Морфофункціональні зміни у головному мозку щурів, поросят і курей за експериментального Т-2 токсикозу та впливу розчинів натрію гіпохлориту

У поросят ІІІ і ІV груп нервові явища зникали, відновлювався апетит, тварини ставали активнішими, поступово набирали масу тіла у поросят ІV групи становила ? 25,8±1,22 кг, ІІІ ? 24,7±1,34 проти 27,2±1,08 - у контрольних та 22,2±1,18 кг - у тварин ІІ групи.

Морфологічний аналіз крові поросят ІІ групи на 10-у добу досліду показав вірогідне зменшення щодо контролю кількості еритроцитів на 30,5 і лейкоцитів - на 17,3 % (р<0,05), тоді як на 20-у добу ці показники незначно зростали, але залишалися нижчими від контрольних величин. Застосування тваринам розчинів ГХН на тлі Т-2 токсикозу сприяло відновленню показників крові, однак кількість лейкоцитів і рівень гемоглобіну були вищими у ІV групі поросят, яким випоювали ГХН-2.

За патолого-анатомічного розтину поросят ІІ групи, після 20-добового Т-2 токсикозу, характерним було: дрібновогнищеві ураження шкіри (навколо рильця, заплеснових суглобів, вух), збільшення удвічі довжини щетини вздовж хребта, сіруватий відтінок шкіри, анемічність слизових оболонок носової і ротової порожнин, застійна гіперемія брижі, нирок, дилатація правого шлуночка серця, дистрофія печінки, атрофія тимуса, гіперемія і набряк мозку. Гістологічне дослідження суттєво доповнило і розкрило характер змін за тривалої дії Т-2 токсину. Виявлено в органах шлунково-кишкового тракту - вогнищевий некротичний гастрит та катаральний ентерит; в органах імунної системи - акцидентну інволюцію тимуса, атрофію фолікулів селезінки і лімфатичних вузлів; у паренхіматозних органах ? зміни незапального характеру: гепатодистрофію, міокардіодистрофію, нефроз і застійну гіперемію та набряк легень. В уражених ділянках шкіри встановлений вогнищевий паракератоз.

На розтині трупів поросят ІІІ і ІV груп шкіра природного кольору, слизові оболонки ротової та носової порожнин блідо-рожеві, брижа блискуча, слизова оболонка шлунка і кишок - сірувато-рожевого кольору. Печінка, нирки, серце -- природного кольору, пружні. Грудна і шийна частини тимуса помірно збільшені. Мозкові оболонки помірно кровонаповнені. За гістологічного дослідження виявлено зростання лімфопоетичної активності селезінки, лімфатичних вузлів, тимуса та відновлення гістоструктурних компонентів печінки, нирок і серця.

Отже, застосування розчинів ГХН у концентрації 200 мг/л на тлі Т-2 токсикозу сприяло покращенню загального стану організму, нормалізації показників крові та відновленню гістоструктури органів і тканин поросят, що вказувало на виражені дезінтоксикаційні властивості цих розчинів.

У фронтальній корі головного мозку поросят ІІ групи на 10-у добу токсикозу виразними були порушення внутрішньомозкового кровообігу. Ураження судин мікроциркуляторного русла характеризувалося повнокров'ям, плазматизацією стінок судин, стазами, дистонією, ознаками перицелюлярного та периваскулярного набряків. Останній найсильніше виражений у ділянках дна борозни, субкортикальній і проміжній частинах мозку. Розширення периваскулярних просторів супроводжувалося пошкодженням структури відростків у навколокапілярній ділянці.

У ході електронно-мікроскопічного дослідження ядра ендотеліальних клітин гемокапілярів були здебільшого неправильної форми, каріоплазма містила дисоційований хроматин, який найчастіше конденсувався у вигляді окремих хромоцентрів. Зменшення вмісту гетерохроматину зумовлене деспіралізацією ДНК і зростанням дрібнозернистих частинок еухроматину, що дифузно розміщувалися в ядрах клітин, а цитоплазма перебувала у тяжкому стані набряку та деструкції органел. Двоконтурна базальна мембрана капіляра потовщена, місцями дисоційована, мітохондрії та матрикс ендотеліальних клітин просвітлені, що вказувало на значне пригнічення енергетичних процесів та зростання проникності стінок капілярів. Такий стан мікроциркуляторного русла зумовлював сповільнення кровообігу і недостатню оксигенацію нейронів та гліального комплексу. Істотне порушення міжклітинних контактів і трансендотеліального транспорту сприяло розвитку дистрофічних змін глії та нейронів.

Зміни астроцитів сильніше виражені порівняно з олігодендроцитами. На препаратах, забарвлених за методом Гольджі-Клатцо, відзначали дезінтеграцію і деструкцію відростків, їх часткову фрагментацію з відривом від судин та утворення регресивних форм. Зазнавали змін і олігодендроцити. За ультраструктурного дослідження їх цитоплазма знаходилась у стані деструктивного набряку з розпадом ендоплазматичної сітки та різким зменшенням рибосом. У цитоплазмі визначалися вогнища просвітлення та лізосоми.

Гістологічно у нейронах ІІІ і ІV пластів фронтальної кори виявляли різної інтенсивності гідропічну дистрофію, а у ІІ і V пластах - переважали гіперхроматоз та помірне їх морщення. Пошкодження структурної організації значної частини нейронів відобразилися на змінах аксонів, дендритів і синапсах. На препаратах, оброблених за Гольджі, добре видно набухання, розпушення та різке зменшення шипиків на відростках нейронів.

Під час електронно-мікроскопічного дослідження фронтальної кори у крупних дендритних профілях виявляли вогнищеві зміни, які супроводжувались набубнявінням, локальним зменшенням кількості органел та зникненням мікротрубочок. У значно набухлих дендритах мітохондрії перетворювались у міхурцеподібні утворення, без крист, або взагалі не виявлялись. У крупних аксонах спостерігали як повну втрату специфічної контрасності мієлінової оболонки волокна, так і своєрідну осміофільну дегенерацію. Ламели мієлінових волокон переважно були розшаровані, що поєднувалося з вогнищевою гомогенізацією оболонки. Виявлені ультраструктурні зміни вказували на демієлінізацію аксонів і пошкодження осьових циліндрів. Відомо, що мієлінові волокна виконують роль не тільки захисту, але й ізоляторів, змінюючи умови провідності нервового волокна у бік його прискорення, що тісно пов'язано з функціональним станом провідних шляхів (Филимонов И.Н., 1957; Боголепов Н.Н., 1979).

Зміни у відростках нейронів відобразились на синапсах. У змінених синапсах міхурці не розподілялись по пресинаптичному відростку, а утворювали невелику грудкувату групу біля пресинаптичної мембрани. У деяких групах неможливо було виділити окремі міхурці, оскільки вони склеювались між собою. Слабка осміофілія синаптичних міхурців, їх набубнявіння і зникнення вказували на деструктивні зміни у пресинаптичних закінченнях.

