Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВеРСИТЕТ”

АВТОРЕФЕРАТ

Вплив способу утримання свиноматок на продуктивні якості свиней різних генотипів

06.02.04 - технологія виробництва продуктів тваринництва

Черненко Анна Василівна

Херсон - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор,

Заслужений працівник сільського господарства України

Топіха Віра Сергіївна,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри технології виробництва продукції тваринництва.

Офіційний опонент - доктор сільськогосподарських наук, професор,

академік УААН,

Рибалко Валентин Павлович,

Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, головний науковий співробітник.

Офіційний опонент - доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений винахідник України

Іванов Володимир Олександрович,

ДВНЗ „Херсонський державний аграрний університет”,

завідувач кафедри морфології і фізіології тварин.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтенсифікація галузі свинарства та новітні досягнення в утриманні і годівлі свиней зумовили можливість переходу свиноматок на безвигульне утримання як груповим, так й індивідуальним способами.

Нормальний перебіг репродуктивного циклу значною мірою залежить від умов годівлі та утримання холостих і поросних свиноматок. У зв'язку з цим значний інтерес полягає у вивченні впливу способів утримання холостих і поросних свиноматок на їх продуктивність (Квасницький О.В., 1983; Козловський В.Г., 1984; Походня Г.С., 2004; Федорчук Є.Г., 2007). Тому вивчення впливу способів утримання на продуктивні якості свиноматок стає актуальним. генотип м'ясний молодняк

Останнім часом у світі зріс попит на нежирну високоякісну свинину. В Україну надходять і використовуються як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні свині різних порід м'ясного напрямку продуктивності, такі як: ландрас, дюрок, велика біла зарубіжної селекції, гемпшир та ін. Створюються нові вітчизняні генотипи. Наказом Міністерства аграрної політики України та УААН затверджені в 2006р. - червона білопоясна м'ясна порода свиней, а в 2007р. - новий внутрішньопорідний тип свиней породи дюрок української селекції „Степовий”, які потребують подальшого вивчення щодо способів їх використання в сучасних технологічних умовах та в поєднанні з різними генотипами.

У зв'язку з цим актуальності набуло питання обґрунтування доцільності використання індивідуального способу утримання холостих і поросних свиноматок та ефективності поєднань свиней породи дюрок української селекції з іншими м'ясними генотипами в умовах інтенсивної технології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в період 2004...2007 рр. відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри технології виробництва продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету програми „Розроблення та впровадження на рівні сучасних вимог селекційно-генетичних та технологічних методів підвищення виробництва продукції тваринництва та птиці в південному регіоні” (№ державної реєстрації 0105U008479) та тематичного плану Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН „Селекційно-технологічна система ведення свинарства”, завдання „Завершити селекційну програму по створенню внутрішньопорідного типу в породі дюрок та розробити селекційно-технологічну програму по використанню породи дюрок в схрещуванні” (№ державної реєстрації 0101U00354).

Мета і завдання дослідження. Мета досліджень полягала у вивченні впливу індивідуального й групового способу утримання холостих і поросних свиноматок та поєднань внутрішньопорідного типу свиней породи дюрок української селекції „Степовий” з великою білою зарубіжної селекції і породою ландрас французької селекції на продуктивні якості.

Для реалізації зазначеної мети було поставлено такі завдання:

· провести порівняльну оцінку та обґрунтувати доцільність вивчення відтворювальних якостей свиноматок при різних способах утримання;

· оцінити якість спермопродукції кнурів-плідників;

· вивчити показники росту і розвитку молодняку свиней різних генотипів;

· оцінити і порівняти відгодівельні й м'ясні якості чистопородного та помісного молодняку свиней при досягненні живої маси 100, 120 та 140 кг;

· дослідити особливості гістологічної будови м'язової тканини свиней піддослідних генотипів залежно від передзабійної маси;

· визначити якісні показники м'ясо-сальної продукції чистопородних і помісних свиней, її хімічні та фізичні особливості;

· вивчити інтер'єрні показники у досліджуваних груп тварин;

· здійснити зоотехнічну та економічну оцінку використання свиней різних генотипів.

Об'єкт досліджень. Свиноматки та кнури-плідники внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий”, великої білої породи зарубіжної селекції, породи ландрас французької селекції, а також помісний молодняк.

Предмет досліджень. Відтворювальні якості свиноматок залежно від способу утримання, ріст і розвиток чистопородного та помісного молодняку, відгодівельні, м'ясні якості, гістологічна будова найдовшого м'яза спини, фізико-хімічні показники якості м'яса і сала свиней різних генотипів, морфологічні та біохімічні показники крові.

Методи досліджень. Основний метод - експериментальний. У роботі використані зоотехнічні, фізіологічні та біохімічні методики досліджень. При обробці одержаних результатів використовували генетико-статистичні, біометричні та економічні методи із застосуванням обчислювальної техніки.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній реалізації впливу індивідуального способу утримання холостих і поросних свиноматок внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий”, великої білої та породи ландрас зарубіжної селекції на відтворювальні якості. Встановлено, що індивідуальне утримання свиноматок в станках протягом всього періоду поросності сприяє підвищенню показників відтворювальних якостей у порівнянні з груповим.

Проведено порівняльний аналіз продуктивних якостей свиней вищезазначених генотипів при чистопородному розведенні та схрещуванні. В результаті чого виявлена специфічність росту та розвитку відгодівельного молодняку залежно від віку та породності.

Встановлено, що помісні генотипи з кровністю свиней породи дюрок української селекції і породи ландрас при досягненні живої маси 100, 120 кг характеризувалися більш тривалим періодом росту м'язової тканини у тілі. Гістологічними дослідженнями доведено, що у цих тварин при живій масі 140 кг ріст м'язової тканини дещо послаблюється.

Практичне значення одержаних результатів. На основі проведених досліджень доведена доцільність застосування індивідуального способу утримання холостих і поросних свиноматок, який сприяє підвищенню заплідненості на 5,8%, багатоплідності на 0,92 голови, живої маси та кількості поросят при відлученні відповідно на 0,7 кг і 1,44 голів відносно тварин групового способу утримання.

