Ветеринарно-санітарна експертиза транспортування тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Методи транспортування тварин на м'ясопереробні підприємства. Завдання ветеринарної служби

2. Підготовка забійних тварин до транспортування, оформлення супровідної документації

3. Хвороби тварин, які зв'язані з транспортуванням заходи їх профілактики

4. Санітарна обробка і контроль якості очистки та дезінфекції транспортних засобів

5. Ветеринарно-санітарний нагляд при транспортуванні тварин на м'ясопереробне підприємство

Заключення

Література

Додатки.



Вступ

тварина транспортування санітарний ветеринарний

Ветеринарно-санітарна експертиза - одна з галузей ветеринарії, яка вивчає методи санітарно-гігієнічного дослідження харчових продуктів та технічної сировини тваринного походження і визначає правила їх ветеринарно-санітарної оцінки. У зв'язку з цим у загальній системі підготовки ветеринарних лікарів навчальний план передбачає вивчення курсу ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва. Ветеринарний лікар повинен вміти проводити ветеринарно-санітарні заходи і вирішувати питання санітарно-гігієнічного дослідження і ветеринарно-санітарного благополуччя харчових продуктів та технічної сировини тваринного походження при їх виробництві, на всіх етапах технології переробки (м'ясо-, молоко-, птахокомбінати та інші підприємства), при транспортуванні, зберіганні, а також у місцях реалізації (ринки). З урахуванням цих вимог ветеринарний лікар повинен мати практичні навички прийому і здачі забійних тварин, транспортування і підготовки їх до забою, знати основи технології і стандартизації при виробництві продуктів тваринництва, володіти сучасними методами їх досліджень і знаннями науково обгрунтованої санітарної оцінки. Важливе місце в діяльності ветеринарних фахівців займають питання ветеринарно-санітарної експертизи м'яса диких промислових тварин і дичини. В обов'язки ветеринарного лікаря на ринках входить, крім того, оцінка якості та проведення ветеринарно-санітарної експертизи рослинних харчових продуктів і меду. Ветеринарно-санітарна експертиза - наука, що вивчає методи санітарно-гігієнічного дослідження харчових (м'ясо, молоко, риба, яйця) і сировинних (шкіра, вовна та ін) продуктів тваринного походження, а також встановлює науково обгрунтовану ветеринарно-санітарну оцінку цих продуктів. Знання ветеринарно-санітарної експертизи мають велике значення у підготовці майбутнього ветеринарного лікаря. У практичній роботі ветеринарний лікар постійно стикається з питаннями ветсанекспертизи на м'ясокомбінатах, на транспорті, в лабораторіях, на колгоспних ринках у міських і сільських місцевостях, в колгоспах і радгоспах, на рибних промислах і т. д. Тому ветеринарний лікар повинен добре володіти комплексом санітарно- гігієнічних досліджень продуктів тваринництва. Тільки в цьому випадку він зможе правильно організувати експертизу продуктів і дати обгрунтований висновок про їх санітарному стані і про найбільш раціональних шляхах використання неякісних продуктів і сировини. Основне в роботі ветеринарно-санітарного експерта - попередити можливість зараження людей через продукти, отримані від хворих тварин, а також запобігти перенесення заразних захворювань з інфікованих продуктів (сировини) на здорових тварин. При цьому особливу небезпеку представляють антропозоонози - захворювання, спільні для тварин і людини (сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, трихінельоз та інші). Ветеринарний лікар як державний контролер зобов'язаний допускати в їжу тільки доброякісні продукти. Недоброякісні (інфіковані) продукти і відходи забійного виробництва за вказівкою ветеринарного лікаря конфіскують і обов'язково знешкоджують або знищують. Основними об'єктами вивчення ветеринарно-санітарної експертизи служать харчові продукти і сировину, одержувані від забою сільськогосподарських тварин, а також молоко і молочні продукти, риба, яйця, рослинні продукти і бджолиний мед. Основна мета ветеринарно-санітарної експертизи:

1) оберігати людей від хвороб, які можуть передаватися через м'ясо-молочні, рибні та яєчні продукти, тваринну сировину;

2) забезпечувати високу санітарну якість продуктів і сировини тваринного походження в процесі їхньої первинної обробки, зберігання і транспортування;

3) контролювати якість надходять у продаж на ринок продуктів;

4) не допускати поширення через продукти тваринництва інфекційних та інвазійних хвороб.



1. Методи транспортування тварин на м'ясопереробні підприємства. Завдання ветеринарної служби

Першим етапом у процесі переробки тварин на м'ясо є транспортування їх на м'ясопереробні підприємства. Основне завдання транспортування -- забезпечити доставку тварин на м'ясопереробні підприємства в найкоротший термін, щоб унеможливити втрати у живій масі та виникнення захворювань у дорозі.

Безпосередньо перед відправленням тварин на забій лікар ветеринарної медицини, який обслуговує суб'єкт господарювання, оглядає усіх тварин і вибірково проводить термометрію. На здорових тварин видає ветеринарне свідоцтво за формою № 1 (у межах району -- ветеринарна довідка). Ветеринарне свідоцтво видають лікарі державної служби ветеринарної медицини. Крім ветеринарного свідоцтва, на кожну партію тварин складається товарно-транспортна накладна. На племінних тварин, але вибракуваних за віком або з інших причин, повинні бути акти про їх вибракування. Тільних корів без актів вибракування відправляти на забійні і м'ясопереробні підприємства не дозволяється.

Велика рогата худоба, свині і коні повинні бути забірковані. Для тварин з промислових тваринницьких комплексів вказують, крім того, номер секції відгодівлі.

Не підлягають відправленню на забійні підприємства такі тварини:

які мають клінічні ознаки захворювання на бруцельоз і туберкульоз;

з невизначеним діагнозом хвороби;

хворі незаразними хворобами, з підвищеною температурою тіла;

птиця, хвора на орнітоз, грип та ньокаслську хворобу;

щеплені інактивованою вакциною проти ящуру протягом 21 доби з неблагополучно! щодо ящуру місцевості;

щеплені вакцинами проти сибірки протягом перших 14 днів;

яким вводилася з лікувальною метою протисибіркова сироватка протягом перших 14 днів;

яким застосовували антибіотики з лікувальною і профілактичною метою (у тому числі з кормом) протягом перших трьох днів із моменту їхньої останньої дачі або протягом терміну, вказаного в інструкції з використання антибіотиків.

