Центральна агрохімічна лабораторія НК ЗС УСРР (1928–1930 рр.): становлення та діяльність

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЦЕНТРАЛЬНА АГРОХІМІЧНА ЛАБОРАТОРІЯ НК ЗС УСРР (1928 - 1930 рр.): СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

07.00.07 - історія науки і техніки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СИТНІКОВ Ярослав Олександрович

Переяслав-Хмельницький - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та культури України Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Коцур Надія Іванівна, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» професор кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Любовець Олена Миколаївна, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник відділу політичної та соціальної історії;

кандидат історичних наук Пашківська Оксана Анатоліївна, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України, вчений секретар.

Захист відбудеться “04” липня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” за адресою: 08401, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал В.О. Сухомлинського.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (08401, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30)

Автореферат розісланий “03” червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О. Ф. Глоба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зі здобуттям Україною незалежності в державі відбуваються процеси, які характеризуються національним відродженням, проведенням важливих політичних і економічних реформ у різних галузях народного господарства. Усе це сприяє підвищенню інтересу до історії вітчизняної науки, зокрема до питань становлення й розвитку її аграрної складової, оскільки подальший поступ вітчизняного сільського господарства за нинішніх умов багато в чому можливий завдяки вивченню та аналізу досвіду минулих років.

Важливе наукове і суспільне значення історії аграрної науки, яка на сьогодні залишається ще не повністю відтвореною, зумовлює нагальну потребу в її ґрунтовному дослідженні та об'єктивному висвітленні.

Аналітичні узагальнення про організацію та діяльність науково-дослідних закладів, функціонування координуючих центрів, органів управління аграрною наукою сприятимуть вирішенню важливих питань подальшого розвитку аграрного сектору країни.

Важливе місце в історії агрономічної науки, у становленні і розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи України займає ННЦ «Інститут землеробства НААН» -- головна установа Науково-методичного центру «Землеробство», центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Київської області. Інституту належать значні здобутки в галузі землеробства, ґрунтознавства, агрохімії, кормовиробництва, селекції, насінництва.

Інститут землеробства НААН з різних об'єктивних та суб'єктивних причин пройшов у своєму розвитку досить складний шлях. Одним із недостатньо вивчених періодів в історії становлення та діяльності Інституту землеробства є його функціонування в статусі Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УССР у кінці 20-х - на початку 30-х р. ХХ ст. У зв'язку із цим виникає потреба ще раз дослідити окремі періоди становлення і діяльності Інституту землеробства, зокрема історію створення Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР. Окрім того, в історіографії історії науки немає наукових узагальнюючих праць, у яких комплексно досліджувалися б становлення та діяльність Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР.

Наявні публікації відображають лише окремі аспекти функціонування ЦАХЛ НКЗС УСРР.

Актуальність обраної теми визначається також важливістю результатів науково-дослідної роботи Центральної агрохімічної лабораторії для подальшого розвитку досліджень у галузі ґрунтознавства та агрохімії з метою підвищення родючості ґрунтів та урожайності сільськогосподарських культур.

На тлі названих проблем особливо актуалізується всебічне вивчення історії становлення та діяльності Центральної агрономічної лабораторії НКЗС УСРР із залученням до наукового обігу нових архівних документів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди ” з виконання теми: «Історія природознавства Київщини: біографії і події. XVIII-XX ст.» (номер державної реєстрації 0107U002971).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі критичного аналізу доступних джерел та наявної літератури комплексно висвітлити, узагальнити й об'єктивно проаналізувати становлення та діяльність Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР у 1928-1930-х рр., наукову тематику її досліджень і їх практичне застосування в сільському господарстві.

Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:

· проаналізувати ступінь вивченості теми та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

· розкрити передумови створення Центральної агрохімічної лабораторії;

· встановити основні організаційні засади розвитку Центральної агрохімічної лабораторії;

· висвітлити основні напрями наукових досліджень Центральної агрохімічної лабораторії;

· дати комплексну оцінку діяльності Центральної агрохімічної лабораторії, показати її значення в запровадженні наукових досягнень у галузі ґрунтознавства та агрохімії.

Об'єкт дослідження - створення та діяльність Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР у 1928-1930-х рр.

Предметом дослідження є основні напрями науково-дослідної роботи Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР та їх практичне впровадження в галузі ґрунтознавства та агрохімії, а також її внесок у підготовку фахівців для потреб сільського господарства.

Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець 20-х - початок 30-х рр. ХХ ст., вони окреслені створенням і діяльністю Центральної агрохімічної лабораторії та її реорганізацією в науково-дослідний Інститут удобрень. При висвітленні багатьох аспектів діяльності Центральної агрохімічної лабораторії хронологічно розглядалися попередні й наступні роки.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності, об'єктивності. Для досягнення мети і виконання завдань дисертаційної роботи використовувалися методи історіографічного аналізу та синтезу, а також проблемно-хронологічний, порівняльний та ретроспективний. Їх вибір зумовлений темою дисертації, її структурою, специфікою сучасних методологічних підходів, запозичених істориками з інших наукових дисциплін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

Вперше:

за допомогою історико-наукового аналізу здійснено комплексне дослідження становлення та розвитку Центральної агрохімічної лабораторії Народного комісаріату земельних справ УСРР;

виявлено, проаналізовано і введено до наукового обігу широке коло історичних документальних та офіційних матеріалів, які висвітлюють стан сільськогосподарської дослідної справи в Україні, та охарактеризовано процес створення і діяльність Центральної агрохімічної лабораторії в досліджуваний період;

здійснено аналіз основних напрямів науково-дослідної роботи ЦАХЛ;

висвітлено діяльність структурних підрозділів ЦАХЛ і показано заходи стосовно здійснення координації галузевої науково-дослідної роботи.

