ураженість проростків у Північному Степу (Луганська область) складає 9,7?54,1, а Південному (Одеська область) - 27,6 %, дорослих рослин відповідно 19,5?20,0 та 8,9 %.

Ураження проростків збудниками гнилей призводить до їх ослаблення і навіть загибелі (до 5 %). Прикінцевий етап онтогенезу супроводжується виляганням хворих рослин (до 19,5 %). Через ураження зниження продуктивності ліній може сягати до 54,7, гібридів - до 51,9 %, нерідко спостерігається безпліддя.

Виявлено, що основним типом гнилей є фузаріозний. Частка грибів роду Fusarium у загальному комплексі збудників становить 84,0?98,9 %. Кількісно серед них переважає вид F. moniliforme Sheld. (46,0?94,5 %). За вологої погоди під час формування і достигання врожаю гниль стебла в обох зонах досліджень спричиняв також Sclerotium bataticola Taub. (10,4?14,0 %). Серед збудників хвороби в Південному Степу додатково виділяли Nigrospora oryzа Petch. (2,0 %).

Розвиток і шкодочинність хвороби збільшуються за екстремальних погодних умов вегетаційного періоду. Відмічено, що характер впливу гідротермічних показників на різних етапах онтогенезу рослин різнився. У фазі 3?5 листків розвиток хвороби посилювали повернення холодів під час проростання і нестача (менше 10 мм в шарі ґрунту 0?10 см) доступної вологи. Ураженість дорослих рослин зростала за підвищення денної температури повітря (вище 27 °С), наявності опадів та підвищеної (вище 76%) відносної вологості повітря.

За результатами вивчення стійкості до кореневих і стеблових гнилей 805 сортозразків кукурудзи, імунних не виявлено. До групи стійких (з ураженістю не вище 10 % рослин) щорічно належали гібриди Одеський346М, Дніпровський 345 МВ, Дніпровський 337 МВ, Харківський311 МВ та лінії Од 104, П 502 М, Гк 26М, Гк 26 зМ, Дк 427 зМ, ZpL 1-79. Встановлено пряму залежність (r= 0,951 для гібридів і r= 0,939 - для ліній) вилягання рослин від ураженості їх кореневими і стебловими гнилями.

Відзначено стійкість до хвороби сортозразків кукурудзи на різних етапах онтогенезу. Так, за чотирирічними (2002?2005) даними у фазі проростків більшою стійкістю володіли лінії Ік 200-3 С, ВІР 44 М, Дк 427 зМ і гібриди Кросс 326 М ст., Кросс 387 М ст., Дніпровський 345 МВ, Дніпровський337МВ, тоді як під час достигання рослин П 346 М, П 502М, Гк 26 М, Гк 26 зМ, Дк 427 зМ та Кросс 326 М ст., Кросс 387 М ст., Дніпровський 345 МВ, Дніпровський 337 МВ. Відсутність кореляційного зв'язку між ураженістю рослин на різних етапах їх онтогенезу в Північному Степу засвідчує про потребу для посушливих умов окремої оцінки стійкості сортозразків до гнилей та селекції за цією ознакою як у фазі проростків, так і дорослих рослин. За джерело стійкості до кореневих і стеблових гнилей доцільно використовувати лінію Дк 427 зМ, що мала цю ознаку на різних етапах онтогенезу в двох підзонах Степу.

Ознака стійкості гібридами успадковується, як правило, по материнській лінії. Наприклад, за використання при схрещуваннях більш стійкої материнської з середньостійкою або сприйнятливою батьківською лінією прояв цієї ознаки наближається до материнського компонента. Домінуючий вплив матері зберігався і при використанні її сприйнятливої форми зі стійким батьком. Стійкість трилінійних гібридів визначається кількістю стійких або сприйнятливих ліній, що використовуються у схрещуванні.

Ураженість проростків гнилями зростає внаслідок пліснявіння насіння під час його проростання. Тісний кореляційний зв'язок між проявом цих хвороб на гібридах (r=0,803) і лініях (r=0,758) обумовлено спільністю основного їх збудника - гриба Fusarium moniliforme Sheld.

Ураження більше 8,0 % рослин пухирчастою сажкою або пошкодження 7,0% стебел кукурудзяним метеликом посилює захворюваність їх гнилями.