Прибуток від реалізації додатково отриманої продукції від свиноматок за умови індивідуального утримання, у розрахунку на 100 спарованих свиноматок, становить на 44021,3 грн. більше порівняно із тваринами групового утримання.

Рекомендовано для підвищення м'ясних якостей використовувати помісні генотипи з кровністю породи ландрас, які забезпечать на 7% вищий вихід м'яса з туш тварин більш важких вагових кондицій (120...140 кг).

Одержані результати досліджень запропоновані та впроваджені у виробництво в умовах племзаводу СВК Агрофірма „Миг-Сервіс-Агро” Новоодеського району Миколаївської області, що підтверджується довідкою (№184 від 27.07.2007р).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці методики, безпосередній організації і проведенні досліджень, опрацюванні матеріалів отриманих експериментальних даних, виробничій перевірці результатів досліджень, формулюванні висновків та пропозицій виробництву.

Уточнення методичних підходів і теоретичних положень, аналіз та узагальнення результатів досліджень проведено разом з науковим керівником. У загальному обсязі виконаних робіт частка автора становить 95%.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів наукових досліджень доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції “Селекційно-технологічні аспекти розвитку свинарства в різних регіонах світу” (м. Миколаїв, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Новітні технології у свинарстві сучасний стан і перспективи” (м. Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы повышения эффективности производства животноводческой продукции” (м. Жодино, 2007), Державній науково-практичній конференції “Аграрна наука - виробництву” (м. Біла Церква, 2006), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Миколаївського державного аграрного університету (2004…2007 рр.).

Публікація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи викладено у 5 наукових працях, які опубліковано у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 166 сторінках комп'ютерного тексту і включено: вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, список використаних джерел літератури, 33 таблиці, 16 рисунків, 10 додатків. Список використаної літератури нараховує 267 джерел, з них 20 - іноземною мовою.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження за темою дисертаційної роботи проводились в умовах племзаводу з розведення свиней породи дюрок української селекції та племзаводу з розведення свиней великої білої породи зарубіжної селекції СВК Агрофірма “Миг-Сервіс-Агро” Новоодеського району Миколаївської області, в лабораторіях кафедри технології виробництва продукції тваринництва Миколаївського державного аграрного університету, лабораторії гістології кафедри фізіології та морфології тварин Херсонського державного аграрного університету, станції переливання крові Новоодеської центральної районної лікарні, забійно-переробному цеху СВК Агрофірма “Миг-Сервіс-Агро”.

Схема досліду з вивчення впливу способу утримання на відтворювальні якості холостих та поросних свиноматок наведена у таблиці 1.

Таблиця 1 - Схема досліду з вивчення відтворювальних якостей свиноматок залежно від способу утримання

Група	Спосіб утримання	Призначення групи	Генотип	Кількість тварин у групі, гол.
			свиноматок	кнурів	свиноматок	кнурів
І	Груповий	Контрольна	ДУСС*	ДУСС	20	3
			ВБ(ЗС)**	ДУСС	20	3
			ДУСС	ВБ(ЗС)	20	3
			Л(ФС)***	ДУСС	20	3
			ДУСС	Л(ФС)	20	3
ІІ	Індивідуальний	Дослідна	ДУСС	ДУСС	20	3
			ВБ(ЗС)	ДУСС	20	3
			ДУСС	ВБ(ЗС)	20	3
			Л(ФС)	ДУСС	20	3
			ДУСС	Л(ФС)	20	3

Примітки: * - ДУСС - внутрішньопорідний тип свиней породи дюрок української селекції „Степовий”, ** - ВБ (ЗС) - велика біла зарубіжної селекції, *** - Л (ФС) - ландрас французької селекції.

Для проведення досліду використовували свиноматок з двома і більше опоросами. В дослідній групі холості, умовнопоросні, поросні, глибокопоросні і підсисні свиноматки протягом усього періоду утримувались в індивідуальних станках. В контрольній групі свиноматки утримувалися за традиційною технологією групами по 8-10 голів.

Науково-господарський дослід був проведений в умовах повноцінної годівлі: годівля проводилась комбікормами власного виробництва з використанням преміксів англійської компанії “Frank Wright”.

Відтворювальні якості свиноматок піддослідних груп визначали за наступними показниками: заплідненості, прохолосту, багатоплідності, живої маси кожного поросяти при народженні і відлученні (30 днів), кількості поросят в гнізді при відлученні і збереженості приплоду.

Для оцінки відтворювальної здатності свиноматок використовувався оціночний індекс за обмеженою кількістю ознак (Лаша-Мольна у модифікації М.Д. Березовського, 1988). Для вивчення відтворювальних якостей кнурів оцінку проводили за кількісними і якісними показниками сперми і запліднювальною здатністю.

Схема досліджень з вивчення відгодівельних, забійних і м'ясо-сальних якостей наведена в таблиці 2.

Таблиця 2 - Схема досліду з вивчення відгодівельних, забійних та м'ясо-сальних якостей

Група тварин	Призначення групи	Генотип	Жива маса,кг
		свиноматок	кнурів	100	120	140
				кількість свиней на відгодівлі, гол
І	Контрольна	ДУСС*	ДУСС	30	27	24
ІІ	Дослідна	ВБ(ЗС)**	ДУСС	30	27	24
ІІІ	Дослідна	ДУСС	ВБ(ЗС)	30	27	24
ІV	Дослідна	Л(ФС)***	ДУСС	30	27	24
V	Дослідна	ДУСС	Л(ФС)	30	27	24

Примітки: * - ДУСС - внутрішньопорідний тип свиней породи дюрок української селекції „Степовий”, ** - ВБ (ЗС) - велика біла зарубіжної селекції, *** - Л (ФС) - ландрас французької селекції.

Вивчення відгодівельних і м'ясних якостей, ріст і розвиток молодняку вивчали за загальноприйнятими у свинарстві методиками (Сучасні методики досліджень у свинарстві. Інституту свинарства УААН. Полтава, 2005).