Тварин, яких обробляли пестицидами, направляють на забій після проведення витримки у господарстві, відповідно до терміну, вказаному в “Списку хімічних реактивів, пропонованих для обробки сільськогосподарських тварин проти комах та кліщів” Не можна відправляти на забій тварин протягом ЗО діб, а птицю -- 10 діб після останньої годівлі їх рибою, рибними відходами або рибним борошном.

Залежно від відстані до м'ясопереробних підприємств, сезону року, специфічності даної місцевості та інших чинників, тварини можуть доставлятися на забійні м'ясопереробні підприємства автотранспортом, залізницею, водним транспортом і гоном.

Перевезення тварин автотранспортом.

У нашій країні перевезення тварин автотранспортом є основним способом доставки їх на м'ясокомбінати, який становить близько 80 % загальних перевезень забійних тварин. Автомобільним транспортом можна перевозити усі види сільськогосподарських тварин і птиці. Перевозять автотранспортом тварин на відстань до 300 км. Основна перевага транспортування тварин автотранспортом полягає в тому, що у 2--3 рази зменшується час перевезення тварин на м'ясопере- робне підприємство порівняно з транспортуванням залізницею, значно знижується собівартість перевезення 1 ц живої маси худоби. Крім того, тварин можна доставляти на м'ясокомбінати невеликими партіями, що сприяє значній економії кормів, тому що відпадає потреба у годівлі тварин під час транспортувати .

Перевозять тварин на спеціальних автомашинах -- скотовозах або звичайних автомобілях із нарощеними бортами. Висота бортів повинна бути не менше, ніж 100--110 см. У разі перевезення тварин у несприятливих кліматичних умовах (спека, осіння і зимова негода) кузов машини закривають брезентом чи іншим матеріалом. Кузов машини повинен бути чистим, підлога цілою, без щілин і покрита шаром підстилки (тирса, солома тощо).

Кількість голів забійних тварин, яких навантажують на машину, залежить від марки автомашини, вгодованості тварин, відстані до м'ясокомбінату, стану дороги, сезону року та інших чинників.

Орієнтовано прийнято навантажувати на скотовоз ГАЗ-63-І -- 10--12 голів великої рогатої худоби або 18--20 голів молодняку, або 40--45 дорослих свиней, або 80--100 овець і кіз.

Краще транспортувати тварин спеціальними автомашинами-скотовозами, серійний випуск яких проводиться на Одеському заводі автопричепів. Завод випускає декілька модифікацій суцільнометалевих алюмінієвих скотовозів- напівпричепів: ОдАЗ-9959, вантажністю 8 т, ОдАЗ-9958 -- 9 т, ОдАЗ-9977 -- 11т (двохярусне виконання) і ОдАЗ-9976 -- 12 т для перевезення великої і дрібної рогатої худоби та свиней (рис 1, 2, 3).

З метою уникнути стресів у свиней при транспортуванні, розроблений і впроваджений у виробництво контейнер, який використовується при перевезенні свиней автотранспортом з комплексів по відгодівлі тварин.

Контейнери зі свиньми перевозять на напівпричепах ОдАЗ-9870 та напівпричепах КамАЗ в один ярус -- 3 контейнери і у два яруси -- 6 контейнерів. Навантажують контейнери на транспорт і вивантажують автонавантажувачем типу 4045 вантажністю до 5 т.

Перевозити тварин та птицю автомобілями-самоскидами заборонено.

Використання контейнерів сприяє збереженню якості шкури, зменшенню травмування свиней та зниженню прижиттєвих вад шкур; найбільш повному використанню вантажопідйомності автотранспорту; механізації процесів навантаження та вивантаження свиней безпосередньо у цеху відгодівлі і у загонах передзабійного утримання тварин; усуненню зайвих перегонів тварин; зниженню витрат пального.

Перевозити велику худобу (коней, корів, биків та ін.) необхідно міцно прив'язаними, розмістивши головою вперед. Молодняк великої рогатої худоби, віком до двох років, свиней, овець, кіз та інших дрібних тварин перевозять не прив'язуючи, але в такій кількості, щоб усі тварини могли лежати в кузові автомашин. При температурі зовнішнього повітря вище, ніж ЗО °С і нижче за -ЗО °С, свиней перевозять тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини. Коней перед транспортуванням в автомашині необхідно розкувати. Птицю дозволяється перевозити тільки в спеціально обладнаних клітках -- за видами. Клітки вантажать на автомашину ярусами (але не більше чотирьох), розташовуючи їх так, щоб забезпечити в кожній клітці вільну циркуляцію повітря. Дно клітки повинно бути щільним, вологонепроникним. У клітках повинна бути достатня кількість підстилки.

Птицю перевозять у контейнерах або клітках різної конструкції. Найбільш поширеними є клітки для курей і качок розміром 90x60x30 см, для гусей та індичок 90x60x40 см. Оптимальним є перевезення птиці на відстань 50--100 км за умов утримання у клітках не більше, ніж 4--5 год. Якщо птицю транспортують на більш далеку відстань, то через кожні 6 годин перевезення птиці слід надавати 2--3 години відпочинку. Кролів для забою на м'ясо перевозять у контейнерах або клітках розміром 220x40x30 см, клітки вздовж ділять на 8 відділень, кожне з яких розраховане на одну дорослу тварину.

Транспортні засоби, призначені для перевезення птиці, повинні забезпечувати збереження та нормальний стан птиці протягом усього часу транспортування, а також гарантувати захист птиці від атмосферних опадів, морозу, сонячного проміння та вітру.

Тара і транспортні засоби після кожного перевезення підлягають санітарній обробці та дезінфекції.

Щільність посадки птиці під час її транспортування повинна бути (у головах на квадратний метр транспортної тари) не більша ніж: кури яєчних порід -- 35; кури м'ясних порід -- 20, курчата-бройлери -- 35; індичата -- 12, індики -- 8; цесарята -- 45; цесарки -- 35; каченята -- 25; качки -- 18; гусенята -- 12; гуси -- 8. Навантаження на 1 м2 транспортної тари не повинно перевищувати 50 кг.

При температурі навколишнього середовища вище 25 °С щільність посадки птиці в транспортну тару повинна бути зменшена на 15--20 %.

Крім водія, автомашину, в якій перевозять тварин і птицю, супроводжує спеціальний провідник незалежно від кількості тварин, що перевозяться. За необхідності, провідник повинен перебувати у кузові машини біля тварин, щоб стежити за ними. У такому випадку для провідника у передній частині кузова повинно бути обладнане спеціальне місце, відгороджене від тварин.