На 20-у добу токсикозу, у нейроцитах фронтальної кори прогресували дистрофічні та атрофічні процеси. Клітини набубнявілі, збільшені, з периферичним сегментарним, а в деяких - тотальним хроматолізом. На тлі цих порушень у збережених клітинах, особливо ІІІ і ІV пластів, спостерігали збільшення об'єму ядер і появу в них двох ядерець, що слід віднести до компенсаторних процесів. Порівняно з контролем, інтенсивність забарвлення ядра була меншою. Під час фарбування за Браше цитоплазма більшості нейронів мала низьку піронінофільність. У V пласті кори пірамідних клітин, переважали атрофовані форми.

У ході ультраструктурного дослідження виявляли зростання протяжності контактів між олігодендроцитами, астроцитами і збереженими нервовими клітинами. Навколо нейронів траплялись астроцити у фазі реактивних змін, з високою електронною щільністю ядра і цитоплазми, що вказувало на посилення білоксинтезувальної та енергопродукуючої функцій. У ядрах збільшувався вміст хроматину, у цитоплазмі зростала кількість органел, особливо полісом і елементів гранулярної сітки.

У нейропіля серед світлих, набряклих відростків спостерігали проліферацію гліальних елементів - астроцитів і олігодендроцитів та збільшення кількості їх відростків. Значно зменшувалася кількість і довжина активних зон, що зумовлювало зниження інформативності здійснюваних контактів. Порівняно з 10-добовим токсикозом, у збережених дендритних відростках виявляли мітохондрії з чітким упорядкуванням крист, що надавало їм інтенсивного осміофільного забарвлення.

У мозочку, на 20-у добу токсикозу, виявляли зміни в темних і світлих клітинах Пуркіньє. Деформовані, інтенсивно забарвлені клітини знаходилися в стані коагуляційного некрозу. Відмерлі клітини піддавались резорбції і на цих місцях виникали пустоти, заповнені перицелюлярними клітинами. На відміну від темних склеротизованих нейронів, зміни у світлих клітинах відбувались у вигляді центрального хроматолізу. Навколо клітин Пуркіньє зменшувався вміст кошикових клітин. Оскільки більшість волокон мозочка закінчується на клітинах вестибулярних ядер, ретикулярної формації варолієвого моста і довгастого мозку, то зміни еферентних клітин та їх волокон впливали на функціональний стан як соматичних, так і вегетативних центрів.

На сагітальних зрізах переднього відділу довгастого мозку тварин ІІ групи було виражене набубнявіння та порушення структури волокон, які ставали звивистими та подекуди втрачали контури. Тут поєднувалися процеси деструкції нервових волокон, гліальних клітин білої речовини із змінами в нейроцитах сірої речовини. Більшість клітин олігодендроглії зморщені, інтенсивно забарвлені. У стовбуровому відділі, збережених клітинах ретикулярної формації і нейронах черепномозкових нервів спостерігали виражений хроматоліз та утворення в цитоплазмі дрібних, прозорих міхурців.

Порушення структури та функціонального стану клітин і нервових волокон різних ділянок головного мозку адекватно відобразилися в активації ПОЛ. Інтенсифікація процесів ПОЛ у досліджуваних ділянках мозку на 10-у добу досліду виражалася збільшенням вмісту ДК, МДА на тлі зниження СОД каталази та ГП, що вказувало на виснаження в цей період АОС. Зростання вмісту дієнових кон'югатів на 10-у добу токсикозу, порівняно з 20-ю, свідчить про вищу інтенсивність початкових реакцій ПОЛ. Так, на 10 і 20-у доби токсикозу вміст ДК зростає, відповідно, у фронтальній корі на 15 і 4 %, мозочку - 19 і 8, довгастому мозку - 27 і 20 % відносно контролю, МДА зростав у лобній ділянці кори на 18 і 9 %, мозочку - 37 і 30, довгастому мозку - на 78 і 125 %. Незначне послаблення інтенсивності реакцій ПОЛ на 20-у добу токсикозу у фронтальній корі та мозочку, відносно 10-ї доби, слід віднести до адаптаційно-компенсаторних процесів організму. Разом з тим, кількість продуктів ПОЛ у довгастому мозку поросят була вірогідно вищою, ніж у мозочку і лобній корі великого мозку.

Отже, одним з основних патогенетичних механізмів дії Т-2 токсину на нервову систему головного мозку поросят є активація пероксидного окиснення жирних кислот, що зумовило порушення мембранних структур клітин і нервових волокон усіх досліджуваних ділянок мозку й призвело до розвитку глибоких дистрофічних процесів та апоптозу клітин. Найбільші морфофункціональні порушення наростали у довгастому мозку.

Нагромадження токсичних пероксидних продуктів викликало пригнічення активності СОД і КАТ, яка на 10-у добу Т-2 токсикозу, порівняно з контролем, знизилася, відповідно, у фронтальній корі на 21 і 9 %, мозочку - 38 і 11, довгастому мозку - на 30 і 24 %. Внаслідок пригнічення на 10-у добу токсикозу активності СОД не знешкоджений активний оксиген окиснював ліпіди мембран за ланцюговою реакцією, а це, у свою чергу, зумовило збільшення вмісту МДА. На 20-у добу токсикозу встановлено зростання активності СОД і КАТ у всіх досліджуваних відділах. Так, активність СОД, порівняно з Т-2 токсикозом 10-ї доби, зростала у корі на 54 %, мозочку - 94, довгастому мозку - на 158 %, а КАТ найактивніше зростала, порівняно з контролем, у мозочку на 29, фронтальній корі і довгастому мозку - на 17 %. Зростання активності КАТ, яка локалізована у пероксисомах клітин, узгоджується з ультраструктурними дослідженнями, оскільки в нейронах вміст цих органел збільшувався саме на 20-у добу токсикозу.

На 10-у добу у поросят ІІ групи спостерігали зростання щодо контролю активності ГПО і ГР, відповідно, у корі головного мозку на 10 і 17 %, мозочку - 8 і 15, довгастому мозку - на 14 і 17 %, а на 20-у у фронтальній корі - на 24 і 33 %, мозочку - 27 і 51, довгастому мозку - на 18 і 58 %. ГПО ефективніше проявляла свою дію за низьких концентрацій пероксиду гідрогену, а КАТ - за високих. КАТ, нейтралізуючи велику кількість пероксиду гідрогену, перебувала у позитивній кореляційній залежності від МДА. Тому на 10-у добу Т-2 токсикозу відзначено незначне зростання стосовно контролю активності ГПО і ГР та зниження КАТ і СОД, а на 20-у добу - вагоме підвищення активності ферментів АОС.

Отже, результати досліджень показали, що на 10-у добу Т-2 токсикозу прогресувала фаза деструктивних змін, а на 20-у - фаза реактивних змін. Тобто, разом із вираженими структурно-функціональнами змінами в ендотелії капілярів і нейрогліальному комплексі та нейронах на 20-у добу токсикозу наростали компенсаторно-адаптативні процеси.