Удосконалено загальні підходи щодо оцінки науково-організаційної та популяризаторської діяльності ЦАХЛ.

Набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з питань історії створення, розгортання діяльності та функціонування окремих науково-дослідних установ на різних етапах розвитку аграрної науки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в заповненні прогалин в історії аграрної науки стосовно становлення й розвитку вітчизняних науково-дослідних установ сільськогосподарського профілю. Узагальнені матеріали дослідження можуть бути використані у підготовці фахівців-істориків, природознавців, під час вивчення студентами вищих аграрних закладів освіти навчальних дисциплін, окремих тем, курсів з історії науки і техніки, а також при написанні галузевих підручників, посібників, довідників, енциклопедій тощо.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, результати, висновки, що викладені в дисертаційному дослідженні і виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України» (Київ, 7 грудня 2009 р.), інтернет-конференції «Дні науки - 2010» (січень 2010 р.), Шостій Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Сучасна наука в мережі інтернет» (25-27 лютого 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження висвітлені в 6 наукових працях. Серед них - 3 статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Усі статті є одноосібними.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінок. Основний зміст викладено на 160 сторінок. Дисертація містить 6 додатків. Список використаних джерел та літератури налічує 199 позицій.

ґрунтознавство агрохімічний науковий сільський

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету та завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Наукові основи дослідження” висвітлено основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми, джерельну базу та методологію дослідження.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми дослідження” вивчається стан наукової розробки проблеми, здійснюється історіографічний аналіз за темою дисертації.

При розгляді наукової літератури був використаний хронологічний підхід. Так, у процесі наукового пошуку виділено два основні історіографічні періоди: перший - радянський, що охоплює час від початку дослідженого періоду до проголошення незалежності України, другий - сучасний від 90-х рр. до сьогодення.

Праці з висвітлення історії розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні та діяльності Центральної агрохімічної лабораторії, опубліковані протягом радянського періоду (кінець 20-х рр. - 90-ті р. ХХ ст.), незважаючи на певну неузгодженість наведених фактів, становлять науковий інтерес, що сприяє критичному переосмисленню досліджуваної проблеми. Вони, як правило, містять цінний для сьогодення фактологічний матеріал стосовно стану сільськогосподарської галузі, наукових здобутків вітчизняних учених-аграріїв у галузі ґрунтознавства та агрохімії, реорганізації мережі науково-дослідних установ в аграрній сфері. Це, насамперед, праці П.А Власюка, О.Т. Калачикова, Г.Г. Махова, О.І. ДушечкінаВласюк П. А. Сільськогосподарська наука до 40-річчя Великого Жовтня / Власюк П. А. - К. : Держсільгоспвидав, 1953. - 653 с.; Власюк П.А. Досягнення сільськогосподарської науки за роки радянської влади / Власюк П. А. - К., 1953. - 72 с.; Власюк П. А. Розвиток агрономічної хімії та ґрунтознавства нашої вітчизни / П. А. Власюк - К.: Київський держун-т, 1954. - 46 с.; Калачиков О. Т. Досягнення ґрунтознавства та агрохемії в світлі стахановського руху / О. Т. Калачиков // Соціалістична агротехніка. - 1937. - № 2. - С. 19-20; Махов Г. Г. Досягнення агрономічного ґрунтознавства УРСР за 1917 - 1937 рр./ Г. Г. Махов // Зернове господарство. - 1937. - №11. - С. 76-81; Душечкін О.І. Питання хімізації сільського господарства в третій п'ятирічці / О. І. Душечкін // Зернове господарство. - 1937. - №8. - С. 48-56.

Особливо цінним є дослідження з окремих напрямів науково-дослідної роботи Центральної агрохімічної лабораторії на сторінках праці «Короткий звіт про роботу Центральної Агрохемічної Лабораторії», опублікований 1930 р. Перша частина збірника висвітлює основні моменти науково-дослідної діяльності ЦАХЛ та її складових. У другій частині подано окремі наукові праці працівників науково-дослідної установиКороткий звіт про роботу Центральної Агрохемічної Лабораторії / [наук. ред. Душечкін О. І.]. - К., 1930. - 170 с..

У процесі аналізу наукових праць сучасного періоду нами виявлено ряд публікацій, які розглядають особливості розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні в різні історичні періоди, а також праці, що стосуються діяльності Центральної агрохімічної лабораторії. У 1999 р. вийшов спеціальний випуск міжвідомчого тематичного наукового збірника «Землеробство», який містив історичні нариси про діяльність ННЦ “Інституту землеробства НААН”, як наукової установи, головних його підрозділів, провідних науковців, а також узагальнені результати багаторічних досліджень з питань землеробства, рослинництва, генетики, селекції та насінництва польових культур, економіки сільського господарстваЗемлеробство: міжвід. тем. наук. зб. - 1999. - №73. - 203 с.. Але аналіз статей збірника показав, що в усіх них були допущені неточності щодо років заснування та діяльності ЦАХЛ як інституції взагалі, 20-30-ті рр. ХХ ст. в діяльності установи описані поверхово.

