Ефективність застосування добрив під льон олійний на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського“

06.01.04 - агрохімія

УДК 631.8: 633.85: 631.445.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ ПІД ЛЬОН ОЛІЙНИЙ НА ЧОРНОЗЕМІ ОПІДЗОЛЕНОМУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ПРОКОПЕНКО ЕДУАРД

ВАСИЛЬОВИЧ

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор

Господаренко Григорій Миколайович, Уманський державний аграрний університет, професор кафедри агрохімії та ґрунтознавства

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Фатєєв Анатолій Іванович, Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського“, завідувач лабораторії охорони грунтів від техногенного забруднення кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Залізовський Владислав Станіславович, Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, доцент кафедри агрохімії

Захист відбудеться "11" червня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01 у Національному науковому центрі „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського“ за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського“ за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

Автореферат розісланий "8" травня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.Ф. Павленко

ВСТУП

Важливою проблемою землеробства на сучасному етапі є розроблення і впровадження високоефективних, природоохоронних, ресурсозберігаючих агротехнологій, що забезпечують розширене відтворення родючості ґрунтів та отримання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культу.

Збільшення виробництва рослинних жирів - є однією з головних задач сільського господарства. Для виконання даного завдання необхідне вирощування та підвищення врожайності такої олійної культури як льон.

Культура льону олійного також є основним джерелом сировини для збільшення виробництва технічної олії, а макуха, яка містить 33,5% білка та близько 9% жиру, за кормовими якостями стоїть вище макух інших рослин, тому що легко засвоюється тваринами.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реалізація біологічного потенціалу будь-якої культури в значній мірі визначається застосуванням добрив у необхідній кількості і за оптимального співвідношення окремих елементів живлення. Льон олійний є цінною, проте поки що мало поширеною олійною культурою. Тому недостатнє вивчення технології вирощування не дає можливості повністю реалізовувати його потенціал.

Відсутність даних про вплив удобрення на продуктивність льону олійного в грунтово-кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України, вказує на актуальність досліджень в даному напрямку.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи входили до тематичних планів кафедри агрохімії і ґрунтознавства Уманського державного аграрного університету і були складовою програми „Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем Правобережного Лісостепу України”, підпрограми 2.1 „Теоретичне обґрунтування та розробка засобів і методів цілеспрямованого формування агрохімічної компоненти сталих агроекосистем у Правобережному Лісостепу України”, завдання 2.1.2 „Визначення адаптивних реакцій нових сортів та гібридів сільськогосподарських культур на природну та ефективну родючість ґрунтів і удобрення” (номер державної реєстрації 0101U004495), де автор був безпосереднім виконавцем, як аспірант.

Мета і завдання дослідженя. Мета досліджень - встановити оптимальні та економічно обґрунтовані дози та співвідношення внесених мінеральних добрив під льон олійний для отримання стабільних високоякісних урожаїв насіння при високій окупності одиниці добрив приростами врожаїв на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- визначити вплив доз добрив на динаміку вмісту в ґрунті рухомих сполук азоту, фосфору та калію під посівами льону олійного;

- виявити вплив добрив на динаміку вмісту основних елементів живлення в органах льону олійного;

- встановити вплив добрив на динаміку наростання надземної маси, формування листової поверхні, чисту продуктивність фотосинтезу, фотосинтетичний потенціал посівів льону олійного;

- встановити господарський винос основних елементів живлення з ґрунту та уточнити їх витрати на формування одиниці врожаю, а також коефіцієнт використання з добрив, і визначити інтенсивність їх балансу залежно від удобрення;

- виявити вплив добрив і родючості чорнозему опідзоленого на формування врожаю насіння льону олійного і показники його якості;

- дати економічну, енергетичну та агрохімічну оцінку застосування добрив під льон олійний.

Об'єкт дослідження - закономірності впливу добрив на врожай, якість продукції льону олійного та поживний режим ґрунту.

Предмет дослідження - мінеральні добрива, чорнозем опідзолений, врожай насіння льону олійного та показники його якості, агрохімічні показники чорнозему опідзоленого при вирощуванні льону, показники економічної ефективності застосування добрив.

Методи дослідження: 1) польовий - вивчення взаємодії об'єкта досліджень з біотичними й абіотичними факторами; 2) лабораторні: а) агрохімічні - визначення параметрів показників родючості ґрунту, хімічного складу органів рослин; б) морфологічний - визначення біометричних параметрів рослин; 3) математичної статистики (дисперсійного, регресійного, кореляційного аналізів); 4) розрахунково-порівняльний - для оцінки економічної ефективності технології вирощування культури.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше для умов Правобережного Лісостепу України розроблено систему удобрення льону олійного на чорноземі опідзоленому, що передбачає внесення фосфорних і калійних добрив у дозі P30-60K60 під зяблевий обробіток ґрунту і азотних - під передпосівну культивацію у дозі N60-90, або локально перед сівбою у дозі N40P40K40, що забезпечує підвищення врожаю і високу окупність мінеральних добрив. Встановлено закономірності впливу різних видів, доз і способів внесення добрив на поживний режим ґрунту, динаміку росту рослин і засвоєння основних елементів живлення, формування врожаю та якості насіння льону олійного. Уточнено для умов регіону і рівня родючості чорнозему опідзоленого рівні забезпеченості льону олійного основними елементами живлення і їх витрати на формування одиниці його врожаю.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів проведених досліджень розроблено рекомендації з системи удобрення льону олійного з урахуванням його біологічних особливостей для умов Правобережного Лісостепу України, що дає можливість отримати врожайність насіння 18-20 ц/га. Окупність 1 кг NPK приростом урожаю становить - 2,2-2,6 кг насіння.

Основні результати досліджень впроваджено в 2006 р. у СФГ “Агрофірма “Базис” Уманського району Черкаської області на площі 110 га та в СТОВ „Дружба” Уманського району Черкаської області на площі 85 га.

Особистий внесок здобувача полягає у плануванні і проведенні польових дослідів, біометричних і фенологічних спостережень, відборі зразків ґрунту і рослин та проведення їх аналізу, опрацюванні та узагальненні даних наукової літератури та здобутих результатів, підготовці їх до друку, формулюванні висновків та розробці пропозицій виробництву.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи оприлюднено на щорічних наукових конференціях Уманського державного аграрного університету (2005-2009 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан ґрунтового покриву України та шляхи забезпечення його сталого розвитку на початку 21-го століття” (Харків, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної сільськогосподарської галузі” (Миколаїв, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, з яких 3 надруковано у виданнях, затверджених ВАК України, як фахові.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційну роботу викладено на 165 сторінках комп'ютерного набору. Вона складається з вступу, 7 розділів, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел, який включає 235 найменувань, в тому числі 4 латиницею. Робота містить 40 таблиць, з них 15 винесено в додатки, та 15 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Особливості мінерального живлення та удобрення льону олійного

У розділі проаналізовано дані літературних джерел вітчизняних і зарубіжних учених, про агроекологічні особливості культури льону олійного, його вимоги до умов мінерального живлення, а також вплив родючості ґрунту та удобрення на продуктивність рослин. Обґрунтовано, що льон олійний з його коротким вегетаційним періодом і посухостійкістю, роблять цю культуру, придатною для вирощування в усіх кліматичних зонах України (Гордієнко В.П., Крохмаль А.М., 2006; Полякова І.О., Товстяновська Т.Г., 2007).