Під час перевезення тварин на великі відстані (перебування в дорозі понад 6 годин) їх необхідно забезпечити запасом кормів. У дорозі тварин необхідно обов'язково напувати -- не менше двох разів на добу. Якщо тварини перебувають у дорозі більше, ніж 12 годин, то їх необхідно через кожні 10--12 годин вивантажувати для 3--4 годинного відпочинку. Якщо вивантаження тварин неможливе, їм необхідно давати відпочинок на цей термін без вивантаження з машини. Під час відпочинку тварин слід нагодувати і напоїти, а машину очистити від гною і додати свіжу підстилку. Місця відпочинку і годівлі тварин, а також очищення машин від гною, повинні бути заздалегідь погоджені з місцевими ветеринарними органами за маршрутами перевезень. Перевозити тварин автомашинами потрібно особливо обережно, без ривків і різких гальмувань.

Хворих тварин перевозять транспортом суб'єкту господарювання. При транспортуванні тварин, яких вирощували у промислових комплексах, необхідно враховувати їх особливу чутливість до умов транспортування. Такі тварини обмежені у русі, тому в них нерідко спостерігається гіподинамія, ознаки якої -- зміна структури кісток, суглобів, м'язів та судин. Для цих тварин ветеринарно-санітарними вимогами встановлено, що відстань від спеціалізованих відгодівельних комплексів до м'ясокомбінату не повинна перевищувати 100 км.

Вважають, що транспортування тварин на м'ясопереробне підприємство задовільне, коли на відстані 50--100 км зменшення живої маси у великої рогатої худоби не перевищує 2,4 %, а у свиней -1,3 %.

У випадку захворювання або падежу тварин у дорозі провідник зобов'язаний повідомити в найближчу державну ветеринарну установу і в подальшому виконувати усі вказівки лікаря ветеринарноїмедицини цієї установи.

Перевезення тварин залізницею.

Залізницею забійних тварин можна перевозити на відстань до 1500 км, але відстань перевезення тварин залізницею в Україні не перевищує 300--800 км. Перевозити тварин необхідно у спеціально обладнаних вагонах, що забезпечує доставку худоби без втрат живої маси та зниження якості м'яса і шкур.

В сучасних умовах до 20 % тварин доставляють на забій залізницею. Швидкість транспортування тварин залізницею не перевищує 150--200 км на добу, а на центральних магістралях -- 300--500 км. Під час транспортування у вагонах змінюються умови утримання тварин, що негативно позначається на їх стані і призводить до значної втрати живої маси. Тому тварин, призначених для транспортування залізницею, попередньо готують. З цією метою їх за 8--10 діб до відправлення переводять на режим годівлі й утримання, який запланований у дорозі. До транспортування допускаються тільки здорові тварини з господарств, благополучних щодо заразних хвороб. Хворі, виснажені і слабкі тварини до транспортування не допускаються.

Забороняється перевозити тварин у другій половині вагітності. Відібраних для транспортування тварин розподіляють на групи з урахуванням статі й віку, вгодованості та живої маси. Агресивних тварин, корів в охоті та молодих биків відділяють окремо. Кожна партія худоби повинна мати ветеринарне свідоцтво.

Перевозять тварин і птицю в спеціалізованих вагонах. За відсутності таких, транспортування здійснюється у звичайних вагонах, додатково обладнаних для перевезення тварин. Вагони повинні бути очищені і промиті, а за необхідності продезінфіковані. Залізниця зобов'язана надати для обладнання вагонів дверні штахети, фуражні дошки, кільця для прив'язування великої рогатої худоби, ліхтарі і драбини. Інше необхідне обладнання встановлюється за рахунок відправника.

Нині для перевезення тварин частіше використовують спеціалізовані вагони, обладнані вентиляцією, годівницями, баками для води та ін. Перевезення худоби в спеціалізованих вагонах має такі переваги: збереження маси тварин, зменшення кількості обслуговуючого персоналу, економне використання площі, раціональний розподіл кормі

Спеціалізовані вагони побудовані за типом пасажирських: у торцевих стінах розташовані двері і перехідні майданчики, щоб провідник міг під час руху потяга переходити з одного вагона в інший. Дах вагона подвійний, що запобігає переохолодженню тварин взимку і перегріванню влітку. Вагони обладнані спеціальними годівницями, які, залежно від віку тварин, можуть відкидатися від стіни на різну відстань. У стіні вагона з боку годівниць закріплені кільця для прив'язування тварин. Уздовж стіни вагона закріплено шість баків для води, які з'єднані між собою. Для напування тварин під час транспортування, під годівницями встановлені корита, які наповнюються водою з баків. Уздовж подовжніх стін вагону встановлено шість вентиляційних люків, а в стелі -- чотири вентилятори, які здійснюють обмін повітря у вагоні під час руху. З протилежного боку від годівниць у вагоні розміщено шість фуражних полиць для зберігання корму. У торцевих стінах вагону є по одному світловому люку.

У разі транспортування у товарних вагонах тварин краще ставити уздовж вагону в два ряди, головами до середини, й обов'язково прив'язувати. При такому подовжньому розміщенні тварин попереджаються травматичні ушкодження, пов'язані з різкими поштовхами потяга, хоча кількість тварин скорочується на 20 % у порівнянні з поперечним розташуванням. Молодняк великої рогатої худоби, телят, свиней, овець розташовують у вагоні без прив'язування.

Тварин у вагоні розташовують залежно від виду, маси і віку. В одному вагоні можна помістити 16--24 голови дорослої великої рогатої худоби, 24--28 голів молодняку, 36--50 телят, 80--110 овець, свиней: 50--80 голів масою 30--80 кг, 45--50 голів масою 80--100 кг, 28--44 голови масою 100--150 кг, 14 коней.

У літню пору тварин у вагони вантажать на 10--15 % менше, щоб уникнути перегрівання.

Тварини повинні стояти настільки близько, щоб вони могли підтримувати один одного під час поштовхів, але, водночас, настільки вільно, щоб одна тварина могла лежати. Тоді вони по черзі можуть відпочивати лежачи.

Під час перевезення тварин залізницею їх обслуговує бригада провідників, із розрахунку: один провідник на два вагони, вантажених великою рогатою худобою або вівцями, і один провідник на один вагон, вантажений свинями. З числа провідників призначається старший, який є штатним працівником тваринницького господарства. Вся документація на худобу, що перевозиться, знаходиться в старшого провідника. Старший провідник отримує від завідувача бази ветеринарне свідоцтво з дублікатом, товарно-транспортну накладну і дорожній журнал, у якому зазначено, на яких станціях є фуражні бази і пункти водопою, а також станції видалення і утилізації загиблих тварин.

