Генетичний потенціал популяцій сосни звичайної та його використання для підвищення продуктивності лісових насаджень Київського Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

УДК 630*165.44; 232

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ГЕНЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПОПУЛЯЦІЙ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ

Cбитна Маргарита

Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор Ониськів Микола Ількович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри лісівництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Олексійченко Надія Олександрівна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва

доктор сільськогосподарських наук, професор Шлапак Володимир Петрович, Національний дендрологічний парк «Софіївка» ? науково-дослідний інститут Національної академії наук України, головний науковий співробітник

Захист відбудеться "15" квітня 2009 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий „14” березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.Г. Лащенко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Раціональне використання генетичного потенціалу високопродуктивних насаджень головних лісоутворюючих порід при відтворенні лісових ресурсів є однією з найважливіших проблем вітчизняного лісового господарства. Особливо актуальна вона для найпоширенішої в наших лісах хвойної деревної породи - сосни звичайної (Pinus sylvestris L.).

В Україні найбільш високопродуктивні соснові деревостани приурочені до лісових масивів, що знаходяться на межі Полісся та Лісостепу. Тут склалися найсприятливіші грунтово-кліматичні умови для інтенсивного росту і розвитку цього виду та повної реалізації його генетичного потенціалу. В зв'язку з цим, організація у даному регіоні селекційних досліджень може мати широкі перспективи у напрямі добору високопродуктивних форм сосни звичайної з метою підвищення продуктивності як місцевих лісових насаджень, так і інших лісів у межах її ареалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках держбюджетних наукових проектів: “Розробити наукові основи, технологію створення та вирощування плантацій швидкорослих деревних порід для забезпечення сировиною підприємств целюлозно-паперової промисловості та інших галузей” (1999-2003 рр.), номер державної реєстрації - 0199U002511, “Розробити наукові основи використання нетрадиційних органічних добрив для вирощування селекційно-покращеного посадкового матеріалу та лісовідновлення в умовах Полісся і Лісостепу” (2001-2005 рр.), номер державної реєстрації - 0101U003627, “Розробити теоретичні основи та виконати експериментальні дослідження з метою створення і вирощування раціональних типів соснових насаджень в борових і суборових умовах Центрального Полісся” (2001-2005 рр.), номер державної реєстрації - 0101U003625 і “Розробити лісівничо-селекційні та технологічні основи лісовирощування в приміських лісах” (2006-2008 рр.), номер державної реєстрації - 0106U006291, до яких дисертантка залучалася як виконавець розділів. Окремі розділи виконувалися автором за власною ініціативою.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробка ефективних способів використання генетичного потенціалу популяцій сосни звичайної для підвищення продуктивності лісів Київського Полісся.

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішити такі основні завдання:

- вивчити вплив географічного походження насіння на ріст і продуктивність насаджень сосни звичайної;

- оцінити генетичні резервати та інші високопродуктивні насадження сосни звичайної регіону досліджень як об'єкти постійної лісонасінної бази;

- вивчити особливості відбору плюсових дерев сосни звичайної та дослідити їх біолого-морфологічні особливості;

- дослідити особливості росту й розвитку вегетативного та насінного потомства плюсових дерев, оцінити його за комплексом господарськоцінних ознак і відібрати швидкорослі форми, що передають свої корисні ознаки потомству;

- вивчити можливість регулювання вегетативних і генеративних процесів на лісонасінних й архівно-маточних плантаціях сосни звичайної та особливості реконструкції останніх;

- розробити технологію вирощування поліпшеного садивного матеріалу сосни звичайної.

Об'єкт дослідження - процеси росту й розвитку генетичних резерватів, високопродуктивних насаджень та плюсових дерев сосни звичайної Київського Полісся.

Предмет дослідження - особливості використання генетичного потенціалу популяцій сосни звичайної для підвищення продуктивності лісових насаджень у Київському Поліссі.

Методи дослідження. Основними методами дослідження були: методи лісової селекції - для дослідження існуючих високопродуктивних насаджень сосни та можливості підвищення продуктивності відтворюваних насаджень; лісівничо-таксаційні - для дослідження росту і продуктивності деревостанів; порівняльної екології - для визначення типу лісорослинних умов; агрохімічні - для визначення вмісту мікроелементів у рослинних зразках; математичної статистики - для обробки експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Поглиблено наукові уявлення про продуктивність деревостанів сосни звичайної Київського Полісся, їх селекційну цінність як генетичних резерватів для збереження і відтворення природного потенціалу лісових насаджень. Підтверджено доцільність і перспективність застосування методів популяційної та плюсової селекції при відновленні насаджень сосни звичайної у регіоні досліджень. Вперше для півдня Київського Полісся досліджено популяційну мінливість сосни звичайної за анатомо-морфологічними показниками хвої. Встановлено зв'язок між морфометричними характеристиками плюсових дерев сосни та їх потомства і господарськоцінними ознаками. Виділено перспективні для інтенсивного лісовирощування форми сосни звичайної. Удосконалено технологію вирощування селекційно поліпшеного садивного матеріалу сосни звичайної та створюваних з нього насаджень із використанням нових стимуляторів росту, мікродобрив та суперабсорбентів. Визначено економічну ефективність створення лісових культур сосни у Київському Поліссі селекційно-поліпшеним садивним матеріалом.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати щодо відбору перспективних форм сосни звичайної та вирощування селекційно-поліпшеного садивного матеріалу, особливостей створення і вирощування високопродуктивних насаджень сосни, рекомендовані для широкого застосування у лісогосподарській практиці. Вони прийняті до впровадження у ВП НУБіП України «Боярська ЛДС». Результати досліджень також реалізовані у методичних рекомендаціях “Плантаційне вирощування деревної сировини для потреб целюлозно-паперової та інших галузей промисловості”. Виділена в результаті реалізації програми досліджень швидкоросла форми сосни звичайної “Боярська-1” внесена в реєстр сортів рослин України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею автора, де йому належать постановка проблеми досліджень, розробка теоретичних, методологічних і методичних положень її вирішення. Весь польовий та експериментальний матеріал зібрано особисто автором, або за безпосередньої його участі. Ним же було здійснено обробку, аналіз, узагальнення одержаних даних і формулювання на їх основі науково обґрунтованих висновків та пропозицій виробництву.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів лісогосподарського факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України (1995-2008 рр.), на міжнародних науково-практичних конференціях: “Лісовий комплекс України на зламі тисячоліть” (м. Київ, НАУ, 25-28 жовтня 2000 р.); “Лісівницькі дослідження в Україні на початку третього тисячоліття” (м. Київ, НАУ, 17-19 жовтня 2001р.), “Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства” (м. Львів, НЛТУ України, 20-22 вересня 2006).

Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано монографію (у співавторстві), 2 брошури (у співавторстві), 13 статей, з яких - 11 у збірниках наукових праць і 2 у наукових журналах, 4 публікації у матеріалах і тезах конференцій та одержано 1 авторське свідоцтво на сорт рослин.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, пропозицій виробництву, додатків, списку використаних джерел із 204 найменувань (із них - 18 латиною). Матеріали дисертаційної роботи представлено на 254 сторінках компютерного тексту, у тому числі основний текст - на 153 сторінках, ілюстрований 67 таблицями і 25 рисунками. Робота містить 14 додатків на 43 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні та прикладні аспекти селекції сосни звичайної. Проблема збереження генетичного потенціалу основних лісоутворюючих порід та його раціонального використання на даний час залишається надзвичайно актуальною у контексті забезпечення сталого розвитку лісового господарства та його ведення на засадах екологічно орієнтованого лісівництва. З огляду на це, важливим є вивчення внутрівидової мінливості деревних порід з метою використання потомства кращих форм та популяцій для підвищення продуктивності і біологічної стійкості лісів.

Протягом останніх десятиліть вивчення формової різноманітності деревних порід ведеться в усіх країнах і ці дослідження охоплюють майже всі деревні породи, у тому числі й сосну звичайну (Ромедер З., Шенбах Г., 1962; Правдин Л.Ф., 1964, 1975; Роне В.М., 1980; Вересин М.М. и др., 1985; Молотков П.И. и др., 1981; Яцык Р.М., 1981; Царев А.П. и др., 2002).

Правдін Л.Ф. (1964), у межах ареалу сосни звичайної виділив п'ять підвидів: лісова, гачкувата, сибірська, лапландська і кулундинська. Згідно з цим поділом, у межах України росте сосна звичайна лісова, яку, у свою чергу, поділяють на 9 географічно-кліматичних кліматипів (Білоус В.І., 2003) і 6 лісонасіннєвих районів (“Лесосеменное районирование...“, 1982). Крім того, сосна звичайна має велику кількість форм, що відрізняються за морфологічними та іншими ознаками: за формою крони (Балабушка В.К., 1982; Мамаев С.А., 1973; Молотков П.И. и др., 1981; Ромедер З., Шенбах Г., 1962; Яцык Р.М., 1981); за формою, якістю стовбура, кольором і будовою кори (Мамаев С.А., 1973; Молотков П.І. та ін., 1989; Правдин Л.Ф., 1964); за формою та розмірами хвої (Мамаев С.А., 1973; Молотков П.І. та ін., 1989; Правдин Л.Ф., 1964); за кількістю і розміщенням смоляних каналів у тканині шпильок (Патлай И.Н., 1984; Мажула О.С., 2006); за кольором і переважанням на одній особині мікро- чи мегастробілів (Белобородов В.М., 1978; Козубов Г.М., 1962; Молотков П.І. та ін., 1989; Некрасова Т.П., 1959); за розмірами шишок, формою апофізу їх лусок, кольором і масою насіння, інтенсивністю насіннєношення тощо (Молотков П.І. та ін., 1989; Пастернак П.С. и др., 1990; Патлай И.Н., 1974; Правдин Л.Ф., 1964; Яцык Р.М., 1981).

Зважаючи на сприятливі грунтово-кліматичні умови для інтенсивного росту і розвитку сосни звичайної на межі Полісся та Лісостепу, де вона може найбільш повно реалізувати свій генетичний потенціал, організація тут групового й індивідуального відбору дерев за швидкістю росту та іншими господарськоцінними ознаками дуже перспективне.

Розділ 2. Програма та методика досліджень. В основу програми досліджень покладено наукові положення М.І. Вавілова (1960), М.М. Вересіна та ін., (1985), П.І. Молоткова, І.М. Патлая та ін. (1989), стосовно масової, популяційної та індивідуальної селекції рослин, у тому числі деревних, за господарськоцінними ознаками.

У методичному плані селекційні, лісокультурні та інші дослідження і їхня обробка здійснювалися як за загальновідомими, так і спеціально розробленими методиками. Підґрунтям для визначення типів лісорослинних умов і типів лісу на дослідних об'єктах стала класифікація П.С. Погребняка (1968). Генетичні резервати, плюсові насадження і плюсові дерева відбирали з використанням шкали селекційної оцінки насаджень М.М. Вересіна (1985). Плюсові дерева відбирали та вивчали за методикою УкрНДІЛГА (Молотков П.І., Патлай І.М., 1989).

Визначення біометричних показників стовбурів і крон, а також закладання пробних площ проводили за загальноприйнятими методиками (Анучин Н.П., 1952; Гордієнко М.І. та ін., 2000). Рівень життєдіяльності дерев оцінювали потенціометрично за методикою кафедри лісівництва НЛТУУ.

На зразках однорічних хвоїнок, за стандартними методиками (Патлай И.Н., 1984; Мажула О.С., 2006) і з допомогою мікроскопів МБС-1 та Konus Biorex-3 визначали кількість смоляних ходів у хвої сосни звичайної. Таким чином була визначена загальна кількість смоляних каналів у хвої; кількість смоляних каналів на випуклому і плескатому боках хвої, а також наявність периферійних, проміжних і паренхіматичних смоляних каналів (рис. 1).

Смолопродуктивність визначали методом мікропоранень за прямою ознакою (Сильванович В.В., Меличко А.В., 1991). Вміст макроелементів у хвої плюсових дерев сосни (N, Р, К) знаходили за стандартними методиками ЦІНАО фотометричним методом на концентраційному фотоколориметрі КФК-3 та методом полум'яної фотометрії за допомогою фотометра ПФМ.

