Продуктивні якості та генетичні особливості свиней при внутрішньопородному поєднанні різних типів української м’ясної породи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продуктивні якості та генетичні особливості свиней при внутрішньопородному поєднанні різних типів української м'ясної породи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Використання сучасних методів розведення сільськогосподарських тварин, які спираються на теоретичні концепції генетики, дозволяють формувати стійкі генетичні комбінації в нащадках на протязі тривалого часу без втрати продуктивної якості та адаптаційної пристосованості (Зубець М.В., 1988; Березовський М.Д., 1994; Коваленко В.П., 1999; Медведєв В.О., 2000; Топіха В.С., 2003; Пелих В.Г., 2002).

На сьогодні в Україні при різних методах розведення, використовують більше 11 вітчизняних порід і типів свиней. Українська м'ясна порода займає третє місце за кількістю тварин, але має значні переваги, порівняно з іншими, за відгодівельними та м'ясними якостями і високою адаптацією до жорстких екологічних умов України. Вона створена відносно недавно, до складу породи увійшли три внутрішньопородних заводських типи (центральний полтавський, харківський та асканійський) і створюваний тип експериментальної групи свиней селекції Дніпропетровського ДАУ. Генеалогічних структур в українській м'ясній породі значно менше ніж у інших породах, які були створені десятки років тому. Недостатньо вивчено процес їх формування і взаємодії між ними. Необхідним є удосконалення існуючих та створення нових генотипів свиней, пошук кращих комбінаційних поєднань генеалогічних структур. Створення нових внутрішньопопуляційних структур на синтетичній основі дозволить увести в селекцію більш продуктивних тварин і збільшити загальний спектр генетичної мінливості самої популяції (Рибалко В.П, 2002; Акімов С.В., 2002 та інші).

Використання генетичних маркерів при цьому значно підвищує інформативність про популяції. Вони дозволяють кількісно описувати їх генофонд та структурні одиниці в них, а також дають можливість більш обґрунтовано і направлено впливати на процеси, які відбуваються при формуванні генетичної композиції в генофондах порід, типів, ліній і родин (Агапова Е.М., 1996; Буркат В.П., 2002; Балацкий В.Н., Метлицкая Е.И., 2001; Martinez A.M., et al., 2000).

Проведений генетичний моніторинг використаних в роботі субпопуляцій свиней за еритроцитарними антигенами і поліморфізмом мікро сателітних локусів ДНК, що виявляються за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), дозволяє одержати інформацію про тварин на якісно новому рівні та підвищити ефективність селекції.

Про особливість поєднання кнурів-плідників створюваного типу експериментальної групи свиней селекції Дніпропетровського ДАУ із свиноматками харківського типу в джерелах літератури нами не виявлено.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і завданнями. Робота виконувалась за планом НДР Інституту тваринництва Центральних районів Української академії аграрних наук. Тема «Продуктивні якості та генетичні особливості свиней при внутрішньопородному поєднанні різних типів тварин української м'ясної породи» (№ державної реєстрації 0104U004349) здобувачем виконана особисто. По темі «Розробити науково обґрунтовані методи схрещування свиней української м'ясної породи із різними генотипами» (№ державної реєстрації 0107U004517) виконаний розділ «Розробити і обґрунтувати методику формування масиву тварин української м'ясної породи свиней на основі нового синтетичного генотипу»

Мета і задачі досліджень. Визначити продуктивні якості та генетичні особливості при внутрішньопородному поєднанні двох типів свиней харківського і експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ української м'ясної породи.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

- вивчити репродуктивні якості свиней батьківських популяцій харківського типу і експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ;

- вивчити репродуктивні якості у свиноматок харківського заводського типу при поєднанні із кнурами експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ і одержаних від них помісей першого покоління;

- вивчити швидкість росту і розвитку ремонтного молодняку свиней різних генотипів;

- дослідити відгодівельні, забійні, та м'ясні якості тварин, що отримані за різними схемами поєднання першого і другого покоління;

- провести генетичний моніторинг двох поколінь свиней за імуно - та молекулярно генетичними маркерами;

- визначити економічну ефективність розведення свиней української м'ясної породи за різними схемами.

