Оцінка агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів Західного Полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В останні десятиріччя внаслідок скорочення обсягів використання органічних і мінеральних добрив та незадовільного функціонування гідромеліоративних систем погіршився агромеліоративний стан осушуваних ґрунтів Західного Полісся. Водночас активні деградаційні процеси (оглеєння, дегуміфікація, ерозія, забруднення радіонуклідами та важкими металами), які виявляються на фоні недосконалих систем землекористування і агротехнологій, не лише погіршили екологічний стан осушуваних ґрунтів, але й призвели до істотного зниження їхньої потенційної і ефективної родючості. Про глобальний характер проблеми деградації земель свідчить низка документів ООН, а саме: “Порядок денний на ХХІ століття” (м. Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Конференція ООН по боротьбі з опустелюванням та деградацією земель (м. Женева, 1994 р.), до рішень яких приєдналась Україна.

Деградаційних змін зазнають і осушувані дерново-глейові карбонатні ґрунти, площа яких у Західному Поліссі України становить понад 150 тис. га і які характеризуються високою потенційною родючістю.

У зв'язку з цим надзвичайно важливим і актуальним є застосування системного підходу до оцінки агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів як основи для розроблення рекомендацій щодо їхнього раціонального й екологічно безпечного використання.

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягає в удосконаленні методичних підходів до оцінки агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів та обґрунтуванні рекомендацій щодо їхнього раціонального й екологічно безпечного використання.

Досягнення мети передбачало вирішення таких завдань:

- обґрунтувати набір складових та показників, за якими буде проводитися оцінка агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів;

- дослідити вплив метеорологічних умов суми опадів, суми температур, ФАР та ГТК за вегетаційний період на урожайність сільськогосподарських культур;

- оцінити вплив вологозабезпеченості через комплексний показник Нна урожайність сільськогосподарських культур;

- оцінити інтенсивність вияву деградаційних процесів за показником еродованості, забруднення радіонуклідами, важкими металами та залишками пестицидів;

- проаналізувати динаміку основних показників родючості та оцінити сучасний стан осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів;

- обґрунтувати методику та провести інтегровану оцінку агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів;

- обґрунтувати рекомендації ефективного використання осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів.

1. Стан вивченості проблеми оцінки агромеліоративного стану осушуваних земель

У першому розділі представлено аналіз стану вивчення проблеми у наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема розглянуто роботи А.Г. Балана, Н.А. Макаренка, С.А. Балюка, М.М. Городнього, М.О. Клименка, С.І. Веремеєнка, В.С. Мошинського, С.Т. Вознюка, М.О. Лазарчука, Г.І. Троцюка, Т.М. Івашинюти та інших науковців, які займалися опрацюванням проблеми оцінки агромеліоративного стану осушуваних ґрунтів. Установлено, що з огляду на невиробленість загальновизнаних методик оцінки агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів їхній стан необхідно оцінювати комплексно з використанням метеорологічних, меліоративних показників, стану ґрунтового покриву та деградаційних процесів.

2. Об'єкт, методика та умови проведення досліджень

Дослідження, висвітлені у другому розділі, проводили в період з 2004 до 2007 р. на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах тривалого польового досліду (з 1964 р.) на території науково-дослідного стаціонару Рівненської науково-дослідної станції (Сарненський район Рівненської області) на осушувально-зволожувальній системі «Дворець», розміщеній у смт Степань.

Дослід закладено у восьмипільній польовій сівозміні, де вносили такі види добрив: гній - середнього ступеня розкладу на підстилці з соломи від великої рогатої худоби; аміачну селітру; суперфосфат і калімагнезію. Досліди проводили у 3-кратній повторності.

Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур загальноприйнята для Західного Полісся України. Вегетаційний період 2004 року характеризувався як посушливий, 2005 року - середньозволожений, 2006 і 2007 років - вологі.