В основу виділення фенологічних фаз розвитку жіночих та чоловічих колосків було покладено класифікацію М.Є. Булигіна (1974). Збирання шишок і відбір дослідних зразків проводився за методикою Є.А. Пугача (1984). Морфологічні особливості шишок і насіння вивчали за методикою Л.Ф. Правдіна (1964). Колір шишок встановлювали зразу ж після збирання, колір насіння та крилатки - після видалення їх із шишок за шкалою О.С. Бондарева (1954). При оцінці насіннєношення використовували методи М.С. Нестерова (1960), та методичні рекомендації Л.Л. Решетник (2000).

Обробка матеріалів досліджень виконана за допомогою пакета Microsoft Exсel-2000.

Розділ 3. Характеристика природних умов регіону досліджень. Київське Полісся розташоване в межах середньодніпровського схилу Українського кристалічного щита до Донецько-Дніпровської западини. Поверхня його являє собою рівнину із загальним нахилом на півночі - на схід, а на півдні - на північний схід та схід. Ґрунти, у переважній більшості, піщані та глинисто-піщані дерново-слабопідзолисті на водно-льодовикових відкладах.

Клімат регіону - помірно-континентальний, з теплим і вологим літом та м'якою хмарною зимою. Коефіцієнт зволоження змінюється від 1,8 до 2,0, але й тут не виключена можливість періодичних ґрунтових посух, зумовлених низькою вологоутримуючою здатністю ґрунтів (Маринич О.М. та ін., 1982).

У цілому ґрунтово-кліматичні умови Київського Полісся сприятливі для успішного росту деревних і чагарникових порід. Це підтверджується наявністю в області високобонітетних насаджень основних лісоутворюючих порід (сосна звичайна, дуб звичайний, вільха клейка).

Розділ 4. Високопродуктивні насадження сосни звичайної як основа для ефективного відтворення лісових ресурсів. На даний час основними напрямами селекційних робіт є: еколого-географічний, популяційний, плюсова селекція, міжвидова гібридизація, штучний мутагенез, мікроклонування та генна інженерія. Впровадження цих напрямів та їх взаємодія повинно базуватися на збереженні, поглибленому вивченні й раціональному використанні існуючих генетичних ресурсів основних лісоутворюючих порід, у тому числі сосни звичайної.

Великий ареал зумовив наявність у сосни звичайної цілої низки кліматичних, едафічних та інших форм, які значно різняться між собою за генотипом, фенотипічними ознаками і продуктивністю деревостанів. Тому для створення високопродуктивних та біологічно стійких соснових насаджень потрібно враховувати географічне походження насіння.

Дослідження, проведені у 2002-2006 рр. в еколого-географічних культурах сосни звичайної, створених у 1987 р. у кв. 62 Дзвінківського лісництва ВП НУБіП України “Боярська ЛДС” показали, що деревостани всіх 10 досліджуваних кліматипів росли за Іа класом бонітету, характеризувалися високою повнотою і запасом. Найвищими показники продуктивності були у насаджень місцевого, новгород-сіверського, гомельського і житомирського походжень, запас деревини яких у віці 26 років склав: 311, 301, 266 і 275 м3·га-1 відповідно. Отримані результати підтверджують висновки ряду авторів (Дешко Л.О., 2000; Сиволапов А.И., 1993 та ін.) про те, що соснові насадження з місцевого насіння перевершують інші кліматипи за стійкістю і продуктивністю, а також, що соснові культури з насіння Поліської низовини й Прибалтики переважають інші походження майже в усіх дослідах закладених на території Європи (Shutyaev А.М., Giertych М., 1997). При вивченні насіння досліджуваних еколого-географічних культур встановлено, що його колір змінюється від сірого у північних кліматипів до чорного у південних. Враховуючи, що колір насіння сосни передається від материнських дерев до їх потомства, можна вважати, що наші дані підтверджують висновки інших дослідників (Правдин Л.Ф., 1964; Молотков П.И. и др, 1982; Черепнин В.Л., 1980) про переважання на півночі ареалу сосни звичайної світлого, а на півдні - темного насіння.

Важлива роль у збереженні генетичного фонду лісових деревних рослин належить генетичним резерватам, які в першу чергу виділяються у зонах оптимуму зростання видів. Саме до таких регіонів (стосовно сосни звичайної) відноситься Київське Полісся і особливо - його південна частина. Із виділених у Київській області 11 генетичних резерватів сосни загальною площею 234,9 га два з них площею 65,7 га, знаходяться у ВП НУБіП України «Боярська ЛДС». Як показали дослідження, перестиглі соснові деревостани, що ввійшли до складу генетичних резерватів ВП НУБіП України «Боярська ЛДС» (вік 180 років), утворюють значну кількість шишок та насіння. Природному поновленню сосни у цих умовах перешкоджає другий ярус з дуба та інших листяних порід і густий підлісок. Для отримання молодого покоління сосни тут доцільно проводити мінералізацію ґрунту і вирубувати підлісок, оскільки самосів, що з'являється, у другій половині вегетаційного періоду гине від нестачі світла.

У генетичних резерватах, плюсових і інших високопродуктивних насадженнях ВП НУБіП України “Боярська ЛДС” було відібрано 44 плюсові дерева сосни звичайної, що відносяться переважно до першої селекційної категорії. Для них характерна симетрична крона, діаметром до 6 м, сформована з середніх та тонких гілок першого порядку, що відходять від осьового пагона під кутом від 60 до 900. Із морфометричних досліджень їхніх шишок з'ясувалось, що у стиглих плюсових дерев (80-95 років) шишки на 36-42% довші і на 12-23% ширші, ніж у середньому по насадженню, а в перестиглих (160-180 років) різниця за розмірами шишок не достовірна.

Важливою ознакою форм чи популяцій сосни звичайної є морфологічна та анатомічна будова хвої, яка передається спадково (Правдін Л.Ф., 1964). Кількість і розміщення смоляних каналів у хвої слугують основним показником при дослідженні її анатомічної будови (Патлай И.Н., 1984, 1993; Пашкевич Н.А., 2005; Мажула О.С., 2006). За дослідженнями хвої трьох популяцій сосни звичайної: волинської, харківської та карпатської реліктової, проведеними співробітниками УкрНДІЛГА (Мажула та ін., 2006), найбільша середня і мінімальна кількість смоляних каналів спостерігається у хвої карпатської реліктової (відповідно 13,7±0,24 і 11 шт.), тоді як у харківської та волинської популяцій середня кількість каналів становить відповідно 8,9±0,06 і 8,3±0,03 шт., а мінімальна в обох випадках - 3 шт. Проведені нами дослідження хвої клонів та півсібсів плюсових дерев боярської популяції вказують, що за кількістю смоляних каналів вони мало різняться між собою (табл. 1).

