Удосконалення технології вирощування ремонтних телиць до 12 місячного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Обґрунтування теми

2.Огляд літературних джерел

3. Технологія утримання та годівлі молодняку в після молозивний період

4. Технологічне обслуговування машин та обладнання

5. Штат ферми

6. Розрахунок потреби в кормах для поголів'я ферми

7. Економічні розрахунки

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Скотарство - провідна галузь тваринництва, що зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини в структурі тваринницької продукції. Молочно-м'ясне скотарство є галуззю національної економіки і сільськогосподарського виробництва. Ні одна держава, ні один континент світу не можуть успішно розвиватися без цієї дуже важливої галузі.

Молочно-м'ясне скотарство, як відомо, відноситься до базових галузей, або як їх ще називають, галузями першої необхідності.

В нашій державі від ВРХ одержують близько 99 % молока, а виробництво яловичини складає біля 50 % валової продукції м'яса [4].

Технологія вирощування молодняку ВРХ полягає у створенні таких умов годівлі та утримання, які б сприяли розвитку бажаних якостей, кращому використанню тваринами поживних речовин корму, більш інтенсивному зростанню та розвитку організму, високій оплаті корму продукцією, отриманню в подальшому здорового приплоду та розвитку здатності непохитно передавати у спадщину якості, які селекціонуються [9].

1. Обґрунтування теми

теля годівля раціон прибуток

Вирощування ремонтного молодняку повинно бути цілеспрямованим та економнім, враховувати біологічні особливості його росту та розвитку, формування міцної конституції, відповідного екстер'єру та інтер'єру, хороший розвиток органів травлення, відтворної функції та багаторічне використання тварин. Кожне нове покоління повинно бути продуктивнішим та стійкішим проти захворювань, відповідати вимогам сучасної технології.

Вирощування молодняку - це комплекс зоотехнічних заходів, спрямованих, по можливості, на більш повну реалізацію спадкових задатків тварин у процесі їх рості та розвитку.

Вирощування телиць для ремонту молочних стад організовують таким чином, щоб виконувати головне завдання господарства - рівномірно, протягом року виробляти максимальну кількість товарного молока високої якості при мінімальних витратах кормів, затратах праці та часу. А тому вирощування телиць повинно сприяти майбутній високій молочній продуктивності корів, а також високій оплаті кормів надоями. Крім того, слід намагатися максимально скорочувати непродуктивний у житті корови період, тобто вирощування від народження телички до першого отелення та лактації. Це також прискорює процес відтворення стада та дозволяє швидше оцінити бугаїв-плідників за якістю потомства, що має важливе значення в підвищенні продуктивності корів молочних стад.

Виростити здорових, добре розвинених, стійких проти несприятливого впливу зовнішнього середовища високопродуктивних тварин, здатних економно використовувати корми, можливо лише у тому випадку, якщо в процесі вирощування враховують особливості їх росту та розвитку в окремі вікові періоди.

Отже, знання різноманітної сутності процесів росту та розвитку, а також їх закономірностей дозволяє навчитися керувати розвитком організму в бажаному для людини напрямі.

На ріст та розвиток молодняку ВРХ, поряд із рівнем, великий вплив має тип годівлі, який характеризується співвідношенням окремих видів кормів у раціоні.

Важливе значення у формуванні молочної продуктивності мають також і умови утримання молодняку. Температура, освітленість приміщень, вологість повітря та його газовий склад, а також постійний активний моціон, безпосередньо впливають на розвиток та функцію органів, залоз внутрішньої секреції та тканин, значною мірою зумовлюють інтенсивність та напрям обміну речовин, а отже, мають значний вплив на формування продуктивності ВРХ. Значить, правильне, науково обґрунтоване вирощування ремонтних телиць - найбільш простий та швидкий шлях формування основи для одержання від дорослих тварин високої продуктивності.

2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Костенко вважає, що індивідуальний розвиток тварини відбувається в умовах складної взаємодії організму й зовнішнього середовища. А тому кінцевий результат розвитку визначає взаємодію спадкової основи з умовами середовища, у яких розвивається організм . Отже , знання різноманітної сутності процесів росту й розвитку, а також їх закономірностей дозволяє навчитися керувати розвитком організму у бажаному для людини напрямі.

Численними дослідженнями доведено , що молодняк має здатність компенсувати незначну затримку росту у старшому віці при поліпшенні умов годівлі і утримання. Міра компенсації у розвитку тварини і тривалість періоду , протягом якого вона може бути досягнута, залежать від віку тварини і від того, наскільки сильно було порушено нормальний розвиток організму. Якщо рівень годівлі був дуже низький і тривав досить довго, то надалі, навіть при досить добрих умовах годівлі і утримання, компенсація не відбувається і доросла тварина має риси недорозвиненої і низьку продуктивність.