Об'єкт досліджень - генетико-селекційні процеси при поєднуванні двох внутрішньопородних типів.

Предмет досліджень - господарсько - корисні ознаки та генетичні особливості тварин отриманих за різними схемами розведення.

Методи досліджень. Зоотехнічні (оцінка тварин за генеалогією, власною продуктивністю), імуногенетичні (дослідження еритроцитарних антигенів), молекулярно-генетичні (аналіз первинних структур ДНК), генетико - популяційні (аналіз параметрів генофонду), статистичні (біометричне обчислення одержаних результатів).

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше установлено, у групах свиней, яких розводять за двома схемами поєднань достатньо виражена диференціація за рівнем середньої гетерозиготності на особину та рядом алелей, які детермінують еритроцитарні антигени, що підтверджуються проведеним генетичним моніторингом:

- для підвищення репродуктивної здатності та м'ясних якостей використовуючи імуногенетичні і молекулярно-генетичні маркери ДНК розроблено схему і практично здійснено підбір і парування свиней, що дозволило сформувати на синтетичній основі масив свиней української

м'ясної породи харківського типу і експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ.

Практична цінність роботи. Використання встановлених під час виконання дисертаційних досліджень закономірностей успадкування репродуктивних і м'ясних якостей свиней дасть змогу селекціонерам формувати генетичну і генеалогічну структуру популяції із заданим рівнем генетичної диференціації, кількісно оцінювати тварин за продуктивністю та їх генофонди (лінії, родини). Матеріали дисертаційних досліджень можуть бути використані як при селекції української м'ясної породи свиней, так і інших порід свиней.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто виконала весь обсяг експериментальних робіт, проведено аналіз і узагальнення даних. Уточнення методичних і теоретичних положень дисертаційної роботи проведено разом з науковим керівником.

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на Міжнародній науковій конференції «Наукові основи сучасних технологій виробництва продукції тваринництва», присвячений 100 річчя від дня народження академіка ВАСГНІЛ І.А. Даниленка. (м. Харків, 2003). Науково-практичних конференціях Інституту тваринництва ЦР УААН. Міжнародній науковій конференції «Проблеми сучасної генетики та селекції сільськогосподарських тварин», яка відбулася в Дніпропетровському державному аграрному університеті 11-13 жовтня 2006 року.

Публікація результатів досліджень. За матеріалами дисертації опубліковано у 5 роботах, в яких викладено основний зміст наукових досліджень. З них 5 у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК, як обов'язкові для захисту дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 151 сторінці комп'ютерного тексту, містить 45 таблиць, 20 рисунків і схем, складається зі вступу, огляду літератури; загальної методики і основних методів досліджень; результатів власних досліджень; висновків; пропозицій виробництву та списку використаних літературних джерел, який налічує 237 найменувань, втому числі 27 на іноземних мовах.

Зміст роботи

свиня репродуктивний генетичний кнур

Матеріал і методи досліджень

Дослідження проводили з 2002 по 2008 рік в умовах племінного репродуктора ТОВ АПК «Спаський» Новомосковського району Дніпропетровської області.

Матеріалом досліджень були тварини харківського типу і молодняк свиней від першого і другого покоління, отриманий від парування цих свиноматок за різними схемами із кнурами експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ двох ліній Оріха і Борця. Дослідження виконували відповідно до схеми.

При виконанні досліджень використовувались загально прийняті зоотехнічні методи: вивчення репродуктивні здатності і швидкості росту (ВАСГНіЛ, ПНІС, 1977; Овсянников А.И, 1976; Березовський М.Д., Хатько І.В, 2002;) відгодівельні та м'ясні якості (М., 1987; МСХ.-М.; 1976; Поливода А.М., 1977) (ВНИИ разведения и генетики Ленинград, 1979; ВИЖ, 1980); молекулярно-генетичні маркери ядерної ДНК. Для оцінки генетичних особливостей свиней за мікросателітними маркерами ядерної ДНК використовували метод ISSR-PCR (Z.Е Zietkievich et.al. 1,1994) з використанням праймера (AGC)₆G. Імуногенетичні дослідження проводили в сертифікованій лабораторії імуногенетики м. Бровари, ДНК тестування і фізико хімічний аналіз м'яса проведено спеціалістами в сертифікованих лабораторіях Полтавського інституту свинарства УААН ім. О.В. Квасницького УААН. Генетично популяційний аналіз здійснювали за відомими методиками (Ней М., 1981).

