Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Виноградарство - галузь рослинництва, яка займається вирощуванням винограду для споживання свіжих ягід і забезпечення харчової промисловості сировиною. виноградник сорт плодоношення

Як галузь науки виноградарство вивчає біологічні особливості виноградної рослини, її відношення до навколишнього середовища та розробляє способи спрямованого управління ростом і розвитком винограду для одержання високих урожаїв необхідної якості.

Як галузь агропромислового комплексу України виноградарство має велике господарське значення. Це зумовлюється цінними поживними та лікувально-оздоровчими властивостями свіжого винограду і продукції, що одержують з нього (кишмиш, ізюм, сік, вина, олія, оцет, корми), невибагливістю винограду до ґрунту та його меліоративною роллю під час освоєння схилових, кам'янистих і піщаних земель, непридатних для інших культур, високою економічною ефективністю.

Поживна цінність та смакові якості винограду насамперед зумовлюються вмістом цукру в ягодах, якого нагромаджується від 12 до 30 % залежно від сорту та умов вирощування. За енергетичною цінністю 1 кг винограду при цукристості 18 - 28 % становить 750 - 800 ккал, тобто забезпечує 25-30 % добової потреби людини в енергії. Поживна якість 1 кг винограду вища, ніж 1 л молока або 1 кг картоплі, яблук, груш чи персиків.

Крім цукрів, у ягодах винограду багато міститься органічних кислот, що дає можливість використовувати його як дієтичний продукт. Органічні кислоти поліпшують апетит та травлення їжі, запобігають утворенню каменів у нирках. Виноград містить необхідні для організму людини вітаміни групи В, В₁, В₂, В₆, В₇, С, а також солі, які містять макроелементи та понад 20 мікроелементів, що відіграють важливу роль в організмі людини. Важливі також інші біологічно активні речовини: ферменти, амінокислоти, фітонциди, ароматичні, дубильні, фенольні.

Завдяки високій калорійності та наявності біологічно активних речовин виноград допомагає при недокров`ї, розладі нервової системи, порушенні обміну речовин в організмі. Лікування виноградом (ампелотерапія) дає добрі результати при шлункових, ниркових, легеневих захворюваннях та порушенні серцево - судинної діяльності. Для лікування використовують насамперед високоякісні столові сорти винограду, виноградні соки (освітлені та з м`якушем), кишмиш,ізюм.Науково обґрунтована норма споживання свіжого винограду на одну людину становить 8-10 кг на рік.

Основну масу вирощуваного винограду використовують для виробництва вин, соків, концентратів, компотів, маринадів, варення, мармеладу та ін.

Велику кількість корисних продуктів можна одержати, якщо провести глибоку утилізацію залишків винограду. Здерев'янілі пагони, які видаляють під час обрізування кущів, використовують для виробництва кормових дріжджів, будівельних матеріалів. При обламуванні зайвих зелених пагонів та чеканці кущів зелену масу використовують як цінний корм. На корми використовують також висушену шкірку ягід та насіння (кормрве борошно). Із залишків винограду після переробки на вино одержують спирт, енотанін, енобарвник, олію, оцет, винну кислоту.



1. Опис грунтово - кліматичних умов

1.1 Клімат

Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2о до -4,0оС, літні від 20,5оС до 22,0оС. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні 41оС; мінімуми складає -38оС. Частота переходу температур на поверхні грунту через 0оС досягає 10 - 15 разів на рік. Величини сумарної сонячної радіації змінюються з півночі на південь від 4200 до 4400 МДж/м2, радіаційний баланс - від 1800 до 1950 МДж/м2, тривалість сонячного сяйва - від 2050 до 2150 годин на рік, сума активних температур вище 10оС - від 2700 до 3400. Тривалість безморозного періоду (періоду вегетації) в середньому 185 днів на рік. Показник атмосферного тиску взимку становить біля 1021 гПа, влітку знижується до 1012-1013 гПа. Середньорічна кількість опадів досягає максимуму на північному сході області (550 мм.), зменшується у південно-західному напрямку до 450-500 мм. Найвологіший місяць - липень, найсухіший - березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку - східні та північно-східні. Для долини Дніпра характерна долинна циркуляція, підсилена бризовою циркуляцією на берегах водосховищ. Серед інших погодних явищ трапляються тумани (від 50 днів на рік на височинах до 70 днів у знижених ділянках), хуртовини (10 - 20 днів), грози (до 25 - 30 днів) та град (4-5 днів). Для області характерні посушливі періоди навесні та у першій половині літа, підсилені сухими вітрами - суховіями. Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, Дніпропетровська область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони. Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м'ясо-молочного скотарства, свинарства тощо. Погодно-кліматичні умови Дніпропетровщини сприяють як для розвитку сільського господарства, спорудження промислових об'єктів.

Кліматичні умови зони, де розташоване господарство / багаторічні дані метеостанції

Місяць року	Середньодобова температура повітря, С	Сума активних температур повітря вище, С	Опади, мм
	За декаду	За місяць	5	10	15	За декаду	За місяць
	I	II	III					І	ІІ	ІІІ
Січень	-7	-7	-7	-7	-	-	-	12	12	11	35
Лютий	-7	-7	-6	-6.7	-	-	-	10	10	10	30
Березень	-4	-2	1	-1.7	-	-	-	10	11	11	32
Квітень	5	7	11	7.7	80	10	-	11	12	12	35
Травень	14	15	17	15.3	310	160	20	14	16	18	48
Червень	18	18	19	18.3	400	250	100	20	21	22	63
Липень	20	21	21	20.6	470	320	170	21	20	19	60
Серпень	21	20	18	19.6	440	290	140	18	17	15	50
Вересень	16	14	12	14	270	120	10	13	10	11	34
Жовтень	9	7	5	7	60	-	-	13	14	14	41
Листопад	2	1	-2	0.3	-	-	-	13	13	13	39
Грудень	-3	-5	-6	-4.6	-	-	-	13	13	13	39
За рік				6.9							506