Відгодівельні якості піддослідного молодняку вивчали за наступними показниками: вік досягнення живої маси 100, 120 та 140 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі, витрати корму на 1 кг приросту.

Забійні та м'ясо-сальні якості визначали за результатами контрольного забою тварин при досягненні живої маси 100, 120, 140 кг. Контрольний забій з обвалюванням туш був проведений за загальноприйнятою методикою (ВАСГНІЛ 1987; Сучасні методики досліджень у свинарстві. Інституту свинарства УААН, Полтава, 2005). Від забитих тварин відбирали зразки м'яса та шпику. Оцінка продуктів забою проводилась за методиками А.М. Поливоди, Р.В. Стробикіної, М.Д. Любецького (1977). Фізико-хімічний склад м'яса і шпику визначали за показниками: кількість загальної вологи; вміст жиру; вміст протеїну; вміст золи; вологоутримуюча властивість м'яса; рН (активна кислотність) м'яса; інтенсивність забарвлення м'яса; йодне число; вміст вологи в жировій тканині; вміст жиру і сухої речовини.

Морфологічний та біохімічний статус крові свиней визначали за такими показниками: кількість еритроцитів і лейкоцитів; вміст гемоглобіну; вміст загального білку у сироватці крові; кількість альбумінів і глобулінів; активність ферментів аспартат (АСТ) та аланін (АЛТ) амінотрансфераз, за загальноприйнятими методиками.

Гістологічний аналіз найдовшого м'яза спини здійснювали за методикою М.С. Козія та В.О. Іванова (2002).

Експериментальні дані оброблені методом варіаційної статистики за Н.А. Плохинским (1969) із використанням комп'ютерної техніки та пакетів прикладного програмного забезпечення MS OFFICE 2000 EXCEL та STATISTIСА V.5.5.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Відтворювальні якості свиноматок при різних способах утримання.

Показники відтворювальних якостей свиноматок при різних способах утримання наведені у таблиці 3.

Вивчення показників заплідненості та прохолосту свідчить, що при індивідуальному утриманні свиноматок різних поєднань, в середньому по всіх групам, показник заплідненості становив 88,0%, що є вищим на 5,8% (Р<0,95), порівняно з аналогічним показником при груповому утриманні тварин. Показник прохолосту свиноматок в розрізі груп коливався в межах 12…17,8% і значно перевищував у свиноматок дослідних груп при груповому утриманні порівняно з індивідуальним. В усіх п'яти групах різниця є статистично вірогідною (Р>0,999).

Найбільшу кількість поросят при народженні було отримано від тварин, які в період поросності утримувались індивідуально. Так, за показником багатоплідності свиноматок - І, ІІ, ІІІ, ІV, V дослідні групи при індивідуальному утриманні перевищували маток контролю (групового утримання) на 0,7; 0,8, 1,2, 0,1 та 0,5 голови відповідно, (Р<0,95). Тварини, які утримувались індивідуально переважали в середньому по всіх групам свиноматок групового утримання за показником багатоплідності на 0,94 голови, різниця статистично не вірогідна.

Таблиця 3 - Відтворювальні якості свиноматок залежно від способів утримання,

Група тварин	Показник заплідненості, %	Показник прохолосту, %	Багатоплідність, гол.	Великоплідність, кг	Кількість поросят при відлученні у віці 30 днів, гол.	Жива маса поросят при відлученні у віці 30 днів, кг.	Збереженість, %
			всього	живих
Групове утримання (контрольна група), n=15
І	+ ДУСС х > ДУСС	79 ±2,2	21 ±0,5	10,7 ±0,28	9,7 ±0,24	1,40 ±0,02	8,7 ±0,21	5,4 ±0,18	89,7 ±2,50
ІІ	+ ВБ(ЗС) х > ДУСС	80 ±2,6	20 ±0,4	11,1 ±0,35	9,8 ±0,32	1,46 ±0,03	8,9 ±0,33	6,2 ±0,24	90,8 ±1,60
ІІІ	+ ДУСС х > ВБ(ЗС)	81 ±3,0	19 ±0,5	10,8 ±0,60	9,8 ±0,40	1,38 ±0,03	8,9 ±0,28	5,0 ±0,30	90,8 ±1,60
ІV	+ Л(ФС) х > ДУСС	83 ±3,3	17 ±0,4	11,8 ±0,41	10,7 ±0,34	1,33 ±0,04	8,9 ±0,36	5,7 ±0,20	83,2 ±2,80
V	+ ДУСС х > Л(ФС)	88 ±3,9	12 ±0,3	11,0 ±0,37	9,8 ±0,33	1,40 ±0,02	9,0 ±0,30	5,6 ±0,22	91,8 ±1,60
В середньому по групам	82,2 ±3,00	17,8 ±0,44	11,1 ±0,40	9,96 ±0,33	1,34 ±0,03	8,88 ±0,29	5,58 ±0,23	89,2 ±2,32
Індивідуальне утримання (дослідна група), n=15
І	+ ДУСС х > ДУСС	86 ±2,6 **	14 ±0,4 ***	11,4 ±0,34	10,7 ±0,28 *	1,44 ±0,02	10,2 ±0,24 ***	6,5 ±0,16 ***	95,3 ±1,60
ІІ	+ ВБ(ЗС) х > ДУСС	87 ±3,2	13 ±0,3 ***	11,9 ±0,38	11,0 ±0,30 *	1,40 ±0,03	10,4 ±0,30 ***	6,8 ±0,20	94,5 ±1,20
ІІІ	+ ДУСС х > ВБ(ЗС)	89 ±3,4	11 ±0,3 ***	12,0 ±0,33	11,1 ±0,28 *	1,46 ±0,03	10,4 ±0,26 ***	5,6 ±0,26	93,7 ±1,80
ІV	+ Л(ФС) х > ДУСС	88 ±4,0	12 ±0,4 ***	11,9 ±0,38	10,9 ±0,30	1,30 ±0,02	10,3 ±0,30 ***	6,3 ±0,20	94,5 ±1,60 **
V	+ ДУСС х > Л(ФС)	90 ±4,2	10 ±0,3 ***	11,5 ±0,40	10,8 ±0,30 *	1,43 ±0,03	10,3 ±0,30 **	6,2 ±0,18	95,4 ±1,10
В середньому по групам	88,0 ±3,51	12,0 ±0,33	11,7 ±0,37	10,90 ±0,29	1,32 ±0,03	10,30 ±0,28 ***	6,28 ±0,20 *	94,7 ±1,46

Примітки: * - Р>0,95; ** - Р>0,99; *** - Р>0,999.

