Генетичні властивості ентеровірусів свиней та їх кореляція із серотиповою належністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 619:616.98:578.835.1.636.4

ГЕНЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕНТЕРОВІРУСІВ СВИНЕЙ ТА ЇХ КОРЕЛЯЦІЯ ІЗ СЕРОТИПОВОЮ НАЛЕЖНІСТЮ

16.00.03 ? ветеринарна мікробіологія, епізоотологія,

інфекційні хвороби та імунологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ДЕРКАЧ ІРИНА МИХАЙЛІВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті ветеринарної медицини Української академії аграрних наук

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, академік УААН Романенко Володимир Пилипович, Інститут ветеринарної медицини, завідувач лабораторії генетики та імунології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Скибіцький Володимир Гурійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології

кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник Бабкін Михайло Валерійович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, завідувач відділу біотехнології і контролю якості вірусних і імунобіологічних препаратів

Захист відбудеться „15” грудня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, ауд. № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кімн. № 28

Автореферат розісланий „13” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Міськевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для ентеровірусів свиней роду Enterovirus родини Picornaviridae, як і для інших вірусів, характерний комплекс різноманітних властивостей. Ті з них, які передаються спадково, одержали назву генетичних ознак.

Вивчення генетичних властивостей ентеровірусів свиней, безумовно, має важливе значення не лише для теорії та практики ветеринарної вірусології, а й у цілому для біології тварин, людей та усього живого.

Глибокі знання генетичних ознак вірусів, особливо тих, які дозволяють розрізняти їх окремі штами, а також наявність простих та доступних методів виявлення змін генетичних властивостей - одна з найважливіших умов, яка визначає успіх проведення досліджень у генетиці (Гендон Ю.З., 1967). Результати дослідження генетичних властивостей вірусів досить важливі при проведенні диференціації між близькими штамами та при відборі й контролі за станом вакцинних і виробничих штамів у виробництві вакцин та діагностичних наборів.

Зважаючи на це, особлива увага акцентується на вивченні внутрішньотипових і міжтипових відмінностей ентеровірусів свиней за генетичними ознаками, характером їх взаємодії із чутливими клітинами, дослідження чого може значно поглибити існуючі знання про генетичні особливості даної групи вірусів, сприяти вдосконаленню лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій свиней і таким чином поліпшити епізоотичну ситуацію в Україні та світі.

Вищезазначене вимагало вирішення даних питань, що, в свою чергу, і зумовило вибір теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень Інституту ветеринарної медицини УААН на 2006-2010 рр. за темою “Вивчити генетичні властивості штамів ентеровірусів свиней, у тому числі рекомбінантних, циркулюючих у господарствах України, їх взаємодію і вплив на навколишнє середовище” (номер державної реєстрації 0106U000929).

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягала у виявленні особливостей взаємодії штамів ентеровірусів свиней із чутливими біологічними системами, культурами клітин гомологічного (СНЕВ) і гетерологічного (ВНК-21/clonе13) походження, встановленні кореляційних зв'язків генетичних ознак ентеровірусів свиней із їх серотиповою належністю.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- вивчити цитопатичну дію ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у гомологічній (СНЕВ) та гетерологічній (ВНК-21/clonе13) перещеплюваних культурах клітин;

- дослідити адаптивні властивості ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21/clonе13;

- встановити залежність дози зараження ентеровірусів із термінами прояву та характером їх цитопатичної дії у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13;

- вивчити інфекційну активність у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней;

- визначити терморезистентність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 при прогріванні протягом 1 години за температури 56⁰С за наявності і без одномолярного розчину хлориду магнію;

- вивчити стійкість ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 до середовищ із різними значеннями рН;

- встановити кореляційні зв'язки генетичних ознак ентеровірусів свиней із їх типовою належністю.

Об'єкт дослідження: ізоляти та референтні штами ентеровірусів свиней; гомологічна і гетерологічна перещеплювані культури клітин.

Предмет дослідження: адаптація; інфекційна активність; цитопатична дія; терморезистентність; стійкість до рН; кореляція генетичних властивостей із серотиповою належністю. ентеровірус свиня ізолят клітина

Методи дослідження: мікроскопічні (для контролю стану клітин у моношарі при культивуванні та характеристики цитопатичної дії вірусів in vitro); вірусологічні (виділення ентеровірусів із органів забитих хворих тварин та патологічного матеріалу загиблих, культивування вірусів, вивчення термінів прояву та характеру цитопатичної дії, титрування вірусів, визначення інфекційної активності вірусів після нагрівання та у середовищах із різними показниками рН, а також у процесі адаптації до чутливих систем культивування); серологічні (типування збудників); бактеріологічні (при перевірці контролю на стерильність робочих середовищ, очищених вірусних суспензій); біотехнологічні (при вирощуванні культур клітин тварин, тестуванні вірусних патогенів у чутливих системах); статистичні (підрахунки ймовірностей одержаних результатів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше паралельно у культурах клітин гомологічного (СНЕВ) і гетерологічного (ВНК-21/clonе13) походження відносно ентеровірусів свиней проведено порівняльну індикацію та ідентифікацію ізолятів ентеровірусів свиней. Проаналізовано репродукційну здатність, терморезистентність за наявності одномолярного розчину магнію хлориду і без нього та стійкість до середовищ із різними значеннями рН (2,0-13,0) ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13.