1.2 Грунти

Грунтовий покрив Дніпропетровської області має зональний характер. Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумусних пилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах. Інтразональні типи грунтів зосереджені у долинах річок, зокрема найбільших - Дніпра та Самари. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими грунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними грунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими грунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними грунтами на річкових алювіальних пісках. Реакція грунтового розчину чорноземних та лучночорноземних грунтів - нейтральна або слабколужна, солонцюватих грунтів - середньолужна, солонців - лужна. Бонітет грунтів Дніпропетровщини знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, найнижчою - солонці. Родючість дерново-підзолистих грунтів невисока, вони потребують поліпшення для сільськогосподарського використання, зокрема внесення органічних добрив. У області висока частка грунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації. Найбільш раціональними культурами для вирощування на чорноземних грунтах є різноманітні зернові, а також технічні культури (соняшник, рапс, цукровий буряк) у обмежених масштабах та за умов суворого дотримання агротехнічних правил. Грунти області інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Саме тому багато земель є виснаженими і потребують заходів відновлення та рекультивування. Рекультивації також доцільно піддавати землі із порушеним чи зруйнованим грунтовим покривом.



2. Вибір ділянки і підготовка грунту

При виборі і визначенні придатності під виноградник земельного масиву або окремої ділянки враховують такі фактори: біологічні особливості і екологічні вимоги до умов середовища виноградної лози, зокрема сортів, запланованих для садіння; рельєф місцевості і напрям схилу; ґрунтові, мікрокліматичні й метеорологічні умови; можливість широкого застосування механізації основних процесів догляду за насадженнями; необхідність і економічну доцільність проведення агротехнічних та меліоративних заходів з усунення або послаблення шкідливого впливу несприятливих факторів середовища (ущільнення, засолення, перезволоження, надмірнна карбонатність, лужність і кислотність грунту, засміченість його злісними бур'янами, зараженість шкідниками та хворобами, небезпечних для винограду, тощо); віддаленість від населених пунктів, бригадних станів, складських приміщень, водойм.

Визначення цих параметрів має особливе значення при виділенні під виноградник нових площ, на яких раніше виноград не вирощували.

Найкращі для виноградників ділянки на пологих південних, південно-західних та західних схилах, які придатні для тракторного обробітку. На них кущі краще освітлюються та обігріваються, ніж на східних і особливо північних схилах. Тут раніше достигає урожай, вищою буває цукристість ягід, краще визріває лоза, рослини менше пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми приморозками.

Не слід закладати виноградники в нижній частині схилів, глибоких та вузьких долинах, де недостатньо світла і тепла і вони часто пошкоджуються пізніми весняними та ранніми осінніми приморозками. Через погане провітрювання рослини винограду тут частіше уражуються грибними хворобами.

Виноград має високу екологічну пластичність і порівняно легко пристосовується до різних ґрунтових умов. Він може рости і плодоносити майже на всіх ґрунтах, але величина і якість урожаю значною мірою залежать від властивостей ґрунту і пудґрунтя, глибини залягання і складу підґрунтових вод.

Під виноградники придатні всі ґрунтові різновидності, крім заболочених і дуже засолених. У степових районах найкращими є легкі, але родючі супіщані, каштанові і чорноземні.

Непридатні для виноградників заболочені і засолені ґрунти, у водній витяжці яких міститься понад 0,3 % легкорозчинних солей, а також ділянки з близьким до поверхні рівнем підґрунтових вод. Залягання мінералізованих підґрунтових вод має бути не ближче 2,5 - 3,0 м, а прісних восени - не ближче 1,5 м до поверхні ґрунту. Ущільнені підґрунтя - вапняк, черепашник, конгломерат, глинисті сланці, мергель, оглеєні глини не повинні залягати ближче 1,5 - 2 м до поверхні ґрунту.

Норми внесення добрив під плантажну оранку встановлюють залежно від ступеня забезпеченості ґрунтів гумусом та основними поживними речовинами, вміст яких визначають за даними агрохімічних карт або хімічних аналізів, що мають бути в проектах закладання виноградників.

На чорноземах звичайних та південих під плантажну оранку необхідно вносити 60 - 100 т/га гною або компосту, 2 - 4 т/га суперфосфату, 1,2 - 1,5 т/га калійної солі.

Високий рівень забезпеченості ґрунту поживними речовинами дає можливість створити вирівняні високопродуктивні насадження та зменшити внесення добрив у перші роки життя рослин.

Слід мати на увазі, що для закладання виноградника треба вибирати ділянки найбільш зручної конфігурації (здебільшого витягнутий прямокутник) з раціональним використанням площі та можливістю максимальної механізації виробничих процесів. Виноградні насадження повинні бути зосередженими в господарстві в одному земельному масиві , що дозволить з найвищою продуктивністю організувати догляд за рослинами, ефективно використовувати техніку та забезпечити кращу охорону урожаю.Площу відведену під виноградник , розбивають на квартали ( 25-50га ) та клітки (по 5 га) .Форма кварталів і кліток прямокутна з довжиною ряду не більше 100 м. Довші ряди ускладнюють проведення ручних робіт на винограднику, переміщення вантажів, людей тощо. Довжина гонів повинна бути не меншою 300-500 м , для розвороту агрегатів у кінці ділянки залишають смугу завширшки 10 м .

За умов складного рельєфу, розмір і форма кварталів та кліток , як і самого виноградника , можуть бути різноманітними . На схилах крутістю до 8-10 градусів проводять розбивку площі і садіння кущів винограду у поперек схилу по горизонталях, а на більш крутих схилах влаштовують тераси.

З метою кращого освітлення і провітрювання кущів ряди виноградника на рівних місцях розташовують з півночі на південь , на схилах крутістю 6-8 градусів ряди орієнтовують упоперек схилу або по його контурах. На виноградниках які зрошуютьсяпо борознах , ряди спрямовують вздовж схилу.На дорожну мережу відводиться до 3%загальної площі виноградника. Магістральні дороги влаштовують завширшки 10-14 м , міжквартальні - 8 м , міжкліткові - 4- 6 м.