Висвітленню історії сільськогосподарської дослідної справи в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст. присвятив низку статей відомий дослідник В.А. Вергунов. У них він відображає академізацію, історичні етапи розвитку, організацію та управління аграрною наукою і сільськогосподарською дослідною справою, які видозмінювалися відповідно до соціально-економічних і політичних перетвореньВергунов В. А. Академізація вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи : історико-науковий аналіз (до 75-річчя створення Української академії аграрних наук) / В. А. Вергунов // Нариси з історії природознавства і техніки. - 2005. - Вип. 45. - С. 167-182; Вергунов В. А. Антологія українського агрогрунтознавства 1918-1930 років: історико-архівний аналіз / В.А. Вергунов // Агрономічне ґрунтознавство в Україні (1918-1930 рр.): (зб. док. і матер.). - К., 2008. - С. 5-23.. В.А. Вергунов стверджує, що саме у 20-30-х рр. ХХ ст. було закладено й розвинуто загальні підходи до подальшого становлення сільськогосподарської дослідної справи України, створено розгалужену мережу дослідних установ на основі ґрунтово-кліматичного районування, яка діє й дотеперВергунов В. А. Проблеми організації сільськогосподарської дослідної справи на Україні в 20-30-х роках ХХ століття / В. А. Вергунов // Український селянин. - 2001. - Вип. 3. - С.290-291..

За останнє десятиліття захищено ряд дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки, що розглядають становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні у 20-30 рр. ХХ ст. Пашківська О. А. Становлення та розвиток агроґрунтознавства в Україні в 20-х роках ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.07. «Історія науки і техніки» / О. А Пашківська. - К., 2009. - 21 с.; Пильтяй О.М. Розвиток дослідної справи в агрогрунтознавстві України (30-ті роки ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.07. «Історія науки і техніки» / О. М. Пильтяй. - Переяслав-Хмельницький, 2008. - 20 с.; Ковальська К.В. Д.Г. Віленський - вчений, педагог та організатор вітчизняного ґрунтознавства 20-50-х ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.07. «Історія науки і техніки» / К.В. Ковальська. - К., 2008. - 24 с..

Історіографічний аналіз засвідчив певну фрагментарність попередніх напрацювань із частковим заповненням фактологічних прогалин. Окремого дослідження за темою роботи на час написання дисертації не було створено. Деякі аспекти проблеми, що вивчається, частково висвітлено в низці наукових праць, зокрема в кандидатських дисертаціях, збірниках наукових праць, інших періодичних виданнях.

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” вказується, що зміст дисертації ґрунтується на широкому колі як надрукованих, так і неопублікованих матеріалів.

Для дослідження теми були залучені архівні матеріали, знайдені у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Зокрема, переглянуто і вивчено документи Ф. 27 «Народний комісаріат земельних справ УСРР». У справі 85 «Списки та історичні довідки про дослідні сільськогосподарські установи» містяться відомості про діяльність усіх сільськогосподарських науково-дослідних установ України, що діяли станом на 1930 р. під керівництвом Народного комісаріату земельних справ, серед них інформаційний матеріал про Центральну агрохімічну лабораторію. Справа 1376 «Матеріали про роботу Центральної агрохімічної лабораторії» повністю присвячена організації і діяльності установи, що є особливо цінною документальною інформацією. Тут знаходимо важливі відомості про науковий штат установи, реорганізацію ЦАХЛ у Всеукраїнський інститут ґрунтознавства і удобрень, різні доповідні записки, постанови, проекти.

Серед періодичних видань, які залучалися у процесі роботи над дисертацією при висвітленні аспектів розвитку сільськогосподарської дослідної справи кінця 20-30-х рр. ХХ ст. та діяльності Центральної агрохімічної лабораторії, слід відмітити ті, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України та Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України. Важливим джерелом дисертаційного дослідження стали наукові статті журналів: «Вісник сільськогосподарської науки», «Агроном», «Вісник сільськогосподарської науки та дослідної справи» «Вісник природознавства», «Земельник», «Український агроном», «Вісник сільськогосподарської освіти», «Шляхи сільського господарства Київського краю», «Почвоведение», «Сельскохозяйственное опытное дело», «Химизация социалистического земледелия» та ін.

Отже, комплексне використання виявлених матеріалів дало можливість здійснити дане наукове дослідження.

У підрозділі 1.3. “Методологічна основа та методи дослідження” показано, що методологічні підходи до аналізу розглянутих у роботі проблем визначалися специфікою об'єкта та предмета дослідження, його метою і завданням. Дисертаційне дослідження проводилося на основі методологічних принципів (історизму, об'єктивності), які є загальними для всіх галузей історичної науки. Застосований комплекс методів дав можливість досягти мети та завдань дисертаційного дослідження.

У другому розділі “Передумови створення Центральної агрохімічної лабораторії” викладено результати вивчення впливу політичних, суспільних і економічних факторів на розвиток сільського господарства, аграрної науки та, зокрема, створення Центральної агрохімічної лабораторії.

У підрозділі 2.1. “Суспільно-політичні, соціально-економічні зміни в Україні наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст.” розкрито процеси, що відбувалися в Україні в досліджуваний період, як суттєві чинники в організації та управлінні наукою, діяльності науково-дослідних установ.

