Особливості вирощування карликових сортів яблунь на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра загальної біології та екології

Курсова робота

З дисципліні «Основі сільського господарства»

На тему: «Особливості вирощування карликових сортів яблунь на території України»

Суми 2015



Зміст

Вступ

1. Історія та сучасний стан садівництва в Україні

2. Ботанічна та біологічна характеристика яблуні

3. Класифікація сортів карликових яблунь

4. Особливості карликових сортів яблунь

4.1 Недоліки карликових дерев

4.2 Догляд за карликовими деревами

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Культура яблуні в Україні - важлива галузь сільського господарства, яка дає населенню цінні продукти харчування - плоди. Свіжі яблука в нашій державі можна споживати цілий рік. Уже в червні на ринках з'являються плоди ранніх сортів, хоч основна пора яблук настає восени. Плоди різних сортів зберігаються до весни,а то і до літа.

Яблука містять різні хімічні речовини: цукри, яблучну,лимонну, винну кислоти, каротиноїди, пектинові речовини тощо. Вміст їх значно залежить від сорту, ґрунтових і кліматичних умов району вирощування, рівня агротехніки, погодних умов протягом вегетаційного періоду.

Актуальність теми даної курсової роботи полягає у важливості моніторингу на території України сучасних сортів карликових яблунь з метою доцільності їх насаджень.

Мета даної роботи вивчення різноманітності сучасних сортів карликових яблунь в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких задач:

- розглянути ботанічні та біологічні особливості яблунь;

- визначити сортову різноманітність карликових яблунь;

- дослідити особливості вирощування карликових яблунь.

Об'єкт дослідження: яблуня.

Предмет дослідження:карликові сорти яблунь в сучасній Україні.



1. Історія та сучасний стан садівництва в Україні

Садівництво виникло дуже давно. Найдавніші описи садів і плодів трапляються в Ассірії та Вавілоні, Китаї, Індії, Греції.

Давню історію має ця галузь і в Україні. Грецький історик Геродот у V ст.. до н. е., відвідавши південні райони теперішньої України,писав, що люди там обробляли землю і мали сади.

За часів Київської Русі значна частина плодових насаджень була зосереджена навколо Києва. Найвідоміший серед них був Києво-Печерський яблуневий сад. Інтенсивний розвиток плодівництва почався в IX - X ст., правда здебільшого у садибах князів та на землях монастирів, де ця галузь досягла високого рівня.

Наприкінці XVIII і на початку XIX ст.. виникають такі промислові райони садівництва, як Подільський, Кримський, Полтавський. Площа плодових насаджень на території України, включаючи і Крим, за даними першого перепису 1887 р., становила 216,1, а в 1913. - 290 тис. га. Найбільші площі були на Поділлі, Київщині, Полтавщині, Херсонщині та в Криму.

У 1930 - 1944 рр. поряд з великими промисловими садами колгоспів і радгоспів розширюється площа насаджень на колективних і присадибних ділянках. Цьому сприяло створення в Україні в 1920 р. секції садівництва та овочівництва сільськогосподарського комітету по організації плодорозсадників Укрсадвинтресту. У 1923 р. організовано 12 державних плодорозсадників, які займалися вирощуванням саджанців та сприяли розширенню площ під садами.

Протягом 1921 -1930 рр. було сформовано мережу дослідних установ: Український науково-дослідницький інститут садівництва (нині Інститут садівництва Української академії аграрних наук - УААН), Мелітопольську дослідну станцію садівництва (нині Інститут зрошуваного садівництва УААН), Мліївську дослідну станцію садівництва ( нині Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН), Краснокутський та Донецький опорні пункти (тепер відповідно Краснокутська дослідна станція Інституту садівництва і Артемівська дослідна станція розсадництва Інституту садівництва УААН). Завдяки цьому підвищився рівень наукових досліджень,а звідси і розвиток галузі.