Захисні лісосмуги висаджують навколо майбутнього виноградника заздалегідь , за 3-6 років до його закладання. Вздовж довшого боку ділянки з боку панівних вітрів висаджують основні вітроламні захисні смуги , а перпендикулярно їм через 1000 м додаткові . У захисні смуги висаджують швидкорослі породи - тополю, білу акацію, клен гостролистий, а також плодові культури - мигдаль , горіх грецький, черешню, абрикос, грушу тощо. Щоб кущі винограду не пригнічувались, крайній ряд захисних смуг повинен бути розташований від них на відстані не ближче 8 м.



3. Підбір підщеп, сортів та їх коротка характеристика

Залежно від вибраної спеціалізації господарства доцільно вирощувати не більше 4-6 рекомендованих технічних і 3-4 столових сортів винограду , включених до державного реєстру сортів рослин України для певного виноградарського району .

У великих виноградарських господарствах для полегшення робіт необхідно добирати сорти різних строків достигання , щоб уникнути напруженості під час збирання урожаю і його переробки . Бажано, щоб один сорт займав підряд кілька кліток або кварталів, що полегшуватиме застосування сортової агротехніки і збирання урожаю. Сорти , що пошкоджуються пізньовесняними та ранньоосінніми приморозками , слід розташовувати на тепліших захищених ділянках . У господарствах , які спеціалізуються на вирощуванні столового винограду , проектують закладання 3-5 сортів різних строків достигання , що дасть можливість розтягнути строки одержання великих партій столового винограду для відправлення його у свіжому вигляді , а також закладати на зберігання для реалізації у зимовий період.

Сорти з функціонально-жіночим типом квітки поєднують при садінні з відповідними сортами-запилювачами, строки цвітіння яких збігаються. Висаджують їх так , щоб на ряд сорту-запилювача припадало два ряди запилюваного сорту .

Кількість кущів на 1га насаджень залежить від площі живлення яку встановлюють відповідно від до природних умов району виноградарства , біологічних особливостей сорту , родючості грунту , системи ведення кущів , зрошення , можливості механізації виробничих процесів тощо.

Для кущів слаборослих сортів винограду відводять меншу площу живлення , сильнорослих- більшу . На родючих грунтах, де кущі вкривають на зиму , відстань між рядами повинна бути не менше 2.5 м, а між кущами в ряду для слабкорослих сортів - 1.25, середньорослих - 1.75-2 м .

У зоні неукривного виноградарства на родючих грунтах встановлюють відстань між рядами для високоштамбових форм кущів 3 м , а між кущами в ряду сортів середньої сили росту 1.25-1.5 м .

У теплозабезпеченій і зрошуваній зоні на родючих грунтах оптимальна ширина міжрядь 3.5 м . При придбанні садивного матеріалу вираховують 10% в страховий фонд , необхідний для заміни зіпсованих підчас транспортування саджанців та для ремонту молодих виноградників.

Характеристика сортів

Алекса

Столова форма ранньосереднього періоду визрівання (120-125 днів). Кущі великої сили росту . Квітка двостатева. Грона циліндрично-конічні , дуже великі 700-1000 г , окремі до 1.8 кг , помірної щільності . Ягоди білі, дуже великі, 10-14 г , овальні, 32.5х26.5 мм . Мякоть мясиста , щільна , з гарним цукронакопиченням. Смак гармонічний . Визрівання лози гарна. Укорінення черенків гарне. Відсоток плодоносних стебел 50-60%. Коефіціент плодоношення 1.0-1.2. Навантаження стеблами на 1 кущ 30 - 40, обрізка лоз на 6-8 вічок. Алекса добре зарекомендувала себе в привитій культурі. Морозостійкість до -25 С. Осами не пошкоджується. Стійкість до мілдью 2.5 балла, до оідіуму 3.5 балла, сірой гнилі 1 балл. Транспортабельність і товарність добрі. Перспективна форма винограду.

Кишмиш Угорський №342

Гібридна форма винограду дуже раннього строку дозрівання (110-115 днів) Кущі сильнорослі . Ягоди середні і великі 15х17 мм и більші, 2-3.5 г яйцевидні зелено-золотисті , безнасінні (3 класс). Мякоть мясисто - соковита, приємного гармонічного смаку. Грозді середні та великі, 300-500 г циліндричноконічні , помірної щільності. Виноград добре накопичує цукор. Цукристість 19-21%, кислотність 6-8 г/л. Стійкість до грибних захворювань підвищена (2.5-3 балли). Морозостійкість -24-26 С . Стебла визрівають добре, плодоносних стебел 70-80%, число грон на стебло 1.2, урожайний. На великих формуваннях , з великим запасом багаторічної деревини утворюються більш великі грона. Використовується для споживання у свіжому вигляді та для приготування кишмиша.

Блек Гранд

Столовий сорт винограду канадської селекції . В умовах Новочеркаська визріває в кінці серпня. Кущі великої сили росту , зі своєрідними звивающимися листками . квітка двостатева. Грона рихлі , масою 500-800 г , ягоди овальні масою 8-9 г , темно - сині , простого приємного смаку, шкірка щільна, мякоть мясисто-соковита. Має високу стійкість до мілдью, стійкість до оідіуму середня, морозостійкість до-24С.

Арочний

Столова гібридна форма винограду, раннього періоду визрівання ( 115-120 днів) . Кущі сильнорослі, Грона великі 400-600 г , циліндричноконічні, помірно щільні та щільні, добре виповнені і вирівняні по масі, без горошіння. Ягоди великі 17-18х24-25 мм , овально-сосковидні, розові, на сонці червоного кольору, гармонічного смаку, з щільною мясистою мякотю, іноді насіння досить велике. Шкірка їстівна. Цукристість 16-18%. Черенки укорінюються добре, вступає в плодоношення на 2-й рік після посадки саджанцями. Сумістність з підщепами і сортами добра. Відсоток плодоносних стебел 65-80% , число грон на стебло 1.5-1.8. Навантаження30-40 вічок на кущ, обрізка на 6-8 вічок. Плодоносність вічок у основи стебла висока, тому можна проводити і коротку обрізку на 3-4 вічка. Урожайність Арочного висока і стабільна. Грона можуть довгий час зберігатися на кущах без втрат товарних якостей. Сорт відкликається на підвищені дози органічних і мінеральних добрив. Морозостійкість до -25 С , підвищено стійкий до мілдью( 3.5 балли), сірой гнилі , до оідіуму стійкий середньо . Транспортабельність і товарність висока. Дегустаційна оцінка свіжого винограду 7.7 балла.