Ю.Д. Рубан стверджує, що на ріст і розвиток молодняка , поряд із рівнем, великий вплив має тип годівлі, який характеризується співвідношенням окремих видів кормів у раціоні. В умовах інтенсифікації сільського господарства перевагу має тип годівлі із максимальним використанням зелених і соковитих кормів, їх вирощування дає можливість одержувати більше кормових одиниць із кожного гектара посівних площ. Вирощування телятав при висококонцентратному типі годівлі фізіологічно недоцільне і економічно неефективне.

Важливе значення у формуванні молочної продуктивності мають і умови утримання молодняка. Температура, освітленість, вологість повітря та його газовий склад , а також постійний активний моціон безпосередньо впливають на розвиток і функцію органів, залоз внутрішньої секреції і тканин, а отже, мають значний вплив на формування продуктивності великої рогатої худоби.

Головним напрямком розвитку тваринництва є створення великих тваринницьких ферм і комплексів, які дають можливість виробляти дешеве молоко і м'ясо на промисловій основі.

Важливою умовою збільшення молока і м'яса є ефективне використання засобів виробництва на основі впровадження нової техніки, прогресивної машинної технології, наукової організації праці. Виконання цих завдань залежить від правильного вибору оптимальних розмірів тваринницьких комплексів і механізованих ферм, розробки і застосування більш економічних об'ємно-планувальних рішень, технологічних засобів, нових машин та обладнання.

Впровадження прогресивних способів утримання і годівлі худоби, досягнень науки і передового досвіду на фермах значно підвищує продуктивність праці в тваринництві, знижує собівартість продукції.

Механізація виробничих процесів у тваринництві економічно ефективна лише тоді, коли вона ґрунтується на високому рівні концентрації і спеціалізації, стабільній кормовій базі, високопродуктивному поголів'ї та передовій технології годівлі й утримання худоби. Організація праці повинна відповідати прийнятій системі утримання і засобам механізації, які використовуються на фермі, а технологія механізованих робіт- відповідати технологічним картам. Великим резервом підвищення продуктивності праці є комплексна механізація і автоматизація робіт на тваринницьких фермах.

Впровадження прогресивної машинної технології якісно змінює організацію кормо виробництва і племінної справи, зоотехнічну і ветеринарну службу. Удосконалюється і організація праці тваринників. Замість індивідуального догляду за окремими тваринами застосовують бригадну організацію праці по догляду за великою групою тварин, вузьку спеціалізацію працівників, які виконують однорідні операції. Отже, на на фермах і комплексах впроваджують основи потокового виробництва[2] Сучасна технологія вирощування молодняку базується на ґрунтовних працях І. В. Бєльговського, П. Д. Пшеничного та інших вчених, які поклали початок вивченню великої та багатогранної проблеми, якою є вирощування молодняку.

У 1912 р. І. В. Бєльговський встановив безперервність секреції шлункового соку в телят, причому вона має місце й у тому випадку, коли верхні відділи вільні від їжі та коли їжа надходить безпосередньо в сичуг.

І. В. Бєльговським також було встановлено, що слідом за прийняттям їжі виділення шлункового соку різко зростає та протікає дуже інтенсивно. Тому смакові якості корму, його вигляд, запах, консистенція відіграють велику роль у появі апетиту у тварин та подальшому споживанні та перетравленні корму в сичузі та в інших відділах шлунку.

Він також встановив активність сичугового ферменту, що найбільш різко виявляється на молоці. Уже кисляк та інші корми викликали повільніше соковиділення. У сучасній ветеринарній та зооінженерній практиці це обов'язково враховується. Щоб знизити активність сичугового ферменту в хворого шлунково-кишковими захворюваннями теляти, зменшують даванки молока, замінюють його кисло-молочними кормами, зменшують тим самим подразливість слизової оболонки шлунка соком.

В. І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що історичний вплив на молочну продуктивність тварин має інтенсивність вирощування, їх вік та жива маса при першому отеленні. Високу молочну продуктивність від корів-первісток можна одержати якщо вони нормально розвинені та добре підготовані до отелення. Встановлено, що надій корів за першу лактацію позитивно корелює з їх живою масою. Залежно від біологічних особливостей порід є оптимум розвитку телят до першого отелення: для чорно-рябої - 500-525 кг, червоної степової - 475-500 кг та для симентальської - 550-575 кг. Проте не можна вважати, що збільшення живої маси корів обов'язково підвищить їх молочність. Це може бути у випадку, коли при збільшенні живої маси буде збігатися тип молочної худоби. Бажано, щоб надій корови за лактацію перевищував її живу масу у 8-10 разів.

