Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СТЕПОВОЇ ЗОНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 633.85:631.5](251.1:477)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Агротехнічні і біокліматичні особливості формування урожайності і якості насіння соняшнику, сої, льону, кунжуту, рижію, молочаю в Південному Степу України

06.01.09 - рослинництво

Поляков Олександр Іванович

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України.

Науковий консультант:доктор сільськогосподарських наук, професор Ткаліч Ігор Дмитрович, Інститут сільського господарства степової зони НААН, головний науковий співробітник лабораторії технології вирощування ярих зернових і олійних культур.

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Бабіч Анатолій Олександрович, Інститут кормів НААН, завідувач відділу селекції та технології вирощування зернобобових культур;

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Адамень Федір Федорович, Кримський інститут агропромислового виробництва НААН, головний науковий співробітник;

доктор сільськогосподарських наук, професор Мусатов Анатолій Георгійович, Інститут сільського господарства степової зони НААН, головний науковий співробітник лабораторії технології вирощування ярих та зернобобових культур.

Захист відбудеться “8“ липня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.353.01 в Інституті сільського господарства степової зони НААН за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту сільського господарства степової зони НААН за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 14.

Автореферат розісланий “24” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Черенков А.В.

Загальна характеристика роботи

З олійних культур в Україні традиційно найпоширенішою культурою є соняшник, який входить до структури сівозмін природно-кліматичних зон Степу, Центрального та Східного Лісостепу, і займає понад 90 % посівних площ усіх вирощуваних в Україні олійних культур.

Соняшник наразі є і, безперечно, надалі залишиться провідною олійною культурою, що належить до стратегічних сільськогосподарських культур України, завдяки високій рентабельності його виробництва. Для цього необхідно оптимізувати посівні площі під соняшником особливо в зоні Степу та постійно вдосконалювати сортові технології вирощування інших олійних культур, зокрема сої, льону, рижію, кунжуту, з метою отримання високих показників урожайності та виходу олії з одиниці площі.

Скорочення посівних площ під соняшником до науково обґрунтованого рівня шляхом заміни його іншими, не менше цінними олійними культурами, призведе до поліпшення структури посівних площ, збільшить асортимент олій різного використання.

Вирішення проблеми виробництва менш поширених, ніж соняшник, олійних культур, наприклад сої, а також малопоширених - льон олійний, рижій, кунжут, молочай олійний тісно пов'язане з удосконаленням агротехнологій, встановленням параметрів основних агротехнічних прийомів їхнього вирощування з урахуванням біологічних особливостей сортів та специфічних властивостей, для отримання високої продуктивності.

Перехід від екстенсивних методів до адаптивно-інтенсивних з вдалим поєднанням елементів інтенсифікації, ресурсозбереження та біологізації рослинництва в залежності від умов клімату, рельєфу, ґрунту - найпрогресивніший напрям у сучасному рослинництві. Тому розробка найбільш ефективних прийомів вирощування олійних культур для реалізації генетичного потенціалу гібридів і сортів, а також пошуки шляхів зниження енерговитрат в умовах екологічної та економічної кризи в Україні є актуальними питаннями.

Актуальність теми. Актуальність досліджень полягає в необхідності біокліматичного обґрунтування можливостей і розробці технологічних основ вирощування рижію, кунжуту, молочаю в умовах південного Степу України, а також удосконаленні і оптимізації зональних технологій вирощування соняшнику, сої та льону олійного відповідно до біології культур, сортових відмінностей та основних факторів впливу з метою реалізації генетичного потенціалу, що забезпечить стабільно високі врожаї.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження з теми дисертаційної роботи проводилися в Інституті олійних культур УААН упродовж 1998-2008 рр. згідно з такими державними науково-технічними програмами: «Технології олійних культур» за завданням «Розробити нові та вдосконалити існуючі прийоми вирощування олійних культур» (номер державної реєстрації 0196U014410); «Зернові і олійні культури» за завданням «Розробити ресурсозберігаючі технології вирощування зернових і олійних культур в зоні Степу» (номер державної реєстрації 0101U003988); «Олійні культури» за завданням «Удосконалити існуючі та розробити нові технології вирощування олійних культур» (номери державної реєстрації 0108U007226, 0108U007227).

Мета та завдання досліджень. Мета досліджень полягає в біокліматичному обґрунтуванні та розробці технологічних основ вирощування високих урожаїв соняшнику, сої, льону олійного, рижію, кунжуту, молочаю олійного в умовах південного Степу України.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

- на основі біологічних особливостей олійних культур та кліматичних показників зони обґрунтувати агротехнічні основи їх вирощування в умовах південного Степу України;

- визначити ріст, розвиток, формування врожайності досліджуваних олійних культур;

- встановити оптимальні способи, строки сівби, густоти стояння рослин, ефективність інкрустації насіння нових гібридів та сортів соняшнику;

- визначити вплив строків сівби, норм висіву, біологічних препаратів, зрошення на ріст, розвиток, рівень врожайності зерна та збору жиру нових сортів сої;

- виявити особливості реалізації біологічного потенціалу продуктивності малопоширених олійних культур в умовах південного Степу України;

- визначити найбільш ефективні елементи агротехніки льону олійного для підвищення врожайності та виходу жиру;

- розробити основні елементи технології вирощування кунжуту, рижію, молочаю олійного, для досягнення високих показників урожайності, виходу жиру, якості насіння;

- провести біоенергетичну та економічну оцінку ефективності агроприйомів вирощування олійних культур в умовах південного Степу України.

Об'єкти досліджень - процеси росту, розвитку рослин та формування врожаю і якості насіння соняшнику, сої, льону олійного, рижію, кунжуту, молочаю олійного залежно від агротехнічних прийомів, біологічних особливостей культур та сортів.

Предмет дослідження - агротехнічні прийоми, врожайність олійних культур; сорти і гібриди соняшнику, сої, льону олійного, рижію, кунжуту, молочаю олійного; штами азотфіксуючих бактерій та ендомікоризних грибів; основні елементи сортової агротехніки вирощування соняшнику, сої та малопоширених олійних культур; енергетична й економічна ефективність агроприйомів їхнього вирощування.

Методи дослідження: польовий - для визначення взаємодії об'єкта досліджень з агротехнічними факторами і погодними умовами; вимірювально-ваговий - для обліку продуктивності та врожаю насіння; морфофізіологічний - для визначення біометричних параметрів рослин та для аналізу різних сортів олійних культур при визначенні їхніх господарсько цінних ознак; лабораторний - для визначення якості насіння та вмісту жиру; разрахунково-порівняльний - для визначення біоенергетичної та економічної ефективності агроприйомів; математично-статистичний - для проведення дисперсійного та кореляційного аналізів і оцінки вірогідності отриманих результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в умовах південного Степу України визначені біокліматичні ресурси які є оптимальними для вирощування нових сортів і гібридів соняшнику, сої, льону олійного, кунжуту, рижію, молочаю олійного, що ґрунтуються на закономірностях росту, розвитку і формуванні врожайності відповідно до погодних умов та агроприйомів. Встановлені агроприйоми одержання високої врожайності та підвищення якісних показників насіння. Розроблені агротехнічні прийоми вирощування соняшнику та сої на основі біологічних і сортових відмінностей та факторів зовнішнього впливу, які визначають рівень продуктивності. Встановлена висока ефективність передпосівної інкрустації насіння олійних культур та оброблення сої азотфіксуючими та фосформобілізуючими препаратами.