Ріпаріа х Рупестріс 101--14

Синонім сорту 101 - 14. Був отриманий у Франції в 1882р. і представлений сумішшю клонів. У минулому у виноградарських країнах Європи, в Україні займав провідне місце.

Коронка молодого пагону жовтувато-зелена, покрита рідким опушенням. Молоді листи клиноподібні, складені у вигляді жолоба, жовто-зеленого кольору із червонуватими краями. Однорічний достиглий пагін майже округлий, із середніми по довжині міжвузлями, гладкий, коричнево-вишневого відтінку. Листок середній або великий, цільний, клиноподібний, ледве зморшкуватий, ясно-зелений. Черешкова виїмка відкрита, у вигляді зводу. Квітки на кущах однодомна, функціонально-жіночі й чоловічі. Гроно дрібне, циліндричне, пухке. Ягода чорна, дрібна, округла.

Період від розпускання бруньок до листопаду в західному передгірно-приморському районі Криму тягнеться 197 днів.

Кущі середньорослі. Довжина пагонів у передгір'ї становить 3,7м, у західному передгірно-приморському районі трохи більше трьох метрів, при визріванні відповідно на 80 й 95%. На пагонах формується багато пасинків.

Сорт проявляє високу стійкість до грибних хвороб, але дуже сильно пошкоджується листовою формою філоксери. До кореневої форми філоксери стійкість висока й оцінюється в 5 балів. Морозовитривалість сорту також висока, посухостійкість - середня.

До ґрунтів сорт практично не вимогливий.

При вивченні високої шестипроволочної шпалери в передгір'ї (2,5 х 1,5м) вихід стандартних черешків з гектара становив 114, у західному передгірно-приморському районі (2,8 х 1,75м) - 55 - 60 тис. шт.

Необхідно проводити два обламування й до восьми пасинкувань.

Укоріненість черешків у порівнянні з іншими підщепами висока й становить 80 - 90%. У сорту спостерігається гарний аффінітет з більшістю європейських сортів. Він поліпшує ріст і розвиток рослин, підвищує врожай і поліпшує його якість.



4. Організація території для закладання виноградника

4.1 Схеми садіння

Залежать від умов вирощування, способу формування і біологічних особливостей сортів винограду. На багатих грунтах в зонах зволоження, а також зрошуваних землях відстань між рядами і кущами більша, ніж на богарних землях. В господарствы використовують схему посадки 3,0х2,0.

4.2 Розбивка ділянки на квартали

Кількість кварталів визначаємо, виходячи із загальної площі під виноградником і прийнятого розміру кварталу. Площу, відведену під виноградник (472 га), розбиваємо на 16 кварталів - 8 по 30 га, які розбито на 6 кліток по 5га і 8 кварталів по 29 га, які розбито на 6 кліток ( 5 шт. по 5га і 1шт. 4га)

4.3 Дорожна мережа

Окружна дорога займає площу: 10,62га.

Міжквартальні дороги займають площу: 6,72га

Міжкліткові дороги займають площу: 24га.

Магістральну дорогу прокладаємо шириною 10 м. Між кварталами прокладаємо міжквартальні дороги, шириною 8 м, окружну дорогу 10 м і між клітинами прокладаємо міжкліткові дороги, шириною 6 м.

Загальна довжина окружної дороги становить :5360м+5320м =10680м.

Розрахуємо загальну площу яку займає 10680м х 10м = 106800м² : 10000м² = 10,68га.

Розрахуємо загальну довжину міжкліткових доріг:

500м х6м=3000 м² площа однієї між кліткової дороги

Розрахуємо загальну площу яку займають міжкліткові дороги:

3000 м²х 80 =240000м² = 24га

Розрахуємо загальну довжину міжквартальних доріг:

600м х 8м= 4800м.

Розрахуємо загальну площу яку займають міжквартальні дороги:

4800м х 14 = 67200м² : 10000м² = 6,72га.

Загальна довжина магістральної дороги 4192

Розрахуємо площу яку займає магістральна дорога

4192 х 10м=41920 : 10000 = 4.2 га

4.4 Створення садозахисних насаджень

Захисні лісосмуги висаджують навколо майбутнього виноградника зазделегідь, за три-шість років до його закладання. Уздовж довгого боку ділянки з боку панівних вітрів висаджують основні вітроламні захисні смуги.

У захисні смуги висаджують швидкорослі породи: тополю, акацію білу, клен гостролистий, а також плодові культури: мигдаль, горіх грецький, черешню, абрикос, грушу тощо. Щоб кущі винограду не пригнічувалися, крайній ряд захисних смуг слід розташувати від них на відстані не ближче 8 м.



5. Передсадивна підготовка ґрунту

Передплантажна підготовка ділянки при закладанні виноградників має важливе значення і включає проведення культуртехнічних, меліоративних робіт та підвищення родючості ґрунту. Загальна мета цих заходів - окультурення площі, створення сприятливих умов для росту, розвитку і плодоношення майбутніх насаджень, полегшення догляду за ними.

Залежно від стану вибраної ділянки і відповідно до проекту проводять такі роботи: викорчовують і видаляють кущі, дерева та пеньки; вирівнюють поверхню ділянки, зрізують піщані пагорби (кучугури); видаляють каміння діаметром понад 10 см; знищують осередки багаторічних злісних бур'янів з наступним вичісуванням і спалюванням; на запланованих для зрошення пологих схилах перед плантажною будують зрошувальну систему; для запобігання розвитку водної ерозії на схилах влаштовують водозатримуючі вали, з'єднані з водопоглинаючими канавами, а при крутості схилів 10^о і більше роблять тераси; надто зволожені ділянки осушують дренажем; закладають вітроломні захисні насадження; при дуже щільних ґрунтах і підґрунтях роблять передплантажне розпушення.