Ю. Д. Рубан, 2005 рекомендує вирощування телят починати з утробного розвитку. Тому треба організувати правильну годівлю та утримання тільних корів. Тривалість сухостійного періоду повинна бути 45-60 днів. Від неї залежить майбутня продуктивність корови, ріст та розвиток плоду в утробі матері та подальший розвиток теляти. Після запліднення розвиток зародка спочатку йде дуже повільно, він може коливатися залежно від породи, маси, розмірів та інших ознак батьків

Т. А. Мисостов, 1977 вказує, що у новонародженого теляти повна проникливість стінки шлунково-кишкового тракту для поживних речовин молозива триває лише 24 години після народження. Максимальна проникливість стінки кишечника зберігається в перші 6 годин після народження, потім протягом 12 годин знижується, після чого різко падає. Тому автор рекомендує багаторазове випоювання молозива невеликими порціями через визначені проміжки часу. Практично телятам після народження дають через 30 хв. по 0,5 л молозива, підігрітого до температури 35-37 °C, кілька разів; у перші два дні - 6 разів за добу по 1-1,5 л. Крупні телята можуть випивати до 2,5 л. молозива за одну даванку.

В. М. Крилов та ін., 1984 вказують на те, що згодовування молодняку трави на корені має багато переваг у порівнянні із згодовуванням трави з годівниць. Під впливом постійного руху, сонячного світла та чистого повітря посилюється робота всіх органів, тканин та підвищується захисна функція шкіри. Бажано, щоб ремонтний молодняк розміщувався на пасовищах із 5-місячного віку. Пасовища розбивають на загони, які й згодовують по черзі. На кожному загоні пасуть залежно від запасу трави 3-5 днів. Повторно отаву на ділянці згодовують приблизно через 3-4 тижні. Відразу після закінчення випасу в загоні підкошують недоїдені залишки трави та розкидають залишений тваринами кал. Молодняк до 12 місячного віку треба випасати на спеціальних злаково-бобових пасовищах, тварин старшого віку - на культурних пасовищах зі злаковим травостоєм. Оптимальний розмір стада 150 голів, яке розбивають на 2-3 секції. На пасовищі повинен бути організований водопій тварин.

Рубан та ін., 1992 рекомендують для раціонального використання пасовищного корму досить щоденного випасання (ранком та ввечері по 2-3 год.). Одночасно телиць підгодовують травою, яка була скошена в таборах. М. І. Клейменов, 1987 рекомендує схему годівлі для одержання живої маси телиць 175 кг у віці 6 місяців. М. І. Клейменов та ін., 1989 показали, що утримування телят з місячного до тримісячного віку у вузькогабаритних індивідуальних клітках погіршувало апетит, телята в таких клітках лежали менше, ніж у групових станках з боксами.

3. Технологія утримання та годівлі молодняку в після молозивний період

Основна мета вирощування молодняку -- поповнення стада високопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б у повній мірі проявляла генетично закладені можливості продуктивності, необхідно з перших днів вирощування телят створювати оптимальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Телята, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, надходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк -- це тварини, одержані від корів із невисокою продуктивністю і призначені для вирощування на м'ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний період триває 7 - 10 днів. Теля через 30 - 60 хв після народження повинно одержати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може викликати розлади травного каналу. Потім кількість молозива й молока поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти. У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потрапляють у кров і викликають різні захворювання. Це тому, що в крові телят немає білка глобуліну -- носія імунних тіл. Глобулін находить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розвиток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє звільненню їх від первородного калу, проявляє послаблюючу дію. Воно містить майже у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів -- загального білка, у 12 разів -- альбуміну та глобуліну і в 1,5 раза більше мінеральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10 - 15 днів телят утримують в індивідуальних клітках. Найдоцільнішими і найбільш економними є клітки Еверса завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 і заввишки 1 м. Підлога й стіни у них дерев'яні, що дає можливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утримання

Якщо телят утримують у профілакторії до 10-денного віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості у родильному відділенні, а при подовженому строку (до 20 днів) -- 80 - 90 %. Із профілакторію родильного відділення телят переводять у телятник, де їх утримують у групових клітках по 10 - 15 голів із розрахунку 1,5 - 2 м² площі клітки на одну голову.