У 1940 р. площа садів в Україні становила 595 тис. га. У багатьох областях було організовано великі спеціалізовані плодово-ягідні радгоспи. Однак за роки тимчасової фашистської окупації України під час Великої Вітчизняної війни площа під садами зменшилася на 197 тис. га. Частина їх загинула в сувору зиму 1941/42 р.

Довоєнну площу під плодовими та ягідними насадженнями колгоспів і радгоспів було відновлено в 1950 р., а в господарствах усіх категорій - у 1954р. Надалі темпи розширення площі під багаторічними плодовими насадженнями збільшувалися до 1970 р. Значному розширенню і поліпшенню стану садівництва на Поділлі і в західних областях України сприяло створенню в 60-х роках Подільської, Придністровської та Львівської дослідних станцій садівництва.

У наступні роки в зв'язку з інтенсифікацією садівництва загальна площа садів яблуні в господарствах усіх категорій України зменшилася внаслідок розкорчування мало продуктивних насаджень, хоч врожайність у залишених не підвищилася.

Таблиця 1. Динаміка зростання площ та урожайності яблуні у господарствах усіх категорій України

Роки	Господарства усіх категорій	У тому числі присадибні господарства населення
	Площа насаджень, тис. га	Урожайність, т/га	Площа насаджень, тис. га	Урожайність, т/га
	усього	в тому числі плодоносних		усього	в тому числі плодоносних
1961-1965	764,0	291,6	2,7	144,3	74,0	4,8
1996-1970	772,0	391,6	3,7	159,5	88,7	6,0
1971-1975	714,0	503,2	3,5	204,9	142,1	5,2
1976-1980	672,0	472,9	4,4	204,4	142,1	6,6
1981-1985	626,8	449,9	5,0	176,4	131,2	7,
1986-1990	513,9	415,4	4,0	139,4	119,6	5,6
1991-1995	458,1	373,0	2,9	142,8	122,1	5,4
1996-2000	328,0	284,7	3,1	83,3	72,8	8,2
2001-2003	213,8	193,0	3,2	47,3	42,9	9,7

Починаючи з 1986 р., площі насаджень яблуні та їх урожайність у господарствах усіх категорій постійно зменшуються, а господарства республіки втрачають значні прибутки, які мали від цієї галузі у 7080 роках. Значно зменшилися площі насаджень і в присадибних господарствах.

Необхідність збільшення виробництва плодів яблуні в Україні на перспективу пояснюється, насамперед, великими внутрішніми потребами у цій товарній продукції, зумовленими високою щільністю населення, зосередженням його у великих містах і промислових центрах,наявністю достатньої мережі плодопереробних підприємств.

Ґрунтово-кліматичні умови переважної більшості районів України сприятливі для вирощування основних сортів яблуні, особливо у Вінницькій, Черкаській, Чернівецькій областях та в Криму. До перспективних районів для вирощування яблуні також можна віднести Полтавську і Хмельницьку області, які є основними виробниками цієї продукції для внутрішніх потреб України.

В Україні створюються передумови для розвитку селянських (фермерських) господарств по виробництву продукції садівництва. Розвиваються різні форми організації виробництва плодів на основі кооперації громадських та особистих допоміжних господарств населення тощо.

Нині значну питому вагу у вирощуванні плодів займають присадибні і колективні сади. Але увага державних органів і наукових установ України до цієї категорії виробників ще недостатня.



2. Ботанічна та біологічна характеристика яблуні

Яблуня належить до ботанічного роду Malus з порядку розоцвіті (Rosales), родини розанні ( Rosaceae Suss ), підродини яблуневі (Romideae Focke). Вона входить до групи зерняткових порід. Систематики нараховують до 60 видів цього роду. Більшість видів росте у вигляді дерева, слабкорослі - мають кущоподібну форму. Культурна яблуня - M. domestica Borkh. - розглядається як збірний вид, поєднуючи ознаки кількох видів - родоначальників культурних сортів. Сорт у плодівництві - це чітко виражена вегетативно розмножувана культурна форма, що має власну виражену сукупність стійких господарсько-біологічних ознак і використовується у певних природно-кліматичних умовах як засіб сільськогосподарського виробництва. У світі відомо понад 20 тис. сортів яблуні, в Україні - понад 2 тис., з них включено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні( далі Реєстр) для промислового використання близько 60 .