У тварин (ІІІ і ІV груп), яким випоювали розчини ГХН-1 і ГХН-2, на тлі Т-2 токсикозу зменшувались ознаки гідропії нейронів і набряку, гістоструктура змін між ними була подібною і вказувала на підвищення функціональної активності клітин досліджуваної ділянки мозку. Відновлення стінок капілярів сприяло покращенню кровообігу і метаболічним процесам. Гістологічно у всіх пластах кори головного мозку домінували нейрони з великими ядрами та інтенсивно забарвленими ядерцями. Відбувалась гіпертрофія нейронів та їх ядерець. Зростала кількість гліальних елементів.

Під час ультраструктурного дослідження навколо олігодендроцитів виділялись густо розміщені дрібні гілочки відростків клітин. Збільшення кількості олігодендроцитів та відновлення їх структури сприяло процесам мієлінізації аксонів, розвитку синапсів та утворенню синаптичних міхурців. У ядрах значної частини нейронів збільшувався вміст хроматину. На внутрішній поверхні ядерної мембрани чітко проглядалися грудочки конденсованого і тоненькі ниточки деконденсованого хроматину. Протяжність ядерної мембрани збільшувалась за рахунок численних глибоких інвагінацій каріолеми, в якій були добре помітними відкриті пори, що знаходились на однаковій відстані одна від одної. Ділянки навколо ядерних отворів вирізнялись відсутністю хроматину, що вказувало на їх активний вихід у цитоплазму та сприяло посиленню передачі інформації між ядром і цитоплазмою й забезпечувало інтенсифікацію процесів метаболізму. Особливо високу активність відзначали в апараті енергетичного і протеїнового синтезу та нервової передачі. Активація ядерних структур супроводжувалась перинуклеарним гіперхроматозом, що знаходило своє вираження у збільшенні вмісту РНК. Під час фарбування за Браше у більшості нейронів високу концентрацію РНК спостерігали у ядерці та цитоплазмі.

У мозочку поросят ІІІ і ІV груп цитоплазма еферентних клітин збагачувалась хроматофільною субстанцією, РНК. Навколо клітин Пуркіньє виразно формувалося сплетіння кошикових клітин, вміст яких зростав, особливо у тварин ІV групи.

Випоювання розчинів ГХН-1 і ГХН-2 тваринам ІІІ і ІV груп сприяло зменшенню набряку, збільшенню кількості олігодендроцитів і відновленню гістоструктур нервових волокон довгастого мозку. Під час фарбування за Соколянським навколо периваскулярних просвітів, де у тварин ІІ групи відростки аксонів не визначались, спостерігали формування сітки тонко переплетених гілок мієлінових структур. Нервові клітини ретикулярної формації, черепномозкових нервів та оливи збільшувались у розмірах, цитоплазма інтенсивно забарвлювалась тіоніном та піроніном, що вказувало на збільшення вмісту хроматофільної речовини і РНК. Величина ядра і ядерець зростала. Більш вираженими репаративні процеси були у структурах довгастого мозку тварин ІV групи.

За дії розчинів ГХН виявлена гіпертрофія ядер у нейроцитах фронтальної кори головного мозку, мозочка і довгастого мозку пов'язана зі зміною вмісту РНК в цитоплазмі нейронів та є доказом активного втручання атомарного кисню натрію гіпохлориту у внутрішньоклітинний обмін мозкової тканини.

Випоювання розчинів ГХН-1 і ГХН-2 поросятам істотно впливало на зменшення вмісту ДК і МДА у досліджуваних ділянках мозку. Так, вміст МДА у тварин ІІІ і ІV груп знизився, відповідно, у лобній ділянці на 22 і 21 %, мозочку - 25 і 29, у довгастому мозку - на 17 і 43 %. Найінтенсивніше зменшувався вміст продуктів ПОЛ у всіх досліджуваних ділянках мозку за впливу розчину ГХН-2, а розчин ГХН-1 сприяв зниженню МДА у фронтальній корі та мозочку.

На 20-у добу, за впливу розчинів ГХН, активність СОД, КАТ, ГПО і ГР зростала у всіх досліджуваних ділянках мозку поросят. Активність СОД і КАТ підвищувалась, порівняно з контролем, у поросят ІІІ і ІV груп, відповідно, у фронтальній корі головного мозку на 28 і 28 та 48 і 33 %, мозочку - на 27 і 43 та 55 і 38 %, у довгастому мозку - на 122 і 124 та 39 і 35 %. Активність ГР найбільше зростала у довгастому мозку. Найвищими показники активності ферментів досліджуваних ділянок мозку були у поросят ІІІ групи, яким застосовували розчин ГХН-1, тоді як у поросят ІV групи, яким випоювали розчин ГХН-2, вони наближалися до величин контрольної групи. Отже, розчини ГХН-1 і ГХН-2 сприяють зниженню вмісту ПОЛ, регулюють АОС і енергетичний метаболізм у клітинах та змінюють перебіг окисно-відновних процесів.

Результати проведених досліджень різних морфофункціональних ділянок мозку вносять певний вклад у патоморфологію ЦНС та патогенез Т-2 токсикозу поросят. Застосовані методи досліджень дали можливість простежити найтонші відхилення змін у тканинах головного мозку і визначити ефективність застосування розчинів ГХН у концентрації 200 мг/л як препаратів антиоксидантної нейрометаболічної дії за Т-2 токсикозу.

Клініко-анатомічна характеристика та морфофункціональні зміни центральної нервової системи птиці за Т-2 токсикозу і застосування розчинів ГХН у різних концентраціях

У птиці ІІ групи на 7-у добу токсикозу виявили почорніння кінчика язика, блідість гребенів і борідок, зниження апетиту, опущення крил, тьмяність оперення та зниження маси тіла на 2,4 % (р<0,001), порівняно з початковою, тоді як кури ІІІ і ІV груп були активними, поїдали корм, борідки, гребені та язики набирали природного забарвлення, а маса тіла у них на 14-у добу збільшувалася, відповідно, на 14 і 18 % порівняно з II групою.

На 14-у добу в птиці ІІ групи встановлено вірогідне зменшення до контролю кількості лейкоцитів та вмісту гемоглобіну, відповідно, на 24,9 (р<0,01) і на 16,6 % (р<0,05), а також зниження вмісту -глобулінів - на 5,1 (р<0,01) і 1-гло-булінів - на 0,9 % (р<0,05) та збільшення вмісту -глобулінів на 2,6 (р<0,001) і 2-глобулінів - на 1,4 % (р<0,05). Під час застосування розчинів ГХН на 14-у добу досліду простежувалась загальна тенденція наближення гематологічних і біохімічних показників до величин контрольної групи.

