Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 8 наукових працях, із яких 6 статей (3 особистих) - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у період із 1997 по 2005 роки на базі наукової лабораторії кафедри анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин Полтавської державної аграрної академії, лабораторії епізоотології Полтавської філії Інституту ветеринарної медицини УААН, Великобагачанської районної лабораторії ветеринарної медицини, НДГ “Ювілейний” ПДАА, ССВ ім. Леніна (ТОВ „Довіра”) Великобагачанського району Полтавської області.

У ході виконання роботи користувалися прийнятими клінічними, бактеріологічними, гематологічними, біохімічними, імунологічними, токсико-логічними, патологоанатомічними та гістологічними методами досліджень.

Корів дослідили на мастит за допомогою клініко-епізоотологічних і лабораторних методів із мастидином та підрахунку клітин у молоці [Івашура А.І., 1972; Оксамитний М.К., 1973]. Із виявлених хворих на субклінічний мастит та здорових тварин за принципом аналогів сформували 4 групи по 10 корів у кожній. У першу і другу групи входили тварини, хворі на субклінічний мастит; у третю і четверту - здорові. Коровам першої та третьої груп РПБ втирали у шкіру вимені, переважно ураженої запаленням частки, протягом 5-7 хвилин відразу після доїння з інтервалом 24 години до зникнення ознак захворювання. Корів другої групи лікували традиційним методом - шляхом внутрішньом'язевого застосування антибіотиків (калієвої солі бензілпеніциліну та стрептоміцину сульфату). Попередньо визначали рівень чутливості до них культур бактерій, виділених із проб молока корів, хворих на субклінічний мастит. При цьому застосовували метод паперових дисків, згідно з прийнятою методикою [Івашура А.І., 1972; Оксамитний М.К., 1973]. Корови четвертої групи виступали в якості контролю.

У досліді 2 було 9 груп по 6-10 голів. РПБ застосовували як у досліді 1, але з інтервалами у 12, 24, 48, 60 годин тваринам групи 1, 2, 3 та 4, відповідно. Коровам п'ятої групи випробовували санобіт - препарат, виготовлений на основі РПБ із додаванням аеросилу та новокаїну, який люб'язно надали нам доценти Плугатирьов В.П. та Довгопол В.Ф. Контрольними були тварини групи 6, хворі на субклінічний мастит, які одержували традиційне лікування, як і в досліді 1, групи 7 - хворі на субклінічний мастит, яких не лікували та груп 8 і 9, які були клінічно здоровими. Коровам групи 8 втирали протягом 5-7 хвилин в шкіру вимені РПБ з інтервалом 24 години, а 9 - нашкірно застосовували фізіологічний розчин.

До застосування РПБ та тричі після цього через кожні 7 діб у корів відбирали проби молока для бактеріологічного дослідження й крові для вивчення динаміки морфологічних, біохімічних та імунологічних показників.

Проби паренхімного молока висівали на МПБ, МПА, сольовий агар з маннітом, МПА із 5% крові вівці, середовища Ендо та Кітт-Тароцці. Із колоній, що виросли, готували мазки і фарбували їх за методом Грама.

Для виділення чистих культур стафілококів та ентеробактерій їх пересівали на МПБ і МПА, стрептококів - на МПБ та МПА із глюкозою. Далі вивчали їх біологічні властивості й ідентифікували до видів, застосовуючи визначник бактерій Бергі. Відповідно до прийнятих методів, культури досліджували на наявність ознак патогенності. У культур стафілококів визначали здатність продукувати коагулазу, розкладати манніт у аеробних та анаеробних умовах, викликати гемоліз еритроцитів, термостійкість ендонуклеази і вірулентність для білих мишей. При вивченні культур стрептококів визначали гемолітичні властивості, стійкість до нагрівання при 60єС протягом 30 хвилин, ріст при температурі 10є та 45єС і в бульйоні з 40% жовчі, здатність до гідролізу гіппуровокислого натрію, редукції метиленового синього у молоці, утворення аміаку при рості на пептонному середовищі, розкладу вуглеводів (сахарози, крохмалю, рафінози, лактози, трегалози), амінокислоти аргініну, багатоатомних спиртів та глюкозидів (сорбіту, манніту, саліцину, ескуліну, інуліну та гліцерину), відношення до САМР-тесту, а також вірулентність для білих мишей. У культур кишкової палички вивчали можливість ферментації вуглеводів, сечовини, засвоєння цитрату, зрідження желатину, утворення індолу та сірководню, результати реакцій із метиловим червоним і Фогес-Проскауера та вірулентність для білих мишей. Чутливість виділених культур бактерій до антибіотиків визначали із застосуванням МПА та паперових дисків за прийнятою методикою [Івашура А.І., 1972; Оксамитний М.К., 1973; Карташова В.М., 1973; Голубева И.В. із співавт., 1985; Дьяконов Л.П., 1986; Антонов Б.Н. зі співавт., 1986].