Яблуня належить до полікарпічних - багаторазово плодоносячи рослин, тобто після завершення ювенільного періоду сіянця (8 - 12 років) настає репродуктивний період з його постійними циклами органогенезу, що веде до тривалого оновлення ( повторення) вегетативних ( ростових) і генеративних (плодоношення) процесів.

Розмноження сортів яблуні висівом їх насіння не дає змоги отримувати однотипні рослини, які б повторювали властивості материнського сорту, сіянці здебільшого дають плоди гіршої якості. Такий садивний матеріал недоцільно використовувати в промислових насадженнях. Сучасні технології вирощування насаджень переважно базуються на використанні щепленого садивного матеріалу , де коренева система називається підщепою, а наземна - прищепою .

Оскільки культурні сорти виділяються і розмножуються вже після проходження маточною рослиною ювенільного періоду (юності), тобто вже у репродуктивному періоді онтогенетичного розвитку, саджанці фізіологічно вже готові до плодоношення. Проте,якщо підщепи використовувати сіянці дикої лісової чи культурних сортів ( Антонівки звичайної, Боровинки тощо), у результаті взаємодії їх генотипів отримаємо сильнорослі дерева довгожителі ( понад 80 - 100 років). Однак у наслідок певного антагонізму між ростом і плодоношенням продуктивний період таких дерев настає у 12- 14-річному віці триває протягом 40 - 60 років і більше життя окремого дерева. Використовуючи слабкорослі вегетативно розмножувані підщепи, перший урожай вже можна отримувати в рік садіння, а продуктивний період використання таких насаджень обмежується віком дерев 15-16 років, на середньо рослих підщепах - до 25-річного віку.

Водночас слід зауважити, що старіння окремо взятих дерев ще не є старінням сорту,який має значно більший потенціал життєздатності - кілька сотень років.

Питання старіння і омолодження сортів за вегетативного розмноження їх давно було дискусійним( Н.П. Крекне. Теорія циклічного старіння і омолодження рослин, 1940). Послідовні зміни ростових і генеративних процесів плодових дерев П.Г. Шитт (1968) назвав віковими періодами, виділивши 9 найвагоміших з них - від періоду росту до відмирання крони. Звичайно, в сучасних інтенсивних садах на слабкорослих підщепах важливим є стан плодоношення і росту, а період продуктивного використання визначається економічними чинниками.

Проведення А.І. Усковим (1967) дослідження циклу органогенезу яблуні підтвердило загальну схему етапів органогенезу , розроблену Ф.М. Куперман стосовно до вищих квіткових багаторічних рослин, де виділено 12 етапів органогенезу - від формування вегетативної бруньки до дозрівання насіння, з яких найбільш тривалим (2-3 роки залежно від сортових особливостей і умов вирощування ) є формування суцвіть , усі інші разом вкладаються в цей календарний строк, оскільки багато з них проходять паралельно в часі, інші - в короткий проміжок часу.

У річному циклі, який є системою сезонних змін метаболізму і морфологічних процесів відображується пристосування яблуні до ритмічних змін кліматичних умов, починаючи від розпускання бруньок і закінчуючи опаданням листя. Розрізняються й інші відомі фенофази, відносно яких і проводяться певні заходи з догляду за насадженнями.

Найвірогіднішими родоначальниками сортів яблуні були такі дики її види: лісова,низька, Недзвецького, ягідна,східна, Сіверса, туркменська та ін.. Всі вони мають практичне значення і в сучасному плодівництві.