У ході визначення окремих гуморальних факторів неспецифічної резистентності встановлено, що ЛАСК у курей ІІ групи на 14-у добу вірогідно зменшилась на 19,2 %, БАСК - на 5,0 % (р<0,01), тоді як у курей ІІІ і ІV груп ЛАСК і БАСК, фагоцитарна активність нейтрофілів і фагоцитарний індекс вирівнювалися до показників контролю. Застосування розчину ГХН-1 у концентрації 20 мг/л (ІІІ група) сприяло вірогідному (р<0,05), підвищенню БАСК на 13 %, порівняно зконтролем, у той же час застосування розчину ГХН-2 у концентрації 30 мг/л (IV група) сприяло лише тенденції до підвищення БАСК.

Отже, на 14 добу токсикозу в курей ІІ групи встановлено зменшення кількості еритроцитів і лейкоцитів, вмісту гемоглобіну, загального білка, бактерицидної, лізоцимної активності сироватки крові, а використання розчинів ГХН мало виражену імуностимулювальну дію, що виявилася найвищою у птиці ІІІ групи, якій випоювали ГХН-1 у концентрації 20 мг/л.

За патолого-анатомічного розтину курей ІІ групи виявляли почорніння кінчика язика, блідість гребенів та борідок, катаральний ентерит, поодинокі крововиливи на слизових оболонках вола, кишок, у стегнових і грудних м'язах, нерівномірне кровонаповнення печінки, гіперемію мозкових оболонок та мозку, нирок і переповнення кров`ю судин брижі. У птиці ІІІ та ІV груп, якій випоювали розчини ГХН, за макроскопічного дослідження органів і систем не виявляли видимих змін забарвлення, величини та консистенції органів.

У ході гістологічного дослідження тканин і органів курей ІІ групи встановлено некроз верхніх шарів слизової оболонки язика, вола, стравоходу та залозистого шлунка; різке порушення структури імунних органів, яке характеризувалось їх делімфатизацією і вказувало на виражену імунодепресивну дію Т-2 токсину, тоді як у курей ІІІ та ІV груп відзначали відновлення структури слизових оболонок язика, вола, стравоходу і шлунка, потовщення кіркової речовини часточок тимуса, фолікулів фабрицієвої бурси та збільшення об'ємів лімфатичних вузликів і гермінативних зон селезінки за рахунок збільшення клітинних елементів лімфоцитарного ряду. Отже, застосування розчинів ГХН у курей ІІІ і ІV груп сприяло морфофункціональній перебудові лімфоїдної тканини та мало виражену імуностимулювальну дію.

Під час гістологічного дослідження головного мозку курей ІІ групи на 7-у добу токсикозу встановлено розпушення субепендими, порушення структур гліальних елементів, нейронів та мікросудин. Аналізуючи структурні зміни й стан про- і антиоксидантної систем різних ділянок головного мозку курей ІІ групи на 14-у добу досліду відносно контролю, можемо стверджувати, що Т-2 токсин найбільше ініціює процеси ПОЛ та структурні порушення у мозочку і довгастому мозку. Динаміка структурних змін нейронів, нейрогліальних елементів та нервових волокон мозочка і догастого мозку курей була подібною до таких у поросят. Проте у преоптичному ядрі гіпоталамуса структурні зміни були менш вираженими.

Морфологічні дослідження головного мозку курей ІІІ і ІV груп, яким випоювали розчини ГХН, свідчили про покращення структурно-функціонального стану мікроциркуляторного русла, нейрогліальних компонентів та нервових клітин. Еритроцити, які виявляли за ультраструктурного дослідження у просвіті капілярів курей ІІІ і ІV груп, були значно більшими відносно контролю та містили добре контуроване, багате на хроматин ядро. За Т-2 токсикозу вони виглядали зморщеними, деформованими і були істотно меншими. Зіставлення гематологічних показників із ультраструктурою еритроцита ще раз підтверджує позитивний вплив розчинів ГХН на їх морфологічну перебудову і насиченість гемоглобіном.

У мозочку птиці ІІІ і ІV груп встановлено активні гіпертрофічні процеси у клітинах Пуркіньє. Грушоподібні клітини збільшені, цитоплазма в них під час фарбування за Нісслем інтенсивно забарвлена, що свідчить про зростання вмісту хроматофільної речовини. Порівняно з курми ІІ групи, у корі мозочка активізувалися кошикові клітини, відзначалась їх гіперплазія та гіпертрофія. Одночасно в гангліозному шарі виявляли грушоподібні клітини з погано вираженою структурою ядра, а також місця спустошення, зумовлені апоптозом клітин.

У довгастому мозку курей ІІІ і ІV груп, порівняно з ІІ групою, виявлено значне зменшення набряку, відновлення структури волокон провідних шляхів та збільшення кількості олігодендроцитів. Нейроцити і гліальні елементи інтенсивніше забарвлювались тіоніном.

Концентрація проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ - ДК і МДА в мозку курей ІІ групи у процесі розвитку Т-2 токсикозу зростала, порівняно з контролем, але неоднаково в різних морфофункціональних ділянках. На 7 і 14-у доби зростання вмісту ДК і МДА у гіпоталамічній ділянці, відповідно, складало 4 і 14 та 9 і 10 %, мозочку - 30 і 16 та 39 і 36, довгастому мозку - 44 і 19 та 124 і 96 %. Очевидно, гіпоталамічна зона в курей, у якій розміщені також центри вегетативної нервової системи, є найбільш захищеною ділянкою головного мозку.

У різних ділянках головного мозку курей ІІ групи виявлено зростання активності СОД та КАТ на 7 і 14-у доби токсикозу, що пов'язано з посиленням генерації супероксидних радикалів. При цьому найвищу їх активність відзначали на 14-у добу досліду та найінтенсивніше з них зростала КАТ у гіпоталамічній ділянці, що корелювало зі збільшенням вмісту пероксисом у нейронах. Зокрема, активність СОД щодо контролю зростала на 7 і 14-у доби, відповідно, у гіпоталамічній ділянці на 48 і 59 %; мозочку - 61 і 60, у довгастому мозку - на 54 і 76 %, а КАТ на 14-у добу - на 67 % у гіпоталамічній ділянці, на 56 - у мозочку, на 55 % - у довгастому мозку.

У цей період Т-2 токсикозу при електронно-мікроскопічному дослідженні виявляли різної форми та величини пероксисоми, які локалізувалися не тільки в нейронах, але й у їх відростках та нейрогліальних елементах гіпоталамічної ділянки головного мозку курей. Зростання активності каталази й картина ультраструктурних змін у нейронах та їх відростках вказували на підвищення адаптаційного потенціалу гіпоталамічної ділянки мозку.

У мозку курей ІІІ і ІV груп встановлено зниження активності КАТ, що вказувало на більш сильний корегувальний вплив розчину ГХН-1 на структури головного мозку. Важливо зазначити, що кількісні показники активності КАТ корелювали з результатами ультраструктурного виявлення пероксисом, вміст яких був значно меншим у нейросекреторних клітинах гіпоталамуса курей ІІІ групи.

Максимальна активність ГПО на 14-у добу токсикозу зростала щодо контролю у гіпоталамічній ділянці - на 50 %, мозочку - 104, довгастому мозку - на 233 %. Інтенсивне зростання активності досліджуваного ферменту в довгастому мозку і мозочку спрямоване на забезпечення стабільності мембранних структур у тяжких патологічних умовах токсикозу. Таку ж тенденцію зростання спостерігали і за активністю ГР.