В результаті досліджень, проведених у різних грунтово-кліматичних умовах України, встановлено вплив різних видів, доз і строків їх внесення на ріст і розвиток рослин льону олійного, формування ним урожаю і якості насіння (Большакова С.Р., Мухин В.В., 2002; Голуб И.А., Снопов А. Н., 2007; Останин В.А. та ін. 2002; Скорченко А.Ф., Карпець І.П., Ковальов В.Б., 2002).

Слід також зазначити, що протягом вегетації потреба в основних елементах живлення у рослин льону олійного змінюється, проте на формування врожаю найбільше впливає динаміка засвоєння азоту (Карпунина Ф.М., 1978; Никитишен В.И., 1990; Петербургский А.В., 1981; Петрова Л.И., 1975).

Обґрунтовано необхідність подальшого вивчення цього питання і розробки системи удобрення льону олійного для ґрунтово-кліматичних умов Правобережного Лісостепу України.

Умови та методика проведення досліджень

Дослідження проведено протягом 2005-2007 рр. на дослідному полі Уманського державного аграрного університету, розташованому в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньо-Дніпровсько-Бузького округу Лісостепової Правобережної провінції України. Ґрунт дослідних ділянок - чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі з вмістом гумусу в орному шарі 3,31%. Ступінь насиченості профілю основами 89,8-92,4%, реакція ґрунтового розчину середньокисла (рНКСl 4,4-5,1), гідролітична кислотність - 1,93-2,26 смоль/кг ґрунту, вміст рухомих cполук фосфору та калію (за методом Чирикова) - 100-120 мг/кг та 120-135 мг/кг, азоту сполук, що лужногідролізуються (за методом Корнфілда) - 103-117 мг/кг ґрунту.

Клімат території, де розташоване дослідне поле, помірно-континентальний і характеризується нестійким зволоженням. За даними метеостанції Умань, середньобагаторічна температура повітря становить близько 7,4оС, кількість опадів - 633 мм зі значними відхиленнями в окремі роки і пори року. За період вегетації сільськогосподарських культур випадає в середньому 277 мм опадів, але їх розподіл в часі нерівномірний. Так, у 2005 році випало 239 мм опадів, а в 2006 і 2007 роках відповідно - 178 і 80 мм.

Досліди з вивчення ефективності застосування впливу різних доз і способів внесення добрив на продуктивність льону олійного на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України за такою схемою: 1) без добрив ( контроль ); 2) P60K60; 3) N60K60; 4) N60P60; 5) P60K60+N60 весною; 6) N60P30K60; 7) N60P60K30; 8) N30P60K60; 9) N90P60K60; 10) N60P90K60; 11) N30P90K60; 12) N90P90K90; 13) N40P40K40 (локально). Згідно схеми досліду під льон олійний, попередником якого була пшениця озима, вносились з осені під оранку фосфорні та калійні добрива, а азотні добрива вносили весною під передпосівну культивацію. Добрива у варіанті N40P40K40 (локально) вносили весною під прямим кутом до напряму майбутньої сівби стрічками через 30 см на глибину 10-12 см..

Для виявлення реакції льону олійного на ефективну родючість ґрунту створену в тривалому (з 1964 р.) стаціонарному досліді (зареєстрований в УААН за №094) його висівали після пшениці озимої у полі з кукурудзою на силос, застосувавши метод розщеплених ділянок. Основа досліду є 10-пільна сівозміна, розгорнута в часі та просторі: пшениця озима, буряк цукровий, кукурудза, горох, пшениця озима, кукурудза на силос + льон олійний, озима пшениця, буряк цукровий, ячмінь ярий + конюшина, конюшина. Крім ділянок без добрив, в інших варіантах цього досліду насиченість добривами 1 га площі сівозміни становила: N45P45K45; N90P90K90; N135P135K135; гній 4,5т+N23P34K18; гній 9т+N45P68K36; гній 13,5т+N68P101K54.

Загальна площа посівної ділянки льону олійного в тривалому і короткотерміновому дослідах становила 72 м2, облікова - 40 м2. Повторність досліду триразова, розміщення варіантів послідовне. Агротехніка вирощування льону олійного сорту „Дебют” була загальноприйнятою для Правобережного Лісостепу України.

Збирання врожаю льону олійного проводили поділяночно прямим комбайнуванням. Урожайність соломи визначали методом пробного снопа з наступним визначенням співвідношення насіння і соломи.

Ґрунт відбирали та проводили підготовку до аналізів згідно ГОСТ 28168-89 та ДСТУ ISO 11464-2001. Для визначення характеру розподілу елементів живлення в ґрунті під час локального внесення добрив, зразки ґрунту в місцях внесених добрив відбирали у фазу сходів льону олійного за методикою А.І. Крилової. Для цього робили розріз ґрунту і на вирівняну стінку прикріплювали квадратну рамку розміром 22,5 х 22,5 см з сіткою, що утворює комірки розміром 7,5х7,5 см. У цьому разі центральна комірка співпадає зі стрічкою внесених добрив і за один прийом відбирається дев'ять зразків ґрунту.

У відібраних, згідно програми досліджень, зразках ґрунту визначали: вміст гумусу за методом Тюріна в модифікації Нікітіна - ГОСТ 26213-91; суму ввібраних основ за методом Каппена - витісненням 0,1М розчином HCl за співвідношенням ґрунт:розчин = 1:5 за ГОСТ 27821 - 88; вміст азоту сполук, що лужногідролізуються - за методом Корнфілда; вміст у ґрунті нітратного і амонійного азоту - згідно з МВВ 31-497058-005·2002; вміст рухомих сполук фосфору і калію - за модифікованим методом Чирикова згідно ДСТУ 4115-2002; показник (рН) сольової суспензії ґрунту - в 0,1 М розчині хлориду калію за допомогою стандартного електрода за ДСТУ ISO 10390-2001.

У рослинних зразках визначали: після мокрого озолення сірчаною кислотою та пероксидом водню вміст загального азоту фотоколориметруванням з реактивом Неслера, вміст фосфору - шляхом фотоколориметрування і калію - пропусканням на полуменевому фотометрі. Після чого, на основі отриманих даних, розраховували загальний винос елементів живлення льоном олійним з ґрунту та їх витрати на формування одиниці врожаю.