садівництво яблуня ботанічний карликовий



3. Класифікація сортів карликових яблунь

Сорти яблуні за термінами споживання плодів у свіжому вигляді діляться на літні, осінні і зимові [1]. У літніх сортів знімна стиглість плодів збігається із споживчою, тобто, плоди, зняті з дерева, одразу придатні до вживання [1]. У лісостеповій зоні України у літніх сортів вона настає в третій декаді липня -- першій половині серпня, осінніх сортів -- у другій половині серпня-перших двох декадах вересня і у зимових сортів -- в третій декаді вересня -- першій половині жовтня. Зимові сорти дають найбільш лежкі плоди. Вони в підвалі без холодильних установок можуть зберігатися до травня червня і навіть до нового врожаю. Залежно від погодних та кліматичних умов термін знімної зрілості і лежкість плодів одного й того ж сорту може істотно змінюватися [1]. Чим далі на південь, тим раніше настає знімна зрілість плодів. Нижче викладається коротка господарська і біологічна характеристика найбільш поширених і перспективних сортів цієї породи

Серед карликових яблунь у садівників на гарному рахунку знаходяться сорти Уелс, Мелба, Спартан, Лобо, адже вони не тільки займають мало місця( до шістдесяти сантиметрів в глибину), але і комфортно почувають себе в холодній землі. Вони витримують температуру до мінус тринадцяти - п'ятнадцяти градусів [10].

Серед сортів, які наділені гарними смаковими якостями садівники виділяють наступні: Кутузовец, Куйбишевське,Оренбурзьке червоне, Дочка папіровка, Грушівка московська,Уралочка, Орловське смугасте.

Уелс. Сорт американського походження з плодами зимового достигання. Виведений в1860 році з насіння вишнеплідної сибірської яблуні.

Плоди середньої величини, округлої форми, гладенькі. Основний колір золотистого відтінку,з темно-червоними полосами по основному фону.

М'якуш білий, іноді з червоними прожилками, кисло-солодкого смаку з тонким ароматом. Смакові якості плодів змінюються від погодних умов і стану дерева. Сорт середньо зимостійкий, витривалий до парші.

Мелба. Сорт канадського походження з плодами пізнього літнього достигання. Виведений в 1898 році на Центральній дослідній станції в Оттаві (Канада) шляхом посіву насіння сорту Макінтош від вільного опилення, знайшов широку популярність в багатьох областях України.

Плоди середньої величини, округло-конічної форми,слабко ребристі. Основний колір світло-зелений, з інтенсивним червоним рум'янцем,який займає до половини поверхні плоду. М'якуш білий, ніжний, соковитий, кисло-солодкого смаку.

Плоди цього сорту придатні для приготування компотів та соків.

Спартан. Сорт канадського походження з плодами зимового достигання. Виведений в 1926 році на дослідній станції в Саммерленді від схрещення Макінтош з Жовтим Ньютауном.

Плоди середнього розміру,сплющено-округлі, слабо ребристі до вершини. Основний колір світло-жовтий, більшу частину плоду займає червоний рум'янець.

М'якуш білий, соковитий, солодкий, без кислого присмаку, запашний, хорошого смаку.

Лобо. Зимовий сорт виведений в Канаді шляхом посіву насіння сорту Макінтош від вільного опилення.

Плоди крупні, рідше середньої величини, слабо ребристі, мають сильний восковий наліт. Поверхня гладка. Основний колір жовто-зелений, майже повністю покритий полосами, малиново-червоним рум'янцем.

М'якуш білий, слабо зернистий, соковитий, ніжний, приємного кисло-солодкого смаку.

Сорт швидко плідний, плодоносить щорічно та є урожайним.

Кутозовец. Зимовий сорт виведений на Самарській дослідній станції садівництва від схрещення в 1935 р. Скрижапеля з Ренетом Симиренко.