Під час визначення вмісту ДК в гіпоталамічній ділянці, мозочку і довгастому мозку курей ІV групи не виявлена суттєва різниця за цим показником, порівняно з 14-добовим токсикозом, проте у курей ІІІ групи встановлено зростання вмісту ДК, особливо в ділянці довгастого мозку, та зниження первинних продуктів ПОЛ у мозочку. Вміст МДА в гіпоталамічній ділянці у курей ІІІ групи залишався на рівні показника 14-добового токсикозу, а у курей ІV групи відбулося незначне зростання його кількості, тоді як у мозочку і довгастому мозку - зменшення порівняно з 14-добовим токсикозом.

Встановлено, що активність ферментів антиоксидантного захисту у курей ІІ групи була найвищою у гіпоталамічній ділянці, а найнижча - у довгастому мозку. За дії розчинів ГХН спостерігали зниження нагромадження продуктів ПОЛ і нормалізацію активності СОД, КАТ, ГПО та ГР, що свідчило про позитивну дію цих сполук на досліджувані ділянки головного мозку. При цьому у курей ІV групи, яким випоювали ГХН-2 в концентрації 30 мг/л, активність ГПО і ГР знижувалась у гіпоталамічній ділянці та мозочку і залишалась досить високою у довгастому мозку, в той же час у птиці ІІІ групи, якій випоювали ГХН-1 в концентрації 20 мг/л, вірогідне зниження активності цього ферменту спостерігали в усіх досліджуваних ділянках і, особливо, у довгастому мозку, де його показники наближались до величин контрольної групи.

Отже, випоювання розчинів ГХН-1 та ГХН-2, відповідно, у концентраціях 20 і 30 мг/л за Т-2 токсикозу курей сприяло зменшенню вмісту продуктів ПОЛ та метаболічних порушень у головному мозку, наближенню показників активності ферментів АОС до величин контрольної групи, стимулювало репаративні процеси цитоплазми і ядер нейронів. У ході вивчення впливу двох розчинів ГХН на гісто- і ультраструктуру, процеси ПОЛ та активність ферментів АОС у різних ділянках головного мозку курей на тлі Т-2 токсикозу, кращі результати встановлені під час застосування розчину ГХН-1 у концентрації 20 мг/л.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі представлено науково-теоретичне узагальнення і практичне вирішення поставленого завдання, яке полягало у вивченні динаміки морфофункціональних змін та стану про- і антиоксидантної систем різних формацій головного мозку білих щурів, поросят та курей на тлі розвитку Т-2 токсикозу, а також під час застосування розчинів ГХН. За результатами досліджень експериментально обґрунтовано і теоретично узагальнено морфогенез змін головного мозку на різних стадіях Т-2 токсикозу та встановлено закономірності розвитку токсичної енцефалопатії у лабораторних тварин, поросят і курей. Вивчено морфофункціональний стан структур головного мозку та визначена, за результатами морфобіохімічних досліджень, концентрація досліджуваних розчинів ГХН з дезінтоксикаційним та нейрометаболічним ефектом і розроблено методи лікування птиці за Т-2 токсикозу.

2. Клінічні ознаки Т-2 токсикозу та їх прояв залежать від дози й тривалості дії Т-2 токсину. У процесі розвитку токсикозу волосяний покрив у щурів (пір'я - у птиці) втрачали блиск, у поросят посилено росла щетина. У тварин виявлена анемічність слизових оболонок, у птиці - некроз слизової оболонки язика. Характерним було пригнічення і зниження маси тіла та розвиток нервової симптоматики: у щурів виникав тремор м'язів скелета й голови; у поросят - щік, лопаток, стегон, парези і паралічі кінцівок; у курей - опущення крил.

3. Введення щурам Т-2 токсину в дозі 0,67 мг/кг упродовж 30 діб спричинило вірогідне зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту гемоглобіну, загального білка та б2-глобулінів порівняно з контрольною групою тварин. У поросят згодовування корму, контамінованого Т-2 токсином, на 10-у добу досліду зумовило зменшення, порівняно з контролем, кількості еритроцитів і лейкоцитів, тоді як на 20-у виявлено тенденцію до зростання цих показників, що вказує на включення компенсаторних механізмів.

4. У курей на 7-у добу токсикозу встановлено підвищення кількості еритроцитів, лейкоцитів, вмісту альбумінів, 2-глобулінів, -глобулінів, а на 14-у - зменшення кількості формених елементів крові, вмісту гемоглобіну, загального білка та бактерицидної, лізоцимної і фагоцитарної активності й різке порушення структури імунних органів, яке характеризувалось їх делімфатизацією та вказувало на виражену імунодепресивну дію токсину. Під час застосування розчинів ГХН на 14-у добу досліду простежувалась загальна тенденція наближення гематологічних і біохімічних показників до величин контрольної групи.

5. Характерними патоморфологічними ознаками Т-2 токсикозу поросят є дрібновогнищевий паракератоз шкіри навколо рильця, заплесневих суглобів і вух, збільшення удвічі довжини щетини вздовж хребта, сіруватий відтінок шкіри, ціаноз шкіри вентральної частини живота і вух; анемічність слизових оболонок носової і ротової порожнин, атрофія вилочкової залози та селезінки; дистрофія печінки, нирок і міокарда, вогнищевий некротичний гастрит, гострий катаральний ентерит, а також гіперемія і набряк мозкових оболонок. Акцидентна інволюція тимуса, атрофія лімфатичних вузликів селезінки і лімфатичних вузлів, різке пригнічення лімфоцитопоезу, плазмоцитарної та макрофагальної реакцій вказували на імунодепресивний стан організму поросят.

6. На ранніх етапах токсикозу у головному мозку щурів, поросят (10-а доба) і курей (7-а доба) превалює фаза деструктивних змін, де внаслідок нестачі енергетичних ресурсів для забезпечення метаболічних процесів активізується розпад білків нейроплазми, що зумовлює глибокі, часто незворотні зміни нейронів, дендритів, аксонів та різних систем синапсів і призводить до послаблення проведення нервового імпульсу.

7. На 20-у добу Т-2 токсикозу щурів та поросят і на 14-у - у курей на тлі дистрофічних і деструктивних змін посилюються компенсаторно-адаптативні процеси, які характеризуються збільшенням кількості гліальних елементів, активізацією інтрацелюлярних структур. Виражена деспіралізація хроматину ДНК та відкриття ядерних пор у каріолемі нейронів вказує на зміцнення взаємовідносин між ядром і цитоплазмою та посилення процесів внутрішньоклітинної репаративної регенерації, але внаслідок значно порушеної синаптичної провідності ці процеси не в змозі стабілізувати морфофункціональний стан ЦНС, що клінічно проявляється порушенням координації рухів тіла.