У проведених дослідженнях вперше у гомологічній (СНЕВ) та гетерологічній (ВНК-21/clonе13) перещеплюваних культурах клітин встановлено ідентичність вивчених генетичних ознак ентеровірусів свиней.

Наукова новизна дисертаційної роботи підтверджена Державним департаментом України з інтелектуальної власності: патентом на корисну модель № 38364 від 12.01.2009 “Спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21” та патентом на корисну модель № 38365 від 12.01.2009 “Спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21”.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють рекомендувати гетерологічну культуру клітин ВНК-21/clone13 для індикації й ідентифікації ентеровірусів свиней та вивчення їх властивостей.

Одержані дані пропонуються для використання у дослідженнях проблем загальнобіологічного значення, у тому числі шляхів реалізації генетичної інформації в клітині, яка виражається відповідними ознаками, а також при відборі вакцинних штамів для виготовлення вакцин і виробничих штамів для наборів діагностикумів та контролі за їх станом на виробництві. Дані дисертаційного дослідження можуть бути використані при лабораторному вивченні збудників ентеровірусних хвороб свиней та удосконаленні діагностики й профілактики інфекцій.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні студентам факультетів ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, Білоцерківського національного аграрного університету дисциплін ветеринарна вірусологія, eпізоотологія та інфекційні хвороби.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто, під керівництвом академіка УААН, доктора ветеринарних наук Романенка Володимира Пилиповича, обґрунтовано науковий напрямок, розроблені наукові положення, визначена тематика та програма досліджень, шляхи її вирішення, схеми наукових експериментів. Здобувачем самостійно проведено науково-виробничі та лабораторні досліди, виконано патентний пошук, зроблено аналіз літературних даних та одержаних результатів, їх інтерпретацію, виконано статистичну обробку матеріалів, сформульовано висновки.

Експериментальні роботи з визначення чутливості гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13 до ентеровірусів свиней, вивчення генетичних ознак ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів проведені спільно з співробітником лабораторії генетики та імунології Інституту ветеринарної медицини УААН В.Б. Білоштан, відбір і дослідження патологічного матеріалу - за участю Ю.І. Пущика.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень за темою дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на засіданнях вченої ради Інституту ветеринарної медицини УААН (2006-2009 рр.), а також на наукових форумах: Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми біотехнології, стандартизації та забезпечення контролю якості ветеринарних препаратів, кормів та кормових добавок”, присвяченій 10-річчю Державного науково-контрольного інституту біотехнології штамів мікроорганізмів (м. Київ, жовтень 2008 року), VI Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини, присвяченому 110-річчю Національного аграрного університету (м. Київ, 6-10 жовтня 2008 року). У науково-практичній конференції „Актуальні проблеми біології, тваринництва та ветеринарної медицини” (м. Львів, 12 грудня 2008 року) зайнято почесне друге місце. Взято участь у конкурсі молодих вчених, оголошеного Президією Національної академії наук України (жовтень - грудень 2008 року).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 10 наукових працях, із них: 7 наукових праць, у тому числі матеріали двох наукових форумів, опубліковані у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (одна з них написана одноосібно), 2 патенти на корисні моделі та одна теза наукового конгресу.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, вибору напрямків досліджень, матеріалів і методів виконання роботи, результатів експериментальних досліджень, аналізу й узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, додатків та списку використаних джерел. Робота викладена на 156 сторінках комп'ютерного тексту і вміщує 12 таблиць та 27 рисунків. До додатків увійшли копії паспорта на культуру клітин ВНК-21/clone13, патентів на корисні моделі та карток зворотнього зв'язку. Список літератури включає 370 джерел, у тому числі 324 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямків досліджень. Дисертаційна робота виконана впродовж 2006-2009 років у лабораторії генетики та імунології Інституту ветеринарної медицини УААН.

У дослідженнях використані перещеплювані культури клітин: СНЕВ (ембріональна версенізована лінія нирки свині) із колекції культур клітин Інституту ветеринарної медицини і ВНК-21/clonе13 (культура клітин нирки новонародженого сирійського хом'ячка) із колекції культур клітин для ветеринарної медицини та біотехнології ННЦ “ІЕКВМ”, м. Харків.

Для культивування культур клітин застосовували середовища 199 і Ігла (або Гла) у співвідношенні 1:1 з додаванням 10% сироватки крові великої рогатої худоби; з метою підтримки культур клітин використовували безсироваткову суміш вказаних середовищ у такому ж співвідношенні. Життєздатність перещеплюваних культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clone13 підтримували методом регулярних пересівів.

Використано штами ентеровірусів свиней родини Picornaviridae роду Enterovirus: референтні штами 23-х серотипів із колекції лабораторії генетики та імунології Інституту ветеринарної медицини. Штами перших восьми серотипів були люб'язно передані у 1970 році в Україну В.П. Романенку від доктора J.B. Derbyshire із лабораторії Pirbritgh (Англія). Штами наступних чотирнадцяти серотипів ентеровірусів свиней виділені й класифіковані В.П. Романенком із співавт., захищені авторськими свідоцтвами колишнього СРСР, нині депоновані у ВДНКІ. У дослідженнях також використано вакцинний штам “Перечинський 642“ та діагностичний штам “Березнянський 652“ першого серотипу. Десятиріччями усі вказані штами зберігалися за температури -20±2⁰С, підтримувалися у культурах клітин свинячого походження із титрами інфекційності в межах 7,25-9,25 lg ТЦД₅₀/см³. Штами, адаптовані 3-5-ма послідовними пасажами до культури клітин ВНК-21/clonе13, мали інфекційну активність у межах 5,0-8,5 lg ТЦД₅₀/см³.