У пробах крові визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів та лейкограму прийнятими методами, гемоглобін - за Салі, ШОЕ - за методом Панченкова. У сироватці крові: загальний білок - біуретовим методом; білкові фракції - експрес-методом Карпюка А.С. [Чумаченко В.Е. із співавт., 1985]; резервну лужність - методом Большакова; неорганічний фосфор - методом Брігса в модифікації Юделевича; кальцій - за де-Ваардом [Кудрявцев А.А., 1984]; магній з використанням кольорової реакції з титановим жовтим - за Кункелем із співавторами в модифікації Петрухіна І.В. [Кондрахин И.П., 1985] і хлор - за Рушняком [Кудрявцев А.А., 1984]. При визначені фагоцитарної активності нейтрофілів, фагоцитарного числа та фагоцитарного індексу використовували як тест-культури штам 209-Р Staph. аureus [Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С.,1987]; бактерицидної активності - фотоелектроколориметричним методом за Смирновою О.В., а як тест-культуру брали штам О-139 E. coli; лізоцимної активності - фотоелектроколориметричним методом Дрофейчука В.Г. у модифікації УНДІЕВ, в якості тест-культури був штам 2655 М. lysodeіkticus [Чумаченко В.Е. зі співавт., 1985]; комплементарної активності - фотоелектроколориметричним методом з урахуванням 50%-го гемолізу (С'H₅₀) [Резникова Л.С., 1967].

У 3 підгострих дослідах на 80 білих мишах живою масою 20-30 г вивчали токсичність, кумулятивну та шкірно-резорбтивну дії РПБ.

Мишам однієї групи в кожному досліді РПБ втирали протягом 4-5 хвилин у шкіру попередньо вистриженої ділянки на спині, площа якої складала близько 6-7% від загальної поверхні тіла; таку ж частку займала і площа шкіри вим'я корови від її загальної поверхні. Білим мишам решти груп його вводили всередину за допомогою гнучкого зонду 14 разів із 24-годинним інтервалом. В якості однократної дози брали таку кількість РПБ, яка містила добову норму магнію, включаючи 130-200 мг його сухого залишку із розрахунку на 1 кг живої маси тіла білої миші. Нативний РПБ перед введенням розводили водою в межах від 1:50 до 1:5 з таким розрахунком, щоб загальний об'єм його дози складав 0,5 мл.

За тваринами встановили постійний клінічний нагляд протягом одного місяця. До початку застосування РПБ та через кожні 7 діб після цього їх зважували і визначали у периферійній крові кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, лейкограму та опсоно-фагоцитарну активність нейтрофілів. Рівень токсичності РПБ визначали за Саноцьким І.В. (1973).

У мишей досліду 3 вивчали патологоанатомічну картину, відбираючи проби серця, печінки, шлунку, нирок, червоного кісткового мозку та селезінки для гістологічного дослідження згідно з прийнятими методиками [Меркулов Г.А., 1969; Неменова Н.М., 1978; Мажуга П.М., 1978; Хем А., Кормак Д., 1983].

Одержані дані обробили із застосуванням методів варіаційної статистики [Лакін Г.Ф., 1980]. Економічні збитки від субклінічного маститу корів та економічну ефективність застосування РПБ визначали у навчальному господарстві „Ювілейний” Полтавського району Полтавської області [Панасенко А.К., 1977].

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3. Запропоновано метод застосування РПБ як препарату для стимуляції неспецифічної резистентності організму тварин та лікування хворих на субклінічний мастит корів шляхом втирання РПБ у шкіру вимені, переважно ураженої запаленням частки, протягом 5-7 хвилин зразу після доїння з інтервалом 12-24 годин до зникнення ознак субклінічного маститу.