Коефіцієнт використання рослинами льону олійного основних елементів живлення з мінеральних добрив розраховували за різницею господарського їх виносу на ділянках з внесенням повного добрива і парних комбінацій цих елементів.

У період росту і розвитку льону олійного проводили виміри висоти рослин, визначали площу листової поверхні розрахунковим способом, обчислювали чисту продуктивність фотосинтезу та фотосинтетичний потенціал.

З якісних показників насіння льону визначали об'ємну масу (натуру) насіння за помогою літрової пурки (ГОСТ 10840-64); масу 1000 насінин ГОСТ 10842-89; вміст протеїну за ГОСТ 13496.4-93; вміст жиру за ГОСТ 8556.21-70.

Перед збиранням урожаю з кожної облікової ділянки досліду відбирали снопи, у яких визначали структуру врожаю за методикою Н.А. Майсуряна.

Агрохімічні аналізи зразків ґрунту і рослин проводили на кафедрі агрохімії та ґрунтознавства і в науковій лабораторії масових аналізів (атестат акредитації за № А06-203) Уманського державного аграрного університету.

Економічну ефективність застосування добрив розраховували згідно цін, що склалися на ринку у 2008 р. Опрацювання і узагальнення результатів досліджень проводили, використовуючи методи математичної статистики з використанням програмних засобів Microsoft Excel. Результати дослідів потім перевіряли у виробничих умовах.

Поживний режим ґрунту

Режим мінерального азоту ґрунту визначається динамікою його вмісту протягом вегетаційного періоду (табл.1). Аналізуючи дані трьохрічних досліджень, встановлено, що дози мінеральних добрив та співвідношення елементів живлення в них, як і передбачалось, значно впливали на поживний режим ґрунту. При збільшенні кількості азоту в добривах, що застосовувались, підвищувався його вміст у ґрунті, що було характерним протягом всього періоду вегетації льону олійного, хоча і в різній мірі.

З даних табл. 1 видно, що вміст мінерального азоту (N-NO3+N-NH4) на період сходів льону олійного був вищим у верхніх шарах ґрунту, де розміщується його коренева система. Залежність зміни вмісту мінерального азоту в ґрунті майже така, як і в нітратного та амонійного азоту. Найвищим він був у фазі сходів льону олійного у варіантах з дозою азотних добрив 90 кг д.р./га - 32,3-32,8 мг/кг. До періоду цвітіння льон олійний досить інтенсивно поглинав азот з грунту. В кінці його вегетації вміст мінерального азоту був значно нижчий порівняно з попередніми показниками, проте і мав незначну відмінність по варіантах досліду.

Під час проведення ґрунтової діагностики важливе значення має визначення оптимальної глибини відбору ґрунтових зразків, яка в основному залежить від покриву ґрунту та кліматичних умов і коливається в широких межах - від 20 до 150 см.

Як відомо, коренева система льону в звичайних умовах проникає в ґрунт на глибину до 1,6 м, хоча основна маса коренів розміщена в шарі ґрунту 0-40 см. Проведеними розрахунками встановлено, що для коригування дози азотних добрив під льон олійний достатнім виявилось визначення запасів нітратного і мінерального азоту перед сівбою льону олійного в шарі ґрунту 0-20 см -коефіцієнт кореляції з урожайністю насіння становить 0,82-0,84.

За нашими дослідженнями за умов, коли можливо визначити лише вміст нітратного азоту, щоб отримати вміст мінерального азоту, його потрібно помножити на коефіцієнт 2,2.

В результаті проведених досліджень встановлено, що вміст рухомих сполук фосфору і калію в ґрунті протягом вегетації льону олійного також залежав від співвідношення елементів живлення у внесених добривах (табл. 2). З даних табл. 2 видно, що найменший вміст рухомих фосфатів протягом періоду вегетації льону олійного був у варіанті без застосування добрив та у варіанті N60K60 - 98-116 мг/кг залежно від шару ґрунту. Застосування фосфорних добрив на азотно-калійному фоні зумовлювало підвищення вмісту рухомих фосфатів у шарах ґрунту 0-20 і 20-40 см протягом вегетації.

Таблиця 1 Динаміка вмісту мінерального азоту (N-NO3+N-NH4) в ґрунті під посівами льону олійного залежно від удобрення (2005-2007 рр.), мг/кг

Варіант досліду	Період відбору зразків
	Сходи	Цвітіння	Збирання врожаю
	Шар ґрунту, см
	0-20	20-40	40-60	60-80	80-100	0-20	20-40	40-60	60-80	80-100	0-20	20-40	40-60	60-80	80-100
Без добрив	17,8	15,9	13,5	12,1	10,2	12,5	10,3	9,2	7,8	6,8	7,8	7,3	6,4	5,5	4,4
P60K60	17,8	16,0	13,6	12,1	10,3	12,4	10,5	9,4	7,9	6,9	8,0	7,5	6,4	5,5	4,5
N60K60	27,2	23,3	14,9	13,0	11,4	16,1	14,9	12,6	10,0	7,9	10,6	9,6	7,8	7,0	5,8
N60P60	27,9	23,7	15,3	13,2	11,6	16,4	15,1	12,7	10,3	8,2	10,9	9,7	7,9	7,0	5,7
N60P60K60	29,4	24,0	16,1	13,4	11,6	17,3	15,5	13,1	10,7	8,5	11,5	10,4	8,4	7,5	6,1
N60P30K60	29,0	23,9	16,0	13,1	11,5	16,6	15,0	12,8	10,4	8,1	11,0	10,0	8,1	7,3	5,9
N60P60K30	29,3	23,9	16,0	13,2	11,4	16,9	15,1	12,9	10,6	8,3	11,2	10,1	8,3	7,3	6,0
N30P60K60	23,1	20,3	14,5	12,0	12,3	14,7	12,5	10,8	8,9	7,5	9,0	12,5	7,0	6,3	5,0
N90P60K60	32,8	25,1	16,7	13,6	12,0	19,6	16,9	14,3	10,9	9,0	13,3	11,5	9,0	8,0	6,4
N60P90K60	29,7	24,3	16,2	13,6	11,6	17,5	15,8	13,5	10,6	8,5	11,8	10,7	8,6	7,7	6,2
N30P90K60	23,9	20,5	14,9	12,4	11,0	15,0	13,1	11,3	9,1	7,7	9,2	8,8	7,3	6,5	5,4
N90P90K90	33,2	26,7	17,7	14,0	12,0	20,2	17,8	14,9	10,9	9,0	14,1	11,9	9,4	8,4	6,6
	2005 р.	1,6	1,5	1,0	0,8	0,7	1,2	1,1	0,9	0,7	0,6	0,8	0,8	0,6	0,5	0,4
НІР05	2006 р.	1,4	1,1	0,8	0,7	0,6	0,8	0,6	0,6	0,5	0,3	0,4	0,4	0,3	0,3	0,2
	2007 р.	0,9	0,7	0,5	0,4	0,4	0,5	0,4	0,4	0,3	0,2	0,4	0,4	0,3	0,2	0,2