Ізоляти ентеровірусів свиней виділяли з проб головного мозку та ректальних змивів свиней, загиблих та вимушено забитих із клінічними ознаками розладу нервової системи та контактуючих із ними, згідно з методикою Bogel K., Maer A. (1961) (у нашій модифікації).

Селекцію чистих популяцій ентеровірусів свиней проводили 3-ма послідовними пасажами методом крайніх розведень у культурі клітин СНЕВ. Для кожного наступного титрованого пасажу використовували вірус в останньому розведенні з попереднього пасажу.

Цитопатичну й інфекційну активність референтних штамів та ізолятів ентеровірусів вивчали шляхом паралельного зараження культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clone13.

З метою типування виділених ізолятів вірусів застосовували реакцію нейтралізації при постійній дозі вірусу та сироватки до референтного штаму 1-го серотипу, керуючись тим, що досліджувані проби були одержані з господарств, неблагополучних щодо хвороби Тешена свиней.

Досліди з визначення терморезистентності референтних штамів й ізолятів ентеровірусів свиней проводили згідно з методикою Wallis C., Melnick J. (1962), а стабільності вірусів за різних значень рН середовища ? за методом Mayr A. et al. (1962).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили, використовуючи загальноприйняті статистичні методи у вірусологічних дослідженнях із визначенням критерію Ст'юдента. При цьому вираховували середні арифметичні величини, середнє квадратичне відхилення, достовірність різниці між середніми величинами (критерій «Р») (Вольф В.Г., 1966; Лакин Г.Ф., 1980).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Виділення ентеровірусів свиней у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Згідно з методикою Bogel K., Maer A. (1961) (у нашій модифікації), із проб ректальних змивів (№ 1-7) і головного мозку (№ 8-15) поросят, хворих із ознаками розладів нервової системи, отримано ізоляти ентеровірусів свиней шляхом чотирьох послідовних пасажів паралельно у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 (рис. 1).

Рис. 1 Виділення ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clone13

Ізоляти ентеровірусів свиней із 10%-их суспензій головного мозку свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13 були виділені швидше (протягом перших двох пасажів), ніж із проб ректальних змивів свиней (другий-четвертий пасажі). Польові штами ентеровірусів свиней виділено раніше у культурі клітин СНЕВ, ніж у культурі клітин ВНК-21/сlonе13. Проте значних відмінностей у часі між двома паралельними процесами ізоляції ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/сlonе13 не відмічено.

Цитопатична дія ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13 була специфічною для ентеровірусів свиней. Заражений моношар клітин спочатку перетворювався у дрібні фокуси круглих клітин, а потім виникали вогнища круглих клітин (50-70 % моношару). Згодом моношар клітин повністю руйнувався і сповзав зі скла (рис. 2-7).

Морфологічні зміни заражених моношарів культур клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 були аналогічними. Незначні відмінності у цитопатичному ефекті ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 можна відмітити тільки у часовому вимірі.

Типування ізолятів ентеровірусів свиней. Виділені у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13, ізоляти ентеровірусів свиней № 1-15 із проб ректальних змивів і головного мозку свиней, хворих хворобою Тешена, були типовані у реакції нейтралізації із сироваткою до ентеровірусу першого серотипу і за її результатами віднесені до першого серотипу ентеровірусів свиней, згідно з класифікаціями H.W. Dunne et al. (1971), В.П. Романенка (1993).

Порівняльне визначення цитопатичної активності референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Референтні штами ентеровірусів свиней 23-х серотипів інтенсивніше проявляли цитопатичну активність у культурі клітин СНЕВ, ніж у культурі клітин ВНК-21/clonе13 (табл. 1).

Таблиця 1

Цитопатична активність референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і BHK-21/clonе13

Штам	Серотип	Культура клітин
		СНЕВ	ВНК-21/clonе13
		термін прояву ЦПД, год
		24	48	72	96	24	48	72	96
Тальфан	1	#				#
Т 80	2	+++	#			#
F 34	3	++	#			+	#
F 78	4	#				+	#
F 12	5	++	#			++	#
F 7	6	#				#
V 13	8	++	#			-	-	++	#
“Перечинський 642”	1	#				#
“Березнянський 652”	1	#				#
М 2323	10	++	#			-	++	#
К 9	11	+	++	#		+++	#
К 22	12	#				+	#
Л 90	13	#				+	#
М 116	14	#				#
Ч 73	15	++	#			++	#
Г 95	16	++	#			-	+	+++	#
Б 111	17	+	+++	#		-	+	#
Ч 184	18	#				++	#
Д 229	19	+	#			++	#
И 249	20	+	#			++	#
П 142	21	#				#
В 151	22	+	#			++	#
И 393	23	+	#			++	#

У культурі клітин СНЕВ для всіх досліджуваних референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів 72 год від часу зараження моношару клітин були кінцевим терміном прояву їх цитопатичної дії. У культурі клітин ВНК-21/clone13 8,7 % загальної кількості досліджуваних референтних штамів ентеровірусів свиней проявляли добре виражену цитопатичну дію через 96 год від часу зараження моношару клітин, а саме: штам восьмого серотипу V 13 та штам шістнадцятого серотипу Г 95 (рис. 8 і 9).