Отримані результати проаналізовані за допомогою біометричних методів (Плохинский Н.А., 1970) з використанням програмного забезпечення ЕОМ Statistic 6.0, Microsoft Excel 2000 (Боровиков В, 2001), проводився кластерний аналіз (Ефимов И.А, 2003).

Годівля тварин здійснювалась за зоотехнічними нормами ВІТу, з урахуванням віку; живої маси і фізіологічного стану. Тип годівлі - концентратний, з використанням кормів власного виробництва.

Утримання контрольних і дослідних тварин було безвигульне по 6-7 голів в станку. На контрольну відгодівлю відбирали від однієї свиноматки двох свинок, одного кнурця і одного кастрата. Гнізда свинок утримували в станках змішано, але кнурців і кастратів утримували окремо у різних станках згідно рекомендацій. На одну голову припадало по 1,3м² площі підлоги.

Дослідження проводили в три етапи. На першому і другому проведено схрещування свиней згідно схеми. Було отримано молодняк F_{1 і} F₂ для вивчення в них репродуктивних якостей, екстер'єру та можливості використання їх для подальшого розведення (табл.).

Схема проведення досліджень

На третьому етапі проведено вивчення відгодівельних та м'ясних якостей і генетичних особливостей свиней різних генотипів В господарстві був організований спеціальний дослід по відгодівлі тварин, в який виділені напівкровні помісі першого покоління. Так як перше покоління це проміжний етап досліджень і він необхідний для контролю динаміки показників за генераціями до ІІІ та ІV груп увійшли тварини другого покоління, тих поєднань вихідних форм, які вибрані нами, як перспективні, для подальшого розведення (табл..).

Схема проведення оцінки забійних і м'ясних якостей

Результати досліджень

Генеалогічна організація та продуктивність вихідних батьківських форм. Вивчення генеалогії і репродуктивних якостей свиноматок харківського типу показало, що генеалогічну структуру складають 6 родин і 9 ліній. Найбільш високою багатоплідністю відзначалася родина Цензури (10,3±0,12).Свиноматки ридини Цілини мали найкращі материнські якості, при збереженності поросят до 2 міс. - 9,7 гол, маса гнізда становила 180 кг, що на 7-10 кг більше порівняно з іншими родинами. Відмічено найбільш високу ефективність за репродуктивними якостями при поєднанні родини Цитаделі і лінії Цинка.

Тварини експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ представлені лініями Борця - 38%, Оріха -35%, Бистрого -27% або кросами від них. Висока репродуктивність встановлена у свиноматок родини Степової (ІІІ опорос) 12,8±1,70, що на 2,0 гол більше від середнього по стаду (Р?0,999). При поєднанні із кнурами лінії Бистрого х Степової багатоплідність становить 13,0±1,63 гол. на 2,2 гол. більше від середнього по стаду.

Репродуктивні якості свиноматок харківського типу та їх помісей F₁ при різних схемах розведення. Свиноматки харківського типу в поєднанні із кнурами експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ лінії Оріха за багатоплідністю перевищували показники порівняльних груп на 0,71 - 0,87 голів, за кількістю поросят при відлученні на 0,60-0,86 голів, за масою гнізда при відлученні - на 5,5-8,7 кг. Свиноматки F₁ різних схем розведення мали високі репродуктивні якості. Кращі результати отримано в ІVгрупі (+F₁1/2УМ_хт х 1/2ЕДГ,₂₎, від поєднання із кнурами (>F₁1/2 УМ _хт х 1/2 ЕДГ,₁) які перевищували на 1,0-2,0 голови за багатоплідністю маток інших груп. Різниця вірогідна із свиноматками ІІ і ІІІ груп (Р?0,95). У свиноматок цієї групи за масою гнізда у 2 місяці перевага склала 23,1 кг в порівнянні із контрольною групою (Р?0,95) і 11,3-31,6 кг в порівнянні із тваринами отриманими за іншими схемами розведення (V група - Р?0,95, ІІ і ІІІ групи Р?0,999) відповідно (табл.).