Перед навантаженням тварин у вагони необхідно перевірити санітарний стан вагонів, справність дверних штахетів, годівниць та ін. Завантаження тварин у вагони необхідно проводити по трапах. У нічний час завантаження тварин можна проводити тільки при достатньому освітленні. Дрібну рогату худобу і свиней можна перевозити в спеціальних двох'ярусних вагонах. У кожний ярус вантажать до 100 овець або до 40 свиней. Дрібну рогату худобу залишають у вагонах, не прив'язуючи. У двох'ярусних вагонах підлога верхнього поверху робиться щільною, покривається толем, заливається гудроном і засипається піском, щоб гній і сеча не потрапляли на тварин, розміщених нижче.

Птицю та кролів перевозять на відстань не більше 300 км у клітках із щільним дном, які встановлюються в декілька ярусів. Найкраще перевозити птицю в стандартних клітках довжиною 190 см, шириною 50 см і висотою 40 см. Відстань між верхньою кліткою і дахом вагона повинна бути не менше 20 см. У вагон вантажать до 1000 голів курей, 1250 голів курчат, 200--300 гусей або індичок і 250--350 качок залежно від їхньої живої маси.

У разі транспортування понад 6 годин суб'єкт господарювання забезпечує тварин достатньою кількістю корму (відповідно до чинних норм транспортування) в кількості, необхідній на весь час перебування у дорозі. У середньому тварини отримують на центнер живої маси на добу: велика рогата худоба сіна --кг; вівці і кози -- 5,5 кг, свині -- 2,5 кг комбікормів, залежно рід їх маси; птиця8 кг комбікормів (на 100 голів), кролі (на голову) -- 300 г трави (сіна) або 100 г силосу чи коренеплодів і 20 г концентрованих кормів.

Крім кормів, на кожну транспортовану тварину беруть підстилку -- 1,5 кг на добу (солома або підстилковий торф). Але для підстилки в літню пору можна використовувати пісок, який у спеку зволожують водою. Концентрати необхідно зберігати в мішках, а сіно або солому в пресованому вигляді у тюках.

Годують худобу і птицю в дорозі 2 рази на добу, напувають тварин на спеціально відведених для цієї мети станціях, взимку 2 рази, а влітку 3 рази на добу. Напувати тварин бажано перед годівлею. Хворих тварин напувають тільки з окремого цебра. Своєчасне напування тварин має велике значення для збереження живої маси і вгодованості тварин. Провідник, що супроводжує худобу, повинен стежити за чистотою у вагоні, прибирати гній декілька разів на добу, згрібаючи його в спеціально відведене місце. Очищають вагон від гною тільки на станціях, де напувають тварин. Викидати гній на малих станціях, роз'їздах, а також із вагонів під час руху потягу категорично забороняється. Після очищення вагону необхідно помити підлогу і почистити тварин.

Перевезення тварин водним шляхом.

Перевозять тварин водними шляхами у спеціальних баржах, звичайно влітку. Розташовують тварин на баржах із розрахунку наступних норм площі: на одну голову великої рогатої худоби -- 2,0--2,5 м2, овець і кіз -- 0,75--1,1 м2; свиней великих -- 2,0--2,5 м2, свиней середніх -- 1,0--1,25 м2, коней -- 2,5--3 м2. Велику рогату худобу і коней перевозять на прив'язі.

Перевезення тварин водним транспортом може відбуватися річками і морем. Однак морські перевезення займають незначний об'єм у загальному транспортуванні худоби, тому що для того, щоб транспортувати тварин морем, необхідно мати значний запас прісної води. Для великої рогатої худоби, в середньому, на добу потрібно мати 30--35 л, а для дрібної -- 6 л. Якщо час транспортування тварин перевищує 6 годин, то тварин у дорозі годують відповідно до норм перевезення тварин залізницею.

Для супроводження тварин виділяються провідники, із розрахунку:

провідник на 20 голів великої рогатої худоби, 10 коней, ЗО свиней, 60 овець, 10--15 кліток птиці і кролів. У разі виявлення в дорозі хворих тварин або трупів провідник ізолює їх і повідомляє судовій адміністрації найближчого порту, де є ветеринарно-санітарний нагляд на транспорті. Якщо за приписом лікаря ветеринарної медицини ветсаннагляду на транспорті тварину необхідно зняти з судна, то про це терміново повідомляють місцеві органи влади та державну службу ветеринарної медицини, і, за умови їх сприяння, хворих тварин відправляють з території порту (пристані). Тварин вивантажують під наглядом представника державного ветеринарно-санітарного нагляду з дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Судно очищують, миють, а за необхідності, дезінфікують під наглядом лікаря ветеринарної медицини (молодшого спеціаліста).

Транспортування водним шляхом тварини переносять значно краще, ніж залізницею.

Транспортування тварин гоном.

Гоном на м'ясопереробні підприємства доставляють тільки велику і дрібну рогату худобу, переважно на невеликі відстані -- до 95--100 км. Під час перегонів на великі відстані переміщення худоби сполучають із нагулом. На сьогодні гоном доставляють не більше 10 % забійних тварин. Доставка забійних тварин на м'ясокомбінат гоном найбільше поширена в країнах Середньої Азії, де немає розвиненої мережі шосейних доріг і залізниць. В Україні доставка на м'ясокомбінати тварин гоном, практично, не проводиться.

Відібраних для перегону тварин після ветеринарного огляду зважують, визначають вгодованість, биркують і формують з них гурти залежно від місцевих умов. Гурт великої рогатої худоби не повинен перевищувати 250 голів, дрібної 34 рогатої худоби -- 1000 голів. Гурти формуються за видом, статтю і віком тварин. На кожні 50--60 голів великої рогатої худоби або 250--300 голів овець призначається один гуртоправ. Для перегону відбирається тільки здорова худоба, яка не має фізичних вад.

Не дозволяється переганяти:

молодняк;

тварин у другому періоді вагітності;

тварин із травматичними ушкодженнями, які перешкоджають тривалому перегону;

старих, беззубих тварин;

тварин із високою вгодованістю.

Старшому гуртоправу видається ветеринарне свідоцтво, товарно- транспортна накладна і дорожній журнал, у якому зазначено маршрут перегону, час виходу і доставки тварин на м'ясокомбінат та ведуться всі записи про годівлю, напування і ветеринарний огляд тварин у дорозі.