Цитопатична дія референтних штамів ентеровірусів свиней на обох перещеплюваних культурах СНЕВ і ВНК-21/clonе13 починалася із набухання і округлення клітин (рис. 2, 5, 10 і 11).

На фоні моношару клітин виникали фокуси круглих клітин, які перетворювалися у вогнища заражених клітин. На кінцевих етапах цитопатичної дії референтних штамів ентеровірусів свиней моношар клітин культур СНЕВ і ВНК-21/clonе13 мав вигляд ”грон винограду”, спостерігали деструкцію більшості клітин культур, утворення пустот у моношарі внаслідок відставання клітин від скла. Згодом моношар клітин повністю руйнувався, відбувалась деструкція всіх клітин культур, на склі залишались невеликі осередки змінених клітин (рис. 12 і 13).

У змінах морфології клітин культур СНЕВ і ВНК-21/clonе13, заражених референтними штамами ентеровірусів свиней, особливих відмінностей не відмічено. Різницею у цитопатичній активності референтних штамів ентеровірусів свиней у лініях культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 є часовий вимір кінцевих термінів прояву цитопатичного ефекту ентеровірусів свиней.

Вивчення процесу адаптації до культури клітин ВНК-21/clonе13 референтних штамів ентеровірусів свиней. На прикладі референтного штаму ентеровірусів свиней вісімнадцятого серотипу Ч 184 вивчалась кореляція інфекційної активності з адаптаційним процесом протягом трьох послідовних пасажів паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 (табл. 2).

Таблиця 2

Кореляція інфекційної активності штаму Ч 184 з його адаптацією у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13

Номер пасажу	Титр ентеровірусів свиней, lg ТЦД50/см3
	СНЕВ	ВНК-21/clonе13
Вихідний титр	9,13±0,22	8,29±0,2
1	9,08±0,22	8,25±0,14
2	9,25±0,14	8,42±0,08
3	9,42±0,08	8,75±0,14

Загалом титри референтного штаму ентеровірусів свиней 18-го серотипу Ч 184 були нижчими (на 0,29±0,4 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)) у культурі клітин ВНК-21/clonе13, ніж у культурі клітин СНЕВ. Інфекційна активність штаму Ч 184 у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 у процесі трьох адаптаційних послідовних паралельних пасажів поступово зростала у міру більшої адаптованості до тієї чи іншої перещеплюваної культури. Титри штаму Ч 184 протягом трьох адаптаційних послідовних пасажів паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 у культурі клітин ВНК-21/clonе13 залишались нижчими, ніж у культурі клітин СНЕВ.

Порівняльне вивчення кореляції інфекційної активності ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней із їх адаптованістю у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Найвищі титри ізолятів ентеровірусів свиней, незалежно від походження, були при адаптації їх до певної культури клітин і, відповідно, титруванні у тій же культурі (СНЕВ чи ВНК-21/clonе13).

Референтні штами ентеровірусів свиней (англійський F 7 (шостий серотип), український Д 229 (19 серотип)) та вакцинний штам ”Перечинський 642” (перший серотип), найвищу інфекційну активність проявляли при адаптації їх до культури клітин СНЕВ і титруванні у цій же культурі, найнижчу - при адаптації їх до культури клітин ВНК-21/clonе13 і титруванні у культурі клітин СНЕВ. Лише референтний штам ентеровірусів свиней дев'ятнадцятого серотипу Д 229 мав найнижчі титри при адаптації у культурі клітин СНЕВ і титруванні у культурі клітин ВНК-21/clonе13 та навпаки. Референтний штам ентеровірусів свиней двадцятого серотипу И 249 у культурі клітин ВНК-21/clonе13 мав найвищі титри після адаптації його до даної культури клітин та найнижчу інфекційну активність у культурі клітин ВНК-21/clonе13 - після адаптованості його до культури клітин СНЕВ (табл. 3).

Таблиця 3

Кореляція інфекційної активності референтних штамів та ізолятів ентеровірусів свиней із їх адаптованістю

Штам	Адаптованість у культурі клітин	Титр ентеровірусів свиней, lg ТЦД50/см3
		СНЕВ	ВНК-21/clonе13
Ізолят № 1	ВНК-21/clonе13	4,25±0,14	6,25±0,14
	СНЕВ	7,25±0,14	5,25±0,14
Ізолят № 15 (І пасаж)	ВНК-21/clonе13	8,17±0,17	8,83±0,17
	СНЕВ	7,33±0,17	8,08±0,08
Ізолят № 15 (ІІ пасаж)	ВНК-21/clonе13	8,25±0,14	9,0±0,14
	СНЕВ	9,25±0,14	9,08±0,08
F 7	ВНК-21/clonе13	7,83±0,17	8,0±0,14
	СНЕВ	9,04±0,17	8,04±0,17
”Перечинський 642”	ВНК-21/clonе13	7,17±0,17	8,17±0,17
	СНЕВ	8,96±0,27	8,63±0,22
Д 229	ВНК-21/clonе13	7,08±0,08	8,25±0,14
	СНЕВ	8,71±0,27	7,08±0,21
И 249	ВНК-21/clonе13	7,68±0,17	8,58±0,08
	СНЕВ	8,13±0,18	7,38±0,18

Адаптованість вірусів до тієї чи іншої культури клітин мала безпосередній вплив на інфекційну активність досліджуваних вірусів (як ізолятів, так і референтних штамів ентеровірусів свиней).