Найбільше смоляних каналів було виявлено у хвої дерев БЖ-2 - 14,3±0,11 шт., БЖ-6 - 14,0±0,23 шт., БЖ-1 та БЖ-3 - 13,8±0,13 шт. У середньому їх кількість складає 13,5±0,06 шт., у тому числі на випуклому боці хвої - 9,3±0,04 шт., на плескатому - 4,2±0,03 шт. Максимальна кількість смоляних каналів у хвої клонів плюсових дерев сосни боярської популяції - 19 шт., мінімальна - 8 шт. Найбільша середня кількість периферійних смоляних каналів встановлена у хвої дерев БЖ-6 - 13,1±0,19 шт., БЖ-3 - 12,8±0,13 шт., а найменша - у дерева БЖ-1 - 11,1±0,13 шт. Найбільше проміжних і паренхіматичних смоляних каналів виявлено у хвої клону БЖ-2 - 1,4±0,08 шт. і 1,7±0,09 шт. відповідно. Середня кількість периферійних смоляних каналів у хвої клонів боярської популяції складає 11,8±0,05 шт., а проміжних та паренхіматичних - 0,7±0,03 і 1,0±0,03 шт.

Насінне потомство плюсових дерев сосни звичайної боярської популяції за анатомо-морфологічними показниками хвої мало відрізняється від клонів тих же дерев і близьке до показників контролю - дерев із насіння виробничого збору. Серед відмінностей можна відзначити більшу загальну кількість смоляних каналів у середніх зразках хвої насінного потомства дерева БЖ-5 (14,3±0,22), яке відзначається найбільшою продуктивністю. Найменша кількість смоляних каналів у обох випадках виявилася у потомства плюсового дерева БЖ-7, яке виявилося найменш довговічним серед досліджуваних. У цілому, з отриманих даних можна зробити висновок, що за кількістю смоляних каналів у хвої (13,5±0,06 шт.) сосна звичайна боярської популяції близька до карпатської. Більша кількість смоляних каналів у хвої плюсових дерев боярської популяції може слугувати ознакою їх високої продуктивності.

Нами встановлено, що кількість смоляних каналів у хвої сосни не є однаковою по всій довжині, а зменшується від її основи до верхівки (рис. 2).

У першій хвоїнці на 1/6 довжини знаходяться 12 смоляних каналів, на середині - 11, на 5/6 довжини - 10, а у другій - відповідно: 15, 13 і 10 каналів, що потрібно враховувати при проведенні досліджень. Для виявлення додаткових ознак, характерних для плюсових дерев у кварталі 46, вид. 6 Жорнівського лісництва нами були проведені детальні дослідження. При цьому, дерева на пробній площі були розділені за діаметром на три категорії: до 34 см, від 34,1 до 45,9 см та 46 см і більше (за середнього - 38,3 см). Плюсові дерева (БЖ-4, БЖ-5 і БЖ-6) потрапили до останньої з них. Було встановлено, що середня висота безсучкової зони стовбура у дерев третьої категорії становить 17,8 м, у решти - близько 13,0 м. Перші з них відзначаються також більшим діаметром крони (5,3 м), їх кора на висоті 1,3 м має ширину пластинок 6,3 см і глибину тріщин 1,9 см, тоді як у решти дерев ці показники складають 5,2-5,8 см (t=5,0-5,8) і 1,1-1,7 см (t=3,4-6,7) відповідно. Таким чином, додатковою ознакою при відборі високопродуктивних дерев сосни звичайної може слугувати широкопластинчата глибокотріщинувата кора.

Визначення показників імпедансу та поляризаційної ємності дерев цього насадження за методикою НЛТУ України (Криницький Г.Т., 1994) показало, що за імпедансом плюсові дерева мали на 19% менші показники, а за поляризаційною ємністю - на 17% більші, ніж насадження у цілому, що вказує на їхній кращий фізіологічний стан. Найменші показники імпедансу (9,9 і 11,4 кОм) та найбільші ? поляризаційної ємності (1,75 і 1,43 нФар) виявились у дерев БЖ-5 та БЖ-6. Найвищий показник імпедансу - 19,5 кОм і найнижчий - поляризаційної ємності - 0,79 нФар був у дерева БЖ-7. Зовні ознаки його ослаблення не спостерігалися, але через 2 роки воно всохло, що вказує на більш об'єктивне визначення фізіологічного стану дерев біоелектричними методами, порівняно з візуальним. Відмічено також наявність слабкого оберненого зв'язку між показниками імпедансу та діаметром плюсових дерев (r=-0,399) і тісного прямого з класом Крафта (r=0,845). Між поляризаційною ємністю та діаметром встановлена слабка пряма залежність (r=0,450), а між поляризаційною ємністю та класом Крафта - достовірна обернена залежність (r=-0,833).

Крім відбору плюсових дерев сосни за продуктивністю деревини, доцільний відбір за комплексом ознак, зокрема за високою смолопродуктивністю. Спільними з Л.С. Осадчуком (НЛТУ України) дослідженнями, встановлено, що плюсове дерево БЖ-6 та його потомство, крім високої деревної продуктивності, відзначається підвищеною смолопродуктивністю (табл. 2).

За наведеними даними, дерева клону БЖ-6 на архівно-маточній плантації за смолопродуктивністю (1,46±0,206 г•год-1) значно випереджають інші клони боярської популяції. Така ж тенденція спостерігається і у насінного потомства цього дерева, що вказує на доцільність його використання для створення цільових культур на отримання як деревини, так і живиці.

Розділ 5. Оцінка плюсових дерев сосни звичайної за їх потомством. Оцінка плюсових дерев за їх вегетативним і насінним потомством дозволяє виявити генетичну зумовленість їх господарськоцінних ознак (Роне В.М., 1978), а отже - і доцільність їх використання у лісовирощуванні.

Дослідження динаміки росту насінного потомства плюсових дерев сосни звичайної боярської популяції у вегетаційних дослідах та на лісонасінній плантації (кв. 62 Дзвінківського лісництва ВП НУБіП України «Боярська ЛДС») показали, що потомство дерев БЖ-5 і БЖ-6 переважає за інтенсивністю росту саджанці з насіння виробничого збору (рис. 3).