Таблиця 2 Динаміка вмісту рухомих сполук фосфору і калію в ґрунті під посівами льону олійного (2005-2007 рр.), мг/кг

Варіант досліду	Період відбору зразків
	Сходи	Цвітіння	Збирання врожаю
	Шар ґрунту, см
	0-20	20-40	0-20	20-40	0-20	20-40
	P2O5
Без добрив	116	110	110	106	105	98
P60K60	120	115	115	111	110	105
N60K60	116	112	111	107	105	99
N60P60	121	116	115	112	112	107
N60P60K60	123	119	118	113	113	108
N60P30K60	119	113	112	110	107	101
N60P60K30	122	117	115	112	110	104
N30P60K60	122	118	116	112	112	106
N90P60K60	124	119	118	115	113	109
N60P90K60	127	122	121	118	117	112
N30P90K60	125	120	120	117	116	111
N90P90K90	128	124	122	119	118	113
НІР05	2005 р.	7	6	7	6	6	5
	2006 р.	6	5	6	6	5	4
	2007 р.	5	5	4	4	5	4
	К2O
Без добрив	90	84	85	79	80	73
P60K60	100	93	95	87	88	82
N60K60	99	94	95	89	88	84
N60P60	93	84	86	79	80	72
N60P60K60	101	95	96	89	90	83
N60P30K60	99	94	95	88	89	82
N60P60K30	96	88	90	86	83	75
N30P60K60	100	94	94	90	88	81
N90P60K60	102	97	97	92	90	85
N60P90K60	103	97	97	93	91	88
N30P90K60	103	96	97	94	89	82
N90P90K90	107	102	102	98	94	87
НІР05	2005 р.	6	5	4	5	5	4
	2006 р.	5	5	5	4	4	3
	2007 р.	4	4	6	4	3	4

У варіантах із застосуванням азотних добрив у дозі N30-90 на фоні Р60К60, судячи за НІР05, не спостерігалось підвищення вмісту рухомих фосфатів як у шарі ґрунту 0-20, так і в 20-40 см. Отже, такі дози азотних добрив ще не підвищували біологічну активність ґрунту та інтенсивність діяльності мікроорганізмів, що перетворюють важкорозчинні сполуки фосфору в ґрунті у більш рухомі форми.

Варіанти досліду де вносились калійні добрива у кількості 30-60 кг д.р./га на фоні N60Р60 за вмістом рухомих сполук не відрізнялись від фонового варіанту.

Найвищий вміст рухомих фосфатів був у варіантах де застосовувались фосфорні добрива у кількості 90 кг д.р./га. В усі періоди вегетації льону олійного шар ґрунту 0-20 см мав вищий вміст рухомих фосфатів, ніж шар 20-40 см. Це пояснюється генетичними особливостями ґрунту, внесеними добривами та глибиною його обробітку.

На кінець вегетації вміст рухомих сполук фосфору в ґрунті зменшувався за рахунок засвоєнням його рослинами та переходом у менш рухомі сполуки.

Отже, застосування фосфорних добрив сприяє покращенню фосфорного режиму ґрунту, в основному шару 0-20 см. Найкраще це простежується на початку вегетації льону олійного. В динаміці вміст рухомих сполук фосфору в ґрунті знижується, що пояснюється як трансформацією його сполук, так і засвоєнням рослинами.

Вміст рухомих сполук калію в ґрунті варіює залежно від фази росту та розвитку рослин льону і доз добрив (табл. 2).

Найнижчий вміст рухомих сполук калію в ґрунті в період сходів льону олійного спостерігався у досліді на ділянках, де не вносились добрива взагалі та у варіанті де вносились лише азотні і фосфорні добрива. Застосування калійних добрив у кількості 30-90 кг д.р./га на азотно-фосфорному фоні приводило до підвищення вмісту рухомих сполук калію в ґрунті. Так, у варіанті N60P60K30 вміст калію зростав у шарі ґрунту 0-20 і 20-40 см неістотно, тоді як у варіанті N60P60K60 - відповідно на 8 та 11 мг/кг ґрунту відносно фону.

Найвищий вміст рухомого калію був у варіанті N90P90K90. В інших варіантах досліду чіткої закономірності змін у вмісті калію в ґрунті не простежувалося. В динаміці, в результаті засвоєння калію рослинами і трансформації його сполук у необмінні форми, вміст його в ґрунті поступово знижувався. На період збирання врожаю в усіх варіантах спостерігалось зниження вмісту рухомих сполук калію як в шарі ґрунту 0-20, так і 20-40 см.

В умовах високої ціни на мінеральні добрива досягнення оптимального забезпечення рослин елементами живлення повинно супроводжуватися найефективнішим їх використанням. Одним з таких є локальне внесення добрив. Дослідженнями встановлено, що за такого їх застосування поживний режим ґрунту під посівами льону олійного покращувався (табл. 3).

Як видно з даних табл. 3, азот мінеральних сполук не залишався у місцях внесення, а мігрував у горизонтальному та вертикальному напрямках, але при цьому найвища концентрація зберігалась у стрічці. Так, у середньому за три роки досліджень у фазу сходів льону олійного вміст мінерального азоту в ґрунті у варіанті з локальним внесенням N40P40K40 становив 53,3 проти 29,4 мг/кг у варіанті N60P60K60 врозкид.

З ростом і розвитком рослин льону відбувалося поступове зменшення вмісту мінерального азоту в ґрунті, однак різниця між варіантами досліду була суттєвою.

До фази повної стиглості льону олійного кількість мінерального азоту у варіантах з локальним та розкидним способами внесення зменшувалась і значної різниці між способами внесення не спостерігалась. Це вказує на те, що при локальному застосуванні мінеральних добрив у дозі N40P40K40 рослини льону олійного були забезпечені мінеральними формами азоту на рівні варіанту N60P60K60 при розкидному способі внесення.

Таблиця 3 Поживний режим ґрунту під посівами льону олійного за локального і розкидного внесення добрив, 2005-2007 рр.

Період відбору зразків	Варіант досліду
	Без добрив	N60P60K60 (врозкид)	N40P40K40 (локально)
	у шарі ґрунту 0-20 см	у квадраті 22,5 х 22,5 см
N мін, мг/кг
Сходи	17,8	29,4	18,8	23,2	19,0
			20,3	53,3	21,9
			23,0	30,8	22,9
Цвітіння	12,5	17,3	15,4	17,1	13,6
			12,3	25,8	13,4
			13,7	18,0	15,2
Збирання врожаю	7,8	11,5	8,7	9,8	8,9
			8,9	10,3	8,8
			8,9	9,1	8,7
Р2O5, мг/кг
Сходи	116	123	120	183	118
			129	402	123
			119	128	118
Цвітіння	110	118	113	151	114
			115	251	117
			114	120	109
Збирання врожаю	105	113	104	107	106
			105	185	106
			106	110	105
К2O, мг/кг
Сходи	90	101	93	162	92
			97	283	98
			94	125	92
Цвітіння	85	96	88	130	90
			89	215	94
			86	97	87
Збирання врожаю	80	90	81	99	82
			82	125	81
			83	86	84

Примітка. Жирним шрифтом - вміст у центрі стрічки.