Женуть тварин спеціально виділеними трасами, які затверджуються облдержадміністрацією, якщо це в межах області, або Державним департаментом ветеринарної медицини, якщо траса проходить через декілька областей. Траси повинні проходити по місцевості, благополучній щодо заразних хвороб тварин, і осторонь від пасовищ для місцевих тварин. При пересуванні гоном худобу забезпечують водопоєм і кормом у місцях зупинок; тільки в малонаселених пунктах худоба може пересуватися, користуючись природними випасами.

Денний перегін для великої рогатої худоби, що підлягає забою, не повинен перевищувати 15--20 км, а для дрібної рогатої худоби -- 10--12 км. За умов тривалого пересування по степах із гарною пашею худоба звичайно добре нагулює і додає у масі.

Під час перегону тварин забороняється:

змішування різних гуртів;

зіткнення гуртів із тваринами місцевого населення;

перегін тварин по шляхах, де пройшла худоба, хвора на ящур, саркоптоз й інші заразні захворювання;

перегін тварин у сильний дощ, град, бурю і при температурі нижче за -20 °С;

випас тварин на сінокосах і посівах.

Напувають тварин через годину після зупинки: влітку 2--3 рази, а восени 1раз на добу. Забороняється напувати тварин водою з калюж, боліт та ям.

У разі захворювання або падежу тварин гуртоправ повинен звернутися в найближчу лікарню ветеринарної медицини і надалі виконувати вказівки лікаря ветеринарної медицини, до якого він звернувся. Ослаблих тварин здають на найближче м'ясопереробне підприємство, оформлюючи відповідним актом. У випадку неможливості здачі тварини на найближче м'ясопереробне підприємство або бойню, з дозволу фахівця ветеринарної медицини проводять вимушений забій. Для цього вибирають суху ділянку місцевості, не ближче 100 м від дороги і від місця зупинки гурту, знімають верхній шар ґрунту з дерниною, застеляють її чистою соломою і проводять забій тварини та розбирання туші. Після закінчення збирають всі відходи, солому, знімають верхній шар ґрунту і закопують усе це на майданчику, де проводився забій тварини, на глибину не менше 1,5 м, поверхню ділянки, де проводили забій, зарівнюють дерниною.

Завдання служби ветеринарної медицини під час транспортування

Основним завданням транспортування - забезпечити доставку тварин на м'ясокомбінати в найшвидший термін, без витрат в живій масі та продуктивності і захистити їх в дорозі від захворювань.

Обов'язковою умовою до транспортування є ветеринарний дозвіл (ветеринарна довідка або ветеринарне свідоцтво). Під час транспортування слід дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог.

До забою допускаються здорові тварини з благополучних господарств. Вони підлягають:

Клінічному огляду.

Термометрії.

Залежно від епізоотії - вакцинації проти сибірки, чуми свиней, та ін. інфекційні захворювання, якщо місцевість не благополучна (санітарна бойня).

Транспортна документація:

1. Ветеринарне свідоцтво Ф №1 (живі тварини), Ф № 2 (на продукцію) - видають лікарі державної служби ветеринарної медицини, або ветеринарна довідка (по району).

2.Товаротранспортна накладна (на кожну партію). На племінних тварин, корів - + акт на вибракування.

3.Дублікат і корінець ветеринарного свідоцтва (ЖД, водний, повітряний транспорт).

4. ВРХ, свинки і коні повинні бать з бирками, для тварин промислових хазяйства + номер секції відгодівлі.

5. Подорожній журнал.

6.Медичні книжки працівників.

2. Підготовка забійних тварин до транспортування, оформлення супровідної документації

Вирішаться перевозити тільки здорових тварин з господарств та пунктів, благополучних щодо інфекційних захворювань. Тварин, доставлених до місця відправлення, оглядаються лікар чи фельдшер транспортної ветеринарної служби. Їх піддають поголовного огляду. Температуру вимірюють у всього поголів'я. Якщо ветеринарні документи в порядку, не виявлено хворих, тварин допускають на вантажний майданчик.

При виявленні хворих і підозрюваних на захворювання тварин лікар робить відповідні помітки в документі.

Перед транспортуванням на значну відстань за 7 - 10 днів до відправлення в господарствах тварин переводять на транспортний режим годування, тобто дають ті корми і в тих нормах, які будуть встановлені на шляху прямування.

Порядок оформлення документів.

На комплектуючу партію відправляються тварин у господарстві оформляють такі документи: опис з зазначенням номера бирки; товаротранспортну накладну у 3 примірниках; ветеринарне свідоцтво за формою 1 або довідку; під час перевезення по залізниці і перегоні довше доби - подорожній журнал. Ветеринарне свідоцтво на тварин, які направляються за межі області, підписує головний ветеринарний лікар району. Термін дії свідоцтва 3 діб з дня видачі. У ветеринарному свідоцтві вказують кількість тварин, їх місце призначення, відомості про благополучність місцевості з інфекційних хвороб, проведені спеціальні обробки (щеплення, алергічні реакції) і час їх проведення. На вибракуваних тварин докладають акти. У колійному журналі зазначається докладний маршрут прямування.

3. Хвороби тварин, які зв'язані з транспортуванням заходи їх профілактики

Захворювання тварин при транспортуванні на м'ясопереробні підприємства, незалежно від виду транспорту, виникають у разі невиконання ветеринарно- санітарних вимог щодо транспортування

Транспортування тварин автотранспортом.

За умов транспортування автотранспортом найчастіше спостерігаються такі захворювання: травматичні пошкодження, теплові і сонячні удари, захворювання органів дихання і шлунково-кишкового тракту та ін.

Травматичні пошкодження. Травматичні пошкодження виникають в усіх видів тварин під час транспортування непідготовленим транспортом, у разі перевезення тварин без належного розташування в транспортному засобі (без врахування віку, статі, вгодованості та виду тварин).

Теплові удари. Теплові удари можуть виникати в усіх видів тварин, але найбільш чутливі до цього захворювання свині, особливо вгодовані. Причиною теплового удару є недотримання норм навантаження тварин у літню пору року та використання необладнаного транспорту. У хворих спостерігається гіперемія слизових оболонок, слабкість, часте дихання, прискорений пульс. Тварина падає і не встає. З метою покращення стану тварин необхідно зупинити транспорт, поставити його у тінь, провітрити кузов машини і через 2--3 години, коли ураження тварин усунено, можна продовжувати рух.