Важливою селекційною ознакою сосни звичайної, крім інтенсивності росту та якісних показників стовбура, є форма й структура крони (Данусявичус Ю.А., 1980, 1982; Статкус В., Раманаускас В., 1986; Долголиков В.И., 1983; Мажула О.С., 1993, 2005).

За проведеними дослідженнями клонового потомства плюсових дерев боярської популяції, інтенсивність його росту не залежить від діаметра крони (табл. 3). Із наведених даних, за діаметром стовбура вищими показниками відзначаються клони плюсових дерев БЖ-2 ? БЖ-5 (від 13,7 до 14,5 см), а за висотою суттєву перевагу має потомство плюсового дерева БЖ-5, у якого спостерігається найменший діаметр крон.

Це зумовлено меншим кутом відходу скелетних гілок від стовбура, що є характерною особливістю їх материнського дерева. Між кутом відходу бічних гілок у материнських дерев та їхніх клонів виявлена достовірна пряма залежність (r=0,608). Кореляційні зв'язки між елементами крони досліджуваних клонів наведено в табл. 4.

Виявлена тісна пряма залежність між діаметрами проекцій крон щеплених дерев і розмірами їх гілок, а також кутом відходу останніх від стовбура (r=0,727-0,795). Між кутом відходження гілок у клонів і довжиною та товщиною гілок коефіцієнт кореляції нижчий (r=0,365-0,599; tr=1,19-2,64).

Серед вивчених плюсових дерев до вузькокронних можна віднести лише дерево БЖ-5. Решта 90% дерев - з кронами рядової форми. У вегетативного їх потомства схильність до утворення вузької крони (діаметром до 4 м) притаманна клонам - БЖ-5 і БЖ-7, а широкої (5 метрів і більше ) - БЖ-6, БЖ-4 і БЖ-1.

Серед досліджуваних, виділено клони, що достовірно перевищують за висотою середнє значення по плантації. Це такі, як: БЖ-1, БЖ-4, БЖ-5, БЖ-6 (табл. 5).

Слабко ростучими клонами, висота яких достовірно нижча за середню, є БЖ-7 та БЖ-8. Абсолютні показники висоти швидкоростучих клонів сосни на цій плантації у 18-річному віці становлять 7,4-7,5 м, слаборослих - 5,8 м.

На висоту прищеплених дерев звичайно впливає величина їх річних приростів за висотою, коефіцієнт кореляції досягає значення 0,951 (табл. 6).

У 18-річному віці клони суттєво відрізняються за середньою висотою приростів. У найінтенсивніше ростучого клону БЖ-5 середній приріст за 1993-2002 рр. склав 61,5 см, а у слаборостучих - БЖ-7 і БЖ-8 - відповідно 45,2 і 46,4 см.

Аналізуючи середні річні прирости за висотою у клонів плюсових дерев сосни звичайної (рис. 4), можна зробити висновок про періодичність їх коливання, що пояснюється зміною погодних умов під час вегетації протягом періоду досліджень. Простежується також тенденція до зменшення розбіжності за величиною приросту між клонами зі збільшенням віку щеплених дерев.

Суттєво більшим діаметром стовбура по відношенню до середнього на плантації виділялися клони БЖ-1, БЖ-4, БЖ-5, БЖ-6. Достовірно менший діаметр стовбура мали клони БЖ-7 та БЖ-8. Дерева, які перевищують середнє значення за діаметром стовбура, як правило, відзначаються й інтенсивнішим ростом у висоту. Коефіцієнт кореляції між діаметром стовбура та висотою клонів становить 0,842, що вказує на тісну пряму залежність між цими показниками.

Для оцінки клонів за усім комплексом ознак, нами було проаналізовано шишконошення досліджуваних клонів. Встановлено, що за лінійними розмірами та масою шишок досліджувані клони майже не відрізняються між собою. Лише шишки клону БЖ-8, який відноситься до слаборостучих, суттєво перевершують за розмірами і масою шишки вегетативного потомства дерева БЖ-5. Середня довжина і маса їх шишок становила відповідно: 45,20,77 мм і 9,80,29 г та 38,30,58 мм і 4,70,18 г. Отримані дані можуть бути доказом наявності оберненої залежності між інтенсивністю росту дерев сосни та їх шишконошенням. За розмірами та масою насіння досліджувані клони суттєво не відрізнялися.

Для оцінки генетичного потенціалу плюсових дерев у стислі терміни доцільно застосовувати методи ранньої діагностики, яка дозволяє передбачити властивості дорослих рослин на основі виявлених зв'язків між морфолого-біологічними ознаками насіння та сіянців і ростом рослин у наступні роки (Криницький Г.Т., 2001). У хвойних порід такими ознаками є кількість сім'ядолей, маса насіння, довжина гіпокотиля та хвої (Попов В.Я., Жариков В.М., 1978; Егоров М.Н., 1988, Маслаков Е.Л., 1996).

Проведений нами порівняльний аналіз насіння та сіянців потомства 10 плюсових дерев сосни боярської популяції з родинної насінної плантації (кв. 62 Дзвінківського л-ва ВП НУБіП України «Боярська ЛДС») та архівно-маточної плантації (кв. 170 Старопетрівського лісництва Київської ЛНДС), дозволив встановити, що насіння, отримане з потомства дерева БЖ-5, за кількістю сіянців із шістьма сім'ядолями і більше, перевищує контрольний змішаний зразок на 3%, а з дерев БЖ-6 та БЖ-10 - на 5 і 4% відповідно. Таку ж кількість сім'ядолей 6, як і на контролі, мали сіянці з насіння дерев БЖ-2 та БЖ-9. У решти варіантів кількість сім'ядолей 6 менша, ніж на контролі.

Особини, що відрізняються між собою за кількістю сім'ядолей, мають різну здатність до охвоєння пагонів (у сосни за рахунок збільшення кількості пучків з двома хвоїнками та виникнення у частини особин пучків з трьома хвоїнками). Спадкові задатки до утворення трихвойних пучків мають усі сім'ядольні лінії сосни звичайної, але більшою мірою вони притаманні 6-8-сім'ядольному потомству, яке надалі відзначається найбільш активним ростом (Попов В.Я., Жариков В.М., 1978).