Інфекційна активність ізоляту ентеровірусів свиней № 15, адаптованого до культури клітин ВНК-21/clonе13, у процесі двох послідовних пасажів у культурі клітин СНЕВ майже не змінювалася, тоді як адаптованого до культури клітин СНЕВ - зростала. Аналогічно інфекційна активність ізоляту № 15, адаптованого до культури клітин СНЕВ, протягом двох пасажів у культурі клітин ВНК-21/clonе13 зростала більше, ніж інфекційна активність ізоляту № 15, адаптованого до культури клітин ВНК-21/clonе13 (див. табл. 3).

Bизначення інфекційної активності ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Інфекційна активність референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів вища (на 0,25-1,55 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)) у культурі клітин СНЕВ, ніж у культурі клітин ВНК-21/clonе13, що пояснюється тим, що дані референтні штами десятиліттями підтримуються у культурі клітин СНЕВ.

Із кореляційної точки зору слід виділити наступні штами: штам ”Березнянський 652” першого серотипу ентеровірусів свиней мав вищу на 0,08 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) інфекційну активність у культурі клітин ВНК-21/clonе13, ніж у культурі клітин СНЕВ. Штам V 13 восьмого серотипу ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21/clonе13 мав титр нижчий на 2,87 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) порівняно з титром у культурі клітин СНЕВ. Аналогічно штам шістнадцятого серотипу ентеровірусів свиней Г 95: різниця титрів його інфекційної активності у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 була меншою і становила 2,04 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05).

Інших особливостей кореляції інфекційної активності з серотиповою належністю референтних штамів ентеровірусів свиней не спостерігалося (табл. 5).

Таблиця 5

Інфекційна активність референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13

Штам	Серотип	Титр ентеровірусів свиней, lg ТЦД50/см3
		СНЕВ	ВНК-21/clonе13
Тальфан	1	9,29±0,16	8,23±0,09
T 80	2	8,96±0,29	7,88±0,16
F 34	3	8,63±0,22	7,67±0,25
F78	4	8,71±0,1	8,25±0,18
F 12	5	8,46±0,27	8,29±0,2
F 7	6	9,04±0,17	8,04±0,17
V 13	8	8±0,26	5,13±0,24
“Перечинський 642”	1	8,96±0,27	8,63±0,22
“Березнянський 652”	1	8,38±0,18	8,46±0,21
M 2323	10	8,71±0,2	7±0,13
K 9	11	8,58±0,24	8,25±0,18
K 22	12	8,38±0,18	8,13±0,24
L 90	13	9,13±0,22	7,71±0,27
M 116	14	8,96±0,27	7,71±0,19
Ч 73	15	8,42±0,15	7,67±0,3
Г 95	16	8,79±0,35	6,75±0,29
Б 111	17	8,38±0,46	6,83±0,21
Ч 184	18	9,13±0,22	8,29±0,2
Д 229	19	8,71±0,27	7,08±0,21
И 249	20	8,13±0,18	7,38±0,18
П 142	21	8,38±0,18	7,04±0,17
В 151	22	9,46±0,12	8,13±0,18
И 393	23	8,13±0,18	7,13±0,18

Різниця в інфекційній активності у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 ізолятів № 8-15 із проб головного мозку свиней, яка дорівнювала 0,09-1,5 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05), була вищою, ніж різниця в інфекційній активності у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 ізолятів № 1-7 із проб ректальних змивів, що становила 0,08?0,84 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) (табл. 6).

Таблиця 6

Інфекційна активність ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13

Польовий ізолят	Титр ентеровірусів свиней, lg ТЦД50/см3
	СНЕВ	ВНК-21/clonе13
1	7,25±0,14	6,25±0,14
2	7,33±0,08	7,25±0,14
3	6,0±0,14	5,25±0,14
4	6,42±0,08	6,5±0,14
5	7,17±0,17	7,83±0,17
6	7,33±0,33	8,17±0,17
7	7,25±0,08	7,75±0,14
8	8,67±0,08	9,17±0,08
9	9±0,15	9,33±0,17
10	8,08±0,08	9,42±0,08
11	9,42±0,08	9,33±0,17
12	9,33±0,17	8,33±0,17
13	7,75±0,14	9,08±0,17
14	7,92±0,08	9,17±0,08
15	7,33±0,17	8,83±0,17

Вивчення цитопатичної активності ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 при зараженні 100 вірусними дозами. Суттєвої різниці щодо морфології заражених 100 вірусними дозами моношарів клітин культур СНЕВ і ВНК-21/clonе13, термінів прояву цитопатичного ефекту референтних штамів 23-х серотипів та ізолятів ентеровірусів свиней, виділених із проб ректальних змивів та головного мозку свиней, не спостерігали; цитопатична дія була специфічною для ентеровірусів свиней.

Можна без сумніву стверджувати, що незалежно від культури клітин (гомологічного чи гетерологічного походження) морфологія їх зараженого моношару змінюється у часовому вимірі під впливом цитопатичного впливу як референтних, так і ізолятів ентеровірусів свиней, корелюючи з дозою зараження вірусом. Проведеними дослідами також показано, що термін прояву цитопатичної дії ентеровірусів свиней безпосередньо залежить від інокулюючої дози вірусу. Не виявлено різниці в характері прояву і не відмічено ніяких різновидів (типів) цитопатичної дії серед усіх вивчених штамів ентеровірусів свиней в обох перещеплюваних культурах клітин.