Наприкінці 20-х рр. минулого століття радянське комуністичне керівництво повністю стає на шлях директивного планування, адміністрування з метою зміцнення державної влади, яка могла б контролювати і спрямовувати всі суспільні процеси. Для виконання цих завдань така диктатура, починаючи із 20-х рр., перебувала в стадії формування і вже утвердилася в 30-х рр., оформившись як тоталітарний режим із командно-адміністративними методами управління. Соціально-економічні перетворення, які відбувалися в зазначений період, значно вплинули на склад населення України. Збільшилася кількість робітників та службовців, також швидкими темпами зростала кількість колгоспників. Наприкінці 20-х рр. адміністративно-командна система завдала великої шкоди гуманістичному змісту радянської науки, яку вже на початку 30-х рр. було переорієнтовано з гуманітарного напряму на технологічний. У дослідницькій роботі наукових установ перевага надавалася техніці та технологіям.

Встановлено, що суспільно-політичні процеси 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. в Україні безпосередньо впливали на становлення і розвиток сільськогосподарських науково-дослідних установ, зокрема, і сільськогосподарської дослідної справи взагалі.

У підрозділі 2.2. “Сільське господарство України наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. минулого століття” проаналізовано особливості реформування сільського господарства.

Наприкінці 20-х рр. продуктивність сільського господарства України залишалася досить низькою. Економічний добробут селян істотно не поліпшився. Радянська влада доводила, що єдиний шлях для розвитку сільського господарства, для його реконструкції на новій технічній базі, його інтенсифікації - це шлях колективізації та індустріалізації сільського господарства, тому спрямована робота всіх сільськогосподарських, планових, наукових установ у досліджуваний період була зорієнтована на зміцнення колективізації та усуспільнення процесів виробництва сільськогосподарської продукції.

Встановлено, що засоби насильства, які стали основними в проведенні колективізації, гальмували досягнення головної мети - підвищення культури землеробства, матеріального і культурного рівня життя селян. Примусова колективізація зруйнувала економічні засади індивідуальних господарств, практично удержавлювалося все селянське виробництво, створювалося централізоване планове господарювання. Стан сільського господарства погіршився в результаті знищення заможного прошарку селянства.

Однак поряд із негативними перетвореннями на селі були й позитивні моменти. З метою швидкого темпу реконструкції сільського господарства наприкінці 20-х рр. минулого століття радянська влада проводила масову агрономізацію населення, що мало позитивний вплив на підвищення рівня агрономічних знань селян.

У підрозділі 2.3. “Стан вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи кінця 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст.” показано реорганізацію системи сільськогосподарських науково-дослідних установ у зазначений період.

В умовах індустріалізації та колективізації сільського господарства гостро постало питання організації та координації сільськогосподарської науки. Координацією сільськогосподарської науково-дослідної роботи після розформування в 1927 р. Сільськогосподарського наукового комітету України займалася Науково-консультаційна рада при Народному комісаріаті земельних справ України, а з травня 1931 р. по 1935 р. - Всеукраїнська академія аграрних наук. Поряд із негативними сторонами реорганізації були певні надбання організаційного плану - у досліджуваний період широко розгорнулася робота з формування мережі сільськогосподарських науково-дослідних установ.

У третьому розділі “Становлення та діяльність Центральної агрохімічної лабораторії” відтворено історико-наукову картину організації й налагодження системної науково-дослідної та популяризаторської роботи з ґрунтознавства та агрохімії науково-дослідної установи, висвітлено її роль у підготовці фахівців вищої кваліфікації для потреб сільського господарства.

У підрозділі 3.1.“Організаційна структура та завдання” показано, що здійснена в 1927 р. реорганізація у сфері сільськогосподарської науки та дослідної справи сприяла створенню Центральної агрохімічної лабораторії. З моменту заснування як вищий науково-методичний центр України Центральна агрохімічна лабораторія здійснювала керівництво всією науково-дослідною роботою в галузі ґрунтознавства, хімізації сільського господарства.

Центральна агрохімічна лабораторія під керівництвом професора О.І. Душечкіна складалася з двох головних відділів: удобрень та ґрунтознавства. У свою чергу відділи розподілялися на підвідділи. Відділ удобрень: 1) агрономічно-дослідний (дослідної агрономії) на чолі з Е.Й Заславським, який займався організацією та керівництвом науково-дослідної роботи у справі проведення дослідів з мінеральними добривами і видання наукової та популярної літератури з питань удобрення; 2) геологічний (під керівництвом Р.Р. Виржиківського), що досліджував агрономічні руди як сировину для виготовлення мінеральних добрив; 3) технологічний, який керував переробкою сировини агрономічних руд; 4) контрольний (агрохімічна лабораторія) проводив аналіз добрив - як природних, так і штучних, агрономічних руд, ґрунтів, кормів, води та інших зразків; 5) вегетаційний будинок (науковий керівник - П.А. Гірко).

Відділ ґрунтознавства на чолі з професором Г.Г. Маховим мав такі структурні підрозділи: 1) територіальних досліджень ґрунтів та картографії - займався детальним дослідженням ґрунтів окремих областей УССР, складання ґрунтових карт і агрономічної характеристики ґрунтів; 2) фізико-хімії та динаміки ґрунту на чолі з А.І. Левенгауптом - у його компетенції було визначення механічного та хімічного складу ґрунтів; 3) меліорації та бонітування ґрунтів займався оцінкою якості ґрунтів за їх основними природними властивостями.

Низкою постанов Народного комісаріату земельних справ України на Центральну агрохімічну лабораторію було покладено ряд завдань стосовно активізації розвитку ґрунтознавства та агрохімії, які успішно виконувалися підрозділами науково-дослідної установи.