Зростання вмісту рухомих фосфатів (див. табл. 3) у ґрунті протягом усього періоду вегетації у варіанті з локальним внесенням добрив спостерігалось лише по вертикалі, переважно вверх, що пов'язано з висхідним переміщенням з капілярною водою.

На початку вегетації та в період цвітіння льону олійного вміст фосфатів у зоні внесення знаходився в межах 128-402 та 120-251 мг/кг, тоді як горизонтальному напрямку його вміст був у межах 118-129 мг/кг - у фазу сходів та 109-117 мг/кг - у фазу цвітіння. В кінці вегетації вміст рухомих сполук фосфору у варіантах з локальним застосуванням добрив дещо знижувався відносно варіанту з розкидним способом. У варіанті N60P60K60 вміст рухомих сполук фосфору в шарі ґрунту 0-20 см був 113 мг/кг, у варіанті N40P40K40 за локального внесення у центрі стрічки - 107 та 185 мг/кг ґрунту, а в горизонтальному напрямку - 104-106 мг/кг ґрунту.

Вміст рухомих сполук калію в ґрунті за локального застосування добрив збільшувався в усіх напрямках, проте в більшій мірі по вертикалі. При застосуванні розкидного способу внесення добрив вміст сполук калію в період сходів льону олійного становив - 101 мг/кг, тоді як при локальному внесенні він знаходився в зоні внесення на рівні - 125-283 мг/кг, а по краях - 92-98 мг/кг ґрунту. На середину та кінець його вегетації підвищена концентрація калію була лише безпосередньо навколо стрічки внесених добрив.

Вплив удобрення на ріст та розвиток льону олійного і формування врожаю

У результаті проведених досліджень встановлено, що підвищення рівня мінерального живлення сприяло підсиленню темпів росту рослин льону олійного в висоту. На кінець вегетації культури у варіантах з внесенням добрив у середньому за роки досліджень висота рослин була вищою на 0,8-13,0 см порівняно з контролем. Зростання її у варіанті з внесенням лише фосфорних і калійних добрив у дозі P60K60 було неістотним. Додавання азотного компоненту у дозі 30-90 кг/на д.р. сприяло достовірному зростанню висоти рослин на 3,3-11,0 см.

Найвищі показники висоти рослин при застосуванні добрив у парних комбінаціях основних елементів живлення забезпечував варіант N60P60. При цьому зростання висоти становило 5,2 см відносно контролю. Пояснюється це достатнім рівнем забезпечення чорнозему опідзоленого рухомими формами калію.

Площа листової поверхні також залежала від рівня мінерального живлення льону олійного, особливо - азотного. Так, у період від сходів до цвітіння на удобрених ділянках площа листової поверхні льону збільшувалась на 2-37%, виходу у трубку - 9-34, а у період від цвітіння до повної стиглості насіння - на 1-31% залежно від доз добрив. Це сприяло підвищенню фотосинтетичного потенціалу його посівів.

Застосування лише парних комбінацій видів добрив зумовлювало незначне збільшення фотосинтетичного потенціалу відносно ділянок без добрив, а саме на 0,2-0,27 млн. м2 днів/га (1-18%). Застосування ж повного мінерального добрива в різних дозах приводило до збільшення цього показника на 0,26-0,53 млн. м2 днів/га, або на 17-36%. Слід відмітити, що найбільший вплив на даний показник у складі повного мінерального добрива мали азотні добрива.

Між урожайністю насіння льону олійного та фотосинтетичним потенціалом знайдено тісний кореляційний зв'язок з коефіцієнт кореляції r = 0,99. добриво ґрунт посів фотосинтез

Показник чистої продуктивності фотосинтезу у період сходи - цвітіння був вищим, ніж у період цвітіння - побуріння насіння і знаходився в межах 2,47-3,04 г/м2 за добу тоді як у наступному періоді він був у межах 1,07-1,22 г/м2 за добу. Найбільший вплив на даний показник мав азотний компонент у складі повного мінерального добрива, зокрема у варіантах із застосуванням N90.

Проведені дослідження показали, що різні дози мінеральних добрив і співвідношення в них елементів живлення по різному впливали на врожайність насіння льону олійного (табл. 4).

Таблиця 4 Урожайність насіння льону олійного за різного удобрення, ц/га

Варіант досліду	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Середнє за три роки
Без добрив	13,7	13,2	4,6	10,5
P60K60	14,0	13,4	4,7	10,7
N60K60	15,4	14,7	5,1	11,7
N60P60	17,6	17,0	5,9	13,5
N60P60K60	19,0	18,2	6,4	14,5
N60P30K60	17,5	16,7	5,8	13,3
N60P60K30	18,4	17,8	6,2	14,1
N30P60K60	16,8	16,1	5,6	12,8
N90P60K60	20,7	20,0	7,0	15,9
N60P90K60	19,9	18,9	6,6	15,1
N30P90K60	17,6	16,9	5,9	13,5
N90P90K90	21,4	19,5	7,0	16,0
N40P40K40 (локально)	18,7	17,8	6,2	14,2
НІР05	1,0	0,8	0,4

Як видно із даних табл. 4, за роки досліджень найвища врожайність насіння льону була у 2005 році, дещо нижча у 2006 та низька у 2007 році. Це пояснюється різними погодними умовами в роки проведення досліджень. В середньому за роки досліджень на варіантах без добрив вона становила 10,5 ц/га, а при їх застосуванні - вона зростала на 0,2-5,5 ц/га або 2-52%.

Як видно з даних рис. 1, вирішальне значення в підвищенні приросту врожаю належить азотним, потім фосфорним та калійним добривам.

Так, при застосуванні азотних добрив у дозі 30 кг д.р./га приріст урожайності насіння льону олійного відносно фону становив 2,1 ц/га, тоді як фосфорних та калійних - відповідно 1,6 та 0,6 ц/га. Внесення добрив у дозі 60 кг/га підвищувало величину приросту врожайності відповідно на 3,8 ц/га від азоту, 2,8 і 1,0 ц/га - від фосфору та калію. Внесення мінеральних добрив у дозі 90 кг д.р./га забезпечило збільшення цього показника на 5,2 та 3,4 ц/га відповідно для азотного та фосфорного компоненту повного мінерального добрива.