Визначення терморезистентності референтних штамів та ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Референтні штами 23-х серотипів ентеровірусів свиней без одномолярного розчину магнію хлориду у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 незначно інактивувалися (на 0,16-3,34 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)) при прогріванні на водяній бані за температури 56⁰С протягом 1 год, а з одномолярним розчином магнію хлориду інфекційні титри вірусів майже не змінювались (на 0-0,34 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) - у культурі клітин СНЕВ; на 0-0,84 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) - у культурі клітин ВНК-21/clonе13), що свідчить про термостійкість використаних у дослідах штамів ентеровірусів свиней і стабілізацію їх віріонів двовалентними катіонами магнію. Особливостей кореляції з серотиповою належністю референтних штамів 23-х серотипів ентеровірусів свиней їх генетичного маркеру терморезистентності не відмічено.

Аналогічно вели себе ізоляти ентеровірусів свиней: без одномолярного розчину магнію хлориду незначно інактивувалися при прогріванні на водяній бані до 56⁰С протягом 1 год (у культурі клітин СНЕВ - на 1,75-3 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05); у культурі клітин ВНК-21/clonе13 - на 1,34-3,17 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)), а з одномолярним розчином магнію хлориду інфекційні титри вірусів майже не змінювались порівняно з контрольними непрогрітими пробами (у культурі клітин СНЕВ - на 0-0,33 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05); у культурі клітин ВНК-21/clonе13 - на 0-0,42 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)).

Більш виразною була різниця значень інфекційної активності референтних штамів та ізолятів ентеровірусів (прогрітих з одномолярним розчином магнію хлориду та прогрітих без одномолярного розчину магнію хлориду порівняно з непрогрітими контрольними) у культурі клітин ВНК-21/clonе13, ніж у культурі клітин СНЕВ.

Цими дослідженнями підтверджується термостійкість використаних у дослідах штамів ентеровірусів свиней незалежно від їх походження та виду культури, на якій проводилось вивчення даного генетичного маркеру, а також стабілізація ентеровірусів свиней двовалентними катіонами магнію під час нагрівання.

Визначення стійкості до середовищ із різними значеннями рН референтних штамів та ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13. Референтні штами ентеровірусів свиней 23-х серотипів та ізоляти ентеровірусів свиней, виділені із проб ректальних змивів та головного мозку свиней, виявилися стійкими при різних значеннях рН (2,0-13,0) середовища у гомологічній (СНЕВ) та гетерологічній (ВНК-21/сlonе13) перещеплюваних культурах.

При цьому більш виразною була різниця значень інфекційної активності ентеровірусів (витриманих у середовищах із різним показником рН порівняно з контролем) у культурі клітин ВНК-21/сlonе13 (0,25-2,0 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)), ніж у культурі клітин СНЕВ (0-0,5 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)). Особливостей кореляції з серотиповою належністю стійкості до середовищ із різними значеннями рН серед референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів не відмічено.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань щодо генетичних властивостей ентеровірусів свиней та їх кореляції із серотиповою належністю вірусів, досліджено чутливість гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13 до ентеровірусів свиней та процес їх адаптації до неї, проведено порівняльне вивчення цитопатичної й інфекційної активності ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13, виявлено залежність дози зараження ентеровірусів із термінами прояву та характером їх цитопатичної дії у цих культурах. Охарактеризовано терморезистентність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней за наявності одномолярного розчину магнію хлориду і без нього та їх стійкість до середовищ із різними значеннями рН 2,0-13,0 паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Експериментально обґрунтовано та запропоновано застосування культури клітин ВНК-21/clonе13 для індикації, ідентифікації та вивчення генетичних маркерів ентеровірусів свиней.

2. Доведено репродуктивну здатність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у гетерологічній перещеплюваній культурі клітин ВНК-21/clonе13.

3. Ізоляти ентеровірусів із 10%-их суспензій головного мозку свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК/сlonе13 були виділені швидше (протягом перших двох пасажів), ніж із проб ректальних змивів (2-4-й пасажі).

4. Цитопатична дія ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13 була специфічною для ентеровірусів свиней і однотипною. Морфологія заражених моношарів клітин змінювалася аналогічно в обох культурах, корелюючи з дозою зараження у термінах прояву цитопатичного ефекту вірусів.

5. Адаптованість ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней до культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 мала безпосередній вплив на їх інфекційну активність.

6. Інфекційна активність референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів вища на 0,25-1,55 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05) у культурі клітин СНЕВ, ніж у культурі клітин ВНК-21/clonе13. Встановлено кореляційні закономірності інфекційної активності ентеровірусів свиней із серотиповою належністю.

7. Різниця в інфекційній активності у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 ізолятів із проб головного мозку свиней, яка дорівнювала 0,09-1,5 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05), виявилась вищою, ніж ізолятів із проб ректальних змивів, що становила 0,08-0,84 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05).

8. У перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 ізоляти та референтні штами ентеровірусів свиней 23-х серотипів характеризувалися терморезистентністю та стійкістю до середовищ із значеннями рН 2,0-13,0. Особливостей кореляції генетичних властивостей референтних штамів із їх серотиповою належністю не відмічено.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 (Деклараційний патент на корисну модель № 38364 від 12.01.2009).

2. Спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 (Деклараційний патент на корисну модель № 38365 від 12.01.2009).