8. На пізніх стадіях Т-2 токсикозу (30-а доба) у щурів превалювали атрофічні та деструктивні процеси (відмирання нейронів і дезорганізація провідних шляхів), що зумовило тяжкі неповоротні зміни структурно-функціонального стану головного мозку і свідчило про силу дії метаболіту на ЦНС та сприяло розвитку неврологічних симптомів. Морфологічні зміни в мозку за Т-2 токсикозу характерні для токсичної енцефалопатії, яка має виражену стадійність.

9. Дифузне дистрофічно-деструктивне ураження головного мозку позначилося на стані вегетативної нервової системи, що проявилось у поросят функціональними розладами органів травлення (посиленою перистальтикою кишок, блюванням, гіперсалівацією), серцево-судинної системи (тахікардією, ціанозом шкіри), органів дихання (періодичним чханням, ядухою) тощо.

10. Основним патогенетичним механізмом дії Т-2 токсину на структури головного мозку є інтенсифікація ПОЛ, що призводить до порушення мембранних структур клітин, нервових волокон і зумовлює розвиток глибоких дистрофічних та деструктивних процесів, але при цьому не блокує молекули ДНК нейронів та нейрогліальних елементів. Найінтенсивніші процеси ПОЛ та пошкодження нейроструктур встановлені у довгастому мозку поросят і курей.

11. Виявлено закономірності та кореляційні взаємозв'язки між гісто- і ультра-структурними змінами та станом ПОЛ і АОС різних морфофункціональних ділянок ЦНС курей за Т-2 токсикозу, що дало можливість визначити найчутливіші і захищені формації головного мозку. Відмічено, що гіпоталамічна ділянка та мозочок курей мають ефективнішу систему антиоксидантного захисту, ніж довгастий мозок.

12. Встановлені закономірності морфофункціональних змін у різних ділянках мозку, індукованих тривалою дією Т-2 токсину, можуть бути теоретичною базою для розробки способів корекції, які дозволять попередити патологічні зміни нервової тканини, а також напрацювати критерії прогнозу змін різних її морфофункціональних ділянок у щурів, поросят і курей.

13. Під час застосування розчинів ГХН основні клінічні прояви токсикозу у тварин і птиці зникали, а гематологічні показники наближалися до величин контрольних груп. Випоювання поросятам 10 діб поспіль розчинів ГХН-1 і ГХН-2 у концентрації 200 мг/л на тлі Т-2 токсикозу сприяло відновленню гістоструктури органів і тканин, що вказувало на виражені дезінтоксикаційні властивості цих розчинів. Застосування розчину ГХН-1 птиці у концентрації 20 мг/л в умовах імунодефіцитного стану організму сприяло підвищенню ЛАСК, БАСК та фагоцитарної активності нейтрофілів, посиленню диференціації клітин кровотворно-лімфоїдної тканини, що проявилось морфофункціональною перебудовою тимуса, клоакальної сумки, селезінки, тобто мало виражену імуностимулювальну дію.

14. Розчин ГХН-2 у концентрації 30 мг/л, застосований щурам протягом 15 діб на тлі Т-2 токсикозу, мінімізує структурні порушення чутливих клітин мозку та сприяє внутрішньоклітинним репаративним процесам, а триваліше застосування розчину ГХН-2 (25 діб) на тлі 30-добового токсикозу зумовлює зниження морфофункціональної активності нейроцитів.

15. Застосування поросятам розчинів ГХН-1 і ГХН-2 у концентрації 200 мг/л на тлі Т-2 токсикозу сприяло зменшенню продуктів ПОЛ в усіх досліджуваних ділянках мозку, позитивно впливало на активність ферментів АОС, стимулювало репаративні процеси цитоплазми та ядер нейронів, активізувало зростання кількості гліальних елементів кори і відновлення нервових волокон фронтальної ділянки, мозочка та довгастого мозку. Це запобігало розвитку нервових явищ і покращувало клінічний стан тварин, проте така концентрація розчину ГХН-1 мала менш виражений ефект на морфобіохімічні зміни довгастого мозку, що означало завищену концентрацію високочистого розчину ГХН-1 (Септоксу) для поросят.

16. Морфологічні дослідження головного мозку птиці за впливу розчинів ГХН на тлі Т-2 токсикозу свідчать про активні репаративні процеси в структурах нервових клітин, їх відростків, синапсів і гліальних елементів, що позначилося на покращенні загального стану організму курей, нормалізації активності ферментів АОС. Аналіз структурних змін, показників про- і антиоксидантної систем різних ділянок головного мозку курей підтвердив вищу ефективність розчину ГХН-1 у концентрації 20 мг/л, ніж ГХН-2 в концентрації 30 мг/л.

17. Комплекс морфобіохімічних досліджень (in vivo) показав, що розчини ГХН, застосовані у відповідних концентраціях, здатні не тільки окиснювати та нейтралізувати токсичні сполуки в тканинах мозку, але й стимулювати репаративні процеси ультраструктур нейронів, нейрогліальних елементів і капілярів головного мозку ссавців та птиці, що пояснюється важливим фармакологічним ефектом, який проявився оксигенацією еритроцитів, противазоконстрикторним впливом, підвищенням гемореологічної активності судинних стінок, а також забезпеченням покращення мікроциркуляції та нейромедіаторного процесу в мозку.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Запропонована система проведення доклінічного вивчення ветеринарних лікарських засобів і кормів викладена у матеріалах монографії “Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів”, яка схвалена науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини (протокол № 2 від 19 грудня 2004 р.).

2. Матеріали дисертаційної роботи, що увійшли до навчального посібника “Патологічна анатомія тварин”, рекомендовані для студентів внз ІІІ-ІV рівнів акредитації.

3. Для встановлення діагнозу Т-2 токсикозу птиці і тварин рекомендуємо враховувати клінічні та патоморфологічні зміни, описані в методичних рекомендаціях “Т-2 токсикоз птиці” і “Мікотоксикози тварин”, які розглянуті, схвалені та затверджені науково-методичною комісією Державного департаменту ветеринарної медицини України (протокол №4 від 05.09.2004 р. і протокол №5 від 19.12.2006 р.)

4. На розчини ГХН і Септокс розроблені та затверджені головою Державного департаменту ветеринарної медицини технічні умови України “Розчин натрію гіпохлориту” (ТУ У 24.4-00485670-047-2004) та “Септокс” (ТУ У 24.4-33636972-001-2006), а також листівки-вкладки.

5. Для лікування Т-2 токсикозу курей рекомендуємо випоювати Септокс у концентрації 20 мг/л згідно з позитивним рішенням на патент про винахід “Спосіб лікування мікотоксикозів птиці розчином високочистого гіпохлориту натрію” (реєстраційний номер № 2007 09304).