У підрозділі 3.2. “Популяризаторська діяльність у галузях ґрунтознавства та агрохімії” показано, що Центральна агрохімічна лабораторія репрезентувала свої наукові здобутки через популяризаторську діяльність: видання наукової літератури (статей, брошур, плакатів, книг та ін.).

Наукові і популярні видання Центральної агрохімічної лабораторії здійснювали велику роботу із пропаганди та впровадження досягнень наукової і практичної агрономії в сільськогосподарське виробництво, забезпечуючи належний науковий рівень та доносячи агрономічні поради в доступній формі. Відділ ґрунтознавства продовжив розпочаті Секцією ґрунтознавства СГНКУ видання випусків “Матеріалів дослідження ґрунтів України”, відділ удобрень видав серію випусків “Матеріалів до вивчення агрономічних руд України”, до яких увійшли результати науково-дослідної роботи в галузях ґрунтознавства, агрохімії та геології.

У підрозділі 3.3. “Підготовка наукових кадрів” розглянуто основні аспекти навчання аспірантів на базі Центральної агрохімічної лабораторії.

Показано, що, крім науково-дослідної роботи, Центральна агрохімічна лабораторія виконувала функції навчального центру з підготовки вищих наукових кадрів у галузі ґрунтознавства та хімізації сільського господарства. Досліджено, що за програмою підготовки наукових кадрів при ЦАХЛ аспіранти навчалися 3 роки. Перший рік навчання аспірантів був пов'язаний з роботою літніх польових експедицій. У кінці першого року навчання аспірант визначався з темою дисертаційної роботи за своїм науковим профілем. Другий рік навчання аспіранта було організовано так, щоб він зміг освоїти фахову літературу, пов'язану з темою його дисертаційної роботи, оволодіти технікою користування складним лабораторним устаткуванням і провести польові дослідження за своїм профілем. Перша половина третього року навчання призначалася для остаточного літературного оформлення дисертації, яке пов'язувалося з обов'язковим науковим відрядженням до інших науково-дослідних установ відповідного профілю, бібліотек Академії наук. З другої половини третього року аспірант поєднував свою наукову роботу з педагогічною, викладаючи в сільськогосподарському навчальному закладі.

У підрозділі 3.4. “Реорганізація Центральної агрохімічної лабораторії” простежено подальшу реорганізацію науково-дослідної установи.

Досліджено, що з метою широкого розгортання дослідної роботи з вивчення мінеральних добрив (внутрішнього і закордонного виробництва, простих та складних), а також пошуку нових, дослідження покладів сировини в робочому плані на 1929/1930 р. НКЗС УСРР було визнано за необхідне організувати науково-дослідним Інститутом удобрень і ґрунтознавства на базі Центральної агрохімічної лабораторії. Поєднання під егідою одного інституту двох галузей сільськогосподарської дослідної справи неодноразово було предметом наукових дискусій на урядовому рівні, тому спочатку було прийнято рішення про створення в Харкові на базі науково-дослідної кафедри ґрунтознавства НКО -- Інституту ґрунтознавства, а на базі ЦАХЛ -- Інституту удобрень (хімізації сільського господарства). На Інститут ґрунтознавства покладалися завдання розробки теоретичних та науково-практичних проблем ґрунтознавства, Інститут угноєнь (хімізації сільського господарства) займався розробкою питань використання добрив та впливу їх на ґрунти. Але при черговому розгляді в 1931 р. мережі науково-дослідних установ НКЗС було прийнято рішення об'єднати два інститути в один, який спочатку мав назву Всеукраїнський науково-дослідний інститут сільськогосподарського ґрунтознавства, а в 1932 р. був перейменований у Всеукраїнський науково-дослідний інститут агроґрунтознавства та хімізації сільського господарства, що займався питаннями підвищення родючості ґрунтів, проведенням агрономічних та агрохімічних досліджень ґрунтів. Встановлено, що проіснував інститут під такою назвою до 1935 р., коли на базі ВУНДІАХ був створений Український науково-дослідний інститут соціалістичного землеробства з профілюючими дослідженнями з питань ґрунтознавства та агрохімії.

У четвертому розділі “Аналіз напрямів науково-дослідної роботи структурних підрозділів Центральної агрохімічної лабораторії” викладено результати організаційної та науково-дослідної роботи відділів установи.

У підрозділі 4.1. “Внесок Відділу Ґрунтознавства в розвиток ґрунтознавства України” проаналізовано науково-дослідну роботу з питань агрономічного ґрунтознавства структурного підрозділу Центральної агрохімічної лабораторії.

Відділ ґрунтознавства Центральної агрохімічної лабораторії став правонаступником Секції ґрунтознавства СГНКУ. У 1928 р. майже весь колектив Секції ґрунтознавства СГНКУ перейшов працювати у створений Відділ ґрунтознавства Центральної агрохімічної лабораторії. Завданнями Відділу ґрунтознавства, як і його предтечі, було проведення загального та всебічного вивчення ґрунтів України, задоволення потреб поточної роботи соціалістичної реконструкції сільського господарства при дослідженні ґрунтів відповідних природно-кліматичних районів.

Робота відділу розподілялася на два періоди: зимовий (жовтень - травень) та літній (травень - жовтень). У зимовий період працівники в основному проводили обробку матеріалів, зібраних у літній період, складали карти ґрунтів, діаграми, систематизували матеріали з геоботанічних досліджень, а в літній період працювали в польових експедиціях.