3. Рекомендовано застосування гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13 для індикації, ідентифікації та вивчення генетичних властивостей ентеровірусів свиней.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Деркач І. М. Сучасний український вимір наукового інтересу до вивчення біологічних властивостей ентеровірусів свиней / І. М. Деркач // Ветеринарна біотехнологія. 2007. № 10. С. 35-43.

2. Керованість інфекційним процесом при ентеровірусних хворобах свиней / В. П. Романенко, В. Б. Білоштан, І. Ф. Соколянський, Л. М. Музикіна, Н. В. Кравченко, Ю. І. Пущик, В. І. Божок, І. М. Деркач // Вісник УААН. 2008. № 7. С. 34-36. (Дисертант провела наукові розробки щодо діагностики та профілактики ентеровірусних хвороб свиней, застосування яких зумовлює керованість інфекційним процесом при даних інфекціях).

3. Романенко В. П. Терморезистентність ентеровірусів свиней як виокремлюючий генетичний маркер їх властивостей / В. П. Романенко, І. М. Деркач // Вісник УААН. 2008. № 4. С. 46-48. (Дисертант апробувала результати досліджень терморезистентності референтних штамів ентеровірусів свиней).

4. Деркач І. М. Стійкість ентеровірусів свиней до середовищ із різними значеннями рН / І. М. Деркач, В. Б. Білоштан // Ветеринарна біотехнологія. 2008. № 13 (2). С. 84-87. (Дисертант порівняла стійкість ентеровірусів свиней до середовищ із різними значеннями рН у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21).

5. Деркач І. М. Генетичні маркери ентеровірусів свиней / І. М. Деркач, В. П. Романенко, В. Б. Білоштан // Вісник аграрної науки. 2009. № 5. С. 52-57. (Дисертант провела дослідження терморезистентності та стійкості до середовищ із різними значеннями рН ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21).

6. Деркач І. М. Цитопатична активність ентеровірусів свиней / І. М. Деркач, В. П. Романенко, В. Б. Білоштан // Ветеринарна медицина України. 2009. № 5. С. 10-13. (Дисертант навела результати досліджень цитопатичної активності референтних штамів та ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21).

7. Деркач І. М. Порівняльна характеристика польових штамів ентеровірусів свиней / І. М. Деркач, В. П. Романенко, В. Б. Білоштан // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин і ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок. 2009. Вип. 10. № 1-2. С. 263-269. (Дисертант апробувала результати виділення ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21 та вивчила їх терморезистеність і стійкість до середовищ із різними значеннями рН).

8. Пат. 38364 Україна, МПК А 61 К 35/66, А 61 D 19/00, C 12 N 1/36. Спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 / Романенко В. П., Деркач І. М.; Інститут ветеринарної медицини УААН.

№ 200811494 ; заявл. 24.09.2008 ; опубл. 12.01.2009, Бюл. № 1. (Дисертант розробила спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21).

9. Пат. 38365 Україна, МПК А 61 К 35/66, C 12 N 1/36, А 61 D 19/00. Спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 / Романенко В. П., Деркач І. М.; Інститут ветеринарної медицини УААН.

№ 200811493 ; заявл. 24.09.2008 ; опубл. 12.01.2009, Бюл. № 1. (Дисертант розробила спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21).

10. Деркач І. М., Романенко В. П., Білоштан В. Б. Терморезистентність ентеровірусів свиней: матеріали VI Міжнародного конгресу спеціалістів ветеринарної медицини, присвяченого 110-річчю НАУ (Київ, 6-10 жовтня 2008 р.) / Асоціація спеціал. вет. мед. України, Держ. ком. вет. мед. України, Нац. аграр. ун-т. К.: НАУ, 2008. С. 105-108.

АНОТАЦІЯ

Деркач І. М. Генетичні властивості ентеровірусів свиней та їх кореляція із серотиповою належністю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню генетичних властивостей ентеровірусів свиней і їх кореляції з серотиповою належністю. Охарактеризовано процес адаптації ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней до гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13. Паралельно у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 проаналізовано їх цитопатичну та інфекційну активність. Проведено порівняльне вивчення терморезистентності за наявності одномолярного розчину хлористого магнію і без нього та стійкості до середовищ із різними значеннями рН (2,0-13,0) ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Вивчено кореляційні особливості генетичних ознак ентеровірусів свиней із їх серотиповою належністю.

Запропоновано спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 та спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21.

Ключові слова: ентеровіруси свиней, культури клітин, адаптація, цитопатична дія, інфекційна активність, терморезистентність, рН.

АННОТАЦИЯ

Деркач И. М. Генетические свойства энтеровирусов свиней и их корреляция с серотиповой принадлежностью. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.03 - ветеринарная микробиология, эпизоотология, инфекционные болезни и иммунология. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению генетических свойств энтеровирусов свиней и их корреляции с серотиповой принадлежностью.

Доказано репродуктивную способность изолятов и референтных штаммов энтеровирусов свиней в перевиваемой культуре клеток ВНК-21/clonе13, что является гетерологической относительно их.

Полевые изоляты энтеровирусов с 10%-ых суспензий головного мозга свиней в культурах клеток СПЭВ и ВНК-21/сlonе13 были виделены быстрее (на протяжении первых двух пассажев), чем с проб ректальных смывов (2-4-й пассажи). Выделение изолятов энтеровирусов свиней было несколько быстрее в культуре клеток СПЭВ, чем в культуре клеток ВНК-21/сlonе13.