Молочний період вирощування телят триває 4 - 6 міс і є дуже важливим, оскільки в перші шість місяців життя м'язова тканина відзначається найвищою інтенсивністю росту. Протягом цього періоду нарощується найкраще за харчовими якостями м'ясо.

В молочний період телятам випоюють 200 - 250 кг незбираного і 600 - 700 кг збираного молока. Для економії в господарстві використовують замінники незбираного молока (ЗНМ), що знижує витрати незбираного молока до 60 кг із розрахунку на одну голову. За шестимісячний період на вирощування однієї середньої за масою тварини молочно-м'ясних і молочних порід, крім молочних кормів, згодовують: висівок -- 12 кг, суміші концкормів -- 125, силосу -- 500, коренебульбоплодів -- 249, сіна -- 128, кухонної солі -- 3,8, крейди -- 23 кг. У перерахунку на загальну поживність це становить 470 - 500 к. од. із витратою на 1 кг приросту 4,1 - 4, 4 к. од.

Від 10 - 20-денного до 6-місячного віку взимку телят утримують по 10 - 20 голів у групових станках, обладнаних годівницями, напувалками і транспортерами для прибирання гною. Влітку телята протягом дня знаходяться на вигульно-кормовому майданчику.

У 5 - 6-місячному віці молодняк розділяють за статтю на групи бугайців і теличок. У літній період їх можна цілодобово утримувати на спеціально обладнаних майданчиках чи в літніх таборах.

Післямолочний період розпочинається від 4 - 6-місячного і триває до 9 - 12-місячного віку за умови забою тварин у 12 - 15 міс. При екстенсивній системі вирощування його тривалість подовжується. Метою цього періоду є підготовка молодняку до заключного етапу -- інтенсивного росту або відгодівлі. Вирощування в післямолочний період спрямоване на формування у тварин міцного кістяка, росту м'язів та максимального розвитку травних органів шляхом згодовування великої кількості об'ємистих кормів із одержанням середньодобових приростів 700 г і більше. Вирощування закінчують, коли тварини досягають живої маси 300 кг.

У молочному та молочно-м'ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змінно-групове утримання під коровами-годувальницями, а в м'ясному -- вирощування на підсосі. При груповому утриманні використовують групові напувалки з фіксацією телят,

Із 7 - 10-денного віку телят привчать до поїдання сіна. Концентровані корми починають давати з 15 - 20-го дня, а соковиті -- на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 - 225 кг.

Таблиця

Схема годівлі телиць до 6-місячного віку на тварину за добу, кг

корів не фермі. Якщо їх небагато (менше 500), телятники блокують із родильним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Температура в телятнику має бути 8 - 16 °С, оптимальна вологість повіт- Якщо господарство має пасовища, доцільно з молодняку компле-ктувати групи й випасати його. Це позитивно впливає на міцність кістяка, розвиток м'язової тканини, внутрішніх органів, нагромадження в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резистентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає можливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у таборах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов'язковим наданням активного моціону тривалістю 4 - 6 год.

При пасовищному утриманні з розрахунку на голову відводять 14 - 16 м², а при стійлово-табірному -- 16 - 20 м² площі загону. Корисно у загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 - 2,5 м² на голов

Найпрогресивніший спосіб при вирощуванні молодняку-- безприв'язне утримання, що дає можливість розмістити у приміщенні на 30 - 50 % тварин більше і довести навантаження на одного оператора до 1000 голів, механізувати процеси роздавання кормів та видалення гною.

Економічно вигідне безприв'язно-боксове утримання, яке поєднує в собі елементи прив'язного (наявність індивідуальних місць для відпочинку) та безприв'язного (вільне переміщення тварин) утримання. Розмір боксів визначається віком тварин. Вони можуть бути відділені від місць годівлі чи примикати до них (комбібокси). Між боксами й годівницею або між двома рядами боксів розташований гнойовий прохід із суцільною чи щілинною підлогою. Утримання молодняку в закритих приміщеннях сприяє підвищенню його продуктивності та зниженню витрат кормів, а вирощування на глибокій підстилці або вигульних майданчиках знижує вартість головомісця, енергоємність і дає можливість підвищити навантаження на одного працючого

Вирощування бугайців. Бугайців вирощують у племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб'єднаннях. Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодобових приростів 750 - 1000 г. У молочний період цих тварин утримують групами.