Плоди середньої величини, форма плоско-кругла, зі слабо вираженою широкою ребристістю. Шкірка при повному дозріванні жовтувата з невеликим смугастим тьмяним рум'янцем

М'якуш білий, щільний. Смак кисло-солодкий,з невеликою пряністю, з присмаком який характерний для Скрижапеля.

В сприятливих умовах є одним з кращих промислових типово зимових сортів яблунь.

Куйбишевське. Зимовий сорт виведений С. П. Кедріним на Самарській дослідній станції по садівництву шляхом гібридизації Антонівки шафранної з Пепіном лондонським.

Плоди середні, у молодих дерев середня вага 150г, у дорослих до 300г.

Форма плодів плоско-округла, правильна. Шкірка блискуча, гладенька, середньої товщини. Основний колір насичено жовтий. У частини плодів є червоний рум'янець, який займає до 1/3 частини поверхні.

Сорт зимостійкий. Урожайність висока, вища ніж у Антонівки звичайної. Стійкість плодів та листків до парші нижче середньої.

Дочка папіровка. Літній сорт виведений С. П. Кедріним на Самарській дослідній станції садівництва шляхом гібридизації Анісу червоного з Папіровкою.

Плоди нижче середньої величини, маса 79 - 90 г. Форма округла чи плоско-округла, звужується до вершини. Поверхня плоду іноді має ребристість. Шкірка щільна. Колір шкірки біло-жовтий, іноді з золотистим рум'янцем.

М'якуш білий, соковитий, рихлий, чудового солодко-кислого смаку.

Сорт швидко плідний. Плоди літнього строку дозрівання.

Грушівка московська. Старовинний широковідомий сорт народної селекції з ранньо-літнім дозріванням плодів. Вперше описаний в 1797 році відомим російським помологом А.Т. Болотовим.

Плоди ранньо-літнього дозрівання, нижче середньої величини або маленькі. Основний колір жовто-зелений, біліє при дозріванні. Має розмитий рожевий рум'янець.

М'якуш плодів білий з жовтим відтінком, іноді з рожевим відтінком, соковитий, ніжний, кисло-солодкого смаку, часто з переважанням кислоти.

Основними перевагами сорту є висока зимостійкість та урожайність, раннє достигання плодів.

Недоліками можна вважати маленькі, не товарні плоди, їх неодночасне достигання, слабку стійкість до парші.

Уральське наливне. Осінній сорт селекції Південно-Уральського науково-дослідного інституту плодоовочівництва. Отриманий від схрещування Ранетки червоної з Папіровкою . Автор П. А. Жаворонков.

Плоди маленькі, округлої форми. Шкірка гладка, блискуча, зелено-жовта.

М'якуш плодів білий, ніжний, соковитий, кисло-солодкий,приємний на смак.

Плоди використовують в свіжому вигляді і для приготування продуктів переробки: соків, компотів, повидла.

Серед переваг сорту: висока екологічна пристосованість, урожайність, придатність для використання в свіжому вигляді і різноманітних видах переробки.

Орловське полосате. Сорт з плодами пізньо-осіннього дозрівання. Отриманий від гібридизації в 1957 році.

Плоди вище середньої величини, продовгуваті, округло конічної форми. Шкірка гладка, тоненька, блискуча, масляниста, покрита сизуватим восковим нальотом. Основний колір - золотистий.

М'якуш білий, з кремовим відтінком, ніжний, соковитий, з відчутною кислотою, та сильним ароматом.

Сорт відрізняється високою швидко плідністю, урожайністю,має високу товарність плодів, хороший смак і середню стійкість до парші.

4. Особливості карликових сортів яблунь

Ранній вступ у плодоносіння. Це дуже важливий показник, як для промислового, так і для приватного садівництва, адже плодові дерева на ділянці ми висаджуємо зовсім не для краси, а саме, для багатого урожаю. Отож, звичайне плодове дерево вступає в плодоносіння через 5-6 років після посадки. Більше десяти років воно нарощує і стабілізує врожайність, і тільки до 17-18 років життя, починає давати постійно багатий урожай, тобто, починається пора повного плодоносіння. У карликових груш і яблунь ситуація трохи інша.