Сонячні удари. Сонячні удари виникають у разі транспортування тварин у необладнаному транспорті і відсутності даху на кузові. В уражених тварин виникають такі клінічні ознаки, як і при тепловому ударі. Щоб усунути небезпеку, достатньо машину з тваринами поставити у тінь і провітрити кузов.

Захворювання органів дихання. Захворювання органів дихання виникає в усіх тварин, але найчастіше у молодих, під час транспортування їх на неналежно обладнаному транспорті, що призводить до виникнення протягів.

Отруєння тварин. Отруєння тварин виникає, коли їх перевозять на транспортних засобах, які використовувались для перевезення мінеральних добрив, вантажів, які містять отруйні речовини тощо. З метою профілактики отруєння транспортні засоби перед навантаженням тваринами необхідно підготувати. Для цього проводять ретельну механічну очистку транспорту, миють кузов, а за необхідності, проводять його санітарну обробку.

Транспортування тварин залізницею.

Під час транспортування тварин залізницею можуть виникнути практично такі самі захворювання, як і за умов перевезення автотранспортом: теплові удари, травми, захворювання органів дихання та шлунково-кишкового тракту, транспортна лихоманка, отруєння та ін. Специфічні для транспортування залізницею захворювання обумовлюються тривалістю перебування у дорозі, високою температурою у вагонах, особливо у разі недотримання вимог до розташування тварин, поганим доглядом за тваринами.

Вагонна хвороба. Вагонна хвороба спостерігається під час транспортування великої рогатої худоби. Вона проявляється прискореним диханням і пульсом, гіперемією слизових оболонок, хиткістю під час руху. У тяжких випадках трапляються сильні потуги, слабкість (ознаки подібні до післяродового парезу) при нормальній температурі тіла. Після вивантаження тварин з вагона ознаки захворювання протягом 2--3 годин зникають.

Заминка. Захворювання трапляється в овець та телят під час транспортування. Виникає захворювання у разі порушення умов транспортування. Сильні поштовхи, ривки, різке гальмування призводить до того, що велика худоба підминає слабку кінцівку. Для профілактики захворювання необхідно у вагонах встановлювати перегородки.

Транспортна лихоманка. Хворіють усі види тварин під час транспортування у холодну пору року. Збудник -- фільтруючий вірус. Захворювання у тварин виявляється гіперемією слизових оболонок носа і кон'юнктиви, кашлем, слинотечею і підвищеною температурою тіла. Тварини хворіють протягом 7--10 діб.

Ветеринарно-санітарні заходи при виявленні інфекційних захворювань під час транспортування

При підготовці тварин до транспортування на м'ясопереробне підприємство, під час їх транспортування та вивантаження на м'ясопереробному підприємстві лікар ветеринарної медицини може виявити захворювання тварин інфекційними хворобами. Виявлення таких інфекційних хвороб, як сибірка, емфізематозний карбункул, ящур, чума і бешиха свиней, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, сказ, некробактеріоз (фузобактеріоз), чума великої рогатої худоби і дрібних жуйних, сап та заразні хвороби птиці, вимагає від лікаря проведення відповідних ветеринарно-санітарних та господарських заходів з метою виявити потенційне джерело збудника, зупинити поширення інфекційних хвороб тварин та зараження людей особливо небезпечними хворобами. У разі виявлення таких захворювань необхідно вживати заходів відповідно до інструкцій з боротьби із відповідними хворобами.

Сибірка. Якщо під час навантаження виявляють підозрілих або хворих на сибірку тварин, усю партію до навантаження не допускають, проводять більш ретельний ветеринарний огляд тварин з поголовною термометрією. Хворих та підозрілих на захворювання тварин відділяють від основного гурту, ізолюють та піддають лікувально-профілактичним заходам, відповідно до інструкції з боротьби з цим захворюванням. Хворих тварин лікують, використовуючи симптоматичні лікувальні засоби. Підозрілим у захворюванні тваринам проводять повну імунізацію протисибірковою сироваткою і карантинують. У разі виявлення сибірки під час транспортування весь гурт тварин затримують та вивантажують. Хворих і підозрілих на захворювання направляють в ізолятор і лікують. Інших тварин пасивно імунізують і ставлять у карантин. Якщо сибірка виявлена при вивантаженні тварин на м'ясокомбінаті, то проводять ті самі заходи, що й під час транспортування.

У разі виявлення сибірки у великої рогатої худоби, проводять огляд усіх тварин з поголовною термометрією. Хворих та тварин з підвищеною температурою відправляють до ізолятора і лікують, використовуючи сучасні методи. Усіх інших тварин з цього гурту направляють у карантинне відділення, піддають пасивній імунізації і спостерігають за тваринам протягом 3-х діб. Тварин, у яких підвищилась температура, переводять в ізолятор і лікують. Тварин з нормальною температурою тіла після трьохдобового спостереження направляють до забою в санітарну бойню.

У разі виявлення сибірки у свиней вживають тих самих заходів, що й до великої рогатої худоби. Підозрілих на захворювання свиней після огляду направляють до забою в санітарну бойню.

Трупи тварин, гній, підстилку, малоцінний інвентар знищують (спалюють).

Емфізематозний карбункул. Якщо під час завантаження, транспортування та вивантаження тварин виявлено хворих або підозрілих на захворювання емфізематозним карбункулом, вживають ветеринарно-санітарних заходів таких, як і при сибірці.

Ящур, чума свиней. Тварин, хворих ящуром, та свиней -- чумою доставляти для забою на м'ясопереробні підприємства заборонено. У разі виявлення захворювання тварин під час транспортування автотранспортом, їх під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини направляють на найближче м'ясопереробне підприємство для негайного забою на санітарній бойні. Під час транспортування залізницею тварин перевантажують на автотранспорт і проводять ветери- нарно-санітарні заходи, як і при інших інфекційних захворюваннях.

Фураж, гній, підстилку знищують (спалюють).