Якщо під виноградники використовують ділянки після багаторічних насаджень або малопродуктивні землі, особливого значення набуває підвищення родючості ґрунту. Для оздоровлення, поліпшення структури і підвищення родючості ґрунту необхідно протягом двох - чотирьох років до плантажної оранки висівати бобові або суміш бобових і злакових трав. На ділянках, де раніше були насадження, уражені бактеріальним раком, виноград можна садити лише після оздоровлення ґрунту вирощуванням протягом чотирьох - п'яти років злакових зернових і багаторічних трав.

За два - три роки до сівби трав, з метою оструктурення ґрунту не можна застосовувати ґрунтові гербіциди. Якщо ж у ґрунті виявлені гербіциди, треба сіяти кукурудзу на силос або на зелений корм, оскільки ця культура стійка проти ґрунтових гербіцидів і сприяє їх розпаду. Після кукурудзи сіють суданську траву на сіно або на зелений корм, а потім озимі зернові з підсівом багаторічних трав. На ділянках, де раніше були насадження, уражені бактеріальним раком виноград можна садити лише після оздоровлення ґрунту, вирощуванням протягом чотирьох - п'яти років злакових зернових і багаторічних трав.

Глибина плантажної оранки залежить від екологічних факторів (кліматичних, ґрунтових, гідрологічних) і становить і Степу 65 - 70 см, на гірських схилах, шиферних або щебенюватих ґрунтах - 80 - 120 см. На ділянках, де раніше ріс виноград плантажну оранку дещо поглиблюють. Садити виноград по мілкій оранці не слід, бо корені розвиватимуться у верхніх шарах ґрунту, що призведе до їх пригнічення влітку від посухи і взимку від промерзання.



6. Закладання виноградника

Особливу увагу необхідно приділяти вибору земельної ділянки, передплантажній підготовці ґрунту, плантажній оранці, добору і розміщенню сортів, якості садивного матеріалу, раціональній організації території, визначенню схем садіння, веденню і формуванню кущів, що дасть можливість застосувати комплексну механізацію під час догляду за ґрунтом і рослинами.

Для запобігання помилкам при закладанні промислового виноградника повинен розроблятись проект, який включає:

- підготовку і передачу проектній організації завдання на розробку генеральної (для всього господарства) або часткової (на окрему ділянку) схеми освоєння території під виноградник;

- проведення топографічних (рельєф), геологічних (породи), ґрунтових обстежень і складання на їх основі картограм;

- добір і розміщення сортів винограду. Сорти добирають згідно Державного реєстру, спеціалізації галузі виноградарства в конкретному господарстві (вирощування столових, технічних, кишмишних або ізюмних сортів), способу ведення культури (укривна-неукривна, із зрошенням-без зрошення, кореневласна-щеплена), екологічних умов (сума активних температур, довжина вегетаційного періоду тощо);

- організація території, створення протиерозійних і гідротехнічних споруд, вітрозахисних насаджень, терасування схилів;

- розробка і складання технологічних карт закладання виноградника, спорудження підпор (шпалери), ведення та формування кущів, догляд за молодими та плодоносними насадженнями;

- складання кошторису;

- перенесення проекту в натуру, тобто на площу, яка має бути освоєна.

При перенесенні проекту складається відповідний акт. Зі своєї сторони проектна організація здійснює нагляд за втіленням проекту і контролює виконання замовником технології закладання виноградників та догляду за ними до вступу їх у плодоношення.

В усіх зонах України виноград рекомендується садити навесні, причому якомога раніше. У Степу цю роботу слід закінчити до 1 травня, в Лісостепу і Поліссі - до 10 травня. Пізнє весняне садіння погіршує приживання саджанців і ріст кущів. На Пд допускається осіннє садіння саджанців після обпадання листків, але до настання морозів. Переваги осіннього садіння:

- збільшується період вегетації (раннє розвивання рослин на весні);

- відпадає потреба у зберіганні садивного матеріалу;

- у весняний період зменшується напруженість у роботі.

Небажано садити виноград восени на піщаних грунтах у зв'язку з глибоким їх промерзанням взимку. Глибина садіння тісно пов'язана із стійкістю кореневої системи кущів до низьких температур взимку і посухою влітку (на Пд - мілкіше, на Пн і на піщаних грунтах - глибше). Кореневласні саджанці садять глибше ніж щеплені (40-45 см - на філоксеростійких підщепах, 50-55 см - кореневласні на легких грунтах, 65-70 см - на легких). Якщо довжина кореневласного саджанця менша за глибину садіння, його садять згідно вимог, але залишають ямку і дорощують протягом вегетаційного періоду.

Виноград можна садити гідромеханічним способом за допомогою гідробура, який агрегатується з обприскувачем або автоцистерною. У ямку, заповнену пульпою, вставляють саджанець спочатку глибше, а потім підтягують, щоб вирівняти коріння. Ямку засипають, ущільнюють і нагортають горбик шаром 2-3 см над верхнім вічком.

Садять виноград і за допомогою машини ВПМ-2А, яка вкючає гідробури, механізми їх приводу, водяні насоси, бак для води, механізм нагортання горбиків, при цьому виключається попередня розбивка ділянки (наявність маркерів).

Агрегатується з трактором Т-70, обслуговують тракторист і два саджальники.

Продуктивність - 2,5-3 га/зміну.

На піщаних, щебенюватих ґрунтах, а також на невеликих площах використовують ямокопачі КЯУ-60, КЯУ-100. На дно ямки насипають горбик пухкої землі й добрив. Саджанець ставлять по центру ямки вертикально, розправляють корені і засипають їх землею на 1/3 глибини, ущільнюють і заливають 5-10 л води. Після того, як вода вбиреться грунтом, ямку засипають і нагортають горбик. При садінні саджанців місце щеплення повинне знаходитись на рівні ґрунту чи на 1-2 см вище.