За нашими спостереженнями, на архівно-маточній плантації на пагонах швидкоростучого клону БЖ-5 були наявні трихвойні пучки, що підтверджує зазначене раніше. Підвищений відсоток насіння з шістьма сім'ядолями і більше у потомства дерев БЖ-5, БЖ-6 та БЖ-9 може слугувати за доказ вищої продуктивності вихідних плюсових дерев та їх потомства. Отримані дані свідчать, що високопродуктивні біотипи можна ідентифікувати вже на ранніх стадіях розвитку.

Відібрані за фенотипом плюсові дерева і насадження, а також створені на їхній основі лісонасінні плантації першого порядку підлягають обов'язковій генетичній оцінці за продуктивністю, якістю стовбура та іншими селекційними ознаками їх насінних потомств у випробних культурах. Нами проводилося вивчення росту, продуктивності і морфологічних особливостей насінного потомства плюсових дерев сосни звичайної боярської та інших популяцій у випробних культурах в кв. 11 Дзвінківського лісництва, створених у 1990 році. Найінтенсивнішим ростом серед представлених родин відзначаються дерева боярської популяції. Середній діаметр стовбура боярських родин становив у 2001 році 9,2 см, а в 2003 році - 11,4 см. Серед них на 36-39% випереджають контроль за діаметром потомства плюсових дерев БЖ-5, БЖ-9 і БЖ-24. За висотою перебільшення менш суттєве і досягає 14% .

Значну перевагу використання селекційно поліпшеного садивного матеріалу підтвердили також дослідження створених у 1998 році лісових культур у кв. 144 Дзвінківського лісництва, де на одній площі було висаджено сіянці з насіння, зібраного на лісонасінній плантації (кв. 62 Дзвінківського лісництва) та сіянці з насіння виробничого збору (табл. 7).

Як свідчать наведені дані, за майже однакової кількості дерев, варіант з використанням селекційно поліпшеного садивного матеріалу, порівняно з виробничими культурами, має на 13,9% більшу середню висоту, на 12,5% більший діаметр і на 46,0% - запас стовбурової деревини.

Отримані результати підтверджують високу ефективність застосування методів плюсової селекції для зростання продуктивності соснових насаджень регіону досліджень.

Розділ 6. Особливості вирощування поліпшеного садивного матеріалу сосни звичайної. Отримання насіння з поліпшеними генетичними властивостями потребує додаткових фінансових витрат. Разом з тим, використання в лісових розсадниках традиційних технологій призводить до втрати більше ніж 40% насіння сосни, що свідчить про наявність суттєвих резервів для підвищення ефективності вирощування садивного матеріалу. З метою поліпшення ґрунтової схожості насіння і збільшення виходу стандартних сіянців, застосовують передпосівну обробку насіння ростовими речовинами і мікродобривами, кореневе та позакореневе підживлення сіянців добривами, обробку пестицидами тощо (Новосельцева А.И., Смирнов Н.А., 1983; Раздайводин А.Н. и др., 1998; Мухамедшин К.Д. и др., 1998; Петрухина М.Т. и др., 1998). У сільському господарстві з цією метою успішно використовується препарат гумісол.

Для дослідження впливу гумісолу на схожість селекційно поліпшеного насіння сосни та ріст сіянців нами було закладено ряд дослідів. З'ясувалось, що обробка насіння сосни 20% розчином гумісолу у вегетаційних посудинах збільшила його схожість на 2-20%, а також позитивно вплинула на висоту надземної частини, діаметр кореневої шийки і довжину центрального кореня сіянців. При цьому, селекційно поліпшені сіянці мали на 50% більші висоту і діаметр та удвічі довший корінь, ніж рослини з необробленого варіанту (t=2,5-3,4). Додаткове застосування під час досліду 6-разового некореневого підживлення сіянців згаданим препаратом сприяло збільшенню висоти сіянців від 21 до 44% та довжини центрального кореня на 24 і 62%, порівняно з варіантами, де обприскування не проводилося.

В умовах відкритого ґрунту (легкий суглинок, бідний на поживні речовини) обробка поліпшеного насіння гумісолом сприяла збільшенню його схожості на 6-12%, а у варіанті, де крім цього, у посівний рядок вносився біогумус (0,3 кг на 1 м.п. рядка), схожість виявилася більшою на 16-23%. У цьому ж варіанті значно вищою від контролю (на 24-41%) була висота сіянців і на 58-61% довшим центральний корінь.

Також встановлено, що передпосадкова обробка кореневих систем та некореневе підживлення гумісолом мали позитивний вплив на ріст і розвиток саджанців сосни звичайної. При замочуванні коріння сіянців перед садінням протягом доби у 25%-му розчині гумісолу збереженість саджанців склала 80%, а у аналогічному варіанті із застосуванням некореневого підживлення гумісолом - 91%, тоді як на контролі - лише 72%. Середня висота саджанців у варіантах із застосуванням препарату була більшою на 4-15 мм, діаметр кореневої шийки - на 0,4-0,7 мм і довжина центрального кореня - на 4-7 см, порівняно з контролем. У цих варіантах саджанці сформували більш розгалужену мичкувату кореневу систему, що є позитивним при використанні їх як великомірного посадкового матеріалу. Позитивно вплинула обробка гумісолом і на розвиток хвої саджанців, розміри її збільшилися на 10-15%, а загальна маса - на 30-40% порівняно з контролем.

Нашими дослідженнями також встановлено високу ефективність застосування під час сівби насіння сосни звичайної суперабсорбенту Terawet (100 г гранул на 1 кг насіння). Вирощені при цьому сіянці за всіма показниками, крім довжини кореневої системи, суттєво перевищують контроль, що позитивно вплинуло на вихід стандартних сіянців із 1 м. п. рядка: на контролі він становив 5-9 шт., а при застосуванні суперабсорбенту - 36-39 шт.

Отже, використання стимуляторів росту і суперабсорбентів, при вирощуванні садивного матеріалу сосни та створенні її лісових культур, дозволяє отримати значний позитивний ефект.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено результати експериментальних досліджень та теоретичного обґрунтування проблеми використання генетичного потенціалу популяцій сосни звичайної південної частини Київського Полісся. Висвітлено особливості проведення масової, групової та індивідуальної селекції даного виду і проаналізовано шляхи використання його генетичного потенціалу для підвищення продуктивності лісових насаджень регіону досліджень.