Застосування мінеральних добрив також позитивно впливало на якість насіння льону олійного (табл. 5). Із даних табл. 5 видно, що застосування азотних добрив на фосфорно-калійному фоні (P60K60) у дозі 30 та 60 кг/га д.р. збільшувало вміст олії відповідно на 0,8 і 1,3 пункти відносно контролю (42,9%), тоді як доза N90 не призводила до подальшого зростання олійності.

Застосування повного мінерального добрива у варіантах N30P90K60 та N90P90K90 позитивної дії на даний показник не проявляло, тоді як локальне внесення добрив (варіант N40P40K40) забезпечував достовірне збільшення вмісту жиру в насінні в усі роки дослідження. В середньому за три роки зростання олійності у даному варіанті було на 2,4 пункти порівняно з показником у варіанті без внесення добрив (42,9%).

Внесення високих доз повного мінерального добрива сприяло формуванню насіння з високим вмістом білка, який зумовлює зменшення вмісту жиру. Проте, з точки зору якісних показників, оптимальним слід вважати варіанти із внесенням добрив у дозі N60-90P60K60. При цьому досягається найбільша врожайність насіння льону олійного та забезпечуються хороші показники його якості.

Між урожайністю насіння льону олійного та вмістом у ньому білка існує тісна залежність з коефіцієнтом кореляції r = 0,96, тоді як між урожайністю насіння та вмістом в ньому олії вона дещо слабша - r = 0,69, а між олійністю та білковістю насіння r = 0,66.

Таблиця 5 Влив доз та співвідношень внесених добрив на вміст олії в насінні льону, %

Варіант досліду	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Середнє за три роки
Без добрив	45,0	43,8	40,0	42,9
P60K60	46,5	45,1	41,2	44,3
N60K60	46,7	45,7	41,6	44,7
N60P60	46,8	45,8	41,6	44,7
N60P60K60	47,9	46,5	42,5	45,6
N60P30K60	47,5	46,0	42,0	45,2
N60P60K30	47,4	46,3	42,1	45,3
N30P60K60	47,5	45,8	42,0	45,1
N90P60K60	47,6	46,1	42,1	45,3
N60P90K60	47,4	46,1	42,0	45,2
N30P90K60	47,1	44,9	41,0	44,3
N90P90K90	47,3	45,5	41,5	44,8
N40P40K40 (локально)	47,7	46,1	42,2	45,3
НІР05	2,4	2,3	2,1

Найбільші показники маси 1000 насінин льону олійного спостерігались при застосуванні N60-90 на фосфорно-калійному фоні, що на 4-9% більше у порівнянні з варіантом без добрив.

Засвоєння льоном олійним основних елементів живлення залежно від удобрення

Встановлено, що динаміка вмісту елементів живлення в рослинах льону олійного суттєво залежить від рівня удобрення. Збільшення їх вмісту в органах рослин, порівняно з контролем, у варіантах із застосуванням добрив відбувалось протягом всього періоду вегетації. Вміст загального азоту в рослинах льону олійного був вищий вже у фазу сходів культури. Так, при застосуванні парних комбінацій основних елементів живлення в складі мінеральних добрив, зростання вмісту азоту відбувалося лише у варіантах із застосуванням азотних і калійних та азотних і фосфорних добрив - відповідно на 0,36 та 0,72 пункти порівняно з вмістом на контролі - 4,22% на суху речовину. У варіанті де вносили лише фосфорні і калійні добрива збільшення вмісту азоту не відбувалось. Внесення повного мінерального добрива в різних дозах та співвідношеннях елементів живлення збільшувало вміст загального азоту в рослинах на 0,78-1,23 пункти.

На ділянках без внесення добрив у фазу цвітіння льону олійного вміст азоту в рослинах у середньому за три роки досліджень становив 1,66%, а при їх внесенні збільшувався до 2,0-2,2% на суху речовину залежно від варіанту досліду. На кінець вегетації культури вміст загального азоту в насінні зростав залежно від співвідношення та дози добрив, проте найвищі показники були у варіантах із високими дозами азотних добрив. Вміст азоту в насінні по досліду був у межах 3,83-4,27% на суху речовину. В соломі льону олійного вміст загального азоту був майже на одному рівні в усіх варіантах і знаходився в межах 0,38-0,42% на суху речовину.

Найвищий вміст фосфору в рослинах спостерігався на початку їх розвитку і до кінця вегетації поступово зменшувався. Встановлено, що від початку і до кінця вегетації в надземній масі рослин льону олійного на неудобрених ділянках вміст загального фосфору в рослинах відповідно зменшувався на 24 і 28%. При внесенні добрив він залишався на більш високому рівні - 0,12-0,15% на суху речовину проти 0,11% на контролі без добрив.

Вміст калію в рослинах льону олійного зменшувався від фази сходів до кінця вегетації. У фазу повної стиглості вміст калію в насіння та соломі був найвищий у варіанті N90P90K90 - 2,72 та 1,14% на суху речовину.

Загальний винос елементів живлення з ґрунту рослинами льону змінюється під дією внесених добрив, а також від співвідношення в них елементів живлення. Засвоєння азоту протягом вегетації проходило нерівномірно. Так, у фазу сходів у контрольному варіанті, без внесення добрив, загальний винос азоту становив 1,2 кг/га, під час цвітіння - 19,9 та у фазу повної стиглості насіння 45,5 кг/га, що відповідно становить 3%, 44 та 100% від показника господарського виносу врожаєм.

Застосування повного мінерального добрива зумовило найбільший вплив на засвоєння азоту рослинами у фазу цвітіння, який залежав від співвідношення елементів живлення у добриві. Так, при внесенні азотних добрив у дозі 90 кг д.р./га (варіант N90P60K60 та N90P90K90) засвоєння азоту рослинами зростало відповідно контролю на 21,9 та 25,0 кг/га.

Застосування локального внесення добрив у дозі (N40P40K40) зумовлювало досить високий вплив на засвоєння елементів живлення рослинами льону олійного. Так, відносно контролю, винос азоту рослинами зростав по фазах розвитку рослин: сходи, цвітіння, повна стиглість відповідно на 0,7; 15,3 та 2,6 соломою та 18,3 кг/га насінням.

Максимальне засвоєння фосфору та калію льоном олійним теж було у фазу цвітіння. Найбільшим воно було у варіанті N90P90K90 - відповідно 10,4 і 42,6 кг/га, але це збільшення було незначним порівняно з варіантом N60P60K60 (8,6 і 35,2 кг/га) та N90P60K60 (9,6 і 39,8 кг/га).

Дослідження показали (рис. 2), що найкраще рослини засвоювали з добрив азот. Так, при внесенні N30 на фоні P60K60 коефіцієнт використання з них азоту становив 38%, при дозі N60 він знижувався до 37 і найнижчим був при застосуванні N90 - 34%. Коефіцієнт використання фосфору з добрив, порівняно з азотом, був значно нижчим і становив 2-13% при застосуванні P30-90 на фоні N60K60. Найменші показники коефіцієнта використання рослинами льону були для калію і при застосуванні K30 і K60 на фоні N60P60 становили відповідно всього 16 та 5%.