Бешиха свиней. Хворих бешихою свиней відправляти для забою на м'ясопереробні підприємства забороняється. Якщо під час навантаження на автотранспорт для відправки на забій виявлено хворих свиней, навантаження припиняють. Усіх тварин оглядають і проводять поголовну термометрію. Хворих тварин відправляють в ізолятор і лікують, використовуючи сучасні методи. Умовно хворих або підозрілих поміщають у карантинне відділення і піддають пасивній імунізації. Якщо захворювання виявлено під час транспортування автотранспортом, усіх хворих і підозрілих у захворюванні свиней направляють на найближчий м'ясокомбінат (бойню) для негайного забою. У разі транспортування свиней залізницею, їх оглядають з поголовною термометрією. Усім свиням цього гурту проводять пасивну імунізацію (вводять сироватку). Хворих і підозрілих на захворювання бешихою свиней перевантажують на автотранспорт і направляють для негайного забою на найближчий м'ясокомбінат. Інших свиней з цього гурту, у разі неможливості негайного забою на місці, транспортують на м'ясокомбінат. По шляху транспортування спеціаліст ветеринарної медицини, який супроводжує тварин, повинен сповістити про виявлене захворювання транспортні ветеринарні дільниці.

Бруцельоз, туберкульоз. Тварин, які реагують на бруцельоз або туберкульоз, дозволяється перевозити на найближчий м'ясокомбінат для забою, з дотриманням ветеринарно-санітарних правил.

Лептоспіроз. Підозрілих та хворих лептоспірозом тварин забороняється перевозити на м'ясопереробні підприємства для забою. У разі виявлення хворих тварин під час транспортування, дозволяється подальше транспортування, але при цьому сповіщають транспортні ветеринарно-санітарні дільниці на шляху транспортування. Підозрілих і хворих тварин відправляють для забою на санітарну бойню або забій проводять у забійному цеху в кінці зміни після звільнення його від продуктів забою здорових тварин.

Сказ. Тварин, хворих на сказ, а також покусаних скаженними тваринами, знищують.

Чума великої рогатої худоби, чума дрібних жуйних. Якщо виявлено або є підозра на захворювання чумою великої рогатої худоби чи чуми дрібних жуйних, лікар ветеринарної медицини транспортної ветеринарно-санітарної дільниці терміново сповіщає головного лікаря ветеринарної медицини району, забороняє доступ до хворих тварин стороннім особам і тваринам та вживає заходів, відповідно до інструкції з боротьби з цими хворобами.

Сап. Якщо під час навантаження коней (ослів, мулів) на транспортні засоби для перевезення їх на м'ясопереробне підприємство у лікаря ветеринарної медицини виникає підозра на захворювання сапом, необхідно припинити навантаження і всім тваринам провести малеїнізацію. У разі виявлення хворих тварин або таких, що позитивно реагують на малеїн, увесь гурт тварин транспортувати забороняють і вживають заходів відповідно до чинної інструкції з боротьби із сапом.

Якщо під час транспортування виявлено тварин, підозрілих на сап, увесь гурт тварин затримують і проводять малеїнізацію. Хворих тварин і тих, які позитивно реагують на малеїн, знищують. Коней, у яких була негативна реакція на малеїн, дозволяють до подальшого транспортувати на м'ясопереробне підприємство, але сповіщають на ветеринарно-транспортні дільниці, на шляху транспортування. Таких тварин забивають негайно на м'ясокомбінаті, санітарній бойні або у забійному цеху в кінці робочого дня.

Заразні хвороби птиці. У разі виявлення під час завантаження птиці підозрілої або хворої інфекційними хворобами увесь гурт птиці до транспортування не допускають і вживають ветеринарно-санітарних заходів, відповідно до чинних інструкцій. Якщо під час транспортування виявлено хвору або загиблу птицю з ознаками віспи, пастерельозу, інфекційного ларінготрахеїту, всю птицю затримують і направляють на негайний забій на найближчий птахокомбінат (бойню). За умови виявлення птиці, хворої ньюкасльською хворобою, всю птицю знищують (спалюють).

Якщо при вивантаженні на м'ясопереробному підприємстві виявляють птицю, хвору або підозрілу на захворювання заразними хворобами, при яких чинними правилами дозволяється її переробка, всю птицю направляють на терміновий забій. Транспортні засоби, на яких була привезена птиця, клітки та інший інвентар ретельно дезінфікують, відповідно до чинних інструкцій щодо боротьби з інфекційними хворобами птиці.

У разі порушення умов транспортування дуже часто спостерігаються травматичні ушкодження. Тому під час післязабійої переробки туш, отриманих від таких тварин, проводять зачищення травмованих тканин, а туші переводять у нестандартні. Крім того, м'ясо, отримане від таких тварин, більше обсіменяється гнильною мікрофлорою і швидше псується.

Причиною виникнення травматичних ушкоджень є, насамперед, порушення правил транспортування тварин. Не в усіх суб'єктів господарювання, що доставляють худобу на м'ясопереробне підприємство, є навантажувальні майданчики, тому під час навантаження тварин доводиться підганяти, а іноді й бити, що спричиняє виникнення травматичних ушкоджень. Трапляються випадки порушення норм навантаження тварин на автомашини, що призводить до травматичних ушкоджень. Часто тварин привозять на необладнаних машинах, а провідники, що супроводжують худобу, не знають правил і умов транспортування.

У разі порушення умов транспортування найчастіше травмуються тазова ділянка, грудна клітка, черевна стінка, поперек, спина і шия.

Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільша кількість тварин із травматичними ушкодженнями надходить на м'ясопереробне підприємство за умов транспортування автотранспортом -- від 9,3 до 22 % від загальної кількості тварин, що надійшли; менше залізничним -- від 5,5 до 19,2 % і ще менше водним -- від 8,1 до 15,8 %.

На виникнення травматизму впливає також відстань транспортування (табл. 1).



Табл. 1. Вплив відстані транспортування великої рогатої худоби на виникнення травматизму.

Показники	Відстань, км
	до 50	50-100	більше, ніж 100
Виявлено травм під час передзабійного огляду:
у середньому	8,7	12,4	16,2
межі коливань	8,0-12,6	6,5-14,8	12,0-18,1
Виявлено травм під час післязабійного огляду:
свіжих у середньому	16,2	18,4	24,6
межі коливань	12,2-21,6	14,6-20,0	16,2-28,2
давніх у середньому	8,9	10,6	13,2
межі коливань	7,6-14,2	7,6-14,2	8,9-16,1
Всього травм:
у середньому	25,1	29,0	37,8
межі коливань	21,3-36,4	22,2-36,6	22,8-39,4

4. Санітарна обробка і контроль якості очистки та дезінфекції транспортних засобів

Для санітарної обробки залізничного транспорту Міністерство шляхів сполучення має дезінфекційно-промивальні станції (ДПС), дезінфекційно-промивальні пункт (ДПП), промивні пункти (ПП). За характером ветеринарно-санітарної обробки вагони після вивантаження і подаються під навантаження поділяються на:

категорія - вагони, в яких перевозили здорових тварин з пункту в благополучний щодо заразних захворювань;

категорія - вагони, в яких перевозили тварин хворих, підозрілих на захворювання, імпортних або під навантаження циркових, зоопаркових, племінних тварин;

категорія - вагони, в яких перевозили тварин, хворих на сибірку, ЕМКАР, правець, Брадзот, ящуром або якщо під час шляху прямування або при вивантаженні виявлений труп тварини.