За показником великоплідності в середньому групи мали значення в межах 1,32…1,34 кг. Так, великоплідність при груповому утриманні свиноматок становила 1,33…1,46 кг, а при індивідуальному - 1,30…1,46 кг.

Тварини дослідних груп відрізняються більшою кількістю поросят при відлученні і перевищують свиноматок контролю. При порівнянні за цим показником різниця на користь дослідних груп склала: І - 14,7%, ІІ, ІІІ - 14,4%, ІV - 13,6%, V - 12,6%. Кількість поросят при відлученні у свиноматок при індивідуальному утриманні становила 10,30 голів, що більше ніж у маток групового утримання на 1,42 голів, (Р>0,999).

За живою масою поросят при відлученні суттєвої переваги дослідних груп над контролем не встановлено, окрім І групи, де різниця становила 1,1 кг, при Р>0,999. Середній показник живої маси у віці 30 днів індивідуального утримання свиноматок перевищував аналогів контрольних груп, де матки утримувались традиційно на 0,7 кг, при Р>0,95

Показник збереженості поросят при індивідуальному утриманні становив - 94,7%, а при груповому - 89,2%. Індекс відтворювальних якостей у свиноматок, які утримувались індивідуально був вищим і коливався в межах 36,7…38,1, найвище значення даного показнику мали матки ІІ дослідної групи.

Характеристика спермопродукції кнурів-плідників. При оцінці спермопродукції кнурів встановлено, що кнури внутрішньопорідного типу „Степовий” породи дюрок української селекції за об'ємом еякуляту поступалися кнурам великої білої породи та породи ландрас на 19,3% і 35% відповідно, (Р>0,999). Кращим показник концентрації сперміїв був у кнурів внутрішньопорідного типу „Степовий” - 330,8 млн./мл., що на 13,6% та 19,7% більше ніж у великої білої породи та породи ландрас відповідно, (Р>0,999). Рухливість сперміїв у плідників породи ландрас була вищою на 0,3%, (Р<0,95) порівняно з аналогічним показником кнурів внутрішньопорідного типу „Степовий”. Запліднювальна здатність була вищою у кнурів породи дюрок і становила 74,3%, що відповідно на 1,6% і 0,3% більше ніж у кнурів великої білої породи і породи ландрас.

Ріст і розвиток піддослідного молодняку. Молодняк порівнювальних генотипів відзначався високою енергією росту. Проведені нами дослідження вказують на певну специфічність росту молодняку залежно від породи, породності та віку (табл. 4).

Таблиця 4 - Динаміка живої маси піддослідних тварин (кг),

Вік, міс.	Група
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
1	6,5±0,18	6,8±0,24	5,6±0,30	6,3±0,20	6,2±0,22
2	19,1±0,28	20,3±0,26**	19,0±0,30	20,2±0,28**	21,8±0,24***
3	29,3±0,24	30,4±0,26**	31,5±0,24***	32,1±0,26***	33,1±0,20***
4	51,8±0,22	53,6±0,24***	55,8±0,26***	56,1±0,28***	59,4±0,26***
5	78,1±0,24	80,3±0,21***	81,7±0,25***	82,2±0,26***	87,3±0,23***
6	97,8±0,19	100,3±0,18***	104,2±0,20***	106,5±0,28***	112,9±0,23***
7	120,8±0,22	123,1±0,26***	125,7±0,28***	128,5±0,17***	135,1±0,17***
8	141,5±0,16	138,6±0,21	142,2±0,24*	147,4±0,18***	156,3±0,15***

Примітки: * - Р>0,95; ** - Р>0,99; *** - Р>0,999.

В усі вікові періоди більш високими показниками живої маси характеризувалися помісні генотипи ІІІ, ІV і V дослідних груп, у 8-місячному віці їх жива маса становила: 142,2 кг, 147,4 кг та 156,3 кг, відповідно, і перевищували контроль на 0,5%, 4,2%, 10,4% (Р>0,999). Відмінності за зміною живої маси підтвердились рівнем абсолютних, середньодобових та відносних приростів, оскільки жива маса прямопропорційно пов'язана з ними.

Аналіз даних про розвиток лінійних промірів піддослідних тварин, свідчить, що генотипи з кровністю спеціалізованих м'ясних порід (дюрок і ландрас) у віковій динаміці мали зміни пропорцій тілобудови у напрямку покращення його м'ясних форм з помітним збільшенням задньої третини тулубу (ширина та напівобхват заду), а також тенденція збільшення індексів розтягнутості, масивності, збитості, костистості та м'ясності.

Скоростиглість і використання корму у піддослідного молодняку свиней. Виявлено, що створення оптимальних умов утримання і повноцінної годівлі молодняку досліджуваних генотипів забезпечило реалізацію їх генетичного потенціалу. Результати контрольної відгодівлі свиней представлено у таблиці 5.