Баланс фосфору, окрім варіантів без застосування фосфорних добрив та у варіанті N60P30K60, був додатнім, так як льон олійний відносно інших польових культур характеризується відносно незначним його виносом. Інтенсивність балансу на удобрених фосфором ділянках складала 89-218%. Баланс калію в ґрунті дещо відрізнявся від фосфору. При достатній забезпеченості азотом і фосфором рослини виносили з ґрунту його більше всього. Найменший його показник був у варіантах без застосування калійних добрив - -63,5 кг/га, а найвищий при застосуванні 90 кг/га калію - 8,2 кг/га.

При залишенні соломи на полі, так як частина елементів живлення повертається в ґрунт: N - 16-46%, P2О5 - 11-44% і 37-62% K2О від господарського виносу врожаєм, баланс дещо змінювався і в цілому по досліді залишався від'ємним тільки у варіантах без застосування одного з елементів живлення у складі повного мінерального добрива. Інтенсивність балансу при цьому значно зростала і становила по азоту 33-183%, фосфору - 6-333% та калію - 16-217%.

Реакція льону олійного на рівень родючості ґрунту створену тривалим застосуванням добрив

Дослідженнями встановлено, що в результаті тривалого застосування добрив у польовій сівозміні пройшли значні зміни параметрів показників родючості чорнозему опідзоленого (табл. 6).

Вміст гумусу, як показали дослідження, при застосуванні добрив залишався на більш високому рівні. Застосування мінеральної системи удобрення дозволяло зберігати вміст гумусу на 0,14-0,33 пункти вище контролю (2,80%), тоді як застосування органо-мінеральної системи - на 0,34-0,72 пункти вище.

Таблиця 6 Вплив родючості чорнозему опідзоленого, створеної тривалим (з 1964 р.) застосуванням добрив у польовій сівозміні на врожайність льону олійного, 2005-2007 рр.

Варіант досліду (насиченість 1 га площі сівозміни)	Вміст у шарі ґрунту, 0-20 см	Урожайність, середня за три роки
	гумусу, %	рухомих сполук, мг/кг
		N луж.	Р2О5	К2О
Без добрив	2,80	117	99	85	10,3
N45P45K45	2,94	121	133	137	14,2
N90P90K90	3,08	126	187	148	16,0
N135P135K135	3,13	130	254	161	17,1
Гній 4,5 т + N22,5P34K18	3,14	120	128	135	14,5
Гній 9 т + N45P68K36	3,38	129	180	147	16,5
Гній 13,5 т + N67P101K54	3,52	137	246	156	17,8
	2005 р.	0,18	6	9	8	1,0
НІР05	2006 р.	0,15	6	9	9	0,9
	2007 р.	0,12	5	8	7	0,3

В результаті тривалого застосування добрив у польовій сівозміні, створено різні рівні забезпеченості рослин азотом, фосфором та калієм. Так, залежно від варіантів удобрення, забезпеченість азотом змінювалась проте залишалась на низькому рівні, забезпеченість фосфору змінювалась від середнього до дуже високого та калію від підвищеного до високого.

Дослідженнями встановлено, що рівень родючості чорнозему опідзоленого створений тривалим застосуванням у польовій сівозміні різних доз добрив і систем удобрення істотно впливав на врожайність насіння льону олійного. В середньому за три роки досліджень врожайність насіння змінювалась від 10,3 до 17,8 ц/га, або на 73%. В середньому за роки досліджень встановлено, що найвищу врожайність льону олійного було отримано при сумісному застосуванні високих доз органічних і мінеральних добрив (гній 13,5 т/га + N67P102K54) у польовій сівозміні. Величина приросту врожайності насіння у даному варіанті відносно контролю становила 7,5 ц/га. Систематичне внесення високих доз мінеральних добрив (N135P135 K135) менш ефективно впливало на формування врожаю, при цьому приріст його становив 6,8 ц/га.

Тривале (42 роки) застосування різних доз мінеральних та органо-мінеральних добрив створювало різну забезпеченість елементами живлення рослин льону. Врахувавши результати досліджень Церлінг В.В. та співставивши їх з результатами власних досліджень, запропоновано шкалу параметрів забезпезпеченості льону олійного основними елементами живлення на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України (табл. 7). Використовуючи дані про врожайність і хімічний склад льону олійного та порівнюючи вміст елементів живлення видно, що відносний винос основних елементів живлення одиницею насіння льону олійного та відповідну масу соломи збільшувався із підвищенням рівня забезпечення ґрунту даними елементами (табл. 8).

Таблиця 7 Параметри забезпеченості льону олійного основними елементами живлення на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України

Елемент живлення	Фаза росту та розвитку рослин	Рывень забезпеченосты, % на суху речовину
		дуже низька	низька	оптимальна	висока
N	сходи	< 4,2	4,2-5,0	5,0-5,7	> 5,7
	цвітіння	< 1,7	1,7-2,0	2,0-2,3	> 2,3
Р2O5	сходи	< 0,4	0,40-0,45	0,45-0,55	> 0,55
	цвітіння	< 0,32	0,32-0,36	0,36-0,40	> 0,40
К2О	сходи	< 2,9	2,9-3,0	3,0-3,2	> 3,2
	цвітіння	< 1,8	1,8-2,0	2,0-2,2	> 2,2

Як видно з даних табл. 8, вміст у ґрунті елементів живлення значно зростав. Так, при застосуванні добрив вміст азоту сполук, що лужногідролізуються, відносно контролю, зростав на 3-17%, фосфору - 34-157% та калію - 61-89%, а відносний винос насіння і відповідної маси соломи даних елементів зростав лише на 9-19% для азоту, 5-13 для калію та для фосфору - 8-18%

Таблиця 8 Винос елементів живлення врожаєм льону олійного за різних рівнів забезпечення його основними елементами живлення на чорноземі опідзоленому

рівні забезпеченості рослин рухомими сполуками	кг/т насіння і відповідну масу соломи	кг/т насіння
N луж.	Р2О5	К2О	N	P2O5	K2O	N	P2O5	K2O
Низький	Середній	Підвищений	42,8	20,8	38,7	38,0	19,4	26,0
Низький	Підвищений	Високий	46,6	21,8	41,8	40,9	20,1	26,6
Низький	Високий	Високий	49,3	22,7	44,0	43,0	20,6	27,3
Низький	Дуже високий	Високий	50,0	23,3	44,9	43,4	20,9	27,5
Низький	Підвищений	Високий	47,2	22,3	42,5	41,1	20,4	26,8
Низький	Високий	Високий	49,8	22,9	44,6	43,3	20,7	27,4
Низький	Дуже високий	Високий	50,9	23,6	45,7	43,8	21,1	27,6

Економічна та енергетична ефективність застосування добрив під льон олійний

Розрахунки економічної ефективності застосування добрив під льон олійний показали, що вартість приросту врожаю знаходилася в діапазоні 56-1540 грн/га і залежала від величини приросту врожаю та витрат на добрива. Виробничі витрати на вирощування льону олійного, в залежності від дози та співвідношення внесених мінеральних добрив, змінювалися в діапазоні від 591,4 до 1631,3 грн/га і залежали від ціни на добрива, витрати на їх застосування, витрат на збирання додаткового врожаю та його перевезення і очищення. Застосування варіантів удобрення з подвійними комбінаціями видів добрив не окуповувало витрати.