Колектив відділу ґрунтознавства спрямовував свою роботу головним чином у напрямі детального вивчення типів ґрунтів окремих округів республіки, складання ґрунтових карт та агрономічної характеристики досліджуваних ґрунтів. За період діяльності відділ провів обстеження ґрунтів Вінницького, Тульчинського, Сталінського, Проскурівського, Луганського, Маріупольського округів, кіс Азовського узбережжя, тютюнових плантацій Махортресту, плантацій Зернотресту Півдня України. Крім загального обстеження ґрунтів округів Центральна агрохімічна лабораторія відповідала за ґрунтове дослідження на всіх ділянках, де закладалися досліди з мінеральними добривами.

У підрозділі 4.2. “Розвиток досліджень з хімізації сільського господарства у відділі удобрень” проаналізовано науково-дослідну роботу з питань хімізації сільського господарства, яка велася в Центральній агрохімічній лабораторії.

На початку 30-х рр. ХХ ст. в комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на збільшення врожайності сільськогосподарських культур, велику увагу приділяли хімізації у формі внесення у грунт мінеральних добрив. З метою визначення залежності від конкретних умов, доз добрив, строків і способів їх внесення відповідно до потреб соціалістичної реконструкції сільського господарства нарада при Дослідному відділі НКЗС, що відбулася 19 жовтня 1929 р., прийняла рішення провести масові колективні досліди з мінеральними добривами. Відповідальність за проведення дослідів із мінеральними добривами покладалася на Центральну агрохімічну лабораторію, зокрема на відділ удобрень. На проведення дослідів із мінеральними добривами Центральній агрохімічній лабораторії було виділено 100 тис. крб., призначених відділом рільництва НКЗС із Держбюджету.

20-23 грудня 1929 р. на базі Центральної агрохімічної лабораторії відбулася широка нарада представників сільськогосподарських станцій та інших дослідних організацій, що займалися питаннями мінеральних добрив, на якій була погоджена єдина програма щодо вивчення мінеральних добрив в Україні. Програму розробили працівники ЦАХЛ В.Я. Попов та О.М. Вишинський. За погодженою програмою проведення дослідів із мінеральними добривами всього було прийнято до постановки 14 схем: азотна проблема (4 схеми); вивчення складних добрив (2 схеми); вивчення подвійних і потрійних компонентів (2 схеми); вивчення калійних добрив (1 схема); вивчення фосфоритів (2 схеми); фосфорові добрива (2 схеми); проблема вапнування (1 схема).

Крім обов'язкових 14 схем, деякі сільськогосподарські дослідні станції за згодою ЦАХЛ заклали досліди за Мітчерліхом: у вегетаційних посудинах та польовим методом, які додатково субсидував Всесоюзний інститут удобрень. У постановці дослідів із мінеральними добривами за погодженою програмою взяло участь 42 дослідні організації України, із них установ НКЗС -- 37, Цукротресту -- 4, Махортресту -- 1, що знаходилися в різних природно-кліматичних районах.

За результатами дослідів було доведено залежність ефективності мінеральних добрив від ґрунтово-кліматичних умов. Доведено, що на вилугуваних і слабковилугуваних ґрунтах при достатньому зволоженні урожайність сільськогосподарських культур від внесення фосфорних добрив у багато разів збільшується на противагу чорнозему в зоні недостатнього зволоження. Було визначено, що легкорозчинні фосфати (суперфосфат, томасівка) дають у всіх ґрунтово-кліматичних районах найбільші надбавки врожаю сільськогосподарських культур, час внесення азотних добрив є істотним моментом, що визначає ефективність дії тієї чи іншої форми азотного добрива, а порівняння дозування визначають оптимальну норму.

Одним із головних питань хімічної меліорації в кінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. було вапнування ґрунтів як спосіб боротьби за врожайність. Ґрунтів, які потребували вапнування, за даними Центральної агрохімічної лабораторії в Україні налічувалось 11 млн. 740 тис. 863 га, що складало близько 30% орної землі республіки. Усього по Україні передбачалося провести вапнування ґрунтів на площі близько 130 тис. га. У результаті дослідження, за даними Центральної агрохімічної лабораторії, було з'ясовано, що ефективність вапнування залежно від форми внесення вапна (від товщини помолу тощо) змінюється.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження автором зроблено такі висновки, які виносяться на захист:

1. Історіографічний аналіз дослідження показав, що існуючі праці недостатньо повно відтворюють спрямованість та окремі історичні етапи розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи, а саме проблему становлення й розвитку науково-дослідних установ у 20-30-х рр. минулого століття. Відсутність комплексного, аналітичного дослідження з даної проблеми і певна фрагментарність історіографічних розвідок висуває на перший план важливість опрацювання більш широкої джерельної бази, насамперед, комплексу архівних документів як основи для вивчення історії розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст. та діяльності Центральної агрохімічної лабораторії. Обґрунтовано, що проаналізована джерельна база є достатньою для цілісного дослідження поставленої наукової проблеми.

2. В Україні наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. впровадження нових дієвих заходів реконструкції сільського господарства, спрямованих на підвищення урожайності сільськогосподарських культур, потребувало наукового супроводу, що спонукало до продовження пошуку науково-організаційних засад сільськогосподарської дослідної справи. Встановлено, що після ліквідації Сільськогосподарського наукового комітету України функції центру, що здійснював керівництво всією науково-дослідною роботою в галузі ґрунтознавства, хімізації сільського господарства України у досліджуваний період, перейшли до компетенції ЦАХЛ НКЗС УСРР.