Після садіння винограду проводять культивацію міжрядь на глибину 15 см і розпушення ґрунту в рядах. Протягом літа ґрунт утримують чистим від бур'янів. До встановлення шпалери ґрунт можна обробляти у двох напрямках. Після дощу обов'язково руйнують кірку на горбиках, постійно їх підправляючи. Для посилення розвитку основних коренів проводять катаровку (на молодих виноградниках це роблять двічі - у червні та серпні). Якщо на винограднику катаровку не проводили протягом декількох років, корені слід видаляти поступово (за 2-3 роки), щоб запобігти пригніченню рослин. Протягом літа проводять 3-4 поливи (5-10 л/кущ) з підживленням мінеральними добривами, обприскування фунгіцидами. По мірі росту зелених пагонів їх підв'язують до шпалери, яку встановлюють не пізніше другого року після садіння. Восени грунт переорюють на глибину20 см. Рослини вкривають на зиму шаром ґрунту 20-40 см (до настання морозів). Обпадання листків не обов'язкове. Навесні відкривають пізніше ніж плодоносні, оскільки можливе пошкодження молодих пагонів пізніми весняними приморозками. На місцях загиблих рослин проводять підсадку. Встановлюють шпалеру і починають формувати кущі.

За шпалерної системи ведення кущів кінцеві (якірні) стовпи встановлюють на глибину 40 - 70 см з нахилом у бік дороги на 60 - 65⁰ або вертикально. Їх довжина від 1,8 до 3 м і товщина від 7,5 до 20 см. Стовпи закріплюють підпорами з боку ряду, встановленимипід кутом 60⁰, або якорями з каменів чи уламків проміжних стовпів, вкладеними в ями, глибиною до 1м на відстані 70 - 100 см від кінцевого стовпа в бік дороги.

Проміжні стовпи перетином 5 - 12 см і завдовжки 1,5 - 2,5 м встановлюють вздовж ряду на 10 - 25 см мілкіше, ніж крайні. Відстань між ними 6 - 8 м. Перші проміжні стовпи встановлюють на відстані 1,5 м від кінцевих.

Шпалерний дріт діаметром 3,5 - 6 мм і завтовшки 2,5 - 3 мм для верхніх ярусів натягують між крайніми стовпами, починаючи з верхнього ряду. Після цього прикріплюють його до проміжних стовпів рухомо-металевими скобами, залізними хомутами, дротяними кільцями тощо.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів 1 ряду:

100м : 8м + 1стовп= 13стовпів.

На кожний ряд ставиться по 2 кінцевих та якірних стовпа.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у клітці:

13стовпів х 167рядів = 2171 стовп.

Розрахуємо кількість проміжних стовпів у всьому винограднику:

2171стовп х 88клітин = 191048шт.+ 8 клітин по 4 га(11стовп.х167=1837шт.х8=14696шт.)=205744шт.

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у одній клітці:

167ряди х 2шт = 334шт;

Розрахуємо кількість кінцевих стовпів у всьому винограднику:

334шт х 96клітин = 32064шт

Оскільки якірні стовпи розміщують поряд з кінцевими стовпами то і кількість їх буде така сама як і кінцевих стовпів - 32064шт.

Загальна кількість стовпів:

32064шт + 32064шт + 205744шт = 269872шт

Розрахуємо загальну кількість дроту в м:

1576480м х 4ряди дроту = 6305920м



7. Зрошення виноградника

На зрошуваних виноградниках розробляють певні режими зрошення, якими можна регулювати силу росту, плодоношення і якість винограду, при суворому дотриманні агротехніки на зрошуваних землях.

В кожному конкретному випадку строки і норми поливів визначаються ґрунтово-кліматичними умовами, віком насаджень, кількістю опадів та їх розподілом за фазами вегетації, періодом дозрівання винограду. Поливний режим для кожної зрошуваної ділянки корегується відповідно до змін вказаних факторів. Для цього здійснюється технологічний контроль агромеліоративними лабораторіями.

Поливи поділяються на вегетаційні і вологозарядкові. Вологозарядкові поливи призначені для накопичення вологи в глибоких шарах ґрунту, для того щоб забезпечити рослини вологою при підготуванні їх до перезимівлі, щоб підвищити теплоємкість взимку, забезпечити виноград вологою в перший період вегетації.

В Україні вологозарядкові поливи проводять після збору урожаю (листопад-жовтень). При вологозарядкових поливах зволожують 1,2-1,5 метровий шар ґрунту. Для цього потрібно 1000-1500 м³/га води. Вологозарядковий полив забезпечує приріст врожаю 17-28%.

Вегетаційні поливи здійснюють протягом вегетації. З їхньою допомогою можна регулювати водний і поживний баланси в ґрунті. Вегетаційні поливи проводять частіше застосовуючи менші норми (400-800 м³/га). Частіше поливають молоді виноградники.

Одним з прогресивних способів зрошення є краплинне, при застосуванні якого втрата води на полив порівняно з дощуванням зменшується на 50-80%. Не менш важлива й така його перевага, як відсутність зволоження листя і грон, що запобігає розвитку деяких хвороб. Вологозарядковий полив при краплинному зрошенні проводять після листопаду в жовтні поливною нормою (200-300 м³/га замість 1000-1500 м³/га).

Плюси крапельного зрошення

* подача води проводиться повільно, з точкового джерела, безпосередньо в коренезаселеному шар культурних рослин, при цьому зрошувані культури засвоюють до 95% води, що поступає;

* полив можна виробляти 24 год на добу, незалежно від зовнішніх умов [вітер та випаровування), що дає можливість забезпечити рослини вологою в потрібний час і в потрібній кількості;

* є можливість забезпечити подачу добрив з поливною водою безпосередньо до кореневої системи рослин, оптимізувати поживний режим рослин з урахуванням їх потреби в різних елементах живлення в різні фази росту і розвитку, при цьому кількість добрив скоротити приблизно на 50% ;

* коренева система рослин розвивається краще за рахунок інтенсивного поглинання поживних речовин і хорошої аерації грунту навколо коренів;

* при поливі залишаються сухими листя та інші надземні вегетативні органи, що створює сприятливі фітосанітарні умови і зменшує ймовірність поширення хвороб;

* як показали дослідження, проведені в останні роки, внесення препаратів системної дії з поливної водою - ефективний спосіб боротьби з грунтовими, листогризучих, сисних шкідників і багатьма хворобами сільськогосподарських культур; препарати та засоби захисту не змиваються з рослин , як це відбувається при дощуванні;

* крапельний полив, завдяки локальному внесенню води й добрив, запобігає поширенню бур'янів і лімітує їх розвиток в міжряддях;

* заходи щодо догляду за рослинами та збирання врожаю можна проводити в будь-який час - до, після або під час поливу.