6. Результати дисертаційної роботи рекомендовано використовувати під час написання наукової, навчальної, методичної та довідкової літератури для спеціалістів ветеринарної медицини і біології.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та навчальні посібники (2)

1. Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів / І.Я. Коцюмбас, О.Г. Малик, І.П. Патерега, О.Л. Тішин, Ю.М. Косенко, Д.О. Чура, Г.І. Коцюмбас, О.М. П'ятничко, О.М. Брезвин, З.С. Засадна, О.І. Чайковська, Ю.М. Кожем'якін; За ред. І.Я. Коцюмбаса. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 360 с. (Дисертант брала участь у написанні розділу “Патомор-фологічні дослідження на етапі доклінічного вивчення лікарських засобів” - С. 96-126).

2. Патологічна анатомія тварин: Навчальний посібник / П.П. Урбанович, М.К. Потоцький, Г.А. Зон, Б.В. Борисевич, Г.І. Коцюмбас, Є.П. Хміль, І.І. Гевкан, М.І. Шкіль, І.В. Папченко, Г.В. Лукашик, Ю.С. Сторонський, Р.С. Данкович. За ред. П.П. Урбановича та М.К. Потоцького. - К: Ветінформ, 2007. ? 880 с. (Дисертант брала участь у написанні розділів “Компенсаторно-пристосувальні про-цеси”, “Мікози і мікотоксикози”).

Публікації у фахових виданнях (29)

3. Коцюмбас І.Я., Коцюмбас Г.І. Особливості морфологічних досліджень при вивченні токсичності нових лікарських засобів // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2000. - Вип. 13, ч. 2. - С. 79?84. (Дисертант на основі аналізу літератури підготувала оглядову статтю).

4. Коцюмбас Г.І., Стронський Ю.С., Шкіль М.І. Патоморфологія імунних органів при спонтанному Т-2 токсикозі свиней // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини імені С.З. Гжицького. - Львів, 2004. - Т. 6 (№ 3), ч. 2. - С. 3?8. (Дисертант брала участь у проведенні досліджень і підготовці статті).

5. Патолого-анатомічні зміни та динаміка вагових коефіцієнтів деяких органів при експериментальному хронічному Т-2 токсикозі у щурів на тлі застосування активного розчину гіпохлориту натрію / Г.І. Коцюмбас, О.М. Брезвин, Г.В. Гончар, О.М. Щебентовська // Вет. медицина: Між від. темат. зб.- Харків, 2004. -Вип. 84. - С. 365?368. (Дисертант брала участь у проведенні патомор-фологічних досліджень).

6. Коцюмбас Г.І., Щебентовська О.М. Вплив гіпохлориту натрію на структурно-функціональний стан селезінки щурів на фоні експериментального Т-2 токсикозу // Вісник Дніпропетр. держ. аграр. ун-ту. - Дніпропетровськ, 2005. - № 2. - С. 255?258. (Дисертант брала участь у проведенні патоморфологічних досліджень і підготовці роботи до друку).

7. Коцюмбас Г.І., Рудик Г.В. Морфологічна характеристика печінки щурів при застосуванні ГХН на тлі хронічного Т-2 токсикозу // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2005. - Вип. 33. - С. 101?109. (Дисертант брала участь у проведенні патоморфологічних досліджень та узагальнила отримані результати).

8. Коцюмбас Г.І., Коцюмбас І.Я., Брезвин О.М. Розчин гіпохлориту натрію як детоксикаційний препарат при Т-2 токсикозі // Вет. медицина: Міжвідом. темат. зб. - Харків, 2005. - Вип. 85.- Т. 1. - С. 581?584. (Дисертант брала участь у проведенні патоморфологічних досліджень та підготовці статті).

9. Щебентовська О.М., Рудик Г.В., Коцюмбас Г.І. Морфологічна характеристика органів імунної системи щурів при експериментальному Т-2 токсикозі та застосуванні розчину гіпохлориту натрію // Вет. медицина: Міжвід. темат. зб. - Харків, 2005. - Вип. 85.- Т. 2. - С. 1145? 1149. (Дисертант брала участь у проведенні патоморфологічних досліджень, провела аналіз отриманих результатів).

10. Коцюмбас Г.І. Гістопатологія головного мозку щурів при експериментальному хро- нічному Т-2 токсикозі // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин УААН. - 2005. - Вип. 6 (№ 2). - С. 98?103.

11. Коцюмбас Г.І. Морфологічна характеристика нервової тканини головного мозку щурів при застосуванні розчину гіпохлориту натрію на тлі Т-2 токсикозу // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин і Держ. науково-досл. контр. ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - Львів, 2005. - Вип. 6 (№ 3). - С. 183-187.

12. Коцюмбас Г.І. Ультраструктура синапсів сенсомоторної кори голов-ного мозку щурів при Т-2 токсикозі та за дії розчину ГХН // Вісник Дніпропетр. держ. аграр. ун-ту. - Дніпропетровськ, 2006. - № 1. - С. 110?113.

13. Коцюмбас Г.І. Ультраструктура нейроцитів сенсомоторної кори за дії розчину ГХН на тлі Т-2 токсикозу // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2005. - Т. 7. - № 4 (27), ч. 2. - С. 24?30.

14. Коцюмбас Г.І. Ультраструктура і активність каталази фронтальної кори головного мозку поросят при експериментальному Т-2 токсикозі // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин і Держ. науково-досл. контр. ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - Львів, 2006. - Вип. 7, № 3, 4. - С. 173?183.

15. Коцюмбас Г.І. Морфофункціональна характеристика гемато-нейро-нального бар'єру кори головного мозку при Т-2 токсикозі поросят // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 4 (31), ч. 2. - С. 248?260.

16. Коцюмбас Г.І. Вплив різних розчинів гіпохлориту натрію на динаміку гістоструктурних змін і вміст малонового діальдегіду мозочка поросят при Т-2 токсикозі // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 3 (30), ч. 1. - С. 103?111.

17. Коцюмбас Г.І. Ультраструктура печінки птиці при застосуванні розчину ГХН на тлі Т-2 токсикозу // Вет. медицина: Між від. темат. зб. - Харків, 2006. - Вип. 86. - С. 193?197.

18. Коцюмбас Г.І. Вплив розчинів гіпохлориту натрію на ультраструктуру і активність каталази фронтальної кори головного мозку поросят при Т-2 токсикозі // Вісник Сум. нац. аграр. ун-ту. - Суми, 2006. - Вип. 7 (17). - С. 130?140.

19. Коцюмбас Г.І., Стронський Ю.С., Щебентовська О.М. Клініко-морфологічні зміни при мікотоксикозах свиней // Сільський господар. - Львів, 2006. - № 3-4. - С. 17?18. (Дисертант брала участь у проведенні патоморфологічних досліджень та підготовці роботи до друку).

20. Особливості ультраструктури клітин печінки курей, ураженої Т-2 токсином, за умов застосування розчину септокс / Г.В. Рудик, І.Я. Коцюмбас, О.М. Щебентовська, Г.І. Коцюмбас // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин і Держ. науково-досл. контр. ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - Львів, 2006. - Вип. 7, № 3, 4. - С. 188?195. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень, відборі матеріалу для електронно-мікроскопічних досліджень).