Дослідження проводили за такими методиками: облік урожаю основної і побічної продукції вели методом зважування; рН ґрунту визначали на рН-метрі (ДСТУ ISO 11465-2001); гідролітичну кислотність - за методом Каппена (ДСТУ 26212-91); вміст азоту легкогідролізованого - за методом Корнфілда (ДСТУ 4729-2007); рухомого фосфору й обмінного калію в ґрунті - за методом Мачигіна (NH4)2CO3 (ДСТУ 4114-2002); необмінного калію - за методом Пчолкіна; ступінь рухомості обмінного калію - із застосуванням методу ВІДА; вміст гумусу - за методом Тюріна (ДСТУ 4289-2004); суму ввібраних основ - шляхом витіснення з ґрунту 0,1н розчином НСІ з подальшим титруванням 0,1н розчином NaOH (ГОСТ 26428-85); визначення вологості ґрунту проводили термостатно-ваговим методом, а енергетичну оцінку - за О.К. Медведовським.

3. Діагностика та оцінка показників агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів

У третьому розділі наведено оцінку показників стану осушуваних ґрунтів. Для умов Полісся особливу роль у формуванні врожаю відіграють показники, які характеризують водний режим цих ґрунтів, а саме: норму осушення; запаси ґрунтової вологи; аерацію; перезволоження кореневмісного шару ґрунту та інше.

Для оцінки впливу опадів та сум активних температур на продуктивність сільськогосподарських культур нами проведено регресійний аналіз даних за період 1967 - 2006 роки.

Поліноміальна залежність впливу суми опадів, суми активних температур та ФАР на врожайність сільськогосподарських культур за

V-VIII місяці має вигляд:

у1 = 4,56+0,023х1+0,0005х2+0,01х3; R2= 0,19,

у2 = 9,3+0,0004х1+0,02х2+0,01х3; R2=0,38,

у3 = 25,6+0,004х1+0,02х2+0,01х3; R2=0,61,

де у1 - контроль; у2 - NPK; у3 - NPK+гній, т/га к.од.; х1 - сума опадів, мм; х2 - сума температур; 0С, х3 - величина ФАР, мДж/м2.

З практичної точки зору найважливішим є встановлення залежностей змін інтегрованого показника ГТК упродовж останніх тридцяти років. Така залежність має вигляд параболи:

у = - 0,0022х2 - 0,0528х + 1,6118; = 0,06,

де у - показник ГТК за V-VIII місяці; х - роки визначень з відрахунком від 1967 року.

На основі прогнозних розрахунків за отриманим рівнянням виявлено, що показник ГТК зменшується, що свідчить про настання більш частих посушливих вегетаційних періодів. Відповідно в осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах зменшуватиметься запас продуктивної вологи, і, як наслідок, знижуватиметься продуктивність сільськогосподарських культур і сівозмін. З огляду на зазначене розроблено шкалу оцінки втрат продуктивності сільськогосподарських культур від значень комплексного показника ГТК, яка змінюється в діапазоні: 0,5-0,9 (переосушення); 1,3-2,2 (перезволоження), зона оптимальної дії 1,2-1,3.

Проведені нами дослідження режиму РГВ і вологості осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів упродовж 2004-2007 років дають підстави стверджувати, що режим вологості таких ґрунтів значною мірою зумовлений як рівнем ґрунтових вод, так і метеорологічними умовами. Так, якщо у зимово-весняний період РГВ в осушуваному дерново-глейовому карбонатному ґрунті коливалися в межах 1,17-1,34 м, то в літній період рівні опускалися до позначки 1,21-1,41 м. Вологість в 0-30 см шарі цього ґрунту при вирощуванні кукурудзи змінювалась у весняно-літній період з 20,8-17,6% до 19,6-16,0%. Найістотніше зниження вологості в шарі 0-60 см спостерігалося в травні-серпні, коли вологість знижувалась до 15,9%, що нижче значень НВ (21,%).

Оцінюючи режим РГВ і вологості осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів загалом за вегетаційний період, слід зазначити, що їхня зміна відбувається - за РГВ у діапазонах, близьких до оптимального (0,94- 1,35); за вологістю в шарі 0-60 см у діапазоні НВ - 0,7НВ (20,8-17,0%).