Доведено, що оцінку кількісної виразності фенотипової реакції стійкості генотипу у фазі повної стиглості до кореневих і стеблових гнилей в конкретній зоні можна достовірно оцінювати за допомогою обчислення адаптивності і стабільності. Для Луганської області коефіцієнт адаптивності (eij) за цією ознакою знаходиться в межах від -4,7 до -11,3, а для Одеської - від -2,7 до -17,8. Стабільність ознаки (Eij) є однаковою для цих зон і оцінюється показником нуль, що засвідчує пластичність генотипів і можливість отримати стабільно стійкі гібриди при використанні їх у схрещуваннях.

Розроблено метод оцінки генетичної стійкості до кореневих і стеблових гнилей за допомогою коефіцієнта реалізації потенціалу стійкості (КРПС). Пропонується шкала розподілу генотипів кукурудзи за їх ураженням гнилями: високостійкі - 0,0<b_i<0,9 (R), середньостійкі - 0,91<b_i<1,3 (MR, MS), сприйнятливі ? 1,31<b_i<1,9(S).

ПРОПОЗИЦІЇ СЕЛЕКЦІЙНІЙ ПРАКТИЦІ

1. Селекцію на стійкість до гнилей кореня і стебла кукурудзи для посушливих умов доцільно вести окремо ? для проростків і дорослих рослин. При застосуванні штучного інфекційного фону як збудника використовувати гриб Fusarium moniliforme Sheld.

2. Фенотипову стабільність ознаки стійкості до кореневих і стеблових гнилей рекомендується оцінювати за методикою обчислення коефіцієнта регресії та коефіцієнта реалізації потенціалу стійкості (КРПС).

3. У селекції кукурудзи на імунітет до кореневих і стеблових гнилей рекомендується використовувати лінію Дк 427 зМ як джерело стійкості.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Неменуща С.М. Збудники гнилі кореня та стебла. Ураження посівів кукурудзи в умовах Луганської області // Карантин і захист рослин. - 2005. - № 3. - С. 7.

2. Неменуща С.М. Стійкість різних біотипів кукурудзи до кореневих і стеблових гнилей в Луганській області // Бюлетень Інституту зернового господарства УААН. - Дніпропетровськ, 2005. - № 23-24. - С. 136-139.

3. Неменуща С.М. Кореневі і стеблові гнилі кукурудзи. Оцінка стійкості проти захворювань різних біотипів культури за різних екологічних умов // Карантин і захист рослин. - 2007. - № 5. - С. 8-11.

4. Неменуща С.М. Вивчення стійкості сортозразків кукурудзи до кореневих та стеблових гнилей // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні, Інститут зернового господарства УААН (5?6 березня 2002 р.). - Дніпропетровськ, 2002. С. 104

5. Неменуща С.М. Кореневі та стеблові гнилі кукурудзи в умовах Луганської області // Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений / Тезисы 2-й Международной конференции молодых ученых (19?23 мая 2003 г.) г. Харьков, Институт растениеводства, селекции и генетики им. В.Я. Юрьева. Харьков, 2003. - С. 287-288.

6. Неменуща С.М. Розвиток кореневих і стеблових гнилей кукурудзи зони Степу України в залежності від гідротермічних умов // Інноваційні напрямки наукової діяльності молодих вчених в галузі рослинництва: Зб. тез ІІІ Міжнародної наукової конференції молодих вчених присвяченої 40 річниці утворення Ради молодих вчених в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва (20?22 червня 2006 р.). Харків, 2006. С.216-217.



АНОТАЦІЇ

Неменуща С.М. Стійкість біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до кореневих і стеблових гнилей в умовах Степу України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11. - фітопатологія. Національний аграрний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню стійкості біотипів кукурудзи на різних етапах онтогенезу до кореневих і стеблових гнилей, впливу гідротермічних умов стресового характеру на їх розвиток, вивченню взаємозв'язку з екологічною пластичністю сортозразків.

Виявлено, що основними типами гнилей Північної і Південної частин Степу є фузаріозний, вугільний та нігроспорозний. Частка грибів роду Fusarium у загальному комплексі збудників складає 84,0?98,9 %. Кількісно серед них переважає Fusarium moniliforme Sheld. (46,0?94,5 %).