Відтворювальні якості свиноматок різних схем розведення

Встановлено, що тварини отримані від генеалогічно близьких груп чітко розташовувались в близькі кластери. Помісні тварини знаходились в різних кластерах із вихідними батьківськими формами, це свідчить про те, що в порівняльних масивах тварин, отримані показники проявляються по різному, а значить мають різну організацію спадкового матеріалу.

Ріст і розвиток чистопородних і помісних ремонтних свинокF₁ і F₂. Вивчення швидкості росту молодняку показало, що помісі F₁ до 6 міс. вирощування практично не перевищували показники тварин харківського типу. На кінець вирощування у 8 місяців ремонтні свинки І та ІІІ груп, на 9-9,4 кг перевищували показники тварин F₁ ІІ групи. Різниця вірогідна (Р?0,999).

Швидкість росту ремонтних свинок F₂ найбільш високою була в усіх групах, крім ІІІ дослідної. Відзначено, що перевага помісей порівняно із тваринами харківського типу сформувалась, в основному, за останній період вирощування від 6 до 8 місяців. В помісей F₂ різних груп відмічено помітно вищі значення індексів масивності тулубу в порівнянні із тваринами харківського типу (42,5-46,9) і помісей F₁ (37,7 - 47,8), що вказує на їх помітні формування особливостей будови тіла.

Відгодівельні, забійні та м'ясні якості тварин, що отримані за різними схемами поєднань F₁ і F₂. Встановлено, що помісі яких отримано за різними схемами розведення мали більшу скоростиглість ніж тварини харківського заводського типу. Найбільш високі ці показники були у тварин ІV групи, які на 8,0-15,0 днів перевищували скоростиглість помісей ІІІ - ІІ груп (Р?0,95) і на 16,9 днів І групу-контрольну (Р?0,999). При відгодівлі до 120 кг зберігалися ранги груп (табл.).

Відгодівельні якості свиней (n=16)

При забої в 100 і 120 кг найбільш тонкий шпик мали тварини харківського типу. Помісні тварини F₁ мали найбільший забійний вихід. В цілому молодняк дослідних груп за цим показником переважав ровесників контрольної групи у 100і 120 кг відповідно на 0,45-2,8% та 0,12-1,8% (табл.).

Забійні якості свиней (n=8)

Необхідно відмітити, що тварини піддослідних груп мали майже однаковий показник товщини шпику, але різну величину медіани та квартального розмаху - інтервал біля медіани, що має вміст 50% спостережень даної вибірки. За показником товщини шпику тварини харківського типу (І-контрольна група) більше селекційно-консолідовані їх квартальний розмах розташований більш пропорційно при забої в 100 і 120 кг.

Якісні показники м'яса піддослідних тварин знаходились в межах норми, і в залежності від поєднань генотипів дещо різнилися між собою. Так, помісні тварини ІV групи мають більший вміст сухої речовини на 1,9-7,0% в порівнянні з показниками інших груп. Вміст протеїну в м'ясі, був вищим у тварин ІІІ групи (2,36-2,74%). За енергетичною цінністю кращим було м'ясо тварин ІV групи, які на 5,31к кал і 18,83 к кал перевищували І і ІІІ групи відповідно (Р?0,95).

Імуногенетичні особливості свиней отриманих за різними схемами розведення. Генетичний моніторинг двох поколінь свиней, отриманих у результаті поєднання харківського типу і експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ показав, що концентрація генів ряду локусів тварин харківського типу (материнська форма) відрізняється від популяції експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ. В цілому можливо відмітити помітну алельну різницю тільки в локусах F і G (табл.).