Слід зазначити, що упродовж 2004-2007 років під посівами кукурудзи формувався сприятливий режим РГВ, вологості та вологозапасів у діапазоні від 120 до 75 мм у шарі ґрунту 0-30 см і від 160 до 130 мм у шарі 0-60 см, що сприяло отриманню високих урожаїв цієї культури. Таким чином, дослідження динаміки РГВ і вологості під посівами кукурудзи підтверджує загальновідомий факт про те, що при різних рівнях ґрунтових вод формується режим вологості, який змінюється синхронно зі змінами рівнів ґрунтових вод.

Також було встановлено, що під посівами згаданої вище культури в кореневмісному шарі ґрунту (0-60 см) є тісний зв'язок порівняно з шаром ґрунту 0-30 см. Це свідчить про те, що в шарі ґрунту 0-60 см відбувається активний вологообмін і цей шар може бути репрезентативним для характеристики водного режиму осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів.

Особливий інтерес з точки зору визначення оптимальності показників водного режиму має встановлення залежностей урожайності сільськогосподарських культур (У, т/га к.од.) від глибини залягання рівня ґрунтових вод (Н, м), випаровуваності (Е0, мм) і опадів (Р, мм) за вегетаційний період (криві толерантності).

Установлено, що максимальна продуктивність сільськогосподарських культур на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах досягається за таких значень комплексного показника Н: для кукурудзи - 1,5 м; цукрового буряку - 1,4 м; багаторічних трав - 1,0 м.

На підставі отриманих залежностей було розроблено шкалу оцінки втрат продуктивності сільськогосподарських культур при відхиленні комплексного показника Н від оптимальних значень.

Максимально можливі врожаї багаторічних трав на осушених дерново-глейових карбонатних ґрунтах формуватимуться у вегетаційні періоди, коли комплексний показник Н буде знаходитися в діапазоні від 0,9 до 1,2.

У разі зменшення цього показника або рівня ґрунтових вод до 0,5 м (песимум І) спостерігатиметься зниження врожаю багаторічних трав на 50%, а при збільшенні показника Ндо 2,0 (песимум ІІ) втрати врожаю становитимуть лише 40%.

Результати досліджень свідчать, що продуктивність сільськогосподарських культур значною мірою залежить також від показників, які характеризують родючість ґрунту. Це стосується насамперед вмісту в ґрунті гумусу, гранулометричного складу, рівноважної щільності, вмісту макро- та мікроелементів тощо.

На основі регресійного аналізу даних можна зробити висновок про те, що продуктивність сільськогосподарських культур на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах залежить від вмісту в них гумусу і може бути описана поліномом четвертого ступеня:

у = - 0,1758х4 + 1,4949х3 - 3,6006х2 + 3,4874х - 0,7822; R2 =0,88,

де у - продуктивність сільськогосподарських культур на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах, т/га к.од.; х - вміст гумусу в 0-20 см шарі ґрунту, %.

Під час планування продуктивності сівозмін на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах на рівні понад 5 т/га к.од. необхідно забезпечувати вміст гумусу в орному шарі цих ґрунтів не менше 3,5%. Проте досягти цього можна не лише за рахунок збільшення надходження до ґрунту органічної речовини, але й шляхом збільшення вмісту в ньому фракції фізичної глини.

Отримана модель залежності врожаю зернових культур від вмісту фракції фізичної глини дає підстави констатувати, що між цими показниками існує тісний зв'язок. Рівняння залежності має вигляд:

у = - 0,0079х3 + 0,4561х2 - 8,0036х + 44,508; R2 =0,93,

де у - урожай зернових культур на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах, т/га к.од., х - вміст в 0-20 см шарі ґрунту фракцій фізичної глини, %.

4. Обґрунтування методичних підходів оцінки агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів

У четвертому розділі згідно із запропонованою методикою оцінки агромеліоративного стану дерново-глейових карбонатних ґрунтів розрахунок інтегрованого показника агромеліоративного стану (ІПАМС) цих ґрунтів пропонується проводити за формулою:

ІПАМС=; (1)

де - вагові коефіцієнти; - числові значення індексу для визначення ІПАМС.