Розроблені та обґрунтовані елементи технологій вирощування сортів кунжуту та молочаю олійного (строки та способи сівби, норми висіву, строки десикації та інкрустації насіння).

Визначено економічну й енергетичну ефективність вирощування соняшнику, сої, льону олійного, кунжуту, рижію, молочаю олійного залежно від генотипу, строків та способів сівби, норм висіву, густот стояння рослин, зрошення, систем удобрення, догляду за посівами, застосування інкрустації насіння та азотфіксуючих і фосформобілізуючих препаратів, строків збирання. сівба степ соя агротехніка

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені і впроваджені у виробництво ефективні технології вирощування олійних культур, які забезпечують стабільну врожайність соняшнику на рівні 2,3-2,5 т/га, сої - 2,2- 2,6 т/га, льону олійного - 1,7-2,0 т/га, кунжуту - 1,3-1,5 т/га, рижію - 1,3-1,5 т/га та молочаю олійного - 1,6-1,8 т/га, що на 10-12 % вище, ніж за загальноприйнятими технологіями.

Наукові розробки автора покладені в основу розділу «Рослинництво» «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України» (2010 р.); розділу «Технологія вирощування основних сільськогосподарських культур» «Системи ведення сільського господарства Запорізької області» (2006 р.), а також рекомендацій щодо технологій вирощування олійних культур у зазначеній зоні, які спрямовані на високий рівень реалізації генетичного потенціалу сортів.

Основні результати досліджень апробовані і ефективно впроваджені в зоні Степу України впродовж 2000-2009 років на площі понад 422 тис. га в господарствах Запорізької області, дослідних господарствах Інституту олійних культур УААН «Забойщик» Великоновоселківського району Донецької області та «Асканійське» Каховського району Херсонської області.

Наукові розробки автора широко використовуються в науково-дослідному процесі, програмах підвищення кваліфікації спеціалістів аграрного сектора економіки.

Особистий внесок здобувача полягає в інформаційному пошуку та визначенні напряму досліджень, обґрунтуванні методології постановки і проведення досліджень, розробленні робочих гіпотез та виконанні програм досліджень, обробленні та аналізі отриманих даних за період 1998-2008 рр., узагальненні результатів та їхньої інтерпретації, підготовленні друкованих праць, наукових звітів та рекомендацій, пропаганді та науковому супроводі результатів у виробництво. Частка участі автора у проведенні польових дослідів складає 70- 80 %, економічного і біоенергетичного аналізу ефективності агроприйомів - 90 %, розробленні й впровадженні у сільськогосподарське виробництво технологій вирощування - 90 %.

Апробація результатів дисертації. Матеріали та основні положення дисертації, які винесено на публічний захист, щорічно доповідалися і обговорювалися на: республіканських координаційно-методичних нарадах з вирощування олійних культур (м. Дніпропетровськ, 1998-2005 рр.; м. Запоріжжя, 2006-2008 рр.); І з'їзді мікологів Росії «Современная микология в России» (м. Москва, 2002 р.); Міжнародній конференції «Современные вопросы создания и использования сортов и гибридов масличных культур» (м. Запоріжжя, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції молодих учених «Актуальні проблеми землеробства на початку нового тисячоліття та шляхи їх вирішення» (м. Херсон, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасного землеробства» (м. Луганськ, 2003 р.); II міжнародній конференції молодих учених «Современные проблемы генетики, биотехнологии и селекции растений» (м. Харків, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми ріпаківництва» (м. Запоріжжя, 2006 р.); Науково-практичній конференції молодих учених і спеціалістів «Інноваційний розвиток систем землеробства та агротехнологій в Україні» (сел. Чабани, 2007 р.); IV всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку» (м. Кіровоград, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і спеціалістів «Сучасний стан та перспективи виробництва зерна в умовах інноваційного розвитку аграрного ринку України» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній конференції «Современные научные проблемы создания сортов и гибридов масличных культур и технологии их выращивания» (м. Запоріжжя, 2009 р.); обласних і районних конференціях та практичних семінарах спеціалістів (2001-2009 рр.); Вченій раді Інституту олійних культур УААН (1998-2008 рр.).

Результати наукових досліджень пропагувалися шляхом публікацій у фахових виданнях та періодичній пресі, читанням лекцій та виступами на науково-практичних конференціях.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 54 наукових працях, з них статей у фахових виданнях 29; методичних рекомендацій - 6; тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах - 14; статей в книгах - 2; одержано 1 авторське свідоцтво і 2 патенти.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 10 розділів, висновків, рекомендації виробництву, списку додатків та використаних джерел. Робота викладена на 415 аркушах комп'ютерного набору і містить 110 таблиць, 33 рисунки і 28 додатків. Список використаної літератури включає 608 джерел, в тому числі 116 латиницею.

Основний зміст роботи

У вступній частині обґрунтовано тему дисертаційної роботи, визначено актуальність, наукову новизну, мету й основні завдання, задекларовано особистий внесок здобувача та наведено структуру й обсяг дисертації.

Стан вивчення проблеми і обгрунтування напряму досліджень (огляд літературних джерел)

Здійснено огляд і аналіз наукових літературних джерел з питань вирощування олійних культур, розглянуто їх агробіологічні особливості, вимоги до кліматичних умов, аспекти формування врожаю залежно від прийомів вирощування. Наведено теоретичне обґрунтування обраного напряму досліджень. Визначено актуальні, але недостатньо розроблені питання із зазначеної проблеми та обґрунтовано вибір теми дисертації.

Умови та методика проведення досліджень

Польові досліди проводили в 1998-2008 рр. в Інституті олійних культур УААН та його дослідному господарстві «Асканійське» Каховського району Херсонської області, які за зональним розподілом належать до південного Степу України.

Кліматичні умови південного Степу України характеризуються високою річною температурою повітря і недостатньою кількістю атмосферних опадів. При сумі ефективних температур 3000-3250 єС за рік випадає 388-420 мм опадів, у тому числі за вегетаційний період - 190-220 мм. Більша частина атмосферних опадів за роки проведення дослідів випадала в зимовий період. При 288-628 мм опадів за рік за вегетаційний період випадало лише від 112 мм (2000 р.) до 345 мм (2004 р.).

За даними Запорізької зональної агрохімлабораторії, територія Інституту олійних культур представлена типовими звичайними середньоміцними малогумусними чорноземами. Кількість гумусу у шарі 0-20 см дорівнює 4,4-5,5 %, на глибині 30- 40 см - 3,5 %. У орному шарі ґрунту (0-30 см) забезпеченість легкогідролізуємим азотом - 8,7-9,1 мг на 100 г ґрунту; кількість нітратного азоту, що накопичується за 7 діб штучного парування (компостування) складає 24,5-26,0 мг/кг. Вміст рухомого фосфору (за Чириковим) - 10,5-11,2 мг на 100 г ґрунту, обмінного калію (за Масловою) - 15,2- 17,1 мг на 100 г ґрунту. Ґрунти характеризуються як слабо забезпечені азотом. Реакція ґрунтового розчину - нейтральна, рН - 6,5-7,0.