8. Потреба і вартість садивного матеріалу

Потребу садивного матеріалу розраховують по кожному кварталу, потім вираховують загальну потребу по сортах на різних підщепах з урахуванням страхового фонду 10%, необхідного для заміни зіпсованих під час транспортування саджанців.

Розрахунок потреби в саджанцях при схемі садіння 3.0м х 2,0м.

1. Визначимо кількість посадочного матеріалу для 8 кварталів по 30 га (8х(30х10000/6)=400080шт ;

2. Визначимо кількість страхового фонду: 400080/100х10%=40008шт.

3. Визначимо кількість посадочного матеріалу для 8 кварталів по 29 га (8х(29х10000/6)=386744шт.;

4. Визначимо кількість страхового фонду: 386744/100х10%=38674шт.

5. Визначимо загальну кількість посадочного матеріалу: 400080+40008+386744+38674=865506шт



9. Догляд за виноградником до початку плодоношення

9.1 Форм ування молодих кущів винограду

Агрокомплекс пропонується для Південного і Центрального регіонів при вирощуванні столових сортів середнього рівня морозо- і зимостійкості, а також у морозонебезпечних місцях і для сортів з підвищеною морозо- і зимостійкістю.

За даними наших спостережень і даними опублікованими в літературі ампелографії, сортовипробовувачами і авторами сортів до цієї групи відносяться наступні районовані та перспективні сорти столового напрямки використання: група Шасла (біла, рожева, мускатна), Коарна Нягре, Мускат бурштиновий, Перли Сабо, Кодрянка, Кишмиш молдавскій, Молдова, Ляна, Мускат перловий, Кишмиш променистий, Ювілей 70, Монука, Флейм сідлес, Вікторія та ін.

Даний агрокомплекс базується на застосуванні комбінованих форм, що передбачають наявність на кущах 2 частин - укривной і неукривной. Неукривного частина включає штамб різної висоти (80-100 см) і 1-2 плечей з 4-6 ріжками з плодовими ланками, а укривние частина включає 1-2 похилих до поверхні грунту рукава або косих кордона з ріжками і плодовими ланками, або 1 - 2 ріжки розміщених близько до поверхні грунту і відходять від головки куща або нижньої частини штамба .

Вельми раціональними є форми напівукривна з облегченим нижнім ярусом і полуукривная двостороння АЗОС

Площа живлення і схема посадки кущів може бути 3 х 1,25-1,75 м з урахуванням наявності різноманітних природних умов і біологічних особливостей сортів.

Тип опор - вертикальна, одноплощинна шпалера з 2-3 допоміжними ярусами дроту в нижній частині, призначеними для підв'язки рукавів, плодових стрілок і зелених пагонів укривной частини кущів. Ведення приросту вертикальне .

Ідея створення комбінованих форм кущів полягає в тому, щоб основний урожай у відносно м'які зими вирощувати на неукної частини, а укривна частина гарантує збереження пагонів і вічок в суворі зими, які спостерігаються 1-2 рази за 10 років. У цих випадках сильно підмерзає неукривна частина скелета куща, що природно знижує урожай. На укривній частини можуть бути слабкі пошкодження вічок і пагонів, тому їх використовують для отримання хоча б 1/3 можливого врожаю, а також відновлення прискореними методами неукривної частини куща.

У роки з суворими зимами природно втрачається до 2/3 врожаю, однако завдяки комбінованим формам ми можемо швидко відновити кущ і вже наступного сприятливий рік отримати середньобагаторічний урожай. Незважаючи на складність технології, застосування даного агрокомплекса для зазначеної групи сортів і морозонебезпечних ділянок економічно себе виправдовує і дозволяє забезпечити населення свіжим виноградом навіть у несприятливі для галузі виноградарства роки.

9.2 Утримання ґрунту

Старанний і своєчасний обробіток ґрунту на молодих виноградниках забезпечує добру приживлюваність, швидкий їх ріст і ранній вступ у плодоношення. На плодоносних виноградниках він посилює ріст кущів, дає змогу збирати високі і сталі врожаї ягід високої якості.

У більшості районів України система обробітку ґрунту на виноградниках зводиться до утримання його за типом чорного пару.

Восени на виноградниках проводять оранку міжрядь на глибину 25 - 30 см, одночасно розпушуючи ґрунт у рядах. Виконують цю роботу за допомогою універсальних машин ПРВМ-3 або ПРВМ-4 на неукривних виноградниках корпусами плугів, що працюють всклад, а на укривних, де осіння оранка збігається з укриванням або підгортанням кущів на зиму, - корпусами, що працюють врозгін. Укривання кущів проводять за допомогою плуга-розпушувача ПРВМ-3А з пристроями ПРВМ-13000 (для укладання лози) і ПРВМ-12000 (для її укривання).

Під осінню оранку вносять за прийнятою схемою мінеральні та органічні добрива.

У жовтні - листопаді проводять поновлення плантаж (безполицеве глибоке роз пушування) машиною ПРВМ-53000 з одночасним внесенням добрив. Починають цей захід з часу вступу кущів у пору плодоношення і проводять раз у три - п'ять років; на зрошуваних виноградниках степової зони України , розташованих на важких ґрунтах, у зв'язку з швидким їх ущільненням, поновлюють плантаж частіше - один раз у два роки через міжряддя. Глибина поновлення плантажу - 55 - 60 см.

Останнім часом на широкорядних виноградниках застосовують скобу типу ПРВМ-15000, яка забезпечує високу якість глибокого розпушування ґрунту.