Частота алелей за еритроцитарними антигенами в генофонді свиней материнської і батьківської форм

При розгляданні структурних одиниць батьківської форми і маток харківського типу-тобто ті елементи стад (матки і лінії кнурів) які безпосередньо впливають на генотипи отриманих нащадків. В наших дослідженнях, встановлена різниця практично в усіх вивчених генетичних системах.

Проведений генетико-популяційний аналіз генофонду свиней, отриманих за різними схемами показав, що помісі F₁ достатньо диференціюються за генетичними системами В, F, K и L еритроцитарних антигенів залежно від генеалогічного походження батьківських форм (табл.).

Частота алелей у піддослідних свиней F₁

Вирахуваний рівень середньої гетерозиготності на особину показав, що у тварин харківського типу він знаходиться на одному рівні із попереднім поколінням (табл. 6) в помісей F₁ ІІ групи цей показник був найменшим та поступавсь на 0,08 - 0,09 показникам І і ІІІ груп відповідно.

Встановлено, що рівень генетичної подібності та відстані між тваринами піддослідних груп дещо відрізнявся між собою. Генетична відстань між помісями F₁ ІІ і ІІІ груп була більше відносно їх відстані із тваринами харківського типу (3,2 і 4,1 рази відповідно). Проведений аналіз першого покоління показав, що при формуванні генофонду помісі які отримані від лінії Оріха більше зберегли композицію батьківської популяції, вони були відносно далі в 1,8 рази від материнської основи ніж тварини отримані від лінії Борця.

Встановлено, що тварини F₂ отримані за різними схемами розведення також мають різницю за структурою генофонду за частотою алелей детермінуючих еритроцитарні антигени (табл.).

Частота алелей у піддослідних свиней F₂

Встановлено, що генетична відстань між тваринами F₁ і F_2, яких отримано за різними схемами розведення та вихідними батьківськими формами помітно віддалились за структурою генофонду від материнської основи. Найбільш яскравим це проявилось в ІV і V групах. В другому поколінні в цілому збережено однаковий рівень відстаней із генофондом батьківської форми, що і в першому поколінні.

Проведений кластерний аналіз показав, що помісі F₁ ІІІ і ІІ груп чітко диференціюються за ступінню близькості за частотами алелей еритроцитарних антигенів до вихідної материнської і батьківської форм відповідно.

Важливо відмітити, що генеалогічна структура популяції української м'ясної породи свиней реалізувалась в особливостях генофонду помісей різних груп свиней, що дозволяє характеризувати її не формальність. Про це підтверджують генетичні дослідження, які показали зміни структури генофонду, створення синтетичного масиву свиней із дивергентними групами в ньому, достатньо високим рівнем продуктивності тварин та гетерозиготності на особину, який дозволяє використовувати традиційні і генетичні методи розведення, формувати нову внутрішньопородну субпопуляцію свиней української м'ясної породи

Молекулярно-генетичні маркери ДНК-піддослідних тварин. Використання праймеру (AGC)₆G методом ISSR-PCR надало можливість ідентифікувати згідно маркера молекулярної маси довжиною від 250 до 1000 пар нуклеотидів фрагменти довжиною понад 1000 пар нуклеотидів позначені цифрами 1,2,3,… 9. При їх електрофоретичному розділенні спостерігали відмінності у піддослідних тварин першого та другого поколінь.

В помісних свиней першого покоління встановлено однорідність маркерного типування в порівнянні із тваринами харківського типу. Помісні підсвинки, що одержані від кнурів-плідників лінії Борця за загальною кількістю локусів знаходились на одному рівні із чистопородними тваринами харківського типу (табл.).

Частота ISSR-PCR ДНК маркерів популяції свиней першого покоління

При вивчені генофонду свиней F₂ за молекулярно генетичними маркерами аналіз ДНК проводили тільки у помісей ІV і V груп, які були відібрані нами за високою продуктивністю вивчених ознак для подальшої роботи (табл.).