1. Дослідження еколого-географічних культур сосни звичайної у ВП НУБіП України “Боярська ЛДС” показали, що насадження, вирощені з місцевого садивного матеріалу, у віці 26 років переважають більшість інших кліматипів за показниками стійкості і продуктивності. За нестачі місцевого насіння сосни, при лісовідновленні в цьому регіоні можна використовувати насіння інших поліських походжень.

2. Для збереження генетичного потенціалу сосни звичайної у південній частині Київського Полісся відібрано 2 генетичні резервати площею 68,7 га. Під наметом зазначених насаджень, не зважаючи на їх вік (148-188 років), за умови мінералізації ґрунту, утворюється від 10,0 до 58,9 тис. шт.•га-1 сходів сосни, які гинуть до кінця вегетаційного періоду від нестачі світла. Тому, для отримання молодого покоління сосни, тут доцільно проводити вирубування підліску.

3. У регіоні досліджень для плюсових дерев сосни звичайної характерні конусоподібні крони з середніми та тонкими скелетними гілками, високо очищені від сучків стовбури з пластинчастою глибоко-тріщинуватою корою, широкі шишки коричневого кольору і, переважно, такого ж кольору насіння та крилатки. Встановлено, що їм також властиві нижчі показники імпедансу і вищі - поляризаційної ємності, ніж у середньому по насадженню. Їх хвоя відзначається наявністю великої кількості смоляних каналів - 13,5±0,06 шт. Ці ознаки доцільно враховувати при відборі високопродуктивних дерев сосни.

4. Вегетативне потомство плюсових дерев сосни звичайної боярської популяції зберігає основні морфометричні характеристики материнських дерев. Клони дерев БЖ-1, БЖ-4, БЖ-5, БЖ-6 у 18-річному віці достовірно перевершують інші за висотою (6,9-7,9 м) та за діаметром (15,8-16,7 см). У слаборостучих клонів (БЖ-7 та БЖ-8) ці показники становлять відповідно 5,8 м і 12,3-13,7 см. Також дерева клону БЖ-5 відзначаються найінтенсивнішим приростом за висотою (61,5±1,54 см), тоді як у БЖ-7 цей показник становить 45,2±1,35 см. Простежується тенденція до зменшення різниці за величиною приросту між клонами зі збільшенням віку щеплених дерев. За розмірами та масою шишок і насіння досліджувані клони мало різняться між собою. Лише шишки клону БЖ-8, що входить до групи слаборостучих, суттєво перевершують за розмірами і масою шишки клону БЖ-5, який є найбільш швидкорослим. насадження вегетативний сосна лісонасінний

5. Насінне потомство плюсових дерев БЖ-3, БЖ-4, БЖ-5, БЖ-6, якому притаманний інтенсивний ріст за висотою та діаметром, відзначається середніми показниками шишконошення, а найвищими вони виявилися у потомства дерев БЖ-1, БЖ-8, БЖ-10, що мають гірші таксаційні показники. Тобто, простежується слабка обернена залежність між шишконошенням та інтенсивністю росту.

6. Підвищений відсоток насіння з шістьма сім'ядолями і більше у потомства дерев БЖ-5, БЖ-10 та БЖ-6 (на 3, 4 і 5 % відповідно) може слугувати ознакою вищої деревної продуктивності. Їхні сіянці перевершують контроль (сіянці з насіння виробничого збору) на 55% за висотою і на 59% за довжиною центрального кореня.

7. На родинній лісонасінній плантації найраніше починає цвісти потомство дерев БЖ-3, БЖ-5, БЖ-6, БЖ-7, а найбільш пізнє і розтягнуте у часі цвітіння характерне для потомства дерева БЖ-1. Середня довжина мікростробілів досліджуваних походжень змінюється від 14,6 мм (потомство дерева БЖ-10) до 29,5 мм (потомство дерева БЖ-5). Півсібси дерев БЖ-5, БЖ-6, БЖ-7 мають переважно пурпурове забарвлення пиляків (до 80%). Незначною кількістю пурпурових пиляків (10%) відзначаються також потомства дерев БЖ-10, БЖ-4, БЖ-8 та контрольні дерева. Простежується тенденція до прямої залежності між інтенсивністю росту дерев за висотою і діаметром та довжиною мікростробілів.

8. У більшості проведених досліджень вегетативне і насінне потомство плюсового дерева БЖ-5 переважало потомства інших дерев і виробничі культури як за продуктивністю, так і за якістю стовбура, що дозволило внести його у реєстр сортів рослин України (сорт-клон сосна звичайна “Боярська-1”). Характерними для даного дерева є тонкі скелетні гілки з гострим (близько 630) кутом відходу від стовбура, наявність трихвойних пучків і великі (завдовжки майже 3 см) мікростробіли, переважно пурпурового забарвлення.

9. Садивний матеріал з дерев сосни звичайної, які ростуть у вогнищах кореневої губки і не уражуються нею, доцільно використовувати для створення стійких лісових культур, особливо на староорних землях та інших лісокультурних площах, де відсутні ознаки лісового середовища.

10. Лісові культури сосни звичайної, створені сіянцями з насіння плюсових дерев боярської популяції, вирощеними в теплиці, у віці 11-14 років мають на 8-11% більший середній діаметр, на 3-8% більшу висоту, але на 18,6% нижчу збереженість, що пов'язано з їх гіршою адаптацією до умов відкритого ґрунту. Такі ж культури з сіянців, що вирощені у відкритому ґрунті, у віці 10 років мають на 46% більший запас, ніж виробничі.

11. З метою поліпшення ґрунтової схожості насіння, збільшення виходу стандартних сіянців та підвищення приживлюваності лісових культур сосни звичайної доцільно застосовувати передпосівну обробку насіння, а також кореневих систем сіянців 20%-м розчином препарату гумісол і внесення у ґрунт суперабсорбенту Terawet.