Перше плодоносіння у них наступає через 3-4 роки після посадки, а ось повний урожай вони можуть почати давати вже через 8-10 років. Проста математика допомагає підрахувати, що повний урожай карликові дерева починають давати практично на 10 років раніше.

Простий догляд за карликовими деревами. І дійсно, за низькорослими деревами доглядати набагато простіше, ніж за сильнорослими. Стандартні плодові дерева досягають висоти 7-9 метрів, і ширини крони при цьому 5-8 метрів. Якщо ж брати деякі особливі сорти, то дані цифри можуть ще трохи збільшитися. Ось у цьому й основна причина, адже на рівні людського зросту знаходиться лише невелика частина крони дерева, а основна її частина набагато вище, відповідно, зібрати врожай, обрізати або обробити дерево на тій висоті дуже складно і для цього доводиться використовувати спеціальний інструмент або навіть техніку.

Якщо розглядати карликові дерева, то тут таких проблем немає. Весь комплекс догляду можна забезпечити безпосередньо із землі, тому що висота карликових яблунь і груш, у середньому, близько 2,5 м. Зібрати врожай, обрізати непотрібні пагони, провести обприскування дерева буде набагато простіше.

Площа живлення карликових дерев - ще одна досить вагома перевага у порівнянні зі звичайними плодовими деревами. Тут розрахунок також дуже простий. У високорослого дерева дана площа може досягати 40-48 м2, у деяких сортів, і більше того. Якщо взяти карликові дерева, приміром, карликові яблуні, щеплені на парадизці, то можна відчути істотну різницю площі живлення, адже вона складає усього 8-9 м2. Висновок напрошується сам собою: на площі стандартного високорослого плодового дерева можна вирощувати 4-6 карликових дерев.

Урожайність карликових дерев - найбільш показове достоїнство, на яке й можна спиратися при виборі. Професійними садівниками, селекціонерами та агрономами неодноразово доведений той факт, що врожайність карликових дерев значно вища, ніж урожайність високорослих плодових дерев. Варто відзначити і якість плодів, які виростають більшими та ближчими до стандартів.

Даний список переваг дозволяє нам зробити деякі висновки, які працюють винятково убік карликових садів.

Карликові дерева можна вирощувати як самостійні рослини, або як ущільнювачі серед високорослих плодових дерев.

Якщо змішувати посадку, то це ніяк не вплине на якість плодів різноманітних сортів і видів плодових дерев, а навіть, навпаки, ви зможете вирощувати на ділянці тієї ж площі набагато більше індивідуальних сортів фруктів, і стабільно отримувати від них якісну плодову продукцію [11].

4.1 Недоліки карликових дерев

На жаль, є й деяка кількість недоліків при вирощуванні карликового саду.

Серйозні початкові витрати. Звісно ж, при посадці карликових садів потрібно набагато більше посадкового матеріалу, чим при закладці звичайного плодового саду, а це збільшує первісні витрати в кілька разів, що може похитнути бюджет.

Тривалість життя карликових дерев. Карликові та напівкарликові сорти на підщепах живуть набагато менше, ніж сильнорослі плодові дерева, і ви повинні враховувати даний факт при посадці одиничних екземплярів на дачі або при закладці саду промислових масштабів.

Витрати на опори. Багато карликових сортів плодових дерев мають поверхневу кореневу систему, а тому дерева можуть конкретно постраждати при ураганних вітрах, підмиваннях, або навіть під час високого врожаю, коли на гілках дуже багато плодів і маленьке дерево може просто завалитися на бік під їхньою загальною вагою. З цієї причини, фахівці рекомендують установлювати опори під дерева, бажано, під кожне окреме дерево, тому що передбачити, яке саме дерево може дати крен або впасти, практично неможливо.