Список опублікованих праць

Застосування бішофіту полтавського для лікування корів хворих на мастит / Плугатирьов В.П., Довгопол В.Ф., Бердник В.П., Адамова /Киричко/ О.Б. // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. - Вип. 5, ч. 2. - Біла Церква, 1998. - С. 76 - 79.

Дисертант проводила нашкірне застосовування розчину полтавського бішофіту коровам, хворим на субклінічний мастит.

Адамова /Киричко/ О.Б. Деякі гематологічні, біохімічні та імунологічні показники здорових і хворих на субклінічний мастит корів після нашкірного застосування полтавського бішофіту // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 1999. - №. 5 - С. 71 - 73.

Адамова /Киричко/ О.Б. Природний мінерал бішофіт та його застосування у ветеринарній медицині // Матеріали науково-практичної конференції “Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення”. - Полтава, 2000. - С. 89 - 91.

Бердник В.П., Дорошенко С.В., Адамова /Киричко/ О.Б. Клінічні та деякі фізіологічні показники білих мишей при застосуванні бішофіту у підгострому досліді. Повідомлення 1 // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 3. - С. 27 - 28.

Дисертант визначила вміст еритроцитів, гемоглобіну та лейкоцитів у периферійній крові білих мишей на фоні нашкірного та внутрішнього застосування їм розчину полтавського бішофіту.

Маса тіла та деяких внутрішніх органів білих мишей після застосування бішофіту / Бердник В.П., Дорошенко С.В., Адамова /Киричко/ О.Б. та ін. // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 3. - С. 29 - 30.

Дисертант проводила патологоанатомічні дослідження та аналіз маси внутрішніх органів білих мишей на фоні нашкірного та внутрішнього застосування їм розчину полтавського бішофіту.

Киричко О.Б. Клінічні та деякі фізіологічні показники білих мишей при застосуванні бішофіту у підгострому досліді. Повідомлення 2 // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2004. - № 1. - С. 80 - 82.

Киричко О. Динаміка гуморальних факторів природної резистентності здорових та хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні розсолу полтавського бішофіту // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 7. - С. 37 - 39.

Методичні рекомендації щодо діагностики, профілактики субклінічного маститу корів та боротьби з ним / Бердник В.П., Аранчій С.В., Бердник І.Ю., Киричко О.Б. та ін. - Полтава, 2005. - 55 с.

Дисертант запропонувала схему бактеріологічних досліджень субклініч-ного маститу, метод стимуляції резистентності та лікування корів при даній патології.

АНОТАЦІЇ

Киричко О.Б. Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2006.

Дисертація присвячена пошуку засобів та удосконаленню методів підвищення природної резистентності тварин на прикладі субклінічного маститу корів. Із цією метою застосована природна екологічно чиста суміш мінералів - розчин полтавського бішофіту (РПБ). Дослідження були направлені на вивчення складу та властивостей мікрофлори, а також рівнів неспецифічної природної резистентності клінічно здорових і хворих корів до та після застосування РПБ. Як модель для досліджень обрали корів, хворих на субклінічний мастит. Розроблена схема бактеріологічного дослідження молока при даній патології. Запропоновано метод застосування РПБ як препарату для стимуляції неспецифічної резистентності організму тварин та лікування хворих на субклінічний мастит корів шляхом втирання РПБ у шкіру вимені переважно ураженої запаленням частки протягом 5-7 хвилин відразу після доїння з інтервалом 12 і 24 годин. У підгострих дослідах на білих мишах вивчена токсичність і здатність РПБ до кумулятивної та шкірно-резорбтивної дій.

Ключові слова: мікрофлора, резистентність, корови, субклінічний мастит, полтавський бішофіт.

Диссертация посвящена поиску средств и усовершенствованию методов повышения естественной резистентности животных на примере субклинического мастита коров. Испытана естественная экологически чистая смесь минералов - раствор полтавского бишофита (РПБ). Исследования были направлены на изучение видового состава и свойств микрофлоры, а также факторов неспецифической естественной резистентности клинически здоровых и больных коров до и после применения РПБ. Как модель для исследований служили коровы, больные субклиническим маститом. Разработана схема бактериологического исследования молока при данной патологии.