12. Лісові культури з селекційно поліпшеного садивного матеріалу у 10-річному віці мають на 13,9% більшу середню висоту, на 12,5% більший діаметр і на 46,0% - запас стовбурової деревини, порівняно з виробничими культурами. Отримані результати підтверджують високу ефективність застосування методів плюсової селекції для підвищення продуктивності соснових насаджень Київського Полісся.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для збереження генетичного потенціалу сосни звичайної у генетичних резерватах доцільно проводити заходи сприяння її природному поновленню, а у разі неможливості останнього - використовувати їхнє насіння при лісовідновленні.

2. Суттєво підвищити продуктивність лісів півдня Київського Полісся та прилеглих регіонів можна за умови збалансованого використання при лісовирощуванні природного поновлення, насіння плюсових насаджень і вегетативного та насінного потомства місцевих плюсових дерев сосни звичайної.

3. Для створення культур сосни звичайної інтенсивного типу у Київському Поліссі та регіонах, подібних за природними умовами, доцільно застосовувати садивний матеріал сорту «Боярська-1», що дозволить максимально використати лісорослинний потенціал лісокультурної площі і отримати найвищий лісівничий ефект.

4. Вегетативне та насінне потомство плюсового дерева БЖ-6 пропонується для створення соснових насаджень, що вирощуються з метою прискореного отримання деревної сировини і живиці.

5. Для ефективного використання селекційно поліпшеного насіння сосни звичайної при вирощуванні її садивного матеріалу доцільно застосовувати передпосівну обробку насіння 20%-м розчином гумісолу та некореневе підживлення сіянців 4%-м розчином даного препарату. Суттєво підвищити вихід стандартних сіянців можна за умови висівання одночасно з насінням суперабсорбенту Terawet (100 г гранул на 1 кг насіння).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та брошури:

Фучило Я. Д. Біологічні та технологічні основи плантаційного лісовирощування / Фучило Я. Д., Ониськів М. І., Сбитна М. В. - К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2006. - 394 с. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Плантаційне вирощування деревної сировини для потреб целюлозно-паперової та інших галузей промисловості : методичні рекомендації / [М. І. Ониськів, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна та ін.] - К. : ВЦ НАУ, 2003. - 53 с. (Проведено польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Раціональні типи соснових культур в борових і суборових умовах Центрального Полісся / М. І. Ониськів, М. В. Юр, Т. Р. Сандул, М. В. Сбитна та ін. - К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. - 56 с. (Проведено польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних, сформульовано висновки).

Статті у збірниках наукових праць та наукових журналах:

Вплив спадкових властивостей насіння сосни звичайної на успішність лісовирощування / М. І. Ониськів, В. О. Рибак, Я. Д. Фучило, І. О. Пилипенко, М. В. Сбитна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - Вип. 13. - С. 287-293. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку дослідних даних, сформульовано висновки).

Ониськів М.І. Природоохоронна, ресурсозберігальна технологія створення соснових культур / М. І. Ониськів, М. В. Сбитна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - Вип. 17. - С. 348-351. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Ониськів М. І. Боротьба з кореневою губкою в культурах сосни звичайної Полісся / М. І. Ониськів, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - Вип. 13. - С. 281-287. (Проведено аналітичний огляд літератури, обробку дослідних даних та сформульовано висновки).

Ониськів М.І. Особливості створення плантацій швидкорослих деревних порід / М. І. Ониськів, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - Вип. 20. - С. 81-87. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Селекція сосни звичайної на стійкість проти ураження кореневою губкою / [М. І. Ониськів, В. О. Рибак, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна] // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - Вип. 24. - С. 242-247. (Проведено аналітичний огляд літератури, обробку та аналіз дослідних даних).

Підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових насаджень (75-річний досвід Боярської ЛДС) / [М. І. Ониськів, В. О. Рибак, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна] // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2000. - Вип. 25. - С. 188-196. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Ониськів М. І. Плантаційне вирощування деревини для потреб целюлозно-паперової промисловості / М. І. Ониськів, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. - 2000. - Вип. 10.1. - С. 147-153. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Особливості росту географічних культур сосни звичайної у Боярській ЛДС / Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна, І. О. Пилипенко, М. І. Ониськів // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2003. - Вип. 63. - С. 249-253. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних, сформульовано висновки).

Вплив гумісолу та біогумусу на схожість поліпшеного селекцією насіння сосни звичайної та ріст її сіянців / І. О. Пилипенко, М. В. Сбитна, В. Д. Чендей, Я. Д. Фучило // Аграрна наука і освіта. - 2003. - Т. 4, № 1, 2. - С. 99-103. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних, сформульовано висновки).

Ониськів М. І. Селекційні дослідження сосни звичайної боярської популяції / М. І. Ониськів, М. В. Сбитна, Т. Р. Сандул // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. - 2004. - Вип. 14.8. - С. 118-124. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних, сформульовано висновки).

Досвід підвищення продуктивності і якості лісів / М. І. Ониськів, В. О. Рибак, Я. Д. Фучило, М. В. Сбитна // Наукові праці Лісівничої академії наук України. - Л., 2003. - Вип. 2. - С. 53-57. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Фучило Я. Д. До проблеми підвищення ефективності ведення лісового господарства на староорних землях / Я. Д. Фучило, В. М. Онищенко, М. В. Сбитна // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2004. - Вип. 72. - С. 261-267. (Проведено аналітичний огляд літератури, польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Особливості заліснення староорних земель Полісся / [М. І. Ониськів, Т. Р. Сандул, М. В. Сбитна, Я. Д. Фучило] // Аграрна наука і освіта. - 2004. - Т. 5, № 3-4. - С. 137-141. (Проведено польові дослідження, обробку та аналіз дослідних даних).

Авторські свідоцтва:

А.с. № 0341. Україна. Назва сорту: Боярська-1, ботанічний таксон : сосна звичайна (Pіnus sylvestris L.) / М. В. Сбитна, М. І. Ониськів, Я. Д. Фучило, Г. А. Шлончак (Україна); заявка № 01277001; дата держ. реєстрації: 12.02.2003 р., № 043.

Тези доповідей та матеріали конференцій:

Сбитна М. В. Стан та перспективи використання генофонду сосни звичайної Київського Полісся на прикладі ВП НАУ «Боярська ЛДС» / М. В. Сбитна, Я. Д. Фучило // Конф. наук.-педагог. працівн., наук. співроб. і асп. та 60-а ювіл. студент. наук.-виробн. конф., 11-12 квіт. 2006 р. : тези доп. - К., 2006. - С. 60-61.