За даними Херсонської зональної агрохімлабораторії, територія ДГ «Асканійське» представлена темно-каштановим ґрунтом остаточно слабко солонцюватим, великопилувато-важкосуглинковим. В орному шарі міститься: гумусу - 2,15 %, легкогідролізованого азоту - 5,0 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору - 2,4 мг та обмінного калію - 40 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину нейтральна, рН - 6,8-7,0.

Польові досліди, спостереження і дослідження здійснювали згідно з методичними вказівками Інституту олійних культур УААН (1993) та загальновизнаними методиками. Вологість насіння визначали за ДСТ 12041-82, масу 1000 шт. насінин - за ДСТ 12042-80, олійність - методом Рушківського, вміст білка - методом К'єльдаля в лабораторії біохімії.

У дослідженнях застосовувалась агротехніка вирощування олійних культур, прийнята для даної зони та рекомендована Інститутом олійних культур УААН.

Показники біоенергетичної та економічної ефективності визначали розрахунковим шляхом згідно з методикою. Статистичну обробку експериментальних даних польових дослідів проводили за методиками Б. О. Доспєхова (1985) на ЕОМ методом дисперсійного та кореляційного аналізу для ряду факторів у програмі MSTAT.

Біокліматичне обгрунтування вирощування олійних культур в умовах південного степу України

У цілому по Україні олійні культури займають значне місце в структурі посівних площ (до 18,6 % ріллі). Вони дають найбільш високий вихід енергії як на одиницю площі, так і на одиницю витрат, а олії широко використовуються в багатьох галузях промисловості. Впродовж тривалого часу соняшник залишається основною олійною культурою в нашій державі.

Розміщення посівних площ соняшнику в зоні Степу України. Розширення посівів соняшнику відбувається тому, що впродовж тривалого періоду його насіння є найбільш ліквідним товаром та забезпечує товаровиробникам значні доходи. Але у зв'язку з низькою платоспроможністю сільськогосподарські підприємства не мають можливості витримувати науково обґрунтовані агротехнології, а відтак збільшення валового збору досягають не підвищенням урожайності, а розширенням посівних площ.

У степовій зоні землеробство спеціалізується переважно на виробництві зерна озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, насіння соняшнику та кормів. На жаль, економічна криза призвела до значного звуження галузей спеціалізації аграрного виробництва. Переважна частина господарств нині орієнтується на вирощування продовольчого зерна й олійних культур або навіть на вирощування тільки олійних культур. В останні роки площі посівів соняшнику в зоні Степу в середньому від площі ріллі сягають близько 27 %. На наш погляд, цю ситуацію потрібно виправляти через повернення посівних площ соняшнику до науково обґрунтованого рівня, наприклад, через розширення асортименту олійних культур.

Біокліматичне обґрунтування вирощування олійних культур в південному Степу України. Провідною олійною культурою, яка належить до стратегічних культур сільськогосподарського виробництва України через високу рентабельність виробництва олійного насіння, є соняшник. Тому скорочення посівних площ під соняшником, на нашу думку, краще за все проводити шляхом заміни його іншими олійними культурами, щоб зберегти загальні обсяги виробництва олії.

Існує багато дуже цінних менше поширених та навіть майже забутих олійних культур. Деякі з них, такі, як соя та льон олійний, вирощуються на недостатніх площах. Інші висіваються на досить мізерних площах - це кунжут та рижій. А така культура, як молочай олійний, з цінною невисихаючою олією, фактично зберігається та підтримується тільки в установі-оригінаторі сорту.

Для успішного вирощування олійних культур необхідні кліматичні умови, які відповідають їх біології росту і розвитку рослин. В першу чергу, необхідна сума ефективних температур, тривалий теплий період та достатня кількість опадів. Зона Степу України відповідає всім цим вимогам. Проте роки досліджень (1998-2008) значно різнилися за температурою повітря. Найвища сума активних температур була у 2005 р., найнижча - у 2004 р.. У 2001 р. зафіксовано температури, близькі до середньобагаторічних (рис. 1).

Рис. 1. Діаграма наростання суми активних температур вище +10 °С по роках у південному Степу України.

Середня сума активних температур (вище +10 °С) за роки досліджень склала 1695 °С, що достатньо для формування повноцінного врожаю соняшнику, сої, кунжуту, льону олійного та рижію. Тільки для молочаю олійного в окремі роки сума температур була недостатньою, тому для прискорення його дозрівання необхідно було застосовувати десикацію (рис. 2).

Рис. 2. Сума активних температур вище +10 °С, яка необхідна для вирощування олійних культур у південному Степу України.

Біологічні особливості олійних культур. Серед малопоширених олійних культур перспективу, на наш погляд, мають льон олійний, рижій, кунжут, молочай олійний саме через високий вміст олії в насінні, якісні показники жирнокислотного складу олій та можливості використання їх в різних галузях промисловості.

Із названих олійних культур найбільша тривалість вегетаційного періоду, 185-198 діб, відзначена нами у молочаю олійного. Менший період вегетації мають кунжут - 113-125 діб, соя - 111-120, соняшник - 94-116 діб. Льон олійний та рижій можна віднести до культур з коротким вегетаційним періодом - 86-107 і 72-98 діб. Тривалість вегетаційного періоду олійних культур суттєво змінюється під впливом зміни суми активних температур, що обумовлюється строками сівби.

Отже, за біологічними властивостями досліджувані нами олійні культури відповідають кліматичним умовам південного Степу, тому їх можна вирощувати для одержання товарної продукції.

Особливості формування врожаю соняшнику залежно від агроприйомів вирощування

Вплив інкрустації насіння на ріст і розвиток рослин та урожайність соняшнику залежно від строків сівби. Інкрустація насіння препаратами колфуго супер, дерозал і роял фло (3 л/т) позитивно вплинула на його польову схожість. У середньому за роки досліджень (2000-2002 рр.) вона склала на контролі: у сорту Прометей - 73 %, у гібриду Запорізький 26 - 74 і в сорту Запорізький кондитерський - 84 %. Застосування вказаних препаратів при ранньому строкові сівбі зумовило зростання польової схожості до 79-81 % у сорту Прометей, до 77-79 % у гібриду Запорізький 26 і до 88-90 % у сорту Запорізький кондитерський. Позитивного впливу інкрустації насіння на польову схожість при сівбі в більш пізній строк практично не спостерігалося. Ефект від проведення інкрустації зберігався впродовж вегетації, що позначилося на виживанні рослин.

Найбільш суттєво інкрустація насіння вплинула на ріст і розвиток соняшнику при сівбі в ранній строк (при температурі ґрунту на глибині загортання насіння 6-8 °С) (рис. 3). Приріст урожайності склав: у сорту

Рис. 3. Середня урожайність соняшнику сорту Прометей залежно від строків сівби та інкрустації насіння препаратами: 1 - контроль; 2 - колфуго супер; 3 - дерозал; 4 - роял фло.