При эпизоотологическом, клиническом и лабораторном исследованиях молочных стад двух хозяйств Полтавской области выявлен субклинический мастит в 15,4% и 30,7% случаев. В результате бактериологических исследований проб молока больных субклиническим маститом коров первого хозяйства в 60,9% случаев выделены культуры Staph. aureus, 26,1% - E. сoli и 13,0% - Staph. еpidermidis; а другого - в 39,9% - Str. аgalactiaе, 22,1% - Staph. aureus, 24,7% - Str. lactis, 7,6% - Staph. epidermidis, 3,8% - Str. faecalis и 1,9% - E. сoli. Из проб молока здоровых коров в 73,3% случаев изолированы культуры Str. lactis, 13,3% - Staph. epidermidis, по 6,7% - Staph. aureus и Str. faecalis. Таким образом, из молока больных субклиническим маститом коров выделены преимущественно культуры Staph. aureus, Str. аgalactiaе и реже - E. сoli; а клинически здоровых - Str. lactis та Staph. epidermidis.

При втирании РПБ больным субклиническим маститом коровам в кожу вымени через 12 часов, 24, 48 и 60 часов до выздоровления оптимальними были 12- и 24-часовой интервалы, при которых наблюдали исчезновение признаков заболевания в наиболее короткий срок и бактерий в пробах молока.

На 7 сутки применения РПБ с интервалами 12, 24 часа и санобита показатели бактериальной активности сыворотки крови (БАСК), комплементарной активности сыворотки крови (КАСК), лизоцимной активности сыворотки крови (ЛАСК) и опсонно-фагоцитарной реакции у коров были достоверно выше, по сравнению с контролем. Так, у коров, которые выздоровели от субклинического мастита, уровень БАСК был повышенным до 65,28±1,48-66,74±0,89 %, а у здоровых коров - до 67,48±1,09 % (контроль 55,31±1,08 %, р<0,001); КАСК - до 1,72±0,05-1,78±0,08 С'Н50 и 1,75±0,05 С'Н50 (контроль 1,25±0,05 С'Н50, р<0,001); ЛАСК - до 28,66±0,37-29,35±0,93 % и 28,98±1,01%, соответственно (контроль 24,94±0,89 %, р<0,01). У коров тех же групп были повышены ФА до 57,90±1,30-58,67±1,06 % и 60,40±1,06 % соответственно (контроль 49,50±0,89 %, р<0,001), ФЧ до 9,07±0,37-9,27±0,60 од. и 9,17±0,41 ед. (контроль 7,11±0,54 ед., р< 0,01-0,001) и ФИ до 5,25±0,29-5,42±0,27ед. и 5,55±0,30 ед., соответственно (контроль 3,51±0,19 ед., р<0,001). Все названные показатели были достоверно высшими (р<0,01-0,001), по сравнению с контролями, у коров тех же груп, как и на 7 сутки, также на 14 и 21 сутки после начала применения РПБ и санобита. В их периферической крови достоверно возросли уровни эритроцитов, гемоглобина, а в пробах сывороток крови - альбуминов, -глобулинов и магния.

В трех опытах на белых мышах определили дозу, оптимально действующую на их клиническое состояние, физиологические и иммунологические показатели. На них испытывали однократную, двух-, трех-, четырех- и десятикратную дозы. В качестве однократной дозы брали такое количество РПБ, которое содержало суточную норму магния белых мышей. Результаты исследований показали, что однократной дозой является 130-200 мг сухого остатка из расчета на 1 кг живой массы тела. После применения РПБ на кожу или внутрь в одно- и двухкратной дозах у белых мышей наблюдали удовлетворительное клиническое состояние, достоверное повышение уровней эритроцитов, гемоглобина и показателей опсонно-фагоцитарной реакции нейтрофилов. На гистологической картине селезенки выявили увеличение размеров фолликулов и их ростковых зон, а в красном костном мозге возросло количество гемоцитобластов и мегакариоцитов, что свидетельствует о стимуляции гемопоэза. Гистологическое строение тканей сердца, желудка, печени и почек было таким же, как в контроле.

РПБ как фармакологический препарат в одно- и двухкратной дозах не вызывал отравления и аллергизации организма белых мышей, легко всасывался через кожу и обладал кумулятивным и стимулирующим гемопоэз действием. В четырех- и десятикратных дозах у них появлялись признаки отравления и гибель - LD50 и LD100 ,соответственно.

Ключевые слова: микрофлора, резистентность, коровы, субклинический мастит, полтавский бишофит.