У фазі 3?5 листків розвиток хвороби посилювали повернення холодів і нестача (менше 10 мм в шарі ґрунту 0?10 см) доступної вологи. Ураженість дорослих рослин зростала за підвищення денної температури повітря (вище 27°С), наявності опадів та підвищеної (вище 76 %) відносної вологості повітря.

Відзначено стійкість до хвороби сортозразків на різних етапах онтогенезу. На перших етапах вона мала характер еколого-паразитарної, а під час достигання - залежала від генотипу і його адаптивності до екологічних умов. Відсутність кореляційного зв'язку між ураженістю рослин на різних етапах їх онтогенезу в Північному Степу засвідчує про потребу для посушливих умов окремої оцінки стійкості сортозразків.

Розроблено метод оцінки генетичної стійкості до кореневих і стеблових гнилей за допомогою коефіцієнта реалізації потенціалу стійкості (КРПС). Пропонується шкала розподілу генотипів кукурудзи за їх ураженням гнилями: високостійкі - 0,0<b_i<0,9 (R), середньостійкі - 0,91<b_i<1,3 (MR, MS), сприйнятливі - 1,31<b_i<1,9 (S).

Ключові слова: кукурудза, кореневі і стеблові гнилі, стійкість, етапи онтогенезу, розповсюдженість, шкодочинність, видовий склад, фенотип, екологічна пластичність, коефіцієнт реалізації потенціалу стійкості.

Неменущая С.Н. Устойчивость биотипов кукурузы на разных этапах онтогенеза к корневым и стеблевым гнилям в условиях Степи Украины. - Рукопись. вугільний нігроспорозний рослина онтогенез

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.11. - фитопатология. Национальный аграрный университет, Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению устойчивости к корневым и стеблевым гнилям линий и гибридов кукурузы на разных этапах их онтогенеза, выяснению роли гидротермических факторов стрессового характера в возникновении болезни, определению видового состава возбудителей гнилей корня и стебля кукурузы, выяснению влияния зональности в проявлении устойчивости к корневым и стеблевым гнилям различных биотипов кукурузы и выявлению источников устойчивости к болезням, связи устойчивости биотипов с экологической пластичностью, усовершенствованию методики оценки их генетической устойчивости к корневым и стеблевым гнилям и разработка шкалы их оценки.

Основными типами корневых и стеблевых гнилей в Северной и Южной Степи Украины кукурузы являются фузариозный и угольный, а в отдельные годы в зоне южной Степи и нигроспорозный. В общем комплексе патогенов 84,0?98,9 % составляют грибы из рода Fusarium. Доминирующим среди них является Fusarium moniliforme Sheld. (46,0?94,5 %). При влажной погоде во время формирования и созревания урожая в 10,4?14,0 % случаев стеблевые гнили кукурузы вызывал гриб Sclerotium bataticola Taub., а в 2,0 % ? Nigrospora oryza Petch.

Отмечено различный характер проявления устойчивости к корневым и стеблевым гнилям на разных этапах онтогенеза растений. На всех этапах развития кукурузы, устойчивость к заболеванию определяется их генотипическими особенностями и зависит от адаптивности биотипа к экологическим условиям выращивания. В течение четырех лет (2002?2005), в фазе проростков устойчивость к корневым и стеблевым гнилям проявляли линии Ик 200-3 С, ВИР 44 М, Дк 427 зМ и гибриды Кросс 326 М ст., Кросс387М ст., Днепров- ский 345 МВ, Днепровский 337 МВ. В то же время, в фазу полной спелости, устойчивостью обладали линии П 346 М, П 502 М, Гк26М, Гк 26 зМ, Дк 427 зМ и гибриды Кросс 326 М ст., Кросс 387 М ст., Днепровский 345 МВ, Днепров- ский 337 МВ. Отсутствие корреляционной связи между степенью поражения корневыми и стеблевыми гнилями растений кукурузы на разных этапах их онтогенеза в условиях Северной Степи свидетельствует о необходимости проведения для засушливых условий отдельной оценки их устойчивости на этих этапах.