Охарактеризовано процесс адаптации изолятов и референтных штаммов энтеровирусов свиней к гетерологической культуре клеток ВНК-21/clonе13. Адаптированность вирусов к той или иной культуре клеток имела непосредственное влияние на инфекционную активность исследуемых вирусов (как полевых изолятов, так и референтных штаммов энтеровирусов свиней). Штаммы, адаптированные к определенной культуре, имели соответственно и выше титры в этой культуре клеток - либо в культуре клеток СПЭВ, либо в культуре клеток ВНК-21/clonе13.

Цитопатическое действие полевых изолятов и референтных штаммов энтеровирусов свиней в перевиваемых культурах клеток СПЭВ и ВНК-21/сlonе13 было специфическим для энтеровирусов свиней и однотипным. Зараженный моношар клеток сначала превращался в мелкие фокусы круглых клеток, с которых возникали очаги (50-70 % моношара), впоследствии он полностью разрушался и сползал со стекла. Морфологически зараженный моношар клеток изменялся аналогично в обеих культурах клеток СПЭВ и ВНК-21/clonе13, незначительные отличия отмечено только во времени проявления цитопатического эффекта.

Инфекционная активность референтных штаммов энтеровирусов свиней 23-х серотипов незначительно выше (в целом на 0,25-1,55 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05)) в перевиваемой культуре клеток СПЭВ, чем в перевиваемой культуре клеток ВНК-21/clonе13. Установлено корреляционные закономерности инфекционной активности энтеровирусов свиней с серотиповой принадлежностью.

Инфекционная активность большинства изолятов энтеровирусов свиней (№ 8-10, 13-15), выделенных из проб головного мозга и ректальных смывов поросят, оказалась више в перевиваемой культуре клеток ВНК-21/clonе13, чем в перевиваемой культуре клеток СПЭВ. Разность в инфекционной активности в культурах клеток СПЭВ и ВНК-21/clonе13 изолятов № 8-15 из проб головного мозга свиней, которая равнялась 0,09-1,5 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05), оказалась выше, чем разность в инфекционной активности в культурах клеток СПЭВ и ВНК-21/clonе13 изолятов № 1-7 из проб ректальных смывов, что соответственно составляла 0,08-0,84 lg ТЦД₅₀/см³ (P?0,05).

Подтверджено, что независимо от культуры клеток (гомологического или гетерологического происхождения) морфология их зараженного моношара изменяется под влиянием цитопатического действия как референтных, так и полевых штаммов энтеровирусов свиней, коррелируя с дозой заражения вирусом.

Полевые изоляты и референтные штаммы 23-х серотипов энтеровирусов свиней без одномолярного раствора хлорида магния незначительно инактивировались при прогревании на водяной бане при температуре 56⁰С на протяжении 1 часа, а в присутствии одномолярного раствора хлорида магния инфекционные титры вирусов не изменялись в сравнении с титрами контрольных непрогретых проб.

Изоляты и референтные штаммы энтеровирусов свиней 23-х серотипов оказались стойкими при разных значениях рН сред в пределах 2,0-13,0 независимо от культуры клеток, в которой изучался данный маркер.

Разность значений инфекционной активности референтных штаммов энтеровирусов, прогретых в присутствии одномолярного раствора МgCl₂, в сравнении с прогретыми без одномолярного раствора МgCl₂ и выдержанных в средах с разными показателями рН в сравнении с контролем, была более выразительной в культуре клеток ВНК-21/clonе13, чем в культуре клеток СПЭВ. Особенностей корреляции терморезистентности и стойкости к средам с разными значениями рН референтных штаммов энтеровирусов свиней с их серотиповой принадлежностью не отмечено.

Предложено способ индикации репродуктивной активности энтеровирусов свиней в культуре клеток ВНК-21, способ генетического маркирования энтеровирусов свиней в культуре клеток ВНК-21.

Ключевые слова: энтеровирусы свиней, культуры клеток, адаптация, цитопатическое действие, инфекционная активность, терморезистентность, рН.

SUMMARY

Derkach I. M. Genetic Properties of Porcine Enteroviruses and their Correlation with Serotypical Belonging. - Manuscript.

The thesis for the scholary degree of Candidate of Veterinary Science in speciality 16.00.03 - Veterinary Microbiology, Epizootology, Infectious Diseases and Imunology. - National University of Life and Environmental Science of Ukraine, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the problems of genetic properties of porcine enteroviruses and their correlation with serotypical belonging.

The process of adaptation of referent strains and isolates populations of porcine enteroviruses to BHK-21/сlonе13 geterologic cell culture is described. Their cytopathic effect and infection activity parallel in both porcine kidney and BHK-21/сlonе13 cell lines is analyzed.

Comparative study of thermoresistence in presence of 1 M chlorous magnesium solution and without it and stability of referent strains and isolates of porcine enteroviruses in both porcine kidney and BHK-21/сlonе13 cell lines to the media with different pH-values was conducted.

Correlative connections of genetic properties of porcine enteroviruses with their serotypical belonging are set.

The method of indication of reproductive activity of porcine enteroviruses in BHK-21 cell lines, the method of genetic markertion of porcine enteroviruses in BHK-21 cell lines are offered.

Key words: porcine enteroviruses, cell lines, adaptation, cytopathic effect, infectious activity, thermoresistence, pH.

Размещено на Allbest.ru