Прометей - 0,18- 0,21 т/га, у гібриду Запорізький 26 - 0,18-0,26 і у сорту Запорізький кондитерський - 0,16-0,21 т/га. При рекомендованому строкові сівби приріст урожайності був меншим відповідно на 0,08-0,10, 0,03-0,07 і 0,04-0,05 т/га. Підвищення урожайності у різних сортозразків під впливом протруйників відбувалось по-різному. У сорту Прометей, на відміну від інших, відзначено ефект при сівбі як у ранній, так і у рекомендований строки. Зазначимо, що інкрустація насіння перед сівбою не впливала на олійність.

Урожайність соняшнику залежно від строків сівби та густоти стояння рослин. Вивчення впливу строків сівби та густоти стояння рослин на продуктивність гібриду Запорізький 28 здійснювали в шість строків: перший (t ґрунту 6-8 °С) - друга декада квітня; другий (t ґрунту 8-10 °С) - третя декада квітня; третій (t ґрунту 10-12 °С) - перша декада травня; четвертий (t ґрунту 14- 16 °С) - друга декада травня; п'ятий (t ґрунту 16-18 °С) - третя декада травня; шостий (t ґрунту 18-22 °С) - перша декада червня. Сівбу проводили з густотою стояння рослин 40, 50, 60 й 70 тис/га.

У середньому за роки досліджень (2000-2002 рр.) найбільша врожайність (2,42-2,55 т/га) формувалася при третьому строкові сівби (табл. 1). Сівба у більш

Таблиця 1 Вплив строків сівби та густоти стояння рослин на основні ознаки та врожайність гібриду соняшнику Запорізький 28 (2000-2002 рр.)

Густота стояння рослин, тис/га (В)	Висота рослин, см	Площа листкової поверхні на 1 га, тис. м2	Лушпинність, %	Урожайність, т/га	Олійність, %
Перший строк (температура ґрунту - 6-8 °С) (А)
40	154,0	14,99	22,7	1,97	49,0
50	153,7	16,97	22,9	1,95	49,1
60	152,1	18,58	23,1	1,97	48,7
70	151,3	16,50	22,8	1,91	50,1
Третій строк (температура ґрунту - 10-12 °С)
40	158,5	16,97	21,7	2,55	51,2
50	158,6	19,58	21,6	2,48	52,2
60	159,7	22,47	21,9	2,44	52,0
70	161,5	20,57	21,6	2,42	50,3
Шостий строк (температура ґрунту - 18-22 °С)
40,0	151,0	16,79	24,4	1,59	46,1
50,0	153,0	17,53	24,9	1,59	45,4
60,0	152,7	19,21	24,6	1,62	45,5
70,0	153,1	20,12	25,0	1,61	45,2
НІР05, т/га: А - 0,06-0,08; В - 0,06-0,07; АВ - 0,12-0,16.

ранні та пізні строки призводила до зниження врожайності за всіма густотами стояння рослин. За сівби в другу декаду квітня урожайність знижувалася на 0,51-0,58 т/га, у третю декаду квітня - на 0,28-0,30 т/га, у другу декаду травня - на 0,45-0,47 т/га, у третю декаду травня - на 0,68-0,71 т/га і у першу декаду червня - на 0,83-0,93 т/га. При сівбі з другої декади квітня до третьої декади травня оптимальною густотою стояння рослин була 40-50 тис/га.

Строки сівби суттєво впливали на олійність насіння. Найкращі показники були при сівбі в третій строк - 50,3-52,2 %. Найбільший збір жиру (1128 кг/га) отриманий при сівбі в першу декаду травня з густотою стояння рослин 40 тис/га.

Вплив способів сівби та густоти стояння рослин на врожайність соняшнику. Встановлено, що фотосинтетична активність рослин соняшнику суттєво змінювалася під впливом прийомів вирощування (табл. 2). Так, продуктивність роботи листкового апарату рослин на одиницю площі при сівбі з міжряддям 70 см була нижчою ніж при міжряддях 45 см та 15 см за всіх її строків.

Таблиця 2 Фотосинтетична активність гібриду соняшнику Запорізький 32 у період «бутонізація - цвітіння» при сівбі в другий строк (2002-2004 рр.)

Спосіб сівби	Густота стояння рослин, тис/га	Листковий індекс, м2/м2	Чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2 за добу	Продуктивність фотосинтезу
				г/м2 за добу	1 рослини за добу, г
Звичайний рядовий, 15 см	40	1,62	11,0	6,79	2,75
	50	1,70	11,2	6,59	2,24
	60	1,86	11,6	6,24	1,93
	70	1,79	10,7	5,98	1,53
Широко-рядний з міжряддям 45 см	40	1,73	12,0	6,94	3,00
	50	1,77	11,3	6,38	2,26
	60	1,83	10,9	5,96	1,82
	70	1,89	10,5	5,56	1,50
Широко-рядний з міжряддям 70 см	40	1,67	11,0	6,59	2,75
	50	1,70	9,8	5,76	1,96
	60	1,78	9,5	5,34	1,58
	70	1,73	8,7	5,03	1,24

Чиста продуктивність фотосинтезу при міжряддях 45 см вища, ніж при звичайній сівбі на 15 см та густоті стояння 40-50 тис. шт/га. При загущенні посівів до 60-70 тис. шт/га, навпаки, ці показники вище за сівби на 15 см. Аналогічні зміни виявлено і щодо продуктивності фотосинтезу листкової поверхні та однієї рослини за добу. Максимальну суху масу рослини формували за сівби в другий строк: з міжряддями 15 см - 90,2-134,5 г, 30 см - 89,3-143,3 г, 45 см - 86,8-142,6 г та з міжряддями 70 см - 76,4-129,6 г. Мінімальною вона була за першого строку. На всіх посівах загущення призводило до зменшення відсотка насіння в загальній масі рослин.

Дослідженнями виявлена суттєва реакція гібридів на агроприйоми вирощування, що проявлялося у рівні врожайності. Найвищою вона була у гібриду Запорізький 32 при сівбі в другий строк з шириною міжрядь 45 см і густотою стояння рослин 50 тис/га - 2,57 т/га, та у гібриду Надійний при сівбі в другий строк з шириною міжрядь 30 см і густотою стояння рослин 60 тис/га - 2,61 т/га. Сівба в перший і третій строки призводила до зниження врожайності (табл. 3).