Вагони повинні відправлятися на ветеринарно-санітарну обробку з закритими дверима. Прибулі на ДПС вагони 1 категорії звільняють від бруду і миють гарячою водою, 2 - звільняють від забруднень, миють гарячою водою та дезінфікувати; 3 - спочатку зрошують дезрозчином, потім очищають від забруднень, дезінфікують, витримують, миють гарячою водою і вдруге дезінфікують.

Ветеринарно-санітарна обробка починається з очищення від залишків корму, гною, підстилки на спеціально відведених бетонованих або асфальтованих майданчиках. Промивають струменем гарячої води (не менше 60 - 70 ° С і 2 атм.) Під кутом до поверхні 60 - 70 ° на відстані 0,7 - 1,5 м від поверхні. Спочатку миють підлогу і пристосування, стіни, стелю і знову підлогу до повного освітлення стікала вода і появи видимої структури матеріалу. Для промивання використовують водопровідну воду, що містить не більше 100 мікробних тіл в 1 мл.

Вологий метод дезінфекції заснований на зрошенні поверхні дезрозчином з низькою корозійною здатністю. Вагони 1 категорії не піддаються, вагони 2 і 3 категорій дезінфікуються на ДПС і ДПП. Спочатку обробляється підлогу, потім стіни, стелю і знову підлогу. Дезрозчин розпилюють під прямим кутом. Використовують розчин гіпохлорит або хлорного вапна, що містить 3 - 4% активного хлору, каустичну соду, лужний розчин формальдегіду. Норма витрачання дезрозчину 0,5 л на 1 м 2. Витримка - 1 годину.

Після дезінфекції внутрішньої поверхні обладнання промивають гарячою водою і просушують. Для вагонів 3 категорії проводять повторну дезінфекцію на ДПС.

5. Ветеринарно-санітарний нагляд при транспортуванні тварин на м'ясопереробне підприємство

На м'ясопереробні підприємства України для забою надходять усі види сільськогосподарських тварин: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, кролі, коні, домашня птиця та телята, ягнята і поросята, віком не менше 14 днів.

Під час транспортування тварин необхідно дотримуватися ветеринарно- санітарних вимог, незалежно від виду транспортування, тому що порушення ве- теринарно-санітарних вимог призводить до виникнення травматизму, зменшення забійного виходу м'яса і м'ясопродуктів та зниження їх якості.

До забою на м'ясо допускаються тільки здорові тварини з місцевості (населених пунктів, баз, господарств), благополучної щодо заразних хвороб. Вивезення тварин з неблагополучних щодо заразних хвороб населених пунктів допускається лише у випадках, передбачених відповідними інструкціями.

Залежно від епізоотичної ситуації, тварини, що надходять на забійні та м'ясопереробні підприємства, повинні бути щеплені проти сибірки, чуми свиней, бешихи та інших інфекційних хвороб, якщо місцевість неблагополучна щодо цих захворювань.

При транспортуванні тварин з годуванням в дорозі, при відсутності передзабійної витримки тварин у господарстві, що має бути зазначено у супровідному документі, при доставці худоби по залізниці і гоном, у разі надходження худоби поза графіком, після проведення карантину при здачі-приймання худоби за масою і якістю м'яса, а кроликів поживою масі тривалість передзабійної витримки на м'ясокомбінаті становить: для великої і дрібної рогатої худоби, оленів, верблюдів - не менше 15 год, для свиней - не менше 10, для коней, мулів, віслюків - не менше 24, для кроликів - 5 год після приймання їх на м'ясокомбінаті. Телят направляють на переробку після закінчення 6 год після приймання їх на м'ясокомбінаті. Напування тварин не обмежують, але припиняють за 3 год до забою. Забороняється забій тварин, що мають ознаки втоми після транспортування. Таких тварин при нормальному напування і годівлі ставлять на відпочинок не менше ніж на 48 год, а надалі надходять, як зазначеновище. При здачі-приймання худоби за живою масою і вгодованості як безпосередньо в господарствах, так і на підприємствах передзабійний витримка на м'ясокомбінатах повинна становити для: великої і дрібної рогатої худоби, оленів, верблюдів, коней, мулів і ослів - не менше 24 год для свиней - не менше 12, для телят - 6 год після приймання їх на підприємстві.



Заключення

Ветеринарно-санітарна експертиза - наука, що вивчає методи санітарно-гігієнічного дослідження харчових (м'ясо, молоко, риба, яйця) і сировинних (шкіра, вовна та ін) продуктів тваринного походження, а також встановлює науково обгрунтовану ветеринарно-санітарну оцінку цих продуктів.

Знання ветеринарно-санітарної експертизи мають велике значення у підготовці майбутнього ветеринарного лікаря.

У практичній роботі ветеринарний лікар постійно стикається з питаннями ветсанекспертизи на м'ясокомбінатах, на транспорті, в лабораторіях, на колгоспних ринках у міських і сільських місцевостях, в колгоспах і радгоспах, на рибних промислах і т. д. Тому ветеринарний лікар повинен добре володіти комплексом санітарно- гігієнічних досліджень продуктів тваринництва. Тільки в цьому випадку він зможе правильно організувати експертизу продуктів і дати обгрунтований висновок про їх санітарному стані і про найбільш раціональних шляхах використання неякісних продуктів і сировини.

Основне в роботі ветеринарно-санітарного експерта - попередити можливість зараження людей через продукти, отримані від хворих тварин, а також запобігти перенесення заразних захворювань з інфікованих продуктів (сировини) на здорових тварин. При цьому особливу небезпеку представляють антропозоонози - захворювання, спільні для тварин і людини (сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, трихінельоз та інші).

Ветеринарний лікар як державний контролер зобов'язаний допускати в їжу тільки доброякісні продукти.

Недоброякісні (інфіковані) продукти і відходи забійного виробництва за вказівкою ветеринарного лікаря конфіскують і обов'язково знешкоджують або знищують.