Повне мінеральне добриво в різній мірі впливало на показники умовно чистого прибутку при вирощуванні льону олійного. Так, застосування його у дозах N60P30K60; N30P60K60; N60P90K60; N30P90K60 та N90P90K90 не забезпечувало отримання умовно чистого доходу, тоді як варіанти N60P60K60; N60P60K30; N90P60K60 та N40P40K40 давали його у межах від 32,5 до 311,0 грн/га. Відповідно у цих варіантах рівень рентабельності витрат на добрива становив 3,0-42,9%. Окупність одного кілограма діючої речовини добрив насінням залежно від їх дози становила відповідно 0,2-3,1 кг.

Слід зазначити, що застосування локального внесення добрив у дозі N40P40K40 забезпечувало отримання найвищого умовно чистого доходу, а саме - 311,0 грн/га, з рівнем рентабельності 42,9% та окупністю 1 кг NPK добрив 3,1 кг насіння.

Витрати енергії при вирощуванні льону олійного зростали зі збільшенням дозу мінеральних добрив і знаходились у межах від 1254 МДж/га (варіант Р60К60) до 9693 МДж/га (варіант N90Р90К90). Найменший вміст енергії у прирості врожаю насіння був на фосфорно-калійному фоні і становив лише 696 МДж/га. При застосуванні азотного компоненту у парних комбінаціях мінеральних добрив (варіант N60K60 та N60P60) вміст енергії зростав до 4176 та 10440 МДж/га. Застосування повного мінерального добрива забезпечувало зростання вмісту енергії у врожаї відповідно до дози внесених азотних добрив. Отже, з парних комбінацій добрив найвищий вміст енергії у прирості врожаю забезпечував варіант із застосуванням азотниих та фосфорних добрив. При застосуванні повного мінерального добрива вміст енергії зростав пропорційно до дози внесених азотних добрив.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення питання удобрення льону олійного на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу, що виявляється в обґрунтуванні доз, строків і способів застосування різних видів мінеральних добрив з врахуванням стартових запасів мінерального азоту в ґрунті, суть якого полягає в наступному:

1. Льон олійний в Правобережному Лісостепу України здатний формувати високий рівень продуктивності, а також успішно конкурувати з іншими олійними культурами. Проте систему його удобрення з урахуванням якості ґрунтів регіону розроблено недостатньо.

2. Застосування азотних добрив у дозі 30-90 кг д.р./га сприяє збільшенню вмісту нітратного і амонійного азоту по профілю ґрунту. Найбільш тісну кореляційну залежність (r = 0,82-0,84) між врожайністю насіння льону олійного і запасами нітратного і мінерального азоту перед його сівбою встановлено для шару ґрунту 0-20 см. Кількість рухомих сполук фосфору і калію в ґрунті при застосуванні мінеральних добрив також збільшується, але в меншій мірі, ніж мінерального азоту, що пов'язано з частковим поглинанням їх ґрунтом і малою рухливістю.

3. Покращення умов мінерального живлення льону олійного прискорює його розвиток, підсилює лінійні прирости, збільшує площу листкової поверхні, впливає на чисту продуктивність фотосинтезу і величину фотосинтетичного потенціалу. Найбільш суттєвий позитивний вплив на ці показники забезпечується застосуванням під нього зростаючих доз азотних на фоні P60K60.

4. За впливом на врожай насіння льону олійного найбільш оптимальним на фоні Р60К60 було внесення азотних добрив під передпосівну культивацію у дозі N60-90, що забезпечує збільшення врожайності насіння на 4,0-5,4 ц/га при показнику на ділянках без добрив - 10,5 ц/га. Локальне внесення добрив у дозі N40P40K40 є еквівалентним показнику їх внесення у дозі N60P60K60 врозкид.

5. З компонентів повного мінерального добрива лише азот найбільш істотно впливав на показники якості. Так, застосування азотних добрив на фосфорно-калійному фоні (P60K60) у дозі 30 та 60 кг/га д.р. збільшує вміст олії відповідно до 45,1 та 45,6% при вмісті на контролі 42,9%, тоді як застосування N90 не призводить до подальшого його зростання.

Найбільші показники вміст білка в насінні льону олійного забезпечують варіанти удобрення N90P60K60 та N90P90K90 відповідно - 25,09 та 25,21%. Застосування добрив у дозі N60-90P60K60 сприяє збільшенню маси 1000 насінин на 4 - 9% порівняно з варіантом без добрив.

6. Коефіцієнти використання рослинами льону олійного з добрив азоту становить 34-38%, фосфору 2-13 і калію - 5-16% і знижується зі збільшенням доз їх внесення - N30-90P30-90K30-60.

7. Баланс основних елементів живлення в ґрунті значно залежить від доз та співвідношення внесених добрив, а також від способу збирання врожаю. При видаленні соломи з поля інтенсивність балансу наближається до оптимального рівня у варіанті N60P30K60 і становила для азоту - 97%, фосфору - 105 та калію - 108%. При залишенні соломи на полі найкращим є варіант N40P40K40 (локально) із показниками інтенсивності балансу відповідно - 97, 200 та 149%.

8. Тривале (з 1964 р.) застосування у польовій сівозміні різних доз добрив (N45-135P45-135K45-135) і систем удобрення підвищує родючість ґрунту. Так, вміст гумусу при застосуванні добрив залишається на більш високому рівні і в шарі ґрунту 0-20 см знаходиться у межах - від 2,80 до 3,52%. Вміст мінерального азоту порівняно з неудобреними ділянками при застосуванні добрив збільшується на 75-178%, вміст фосфору - на 29-157 та калію - на 59-89%.

9. Вміст основних елементів живлення в рослинах льону олійного змінюється залежно від фази розвитку рослин і залежить від доз добрив та співвідношення в них елементів живлення. При цьому зміни в більшій мірі стосуються азоту, в меншій - фосфору і калію. На формування 1 т насіння і відповідної маси соломи льону олійного у контрольному варіанті витрачається азоту 42,8 кг, Р2О5 - 20,8 та К2О - 38,7 кг. При застосуванні різних доз добрив ці величини відповідно становлять: 46,6-50,9 кг; 21,8-23,6 і 41,8-45,7 кг.