Таблиця 3 Урожайність та збір жиру гібридів соняшнику при сівбі в другий строк в залежності від способів сівби та густоти стояння рослин

Ширина міжрядь, см (А)	Густота стояння рослин тис/га (В)	Запорізький 32 (2002-2004 рр.)	Надійний (2002, 2005 рр.)
		Урожайність, т/га	Олійність, %	Збір жиру, кг/га	Урожайність, т/га	Олійність, %	Збір жиру, кг/га
15	40	2,30	50,3	1018	2,35	51,3	1063
	50	2,44	50,9	1093	2,42	51,2	1090
	60	2,48	50,0	1091	2,56	51,0	1105
	70	2,49	50,0	1096	2,43	51,4	1100
30	40	2,38	50,8	1064	2,42	51,3	1095
	50	2,46	50,2	1087	2,47	51,2	1115
	60	2,52	50,3	1115	2,61	51,5	1183
	70	2,41	50,3	1067	2,49	51,2	1124
45	40	2,53	50,2	1118	2,44	51,2	1094
	50	2,57	50,5	1142	2,44	51,4	1105
	60	2,41	50,2	1065	2,40	51,5	1090
	70	2,35	50,0	1034	2,31	51,2	1040
70	40	2,45	50,3	1084	2,31	50,9	1035
	50	2,45	50,2	1082	2,22	51,1	996
	60	2,30	51,0	1032	2,22	51,1	1000
	70	2,21	50,0	972	2,15	51,3	974
НІР05,т/га, для гібриду Запорізький 32: А - 0,04-0,05; В - 0,04-0,05; АВ - 0,08-0,11; для гібриду Надійний: А - 0,03-0,05; В - 0,03-0,05; АВ - 0,06-0,11.

На показники олійності насіння впливали лише строки сівби. Найбільший вміст жиру відмічено при сівбі в другий строк: у гібриду Запорізький 32 - 50,0-51,0 %, Надійний - 50,9-51,5 %. Збір жиру з одиниці площі залежав від рівня урожайності і був максимальним у гібриду Запорізький 32 при сівбі у другий строк з шириною міжрядь 45 см та густотою стояння рослин 50 тис/га - 1087 кг/га, у гібриду Надійний при сівбі у той же строк з шириною міжрядь 30 см та густотою стояння рослин 60 тис/га - 1116 кг/га.

Водоспоживання соняшнику в залежності від строків і способів сівби та густоти стояння рослин. Одним з головних факторів, що лімітують продуктивність соняшнику в Степу України, є волога. Дефіцит її в ґрунті в посушливих зонах обумовлений не лише нестачею атмосферних опадів, але й низькопродуктивним їх використанням.

У середньому за роки досліджень менші показники сумарного водоспоживання гібриду Запорізький 28 спостерігалися при другому строкові сівби (t ґрунту - 10-12 °С) з шириною міжрядь 15 см - 265,2-289,8 мм/га; при ширині міжрядь 45 см вони дорівнювали 285,2-289,9 мм/га; 70 см - 284,1- 285,8 мм/га. Сівба соняшнику в ранній і пізній строки призводила до збільшення водоспоживання, особливо за третього строку сівби (t ґрунту - 14-16 °С): з шириною міжрядь 15 см - 294,7-300,9 мм/га; 45 см - 299,1-303,4 мм/га; 70 см - 303,3-308,0 мм/га. Раціональніше ґрунтова волога посівами соняшнику використовувалася при сівбі в другий строк з шириною міжрядь 45 см і густотою стояння рослин 40-50 тис/га. Коефіцієнт водоспоживання склав 1136-1143 м³/т.

Вихід кондиційного насіння соняшнику сорту Прометей залежно від способів сівби та густоти стояння рослин. Показники основних елементів продуктивності, в залежності від ширини міжрядь та густоти стояння рослин, зумовили різний рівень урожайності. При сівбі сорту Прометей з шириною міжрядь 45 см вона була вищою, ніж при 70 см на 0,02-0,56 т/га (рис. 4). Оптимальною густотою виявилась 60 тис. шт/га. Найвища врожайність кондиційного насіння отримана за густоти 40 тис. шт/га.

Рис. 4. Урожайність насіння соняшнику сорту Прометей: 1 - загальна; 2 - кондиційного насіння.

Вихід кондиційного насіння у більшій мірі залежав від норми висіву і в меншій - від способу сівби. Максимальна врожайність сорту Прометей (3,05 т/га) отримана за сівби з шириною міжрядь 45 см та за густоти 60 тис. шт/га, а кондиційного насіння - 2,20 т/га - за тієї ж схеми сівби за густоти 40 тис. шт/га.

Формування врожайності сої залежно від агроприйомів вирощування

Норми висіву й строки сівби сої без зрошення і на зрошенні в умовах південного Степу України. Вивчені прийоми агротехніки суттєво впливали на ріст, розвиток і продуктивність сої. Найбільший вплив на рівень урожайності виявило зрошення, яке покращувало ріст рослин, сприяло закладанню більшої кількості бобів, вищому розташуванню їх на рослині, ніж в незрошуваних умовах. При поливах урожайність сорту Сонячна підвищилася з 0,99-1,18 т/га при першому строкові сівби і з 0,99-1,16 т/га при другому строкові сівби до 2,55-2,69 і 2,52-2,59 т/га, а у сорту Срібна з 0,93-1,11 т/га й 1,02-1,16 т/га до 2,55- 2,69 й 2,43-2,52 т/га відповідно (табл. 4).

Таблиця 4 Збір жиру та білка з одиниці площі посівів сої залежно від умов вирощування ( 2003-2005 рр.)

Строк сівби (А)	Сорт (В)	Норма висіву, тис. шт/га (С)	Урожайність, т/га	Збір жиру, кг/га	Збір білка, кг/га	Сумарний збір жиру та білка, кг/га
Без зрошення
Перший (t ґрунту 10-12 єС)	Сонячна	300	0,99	166	338	504
		500	1,18	195	404	599
		700	1,17	196	398	594
	Срібна	300	0,93	160	305	465
		500	1,11	188	364	552
		700	1,11	188	363	551
Другий (t ґрунту 14-16 єС)	Сонячна	300	0,99	168	339	507
		500	1,09	182	370	552
		700	1,16	192	400	592
	Срібна	300	1,02	174	338	512
		500	1,07	182	352	534
		700	1,16	199	382	581
На зрошенні
Перший (t ґрунту 10-12 єС)	Сонячна	500	2,60	445	885	1330
		700	2,69	453	918	1371
		900	2,55	436	868	1304
	Срібна	500	2,59	452	849	1301
		700	2,54	448	837	1285
		900	2,44	422	804	1226
Другий (t ґрунту 14-16 єС)	Сонячна	500	2,53	433	868	1301
		700	2,59	441	884	1325
		900	2,52	431	867	1298
	Срібна	500	2,48	433	819	1252
		700	2,52	436	839	1275
		900	2,43	424	798	1222
НІР05, т/га без зрошення: А - 0,04-0,07; В - 0,04-0,07; С - 0,05-0,08; АВС - 0,12-0,20; на зрошенні: А - 0,05-0,08; В - 0,05-0,08; С - 0,06-0,10; АВС - 0,15-0,25.

На врожайність вплинула й густота посіву. Без зрошення оптимальною нормою висіву для обох сортів при першому строкові сівби була 500 тис. шт/га, при другому - 700 тис. шт/га, в умовах зрошення відповідно строкам для сорту Сонячна - 700 тис. шт/га, для сорту Срібна - 500 тис. шт/га, при другому строкові сівби для обох сортів - 700 тис. шт/га.