3. Уперше відтворено цілісну історико-наукову картину становлення та діяльності Центральної агрохімічної лабораторії наприкінці 20-х - початку 30-х рр. минулого століття. Уведені в дисертації до наукового обігу нові та маловідомі факти з історії діяльності науково-дослідної установи засвідчують визнання Центральної агрохімічної лабораторії серед галузевих фахівців України і Радянського Союзу в досліджуваний період як самостійної науково-організаційної структури, що здобула за порівняно невеликий проміжок часу значних успіхів у вивченні ґрунтів та хімізації сільського господарства. Виявлено, що в Центральній агрохімічній лабораторії працювали та вели активну науково-дослідну роботу з агрохімії, ґрунтознавства, геології видатні вчені: О.І. Душечкін, О.Т. Калачиков, Б.М. Левантівська, Р.Р. Виржиківський, Г.Г. Махов, В.І. Крокос, А.І. Левенгаупт, О.П. Чефранов, В.П. Кавалерідзе, В.Ф. Левченко, С.М. Москвичов. Доведено, що науково-практична діяльність плеяди вчених Центральної агрохімічної лабораторії великою мірою сприяла інтенсифікації розвитку ґрунтознавства та агрохімії і стала поштовхом до подальшого розвитку галузевої наукової думки.

4. У межах діяльності Центральної агрохімічної лабораторії виділено основні напрями сільськогосподарської справи з питань агроґрунтознавства та агрохімії:

· картографування ґрунтів України;

· розробка методики із дослідження властивостей ґрунтів;

· вивчення агрономічних властивостей окремих типів ґрунтів при обстеженні існуючої мережі сільськогосподарських дослідних станцій республіки;

· дослідження ґрунтів півдня України у зв'язку з проведенням меліоративних заходів на даній території;

· розробка загальної програми проведення дослідів із мінеральними добривами;

· вивчення мікробіології ґрунту;

· хімізація ґрунтів (вапнування, удобрення);

· розробка системи удобрення основних сільськогосподарських культур;

· дослідження агрономічних руд (фосфоритів, карбонатних порід, гіпсів, глауконітових порід).

5. Серед основних здобутків ґрунтознавців Центральної агрохімічної лабораторії: Г.Г. Махова, О.П. Чефранова, В.І. Крокоса, А.І. Левенгаупта, В.П. Кавалерідзе - слід відмітити ґрунтове обстеження півдня України, Донбасу, Азовського та Чорноморського узбережжя, розробку методик із дослідження агрономічних властивостей ґрунтів, обстеження та картографування ґрунтів сільськогосподарських дослідних станцій; продовження видання «Матеріалів дослідження ґрунтів України» - фундаментальної праці з ґрунтознавства. Найважливішими досягненнями колективу відділу удобрень на чолі з О.І. Душечкіним можна вважати розробку єдиної програми агрохімічних та агрономічних досліджень, за якою до постановки було прийнято 14 схем дослідів із мінеральними добривами (азотні, калійні, фосфорні добрива - 10 схем; складні добрива - 2 схеми; вапнування ґрунтів - 1 схема), вивчення мінерально-сировинних ресурсів Поділля з метою пошуку нових мінеральних добрив, видання «Матеріалів до вивчення агрономічних руд України». Доведено, що науковий колектив Центральної агрохімічної лабораторії у своїй дослідницькій діяльності охопив цілу низку актуальних для свого часу питань, пов'язаних із вирішенням азотової проблеми, фосфоритування, вапнування ґрунтів, використання мінеральних покладів як сировини для удобрення.

6. Результати дисертаційного дослідження дали змогу зробити висновок, що проведені Центральною агрохімічною лабораторією дослідження з ґрунтознавства та агрохімії відіграли провідну роль у подальшому розвитку галузей і були вихідними для досліджень, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та врожайності сільськогосподарських культур. Науково-теоретичні напрацювання Центральної агрохімічної лабораторії з ґрунтознавства та агрохімії є актуальними й сьогодні.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ситніков Я. О. Видавнича діяльність Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УРСР / Я. О. Ситніков // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. - Вип. 45. - К., 2010. - С. 218-221.

2. Ситніков Я. О. Центральна агрохімічна лабораторія НКЗС УСРР: організаційна структура, особовий склад, завдання (1928-1929 рр.) / Я. О. Ситніков // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць. - Вип. 49. - К., 2011. - С. 166-171.

3. Ситніков Я. О. Науково-дослідна та популяризаторська діяльність Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР / Я. О. Ситніков //Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Вип.26 . - Переяслав-Хмельницький, 2011. - С. 394-397.

4. Ситніков Я. О. Стан вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ століття / Я. О. Ситніков // Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України: Всеукр. наук.-практ. конф.: тези доп. К., 2009. - С. 201-204.

5. Ситніков Я. О. Планування роботи науково-технічної ради у Центральній агрохімічній лабораторії НКЗС УСРР (1928-1930 рр.) / Я. О. Ситніков // Сучасна наука в мережі інтернет: Шоста всеукр. наук.-практ. інтернет-конфер., 25-27 лютого 2010 р.: тези допов. - Режим доступу: [Електронний ресурс] http://intkonf.org/sitnikov-yao-planuvannya-roboti-naukovo-tehnichnoyi-radi-u-tsentralniy-agrohimichniy-laboratoriyi-nkzs-usrr-1929-1930-rr/ Заголовок з екрана.