Найвагомішим показником, що впливає на урожай сільськогосподарських культур на осушуваних землях, слід вважати диференційовану норму осушення (Н, м), оскільки вона спричиняє зміну розміру врожаю від 20 до 40%. На другому місці за впливом на врожайність сільськогосподарських культур знаходяться показники, які характеризують склад і властивості цих ґрунтів.

Відповідно до запропонованої методики оцінки ІПАМС осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів був зроблений розрахунок кількісних показників варіантів польового досліду та встановлені категорії їхнього агромеліоративного стану.

Загрозливий агромеліоративний стан (35,2 бали) варіанту без внесення добрив зумовлений низьким вмістом гумусу (2,8%) та високою щільністю ґрунту (1,43 г/см3). Внесення мінеральних добрив в осушувані дерново-глейові карбонатні ґрунти в нормі N120P60K120 поліпшує їхній агромеліоративний стан до задовільного (14,4), а внесення подвійної норми мінеральних добрив N240P120K240 сприяє формуванню на цьому варіанті сприятливого агромеліоративного стану (4,6).

Крім того, під час досліджень були розраховані ІПАМС полів СГПП «Степанське». Установлено, що ІПАМС полів змінюється від 28,5 до 3,88 одиниць, а стан можна оцінити як загрозливий, задовільний та сприятливий.

Основною причиною погіршення агромеліоративного стану поля №2 є низька норма осушення (Н,=1,8 м) і низький вміст гумусу (2,8%), а полів №3 і №4 - низький вміст обмінного калію.

З врахуванням того, що осушувані дерново-глейові карбонатні ґрунти характеризуються низьким вмістом калію нами були проведені дослідження формування калійного режиму на варіантах польового досліду. Найменший вміст водорозчинного, обмінного і необмінного калію за роки досліджень спостерігався на контрольному варіанті (2,75; 34,5; 395 мг/кг ґрунту). При внесені 20-40 т/га гною вміст цих форм калію збільшувався відповідно: 6,65; 76,5; 484 мг/кг ґрунту.

Установлено, що залежність врожаю кукурудзи на силос (у) від обмінного калію (х) в 0-20 см шарі ґрунту описується таким рівнянням:

у = - 0,0005х3 + 0,0568х2 - 0,5765х + 3,1998; R2 = 0,85.

За шкалою Чеддона зв'язок між вказаними факторами оцінюється як високий. У 0-40 см шарі ґрунту залежність врожаю кукурудзи на силос від обмінного калію описується рівнянням виду:

у = - 0,0004х3 + 0,0413х2 - 0,1836 + 1,4512; R2 = 0,86,

що свідчить про наявність високого зв'язку між вказаними факторами.

Залежність врожаю кукурудзи на силос від необмінного калію в 0-20 см шарі ґрунту описується рівнянням:

у = -7Е-09х4 + 8Е-06х3 - 0,0027х2 + 0,4107х - 15,633; R2 = 0,80,

за наявності високого зв'язку між цими факторами.

У шарі 0-40 см залежність врожаю кукурудзи на силос описується рівнянням:

у = - 4Е-09х4 + 4Е-06х3 - 0,001х2 + 0,0723х + 1,4051; R2 = 0,73,

що свідчить про наявність високого зв'язку між зазначеними факторами.

Під час проведення досліджень установлено, що внесення одинарних (N120P60K120) та подвійних (N240P120K240) норм мінеральних добрив не сприяє підвищенню рівня забезпеченості осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів по обмінному калію до середнього вмісту і, відповідно, цей фактор залишиться в першому мінімумі.

5. Обґрунтування рекомендацій ефективного використання осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів

У п'ятому розділі встановлено, що урожай сільськогосподарських культур значною мірою обумовлений нормами органічних та мінеральних добрив.

Найвищу врожайність сільськогосподарських культур отримано при застосуванні комбінованої системи удобрення (N120P60K120+40 т/га гною), що забезпечує врожайність кукурудзи на силос на рівні 66,48 т/га, цукрового буряку - 59,84 т/га. При внесенні лише мінеральних добрив у нормі N120P60K120 врожайність була дещо нижчою: по кукурудзі на силос - 51,73 т/га, по цукровому буряку - 44,27 т/га.