Найвища врожайність сої отримана на зрошенні при першому строкові сівби та з нормою висіву у сорту Сонячна 700 тис. шт/га (2,69 т/га), а у сорту Срібна 500 тис. шт/га (2,59 т/га). Вміст білка і жиру практично не змінювався під впливом досліджуваних елементів вирощування, а їхній збір залежав від рівня врожайності. На зрошенні ці показники збільшилися більше ніж в два рази.

Вплив подвійної інокуляції ендомікоризним грибом (Glomus Іntraradices) та ризоторфіном (Bradiorizobium sp.) на ріст, продуктивність та якість насіння сої. Одним із заходів підвищення урожайності сої є інокуляція насіння ефективними штамами азотфіксуючих і фосформобілізуючих мікроорганізмів. Дослідженнями виявлено суттєвий вплив біопрепаратів на урожай і якість насіння сої в посушливих умовах південного Степу України (табл. 5).

Таблиця 5 Вплив подвійної інокуляції біопрепаратами на формування бульбочок на корінні рослин сої ( 2003-2004 рр.)

Сорт	Біопрепарат	Кількість бульбочок на 1 рослині, шт.	Маса бульбочок на 1 рослині, г
		Фаза	Фаза	Збільшення за період
		цвітіння	формування бобів	цвітіння	формування бобів
Сонячна	Без інокуляції	11,7	14,4	0,098	0,122	0,024
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	45,5	52,1	0,194	0,292	0,098
	G.Intraradices (сухий) + Bradiorizobium sp.	35,7	39,5	0,137	0,213	0,076
Офелія	Без інокуляції	13,7	17,7	0,112	0,114	0,002
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	31,9	39,8	0,185	0,296	0,111
	G.Intraradices (сухий) + Bradiorizobium sp.	23,0	29,2	0,134	0,219	0,085
Срібна	Без інокуляції	5,2	7,9	0,015	0,059	0,044
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	13,3	19,3	0,060	0,117	0,057
	G.Intraradices (сухий) + Bradiorizobium sp.	20,0	27,5	0,061	0,105	0,044
Спринт	Без інокуляції	5,2	8,8	0,057	0,092	0,035
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	19,4	30,7	0,184	0,254	0,070
	G.Intraradices (сухий) + Bradiorizobium sp.	10,4	15,7	0,140	0,134	-

Основним показником вдалого симбіозу бульбочкових бактерій з рослинами сої була кількість та маса сформованих бульбочок на корінні. У наших дослідах у варіантах із застосуванням біопрепаратів кількість бульбочок у фазі цвітіння склала: у сорту Сонячна - 35,7-45,5 шт., у сорту Офелія - 23,0-35,7 шт., у сорту Срібна - 13,3-20,0 шт. і у сорту Спринт - 10,4-19,4 шт., що значно перевершувало ці показники в порівнянні з контролем - без застосування біопрепаратів.

Чутливішими до біопрепаратів були сорти Сонячна та Офелія. Більш інтенсивне утворення бульбочок у всіх досліджуваних сортів відзначено у варіантах з нанесенням препаратів безпосередньо на насіння. Застосування біологічного і бактеріального препаратів посилює процеси формування бульбочок на коріннях сої, фіксацію азоту, сприяє кращому росту та накопиченню маси рослин, збільшенню врожайності (табл. 6). Приріст урожайності сої від застосування біопрепаратів Glomus Intraradices і Bradiorizobium sp. за роки досліджень склав у сортів Сонячна, Офелія, Срібна та Спринт відповідно 0,16-0,21, 0,09-0,19, 0,17-0,25, 0,05 т/га.

Таблиця 6 Висота рослин та прикріплення нижнього бобу у сої під впливом біопрепаратів ( 2002-2004 рр.)

Сорт (А)	Біопрепарат (В)	Висота рослин, см	Висота прикріплення нижнього бобу, см	Маса насіння з 1 рослини, г	Маса 1000 шт. насінин, г	Урожайність, т/га
Сонячна	Без інокуляції	71,1	13,6	17,9	141,3	2,07
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	73,2	14,3	19,0	150,7	2,28
	G.Intraradices(сухий) +Bradiorizobium sp.	75,2	14,5	19,0	149,0	2,23
Офелія	Без інокуляції	70,4	13,5	18,9	150,4	2,10
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	74,3	13,9	20,1	160,1	2,29
	G.Intraradices(сухий) +Bradiorizobium sp.	73,2	13,8	19,6	158,4	2,19
Срібна	Без інокуляції	60,2	11,6	16,9	179,6	1,95
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	63,9	12,3	18,7	185,1	2,20
	G.Intraradices(сухий) +Bradiorizobium sp.	61,8	12,2	18,8	184,9	2,12
Спринт	Без інокуляції	66,7	8,6	21,8	139,7	1,90
	G.Intraradices + Bradiorizobium sp.	70,6	8,7	23,3	144,4	1,95
	G.Intraradices(сухий) +Bradiorizobium sp.	70,4	8,7	23,0	144,4	1,95
НІР05, т/га : А - 0,05-0,13; В - 0,05-0,11; АВ - 0,10-0,25.

Біопрепарати вплинули на вміст жиру та білка в насінні сої. Олійність коливалася в межах 19,1-21,0 %. Відмічено підвищення білковості насіння при застосуванні біопрепаратів: у сорту Офелія на 1,7-2,2 %, у сорту Срібна на 1,2-1,9, у сорту Спринт на 1,4-2,9 %.

Застосування G. Intraradices і Bradiorizobium sp. призвело до зростання збору жиру та білка з одиниці посівної площі у всіх досліджуваних сортів. Збір жиру в порівнянні з контролем підвищувався: у сорту Сонячна на 24-52 кг/га, Офелія - на 30-36 кг/га, Срібна - на 26-37 кг/га, Спринт - на 17 кг/га. Збір білка збільшився відповідно сортів: на 57-64, 60-101, 76-115 і на 40-65 кг/га. Сумарний збір жиру та білка збільшувався: у сорту Сонячна з 1044 до 1132-1153 кг/га, Офелія - з 995 до 1085-1132 кг/га, Срібна - з 952 до 1065-1093 кг/га, Спринт - з 924 до 981-985 кг/га.

Ефективність застосування мінеральних добрив і біопрепаратів при вирощуванні сої. Нашими дослідженнями виявлено високу ефективність застосування біопрепаратів на рівні з внесенням мінеральних добрив у незрошуваних умовах південного Степу України.

У варіантах із добривами висота рослин сої збільшилася на 2,6-5,6 см, із біопрепаратом Glomus Intraradices - на 3,0 см, а при спільному внесенні Glomus Intraradices і Bradiorizobium sp. - на 3,7 см. Така ж закономірність відзначена і стосовно висоти прикріплення нижнього бобу. Спостерігався позитивний вплив мінеральних добрив і біологічних препаратів на такі показники елементів структури врожаю, як кількість бобів на одній рослині, маса насіння з однієї рослини, маса 1000 шт. насінин (табл. 7).