Таблиця 5 - Відгодівельні якості молодняку, ()

Група	Вік досягнення живої маси, днів	Середньодобовий приріст на відгодівлі, г	Витрати корму на 1 кг приросту, корм. од.
Жива маса 100 кг ( n=30 )
І	185,3 ± 1,93	744,2 ± 5,36	3,52
ІІ	182,5 ± 2,52	769,9 ± 7,96**	3,46
ІІІ	177,1 ± 2,81*	789,2 ± 7,29***	3,33
ІV	174,3 ± 2,46***	801,6 ± 6,25***	3,25
V	167,7 ± 2,27***	875,6 ± 6,17***	3,16
Жива маса 120 кг ( n=27 )
І	210,1 ± 1,58	757,1 ± 6,77	4,00
ІІ	208,4 ± 4,04	770,4 ± 9,99	3,91
ІІІ	205,1 ± 3,33	770,9 ± 10,34	3,87
ІV	200,2 ± 4,32*	794,8 ± 9,64**	3,76
V	194,3 ± 2,32***	843,5 ± 8,79***	3,58
Жива маса 140 кг ( n=24 )
І	235,7 ± 3,32	761,3 ± 9,32	4,20
ІІ	245,2 ± 3,81	715,8 ± 10,32	4,50
ІІІ	240,0 ± 3,93	724,8 ± 10,32	4,38
ІV	227,6 ± 4,13	781,8 ± 11,23	4,23
V	218,3 ± 3,15***	841,6 ± 10,74***	4,08

Примітки: * - Р>0,95; ** - Р>0,99; *** - Р>0,999.

Живої маси 100 кг свині на відгодівлі досягали за 167,7…185,3 днів при середньодобових приростах 744,2…875,6 г, витрачаючи на 1 кг приросту 3,16…3,52 кормових одиниць. Помісні тварини (V група) характеризувалися найкращими відгодівельними показниками, раніше на 17,6 днів досягли живої маси 100 кг при вищих середньодобових приростах - на 131,4 г і менше на 11,4% витрачали кормів на 1 кг приросту у порівнянні з чистопородними аналогами контрольної групи. При відгодівлі молодняку до живої маси 120 кг зберігалася подібна тенденція, дослідні генотипи вірогідно переважали контрольну групу за основними показниками відгодівельних якостей.

При досягненні тваринами живої маси 140 кг інтенсивність росту тварин ІІ та ІІІ дослідних груп зменшилась, вони пізніше ніж контрольна група досягли живої маси 140 кг - на 10 та 5 днів, мали відповідно на 45,5 та 36,5 г менші середньодобові прирости і на 0,30; 0,18 кормових одиниць відповідно більші витрати корму.

Вихід продуктів забою. Вивчення забійних якостей молодняку свиней різних генотипів (контрольної і дослідних груп) показало, що при досягненні живої маси 100 кг забійний вихід дорівнював 71,20...75,10%, при досягненні 120 кг - 70,25...75,08%, при досягненні живої маси 140 кг - 68,43...71,64%. Молодняк свиней типу породи дюрок української селекції „Степовий” контрольної групи у всіх вагових категоріях мав найвищий показник забійного виходу.

Молодняк, одержаний від реципрокного схрещування свиней внутрішньопорідного типу породи дюрок з породою ландрас (ІV, V групи), за значенням цього показнику мав проміжне положення, а підсвинки ІІ, ІІІ дослідних груп у всіх вагових категоріях мали найменший забійний вихід - 68,43...73,00%.

В усі вагові періоди найбільше значення комплексного індексу відгодівельних та м'ясних якостей (211,9…203,6) мали тварини V дослідної групи. При досягненні тваринами живої маси 100…140 кг найменшим значенням даного показнику характеризувалися тварини ІІ дослідної групи.

Морфологічний склад туш піддослідного молодняку. Обвалювання туш показало, що групи між собою різнилися за морфологічним складом (табл. 6).

В наших дослідженнях спостерігалась закономірність зміни співвідношення тканин з віком, зменшення виходу м'яса і збільшення сала, але для різних генотипів притаманна власна інтенсивність зміни цього співвідношення.

Відносний показник виходу м'яса при забоях у 100...140 кг був різним і залежав від генотипу тварин й становив у розрізі груп - 64,12...53,81%. За виходом м'яса з туші кращими були чистопородні тварини внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий” (І контрольна група) та помісний молодняк поєднання + ДУСС х > Л(ФС), (V група), у них при забої 100...140 кг відносний вихід м'яса становив: 63,90...56,14% та 64,12...57,53% відповідно.

Таблиця 6 - Морфологічний склад туш піддослідного молодняку свиней,

Група	Вміст у туші, %	Співвідношення м'ясо : сало
	м'ясо	сало	кістки
Передзабійна маса 100 кг, (n=3)
І	63,90 ±0,21	23,79 ±0,30	12,31 ±0,20	1 : 0,37
ІІ	62,20 ± 0,28**	24,32 ± 0,34	13,48 ± 0,25*	1 : 0,39
ІІІ	61,00 ± 0,30**	25,12 ± 0,38	13,88 ± 0,34*	1 : 0,41
ІV	63,18 ± 0,30	23,00 ± 0,24	13,82 ± 0,38*	1 : 0,38
V	64,12 ± 0,36	23,32 ± 0,21	12,56 ± 0,28	1 : 0,36
Передзабійна маса 120 кг, (n=3)
І	60,24 ± 0,28	26,33 ± 0,24	13,43 ± 0,22	1 : 0,44
ІІ	57,06 ± 0,36**	29,89 ± 0,37**	13,05 ± 0,31	1 : 0,52
ІІІ	57,89 ± 0,21**	28,84 ± 0,39**	13,57 ± 0,35	1 : 0,50
ІV	60,78 ± 0,30	25,81 ± 0,28	13,41 ± 0,27	1 : 0,42
V	60,80 ± 0,32	26,00 ± 0,20	13,20 ± 0,24	1 : 0,43
Передзабійна маса 140 кг, (n=3)
І	56,14 ± 0,36	29,30 ± 0,24	14,56 ± 0,21	1 : 0,52
ІІ	53,81 ± 0,24***	31,98 ± 0,34***	14,21 ± 0,37	1 : 0,59
ІІІ	54,60 ± 0,21***	31,18 ± 0,39**	14,22 ± 0,31	1 : 0,57
ІV	56,31 ± 0,28*	29,85 ± 0,27**	13,84 ± 0,27	1 : 0,53
V	57,53 ± 0,32	28,18 ± 0,30	14,29 ± 0,23	1 : 0,49

Примітки: * - Р>0,95; ** - Р>0,99; *** - Р>0,999.