У племінних заводах і племрепродукторах бугайців вирощують до 12 - 14-місячного віку, а потім їх реалізують. Від них беруть сперму і в 3 - 4 господарствах осіменяють нею 180 - 200 корів для оцінки бугайців за якістю потомства. Невикористану сперму оцінюють, розріджують лактогліцерино-жовтковим середовищем, розфасовують, заморожують у гранулах та паетах, а за потреби розморожують і використовують для осіменіння тварин

4. Технологічне обслуговування машин та обладнання

Таблиця

Комплект машин та обладнання

5. Штат ферми

Організація праці в молочному скотарстві тісно пов'язана з технологією виробництва, застосовуваною на фермах (комплексах).

Штат ферми спецгоспу

6. Розрахунок потреби в кормах

Основою підвищення надоїв молока у корів та вирощування молодняку ВРХ є повноцінна кормова база, рівень годівлі, кількість та якість заготовлених кормів.

Поголів'я на фермі - 1500 гол

Потреба в поживних речовинах - 3000 корм. од.

Кількість кормів на все поголів'я:

3000*1500=4500000 корм. од. = 45000 ц корм. од.

Страховий фонд (20 %):

45000*20:100 = 9000 ц корм. од.

Всього заготовити кормів: 45000 + 9000 = 54000 ц корм. од.

Структура річного раціону для поголів'я , %

Структура раціону поголів'я (за поживністю і в натурі)

7. Економічні розрахунки

Витрати кормів на вирощування 1 теля:

54000 : 1500 = 36 ц корм. од.

Вартість кормів: 54000*30 = 1620000 грн

Витрати на вирощування телят:

1620000 грн - 60 %

х - 100 %

х = 1620000*100/60 = 2700000 грн.

4. Собівартість 1 теля: 2700000 : 1500 = 1800 грн.

5. Реалізовано молодняку 1500 голів.

6. Виручка від реалізації складе:

1500*2700000 = 40500000 тис. грн.

7. Прибуток від реалізації телят:

40500000000-2700000 = 4047300000 грн.

8. Рентабельність вирощування телят:

4047300000*100/2700000 = 149900

Висновки

Плануємо використання корів української молочної червоно-рябої породи.

Загальне поголів'я телят 1500 голів за рік.

Вибракувано та заготовлено з урахуванням страхового фонду 54000 ц корм. од. По видах кормів це складає (ц корм. од.): грубі 10800, соковиті 16200, зелені 15120, концентровані 10800. молоко 1080. В натуральному вигляді по видах кормів дорівнює: сіно 10800, сінаж 10800, кукурудзяний силос 54000, буряк кормовий 45000, зелені 79578,9, концентрати 10800, молоко збиране 6230,8, молоко незбиране 3000.

Всі технологічні процеси з годівлі, догляду, утримання, доїння корів, видалення з приміщення гною та інші виконуються бригадою в кількості 45 чоловік.

Виробничі процеси з роздавання кормів здійснюються кормороздавачами, доїння корів в „молокопровід”, водопоїння - автонапувалками АГК-4, видалення гною - ланцюгово--пластинчатими транспортерами ТСН-3Б та ін.

Витрати кормів та вирощування 1 теля складають 36 корм. од.

Собівартість вирощування 1 теля - 1800 грн.

Пропозиції

Для покращення утримання 1500 телят пропоную їх утримувати безприв'язно, в боксах, що забезпечує рух тварини.

Видалення гною - дельта скреперним або пелюстковим транспортерами.

Завдяки безприв'язному способові утримання тварина має змогу вибирати зручні місця для відпочинку, поїдання кормів.

Список використаної літератури

Арзуманян Е. А. Скотоводство - М.: Колос, 1984. - 319 с.

Бельков Г. И. Технология выращивания и откорма в промышленных комплексах и на площадках. - М.: Росагропромиздат, 1989. - 207 с.

Вінничук Д. Т., Мережко Т. М. Шляхи створення високопродуктивного молочного стада. - К.: Урожай, 1991. - 212 с.

Костенко В. І., Сірацький Й. З., Рубан Ю. Д. та ін.

Скотарство та технологія виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай 1995. - 467 с.

Костенко В. І. Практикум із скотарства і технології виробництва молока та яловичини. - К.: Урожай 1999. - 320 с.

Машкін М. І., Сокол О. А. та ін., Довідник зооінженера. - К.: Урожай, 1989. - 320 с.

Павленко В. А., Сидоренко Я. Г., Фененко А. І., та ін. Технологічний процес молочних ферм і комплексів. - К.: Урожай, 1977, - 132 с.

Рубан Ю. Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Видання 2-е, доповнене й перероблене. - Х.: Еспада, 2005- 576 с.

В. С. Бомко, С. П. Бабенко та ін. Годівля сільськогосподарських тварин - В., 2001 - 240 с.: іл.

Размещено на Allbest.ru