Навесні на укривних виноградниках проводять розпушування ґрунту на глибину 18 - 22 см з боронуванням та міжкущовим обробітком, а потім культивують протягом літа 3-5разів міжряддя. Це перешкоджає утворенню ущільненого шару і зменшує випаровування води. Ґрунт у міжряддях і рядах обробляють за допомогою плуга-розпушувача ПРВМ-3 з пристроєм ПРВМ-11000.

На укривних виноградниках перший весняний обробіток починають з оранки міжрядь всклад і відорювання укривних валів. Відкривають кущі плугом розпушувачем ПРВМ-3 (ПРВМ-4) або машиною МРВ-1 (на важких ґрунтах), а також ПММ-2,5 (на легких ґрунтах) з пневматичним дорозкриванням кущів машиною ОВП-0,45. Потім поверхню ґрунту вирівнюють культивацією або чизелюванням. Протягом літа ґрунт у рядках і міжряддях систематично розпушують, знищуючи бур'яни.



9.3 Удобрення виноградників

Перед закладанням винограднику з мінеральних добрив вносять суперфосфат та калійну сіль. Норма внесення добрив відповідно 400 та 600кг/га діючої речовини.

Розрахуємо кількість добрив у фізичній вазі (переведемо у туки):

Фосфорні: Суперфосфат - 20% д.р. (400кг/га : 20%) х 100 = 2000кг/га;

Калійні: Калійна сіль - 41,6% д.р. (600кг/га : 41,6%) х 100 = 1442кг/га.

Під молоді насадження з мінеральних добрив вносять аміачну селітру -34,4%, суперфосфат амонізований - 16%, калій хлористий - 60%.

З 1т урожаю винограду виноситься 6,5кг азоту, 3кг фосфору і 7,5кг калію.

Середня урожайність всіх сортів склала 13т/га, забезпеченість ґрунту азотом, фосфором та калієм - середня. Коефіцієнт для азоту склав - 1,25, для фосфору - 2,0, для калію - 1,5. Норма добрив у переведенні на поживну речовину становить:

Азоту - 13т х 6,5кг = 84,5кг х 1.25 =105,63кг/га;

Фосфору - 13т х 3кг = 26кг х 2 = 52кг/га;

Калію - 13т х 7,5кг = 97,5кг х 1,5 = 146,25кг/га.

Розрахуємо кількість добрив у фізичній вазі:

Азотні: Аміачна селітра - 34,4% д.р.

((105,63кг/га : 34,4%) х 100) : 1000кг = 0,31т/га;

Фосфорні: Суперфосфат амонізований - 16% д.р.

((52кг/га : 16%) х 100) : 1000кг = 0,32т/га;

Калійні: Калій хлористий - 60% д.р.

((146,25кг/га : 60%) х 100) : 1000кг = 0,24т/га.



9.4 Потреба в гербіцидах

Таблиця 1. Розрахунок потреби в гербіцидах

Сорт	Гербіцид	Площа, га	Норма внесення препарату на 1га	Загальна потреба в гербіцидах
Алекса	Глісол, 36% в.р	40.8	3л/га	122.4
Арочний	Баста, 20% в.р.	40.8	3л/га	122.4
Блек Гранд	Глісол, 36% в.р	38.8	3л/га	116.4
КишмишУгорський №342	Баста, 20% в.р	38.8	3л/га	116.4

У плодоносних виноградниках внесення гербіцидів роблять лише у пристовбурні зони, тому розрахуємо площу пристовбурної смуги 1ряду:

600м х 1м = 600 м²;

Розрахуємо площу пристовбурних смуг у 1 кварталі:

600 м² х 167рядів = 100200м² : 10000м² = 10,2га;

Розрахуємо площу пристовбурних смуг для кварталів площею по 29 га:

580м х 1 м =580 м²;

580 м² х 167 рядів =96860м²=9.7 га

9.5 Потреба в отрутохімікатах

Таблиця 2. Розрахунок потреби в отрутохімікатах

Назва пестицидів	Кратність	Норма витрати на 1га, кг	Площа	Загальна потреба, л
Гербіциди
Купроксат, 34,5% з.п.	3	4,0	159.2	1910.4
Акробат МЦ, 69% з.п.	3	2,0	159.2	955.2
Інсектициди
ДНОК, 40% з.п.	1	15	159.2	2388
Децис, 2,5% к.е	2	0,5	159.2	159.2



10. Баланс території виноградника

Таблиця 3. Баланс території виноградника

№ пор.	Елементи території виноградника	Площа, га	% від загальної площі
1	Корисна площа	472	86
2	Садозахисні насадження:
	Окружні смуги	19.2	3.5
	Вітроломні лінії	9.9	2
3	Окружні, між квартальні і міжкліткові дороги	41.2	7.5
4	Магістральна дорога	4.2	0,7
5	Господарський двір	1,8	0,3
6	Загальна площа під виноградниками	548.3	100



Список використаних джерел

1. Виноградарство / М.О. Дудник, М.М. Коваль, І.М. Козар та ін.; За ред. М.О. Дудника.- К.: Урожай, 1999.- 288 с.

2. Виноградарство Крыма: Пособие / А.П. Дикань, В.Ф. Вильчинский, Є.А. Верновский, И.Я. Заяц. - Симферополь: Бізнес-Інформ, 2001. - 408 с.

3. Виноградарство: Навч. посібник / О.П. Дикань, А.О. Бондаренко, В.В. Заморський, О.Г. Палеха - Сімферополь: Бізнес-Інформ, 2002. - 208 с.

4. Дикань А.П. Формирование плодоносности и урожая виноградного куста. - К.: Изд-во УСХА, 1991. - 251 с.

5. Сорта винограда / Е.Н. Докучаєва, Е.С. Комарова, Н.Н. Пилипенко и др.; Под ред. Е.Н. Докучаєвой. - К.:Урожай, 1986.- 272 с.

6. Технологические карты возделывания винограда / Под. ред. А.Д. Лянного. - К.: Урожай, 1986.- 158 с.

7. Вредители, болезни и сорнякм на виноградниках / Ж.А. Чичинадзе, Н.А. Якушина, А.С. Скориков, Е.П. Странишевская - К.: Аграр. наука, 1995. - 303 с.

Размещено на Allbest.ru