Розвиток внутрішніх органів піддослідних тварин. Одержані результати дають підставу характеризувати особливості перебігу обмінних процесів в організмах піддослідних тварин.

Свині ІV, V дослідних груп, отримані від реципрокного схрещування внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий” та ландрас французької селекції, незалежно від передзабійної маси мали вищу абсолютну масу серця, легенів, печінки, селезінки та нирок порівняно з аналогами решти груп, що свідчить про їхню більш активну діяльність, яка зумовлює підвищений обмін речовин.

Гістологічна будова м'язової тканини свиней піддослідних груп. Динаміка розвитку м'язової тканини спини свиней при передзабійній масі 100, 120, 140 кг свідчить, що групи свиней між собою різнилися за гістологічною будовою (табл. 7). Аналіз гістологічної будови найдовшого м'язу спини показав, що виявлена породна специфічність формування м'язових волокон піддослідних груп.

При досягненні живої маси 100...120 кг у тварин контрольної групи фактичний ріст паренхіми м'язової тканини втрачає свою інтенсивність і кількість стромального компоненту збільшується за рахунок розвитку сітки колагенових волокон. Тому м'ясо, отримане від чистопородного молодняку внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий”, характеризується як нежирне або з помірним ступенем жирності.

При передзабійній масі 100...140 кг у тварин таких поєднань, як + ВБ(ЗС) х >ДУСС; + ДУСС х > ВБ(ЗС) (ІІ, ІІІ групи) кількість строми збільшується, головним чином, за рахунок жирової тканини. М'ясо, отримане від даних генотипів, відмічається ніжністю та соковитістю.

При досягненні живої маси 100...120 кг у підсвинків ІV і V групи спостерігається збільшення частини паренхімного компоненту м'язової тканини, а при досягненні живої маси 140 кг - дещо послаблюється.

Тому, з метою підвищення м'язової маси даних генотипів рекомендовано їх використовувати для подальшої відгодівлі.

Таблиця 7 - Гістологічна будова найдовшого м'яза спини свиней дослідних груп,

Група	Генотип + х >	Діаметр м'язового волокна, мк	Співвідношення структурних компонентів тканини, %
			паренхіма	строма
Жива маса 100 кг, (n=3)
І	ДУСС х ДУСС	24,5±0,41	85,2±2,71	14,8±1,20
ІІ	ДУСС х ВБ(ЗС)	33,4±0,50*	78,6±2,69	21,4±1,27
ІІІ	ВБ(ЗС) х ДУСС	36,9±0,49***	76,2±1,83*	23,8±1,19
ІV	ДУСС х Л(ФС)	16,2±0,22**	89,2±2,77	10,8±1,11
V	Л(ФС) х ДУСС	17,7±0,21*	88,4±1,87	11,6±1,10
Жива маса 120 кг, (n=3)
І	ДУСС х ДУСС	30,6±0,44	82,0±2,73	18,0±1,17
ІІ	ДУСС х ВБ(ЗС)	46,1±0,63***	76,1±2,66*	23,9±1,32*
ІІІ	ВБ(ЗС) х ДУСС	48,0±0,58***	74,3±1,80**	23,7±1,21**
ІV	ДУСС х Л(ФС)	20,7±0,19*	87,7±1,92	12,3±0,12
V	Л(ФС) х ДУСС	22,8±0,25**	86,2±1,79	13,8±1,13
Жива маса 140 кг, (n=3)
І	ДУСС х ДУСС	33,0±0,37	77,8±1,83	22,2±1,30
ІІ	ДУСС х ВБ(ЗС)	55,2±0,48**	74,8±2,62	25,2±1,24
ІІІ	ВБ(ЗС) х ДУСС	56,9±0,52**	73,1±1,78	26,9±0,98
ІV	ДУСС х Л(ФС)	23,6±0,30*	86,4±2,04*	13,6±1,17*
V	Л(ФС) х ДУСС	24,8±0,22*	85,6±1,91*	14,4±1,32*

Примітки: * - Р>0,95; ** - Р>0,99; *** - Р>0,999.

Показники якості м'яса і сала піддослідного молодняку свиней. Аналіз одержаних результатів досліджень активної кислотності м'язової тканини піддослідних тварин засвідчив, що порушень процесу дозрівання туш не виявлено.

В розрізі контрольної і дослідних груп показник вологоємкості знаходився в межах норми - від 51,48 до 56,13% при забої у 100 кг, 48,70...55,10%, при забої в 120 кг і 49,43...54,18% - в 140 кг. Проте, спостерігається певна тенденція до зниження цього показнику у тварин, які характеризувалися підвищеною м'ясністю.

Значення показника інтенсивності забарвлення при різних вагових кондиціях коливалося в межах 50,40...69,60. Вірогідної різниці не виявлено.

Піддослідні групи практично не відрізнялися за вмістом загальної вологи у найдовшому м'язі спини. Найбільший вміст жиру при забої в 100, 120, 140 кг, мало м'ясо підсвинків ІІ і ІІІ дослідних груп - 2,83, 2,64%; 3,61, 4,11% і 4,16, 4,25% відповідно, найменший - молодняк V дослідної групи - 2,48%, 3,00% і 3,385 відповідно.

Сало забитих піддослідних тварин усіх груп характеризувалось високими показниками якості. За показником йодного числа, яке віддзеркалює вміст у салі ненасичених жирних кислот, піддослідні генотипи характеризувалися його значеннями в межах 57,53…59,36.

Гематологічні показники свиней різних генотипів. На підставі проведених гематологічних досліджень, встановлено, що за основними морфологічними та біохімічними показниками крові в різні вікові періоди помісні тварини IV і V дослідних груп перевищували своїх ровесників. Ці дані свідчать про вищу резистентність організму тварин вказаних груп, що сприяє виявленню генетичного потенціалу у піддослідних тварин.