Частота ISSR-PCR ДНК маркерів популяції свиней другого покоління

Характеризуючи генофонди піддослідних тварин за частотами виявлених молекулярно генетичних маркерів важливо сказати, що представники піддослідних груп диференційовані між собою та материнською формою із різною ступінню в різних діапазонах довжин вивчених фрагментів ДНК

Економічна оцінка запропонованих схем розведення свиней української м'ясної породи. Дослідженнями встановлено, що помісі F₂ ІІ ІV і V груп мають значну перевагу в економічній ефективності їх розведення в порівнянні із тваринами харківського типу. Найбільш висока ефективність (яка склала 1224,72 грн. в розрахунку на один опорос) від селекційного досягнення встановлена при розведенні свиней за схемою +F₁1/2УМ_хс х 1/2ЕДГ₂ Х >F₁1/2УМ_хс х 1/2ЕДГ_1.

Висновки

Вперше встановлено, що при поєднанні двох типів свиней харківського і експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ української м'ясної породи за різними схемами в другому поколінні отримано високопродуктивні тварини генетично диференційовані за особливостями генофонду та імуно- і молекулярно генетичними маркерами.

1. Доведено, що високі репродуктивні якості свиней материнської і батьківської форм зберігаються на протязі довгострокового господарського використання. В структурі усіх опоросів 48,2% припадає на свиноматок старше чотирьох-, а 17,5% десяти опоросів. Свиноматки харківського типу мали багатоплідність 10,1±0,07 голів кількість поросят в 2 місяці 9,3±0,07 голів і масу гнізда 170±1,44 кг (n=631опоросів). Продуктивність свиноматок експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ склала: 10,8±0,06 голів, 9,9±0,03 голів, 165,3±0,05 кг відповідно (n=1288 опоросів).

2. Установлено, що найбільш високу багатоплідність мали свиноматки харківського типу в поєднанні з кнурами експериментальної групи селекції Дніпропетровського ДАУ лінії Оріха - 10,07±0,89 голів, які перевищували показники порівнювальних груп при чистопородному розведенні на 0,71 і на 0,87 голів від поєднання лінії Борця. Між тваринами першого покоління найбільш високу багатоплідність мали свиноматки F₁ ІVдослідної групи, які на 1,0-2,0 поросяти перевищували показники порівняльних груп (Р?0,95).

3. Вивчення швидкості росту молодняку F₁ показало, що помісі в усі періоди вирощування не перевищували показники тварин харківського типу-контрольної групи. На кінцевий період вирощування у віці 8 місяців ремонтні свинки І та ІІІ груп, на 9,0 і 9,4 кг вірогідно перевищували показники тварин ІІ групи (Р?0,999) відповідно. Помісний молодняк F₂ на вирощуванні всіх груп, крім третьої мав більш високу швидкість росту ніж тварини харківського типу. У віці 8 місяців помісні свинки ІV групи на 10,1 кг, або 9,2% були більше від свинок контрольної групи (Р?0,999) та помісного молодняку дослідних груп (V-ІІ-ІІІ), на 3,5 - 6,8 13,2 кг відповідно.

4. При вивченні відгодівельних, забійних та м'ясних якостей найбільш високими показниками відзначались помісні тварини другого покоління, що одержані за різними схемами розведення. Підсвинки ІІІ і ІV дослідних груп на 9-17 днів швидше досягли забійної маси 100 кг, ніж тварини харківської селекції (Р?0,95) і (Р?0,999) відповідно. Показник маси парної туші найбільшим був у тварин ІV групи, що на 4,25 кг більше від підсвинків харківського типу (Р?0,999). Найбільший забійний вихід мали тварин ІІ групи, і перевищували чистопородних тварин на 2,03%, піддослідний молодняк ІІІ і ІV груп на 0,4 - 1,64% відповідно. Молодняк ІV групи перевищував показник довжини туші підсвинків харківського типу на 3,05 см (або 9,7%) (Р?0,95).