Гомозиготные линии по-разному передают устойчивость гибридам. При использовании в скрещиваниях в качестве материнского компонента более устойчивой линии со среднеустойчивой или восприимчивой отцовской линией реакция по устойчивости гибрида приближается к материнской. Доминирующее влияние матери сохраняется, если использовать в качестве материнского компонента восприимчивую линию, а отцом наоборот, устойчивую. Устойчивость трехлинейных гибридов к корневым и стеблевым гнилям определяется количеством устойчивых или восприимчивых линий, которые используются в гибриде.

Выражение фенотипической реакции устойчивости к корневым и стеблевым гнилям кукурузы может быть достоверно определено с помощью вычисления адаптивности и стабильности биотипов по показателю пораженности растений болезнью в конкретных экологических условиях. В экстремальных погодных условиях Луганской области величина показателя адаптивности (eij) в числовом выражении была в пределах от -4,7 до -11,3, а в Одесской они были шире от -2,7 до -17,8. Показатель стабильности проявления признака устойчивости был одинаковым в обеих подзонах (Северной и Южной ) Степи Украины и выражался числом ноль. Такая реакция по устойчивости биотипов кукурузы свидетельствует о их пластичности и возможности использовать их в селекционных скрещиваниях для получения устойчивых гибридов.

Потенциал реакции по устойчивости биотипов к корневым и стеблевым гнилям возможно достоверно оценить, используя методику вычисления коэффициента регрессии, предложенную S.Eberhart, W.Russell (1966). Используя эту методику, мы определяли потенциал реализации устойчивости (КРПС) и разработали шкалу оценки биотипов по коэффициентам регрессии. Нами предлагается шкала распределения биотипов по устойчивости к корневым и стеблевым гнилям кукурузы на основании их фактического поражения на естественном фоне в конкретной зоне: высокоустойчивые - 0,0< b_i<0,9 (R), среднеустойчивые - 0,91<b_i<1,3 (MR, MS), восприимчивые - 1,31< b_i<1,9 (S).

Ключевые слова: кукуруза, корневые и стеблевые гнили, устойчивость, этапы онтогенеза, распространенность, вредоносность, видовой состав, фенотип, экологическая пластичность, коэффициент реализации потенциала устойчивости.

Nemenuschaya S.M. Resistance of corn to the root and stalk rots biotypes on various ontogenetic stages under conditions of Ukrainian steppe. ? Manuscript.

The thesis for the a candidate of agricultural science degree on specialty 06.01.11 - phytopathology. National Agrarian University, Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to the investigation of corn biotypes' resistance to the root and stalk rots on different stages of ontogenesis, influence of hydrothermal conditions of stress character on its development', studying of its correlation with ecologic plasticity of sort-samples.

It was established that the basic rot types in the Northern and Southern parts of the steppe are Fusarium, Sclerotium (Charcoal rot) and Nigrospora. Part of fungi of Fusarium type in the general complex of stimulus is 84,0?98,9 %. Fusarium moniliforme Sheld quantitatively prevails among it (46,0?94,5 %).

In the phase of 3?5 leaves development of the disease was facilitated returning of colds during germination of grain and shortage of allowable humidity (less then 10 mm in a layer of soil of 0?10 cm). Affection of the mature plants was increased by the rise of day temperature (over 27 °C) availability of rainfall and increased air humidity (76 %).

Resistance of sort-samples to diseases on different stages of ontogenesis was determined. On the first stages is had an ecology-parasite character, and up to the maturing it was depended on genotype and its adaptability to the ecologic conditions. Absence of correlative connections between affections of plants on different stages of its ontogenesis in the estimation of sort-samples Northern steppe indicates the necessity of stability for droughty conditions.

The method of genetic stability to the root and stalk rot with the help of Coefficient of Potential Resistance Realization (CPSR) was developed. Scale of corn genotype distribution on its affection by rots is proposed as follows: high resistance 0,0 <b_i<0,9 (R), medium resistance 0,91<b_i<1,3 (MR, MS), acquisitive - 1,31<b_i<1,9 (S).

Key words: corn, stalk and root rots, resistance, stages of ontogenesis, spreading, injuriousness, species composition, phenotype, ecologic plasticity, Coefficient of Potential Resistance Realization.

Размещено на Allbest.ru