Економічна ефективність результатів досліджень. Встановлено, що оптимальним варіантом утримання свиноматок є індивідуальний спосіб, який сприяє отриманню від реалізації поросят на 46,6% і 35,5% більше чистого прибутку та рівня рентабельності відповідно.

Залежно від способів і строків реалізації відгодівельного молодняку використання свиней дослідних груп сприяє зростанню рівня рентабельності на 10,2 ...14,1%.

ВИСНОВКИ

Отримані результати досліджень, їх аналіз та статистична обробка дозволили зробити наступні висновки:

1. Аналіз результатів відтворювальних якостей свиноматок свідчить про те, що індивідуальне утримання холостих та поросних свиноматок в станках сприяє збільшенню показнику заплідненості на 5,8% (Р<0,95), підвищенню багатоплідності на 0,94 голови, кількості поросят при відлученні на 1,42 голови (Р>0,999), живої маси у 30 днів на 0,7 кг порівняно з тваринами групового способу утримання. Більш високі відтворювальні якості тварин при індивідуальному утриманні свиноматок в період поросності свідчать про те, що для внутрішньоутробного розвитку поросят були створені більш сприятливі умови, які вплинули на зниження ембріональної смертності та в подальшому обумовили підвищення росту поросят.

2. Встановлено специфічність росту молодняку свиней піддослідних груп. За всі вікові періоди більш високими показниками живої маси характеризуються помісні генотипи ІV і V дослідних груп, у 8-місячному віці їх жива маса становила: 147,4 кг, 156,3 кг відповідно, і перевищували аналогів породи дюрок на 4% і 9,5% (Р>0,999), що зумовлено більшим рівнем абсолютних, середньодобових та відносних приростів.

3. Виявлено зміни пропорцій тілобудови помісного молодняку поєднань свиноматок внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий” з кнурами породи ландрас французької селекції, в напрямку покращення м'ясних форм з помітним збільшенням довжини тулуба і розвитку задньої третини тулуба та збільшенню індексів розтягнутості і м'ясності.

4. Найкращими відгодівельними якостями характеризувалися тварини V групи, вони досягали живої маси 100 кг у 167,7 днів, що на 17,6 днів (10,5%) раніше контролю (Р>0,999); середньодобові прирости підсвинків цього поєднання становили - 875,6 г, і перевершували контрольну групу на 131,4 г, або на 15% (Р>0,999), з меншими показниками витрат кормів - 3,16 корм. од., що менше відносно контролю на 0,36 корм. од. (11,4%), при Р>0,999. При відгодівлі молодняку до живої маси 120 кг зберігалася подібна тенденція. Найменшим віком досягнення живої маси 140 кг характеризувалися тварини V дослідної групи (+ ДУСС х > Л(ФС)) - 218,3 днів, що на 17 днів менше контролю. Молодняк даного поєднання характеризувався найвищим середньодобовим приростом - 841,6 г і меншими витратами кормів - 4,08 корм. од.

5. Встановлено, що в усіх вагових кондиціях найбільше значення забійного виходу було у тварин І групи (+ ДУСС х > ДУСС) - 75,10...71,69% та V групи (+ ДУСС х > Л(ФС)) - 75,00...71,00%.

6. Аналіз морфологічного складу туш свідчить, що відносний показник виходу м'яса при забоях у 100...140 кг був різним, і залежав від генотипу тварин й становив в розрізі груп - 64,12...53,81%. За виходом м'яса з туші кращими були чистопородні тварини породи дюрок української селекції, помісний молодняк поєднання + ДУСС х > Л(ФС), у них при забої 100...140 кг відносний вихід м'яса становив: 63,90...56,14% та 64,12...57,53% відповідно.

7. Фізико-хімічні властивості м'язової і жирової тканин чистопородних і помісних тварин знаходились на рівні технологічних потреб, характеризувалися високою якістю. Істотної різниці у показниках, які досліджувалися, між тваринами різних генотипів не встановлено.

8. Аналіз гістологічної будови найдовшого м'язу спини показав, що виявлена породна специфічність формування м'язових волокон піддослідних груп. М'ясо, отримане від чистопородного молодняку породи дюрок української селекції, при досягненні живої маси 100...120 кг, характеризується як нежирне або з помірним ступенем жирності. При пердзабійній масі 100...140 кг у тварин таких поєднань, як + ВБ(ЗС) х >ДУСС; + ДУСС х > ВБ(ЗС) м'ясо характеризується ніжністю та соковитістю. При досягненні живої маси 100...120 кг у підсвинків ІV і V групи, спостерігається збільшення частини паренхімного компоненту м'язової тканини, а при досягненні живої маси 140 кг - дещо послаблюється. Тому, з метою підвищення м'язової маси даних генотипів рекомендовано їх використовувати для подальшої відгодівлі.

9. Встановлено, що за основними морфологічними та біохімічними показниками крові в різні вікові періоди помісні тварини IV і V дослідних груп перевищували своїх ровесників. Ці дані свідчать про високу резистентність організму тварин вказаних груп.

10. Економічний аналіз проведених дослідів свідчить про те, що найбільш оптимальним варіантом утримання свиноматок є індивідуальний спосіб, який сприяє отримання від реалізації поросят на 46,6% і 35,5% більше чистого прибутку та рівня рентабельності відповідно. Залежно від способів і строків реалізації відгодівельного молодняку використання свиней дослідних груп сприяє зростанню рівня рентабельності на 10,2 ... 14,1 %.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

В умовах інтенсивної технології ведення галузі свинарства доцільно:

· використовувати індивідуальний спосіб утримання холостих і поросних свиноматок, що сприятиме зменшенню показнику прохолосту, забезпеченню кращого росту і розвитку отриманого молодняку.