Вирощування кукурудзи на силос на контролі забезпечує високий Кее, що детерміноване низькою енергоємністю технології вирощування кукурудзи та біологічними особливостями культури. При комбінованій системі удобрення Кее знаходиться в межах 6,0 - 6,62.

Вирощування цукрового буряку характеризується також високою енергетичною ефективністю. На контролі Кее сягає в середньому 3,52. Найбільшої енергетичної ефективності вирощування цукрового буряку вдається досягти на варіанті NPK+гній. Збільшення норм мінеральних добрив (N240P120K240) знижує енергетичну ефективність вирощування культур до 3,92.

Розмір чистого прибутку від вирощування кукурудзи на силос не перевищує 1087 грн., а з підвищенням норми добрив його величина зростає. Найвищий розмір чистого прибутку отримано на варіантах з комбінованою системою удобрення. Розмір чистого прибутку при вирощуванні кукурудзи на силос сягав 1299,84 грн, для цукрового буряку - 2824,8 грн.

Отже, найвищу ефективність добрив при вирощуванні кукурудзи на силос та цукрового буряку встановлено на варіанті з комбінованою системою удобрення.

Висновки

агромеліоративний метеорологічний вегетаційний дерновий

У дисертаційній роботі розв'язано одне з наукових завдань концепції сталого розвитку землеробства в Україні - оцінено агромеліоративний стан осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів та запропоновано заходи їхнього ефективного використання.

1. Довгострокове інтенсивне використання осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів Західного Полісся України, які в структурі сільськогосподарських угідь займають 8% території, призвело до значного погіршення їхнього агромеліоративного стану через неврегульованість водного режиму та прогресування деградаційних процесів, що полягає в зниженні вмісту гумусу, макроелементів, забрудненні радіонуклідами, важкими металами та пестицидами.

2. Установлено поліноміальні залежності продуктивності сільськогосподарських культур від суми опадів, суми активних температур, ФАР, ГТК, вмісту гумусу та фізичної глини. Оптимальні показники метеорологічних умов для осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів коливаються в межах: сума опадів 250-300 мм; сума активних температур 1900-2000 0С; ГТК в межах 1,2-1,3 (за вегетаційний період); вміст гумусу >4%; вміст фізичної глини >30%; вміст обмінного калію 300-400 мг/кг ґрунту в орному шарі ґрунту та диференційованої норми осушення Н 0,91-1,2.

3. Агромеліоративний стан осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів визначається переважно диференційованою нормою осушення Н, яка протягом вегетаційного періоду повинна підтримуватися: для багаторічних трав - на рівні 1 м; для кукурудзи - 1,5 м; для цукрових буряків -1,4 м, що забезпечить формування оптимальних показників водно-повітряного режиму цих ґрунтів та підтримання вологозапасів у 0-30 см шарі ґрунту в діапазоні 80-90 мм.

4. Методика оцінки агромеліоративного стану осушуваних ґрунтів передбачає розрахунок інтегрального показника агромеліоративного стану (ІПАМС), який враховує меліоративні показники, стан ґрунтового покриву та показники деградаційних процесів через вагові коефіцієнти та числові значення цих показників (від оптимальних до мінімальних). Запропоновано шкалу для оцінки ІПАМС осушуваного дерново-глейового карбонатного ґрунту, в якій кожний з 5 якісних показників має свої межі: еталонний - до 0,99; сприятливий - 1,0-5,0; задовільний - 5,1-25; загрозливий - 26-125; критичний >125.

5. Установлено, що осушувані дерново-глейові карбонатні ґрунти за ІПАМС оцінювали таким чином: без добрив - загрозливий стан із сумою балів 35,2; варіант з внесенням N120P60K120 оцінюється як задовільний із сумою балів 14,4, а сприятливий стан формується на варіанті N240P120K240 із сумою балів 4,6. Внесення органо-мінеральних добрив у нормі N120P60K120 +40 т/га гною забезпечує формування задовільного стану із сумою балів 11,7. Загрозливий агромеліоративний стан осушуваного дерново-глейового карбонатного ґрунту на варіанті без добрив зумовлений низьким вмістом калію (37,0 мг/кг ґрунту), високою щільністю (1,43 г/см ґрунту), низьким вмістом гумусу (2,8%) та низьким вмістом фізичної глини (до 19,8%). Покращанню агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів сприяє внесення в ґрунт мінеральних та органо-мінеральних добрив, які поліпшують рівень їхньої родючості.