Втрата і зміни сорту. При неправильній або просто глибокій посадці, карликові дерева можуть втратити свої властивості й повністю перейти на корені привою [11].

4.2 Догляд за карликовими деревами

Ми вже говорили про те, що догляд за подібним садом значно простіший, ніж за багатими насадженнями сильнорослих плодових дерев, але варто відзначити і той факт, що такий догляд повинен виконуватися набагато частіше, що вносить і свої негативні корективи в режим і графік садівника. А це й полив, і обрізка, і добриво;

Слабкість деяких сортів. Існує певна кількість сортів карликових дерев, які погано переносять сильні морози, тому вам потрібно серйозно замислитися над правильним вибором посадкового матеріалу або постійним укутуванням і укриванням рослинності від морозів;

Потреба у додатковій обрізці. Це не примха для формування крони або оригінального вигляду саду, а природна вимога для карликового саду. Усі дерева в ньому, зокрема, щеплені на парадизці, вимагають постійної обрізки. Це врятує урожай від здрібнювання та втрати товарного вигляду, а сам карликовий сад - від зламів гілок.

Як бачимо, чимало у карликового саду й недоліків, але тут варто знати і те, що багато які з них є поправними. І, якщо це так, то перед закладенням карликового саду, вам необхідно буде тільки правильно визначити посадковий матеріал, а також чітко додержуватися всіх вимог при посадці молодого саду.



Висновки

1. Яблуня - одна з найдавніше окультурених плодових рослин зони помірного клімату. Культура яблуні має велике значення у світовому плодівництві, посідаючи третє місце за виробництвом плодів, поступаючись лише цитрусовим та бананам.

2. Успішне вирощування яблунь в усіх агрокліматичних зонах країни значною мірою залежить від правильного вибору площі, передпосадкової підготовки ґрунту, строків і способів садіння, якості садивного матеріалу.

3. Вирощені селекціонерами, карликові яблуні, мають безліч переваг, перед сильнорослими: ранній вступ у плодоносіння, простий догляд, невелика площа живлення.

4. Карликова яблуня не примхлива у догляді. Особливістю її вирощування є можливість садівника порівняно легко формувати крону дерева. Вирощуючи карликові яблуні, всього з однієї сотки вже на другий, третій рік можна отримати до 40-50 кілограмів урожаю. У наступні роки кількість та якість яблук буде тільки поліпшуватися.



Список використаної літератури

1. Кондратенко Т.Є. Яблуня в Україні. Сорти. - К., 2001. - 297с.

2. Кодратенко Т.Є. Яблуня в Україні. - К., 2001. - 191с.

3. Кондратенко П.В. Адаптація яблуні в Україні. - К., 2001. - 191с.

4. Кондратенко Т.Є. Біохімічний склад і смакові якості плодів районованих сортів яблуні залежно від зони вирощування// Садівництво. - 2002. - Вип .54. - С.34 - 40.

5. Михайлова Є.В., Кондратенко Т.Є., Господарсько-біологічні особливості та хіміко-технологічна оцінка нових перспективних сортів яблуні в умовах Полісся України// Садівництво. - 1997. Вип. 45.- С.15 -26.

6. Омельченко І.К. Культура яблуні в Україні. - К.: Урожай, 2006. - 302с.

7. Попов Б.А. Сады на карликовых подвоях. М.: Россельхозиздат, 1976. - 207с.

8. Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. -- Киев : Урожай, 1985. -- с.664, ил.

9. Чиж О.Д., Фільов В.В., Гаврилюк О.М., ЧухільС.М. Інтенсивні сади яблуні. - К.: Аграрна наука, 2008. - 224с.+ 3кольор.вкл.

10. База даних сортів яблунь [Електронний ресурс]. - Режим доступу до матеріалу: http://vniispk.ru/apple.php

11. Особливості догляду за карликовими яблунями [Електронний ресурс]. - Режим доступу до матеріалу: http://domovyk.com/news/11/full/1460/

Размещено на Allbest.ru