· впроваджувати схрещування свиноматок внутрішньопорідного типу породи дюрок української селекції „Степовий” з кнурами породи ландрас французької селекції, що забезпечить, в умовах повноцінної годівлі, отримання скоростиглого відгодівельного молодняку з тонким шпиком і високим виходом м'яса з туш тварин більш важких вагових кондицій (120...140 кг).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черненко А.В. Відтворювальні якості свиноматок при різних способах утримання // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв: Редакційно-видавничий відділ МДАУ, 2006. - Вип. 3(35). - С. 85-88. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

2. Черненко А.В. Забійні та м'ясні якості свиней дослідних груп в умовах СВК „Агрофірма „Миг-Сервіс-Агро” // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. - Біла Церква, 2006. - Вип. 42. - С.83-86. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

3. Черненко А.В. Морфологічні та біохімічні показники крові свиней різних генотипів // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв: Редакційно-видавничий відділ МДАУ, 2007. - Вип. 1(39). - С. 197-202. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

4. Черненко А.В., Лихач В.Я. Відгодівельні якості внутріпородного типу свиней породи дюрок української селекції „Степовий” // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Харків, 2007. - Вип. 15(40), Том 1. - 2. - С.175-179. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

5. Черненко А.В., Козій М.С. Гістологічна будова м'язової тканини свиней // Таврійський науковий вісник. - Херсон: Айлант, 2007. - Вип. 53. - С. 166-169. (експериментальна частина, обробка і аналіз даних, формування висновків).

АНОТАЦІЯ

Черненко А.В. Вплив способу утримання свиноматок на продуктивні якості свиней різних генотипів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.04 - технологія виробництва продуктів тваринництва. - Державний вищий навчальний заклад „Херсонський державний аграрний університет„, Херсон, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу індивідуального й групового способу утримання холостих і поросних свиноматок та поєднань внутрішньопорідного типу свиней породи дюрок української селекції „Степовий” з великою білою зарубіжної селекції і породою ландрас французької селекції на продуктивні якості.

Досліджено відтворювальні якості свиноматок залежно від способу утримання. Вивчено ріст і розвиток чистопородного та помісного молодняку, їх м'ясні якості, гістологічну будову найдовшого м'язу спини, фізико-хімічні показники якості м'яса і сала свиней різних генотипів й морфологічні та біохімічні показники крові.

Встановлено, що індивідуальне утримання свиноматок в станках протягом всього періоду поросності сприяє підвищенню їх відтворювальних якостей. Виявлено, що за показниками відгодівельних якостей молодняк поєднання (+ ДУСС х > Л(ФС)) переважав чистопородних аналогів породи дюрок.

Найбільшу економічну ефективність одержано при індивідуальному утриманні свиноматок та при використанні відгодівельного молодняку (IV і V груп).

Ключові слова: спосіб утримання, генотип, схрещування, відтворювальні якості, відгодівельні якості, м'ясні якості.

Черненко А.В. Влияние способа содержания свиноматок на продуктивные качества свиней разных генотипов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.04 - технология производства продуктов животноводства. - Государственное высшее учебное заведение „Херсонский государственный аграрный университет„, Херсон, 2008.

Диссертационная работа посвящена изучению влияния индивидуального и группового способа содержания холостых и супоросных свиноматок, а также сочетаний внутрипородного типа свиней породы дюрок украинской селекции „Степовой” с крупной белой зарубежной селекции и породой ландрас французской селекции на продуктивные качества. Исследованы воспроизводительные качества свиноматок в зависимости от способа содержания. Изучено рост и развитие чистопородного и помесного молодняка, их мясные качества, гистологическое строение длиннейшей мышцы спины, физико-химические показатели качества мяса и сала свиней разных генотипов, морфологические и биохимические показатели крови.

Установлено, что индивидуальное содержание свиноматок в станках на протяжении всего периода супоросности в среднем способствует повышению показателя оплодотворяемости на 5,8%; многоплодия на 0,94 головы; крупноплодности на 0,02 кг; массы поросят при отъеме на 0,7 кг; сохранности поросят на 5,54% сравнительно с животными группового способа содержания.

Помесные животные (V группа) раньше на 15,8…17,6 дней достигали возраста живой массы 100…140 кг, с высшими среднесуточными приростами - на 80,3…131,4 г и на 3…11,7% меньше расходовали кормов на 1 кг прироста сравнительно с аналогами контрольной группы. За выходом мяса из туши лучшие были чистопородные животные породы дюрок украинской селекции и молодняк сочетания (+ ДУСС х > Л(ФС)), у них при забое 100...140 кг относительный выход мяса составлял: 63,90...56,14% и 64,12...57,53% соответственно. Экономический анализ свидетельствует, что при индивидуальном способе содержания свиноматок прибыль и уровень рентабельности были соответственно на 46,6% и 35,5% больше относительно группового. А использование откормочного молодняка (IV и V групп) способствует увеличению уровня рентабельности на 10,2...14,1 %.

Ключевые слова: способ содержания, генотип, скрещивание, воспроизводительные качества, откормочные качества, мясные качества.

Chernenko A.V. The influence of method of sows maintenance on productive pigs' qualities of different genotypes. - The manuscript.

The dissertation on the obtaining of the scientific degree of candidate of agricultural sciences within the speciality 06.02.04. - Technology of production products from animals. - „Kherson state agricultural university”, Kherson, 2008.

The dissertation work is devoted to the study of influence of individual and group methods of maintenance on productive qualities of non-pregnant and pregnant sows and combinations of such breeds as inbreed type of Durok breed of Ukrainian selection „Stepoviy” with pigs of Large White breed of foreign selection and pigs of Landrace breed of French selection. Reproductive qualities of sows depending on the method of maintenance were investigated as well. Also were studied the growth and the development of purebred and crossbred young pigs, their meat qualities, histological structure of the longest muscle on the back, physical and chemical indexes of pig's meat and lard quality of different genotypes and morphological and biochemical indexes of blood.

It is established that the method of individual maintenance of sows in metal shells during all the period of their pregnancy ordinary assists to increasing of reproductive qualities.

Crossbred animals (group V) were characterized as those which had the best fattening indexes in comparison with purebred individuals from control group.

Key words: the method of maintenance, genotype, crossing, reproductive qualities, fattening qualities, meat qualities.

Размещено на Allbest.ru