Таблиця 7 Варіювання елементів продуктивності та урожайності сої під впливом мінеральних добрив і біопрепаратів (2002-2004 рр.)

Варіант	Висота прикріплення нижнього бобу, см	Кількість бобів на 1 рослині, шт.	Маса 1000 шт. насінин, г	Урожайність, т/га	Сумарний збір жиру та білка, кг/га
Контроль	14,4	28,1	142,7	2,08	1051
N60 P60	16,1	37,2	150,6	2,36	1201
N30 P30	15,6	35,1	148,0	2,30	1178
P60	15,4	32,3	148,3	2,26	1148
P30	15,0	30,7	145,5	2,20	1116
G. Іntraradices	15,1	30,9	145,6	2,16	1090
G. Іntraradices + Bradiorizobium sp.	15,6	32,1	149,9	2,28	1151
НІР05, т/га				0,08-0,15

У середньому за роки досліджень найвища врожайність (2,36 т/га) отримана при внесенні мінеральних добрив у дозі N₆₀P₆₀. Нижчою на 0,06-0,08 т/га вона була у варіантах з дозою N₃₀P₃₀ і за спільного застосування біопрепаратів. Тільки фосфорні добрива і біопрепарат Glomus Intraradices підвищили врожайність в порівнянні з контролем, але менше за варіант із внесенням азотно-фосфорного добрива і спільного застосування біопрепаратів. Найбільший збір жиру і білка був у варіанті за внесення N₆₀P₆₀ і складав 442 і 759 кг/га відповідно. Застосування біопрепаратів Glomus Intraradices і Bradiorizobium sp. забезпечувало одержання високих показників урожайності (2,28 т/га), збору жиру (398 кг/га) та білка (753 кг/га), близьких до рівня з кращими варіантами мінерального живлення.

Агробіологічні особливості вирощування льону олійного

Урожайність сортів льону олійного в умовах південного Степу України. Встановлено, що льон олійний за агробіологічними особливостями пристосований для вирощування на незрошуваних землях південного Степу України і може забезпечувати урожайність на рівні 1,5-2,0 т/га. Проте погодні умови суттєво впливали на ріст і розвиток рослин культури, що позначалося на висоті рослин, кількості коробочок на 1 рослині, масі 1000 шт. насінин та врожайності. Найвищою вона була у всіх сортів в 2006 р. - 1,66-2,31 т/га, а у посушливому 2007 р. - в чотири рази меншою (0,44-0,56 т/га). Різні погодні умови неоднотипово впливали на різні сорти. В 2005 р. кращими були Айсберг - 1,55 т/га, Золотистий - 1,52 т/га; в 2006 р. сорт Айсберг - 2,31 т/га; в 2007 р. Орфей - 0,58 т/га, Айсберг - 0,56 т/га й Ківіка - 0,52 т/га, в 2008 р. сорт Південна ніч - 1,25 т/га.

Вплив інкрустації насіння на розвиток рослин та урожайність льону олійного при різних строках сівби та нормах висіву. Застосування інкрустації насіння препаратом роял фло (3,0 л/т) забезпечило підвищення польової схожості і краще виживання рослин. При цьому за сівби в більш ранній строк збільшення густоти посіву в варіантах з інкрустацією більш суттєве, ніж в пізній строк. Так, при першому строкові сівби воно склало - 20-80 тис/га, при другому та третьому - 10-30 тис/га. Під впливом строків сівби та норм висіву змінювались кількість коробочок і насіння на 1 рослині, його маса, а також маса 1000 насінин. Збільшення норми висіву з 2,0 млн. шт/га до 4,0 млн. шт/га в усі строки сівби призводило до істотного зниження значень вказаних показників.

Відзначений позитивний вплив інкрустації насіння льону на врожайність в ранні терміни сівби. При першому строкові сівби вона зросла на 0,04-0,10 т/га, при другому - на 0,04-0,09 т/га (табл. 8). Найбільшу врожайність та вихід жиру одержано при застосуванні норми висіву 4,0 млн. шт/га.

Водоспоживання льону олійного залежно від строків сівби та норм висіву. Водоспоживання льону дуже залежало від строків й норм висіву насіння. В перший строк сівби воно склало - 2454-2554 м³/га, у другий - 2741-2829, у третій - 2836-2912 м³/га. Зі збільшенням норми висіву з 2 до 4 млн. шт/га витрати вологи підвищувалися на 42-100 м³/га при першому строкові сівби, на 27- 88 м³/га - при другому й на 29-76 м³/га - при третьому. Раціональніше ґрунтова волога використовувалася при формуванні максимальної врожайності (2,09 т/га) -

Таблиця 8 Варіювання елементів продуктивності льону олійного сорту Дебют під впливом інкрустації (2001, 2002, 2004 рр.)

Строк сівби	Норма висіву, млн. шт/га	Кількість коробочок на 1 рослині, шт.	Маса насіння з 1 рослини, г	Маса 1000 шт. насінин, г	Урожайність, т/га	Приріст урожайності, т/га
Перший (t ґрунту 4-6 єС)	2,0	28	1,60	7,34	1,62		-
		29	1,60	7,35	1,66	*	0,04
	3,0	22	1,16	7,17	1,79		-
		23	1,16	7,03	1,88	*	0,09
	4,0	20	0,96	6,76	2,07		-
		20	0,99	6,85	2,17	*	0,10
Другий (t ґрунту 6-8 єС)	2,0	29	1,64	7,13	1,60		-
		29	1,67	7,16	1,64	*	0,04
	3,0	24	1,13	6,90	1,74		-
		24	1,18	6,92	1,83	*	0,09
	4,0	21	1,00	6,67	1,96		-
		21	1,02	6,68	2,04	*	0,08
Третій (t ґрунту 8-10 єС)	2,0	24	1,25	6,69	1,25		-
		24	1,25	6,71	1,26	*	0,01
	3,0	19	0,90	6,54	1,39		-
		19	0,91	6,53	1,41	*	0,02
	4,0	17	0,74	6,43	1,58		-
		16	0,74	6,41	1,56	*	-
НІР05, т/га : по строках сівби - 0,04-0,05; по нормах висіву - 0,04-0,05; по застосуванню інкрустації - 0,03-0,04; по взаємодії - 0,11-0,15.

Примітка: * - інкрустація роял фло (3 л/т насіння)

у ранній строк сівби з нормою висіву 4,0 млн. шт/га. Коефіцієнт водоспоживання виявився найменшим - 1216 м³/т.

Вплив зрошення на урожайність льону олійного. Олійний льон - посухостійка рослина. Однак він добре реагує і на зрошення. Зрошення забезпечило кращий, ніж на суходолі, ріст рослин у обох сортів за всіх строків і норм висіву.

Оптимальна норма висіву без зрошення встановлена 4,0 млн. шт/га, в умовах зрошення - 9,0 млн. шт/га. Урожайність при цьому склала у сорту Південна ніч - 1,42 й 1,94 т/га а у сорту Дебют - 1,51 й 2,00 т/га відповідно. Нашими дослідженнями встановлено, що олійність насіння вказаних сортів мало залежала від густоти посіву, строків сівби та зрошення, тому збір жиру з одиниці площі визначався рівнем урожайності і складав: без зрошення у сорту Південна ніч 514-605 кг/га і у сорту Дебют 528-641 кг/га; на зрошенні відповідно 662-841 та 669-851 кг/га (табл. 9).