6. Низький рівень родючості осушуваного дерново-глейового карбонатного ґрунту спричинений незначним вмістом обмінного калію, який знаходиться в першому мінімумі серед макроелементів, що відповідає критичному стану на контролі. Відтак, ці ґрунти потребують щорічного обов'язкового внесення калійних добрив не нижче норми K120.

7. Порівняльна оцінка застосування на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах традиційної комбінованої та мінеральної системи удобрення показала, що найвищу врожайність культур сівозміни отримано при застосуванні комбінованої системи удобрення (N120P60K120+40 т/га гною), яка забезпечує врожай кукурудзи на силос на рівні 66,48 т/га, а цукрового буряку - 59,84 т/га. При мінеральній системі удобрення (N120P60K120,) врожайність сільськогосподарських культур була дещо нижчою: по кукурудзі на силос - 51,73 т/га, по цукровому буряку - 44,27 т/га.

8. Найвища енергетична ефективність сільськогосподарських культур можлива за умови застосування на дерново-глейових карбонатних ґрунтах органічних добрив та комбінованої системи удобрення. При вирощуванні кукурудзи на силос коефіцієнт енергетичної ефективності становить Кее = 7,89-5,12, для цукрового буряку - Кее = 4,34-3,81. Розмір чистого прибутку на цих варіантах коливався в межах 864-1299 грн./га по кукурудзі на силос, 1018-2824 грн./га - по цукровому буряку.

Рекомендації виробництву.

1. Відповідно до економічного стану агроформувань та їхньої спеціалізації на осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтах рекомендується застосовувати такі підходи:

- за достатньої кількості гною слід застосовувати традиційну органо-мінеральну систему удобрення з внесенням під посіви кукурудзи та цукрового буряку добрив у нормі N120P60K120+40 т/га гною;

- за умови дефіциту або відсутності гною - тимчасово обмежитися внесенням під цукрові буряки і кукурудзу мінеральних добрив у нормі N120P60K120.

2. Для покращання агромеліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів при вирощуванні сільськогосподарських культур необхідно підтримувати диференційовану норму осушення Нв межах: для багаторічних трав-1 м, кукурудзи-1,5 м, цукрового буряку -1,4 м.

Література

1. Турчина К.П. Аналіз впливу доз мінеральних добрив на врожайність окремих культур та їх еколого-економічна оцінка / М.О. Клименко, К.П. Турчина // Вісник РДТУ: Збірник наукових праць. - Вип. - 3 (16). - Рівне, 2002. - С. 66-73.

2. Турчина К.П. Підготовка і проведення польових агрохімічних досліджень з добривами / П.Ф. Турчин, К.П. Турчина // Вісник УДУВГП: Збірник наукових праць. - Вип. 4 (17). - Рівне, 2002. - С. 125-131.

3. Турчина К.П. Калій ґрунтів та проблеми калійного живлення рослин / М.О. Клименко, К.П. Турчина // Вісник УДУВГП: Збірник наукових праць. - Вип.4 (23). - Рівне, 2002. - С. 125-131.

4. Турчина К.П. Агроекологічна оцінка застосування калійних добрив / М.О. Клименко, К.П. Турчина // Вісник УДУВГП : Збірник наукових праць. - Вип. 4 (36). - Рівне, 2006. - С. 9-14.

5. Турчина К.П. Діагностика та оцінка показників еколого-меліоративного стану осушуваних дерново-глейових карбонатних ґрунтів / М.О. Клименко, К.П. Турчина // Вісник УДУВГП : Збірник наукових праць. - Вип. 4 (40). - Рівне, 2007. - С. 89-94.

Размещено на Allbest.ru