5. Установлено, що рівень генетичної подібності між тваринами піддослідних груп першого покоління, дещо відрізнявся між собою. В локусі К частота алеля a тварин ІІІ групи в 3,4 рази перевищувала показник ровесників ІІ групи. Генофонд молодняку харківського типу в даному локусі займав проміжне положення за частотами К системи. За системою L найбільш високу частоту алеля a відмічено у помісей ІІ групи, які в 1,6-2,2 рази перевищують ровесників І-ІІІ груп. Помісні тварини отримані від кнурів лінії Борця (ІІІ група), генетично подібні більше із тваринами харківського типу, які є материнською основою ніж з помісями від кнурів лінії Оріха (ІІгрупа).

6. В популяції свиней другого покоління за системою F відмічено зріст концентрації алеля F^а в V і ІV групах яка підвищилась відносно F₁ в (2,9-10,5 разів) та батьківських форм в 1,4-10,5 раза. За системою G в помісей F₁ і F₂ відмічається мономорфізм за алелем в, незважаючи на те, що в генфонді батьківської форми G^а показана в усіх генеалогічних структурах. За цим локусом у помісей сформований генофонд подібний харківському заводському типу. За локусом К у помісей F₂ усіх груп відмічено тенденцію до збільшення алеля К^а.

7. Встановлено, що в дослідній популяції виявляється значна диференціація між тваринами першого покоління за ISSR - PCR ДНК маркерами в діапазоні локусів від 250 -499 п.н їх частоти у помісей F₁ ІІ групи була в 1,66 разів більше від контрольної і помісей F₁ ІІІ групи.

У помісей F₂ ІV групи одержаної від поєднання +F₁1/2УМ_хтх1/2ЕДГ₂Х>F₁1/2УМ_хтх1/2ЕДГ₁ збільшилась загальна кількість вивчених локусів в порівнянні із помісями F_1.Цей показник у них в 1,7 рази перевищує кількість ідентифікованих маркерів у тварин V дослідної групи одержаної від поєднання +F₁1/2УМ_хтх1/2ЕДГ₁Х>F₁1/2УМ_хтх1/2.

8. В результаті проведених досліджень встановлено найбільш висока ефективність (яка склала 1224,72 грн. в розрахунку на один опорос) від селекційного досягнення при розведенні свиней за схемою +F₁ЅУМ_хт х 1/2ЕДГ₂ Х > F₁1/2УМ_хт х 1/2ЕДГ_1.

Пропозиції виробництву

1. Розроблені в процесі виконання дисертаційних досліджень різні схеми схрещування внутрішньопородних типів пропонуємо використовувати під час складання селекційних програм розведення української м'ясної породи свиней.

2. Для збільшення виробництва свинини та зниження її собівартості в племінних і товарних господарствах слід більш ширше використовувати нащадків отриманих від поєднання F₁(+1/2УМ_хт х 1/2ЕДГ₂) Х F₁(>1/2УМ_{хт Х} 1/2ЕДГ₁), які мають високі репродуктивні і м'ясо-сальні якості

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Драган О.В. Репродуктивные качества свиноматок основных семейств селекции Днепропетровского СХИ / О.В. Драган // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - 2003. - №1.-С. 124-126.

2. Драган О.В. Репродуктивные качества свиноматок харьковского типа украинской мясной породи при скрещивании с хряками селекции ДСХИ / О.В. Драган // Науково - технічний бюлетень. Харків -2004. - №86. - С. 39-41.

3. Драган О.В.Імуногенетичні особливості свиней отриманих за різними схемами розведення / О.В. Драган // Таврійський науковий вісник. Херсон: Айлант, - 2006. Вип. 44 - С. 119-122.

4. Драган О.В. Характеристика помісних свиней різних генотипів за показниками росту і розвитку / О.В. Драган // Свинарство. Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Полтава-2008. Вип.56.-С. 32-36.

5. Драган О.В. Відгодівельні якості різних типів свиней української м'ясної породи / О.В. Драган // Таврійський науковий вісник. Херсон: Айлант, - 2008. Вип. 59 - С. 107-112.

Размещено на Allbest.ru