21. Коцюмбас Г.І., Урбанович, П.П., Головчак Н.П. Вплив розчину гіпохлориту натрію на морфофункціональний стан кори головного мозку свиней при експериментальному Т-2 токсокозі // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин УААН і ДНДКІ ветпрепаратів та корм. добавок. - 2006. - Вип. 7, № 1, 2. - С. 209?217. (Дисертант брала участь у проведенні клінічних, патолого-анатомічних досліджень, відборі матеріалу для гістологічних, гістохімічних, ультраструктурних досліджень та підготувала роботу до друку).

22. Токсична дія Т-2 мікотоксину на процеси перекисного окислення ліпідів в головному мозку свиней та ефекти гіпохлориту натрію на цьому фоні / Н.П. Головчак, А.В. Тарновська, Г.І. Коцюмбас, Д.І. Санагурський // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжиць-кого. - Львів, 2006. - Т. 8, № 2 (29), ч. 2. - С. 43?48. (Дисертант брала участь у проведенні клінічних, патолого-анатомічних досліджень, відборі матеріалу для біохімічних досліджень).

23. Динаміка морфологічних змін у нирках щурів при експериментальному Т-2 токсикозі / Г.І. Коцюмбас, Р.С. Данкович, О.М. Щебентовська, Г.В. Рудик // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 4 (31), ч. 2. - С. 261?270. (Дисертант брала участь у проведенні патолого-анатомічних, гістологічних досліджень та підготовці роботи до друку).

24. Коцюмбас Г.І., Урбанович П.П. Ефективність застосування розчину гіпохлориту натрію при енцефалопатії поросят, індукованій Т-2 токсином // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2006. - Вип. 40. - С. 93?99. (Дисертант брала участь у проведенні клінічних, патолого-анатомічних досліджень, відборі матеріалу для гістологічних, гістохімічних, ультраструктурних досліджень, узагальнила отримані результати).

25. Вплив Т-2 токсину на активність каталази нервової тканини головного мозку свиней / Н.П. Головчак, А.В. Тарновська, Г.І Коцюмбас, Д.І. Сана-гурський // Біологія тварин. - 2006. - Т. 8, № 1-2. - С. 200?204. (Дисертант брала участь у проведенні клінічних, патолого-анатомічних досліджень, відборі матеріалу для біохімічних досліджень).

26. Антиоксидантно-проксидантний гомеостаз у нервовій тканині свиней за впливу Т-2 токсикозу / Н.П. Головчак, А.В. Тарновська, Г.І. Коцюмбас, Д.І. Санагурський // Наук. вісник Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2006. - Т. 8, № 4 (31), ч. 1. - С. 39?43. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень, проведенні клінічних, патолого-анатомічних досліджень, відборі матеріалу для біохімічних досліджень).

27. Голубій Є.М., Коцюмбас І.Я., Коцюмбас Г.І. Окисна модифікація білків як критерій глибини оксидативного стресу // Науково-техн. бюлетень Ін-ту біології тварин і Держ. науково-досл. контр. Ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - Львів, 2006. - Вип. 7, № 3, 4. - С. 308?323. (Дисертант на основі аналізу літератури підготувала роботу до друку).

28. Коцюмбас Г.І., Урбанович П.П., Головчак Н.П. Структурні зміни і стан перекисного окиснення ліпідів у різних морфофункціональних формаціях головного мозку курей при експериментальному Т-2 токсикозі // Наук. вісник Львів. нац. ун-ту. вет. мед. та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2007. - Т. 9, № 3 (34), ч. 1. - С. 73?83. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень, відборі матеріалу досліджень, підготувала статтю до друку).

29. Коцюмбас Г.І., Мисів О.В. Динаміка структурно-функціональних змін гіпоталамічної ділянки мозку курей при експериментальному Т-2 токсикозі // Науково-техн. бюлетень Ін-ту. біології тварин і Держ. науково-досл. контр. Ін-ту ветпрепаратів та корм. добавок. - Львів, 2007. - Вип. 8, № 3, 4. - С. 356?363. (Дисертант брала участь у проведенні клінічних, гістологічних, гістохімічних, ультраструктурних досліджень, підготувала статтю).

30. Коцюмбас Г.І. Структурно-функціональні зміни кори головного мозку поросят при експериментальному Т-2 токсикозі // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2007. - Вип. 44. - С. 69?76.

31. Коцюмбас Г.І. Морфофункціональний стан центральної нервової системи поросят при застосуванні розчинів гіпохлориту натрію на тлі Т-2 токсикозу // Вет. біотехнологія: Бюл. ІВМ УААН. - К., 2007. - № 10. - С. 96?113.

Публікації у фахових періодичних виданнях (13)

32. Коцюмбас Г.І. Т-2 токсикоз поросят і вплив різних розчинів гіпохлориту натрію на перебіг хвороби (симптоматика і патоморфологія) // Сучасна вет. медицина. - 2007. - № 1 (10). - С. 28?30.

33. Дія Т-2 токсину на перекисне окиснення ліпідів у головному мозку свиней / Н.П. Го-ловчак, Г.І. Коцюмбас, А.В. Тарновська, Д.І. Санагурський // Львів. мед. часопис. - 2006. - Т. 12, № 2. - С. 135?137. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень, відборі матеріалу для біохімічних та патоморфологічних досліджень).

34. Кількість дієнових кон'югатів у різних відділах головного мозку поросят за впливу Т-2 токсину / Н.П. Головчак, А.В. Тарновська, Г.І. Коцюмбас, Д.І. Санагурський // Експе-римент. та клінічна фізіол. і біохімія. - Львів, 2006. - № 3. - С. 33?36. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень, відборі матеріалу для біохімічних та патоморфологічних досліджень).

35. Морфологічний стан нервової тканини головного мозку свиней за дії розчину гіпохлориту натрію на тлі експериментального Т-2 токсикозу. Біохімічний та гістологічний аспекти / Н.П. Головчак, А.В. Тарновська, Г.І. Коцюмбас, Д.І. Санагурський // Експеримент. та клінічна фізіол. і біохімія. - Львів, 2007. - № 1. - С. 34?42. (Дисертант брала участь у розробці схеми і проведенні досліджень).

36. Реагентный способ дезинфекции помещений парами хлорноватистой кислоты. 1. Закономерности испарения и деструкции НСLО / Н.В. Николенко, Б.И. Хомюк, Г.И. Ко-цюмбас И.Я. Коцюмбас, Г.Ю. Тесляр, А.Б. Величенко // Вопросы химии и химич. технологии. - 2006. - № 5. - С. 30?34. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень).

37. Реагентный способ дезинфекции помещений парами хлорноватистой кислоты. 2. Реакционная способность НСLО / Н.В. Николенко, В.И. Хомюк, Г.И. Коцюмбас И.Я. Ко-цюмбас, Г.Ю. Тесляр, А.Б. Величенко // Вопросы химии и химич. технологии. - 2006. - № 6. - С. 28?32. (Дисертант брала участь у розробці схеми досліджень).