АНОТАЦІЯ

Ситніков Я.О. Центральна агрохімічна лабораторія НК ЗС УСРР (1928 - 1930 рр.): становлення та діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний вищий навчальний заклад “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - Переяслав-Хмельницький, 2011.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню становлення та діяльності Центральної агрохімічної лабораторії НКЗС УСРР у 1928-1930 рр. Розглянуто політичні, соціально-економічні умови розвитку сільськогосподарської галузі та її наукового забезпечення наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. Висвітлено процес становлення та функціонування Центральної агрохімічної лабораторії, визначено тематичне спрямування науково-дослідної роботи структурних підрозділів ЦАХЛ. Розглянуто освітню та популяризаторську діяльність ЦАХЛ шляхом підготовки наукових кадрів та видання науково-популярної літератури в галузі ґрунтознавства та агрохімії. Простежено реорганізацію Центральної агрохімічної лабораторії.

Ключові слова: сільськогосподарська дослідна справа, науково-дослідна робота, ґрунтознавство, хімізація сільського господарства, упровадження, Центральна агрохімічна лабораторія.

АННОТАЦИЯ

Ситников Я.О. Центральная агрохимическая лаборатория НК ЗД УССР (1928 - 1930 гг.): становление и деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственное высшее учебное заведение “Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”. - Переяслав-Хмельницкий, 2011.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию становления и деятельности Центральной агрохимической лаборатории НКЗД УССР в 1928-1930 гг. Рассмотрены политические, социально-экономические условия развития сельскохозяйственной отрасли и ее научного обеспечения в конце 20-х - начале 30-х гг. ХХ в. Отражен процесс становления и функционирования Центральной агрохимической лаборатории, определенно тематическое направление научно-исследовательской работы структурных подразделений ЦАХЛ. Рассмотрена образовательная и популяризаторская деятельность ЦАХЛ, осуществляемая путем подготовки научных кадров и издания научно-популярной литературы в отрасли почвоведения и агрохимии. Прослежена реорганизация Центральной агрохимической лаборатории.

Работа состоит из введения, четырёх глав, выводов, списка использованных источников и приложений.

В диссертационном исследовании раскрыты его актуальность и научная новизна; показаны связь работы с научной темой и практическое значение полученных результатов; обоснованы цель, задачи, объект и предмет исследования; определены хронологические границы, методы исследования, приведены сведения об апробации, структуре и публикациях автора диссертации.

Автором проанализирована степень научной разработки проблемы и состояния базы данных. Определено, что на сегодня не существует целостного научного исследования, в котором была бы отражена история создания и деятельности Центральной агрохимической лаборатории. В результате изучения научной состояния проблемы сформулированы направления историко-научного исследования, в соответствии с которыми разработана методологическая основа научно-исследовательской работы.

В диссертационной работе изложены результаты изучения влияния политических, общественных и экономических факторов на развитие сельского хозяйства, аграрной науки и, в частности, создание Центральной агрохимической лаборатории.

В деятельности Центральной агрохимической лаборатории выделены основные направления сельскохозяйственного дела по вопросам агропочвоведения и агрохимии: 1) картографирование почвы Украины; 2) разработка методики по исследованию свойств почвы; 3) изучение агрономических свойств отдельных типов почвы при обследовании существующей сети сельскохозяйственных опытных станций республики; 4) исследование почвы юга Украины в связи с проведением мелиоративных мероприятий на данной территории; 5) разработка общей программы проведения опытов с минеральными удобрениями; 6) химизация почвы (известкование, удобрение); 7) разработка системы удобрения основных сельскохозяйственных культур; 8) исследование агрономических руд; 9) изучение микробиологии почвы.

В Центральной агрохимической лаборатории работали и вели активную научно-исследовательскую работу выдающиеся ученые в области агрохимии, почвоведения, геологии: О.И. Душечкин, О.Т. Калачиков, Б.М. Левантовская, Р.Р. Виржиковский, Г.Г. Махов, В.И. Крокос, А.И. Левенгаупт, О.П. Чефранов, В.П. Кавалеридзе, В.Ф. Левченко, С.М. Москвичев.

Ключевые слова: сельскохозяйственное опытное дело, научно-исследовательская работа, почвоведение, химизация сельского хозяйства, внедрение, Центральная агрохимическая лаборатория.

ANNOTATION

Sytnikov Y.O. Central agrochemical laboratory NK ZS of Ukr.SSR (1928-1930 years): formation and activity. - Manuscript.

Dissertation for gaining scientific level of Candidate of History in speciality 07.00.07. - History of Science and Engineering. - State Higher Educational Establishment «Pereyaslav-Khmelnitsky State Pedagogical University named after Hryhoriy Scovoroda». - Pereyaslav-Khmelnitsky, 2011.

The dissertation is dedicated to complex research of formation and activity of Central agrochemical laboratory of NK ZS of Ukr.SSR in 1928-1930 years. The political, social-economic conditions of development of agricultural branch and it scientific ensuring at the end of 20th - at the beginning of 30th of XX century are considered. The process of formation and functioning of Central agrochemical laboratory is reflected, the thematic direction of research work of structural subdivisions of TSAKHL is determined in it.

The educational and popularization activity of TSAKHL by course of preparation the scientific personnel and publication of scientific-popular literature in branch of agrology, agrochemistry is considered up. The reorganization of Central agrochemical laboratory is retraced.

Key words: agricultural experimental affair, research work, agrology, chemicalization of agriculture, inculcation, Central agrochemical laboratory.

Размещено на Allbest.ur