Таблиця 9 Продуктивність та урожайність льону олійного під впливом умов вирощування (2002-2004 рр.)

Строк сівби (А)	Сорт (В)	Норма висіву, млн. шт/га (С)	Густота стояння рослин, млн/га	Висота рослин, см	Кількість коробочок на 1 рослині, шт.	Маса 1000 шт. насінин, г	Урожайність, т/га
Без зрошення
Перший (t ґрунту 4-6 0С)	Південна ніч	2,5	1,6	45,7	14,1	8,1	1,28
		4,0	2,7	46,4	9,9	7,9	1,42
		5,5	3,3	46,0	7,9	7,8	1,35
	Дебют	2,5	1,4	45,0	17,2	7,8	1,34
		4,0	2,7	46,5	10,6	7,7	1,51
		5,5	3,2	46,2	8,7	7,8	1,43
Другий (t ґрунту 6-8 0С)	Південна ніч	2,5	1,4	43,2	15,6	7,8	1,21
		4,0	2,5	43,9	11,0	7,5	1,40
		5,5	2,9	44,0	8,9	7,5	1,28
	Дебют	2,5	1,2	43,0	19,1	7,7	1,26
		4,0	2,4	44,0	11,3	7,5	1,39
		5,5	3,0	43,6	8,9	7,4	1,33
На зрошенні
Перший (t ґрунту 4-6 0С)	Південна ніч	6,0	3,8	51,9	8,6	7,8	1,71
		9,0	5,9	51,4	6,7	7,7	1,94
		12,0	7,7	50,8	4,9	7,7	1,76
	Дебют	6,0	3,8	52,3	8,9	7,9	1,76
		9,0	6,0	51,0	6,6	7,8	2,00
		12,0	7,6	50,4	5,3	7,6	1,88
Другий (t ґрунту 6-8 0С)	Південна ніч	6,0	3,3	51,0	9,7	7,4	1,61
		9,0	5,5	50,6	6,7	7,4	1,77
		12,0	7,2	49,3	5,0	7,3	1,58
	Дебют	6,0	3,4	50,2	9,5	7,4	1,61
		9,0	5,3	50,0	7,3	7,3	1,83
		12,0	7,3	48,7	5,2	7,2	1,65
НІР05, т/га без зрошення: А - 0,03-0,04; В - 0,03-0,04; С - 0,04-0,05; АВС - 0,11-0,13; на зрошенні: А - 0,03-0,04; В - 0,03-0,04; С - 0,04-0,05; АВС - 0,10-0,14.

Агротехнічні основи вирощування кунжуту

Ріст, розвиток та урожайність кунжуту залежно від способів сівби та густоти стояння рослин. За біологічними та агрономічними властивостями кунжут можна віднести до культур, які можна вирощувати на значній території України, але його агротехніка на часі не розроблена. Тому нами вивчались основні агроприйоми вирощування: способи сівби та норми висіву, зрошення.

Умови вирощування суттєво впливали на ріст, розвиток і урожайність кунжуту. Так, найбільша висота рослин в незрошуваних умовах формувалася при сівбі з міжряддями 70 см і густоті 375-525 тис. шт/га, при сівбі на 45 см - за густоти 525 тис. шт/га, а в умовах зрошення при густоті 675 тис. шт/га та 675- 825 тис. шт/га відповідно. Елементи продуктивності кунжуту (кількість коробочок, кількість насінин на 1 рослині і в коробочці, маса насіння з 1 рослини і маса 1000 шт. насінин) суттєво змінювалися під впливом прийомів вирощування. В усі роки досліджень як без зрошення, так і в умовах зрошення при звужених міжряддях відмічено збільшення кількості коробочок та кількості насінин на рослині, а із загущенням посівів - їх зменшення.

Посіви кунжуту з шириною міжрядь 45 см забезпечили вищу урожайність, ніж при 70 см як на богарі, так і на зрошенні. Кращою густотою стояння рослин в неполивних умовах була 525 тис/га (урожайність 1,11 т/га), а на зрошенні - 675 тис/га (1,58 т/га). На посівах з шириною міжрядь 70 см оптимальною густотою стояння рослин на богарі виявилась 375 тис/га (0,76-0,94 т/га), на зрошенні - 525 тис/га (1,35-1,43 т/га).

Зрошення позитивно вплинуло на рівень урожайності (1,44-1,58 т/га), її приріст склав 0,32-0,75 т/га. Збір жиру з гектара залежав від рівня урожайності. Найвищий збір жиру з одиниці площі (778-795 кг/га) забезпечувався при сівбі кунжуту на зрошенні з шириною міжрядь 45 см та густотою стояння рослин 675 тис/га.

Вплив інкрустації насіння на розвиток рослин та урожайність кунжуту при різних строках сівби та нормах висіву. Застосування інкрустації зумовило підвищення польової схожості та виживання рослин (табл. 10).

Таблиця 10 Урожайність та збір жиру в залежності від інкрустації насіння, строків сівби та норм висіву кунжуту сорту Надія

Строк сівби (А)	Норма висіву, млн. шт/га (В)	* Застосування інкрустації (С)	Олійність, %	Урожайність, т/га	Збір жиру, кг/га
			Рік
			2001	2003	2001	2003	2001	2003
Другий (t ґрунту 12-14 єС)	1,0	-	60,1	58,2	0,50	0,97	273	514
		+	59,8	57,4	0,49	1,03	267	538
	1,5	-	59,7	58,3	0,65	0,94	353	499
		+	60,1	57,8	0,70	0,91	383	479
	2,0	-	60,2	57,3	0,67	0,76	367	396
		+	59,9	57,0	0,71	0,74	387	384
Третій (t ґрунту 16-18 єС)	1,0	-	60,3	55,8	0,84	0,72	461	366
		+	60,1	56,2	0,82	0,76	448	389
	1,5	-	59,9	56,8	0,89	0,92	485	476
		+	59,7	57,0	0,92	0,94	500	488
	2,0	-	60,1	55,9	0,95	0,84	520	427
		+	60,2	56,4	0,95	0,79	520	405
НІР05, т/га, 2001 р.: А - 0,04; В - 0,05; С - 0,04; АВС - 0,10. 2003 р.: А - 0,04; В - 0,04; С - 0,03; АВС - 0,08.

Примітка:* - контроль; + інкрустація роял фло (3 л/т насіння).

Під впливом строків сівби та норм висіву змінювалися показники продуктивності: кількість коробочок і насінин на 1 рослині, кількість насінин в 1 коробочці, маса насіння з 1 рослини і його крупність. В більший мірі ці показники визначалися густотою стояння рослин. Як видно з таблиці, строки сівби і норми висіву не мали суттєвого впливу на олійність насіння. Вона залежала від погодних умов, що складались в роки досліджень. Найвищий її показник відмічений у 2001 р. - 59,7-60,3 %.